Цивілізований лобізм як чинник політичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

23.00.03 - політична культура та ідеологія

ЦИВІЛІЗОВАНИЙ ЛОБІЗМ ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Виконала Войнич Оксана Михайлівна

Київ - 2009

АНОТАЦІЯ

лобізм політичний демократичний

Войнич О.М. Цивілізований лобізм як чинник політичної культури. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.03 - політична культура та ідеологія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертаційну роботу присвячено виявленню теоретико-методологічних особливостей цивілізованого лобізму як чинника політичної культури в концептуальному та прикладному вимірах. Робота ґрунтується на теоретичних і методологічних дослідженнях наукової проблеми, узагальненні поглядів і підходів зарубіжних та вітчизняних представників політологічної думки, фактологічній базі, яку склали дані авторських експертних досліджень. У роботі систематизовано та структуровано теоретичні підходи до понять «лобізм», «лобі-групи», «government relations», «public affairs», розглянуто доробок вітчизняної наукової думки щодо концепцій лобізму як чинника політичної культури суспільства. Розглянуто європейську специфіку лобізму на національному і наднаціональному рівнях, визначено особливості лобіювання в традиціях політичної культури Великої Британії, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Литовської Республіки та Республіки Польща. Особлива увага приділена проблемі легітимації лобіювання в Україні шляхом аналізу політико-правотворчих документів та практики лобіювання в Україні. Доведено, що проблеми легітимації лобізму в Україні зумовлені значною мірою відсутністю чітко визначених політичних ідеалів щодо принципів взаємодії політичних інститутів з лобі-групами та громадянським суспільством.

Ключові слова: політична культура, лобізм, лобі-групи, політичні інститути, Європейський Союз, групи інтересів, концепція проекту закону про лобіювання, громадянське суспільство.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Цивілізований лобізм як політичне, економічне та суспільне явище є постійним і суттєвим чинником політичної культури демократичного суспільства. Традиційно пріоритетними сферами цивілізованого лобізму були власне політика, економіка, соціальна та професійна сфера життєдіяльності суспільства. Характерною ознакою цивілізованого лобізму є спрямований вплив на процеси ухвалення рішень на рівні законодавчих та виконавчих інститутів для просування політичних, неполітичних, корпоративних інтересів зацікавлених груп. Інтенсифікація політичних процесів на національному та наднаціональному рівнях у сучасному світі поставили на порядок денний у взаємодії владних інститутів і громадянського суспільства питання прозорості ухвалення політичних рішень, які стосуються інтересів пересічних громадян, фінансово-промислових груп, неформальних об'єднань тощо. Це зумовило науковий інтерес до феномену цивілізованого лобізму як чинника політичної культури та особливостей його впливу на відносини між владою та громадянським суспільством.

Лобізм у сучасних теоріях політичної культури розглядається як особлива система та практика реалізації інтересів окремих організацій і різноманітних груп громадськості шляхом цілеспрямованого впливу на законодавчі та виконавчі органи державної влади, як невід'ємна складова політичного процесу демократичного суспільства та специфічний вид зв'язків з громадськістю. Як політичне явище, лобізм, незалежно від ступеня й рівня своєї легітимності, заснований на прагненні представників політичних, корпоративних та суспільних інтересів забезпечити легітимну взаємодію у процесах ухвалення рішень.

Розвиток лобізму як чинника політичної культури пов'язаний з процесами поглиблення європейської інтеграції, що передбачає легітимну передачу повноважень національних урядів щодо економічного, соціального і політичного життя наднаціональним органам та прозорість ухвалення політичних рішень в провідних політичних інституціях ЄС. Вагомим чинником, який сприяє активізації і плюралізації процесу лобіювання в інституціях ЄС, є наявність організованих груп інтересів на національному та наднаціональному рівнях, представництво яких уможливлює законний доступ до процесу ухвалення рішень і прозорість впливу на законодавчу діяльність.

Представництво інтересів організованих груп в структурах ЄС здійснюються різними законними методами, зокрема, шляхом участі у розробці законопроектів, надання консультацій посадовцям інституційних органів ЄС або ж формуванням через ЗМІ сприятливої громадської думки стосовно необхідного рішення. Лобіювання у такий спосіб сприяє високому рівню розробки технічних аспектів законопроектів за рахунок їх кваліфікованого експертного забезпечення та відкриває прозорий доступ до законотворчого процесу групам тиску.

Взаємодія лобі-груп з громадянським суспільством розглядається як демократичні гарантії участі громадських об'єднань у процесах ухвалення рішень, оскільки, з погляду представництва інтересів громадськості на рівні політичних інститутів, кожний громадянин повинен мати реальну можливість захисту власних фундаментальних та соціальних прав.

Національна практика легітимації інституту лобізму у провідних демократичних країнах демонструє різний ступінь розвитку політичної культури та громадянського суспільства, зокрема, прозорості представництва інтересів суспільних, корпоративних та неформальних об'єднань у владних інститутах, а інституціоналізація лобізму зберігає свою актуальність як для європейських країн, так і транзитивних держав.

Потреба комплексного дослідження лобізму як чинника політичної культури випливає з реалій взаємодії української політичної влади з групами інтересів та громадянським суспільством, з необхідності унормування та легітимації лобізму задля перспективного розвитку політичної сфери держави, оскільки саме фактор становлення інституту лобізму є одним з найвпливовіших упродовж сучасного періоду суспільно-політичних трансформацій в Україні. Лобізм відіграє функцію каталізатора трансформації політичної системи та взаємодії по осі «влада - лобі-групи - суспільство», а цивілізований лобізм виступає як законна форми взаємодії між владними інститутами та лобі-групами.

Вибір дослідження лобізму як чинника політичної культури зумовлений й тим, що Україна задекларувала у стратегіях зовнішньої і внутрішньої політики європейський вектор розвитку і демократизації держави, який зумовлює врахування феномену лобізму у відносинах України з Європейським Союзом, країнами-членами ЄС та у національному політичному середовищі.

Таким чином, наукова гіпотеза роботи полягає у спробі обґрунтувати доцільність запозичення зарубіжного досвіду цивілізованого лобіювання з урахуванням національної специфіки взаємодії владних інститутів з групами корпоративних та громадських інтересів. Доведення гіпотези зумовлює авторський підхід до розуміння методології аналізу лобізму як чинника політичної культури, яка виявляється в емпіричному дослідженні ефективності та динаміки технологій цивілізованого лобізму на прикладі когнітивного аналізу, методу експертних оцінок та непараметричних критеріїв.

Важливість і значущість дослідження проблеми цивілізованого лобізму як чинника політичної культури зумовлює підвищений інтерес до неї з боку багатьох вітчизняних й зарубіжних науковців-політологів, праці яких присвячено аналізу концепцій лобізму в умовах інтеграції сучасного політичного середовища та прикладних аспектів лобіювання в країнах зрілої демократії та транзитивних державах.

Особливий внесок в осмислення теорій цивілізованого лобізму як політичної категорії належить таким відомим науковцям, як Б.Вулп, Дж. Олзевскі, Ф.Штольц, М.Адамс, П. Метью, Дж.Кумбер, Р.Еделман, Р. Прайс, Г.Бентеле та ін., окремі аспекти плюралістичної теорії груп висвітлено в працях російських фахівців - М. Анохіна, Т.Аравіної, О. Барвіна, О.Бєлоусова, О.Бінецького, О.Бобрової, І.Богдановської О.Борєва, Т.Бордачова, І.Бусигіної, І.Вавочкіної, Т.Виноградової, К.Вяткіна, Е.Галумова, Є.Гусевої, Є.Дегтерьової, Є.Звєрєва, С.Зотова, М.Зяблюка М.Іванова, Л.Іллічевої, С.Котяєва, В.Лепехіна, О.Любімова, Є.Махортова, І.Мінтусова, Є.Мінченка, С.Перегудова, П.Толстих, С.Чорногорцевої, Ф.Шамхалова та ін.; вітчизняні розробки з окремих аспектів лобізму як системи фундаментальних цінностей суспільства представлено у дослідженнях В.Андрущенка, В. Бебика, Д. Богуша, Л.Губерського, Ф.Кирилюка, В.Королька, О.Лісничука, Є.Макаренко, М.Михальченка.

Аналіз вітчизняної і зарубіжної наукової думки засвідчив фрагментарність досліджень цивілізованого лобізму як чинника політичної культури, тому дослідження базових засад зазначеної наукової проблеми є важливим для вітчизняної політології і політичної діяльності держави і суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (номер державної реєстрації 019U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір» (номер державної реєстрації 01БФ045-01).

Мета і завдання дослідження. Окреслені позиції актуальності, а також базової наукової проблеми визначили мету дисертаційної роботи: на основі комплексного аналізу з'ясувати концептуальний вимір цивілізованого лобізму та його сутність у взаємодії політичних інститутів з лобі-групами та громадянським суспільством.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання таких дослідницьких завдань:

· систематизувати та поглибити концептуальні підходи до понятійно-категоріального апарату цивілізованого лобізму;

· проаналізувати концепції та підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до лобізму та з'ясувати концепт цивілізованого лобізму в політичній культурі суспільства;

· з'ясувати специфіку цивілізованого лобізму в Європі і визначити на основі аналізу взаємодії інституцій ЄС з лобі-групами та громадянським суспільством особливості лобіювання на рівні наднаціональних організацій;

· представити авторське дослідження щодо ефективності та динаміки технологій цивілізованого лобізму на прикладі когнітивного аналізу, методу експертних оцінок та непараметричних критеріїв і встановити залежність політичних рішень від підтримки лобі-груп та груп організованих інтересів;

· проаналізувати особливості лобіювання як чинника політичної культури розвинених європейських держав на прикладі Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки, Великої Британії, Республіки Польща, Литовської Республіки та з'ясувати специфіку легітимації впливу лобі-груп на політичні інститути;

· здійснити критичний аналіз інституціонального забезпечення цивілізованого лобізму в Україні з метою визначення необхідності впровадження цивілізованих форм взаємодії політичних інститутів з лобі-групами та громадянським суспільством.

Об'єктом дослідження є лобізм як чинник політичної культури в умовах трансформаційних зрушень, а предметом дослідження є концептуальний і прикладний виміри цивілізованого лобізму як чинника політичної культури.

Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, були використані такі наукові методи, зокрема: загальнонаукові - описовий, герменевтико-політологічний для аналізу концептуальних засад дослідження, системний, структурно-функціональний з метою дослідження загальної сутності цивілізованого лобізму в політичній культурі суспільства, компаративний для дослідження та аналізу європейської специфіки цивілізованого лобізму в сучасному політичному середовищі, інституційний - для виявлення спільних і відмінних характеристик легітимації лобізму; загальнологічні - емпіричний, статистичний, прогностичного моделювання та аналізу для дослідження ефективності та динаміки технологій європейської моделі лобізму; спеціальні методи політології, зокрема, політологічний нормативно-ціннісний метод, який було використано з метою оцінки значення феномену лобізму в політичній культурі в контексті демократизації політичної системи держав та національних і наднаціональних громадських і політичних інститутів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є самостійним комплексним дослідженням сутності цивілізованого лобізму як чинника політичної культури, яке містить аналіз новітніх тенденцій теорії і практики легітимації лобізму в політичній взаємодії владних інститутів, лобі-груп та громадянського суспільства.

Результати, які були одержані під час дослідження та найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:

1. узагальнено, систематизовано та структуровано концептуальні підходи до понятійно-категоріального апарату лобізму і доведено, що цивілізований лобізм є легітимною формою взаємодії між владними інститутами, лобі-групами та громадянським суспільством;

2. проаналізовано та поглиблено на основі залучення широкого кола оригінальних джерел, зарубіжної та вітчизняної політологічної літератури теоретичні підходи до сутності цивілізованого лобізму як чинника політичної культури; з'ясовано, що концептуальні підходи до вивчення лобізму ґрунтуються на теоріях трансформаційних зрушень, демократизації політичної влади, формування громадянського суспільства, плюралістичної теорії груп та їх легітимації на рівні ухвалення політичних рішень;

3. на основі аналізу взаємодії цивілізованого лобізму інституцій ЄС з лобі-групами та громадянським суспільством визначено специфіку лобізму на рівні наднаціональних організацій; визначено особливості цивілізованого лобізму як чинника політичної культури європейських країн та розкрито інституційні засади лобістської діяльності в Європі;

4. уперше на основі авторського підходу за допомогою комплексу методів (методу когнітивної структуризації системи, методу експертних оцінок та непараметричних критеріїв) системно представлено методику дослідження практики взаємодії політичних інститутів ЄС з лобі-групами та громадянським суспільством і з'ясовано, що успішність цивілізованого лобіювання залежить як від позиції політичних інститутів, які ухвалюють рішення, так і від громадської підтримки лобі-проектів з боку груп інтересів.

5. набуло подальшого розвитку дослідження європейської специфіки цивілізованого лобіювання на прикладі розвинених європейських держав, зокрема, Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки, Великої Британії, Республіки Польща, Литовської Республіки і доведено, що національна практика легітимації інституту лобіювання у провідних демократичних країнах демонструє різний ступінь розвитку політичної культури та громадянського суспільства, зокрема, прозорості представництва інтересів суспільних, корпоративних та неформальних об'єднань у владних інститутах, а інституціоналізація лобіювання зберігає свою актуальність як для європейських країн, так і транзитивних держав;

6. виявлено сутність національної практики лобізму через критичний аналіз інституціонального забезпечення взаємодії владних інститутів з лобі-групами та громадянським суспільством; з'ясовано, що становлення інституту лобізму може стати одним з найвпливовіших чинників суспільно-політичних трансформацій в Україні

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення та висновки роботи можуть бути запропоновані для формування стратегій розвитку політичної культури суспільства шляхом легітимації лобізму в Україні, використані для поглиблення подальших наукових досліджень, враховані у діяльності урядових, політичних і суспільних інституцій, в практиці політичних партій, громадських об'єднань та інших організацій, які займаються питаннями становлення громадянського суспільства та розвитку політичної системи держави. Одержано позитивні відгуки на впровадження результатів дослідження.

Теоретичні узагальнення, матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, зокрема, з теорії комунікацій, зв'язків з громадськістю в міжнародних відносинах, європейських комунікацій, аналізу соціальних систем, політичної психології, практики сучасних комунікативних технологій та інших дисциплін для студентів вищих навчальних закладів України.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було оприлюднено на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: науковій конференції молодих вчених міжнародній науковій конференції: наукових читаннях «Інформаційна безпека у структурі сучасних міжнародних відносин» (Київ, 27 листопада, 2007 р); П'ятій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 2 березня, 2007 р.); круглому столі «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 22 квітня, 2008 р.), конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 23 жовтня, 2008 р.); круглому столі «Стратегія державного брендінгу як складова зовнішньої політики України» (Київ, 27 травня, 2008 р.); міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформація: історія, теорія, практика» (Київ, 7 листопада, 2008 р.), Сьомій міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 26 березня, 2009 р.), міжнародній науковій конференції «60-річчя Ради Європи: осмислення звершень та перспектив діяльності у ХХІ столітті» (Київ, 9 квітня 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні комунікативні технології: теорія, практика, українські реалії» (Київ, 22 квітня 2009 р.), а також на засіданнях кафедри міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У «Вступі» обґрунтовано вибір теми, актуальність, сутність наукової проблеми і сучасний стан її дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт, предмет, методологічні засади та методи дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, відображено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, розкрито характер апробації, подано загальну характеристику роботи.

Перший розділ «Концептуальний вимір цивілізованого лобізму» присвячено з'ясуванню стану розробки наукової проблеми, формулюванню концептуально-методологічних підходів дослідження, представлено аналіз наукової думки щодо сутності цивілізованого лобізму як чинника політичної культури сучасних демократій. Слід відзначити, що окреслена у назві дисертації проблема на рівні дисертаційних праць чи вузькоспеціалізованих монографій у зарубіжній та вітчизняній політичній науці досліджена фрагментарно, вона знаходить часткове і загалом сутнісне відображення у працях відомих фахівців, які представляють різні академічні та університетські школи політології.

Використані в дисертації джерела за походженням, формою та змістом умовно можна поділити на такі групи: теоретичні роботи вітчизняних науковців, дослідження яких присвячено дослідженню окремих аспектів лобізму як особливої системи фундаментальних цінностей суспільства та як політичного інституту, який забезпечує сприятливі умови сприйняття суспільством і конкретними групами громадськості схвалених державою законів, зокрема, політологічні дослідження В.Андрущенка, В. Бебика, Д. Богуша, Л.Губерського, Ф.Кирилюка, В.Королька, О.Лісничука, Є.Макаренко, М.Михальченка, В.Моісеєва, М.Обушного, М.Ожевана, Г.Почепцова, І.Рейтеровича.

З огляду на різні підходи науковців до спеціальної термінології, у дисертаційній роботі

«лобізм» розглядається як особлива система і практика реалізації інтересів соціальних груп шляхом цілеспрямованого впливу на законодавчі та виконавчі органи державної влади з питань внутрішньої і зовнішньої політики;

«лобі-групи» визначаються як групи організованих інтересів (громадських, соціальних, корпоративних, професійних тощо), які застосовують неполітичні засоби впливу на прийняття політичних рішень;

«government relations» тлумачиться як цивілізована, законна форма взаємодії між владними інститутами та корпоративними структурами з метою формування позитивного іміджу груп інтересів в урядових інституціях, бізнесових колах та громадянському суспільстві;

«public affairs» розглядаються як громадські зв'язки, які спрямовані на процеси публічної політики, суспільного дискурсу, зв'язки з медіа задля підтримки інтересів лобі-груп.

Концептуальні підходи до сутності лобізму як чинника політичної культури характеризуються визнанням лобізму як політичної категорії та парадигми політичного розвитку, становлення громадянського суспільства та легітимації лобіювання у політичній практиці держав. Такі підходи виокремлюють специфіку наукових теорій зарубіжних та вітчизняних дослідників щодо суперечливої дуалістичної природи політичного представництва інтересів, згідно з якою представницькі групи можуть бути політичним інститутом і лобі-групами як виразниками корпоративних та суспільних інтересів. Осмислення сутності лобізму в політичній науці реалізується через поглиблення уявлень щодо легітимності лобі-діяльності в контексті розвитку політичної культури як синтезу політичної свідомості і політичної поведінки влади та суспільства.

Загальна оцінка за результатами аналізу напрацювань зарубіжної та вітчизняної політології щодо цивілізованого лобізму як чинника політичної культури, визначається у таких положеннях: спеціальний напрямок таких досліджень має фрагментарний характер і стосується прикладних аспектів лобіювання в розвинених та транзитивних суспільствах, чітко простежується перетин концептів політичної культури та лобізму, що зумовлює виокремлення сутнісних характеристик зазначеного феномену, які стосуються взаємодії влади й суспільства в межах існуючих політичних інститутів, що забезпечують представницькі інтереси.

Перший розділ постановкою проблеми, аналізом та обґрунтованими висновками доводить, що політичні процеси в умовах трансформаційних зрушень впливають на формування політичної культури нового типу, яка характеризуються появою цивілізованого лобізму як легітимного інституту впливу на процеси ухвалення політичних рішень.

У другому розділі «Сутність інституту лобізму в демократичному суспільстві: європейський досвід» розглянуто теорію і практику лобістської діяльності в рамках Європейського Союзу, аналіз яких дає підстави обґрунтувати висновки і пропозиції про необхідність формування пріоритетів політичної культури на основі концепції цивілізованого лобізму.

Як показав аналіз, теоретичні дослідження євролобізму зумовлюються дискусійними питаннями щодо демократичності представництва інтересів в політичних інститутах ЄС, легітимації лобізму в європейському політичному середовищі, визначення специфіки європейської моделі лобізму - плюралістичної чи корпоративістської - з огляду на сучасний стан представництва інтересів на наднаціональному рівні. Феномен лобізму в Брюсселі полягає у забезпеченні «демократичної легітимності» моделі управління, яка уможливлює участь груп тиску у законодавчому процесі та регулюванні відносин в рамках єдиного європейського політичного і економічного простору.

У розділі детально проаналізовано регулятивні засади цивілізованого лобіювання в інституціях ЄС, зокрема, в Європейській Комісії, Європейському Парламенті та Європейській Раді ЄС, що визначає правову регламентацію лобістської діяльності на наднаціональному рівні. З'ясовано, що лобізм у своїй легалізованій формі здатний забезпечити певну відкритість та контроль політичного процесу. Лобістські організації сприяють виробленню норм єдиного європейського права щодо цивілізованого лобіювання, що зумовлює їх стратегії щодо реформування інституційних засад діяльності лобі-груп на рівні ЄС. Доведено, що практика представництва корпоративних інтересів в ЄС зумовлена унікальністю інституційної і правової архітектури Європейського Союзу, оскільки інститути ЄС - Європейські Комісія, Європейська Рада ЄС і Європейський Парламент - регулюють ключові аспекти життєдіяльності наднаціонального об'єднання. Причиною поширення лобізму в Європі є не стільки все більше визнання його як природного елементу демократичного процесу, а, насамперед, як процесу «поглиблення» європейської інтеграції, тобто передачі країнами-членами своєї компетенції на користь наднаціональних інститутів і громадянського суспільства. Наявність регуляторної політики щодо лобізму в Європейському Союзі визнається необхідним елементом демократії, чинником політичної культури. Феномен інструментів «м'якого» тиску в Брюсселі здійснюється передусім на засадах забезпечення «демократичної легітимності» моделі управління, заснованої на відчуженні суверенних повноважень державних органів влади країн-членів ЄС на рівень наднаціональної регуляторної політики.

На основі узагальнення практики лобізму в інститутах ЄС подано класифікацію основних представницьких груп, які здійснюють лобістську діяльність на національному і наднаціональному (європейському) рівнях, охарактеризовано багатопрофільні та вузькоспеціальні компанії, зокрема, консультативні лобі-асоціації (консалтингові, PR, - GR, - MR, - та IR-агенції, асоціації з стратегічного планування та стратегічних комунікацій тощо); лобі-представництва інтересів промислових груп; аналітичні центри (think tanks).

Показано, що для сучасних суспільств, плюралістичних за своєю природою, характерна наявність груп інтересів та груп тиску, які є причетними до ухвалення важливих для громадськості рішень в різних сферах життєдіяльності, тобто лобі-груп, які впливають на державну або наднаціональну політику. До компетенції лобі-груп у громадянському суспільстві відносять питання щодо розвитку держави і громадсько-політичних інститутів, орієнтації та активності членів суспільства у сфері політичних відносин, поширення фундаментальних політичних цінностей, норм і способів політичної мотивації, дій громадськості щодо захисту соціальних і громадянських прав. Можна стверджувати, що групи інтересів, з одного боку, реагують на зміни у владних відносинах і оперативно до них адаптуються, з другого, - сама динаміка чисельності і типологія таких груп служать індикаторами трансформації пріоритетів політичного життя. У розділі з'ясовано, що взаємодія лобі-груп з громадянським суспільством є демократичною гарантією участі громадських об'єднань у процесах ухвалення рішень, оскільки, з погляду представництва інтересів громадськості на рівні політичних інститутів, кожний громадянин повинен мати реальну можливість захисту фундаментальних та соціальних прав людини і суспільства.

Важливою характеристикою лобістської діяльності в структурах ЄС є також представництво корпоративних інтересів європейських транснаціональних компаній та галузевих об'єднань, яка відзначається суттєвим впливом на ухвалення рішень в інституціях ЄС та на рівні національних урядів. Можна стверджувати, що представництво корпоративних інтересів через лобі-групи визначає їх як впливових акторів цивілізованої взаємодії з політичними інститутами, оскільки лобі-діяльність здійснюється на законних підставах.

Результати дослідження лобі-груп, проведеного за допомогою комплексу методів (методу когнітивної структуризації системи, методу експертних оцінок та непараметричних критеріїв) свідчать, що успішність цивілізованого лобіювання залежить як від позиції політичних інститутів, які ухвалюють рішення, так і від громадської підтримки лобі-проектів з боку організованих груп інтересів та медіа.

У розділі зазначається, що політичний вимір стратегій лобіювання, характерний для взаємодії інститутів ЄС з групами тиску, відображає трансформаційні процеси політико-культурного розвитку на національному та наднаціональному рівнях існування держав і регіональних організацій. Порівняльний аналіз кампаній для підтримки суспільних і корпоративних проектів дає можливість з'ясувати тенденції змін використання методів цивілізованого лобіювання на найбільш відомих прикладах діяльності європейських лобі-груп.

У висновках обґрунтовано, що практика цивілізованого лобізму в рамках Європейського Союзу відображає тенденції, які визначають розвиток європейської демократії в умовах інтеграційних процесів і є формою самоорганізації громадянського суспільства.

У третьому розділі «Прикладні аспекти національної практики лобізму» розглянуто особливості лобізму в політичній культурі розвинутих європейських держав на прикладі Великої Британії, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Литовської Республіки та Республіки Польща і компаративно практику лобіювання в Україні.

Аналіз специфіки лобіювання дає підстави обґрунтувати висновки про поєднання регіональних і національних підходів до легітимації лобізму в політичній діяльності вищезазначених держав. Практика легітимації лобі-діяльності в розвинених та транзитивних країнах свідчить про рівень політичної культури у взаємодії національних політичних інститутів, груп тиску та груп організованих інтересів. Зокрема, доведено, що конституційно-правовою основою лобіювання у Великій Британії є право громадян на подання петицій до органів влади щодо ухвалення політичних рішень, яке гарантується Біллем про права від 1689 р., а національна регуляторна політика встановлює правила щодо взаємодії парламентарів з лобі-групами на умовах консалтингу.

Натомість практика лобіювання у Французькій Республіці здійснюється на підставі XI Розділу Конституції (1958 р.) і передбачає функціонування Соціально-економічної ради, яка виконує роль своєрідного «лобістського парламенту». Крім того, у Франції поширена традиція саморегулювання на основі кодексу професійної етики, який закріплює корпоративні етичні норми лобістської діяльності як норми «м'якого» права. Зазначимо, що взаємодія лобі-груп з парламентом, урядом та урядовими установами Франції і вплив груп тиску на ухвалення керівних рішень регулюється демократичними традиціями політичної системи, яка зумовлює перевагу урядових установ у законотворчому процесі, а отже і значний вплив лобі-груп на органи виконавчої влади.

Характерними особливостями регуляторної політики ФРН у сфері лобіювання визнається вагомість правотворчої діяльності уряду й адміністрацій різного рівня у підготовці законопроектів, що визначає саме виконавчу владу переважним об'єктом лобіювання, оскільки майже три чверті федеральних законів, що приймаються, ґрунтуються на проектах, підготовлених в уряді. Лобіювання інтересів організованих груп у законодавчих та виконавчих інституціях ФРН здійснюється у вигляді консультацій, що, з одного боку, надає можливість групам інтересів брати участь в державній діяльності, а з другого боку, - забезпечує політичні інститути та урядові структури компетентними експертно-аналітичними, стратегічними та інформаційними ресурсами.

Показовою є практика легітимації лобіювання у Литовській Республіці, яка першою серед держав Балтії на законодавчому рівні врегулювала лобістську діяльність. Водночас найбільш суттєвим і важливим є досвід легітимації лобіювання в Республіці Польща, де розроблено конституційно-правову основу лобіювання, яка охоплює норми Конституції щодо права на петицію, свободу слова та преси; права на збори, протести та опозицію; права доступу до публічної інформації; Акт про лобіювання від 7 липня 2005 р., який встановлює загальні засади прозорості лобіювання у законодавчому і регуляторному процесах, правила виконання професійних лобістських дій і визначає порядок реєстрації як фізичних, так і юридичних осіб, які здійснюють лобіювання; Закон «Про діяльність депутата та сенатора відповідно до мандату» від 9 травня 1966 р. та Закон «Про Раду Міністрів» від 8 серпня 1996 р., якими регламентується порядок надання депутатами та урядовцями інформації про діяльність своїх офісів з метою запобігання так званого «вбудованого лобіювання»; Закон «Про орган урядової адміністрації» від 4 вересня 1997 р., який встановлює засади ведення реєстру професійних лобістів. Практика цивілізованого лобіювання зумовлена трансформаційними процесами в Польщі напередодні і після вступу до ЄС, адаптацією польського законодавства до загальновизнаних європейських стандартів.

Комплексно досліджено стан та перспективи лобістської діяльності в Україні, здійснено критичний аналіз інституціонального забезпечення цивілізованого лобізму і доведено необхідність більш ефективного використання інструментів політичної культури у практиці урядових інституцій. Включення концепції цивілізованого лобізму в політичні програми українських інституцій уможливлює реформування політичної системи на основі демократизації взаємодії політичних інститутів з лобі-групами та трансформації політичної культури на базових засадах європейської демократії.

Показано, що лобістська діяльність в Україні характеризується як перспективна складова політичної культури суспільства, пріоритетними напрямами якої визначено забезпечення інтересів державних інституцій, корпоративних та громадських об'єднань шляхом впливу на прийняття керівних рішень та реалізацію європейської моделі політичного розвитку.

У розділі доведено, що специфіка лобізму транзитивних держав полягає у необхідності легітимації лобізму, що передбачає реформування політичної свідомості суспільства, трансформацію участі громадськості та корпоративних об'єднань у процесах ухвалення політичних рішень, набуття досвіду та навичок представництва інтересів на рівні владних інститутів і становлення на цій основі політичної культури нового типу, характерної для країн розвиненої демократії. Розв'язання цієї проблеми полягає в необхідності впровадження цивілізованих форм взаємодії політичних інститутів з лобі-групами та громадянським суспільством, з врахуванням принципів політичної толерантності, «соціального партнерства» та плюралізму інтересів.

З огляду на прогностичні сценарії розвитку лобізму в Україні, необхідно зазначити, що без легітимізації лобіювання неможливий демократичний розвиток інших політичних та правотворчих процесів. Таким чином, можна констатувати, що політичні й соціально-економічні реформи, які проводилися в державі з часу отримання незалежності, в цілому були малоефективними щодо позитивного впливу на підвищення рівня політичної культури суспільства та рівня взаємодії груп інтересів, груп тиску і політичних інститутів України, без чого неможливе становлення сучасної демократичної держави, побудова ефективного громадянського суспільства і формування політичної нації. І хоча притаманний Україні тип політичної культури загалом є характерним для суспільств, які перебувають на шляху трансформації, повільний темп демократичних перетворень у державі, недостатній рівень залученості громадськості до реальних процесів прийняття політичних рішень не може не викликати занепокоєння.

У розділі зроблено висновок про те, що цивілізований лобізм як чинник політичної культури впливає на формування світоглядних позицій транзитивної держави, є політичним інструментом збереження і вдосконалення ціннісно-моральних імперативів українського суспільства, чинником реалізації державних стратегій європейської та євроатлантичної інтеграції.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми цивілізованого лобізму як чинника політичної культури у концептуальних та прикладних вимірах. Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: визначити основні закономірності, чинники та тенденції, які виявляють роль цивілізованого лобізму у взаємовідносинах політичних інститутів з лобі-групами та громадянським суспільством і здійснити аналіз впливу цивілізованого лобіювання на політичні та соціально-економічні процеси у державах транзитивного типу. Методологічний вибір авторки уможливив з'ясування провідних тенденцій, сучасного стану та параметральних характеристик системи, що досліджувалася, і зробити висновки згідно з визначеними у вступі мети і завдань дисертації.

Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному:

1. Аналіз вітчизняних та зарубіжних теоретичних розробок свідчить, що останнім часом лобізм розглядається не тільки як чинник трансформації політичної системи, але і як важливий інститут громадянського суспільства, завданням якого є формування та підтримка легітимних зв'язків з владними та політичними інститутами з метою впливу на ухвалення керівних рішень. Концептуальні підходи до понятійно-категоріального апарату уможливили уточнення тлумачень категорії «лобізм», який розуміється як особлива система і практика цілеспрямованого впливу лобі-груп на процеси ухвалення рішень органами державної влади з питань внутрішньої і зовнішньої політики, як політичний інститут законної форми взаємодії між владними інститутами та лобі-групами, який можна характеризувати як «цивілізований лобізм». Головною метою цивілізованого лобізму є спрямований вплив на процеси ухвалення рішень на рівні законодавчих та виконавчих інститутів для просування політичних, неполітичних, корпоративних інтересів зацікавлених груп. Інтенсифікація політичних процесів у сучасному світі зумовила актуалізацію проблеми легітимності лобізму у взаємодії владних інститутів і громадянського суспільства.

2. В сучасних концепціях політології лобізм визначається як суспільно-політичний феномен, що функціонує в різноманітних формах, реалізується через інструменти і механізми позиціонування і забезпечення національних (державних), корпоративних і суспільних інтересів в рамках взаємодії політичних інститутів з лобі-групами та громадянським суспільством. Концептуальні підходи до вивчення цивілізованого лобізму ґрунтуються на теоріях трансформаційних зрушень, демократизації політичної влади, формування громадянського суспільства, політичної комунікації, плюралістичної теорії груп та їх легітимації, теорії конкуренції та прийняття рішень. Це уможливило всебічний розгляд феномену цивілізованого лобізму на всіх рівнях взаємодії політичних і громадянського суспільства, з'ясування специфіки впливу лобі-груп на ухвалення політичних рішень. При цьому у більшості західних концепцій лобізму відсутні розробки дієвих механізмів, які б передбачали встановлення балансу між економічними і політичними системами суспільств перехідного типу та можливості обмеження впливу корпоративних груп на ухвалення політичних рішень. У вітчизняній політичній науці проблеми лобізму як політичного інституту і чинника трансформаційних зрушень стосуються передусім аналізу політичного впливу фінансово-промислових груп в Україні на формування владних інститутів, що дозволяє зробити висновок про фрагментарність наукових досліджень щодо проблем теорії і практики лобізму. Узагальнюючи підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до феномену, можна стверджувати, що лобізм є особливим політичним інститутом, який уможливлює забезпечення інтересів окремих організацій і різноманітних груп громадськості шляхом цілеспрямованого впливу на законодавчі та виконавчі органи державної влади. Характер і стан політичної культури істотно впливають на форми представництва інтересів на рівні владних інститутів, на особливості їх взаємодії з лобі-групами і громадянським суспільством, оскільки цивілізований лобізм є необхідною передумовою демократизації держави, зокрема, в умовах всебічної участі громадськості в процесах організації суспільства і системи політичної влади в ньому.

3. Розвиток лобізму як чинника політичної взаємодії європейських наднаціональних інститутів з групами організованих інтересів пов'язаний з процесами поглиблення європейської інтеграції, що передбачає легітимну передачу повноважень національних урядів щодо економічних, соціальних і політичних відносин органам Європейського Союзу та прозорість ухвалення політичних рішень. Вагомим чинником, який сприяє активізації і плюралізації процесу лобіювання в інституціях ЄС, є наявність організованих груп інтересів на національному та наднаціональному рівнях, представництво яких уможливлює законний доступ до процесу ухвалення рішень і прозорість впливу на законодавчу діяльність ЄС. Таким чином, лобі-групи виступають рівнозначними акторами функціонування політичних інститутів, діяльності корпорацій та громадських об'єднань. Цивілізоване лобіювання в інституціях ЄС, зокрема, в Європейській Комісії, Європейському Парламенті та Європейській Раді ЄС, відбувається відповідно до статті 251 Договору про Європейський Союз та етичного кодексу європейських лобі-груп, що визначає правову регламентацію лобістської діяльності на наднаціональному рівні. Формування політико-правового інституту лобізму закладено у самій природі міжособистісних та міжінституційних відносин, є у своїй цивілізованій, легалізованій формі позитивним політичним інститутом, який здатний забезпечити певну відкритість та контроль політичного процесу.

Дослідження та аналіз діяльності європейських лобі-груп дає змогу виокремити основні технології лобіювання, зокрема, методи прямого лобіювання, які передбачають підготовку законопроектів, участь у дорадчо-консультативних органах, налагодження опосередкованих та прямих контактів із інститутами Європейського Союзу; непрямі методи лобіювання, головним інструментом яких є сучасні комунікативні технології і які довели свою ефективність в лобіюванні інтересів різних європейських ділових та громадських груп. Для європейських лобі-груп характерною є організація так званих кампаній «грассрутс», метою яких є вплинути на урядовців через активну підтримку громадськості. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що завдяки застосуванню комунікативних технологій лобізм виступає формою самоорганізації громадянського суспільства, за допомогою чого мобілізується громадський контроль над діяльністю владних структур.

Проведений ґрунтовний аналіз діяльності європейських лобі-груп, засвідчив, вони в Європейському Союзі представляють основні чотири інтереси, а саме: комерційні, політичні, некомерційні та інтереси регіонів. Представниками таких інтересів вважаються держави як основні політичні актори, транснаціональні корпорації як новітні суб'єкти політико-економічної взаємодії, суспільні об'єднання, конфесії, світова діаспора та інші представницькі групи. Лобізм постійно розвивається через складність законодавчої процедури органів ЄС та важливість їх рішень, а проведення лобі-кампаній демонструє основні фактори, які на них впливають, а саме: підтримка посадовцями ЄС та громадськістю позицій лобі-групи, які можуть бути підсилені шляхом застосування прямих та непрямих методів «цивілізованого» лобіювання.

4. Результати дослідження, проведеного за допомогою комплексу методів (методу когнітивної структуризації системи, методу експертних оцінок та непараметричних критеріїв) свідчать, що успішність цивілізованого лобіювання залежить як від позиції політичних інститутів, які ухвалюють рішення, так і від громадської підтримки лобі-проектів з боку неформальних груп інтересів та медіа. Лобістські організації сприяють виробленню норм єдиного європейського права щодо цивілізованого лобіювання, що зумовлює їх стратегії щодо реформування інституційних засад діяльності лобі-груп на рівні ЄС. Взаємодія лобі-груп з громадянським суспільством розглядається як демократична гарантія участі громадських об'єднань у процесах ухвалення рішень, оскільки, з погляду представництва інтересів громадськості на рівні політичних інститутів, кожний громадянин повинен мати реальну можливість захисту фундаментальних та соціальних прав людини і суспільства. Зокрема, експертне опитування щодо ефективності впливу цивілізованого лобіювання на процес ухвалення рішень політичними інститутами ЄС (Європейського Парламенту, Європейської Комісії та Європейської Ради ЄС), показало, що найбільш ефективним є пряме лобіювання, тобто присутність і виступи представників лобі-групи на слуханнях у комітетах та інших відділах інститутів ЄС з метою представлення та відстоювання власної позиції та надання необхідної фахової інформації; непряме лобіювання має характер ефективної підтримки громадськості та консалтингу. Менш ефективними методами є утворення коаліції та залучення «третьої» сили (іншої держави або «п'ятої колони», тобто етнічне лобі) та проведення громадських акцій (мітингів, демонстрацій, страйків чи акцій громадської непокори).

5. Компаративний аналіз національної практики легітимації лобізму у країнах зрілої демократії та розвинутого громадянського суспільства (Великій Британії, ФРН, Французькій Республіці, Республіці Польща та Литовській Республіці) демонструє різний ступінь розвитку політичної культури та громадянського суспільства, зокрема, прозорості представництва інтересів суспільних, корпоративних та неформальних об'єднань у владних інститутах, а інституціоналізація лобіювання зберігає свою актуальність як для європейських країн, так і транзитивних держав. У провідних країнах ЄС саме традиції політичної культури зумовлюють застосування форм «м'якого» права до регулювання лобістської діяльності, а у транзитивних країнах, для яких характерне жорстке регулювання будь-яких видів діяльності у сфері прийняття керівних рішень, впроваджується система законодавчого регулювання лобістської діяльності і тим самим легітимація впливу груп тиску на політичні інститути. Більшість європейських країн на національному рівні використовують так звану континентальну модель, яка полягає у саморегуляції лобістської діяльності через етичні професійні кодекси

6. Фактор становлення інституту лобізму є одним з найвпливовіших упродовж сучасного періоду суспільно-політичних трансформацій в Україні, оскільки вищезазначений чинник відіграє функцію каталізатора трансформації політичної системи та взаємодії за віссю «влада - лобі-групи - суспільство», а цивілізований лобізм виступає як законна форми взаємодії між владними інститутами та лобі-групами. Цивілізований лобізм як чинник політичної культури впливає на формування світоглядних позицій транзитивної держави, є політичним інструментом збереження і вдосконалення ціннісно-моральних імперативів українського суспільства, чинником реалізації державних стратегій європейської та євроатлантичної інтеграції. Специфікою української практики лобіювання є переважання методів прямого лобіювання, що підтверджується кількістю висунутих та прийнятих законодавчих ініціатив щодо легітимації лобізму в Україні. Відсутність законодавчого регулювання лобізму спричинила використання українськими фінансово-промисловими групами зарубіжних лобі-компаній для досягнення впливу на ухвалення рішень в ЄС, особливо в країнах Центральної та Східної Європи, оскільки українські групи інтересів розглядають іноземний лобізм як цивілізовану форму представлення їхніх економічних та політичних інтересів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Войнич О.М. Теоретичні аспекти PR-лобіювання / О.М.Войнич // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2008. - Випуск 79. Частина І. - С. 86-90.

Войнич О.М. Аналіз діяльності лобі-груп в рамках Європейського Союзу / О.М.Войнич // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2008. - Випуск 80. Частина І. - С. 221-224.

Войнич О.М. Стратегія лобі-груп Європи / О.М.Войнич // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2008. - Випуск 81. Частина II. - Є. 129-134.

Войнич О.М. Сутнісні характеристики технологій лобізму: європейська практика / О.М.Войнич // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2009. - Випуск 84. Частина І. - С. 127-134.

Войнич О.М. Сучасні комунікативні технології в діяльності європейських ТНК / О.М.Войнич // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2009. - Випуск 85. Частина І. - С. 167-172.

Войнич О.М. Цивілізований лобізм в Європі: політичний аспект / О.М. Войнич, О.В.Шевченко // Світова політика. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин HAH України, 2009. - Випуск 2. - С. 173-198. (особистий внесок - 0, 5 д.а.).

Размещено на Allbest.ru