Лобізм у Європі

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Історія походження лобізму

2. Лобізм у Європі

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

лобізм внутрішній міжнародний просування

Актуальністю даного дослідження є умови - виклики, які склалися у сучасному світі. Хоча першою передумовою потрібно виділити необґрунтовану дискредитацію поняття явища і процесу лобізму. По-друге малодосліджуваність такого явища, як європейський лобізм, зокрема виокремлення його, як позитивних та негативних явищ. По-третє відсутність в державі України стратегії по різних рівнях лобіювання: внутрішнього, регіонального, глобального.

Метою даного дослідження є порівняльний аналіз явища лобізму у різних політичних системах (внутрішній лобізм), і міжнародний лобізм (регіональний, глобальний).

Для розкриття даної мети ми ставимо наступні завдання:

Визначити що таке внутрішній лобізм

Визначити що таке міжнародний лобізм

Порівняти явища лобізму в різних політичних системах

1. Історія походження лобізму

Перш за все потрібно чітко накреслити теоретичні рамки лобізму, його специфічні риси, методи реалізації, види і підвиди лобізму.

Термін лобізм походить від англійського слова “lobby”, що означає, кулуари передпокій. Політичного відтінку цей у ХIX ст. Саме в кулуарах відбувався негативний процес, коли міністри вислуховували простих виборців, фактично відбувався процес купівлі голосів за гроші.

Наприкінці XIX ст. відбувається деперсоналізація даного процесу, а саме відстоювання інтересів починає набирати рис інституціоналізації, зокрема переосмислення такими науковцями, як Н.Смелзер Д.Уілсон А.Бентлі, поняття групи інтересів, групи тиску.

Вище перелічені соціологи виокремлюють і теоретично обґрунтовують такі поняття, як “групи інтересів”, “групи тиску”. Так А.Бентлі у праці “Процес керування” увів в науковий обіг поняття “групи інтересів”. До них він відносить організовані групи людей, що мають певні цілі та висувають конкретні вимоги перед політичною владою. А Бентлі пропонував розглядати суспільство: “як сукупність різних груп інтересів причому кількість груп обмежується лише одним показником, інтересами заради, яких вони діють”

Інший соціолог Д.Уілсон називає причини, для чого люди об'єднюються в групи тиску на ураз: гетерогенність суспільств, слабкість партій і партійних систем.

Хоча групи інтересів несуть в собі більш широку підґрунтя і підтримку, то лобізм в наукових колах визначається поруч з групами тиску, як набагато вужчі поняття. Лобізм означає лише безпосередній вплив на процес прийняття рішень у парламенті, групи тиску - це організації, що прагнуть підтримання правителя конкретних рішень державними органами чи завадити йому. П.Шляхтун визначає процес лобізму “організований вплив різних суспільних груп на представників органів державної влади з метою прийняття вигідних для себе рішень. Чарльз Вайз характеризує лобізм “як справу окремих громадян, організацій окремих громадян вплинути на прийняття чи відхилення закону в парламенті спираючись на підтримку народних депутатів, політичних партій, громадських організацій, через засоби масової інформації.

З вище перелічених, теоретичних напрацювань, видно, що явище лобізму це просування власних інтересів, вплив на процес прийняття рішення. Тому на нашу думку лобізм можна розглядати з 2 сторін. Лобіська діяльність в узагальненому вигляді трактується в узагальненому вигляді, як комплекс цілеспрямованих зусиль в просуванні своїх вимог в органах влади (різних рівнів від внутрішнього до глобального). І використовуються прямі консультації з представниками даних структур і здійснюється легальний вплив на прийняття рішення. Водночас ототожнення механізму лобіювання, як сукупності силових методів і корупційних дій для досягнення певних цілей обумовлює в аналізі негативну оцінку процесу лобізму.

Тому в подальшому ми в своєму дослідженні будемо намагатися подавати негативні сторони лобізму (корупція, інші прояви ) і позитивні тенденції процесу лобізму. Як зазначає О.Гринкевич зазначає „В російській Федерації присутнє негативне явище лобізму, зокрема це проявляється у балансування кремля над битвою представників фінансово-промислових груп”. Як зазначають дослідники битва відбувається не тільки на економічному поприщі (тобто за допомогою економічної конкуренції), але події переносяться на владну вертикаль. Фактично відбувається боротьба представників „ сім'ї ” Єльцина і силовиків Путіна. Держава сама координує процес лобізму через представництво держчиновників у наглядових Радах великих компаній енергетичній сфері. Хоча на думку аналітиків процес „хаотичного лобіювання” вже закінчено, сформований певний паритет у стосунках Фінансово-Промислових груп, результатом цього є прихід на великий ринок природних монополій гіганта у цій сфері Брітіш Петроліум.

Хоча можна прийти до думки, що в Росії порушено основоположним принцип комунікаційний вид лобізму (центр-периферія), через зміну призначення губернаторів структурних частин Російської Федерації.

Даний приклад дає зрозуміти скептиків популяризації процесу лобізму, як представництва груп інтересів. Але можна проаналізувати приклад „цивілізованого лобізму”, як називають європейські дослідники „небхідного зла”. На приклад німецького Бундестагу, так депутат вищого законодавчого органу Німеччини констатує: „В офіційному бундестагу перераховуються майже 1700 об'єднань груп інтересів, які всі намагаються бути почутими в світі політики”

Так, спілка роботодавців, центральне відділення після німецьких ремісників або німецький союз профспілок мають представницькі установи. Деревопереробники зареєстрували себе, як спілку інтересів, а також спілка пожежних служб, об'єднання судів.

Процес лобізму в німецькому законодавчому органі формулює даний процес як необхідний елемент політичного функціонування з характерними загальними, як демократичного суспільства рисами зокрема:

- лобізм впливає позитивним по формування громадянського суспільства. Відповідно до значущості рішення, яке схвалюється, формується або підтримка рішення, або виокремлюються усі його негативи через протидію в суспільстві.

- цивілізований лобізм створює можливості для забезпечення інтересів меншості, у цьому ракурсі лобіська діяльність виступає як специфічна форма прояву політичного плюралізму. Важлива характеристика цивілізованого лобізму є втілено в життя принцип свободи недержавних структур (асоціацій, громадських організацій, суспільних верств.

2. Лобізм у Європі

Ідеалом у формуванні позитивної лобіської діяльності громадських організацій. Так в 1952 р. була прийнята резолюція яка передбачала консультації громадських організацій з питань, які належать до їх компетенції. У 1954 р. визначають основні критерії за якими громадська організація отримує.

„Її мета повинна збігатися з прагненням Ради Європи, організація має бути репрезентативною в своїй сфері діяльності, та в своєму географічному районі, вона повинна бути структурованою міжнародною організацією, що має штаб-квартиру і генерального секретаря”.

На даний час у політичних структурах на Європейському терені діє близько 350 громадських організацій, які мають консультативний характер, відповідно процес лобіювання узаконено створено організацію конгрес органів місцевого самоврядування і регіонального управління. Створено унікальну систему взаємодію суб'єктів і об'єктів прийняття рішень. Квадрилог - де разом із представниками урядів, парламентарями, та представниками місцевого самоврядування посідають представники неурядових організацій. Лобіська діяльність неурядових організацій поширена на парламентську діяльність, створено комітет парламентарів та комітет у зв'язках з громадськими організаціями. Достатньо унікальною є діяльність молодіжних організацій і фондів регіонального співробітництва (Європейський центр молоді, та Європейський молодіжний фонд) (фонд діалог Північ-Південь). Апогеєм формування позитивного ґрунту для діяльності неурядових організацій у відстоюванні своїх інтересів у політичних структурах Європейського союзу, варто взяти до уваги ст 25 Европейської конвенції де подано уявну структуру громадської організації, за якою громадські організації набувають рис суб'єктів міжнародного права.

1) загальні інформаційні збори активізація участі у найбільших програмах Ради Європи. 3) Групи за інтересами збільшують авторитетність громадських організацій в управлінні Секретаріату.

Пленарна конференція громадських органіхацій наділена статусом консультантів. Пленарна конференція громадських організацій, щороку визначає основні напрямки діяльності”.

Так за цією цитатою видно, що концепти громадянського суспільства, закріплені юридично, і цей досвід є особливо актуальним для України, де відбувається процес дискредитації самого процесу лобіювання, а громадські організації успішно клеймують грантоїдами і 5 колонами Заходу. Хоча не можна стверджували що українське суспільство не має паростків лобіювання ГО своїх інтересів. Так в Україні зареєстровано близько п'яти тисяч громадських організацій з яких 21% займаються проблемами інвалідів і ветеранів, 19% культурою і освітою, 14% займаються проблемами у галузі материнства, 11% економікою і культурою, 6% і 4% - відповідно які представляють ліквідаторів катастрофи на ЧАЕС, і охорони довкілля, і лишень 5% з них захищають і представляють інтереси молоді. Але при відсутності чітко зорієнтованого законодавства про лобіську діяльність, громадський сектор повинен бути зорієнтований на наступні шляхи впливу на органи влади:

- активніша участь громадських організацій у законодавчому процесі, консолідація законодавчих зусиль через об'єднання у асоціації громадських організацій.

- підготовка громадських слухань з питань якими займається організації, але це не повинно відбуватися за зразком громадських слухань на підтримку політреформи. Формулювання висновків і експертних оцінок які по можливості були би альтернативою (при незадоволені результатами прийнятого рішення), або доповненням рішення.

Дані ініціативи при відсутності юридичної норми про дозвіл законодавчої ініціативи з боку громадської організації, дають змогу понизити ініціативи „третього сектору”. Державні органи повинні акцентувати свою увагу на зміні законодавства, щодо громадських організацій зокрема.

- законодавче закріплене асигнувань громадських організацій. Пропорційне фінансування, в залежності від результатів їхньої роботи. Висновки по ефективності роботи громадських організацій повинні бути надані моніторинговими закордонними агенціями.

- лібералізація законодавства, щодо фінансової діяльності, як один із шляхів самофінансування громадського сектору.

Вже сам розподіл влади між Європейською Радою, Європарламентом, Європейською комісією базується на представленні інтересів: Європейська Рада - це вищий урядовий орган який представляє інтереси урядів, Європарламент вищий демократичний орган, що представляє народи, Єврокомісія захищає загальні інтереси загальні Європейського Співтовариства. Хоча на думку європейських експертів Єврокомісія зможе перетворитися на рівень представництва адміністрацій. Європейський Союз на інституційному рівні це і є необмежений процес лобіювання. Де часто всесоюзні інтереси, часто суперечать такому химерному поняттю, як національний інтерес (через плюралізм у державних учасницях Євросоюзу неможливо сформулювати „національний інтерес”.

Якщо проаналізувати діяльність Європейської комісії можна резюмувати зокрема:

- незважаючи, що Європейська комісія представляє інтереси всього співтовариства, комісари не завжди переривають зв'язки з урядами своїх країн, хоча цей зв'язок нівелюється, через систему колегіальності Єврокомісії.

- кожному комісарові атестує кабінет, який складають його найближчі співпрацівники, це своєрідна ланка між адміністративними службами. Іноді кабінети є джерелом суперечностей через так зване на переконання С.Гоці, перманентне десантування провідних працівників кабінетів секретарів.

- відібрані політичними партіями та національними урядами працівники „десантуються” на ключові позиції в кабінетах і адміністративних службах і є своєрідним лобіюванням і відстоюванням інтересів країн-учасниць.

Іншим важливим елементом у складному інституційному процесі стримувань і противаг є Рада міністрів. Крім національних представників, Рада міністрів, зуміла сформувати ефективну систему рад і неформальних груп. Рада з економіки, та фінансів (екофін), Рада сільського господарства, Рада загальних справ визначають, як „найбільш елітне утворення” яке має дворівневу структуру на 2 рівні можна спостерігати речі, які пов’язані з прогресом відстоювання національних інтересів. Другий рівень це міністри закордонних справ, хоча елементи цього процесу зауважують, що РЗС, не здатне сформувати політичні пріоритети, бо не в компетенції міністр закордонних справ формувати стратегічні національні інтереси.

Фактично гармонізацією інтересі внаціональних урядів і співтовариства є діяльність двох груп це Ради екофін і неформальної „групи Євро”. Екофін на думку Д.Трумнефа „на роль економічного уряду і в майбутньому повинна стати противагою діяльності Європейського Центробанку”

„Група Євро” неформальне утворення, що збирається на засідання перед засіданням Екофіну у складі міністрів, урядів зони Євро.

Рада міністрів є яскравим прикладом співвідношенням інтересів і прогресом лобіювання (впливу) на інституції Євросоюзу з боку національних адміністрацій.

Ще однією сполучною ланкою прийняття рішень є механізм, коли Єврокомісія, перш ніж рішення попаде до Ради міністрів, своє слово повинне сказати інституція як комітет постійних представників (корепер) Корепер складається не з національних функціонерів, які курсують між столицями, але з послів з так званих „постійних представників” „постійних віцепредставників”. Кожна делегація країни учасниці представлена 20-40 представників. На сьогоднішній день Корепер незважаючи на постійні закиди що він руйнує конституційну основу Європейського Союзу. Даний орган виступає, як би координаційним комітетом між формальними і неформальними групами інтересів у Євроспільноті. Егоїстичні національні інтереси замінив „корпоративний дух”. Так постійний представник Німеччини посол Дітріх Фон К’яві заявив „мене в Бонні знають не як постійого радника, а як постійного зрадника”.

Євроспільнота демонструє приклад, як можна створити ефективний механізм лобіювання і в одночасно зруйнувати засади чі основи діяльності політичних структур.

Якщо продовжувати в подальшому розмову про національне відстоювання інтересів і процес лобіювання через своїх представників можна констатувати, що однією фундаментальни інституцій яка в подальшому може виступити як своєрідний інтегратор і по узгодженості інтересів між суб'єктами Співтовариства. Цією структурою може стати Європарламент.

- Європарламент як законодавчий орган наповнений в своїй суті не транснаціональними партіями, а представниками партійних систем країн учасниць. Ось їх склад.

Європейська народна партія (християнські демократи) і Європейські демократи (ЄНП ЄД, 232 члени), група партій Європейських соціалістів (ПЄС 181), група Європейської партії лібералів демократів і реформаторів (52), група зелені (46), Європейські об'єднані ліві (Північні Зелені ліві (42) Союз за Європу Націй (СЄН 21), технічна група незалежних депутатів - змішана група (119), група за „Європу демократій і різноманітності”. Основними характеристиками Європарламенту.

- політичні партії які представлені в Європарламенті не є класичними партіями транснаціонального зразка, тому не можна говорити про „Об'єднане Європейське обличчя Європарламенту.

Обиралися усі представники парламенту, за різними виборчими системами, і є представниками різних політичних культур.

Тому Європарламент і національні парламенти вже розвинули різні форми співпраці такі як конференція комітетів з Європейських справ, круглі столи двосторонні візити, між національними і європейськими парламентами.

Створення всередині Європарламенту підрозділу з контактів з національними парламентами. У перспективі діалог і співпраця між Європейським парламентом і національним парламентом лишень зростають, стираючи відмінності між внутрішньою і Європейською політикою. Цьому сприяє Амстердамська угода, яка заохочує національні парламенти до значно активнішої співпраці без порушення вже усталених Європейських інституцій і тим самим істотно сприяє інтеграційному процесу.

Процес лобіювання в європейських інституціях потрібно розгляди на тільки на інституційному рівні, але також варто звернути увагу корпоративні інтереси усіх недержавних інституцій країн учасниць.

Поза сумнівом консультації неформальних груп і комітетів є найважливішою характеристикою виконання функцій Європейських інституцій. Єврокомісія перш ніж представити ініціативу організовує широкі консультації з зацікавленими групами, національними представниками. „Європейська адміністрація має потребу в набуті інформації та ноу-хау, аби дисциплінувати сектори економіки, що потребують складної економічної регламентацій”.

На думку Сандро Гоці усі промислові, економічні групи інтересів в адміністративних структурах Європейського Союзу вже сформовані.

Промисловість наприклад представлена через Індустріальний Європейського співтовариства, галузеві представництва (Європейська асоціація фармацевтичної промисловості., страхові агенції, головна сільськогосподарська організація, комітет професійних організацій Європейської спільноти. Над важливою організацією Європейська організація профспілок. Якщо аналізувати діяльності приватних груп інтересів можна прислідкувати певну еволюцію.

Від постійного наголошуванні на співпраці з урядами своїх країн представлення національних інтересів, на сьогодні сформувалася не зовсі чітка, але наближена до ідеалу система. Групи інтересів і лобіські групи набувають рис транснаціональних корпорацій, хоч зв'язок з місцевими адміністраціями не припинені. Європейські інститути створюють умови на основі плюралізму, за яких лобіські групи конкурують між собою пропонуючи більш оптимальніші стратегії розвитку. Це з одного боку призводить до послаблення ролі держав-учасниць, а з другого боку національні адміністрації виступають водночас як об'єкт лобіювання щодо Єврокомісії так, як об'єкт лобіювання з боку приватних структур.

„Єврокомісія прагне забезпечити певну процедуру консультацій аби зробити систему більш керованою і передбачуваною.”

Над складний процес лобізму на інституційному рівні забезпечується складний процес відстоювання інтересів. Кільсть структур коливається десь близько тисячі одиниць з різним статутом. Деякі постійні, тимчасові часом створені на паритетних основах (асоціації підприємців, профспілок, або мають трирівневу структуру (національні адміністрації, підприємці, профспілки). За даним словника Європейського Союзу, кількість учасників у цих групах інтересах близько 50 тис. чоловік і проводять майже до 5 тис. засідань в рік.

Після інституційних форм лобізму варто звернути увагу на специфічний вид лобіювання. Це галузеві форми відстоювання інтересів зокрема: торгівля, сільське господарство, торгівля; промисловість, сфера безпеки і достатньо актуальний вид енегретичний лобізм. Розгляд цього питання потрібно пов'язати з видами міжнародного лобізму.

А саме внутрішній лобізм: просування інтересів інших держав представниками певної країни, і глобальний вплив на рішення міжнародних і регіональних організацій. Тому потрібно звернути увагу на одну із найважливіших сфер діяльності, і одну з найбільш витратних сфер діяльності ЄС близько 45% бюджету. Дана сфера регулюється спільною сільськогосподарською політикою. Отже спільна сільськогосподарська політика в ідеалі заснована на таких принципах.

„- чіткий взаємозв'язок між державною допомогою та спектром послуг які суспільство отримує від фермерів

- СП прагне досягти конкуретного сільськогосподарського сектора здатного скористатися можливостями світового ринку без зайвого субсидування і водночас забезпечити достатній життєвий рівень виробникам сільськогосподарської продукції.

- збереження життєздатної сільської місцевості спрямованої створити робочі місця для сільського населення

Здається створені ідеальні умови для чесної конкуренції і умовами і можливостями мають бути задоволення всі суб'єкти сільськогосподарському ринку, але недавній конфлікт 16-17 червня 2005 року лінія розламу спочатку пройшла по формуванню бюджету, відмова Британії збільшувати свої асигнування у бюджет Європейського Союзу, Тоні Блер зайняв позицію, яка було схвально прийнята усім політичним спектром Великобританії. Сполучене Королівство погодиться на можливий перегляд своїх позицій, щодо збільшення своїх внесків у спільну казну, але за умови що буде переглянуті позиції щодо спільної сільськогосподарської політики.

Великобританія вимагала скорочення дотацій на французьке сільське господарство на яке припадає близько 13 млрд.євро, що складає більше половину. У даній ситуації інтереси Великобританії (на небажання змінювати традицію, коли дотація яка поверталася з бюджету ЄС становила 2/3 внеску) і позиція нових країн ЄС де сегмент сільського господарства займає левову частку. Тому позиція Великобританія мимоволі стала лобістом країн ЦСЄ, які на даний момент не мають достатнього впливу, як дует Франція-Німеччини. Певним парадоксом є лобізм Німеччини стосовно Франції, німецька економіка переживає стан занепаду, не отримує тієї частки с/г субсидій, але не бажання руйнувати франко-німецький союз у вироблені спільних позицій змусило Шредера погодитися на умови Франції. Фактично Німеччини, як важковаговика європейської спільноти забезпечило безпроблемне функціонування французьких фермерів до 2013 року. Ініціатива ВБ покарана зміна субсидування сільського господарства; дала б змогу лібералізувати ринок с/г продукції, де було б панацеєю для країн ЦСЄ і можливістю переглянути „вільні кошти” на допомогу країнам, „третього світу”. Хоча і позиція ВБ є двозначною небажання збільшувати асигнування до бюджету ЄС співпало з позицією Нідерландів.

Висновки

Дане дослідження не претендує на першоджерело а є спробою розібратись у складному багатовимірному і малодослідженому поняттю лобізму, і зокрема Європейський лобізм.

Насамкінець хочеться зазначити не потрібно демонізувати поняття лобізму, бо зіткнення і активне відстоювання інтересів присутнє у повсякденному житті, не потрібно і облагороджувати , бо часто лобізм межує з корупцією. Але саме лобізм як явище є над актуальним для України через ряд причин.

- внутрішні: намагання узаконити й представити усі устремління галузевих лоббі з метою їх регламентації і з метою комунікаційного зв'язку із зовнішнім середовищем.

- зовнішні лобізм для України це є одним з найактуальніших питань через розмитість зовнішньополітичних пріоритетів, це дасть змогу Україні сформувати “дорожню карту”, яка б враховувала стратегічні інтереси і шляхи їх вирішення.

- лобізм у глобальних і регіональних організацій дасть змогу Україні спробувати роль міні-регіонального лідера. Але крім наших інтересів потрібно враховувати інтереси наших партнерів.

Список використаної літератури

Ніколас Мусес. „Усе про спільні політики Європейського союзу”. - К ., Видавництво КІС. - 2005 р. - 416 с.

Вольфганг Бьонзерн. „Взірець маленькими недоліками”. - К., 2003. - 195 с.

Європейський союз. Словник - довідник. - К. Видавництво КІС. - 2005 . - 139 с.

В.Речицький „Конституція Європи, як виклик цивілізації” // Критика, 2005 р. №6.

Олександр Мотиль „Єврокризова трансформація пострадянських тяглостей” // Критика 2005 №7-8.

Тихонарова „Лобізм як специфічна форма комунікації”. Нова політика 2004 р. №3.

Размещено на Allbest.ru