Стратегії політичної конвертації суспільних капіталів у пострадянських державах

Період 3 МЖЦ. Тимошенко прем'єр-міністр та найпопулярніший політик в перспективі президентських виборів 2009 року.

Фаза ІІ. Затвердження у процесі боротьби із старою системою (В.Ющенко). Конвертація капіталів у контексті парламентських виборів 2006 та 2007 років. Тимошенко накопичує політичний капітал особистої популярності на основі символічного та гендерного капіталів.

Фаза ІІІ. Розповсюдження, перетворення на домінуючу систему. Друге прем'єрство Тимошенко (2008-2009 рр.). Перехід до офіційного дискурсу та зменшення ваги символічного та гендерного капіталу у сукупному капіталі.

Таким чином, на відміну від більшості індивідуальних акторів українського політичного поля, конвертаційні стратегії Ю.Тимошенко еволюціонували від типової для індивідуальних політичних акторів стратегії конвертації власного економічного капіталу у політичний для збільшення початкових економічних ресурсів до накопичення символічного капіталу як домінуючої форми у сукупному капіталі. Особливістю моделі життєвого циклу політика Ю.Тимошенко є те, що опиняючись у кризовій фазі, яка є точкою біфуркації (арешт у 2001 році, звільнення з посади прем'єр-міністра у 2005 році), вона обирає стратегію накопичення символічного капіталу. Це дозволяє уникнути фази занепаду системи і перейти на якісно новий рівень життєвого циклу. При цьому символічний капітал є домінуючою формою капіталу для Ю.Тимошенко як під час перебування в опозиції, так і на посадах у структурі державної влади, що дозволяє їй зберегти високі рівні електоральної підтримки, тобто політичного капіталу особистої популярності. Невід'ємним елементом символічного капіталу Ю.Тимошенко є ії гендерний капітал, який ґрунтується на максимальному підкресленні жіночності у зовнішніх елементах іміджу (одяг, зачіска, аксесуари) та маніпулятивному типі мовного конструювання гендеру. Аналіз вербальної комунікативної поведінки Тимошенко на різних фазах МЖЦ дозволив автору дійти висновку, що владний дискурс цього політика є більш гендерно-нейтральним, ніж опозиційний дискурс.

Аналіз політичної кар'єри Ю.Тимошенко як case study конвертаційних стратегій українських політичних акторів продемонстрував, що у довгостроковій перспективі успіх в українському політичному полі мають ті актори, кінцевою метою конвертації капіталів яких є отримання символічного капіталу, а не ті, які використовують цей ресурс парціально в електоральних процесах для отримання делегованого політичного капіталу із подальшою конвертацією його в економічні ресурси.

ВИСНОВКИ

У висновках зазначається, що у результаті проведення дисертаційного дослідження автором було досягнуто поставленої мети та виявлено специфіку і результати політичної трансформації в Україні, Грузії, Молдові та Литві через групові та індивідуальні стратегії накопичення та конвертації капіталів політичною елітою цих соціумів. Вирішення даної наукової проблеми запропоноване у методологічному зрізі концепції конвертації суспільних капіталів, що дозволила проаналізувати політичну трансформацію як політичне поле боротьби між владною та опозиційною елітою за розподіл специфічного метакапіталу держави у контексті певної об'єктивної структури даного поля.

Було доведено, що найбільшу вагу у політичному полі пострадянських держав мають економічний, політичний, соціальний, символічний, культурний та гендерний капітали («суспільні капітали»). Усі форми капіталів функціонують на трьох рівнях: індивідуальному (мікро-), груповому (мезо-) та соціетальному (макро-). Специфікою пострадянських країн є процеси постійної взаємоконвертації економічного і політичного капіталів через тісний взаємозв'язок економічного і політичного полів, та домінування соціального капіталу мікрорівня у вигляді неформальних мереж спілкування і міжособистої довіри при низьких рівнях соціального капіталу макрорівня (генералізована довіра, норми взаємності, мережі громадянської участі). Це, у свою чергу, стає на заваді формуванню політичного капіталу макрорівня у вигляді громадянської політичної культури в цілому та ії окремих елементів.

У контексті дисертаційного дослідження було проведено компаративний аналіз динаміки політичного поля України, Грузії, Молдови та Литви у зв'язку із приходом до влади опозиційних елітних груп: коаліції «Сила народу» (В.Ющенко), Національного руху (М.Саакашвілі), Партії комуністів республіки Молдова (В.Воронін) та «Союзу лібералів» (Р.Паксас) відповідно. Об'єктивна структура політичного поля, характерна для гібридних режимів, збільшує вагу бюрократично-адміністративного капіталу правлячої еліти у порівнянні із символічним капіталом опозиції. Це спричинило пошук останньою інших шляхів набуття статусу правлячої еліти, що знайшли відображення у «революції троянд» у Грузії в 2003 році, в «помаранчевій революції» в Україні у 2004 році. Конвертаційні стратегії, які реалізуються елітними групами, мають каузальний зв'язок із інституційним дизайном політичного поля. Як наслідок реалізації новою правлячою елітою стратегій, що були типовими і для попередньої еліти, політичний режим в Україні та Грузії не змінився у бік демократизації та залишився гібридним. Активізація процесів взаємоконвертації економічного і політичного капіталів у період перебування ПКРМ в якості правлячої еліти у Молдові призвела до авторитарного «відкату». Реалізація девіантної для литовського політикуму конвертаційної стратегії Р.Паксасом не спричинила істотних змін політичного режиму у Литві.

У дисертаційному дослідженні було розглянуто індивідуальні конвертаційні стратегії політичних акторів в сучасній Україні та з'ясовано, що найбільш типовою стратегією в українському політичному полі є конвертація економічного капіталу у політичний та адміністративно-бюрократичний капітали. Разом з тим, доведено, що в якості окремого випадку може розглядатися політична кар'єра Ю.Тимошенко, для якої накопичення символічного капіталу є не парціальною метою у передвиборчий період (як для більшості українських політичний акторів), а довготривалою телеологічною стратегією, незалежно від того, перебуває вона у статусі представника влади чи опозиції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Наталіна Н. Опозиція і влада: як досягти політичного олімпу та втриматися на ньому/ Н.Наталіна// Трибуна. 2006. №5-6. С. 42-43.

2. Наталіна Н. Гендерний капітал на українському політичному полі/ Н.Наталіна// Трибуна. 2007. №1-2. С. 34-35.

3. Наталіна Н. Політичний капітал як наукова категорія/ Н.Наталіна// Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. Вип. 7-8. Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла». 2007. С. 95- 101.

4. Наталіна Н. Формування гендерного капіталу українських політиків у контексті вербальної комунікативної поведінки/ Н.Наталіна// Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. Вип.10. Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла». 2008. С. 185-195.

5. Наталіна Н.О. Соціальний капітал як фактор політичної трансформації в Україні/ Н.О.Наталіна// Трибуна. 2008. №5-6. С. 38-39.

6. Наталіна Н. Феномен соціального капіталу/ Н.Наталіна// Людина - світ - культура. Актуальні проблеми філософських, політологічних та релігієзнавчих досліджень: міжнар. наук. конф., м.Київ, 20-21 квітня 2004р.: тези доп. К.: ВПЦ „Київський університет”.2004. С. 762-763.

7. Наталіна Н.О. «Правила гри» в трансформаційному соціумі/ Н.О.Наталіна// Дні науки філософського факультету - 2005: міжнар. наук. конф., м.Київ, 26-27 квітня 2005р.: тези доп. К.: ВПЦ „Київський університет”. 2005. Ч.VI. С. 66-68.

8. Наталіна Н.О. Конвертація капіталів у контексті парламентських виборів 2006 року/ Н.О.Наталіна// Дні науки філософського факультету - 2007: міжнар. наук. конф., м.Київ, 18-19 квітня 2007р.: тези доп. К.: ВПЦ „Київський університет”. 2007. Ч.VІІI. С. 70-72.

9. Наталіна Н.О. Конвертаційні стратегії акторів у стабільних та трансформаційних соціумах/ Н.О.Наталіна// Дні науки філософського факультету - 2008: міжнар. наук. конф, м.Київ, 16-17 квітня 2008р.: тези доп. К.: ВПЦ „Київський університет”. 2008. Ч.ХІ. С. 59-61.

АНОТАЦІЯ

Наталіна Н.О. Стратегії політичної конвертації суспільних капіталів у пострадянських державах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008

У дисертації розкрито проблему трансформації політичного поля пострадянських країн через групові та індивідуальні стратегії накопичення і конвертації капіталів політичних акторів. З'ясовано особливості застосування концепції конвертації суспільних капіталів як методології дослідження політичних еліт у трансформаційних соціумах. Визначено специфіку економічного, соціального, політичного, символічного, культурного і гендерного капіталів у контексті системної трансформації на трьох рівнях аналізу: індивідуальному, груповому та соціетальному. Виявлено вплив конвертаційних стратегій опозиційної еліти як групових політичних акторів на динаміку політичного поля України, Грузії, Молдови та Литви на початку ХХІ ст. Продемонстровано, що основною конвертаційною стратегією індивідуальних політичних акторів у політичному полі сучасної України є взаємоконвертація політичного та економічного капіталів. В якості case study індивідуальних конвертаційних стратегій проаналізовано модель життєвого циклу політика Ю.Тимошенко і доведено, що домінуючою формою для неї є символічний капітал.

Ключові слова: суспільні капітали, форми капіталу, політична конвертація суспільних капіталів, конвертаційні стратегії індивідуальних та групових політичних акторів, політична трансформація, динаміка політичного поля.

АННОТАЦИЯ

Наталина Н.О. Стратегии политической конвертации общественных капиталов в постсоветских государствах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертационное исследование посвящено изучению специфики политической трансформации постсоветских стран сквозь призму групповых и индивидуальных конвертационных стратегий политических акторов. Определены особенности применения концепции конвертации общественных капиталов в качестве методологии исследования политических элит в постсоветских государствах, находящихся в условиях системной трансформации. Наиболее значимыми в политическом поле являются экономический, политический, символический, социальный и культурный капиталы, функционирующие на трех уровнях: индивидуальном, групповом и социэтальном. В качестве общей дефиниции данных форм капитала было предложено понятие «общественные капиталы». Автором теоретически обоснована концепция гендерного капитала как способности манипулировать гендерным дисплеем социума с помощью манипулятивного типа вербального коммуникативного поведения и соответствующих невербальных символов и интеракций, которые объективируются в гендерно-маркированных внешних атрибутах имиджа и стиле поведения.

В диссертации представлены результаты качественного компаративного анализа прихода к власти оппозиционных элит Украины, Грузии, Молдовы и Литвы в начале ХХІ ст. и влияния конвертационных стратегий, которые были ими реализованы, на трансформацию политического поля. Приход оппозиционной элиты к власти зависит от структуры ее совокупного капитала, а также от типа политического режима и специфики политического поля, которые определяют относительную цену капиталов в данном обществе. Продемонстрировано, что «революция роз» в Грузии в 2003 году и «оранжевая революция» в Украине в 2004 году - это результат инвестирования в электоральный процесс оппозиционной элитой символического капитала (учитывая и другие факторы, в т.ч. геополитические). Доказано, что реализация новой правящей элитой конвертационных стратегий, характерных для старой элиты, способствовала сохранению в Украине и Грузии гибридных режимов. Активизация процессов взаимоконвертации экономического и политического капиталов лидерами Партии коммунистов Республики Молдова в качестве правящей элиты в Молдове привело к авторитарному «откату» режима. При этом реализация аналогичной стратегии Р.Паксасом в условиях консолидированной демократии в Литве, наоборот, не имела существенного влияния на режимные характеристики, но привела к утрате этим актором позиций в политическом поле.

Особое внимание в исследовании уделено типам и механизмам индивидуальных конвертационных стратегий политических акторов в современной Украине. В качестве case study рассмотрена модель жизненного цикла украинского политика Ю.Тимошенко. Особенностью реализуемых ею конвертационных стратегий является то, что накопление символического капитала - не парциальная цель в преддверии избирательных кампаний, а долговременная стратегия как в оппозиционном статусе, так и в статусе представителя власти.

Ключевые слова: общественные капиталы, формы капитала, политическая конвертация капиталов, конвертационные стратегии индивидуальных и групповых политических акторов, политическая трансформация, динамика политического поля.

SUMMARY

Natalina N.O. The strategies of political conversion of public capitals in postsoviet countries. - Manuscript.

The thesis for academic degree of candidate of political science, speciality 23.00.02 - political institutions and processes. - Kiev National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2008.

The specific character of political transformation in postsoviet countries through the individual and group conversion strategies of political actors is studied in this research. The peculiarities of conversion concept application of public capital are used as a methodology of research of political elites in transforming societies. Economic, social, political, symbolic, cultural and gender capitals are the most significant in political field and function on three levels: individual, group and societal. As a general definition for these forms of capital the notion “public capitals” was suggested.

The results of qualitative comparative analysis of accession to power of Ukrainian, Georgian, Moldavian and Lithuanian opposition elites in the beginning of the twenty-first century as well as the influence of the implemented conversion strategies on political field transformation are represented in this thesis. The accession to power of opposition elite depends on the structure of its total capital, the type of political regime and the special character of political field which determine the relative value of capital in a society. It is demonstrated that Rose Revolution in Georgia in 2003 and Orange Revolution in Ukraine in 2004 are the results of investing the symbolic capital into the electoral process by the opposition elite (taking into consideration the other factors including geopolitical ones). It is proved that the implementation of the conversion strategies typical of the old ruling elite by the new ruling elite contributed to preservation of hybrid regimes in Georgia and Ukraine. The activization of mutual conversion processes of economic and political capital by the leaders of Moldavian Communist Party as the ruling elite led to authoritarian “rollback” of the regime. The implementation of the analogous strategy by R. Paksas in the conditions of consolidated democracy did not exert significant influence on the regime characteristics but resulted in loss of positions in political field.

In this research special attention is paid to the types and mechanisms of individual conversion strategies of political actors in modern Ukraine. The model of life cycle of Ukrainian politician Y. Timoshenko as a case study is given a special consideration. The peculiarities of her conversion strategies consist in the fact that accumulation of political capital is not her partial goal on the threshold of political companies but a long-term strategy both in opposition and power representative status.

Key words: public capitals, forms of capital, political conversion of capitals, conversion strategies of individual and group political actors, political transformation, dynamic of political field.

Размещено на Allbest.ru