Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

УДК: 323.316.3+321.01

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Основні моделі взаємодії громадянського суспільства і держави

23.00.02 - політичні інститути та процеси

Гурицька Марія Сергіївна

Київ -2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор Цвих Володимир Федорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри політології.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, Давиденко Віталій Володимирович, Вінницька обласна державна адміністрація, начальник Головного управління праці та соціального захисту населення;

кандидат політичних наук, Косілова Ольга Іванівна, Національна академія СБ України, старший викладач.

Захист відбудеться 18 січня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.41 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий «16» грудня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Постригань Г.Ф.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Масштабність демократичних перетворень в Україні потребує вирішення великої кількості різнопланових проблем. Чисельні перешкоди на шляху реформування українського суспільства гостро ставлять питання про необхідність дослідження глибинних причин негараздів перехідного періоду, виявлення їхньої соціально-економічної і політичної зумовленості, зокрема, моделі взаємодії громадянського суспільства і держави, оскільки стан такої взаємодії суттєво впливає на функціонування всієї політичної системи, багато в чому визначає перспективи подальшого суспільно - демократичного розвитку держави.

Проблема взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні постає як передумова становлення демократії, обмеження всепроникної ролі держави та її втручання в громадське й приватне життя. Перед суспільством і державою постає проблема оптимального поєднання інтересів особи, громадських об'єднань і держави, як передумови їхнього розвитку.

Актуальність дослідження обумовлюється та посилюється недостатнім рівнем наукової розробленості проблеми взаємодії громадянського суспільства і державних інститутів у розбудові незалежної демократичної української державності. Віддаючи належне вітчизняним та зарубіжним вченим, які протягом останніх років прагнули дослідити й осмислити деякі аспекти взаємодії громадянського суспільства і держави, питання моделей такої взаємодії, за деяким винятком, все ще залишаються поза увагою. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової роботи філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане у межах науково-дослідної теми 06БФ041-01 «Філософія та політологія у структурі сучасного соціо-гуманітарного знання».

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є з'ясування сутності різноманітних моделей взаємодії громадянського суспільства і держави. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- проаналізувати стан і ступінь висвітлення теми дослідження у науковій літературі;

- визначити моделі взаємодії громадянського суспільства і держави в історії політичної думки;

- здійснити комплексний аналіз сучасних моделей взаємодії громадянського суспільства та держави;

- розкрити сутність та ознаки української моделі взаємодії громадянського суспільства та держави;

- з'ясувати чинники, які стоять на шляху формування української моделі взаємодії громадянського суспільства та держави.

Об'єктом дисертаційного дослідження є громадянське суспільство і його взаємодія з державою.

Предметом дослідження є основні моделі взаємодії громадянського суспільства і держави.

Методи дослідження включають в себе комплекс загальнонаукових методів дослідницької роботи, зокрема:

- історичний та порівняльний методи дозволили з'ясувати концептуальні засади взаємодії громадянського суспільства та держави в європейській та вітчизняній політичній думці, та їхню еволюцію;

- компаративний метод дозволив здійснити аналіз моделей взаємодії громадянського суспільства та держави з властивими їм ознаками;

- системний метод забезпечив дослідження громадянського суспільства як певної структурно-функціональної цілісності, яка виникає і розвивається під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників;

- структурно-функціональний метод дав можливість виявити взаємодію громадянського суспільства і держави як двох взаємопов'язаних елементів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному аналізі основних моделей взаємодії громадянського суспільства і держави, розробці та обгрунтуванні авторської позиції щодо моделі взаємодії громадянського суспільства та держави в сучасній Україні. У дисертації обгрунтовано положення, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:

- дістало подальшого розвитку дослідження особливостей взаємодії громадянського суспільства і держави в історії політичної думки (антична, британська, континентальна та американська моделі);

- поглиблено розуміння сутності основних сучасних моделей взаємодії громадянського суспільства і держави. Виявлено, що вони зумовлені існуванням трьох культурно-історичних традицій - італійської, німецької і англо-американської, які й визначили їхні особливості: за соціал-демократичною моделлю громадянське суспільство розглядається як сфера приватних інтересів, або сфера об'єднань громадян нижчого від держави ієрархічного рівня; за корпоративною моделлю досліджено існування сильної, централізованої держави, яка служить інтересам суспільства, але при цьому бере активну участь в організації суспільних процесів; за ліберальною моделлю відбувається розмежування громадянського суспільства і держави, а взаємодія між окремою особою та державою має договірний характер;

- запропоновано авторське бачення української моделі взаємодії громадянського суспільства і держави, яка повинна вбирати в себе всі кращі здобутки існуючих моделей. ЇЇ основними ознаками мають бути: наявність правової держави; конкурентна ринкова економіка; формування середнього класу; ефективне соціальне партнерство; партнерські відносини між державною владою та громадянським суспільством; активна участь громадян у прийнятті рішень; прозоре державне фінансування діяльності організацій громадянського суспільства.

- визначено основні напрямки формування української моделі взаємодії громадянського суспільства та держави, серед яких: подолання бюрократичної системи управління; поширення знань про громадянське суспільство та організації, що його представляють; популяризація структур громадянського суспільства серед молоді, висвітлення позитивних сторін їхньої діяльності; створення нових можливостей для участі громадян в управлінні державними і суспільними справами; активізація процесу роздержавлення усіх сфер суспільного життя; формування дієвих інститутів громадянського суспільства; підвищення рівня фінансової життєздатності організацій третього сектора; поширення громадянської освіти; зміцнення свободи інформації і гласності, відкритості суспільства на основі зв'язків із зарубіжним світом; піднесення рівня суспільної свідомості, подолання явищ соціальної пасивності тощо;

- з'ясовано основні чинники, які перешкоджають побудові української моделі взаємодії громадянського суспільства та держави: не ефективність системи соціального партнерства; громадянська пасивність та відчуженість особи від держави; відсутність фінансової підтримки та сприяння з боку держави для формування середнього класу, який є запорукою існування громадянського суспільства; небажання державної влади та політичної еліти сприяти процесу формування цієї моделі тощо.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що отримані в дисертації результати можуть бути використаними у національних програмах розбудови та розвитку держави та громадянського суспільства. Основні теоретичні положення та дисертаційні висновки можуть бути корисними у науковій та педагогічній роботі, у розробці та викладанні вузівських курсів, а також спецкурсів, які присвячені проблемам громадянського суспільства та держави.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження були представлені на таких науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету-2007» (м. Київ, 18-19 квітня 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль гуманітарної освіти в формуванні професійно-технічної еліти» (м. Дніпропетровськ, 18-19 жовтня 2007 р.), Всеукраїнська науково-практична студентська конференція «Розробка та впровадження громадянської освіти в навчальних закладах України» (м. Київ, 23-24 листопада 2007), Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету-2008» (м. Київ 16-17 квітня 2008 р.), Міжнародна наукова конференція «Людина. Світ. Суспільство» (м. Київ, до 175 річчя філософського факультету 21-22 квітня 2009 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у 8 роботах, із них 4 статті у фахових виданнях з політичних наук, затверджених ВАК України, 4 - у тезах наукових конференцій.

Структура дисертації та її обсяг. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (212 позицій). Загальний обсяг дисертації складає 182 сторінки, із них обсяг основного тексту - 161 сторінка.

Основний зміст дисертації

У «Вступі» обґрунтовується актуальність теми дослідження, зазначається її зв'язок з науковими програмами, визначені об'єкт і предмет дослідження, формулюється мета і завдання дослідження, обґрунтовується наукова новизна та практичне значення роботи, окреслюється рівень апробації її результатів та структура.

Перший розділ дисертації «Концептуальні засади дослідження моделей взаємодії громадянського суспільства і держави» присвячено розгляду джерельної бази та ступеню розробленості в науковій літературі теми дослідження.

Концепція громадянського суспільства на рубежі століть інтенсивно розробляється зарубіжними вченими, зокрема, англійським дослідником Е. Геллнером, його співвітчизником Дж. Кіном, французькими вченими Ж. Керманом і Р. Фассаєром, американськими політологами Е. Арато, Дж.Коен, Дж. Александером, Ф. Шміттером, І. Шапіро, Ч. Тейлором та ін.

Проблемам громадянського суспільства приділяють увагу дослідники пострадянського простору. Виділяються декілька напрямів, за якими здійснюється його вивчення. Представники першого В. Біблер, В. Варивдін, К. Гаджієв досліджують ідею громадянського суспільства, її еволюцію, теоретичний зміст на різних етапах історії. Другий напрям пов'язаний з дослідженням суті, структури, функцій громадянського суспільства, взаємодії його окремих елементів. Серед представників цього напрямку є російські дослідники З. Голенкова, М. Кудряшов, Я. Кузьмінов, В.Смольков та інші, українські - В. Барков, І. Кресіна, М. Михальченко, Т.Розова, В. Давиденко, Г. Щедрова, О. Косілова та ін. Третій напрямок орієнтований на вивчення діалектики взаємовідносин громадянського суспільства і держави, їхньої взаємодії у рамках типологічно різних політичних систем. З-поміж російських дослідників відзначимо Г. Авцинову, Т. Ворожейкіну, М. Ільїну, Б. Коваля, а серед українських - В.Бабкіну, В.Селіванову, А. Сіленка, Ф. Рудича та ін.

У контексті розгляду основних інституціональних складових громадянського суспільства та способів його взаємодії з державою у процесі формування політичних відносин на новій демократичній основі в Україні видано значний обсяг наукових праць з цієї проблематики. Праці, в яких теорія громадянського суспільства застосовується як інструмент дослідження сучасного стану українського соціуму, його проблем та шляхів їх розв'язання на засадах європейської демократії. Проблеми цього напрямку досліджують зокрема Б. Андресюк, Ю.Барков, В. Цвих, М. Буник, О. Власюк, А. Грамчук, В. Геєць, О. Задоянчук, Г. Зеленько, С. Кириченко, Т. Ковальчук, А. Колодій, Ю. Корнілов, О.Костенко, В. Крисаченко, Ю. Левенець, І. Пасько, Я. Пасько, О.Полішкарова, А. Карась, О. Якубовський, О. Чувардинський, М.Калініченко, В. Нікітін, А. Кудряченко, М. Лациба, О. Резнік, М. Рябчук, А. Сіленко, В. Степаненко, С. Тимченко, Р. Чернорог.

У розділі досліджено виникнення та еволюцію моделей взаємодії громадянського суспільства і держави в історії політичної думки. Проаналізовано античну модель взаємодії громадянського суспільства і держави започатковану мислителями того часу - Платоном, Арістотелем, Ціцероном. Відповідно до цієї моделі суспільство та держава не були відокремленими одне від одного. Головним завданням держави було збереження цілісності суспільства, уникнення небезпеки його розпаду на окремі частини та пошуку досконалих, заснованих на знанні та чеснотах (мудрості, мужності, розважливості, справедливості) форм державної влади, а також небезпек, пов'язаних з недосконалістю, виродженням демократичної її форми.

Розглянуто британську модель взаємодії громадянського суспільства і держави, яку досліджували англійські філософи Т. Гоббса і Дж. Локка, які виходили з договірної теорії походження держави. Відповідно до поглядів Гоббса держава виникає внаслідок суспільного договору, а громадяни свідомо обмежують свої права і делегують їх державі. Отже, люди стають громадянами суспільства, тільки тому, що стають підданими держави.

Дещо відмінною від британської моделі є континентальна модель, яка розглядалась в працях французьких мислителів Ш. Монтеск'є, Ж. Ж. Руссо, і німецьких дослідників І. Канта та Г.В.Ф. Гегеля. Теорія Ж. Руссо заперечувала інститут приватної власності як фундамент індивідуальної свободи. Громадянське суспільство в його концепції ототожнюється з державою, бо воля народу спрямована на загальне благо. Громадянське суспільство та державу вперше чітко відокремив Г. Гегель. Він дійшов висновку, що соціальне життя, яке властиве громадянському суспільству, принципово відрізняється від світу сім'ї і від публічного життя держави. Він розумів громадянське суспільство як диференціацію, яка постає поміж сім`єю та державою. У сферу функціонування громадянського суспільства німецький мислитель включив ринкову економіку, соціальні класи, корпорації, інститути, що призначалися для забезпечення життєдіяльності суспільства. На думку Г. Гегеля, громадянське суспільство включає комплекс приватних осіб, класів, груп, інститутів, відносини яких регламентуються цивільним правом і діяльність котрих безпосередньо не залежить від дій держави. Поява громадянського суспільства, яке ґрунтується на системі приватної власності та всезагальній формальній рівності людей, стала можливою лише з утвердженням буржуазного суспільства.

У Новому світі, як і на Старому континенті сформувались свої особливості моделей взаємодії громадянського суспільства і держави. Найбільш класичною виявилась схема в Америці. Саме тут через діяльність громадян постало відповідне суспільство, що являло собою множинність груп, організацій та асоціацій, що в майбутньому й сформували американську модель взаємодії громадянського суспільства і держави. Родоначальником даної моделі є французький ліберальний мислитель А. де Токвіль. Маючи перед собою досвід Французької революції й спостерігаючи перетворення республіки в імперію, Токвіль не став прихильником посилення ролі держави. На його думку, піднесення держави понад суспільні форми самоврядування неминуче вестиме до небезпечних соціальних конфліктів. По-перше, державна влада схильна до корупції і бюрократизації відносин між інституціями і людьми, вона тяжітиме до деспотизму навіть за певних демократичних форм суспільних взаємин. По-друге, забюрократизована влада позбавлятиме громадян сенсу їх громадської активності і, начебто дбаючи про добробут обмежуватиме населення в його правах і свободах.

Проаналізовано інші приклади моделей взаємодії держави і громадянського суспільства, які викладено у працях мислителів ХХ ст. Європи (П. Поппер, Ф.П. Гаєк, Дж. Александер, Н. Розенблюм). Кожне з наведених бачень моделей громадянського суспільства та держави позначає конкретний етап соціального розвитку і його теоретичного осмислення.

Робиться висновок, що до середини ХХ століття було сформульовано майже всі основні ідеї, які становлять підґрунтя сьогоднішнього моделювання взаємодії громадянського суспільства та держави. Кожне з наведених бачень позначає конкретний етап соціального розвитку і його теоретичного осмислення взаємодії громадянського суспільства та держави.

У другому розділі «Основні сучасні моделі взаємодії громадянського суспільства і держави» проаналізовано сучасні моделі взаємодії громадянського суспільства і держави.

Дослідивши існуючі сучасні моделі взаємодії громадянського суспільства і держави, автором виокремлено: соціал-демократичну, в якій громадянське суспільство розглядається як сфера приватних інтересів, або сфера об'єднань громадян нижчого від держави ієрархічного рівня; корпоративну модель взаємодії держави й громадянського суспільства, яка передбачає сильну, централізовану державу, що служить інтересам суспільства, бере активну участь в організації суспільних процесів; ліберальну модель, що полягає у розмежуванні громадянського суспільства і держави, а їхня взаємодія має договірний характер, метою якої є збереження і захист природних прав людини.

Зазначається, що аналіз взаємодії громадянського суспільства та держави триває й зараз. Так, Є. Арато вважає, що розмежування держави та громадянського суспільства було успадковане від англійської ліберальної традиції. З розвитком капіталізму роль держави зменшується, тому він запропонував замість моделі дихотомічного поділу держави та громадянського суспільства, іншу модель, яка складається з чотирьох частин: держави, громадянського суспільства, економіки та політичного суспільства. Інший сучасний дослідник Т. Янсон вважає, що ми маємо справу з драматичним «трикутником»: згори міститься держава, а знизу, з одного боку, розташоване місцеве самоврядування, муніципалітети, які належать до суспільної сфери, а з іншого - добровільні об'єднання, що знаходяться у «приватній, соціальній, вільній сфері».

Цікавою є точка зору французького дослідника Р. Фоссаєра на взаємодію держави та громадянського суспільства. Він виділяє сім моделей взаємодії громадянського суспільства та держави: перша «на рівні нуля», коли в примітивних соціальних утвореннях відсутні ідеологічні апарати та товарно-грошові відносини; друга модель характеризується розвинутою товарною системою, завдяки чому в громадянському суспільстві з'являються елементи автономії релігійного типу, що протистоять державі та її апарату; у третій та четвертій моделях елементи громадянського суспільства складають нову форму відносин з різницею в орієнтації на авторитарну чи ліберальну систему цінностей; п'ятий тип взаємодії передбачає існування в громадянському суспільстві ліберальної системи з розвинутими засобами масової інформації; шоста модель передбачає високий рівень структурованості та розвитку профспілок, асоціацій та партій (за таких умов громадянське суспільство може складати реальну альтернативу державі); сьома модель належить до економічної формації соціалізму, в якій громадянське суспільство втрачає свою автономність і стає залежним від держави чи партійного примусу. Як бачимо, у відносинах громадянського суспільства та держави Р.Фоссаєр відзначає важливу роль асоціацій, профспілок, партій, діяльність яких спрямована на захист суспільства від тиску держави.

Інший підхід до виділення моделей взаємодії громадянського суспільства та держави запропонував американський політолог Б. Барбер. Він аналізує три моделі: ліберальну модель, в якій громадянське суспільство інтерпретується вузько - як синонім вільного ринку; комунітаристську, головною ознакою якої є клановість, належність індивіда до певної громади з її традиціями та принципами, котрі є визначальними; третя модель покликана поєднати позитивні сторони їх обох, відкинувши протистояння держави і громадянського суспільства та намітивши шляхи їх співпраці.

Російській дослідник Сунгуров О. Ю. запропонував чотири моделі взаємодії громадянського суспільства та держави: модель партнерської взаємодії, яка полягає в тому, що орієнтована на підтримку розвитку некомерційних організацій; модель взаємодії, яка основана на домінуванні влади; модель відсутності взаємодії (ігнорування) характеризується тим, що держава не тільки не помічає більшості некомерційних організацій, але при цьому не заважає і не допомагає їхній діяльності; та конфронтаційна модель взаємодії органів влади та громадянського суспільства, в рамках якої представники держави бачать в неурядових організаціях небезпеку для особистої влади і прагнуть ускладнити їх діяльність або навіть заборонити. Ці моделі змінювали одна одну відповідно до історично-часового періоду, до політичної ситуації в державі тощо.

Подібну класифікацію моделей взаємодії громадянського суспільства і держави наводить Онищенко О. С. Він виділяє три моделі громадянського суспільства і держави: конфронтаційну, патерналістську і консенсусну. На його думку в сучасному українському суспільстві присутні елементи всіх трьох моделей, але поки що переважають елементи моделі конфронтаційної. Також у науковій літературі можна зустріти класифікацію взаємодії громадянського суспільства та держави за політичними режимами: тоталітарний режим - модель повного поглинання громадянського суспільства державою; авторитарний режим - модель часткового поглинання державою громадянського суспільства; демократичний режим - модель рівноправного партнерства.

Підсумовується, що сьогодні в Україні здебільшого пропагується ліберально-демократичний варіант розбудови громадянського суспільства в його індивідуалістичній інтерпретації, що грунтується на зниженні колективної солідарності на користь автономії індивіда від суспільства, повної свободи інститутів останнього. Будь-які спроби з боку держави обмежити сферу їхньої діяльності розцінюються, як її сваволя та замах на конституційні основи. Але гасло ліберально-демократичного громадянського суспільства з його автономною особистістю, що дбає лише про власні інтереси, не повністю відповідає концепції розбудови сучасного українського суспільства.

Зазначається, що Україна завжди була країною, що знаходиться на межі двох світів у геополітичному сенсі і мала вплив різних культур - східної і західної. Тому, розглядаючи особливості розвитку громадянського суспільства в Україні, потрібно враховувати вплив західних та східних культур та особливості власного історичного досвіду. Це означає, що суспільство, яке перебуває у стані трансформації, має формувати власну модель громадянських відносин, громадянського суспільства в цілому, відповідно до власних традицій, цінностей, культурних стереотипів. Такий підхід дасть можливість не допустити повторення класичної західноєвропейської моделі, а також збудувати власне громадянське суспільство, з урахуванням місцевих традиційних умов, соціокультурних традицій країни.

Серед різноманітних класифікацій моделей, які були досліджені у дисертації, запропоновано оптимальний, з точки зору автора, варіант, на який повинна тримати курс Україна при розбудові свого власного громадянського суспільства, а саме - на українську модель взаємодії громадянського суспільства і держави.

У третьому розділі «Формування української моделі взаємодії громадянського суспільства і держави», проаналізовано сутність та основні ознаки, які мають бути, на думку автора, притаманні українській моделі взаємодії громадянського суспільства і держави, розглянуто складники, які перешкоджають побудові даної моделі та визначено напрямки формування української моделі взаємодії громадянського суспільства та держави в Україні.

Українська модель взаємодії громадянського суспільства і держави повинна вбирати в себе всі кращі здобутки існуючих моделей. Основними ознаками мають бути: наявність правової держави, оскільки розвинене громадянське суспільство передбачає існування демократичної правової держави, яка покликана задовольняти й захищати інтереси та права громадян; конкурентна ринкова економіка, яка передбачає, що громадянське суспільство зазнає значного впливу приватних економічних інтересів, але з іншого боку розвинуте громадянське суспільство може стати союзником успішних ринкових відносин, що сприятиме стабілізації державної політики, перерозподілу фінансових та інформаційних потоків; формування середнього класу, що стане соціально-економічним підґрунтям та опорою громадянського суспільства; ефективне соціальне партнерство, яке має забезпечувати нормальний режим праці й відпочинок, досягати консенсусу з питань забезпечення зайнятості, створення додаткових робочих місць, організації оплачуваних громадських робіт, захисту населення від безробіття тощо; партнерські відносини між державною владою та громадянським суспільством, які повинні посилити процес демократизації органів влади, розвиток, зміцнення та налагодження співробітництва з інститутами громадянського суспільства; активна участь громадян у прийнятті рішень, що забезпечило б залучення їх для громадського контролю, через інституції громадянського суспільства, як організованої форми впливу на державну владу; прозоре державне фінансування діяльності організацій громадянського суспільства; незалежне інформаційне середовище (ЗМІ, свобода слова, Інтернет) обов'язком якого має бути всебічне та об'єктивне висвітлення різноманітних подій в країні та за її межами, створення такого інформаційного простору, при якому б вільно формувалися найрізноманітніші погляди в суспільстві; ментальність українського суспільства.

У розділі проаналізовано чинники, які перешкоджають побудові української моделі взаємодії громадянського суспільства та держави, а саме: не ефективність системи соціального партнерства; громадянська пасивність та відчуженість від держави; мовно-культурна різнорідність населення, котра стоїть на заваді творенню спільних загальнонаціональних інституцій громадянського суспільства; відсутність ефективних економічних реформ, які б сприяли утвердженню економічно сильного, стабільного і незалежного від держави громадянина; брак спільних цінностей; брак історичного досвіду; відсутність фінансової підтримки та сприяння з боку держави для формування середнього класу, який є запорукою існування громадянського суспільства. Також зазначається, що на процес формування громадянського суспільства та держави в Україні впливають й об'єктивні труднощі, які спричинені браком відповідної політичної культури і традицій та небажання державної влади та політичної еліти сприяти процесу формування цієї моделі.

Наслідком аналізу сутності ознак та основних чинників, які заважають становленню української моделі взаємодії громадянського суспільства і держави, автор визначив основні напрямки ії побудови, а саме: подолання бюрократичної системи; підвищення політичної культури населення; поширення знань про громадянське суспільство та організації, що його представляють; популяризація структур громадянського суспільства серед молоді, висвітлення позитивних сторін їх діяльності; створення нових можливостей участі громадян в управлінні державними і суспільними справами; активізація процесу роздержавлення усіх сфер суспільного життя, формування дієвих інститутів громадянського суспільства (благодійні фонди, споживчі товариства, клуби за інтересами, товариства, асоціації тощо); розвиток різних форм громадського самоврядування і самодіяльності; підвищення рівня фінансової життєздатності організацій третього сектора; розробка дієвих механізмів співпраці організацій громадянського суспільства і державних органів, постійне удосконалення контрольних механізмів, тобто механізмів зворотного зв'язку від суспільства до держави; максимальне розширення сфери судового захисту прав і свобод людини, формування поваги до права і до закону; поширення громадської освіти, поваги до національної історико-культурної спадщини; зміцнення свободи інформації і гласності, відкритості суспільства на основі щонайширших зв'язків із зарубіжним світом; піднесення рівня суспільної свідомості, подолання явищ соціальної пасивності, оскільки справа не тільки в наявності демократичних установ і процедур та інформованості населення, але й в умінні жити в умовах демократії, користуватися її благами, в готовності до постійного удосконалення політичної системи у відповідності зі зміною конкретно-історичних умов.

громадянський суспільство держава політичний

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне обгрунтування, яке полягає у розкритті основних моделей взаємодії громадянського суспільства і держави. Результати дослідження дають можливість зробити певні узагальнюючі висновки, що мають теоретичне і практичне значення.

1. Проблема взаємодії громадянського суспільства та держави в останні півстоліття привернула до себе підвищену увагу багатьох західних і вітчизняних дослідників. Але більшість вчених вважають, що у світі не існує єдиної моделі взаємодії громадянського суспільства та держави, однаково придатної для всіх країн, а є конкретно-історичні моделі, що залежать від специфіки окремих культур та цивілізацій: німецька, американська, французька тощо. Конкретно-історичні моделі громадянського суспільства мають свої соціокультурні та національні особливості, які проявляються та актуалізуються в різних країнах по-різному.

2. Проведений комплексний аналіз та систематизація конкретно-історичних моделей взаємодії громадянського суспільства і держави свідчить про те, що в історії та теорії політичної думки виокремлюють античну, британську, континентальну та американську модель. Результатами цих досліджень є послідовність розвитку та зміни поглядів на громадянське суспільство у його взаємодії з державою в різних історичних періодах. До середини ХХ століття було сформульовано майже всі основні ідеї, які становлять підґрунтя для сьогоднішнього моделювання громадянського суспільства.

3. Розвиток поглядів на громадянське суспільство значною мірою обумовлювалося існуванням трьох культурно-історичних традицій - італійської, німецької і англо-американської, на основі яких сформувались три концептуальні підходи до розуміння природи і проблем формування громадянського суспільства: індивідуально-особистісний; корпоративно-груповий; індивідуально-груповий. Було виокремлено три моделі взаємодії громадянського суспільства і держави, такі як: соціал-деморатична, де громадянське суспільство розглядається як сфера приватних інтересів; корпоративна модель взаємодії держави й громадянського суспільства, передбачає сильну, централізовану державу, що служить інтересам суспільства; ліберальна модель, яка полягає в розмежуванні громадянського суспільства та держави, а їхня взаємодія повинна мати договірний характер, метою якої є збереження і захист природних прав людини.

Аналіз сучасних моделей взаємодії громадянського суспільства і держави дозволяє виокремити наступні: партнерська взаємодія, яка основана на домінуванні влади; модель відсутності взаємодії (ігнорування); конфронтаційна модель взаємодії органів влади та громадянського суспільства (О.Ю. Сунгуров); конфронтаційна, патерналістська і консенсусна (О.С. Онищенко); також класифікують за політичними режимами: тоталітарний режим - «модель повного «поглинання» громадянського суспільства державою»; авторитарний політичний режим - модель часткового «поглинання» державою громадянського суспільства; і лише за демократичного режиму взаємодія держави і громадянського суспільства виступає, як модель рівноправного партнерства.

4. Розглядаючи особливості розвитку громадянського суспільства в Україні, потрібно враховувати вплив західних і східних культур та особливості власного історичного досвіду. Це означає, що суспільство, яке перебуває у стані трансформації, має формувати власну модель громадянських відносин, громадянського суспільства в цілому відповідно до власних традицій, цінностей, культурних стереотипів. Такий підхід дає можливість не допустити буквального повторення класичної західноєвропейської моделі, а також збудувати власне громадянське суспільство з урахуванням місцевих та соціокультурних традицій країни. Серед різноманітних класифікацій моделей запропоновано оптимальний, на думку автора, варіант, на який має тримати курс українська держава при розбудові свого власного громадянського суспільства, а саме - на українську модель взаємодії громадянського суспільства і держави.

5. Українська модель взаємодії громадянського суспільства і держави має вбирати в себе всі кращі здобутки існуючих моделей. Основні ознаки даної моделі: наявність правової держави; конкурентна ринкова економіка; формування середнього класу; ефективне соціальне партнерство; партнерські відносини між державною владою та громадянським суспільством; активна участь громадян у прийнятті рішень; прозоре державне фінансування діяльності організацій громадянського суспільства. Разом з тим, доводиться констатувати, що в Україні ще не сформовано жодної з вище зазначених ознак.

6. Проаналізовано чинники, що перешкоджають становленню української моделі взаємодії громадянського суспільства та держави, а саме: державний патерналізм, громадянська пасивність та відчуженість; мовно-культурна різнорідність населення, котра стоїть на заваді творенню спільних загальнонаціональних інституцій громадянського суспільства; відсутність справжніх економічних реформ, які сприяли б утвердженню економічно сильного, стабільного і незалежного від держави громадянина; брак спільних цінностей; брак історичного досвіду; брак відповідної політичної культури і традицій; відсутність середнього класу; велика дистанція між елітою і суспільством.

Серед основних шляхів побудови української моделі взаємодії громадянського суспільства і держави є : підвищення політичної культури населення; поширення знань про громадянське суспільство та організації, що його представляють; популяризація структур громадянського суспільства серед молоді, висвітлення позитивних сторін їх діяльності; створення нових можливостей участі громадян в управлінні державними і суспільними справами; активізація процесу роздержавлення усіх сфер суспільного життя, формування інститутів громадянського суспільства (благодійні фонди, споживчі товариства, клуби за інтересами, товариства, асоціації тощо); розвиток різних форм громадського самоврядування і самодіяльності; підвищення рівня фінансової життєздатності організацій третього сектора; розробку дієвих механізмів співпраці організацій громадянського суспільства і державних органів.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Гурицька М.С. Еволюція стосунків громадянського суспільства і держави в історії політичної думки / М.С. Гурицька // Політологічний вісник. - 2007. - Вип. 23. - С.85-94.

2. Гурицька М.С. Основні моделі громадянського суспільства в історії політичної думки / М.С. Гурицька // Політологічний вісник. - 2007. - Вип. 30. - С.165-175.

3. Гурицька М.С. Проблеми та перспективи громадянського суспільства в сучасній Україні / М.С. Гурицька // Держава і право. Зб-к наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - Вип. 41. - С.711-718.

4. Гурицька М.С. Громадянське суспільство: теорія і практика

/ М.С. Гурицька // Вісник СевДТУ. Політологія: Зб-к наук. праць. - Севастополь.: Вид- во СевНТУ, 2008. - Вип. 91. - С.219-223.

5. Гурицька М.С. Громадянське суспільство і держава: можливість взаємодії / М.С. Гурицька // Дні науки філософського факультету-2007: Матеріали міжнародної наукової конференції (18-19 квітня 2007 року) - Ч. VІ. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - 147 с. - С. 26-27.

6. Гурицька М.С. Відкрита політична еліта як необхідна умова громадянського суспільства / М.С. Гурицька // Роль гуманітарної освіти в формуванні професіонально-технічної еліти: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (18-19 жовтня 2007 року) / Національна металургійна академія України. - Д.: 2007. - 95 с. - С. 46-47.

7. Гурицька М.С. Світоглядні версії громадянського суспільства в політичній думці Нового часу / М.С. Гурицька // Дні науки філософського факультету - 2008: Матеріали міжнародної наукової конференції (16-17 квітня 2008 року) - Ч. ІІ. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Ч. ІІ. - 151 с. - С. 15-17.

8. Гурицька М.С. Основні сучасні моделі взаємодії громадянського суспільства і держави / М.С. Гурицька // Людина. Світ. Суспільство (до 175 річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнар. наук. конф. (21-22 квітня 2009 року): Матеріали доп. та виспупів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009.- Ч. ІХ. - 155 с. - С. 105-106.

Анотація

Гурицька М.С. Основні моделі взаємодії громадянського суспільства і держави. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Київський національний університет iмeні Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертації проаналізовано виникнення та розвиток моделей взаємодії громадянського суспільства і держави в історії політичної думки (антична, британська, континентальна і американська моделі).

Проаналізовано сучасні моделі взаємодії громадянського суспільства і держави: соціал-демократична; корпоративна; ліберальна; конфронтаційна; патерналістська і консенсусна та розкритий їх зміст.

Вперше запропоновано українську модель взаємодії громадянського суспільства і держави, яка повинна включати в себе всі кращі здобутки існуючих моделей. Визначено її сутність, основні ознаки, з'ясовано перешкоди на шляху до побудови української моделі взаємодії громадянського суспільства та держави, визначено напрямки формування української моделі взаємодії громадянського суспільства та держави.

Громадянське суспільство в Україні знаходиться в стадії активного становлення. Іде процес його формування, утворення окремих елементів, налагодження взаємодії між ними. І цей процес буде тривалим і нелегким, швидкість, повнота й глибина цього процесу залежить від цілого ряду чинників.

Ключові слова: громадянське суспільство, моделі взаємодії, демократія, правова держава, соціальне партнерство, середній клас.

Аннотация

Гурицкая М.С. Основные модели взаимодействия гражданского общества и государства. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертации проанализировано возникновение и развитие гражданского общества, а также изменение его моделирования в истории политической мысли (античная модель, модель британской мысли, континентальная и американская модели).

Проанализировано современные модели взаимодействия гражданского общества и государства: социал-демократическая; корпоративная; либеральная; конфронтационная; патерналистская; консенсусная и раскрыто их содержание.

Впервые предложена украинская модель взаимодействия гражданского общества и государства. Определено ее основные признаки: наличие правового государства; конкурентно рыночная экономика; сформирован средний класс; социальное партнерство; между государственной властью и гражданским обществом существуют партнерские отношения; активное участие граждан в принятии решений; прозрачное государственное финансирование деятельности организаций гражданского общества и независимая информационная среда (СМИ, свобода слова, Интернет), менталитет.

Выяснено, что препятствиями на пути к построению украинской модели взаимодействия гражданского общества и государства является: отсутствие системы социального партнерства; гражданская пассивность и отчужденность всех членов общества от государства; утверждение среднего класса, который являются основой полноценного гражданского общества в условиях демократии и нежелания государственной власти и политической элиты способствовать процессу формирования этой модели.

Определено перспективы и направления формирования украинской модели взаимодействия гражданского общества и государства. А именно: повышение политической культуры населения; создание новых возможностей участия граждан в управлении государственными и общественными делами; активизация процесса разгосударствления всех областей общественной жизни, формирования настоящих институтов гражданского общества как рыночного, так и нерыночного характера (благотворительные фонды, потребительские общества, клубы за интересами, общества, ассоциации и тому подобное); развитие разных форм общественного самоуправления и самодеятельности.

Ключевые слова: гражданское общество, модели взаимодействия, демократия, правовое государство, социальное партнерство, средний класс.

Annotation

Gurytska M.S. Basic models of interaction of civil society and state. - Manuscript.

Dissertation for attaining the scientific title of a candidate in political in the specialization No. 23.00.02 - Political Institutes and Processes. - Kyiv National Shevchenko University, 2009.

The dissertation contain the analyse of development of civil society and state in the history of political ideas (ancient, Britain, continental and American models).

The modern models of interaction of civil society and state are analysed: Social Democratic; corporate; liberal; confrontation; paternalistic and consensustic and their content is developed.

It is for the first time the Ukrainian model of interaction of civil society and state is offered which is must to contain all the best achievements of present models. Developed its essence, basic signatures, found out the obstacle on a way to the construction of the Ukrainian model of interaction of civil society and state, and developed the directions of forming of the Ukrainian model of interaction of civil society and state.

The Ukrainian Civil society is in the stage of the active making. The process of its forming, developing of separate elements and adjusting of interaction goes between them. It will be a long-standing and difficult process. The velocity, fullness and depth of this process depend on a number of factors.

Key words: civil society, models of interaction, democracy, legal state, social partnership, middle class.

Размещено на Allbest.ru