Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство культури України

Відокремлений підрозділ «Миколаївська філія»

Київського національного університету культури і мистецтв

Факультет менеджменту і бізнесу

Кафедра документознавства та інформаційних систем

Реферат

з дисципліни: «Політологія»

на тему: «Політологія як навчальна дисципліна»

Виконавець:

студентка групи 123 КББ

заочної форми навчання

Видріна Т.В.

Викладач: Пронь Т.М.

Миколаїв, 2015

Зміст

• Вступ
• 1. Об'єкт і предмет політології, її взаємозв'язок з іншими науками
• 2. Категорії і функції політології. Прикладна політологія
• Висновок
• Список використаної літератури


Вступ

Політологія - наука про політику, закономірності виникнення політичних явищ (інститутів, відносин, процесів), про способи і форми їх функціонування, про методи управління політичними процесами, про державу, політичну свідомість і т. д.

В основі всіх процесів, що відбуваються в суспільстві можна виявити політику, хоча не все в людських відносинах можна звести до політики. У сучасних умовах немає людини, яка могла б сказати, що вона знаходиться поза радіусом дії політики. Навіть якщо людина вважає себе аполітичною, вона змушена визнавати й одночасно поважати рішення політичних властей. Знання політики відповідає інтересам кожної людини прагнучого зрозуміти своє місце і роль в суспільстві, повніше задовольнити свої потреби в співтоваристві з іншими людьми, впливати на вибір цілей і засобів їх реалізації в державі.

Люди усвідомлюють політику двома головними способами: через буденні погляди, одержувані в повсякденному практичному досвіді, і через наукове знання, що є результатом дослідницької діяльності. Буденні несистематизовані уявлення про політику існували на Протягом багатьох тисячоліть. В тій чи іншій формі вони властиві кожній людині. Відображаючи переважно практичну сторону політичних явищ, повсякденні знання можуть бути істинними або помилковими. В цілому ж вони не відображають глибоко і всебічно дійсність і тому не можуть служити надійним орієнтиром людини у світі політики. Все це покликана забезпечити політична наука і її вивчення.

1. Об'єкт і предмет політології, її взаємозв'язок з іншими науками

Поняття «політологія» походить від двох грецьких слів - politike (державні справи) і logos (вчення). Політична наука як самостійна галузь знань виникає на рубежі Середньовіччя та Нового часу, коли мислителі почали роз'яснювати політичні процеси за допомогою наукових, а не релігійно-міфологічних аргументів. Основи наукової політичної теорії заклали Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск'є та ін.

Політологія як самостійна наукова дисципліна почала формуватися в другій половині ХІХ ст. У 1857 р. Ф. Лейбер починає читати курс політології в Колумбійському коледжі, в 1880 р. в цьому ж коледжі створюється перша школа політичної науки, що послужило початком активного формування в США системи політологічних навчальних і наукових установ. А в 1903 р. була створена Американська асоціація політичних наук, в тому ж році почав видаватися політичний журнал. У Франції викладання «політичних і моральних наук» було розпочато ще за часів Великої французької революції. У Великобританії з 1885 р. функціонує Лондонська школа економічних і політичних наук, де здійснюється підготовка працівників органів державної влади та керуючих різних рівнів. У 1896 р італійський політолог і соціолог Г. Моска опублікував книгу «Елементи політичної науки», що дає підстави говорити про розширення політичної науки в Європі починаючи з кінця ХІХ століття. Завершився процес становлення політології як самостійної науки і навчальної дисципліни в 1948 р. У цей рік під егідою ЮНЕСКО була створена Міжнародна асоціація політичної науки. На проведеному нею Міжнародному конгресі (Париж, 1948 р.) з питань політичної науки було визначено зміст цієї науки і рекомендовано включити курс політології до вивчення в системі вищої освіти як загальнообов'язкової дисципліни.

Було вирішено, що основними складовими частинами політичної науки є:

1) політична теорія;

2) політичні інститути;

3) партії, групи і суспільна думка;

4) міжнародні відносини.

У нашій країні політологія тривалий час розглядалася як буржуазна теорія, лженаука й тому перебувала в зародковому стані. Окремі політологічні проблеми розглядалися в рамках історичного матеріалізму, наукового комунізму, історії КПРС, інших суспільних наук. При цьому їх вивчення носило догматичний, однобокий характер. Політологія як новий навчальний курс починається викладатися в усіх вищих навчальних закладах України лише після розпаду СРСР. Як самостійна наука політологія має свій об'єкт і специфічний предмет пізнання.

Об'єктом політології виступає сфера політичних відносин в суспільстві.

Сфера політичних відносин набагато ширше від того, що можна було б назвати суто політичним. Вона включає процеси функціонування і розвитку влади, включення мас у політику, економічні, соціальні та духовні інтереси суспільства. Політична сфера являє собою взаємодія в політичному процесі великих і малих соціальних груп, об'єднань громадян, окремих індивідів. Політична сфера включає в себе і соціально-політичні інститути та організації, за допомогою яких здійснюється взаємодія між окремими суб'єктами політики.

Предметом політології є закономірності формування і розвитку політичної влади, форми і методи її функціонування та використання в державно-організаційному суспільстві. Своєрідність політології полягає в тому, що всі соціальні явища та процеси вона розглядає співвідносно політичної влади. Без влади не може бути політики, оскільки саме влада виступає засобом її реалізації. Категорія «політична влада» універсальна й охоплює всі політичні явища. Наприклад, проблеми реформи політичної системи, які дуже гостро обговорюються в нашому державі. З точки зору правової науки вони являють собою спір про змісті правових норм, з точки зору політології - це теоретичне відображення боротьби різних соціальних сил за володіння економічною та політичною владою в суспільстві. Таким чином, політологія - це система знань про політику, політичну владу, політичні відносини і процеси, про організації політичного життя суспільства. Політологія виникла і розвивається у взаємодії з багатьма науками, що досліджують окремі сторони політики як суспільного явища.

Власні підходи до вивчення різних аспектів політики мають історія і географія, право і соціологія, філософія та економіка, психологія та кібернетика і ряд інших наук. Кожна з них має своїм предметом дослідження того чи іншого аспекту сфери політичних відносин, починаючи від методологічних і кінчаючи конкретно-прикладними питаннями. Історія вивчає реальні суспільно-політичні процеси, різні точки зору на ці процеси. Тим самим дозволяє з'ясовувати та пояснювати причини поточних політичних процесів. Філософія створює загальну картину світу, з'ясовує місце людини і його діяльності в цьому світі, дає загальні поняття про принципи й умовах пізнання, розробки теоретичних концепцій взагалі, політичних в зокрема. Економічна теорія розглядає економічні процеси як основу політичної сфери, що дає можливість зрозуміти природу політичних відносин. Право окреслює загальні рамки діяльності всіх державних структур, а також інших організацій, громадян та їх об'єднань, тобто рамки формування явищ центральних для політики. Соціологія дає політології інформацію про функціонуванні суспільства як системи, про взаємодію різних соціальних груп в аспекті політичних відносин.

Особливо цінними для політології є методологічні розробки соціології щодо проведення емпіричних досліджень (анкетування, контент-аналізу, експертних опитувань тощо). Тісно пов'язана політологія з психологією. Аналізуючи діяльність людини в політичній сфері, політолог використовує поняття, розроблені психологічної наукою: «потреби», «інтереси», «ідеали» та ін.

У своїх дослідженнях політологія спирається також на дані політичної географії і політичної антропології, використовує матеріали політичної глобалістики. В останнє десятиліття з'явився цілий ряд спеціальних політологічних дисциплін: політичне моделювання, політична іміджіологія, політичний маркетинг та ін.

Такі науки як кібернетика, логіка, статистика, теорія систем дають політології форму, кількісні виміри, конструкції подачі наукових повідомлень з точки зору абстрактних тлумачень політичних явищ і процесів.

прикладний політологія суспільство

2. Категорії і функції політології. Прикладна політологія

Як і всяка наукова дисципліна, що розташовує предметом дослідження, політологія має свою систему категорій, тобто вузлових понять, за допомогою яких розкривається предмет науки.

Специфікою політологічного категорійного апарату є те, що формуючись пізніше, ніж апарат інших суспільствознавчих наук, він запозичив багато категорій з історичного, філософського, правового, соціологічного словника. Чимало термінів політологія почерпнула з області природничих наук: кібернетики, біології, теоретичної математики та ін.

Система політологічних категорій перебуває в розвитку, вона постійно збагачується і на міжнародному, і на вітчизняному рівнях. Тим не менш вже устоялися, увійшли в широку практику деякі елементарні поняття. Вони то і будуть розкриватися і пояснюватися в наступних лекціях. До числа найважливіших категорій політології відносяться: політика, політична влада, політична система суспільства, політичний режим, громадянське суспільство, політичні партії, політична культура, політична еліта, політичне лідерство і ін.

Політологічні поняття та оцінки, вплив політології на життя сучасного суспільства стають все більш поширеними і істотними. Це свідчить про наявність різноманітних зав'язків політології із суспільством, про виконання нею ряду важливих функцій.

Теоретико-пізнавальна функція пов'язана з виявленням, вивченням, розумінням різних тенденцій, труднощів, протиріч політичних процесів, з оцінкою відбулися політичних подій;

Методологічна функція політичної науки, припускає, що розуміння загальних закономірностей політичного життя суспільства допоможе іншим соціальним наукам у вирішенні їхніх специфічних завдань;

Функції політології:

o Теоретико-пізнавальна

o Методологічна

o Аналітична

o Регулятивна

o Прогностична

Аналітична функція політології, як і інших суспільних наук, спрямована на осягнення суті політичних процесів, явищ, їх всебічну оцінку.

Регулятивна функція полягає в тому, що політологія сприяє виробленню правильних орієнтирів у бурхливих політичних потоках, забезпечує вплив людей і організацій на політичний процес, їх участь в політичних подіях.

Суть прогностичної функції в тому, що знання світових тенденцій політичного розвитку та їх співвіднесення з існуючими в суспільстві групами інтересів дозволяє завчасно визначити ефективність передбачуваних політичних рішень. Наявність попередньої експертизи допомагає застрахувати суспільство від негативних наслідків і не ефективних дій.

Прикладна політологія. Умовно політологію можна розділити на теоретичну і прикладну. Обидві складові нерозривно пов'язані між собою, доповнюють і збагачують один одного.

Прикладна політологія - це галузь політичної науки, досліджує конкретні політичні ситуації з метою отримання для зацікавлених осіб і організацій певної інформації, розробки для них політичних прогнозів, практичних порад і рекомендацій, службовців підвищенню ефективності їх діяльності.

Специфіка прикладної політології яскраво проявляється в її цілях і кінцевому продукті. Теоретична політологія ставить метою отримання нових загальних абстрактних знань, досить універсальних або знань, характеризують цілі типи явищ. Прикладна політологія прагне розробити в основному короткострокові прогнози розгортання подій, дати конкретні рекомендації певним учасникам політичного процесу. Прикладними політологічними дослідженнями займаються, як правило, професійні аналітики, експерти, іміджмейкери (фахівці зі створення у громадян, особливо виборців, позитивного образу політика), радники політичних діячів і інші особи, які мають відношення до реальної політики. Прикладні дослідження зазвичай здійснюються на замовлення державних органів, партій, інших організацій, кандидатів на виборні пости і т.д. Такі дослідження досить широко застосовуються при підготовці урядових рішень, а також при проведенні виборчих компаній. Прикладна політологія розробляє технології управління виборчими кампаніями, процесами створення політичних партій і об'єднань, використання можливостей засобів масової інформації в досягненні тих чи інших політичних цілей.

Висновок

Розглянувши наведені у вступі питання можна підвести риску і коротко підсумувати все викладене в даній роботі. Що ж таке політика?

Отже, політика, політичне в цілому в своїй сутності є поєднанням двох взаємопов'язаних і дуже важливих сторін життя суспільства. За своєю природою - це організаційно-управлінська діяльність людей по загальному керівництву і організації суспільними процесами. З іншого боку, політика, політичне - це сфера владних відносин у суспільстві, які неминуче актуалізуються в процесі такого керівництва та організації. Завдяки цьому політичне пронизує собою всі галузі життєдіяльності суспільного організму, виступаючи стержневим елементом і найважливішим показником рівня упорядкованості, організованості суспільства в цілому. Разом з тим, політика у своєму розвиненому вигляді не є якоюсь аморфною діяльністю людей. Вона вирізняють як самостійна галузь суспільного життя, в рамках якої протягом століть сформувались певні відносини (політичні відносини), інститути (політичні інститути - держава з її складною структурою, політичні організації тощо), символіка та інше.

Сильна, жорстка, авторитетна політична влада потрібна як запобігливий механізм проти сповзання суспільства в стан гострих соціально-економічних і політичних конфліктів, громадянських потрясінь. Саме вона здатна в перехідних умовах виконувати роль своєрідного інтегратора суспільної системи.

Якщо вивчити досвід побудови демократичного, правового, відкритого суспільства в багатьох країнах світу, можна сформувати наступний висновок, що Україна лише стала на шлях глибоких перетворень.

Список використаної літератури

1. Абетка українського політика. Довідник / М.Томенко (керівник авт. кол.). - К.: Смолоскип, 1997. - 218 с.

2. Бебик В.М. Політологія: Теорія, методологія, практика: Підручник. - К.: МАУП, 1997. - 248 с.

3. Брегеда А.Ю. Політологія: Навч. - метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К.:КНЕУ, 1999. - 108 с.

4. Гелей С, Рутар С. Політологія: Навч. посібник. 3 вид., перероблене і доповнене. - К.: Знання, 1999. - 427с.

5. Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б.Кухти. - Ч. 3. Політична свідомість і культура. - Львів: Кальварія, 1998. - 556 с.

6. Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б.Кухти. - Ч. 2. Політичні процеси, системи та інститути. - Львів: Кальварія, 1997. - 336 с.

7. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вузів. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru