Недержавні актори в системі зовнішньої політики Німеччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК: 327 (430)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Недержавні актори в системі зовнішньої політики Німеччини

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Примаченко Лідія Володимирівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор політичних наук, доцент Галака Сергій Павлович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Парахонський Борис Олександрович, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України, завідувач відділом глобальної безпеки та європейської інтеграції;

кандидат політичних наук Кондратюк Сергій Володимирович Секретаріат Кабінету міністрів України, головний спеціаліст відділу з підготовки матеріалів до виступів Прем'єр-міністра України.

Захист дисертації відбудеться 23 листопада 2009 року, о 14.00 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська 58, к.10.

Автореферат розісланий 17 жовтня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Константинов В.Ю.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Посилення активності недержавних акторів у світових процесах призводить до зміни системи взаємодії на глобальному рівні - між різними суб'єктами міжнародних відносин, а на національному рівні - між недержавними акторами та державними інституціями. Особливо чітко таку взаємодію можна простежити на прикладі демократичних держав, які намагаються пристосувати власну зовнішню політику до нових реалій. Ця тенденція чітко проявляється через утвердження нових принципів функціонування процесу прийняття та втілення зовнішньополітичних рішень за участі в ньому недержавних акторів, які в подальшому можуть стати загальноприйнятими для всіх суб'єктів міжнародних відносин. Важливість дисертаційного дослідження визначається потребою наукового обґрунтування мотивів і цілей діяльності недержавних акторів у системі зовнішньої політики держав.

В даному дослідженні аналіз системи взаємодії державних інституцій із недержавними акторами проводиться на прикладі Федеративної Республіки Німеччина, оскільки ФРН виступає прикладом демократичних країн, які співпрацюють із недержавними акторами на національному рівні для втілення власних зовнішньополітичних цілей. Традиція співпраці із недержавними акторами призвела до актуалізації для ФРН питання, в якій мірі недержавні актори можуть визначати зовнішньополітичний курс, і яке місце вони займають в системі німецької зовнішньої політики. Крім того, виявлення причин їхнього співробітництва дає можливість зрозуміти загальну тенденцію взаємодії держави із недержавними акторами в системі німецької зовнішньої політики та спрогнозувати, як вона може вплинути на офіційний зовнішньополітичний курс ФРН.

Виявлення загальних принципів і механізмів співробітництва недержавних акторів із німецькими державними інституціями на національному рівні та з іншими суб'єктами міжнародних відносин на глобальному рівні є особливо актуальним для України, зважаючи на той факт, що в нашій державі з кожним роком виникає все більше недержавних акторів, які своїми діями намагаються вплинути на внутрішні та зовнішньополітичні процеси. Досвід Німеччини може стати моделлю для України у формуванні загальної стратегії взаємодії державних інституцій із недержавними акторами для більш раціонального втілення зовнішньополітичних преференцій країни. Крім того, важливим для України є визначення меж впливу німецьких недержавних акторів на офіційні відносини ФРН з Україною задля того, щоб у подальшому ці можливості могли бути використані для підвищення ефективності двостороннього співробітництва між країнами та для просування євроінтеграційних перспектив нашої держави.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках комплексної програми науково-дослідницьких робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України” і наукової програми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи” (номер державної реєстрації 06БФ048-01). Дослідження виконано згідно з науковою програмою кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Європейський вектор зовнішньої політики України в контексті процесів міжнародних відносин”.

Наукова проблема, яку вирішує автор, полягає у дослідженні принципів та механізмів взаємодії державних інституцій із недержавними акторами в системі зовнішньої політики ФРН.

Об'єктом дисертаційного дослідження є система зовнішньої політики ФРН.

Предметом дослідження виступають недержавні актори у системі зовнішньої політики Німеччини.

Мета і завдання дослідження. З урахуванням науково-теоретичної та практично-прикладної актуальності теми дисертації, її метою є визначення місця та ролі недержавних акторів у системі зовнішньої політики ФРН.

Відповідно до сформульованої мети, дисертаційне дослідження було спрямоване вирішити такі завдання:

- дослідити теоретичні основи дослідження недержавних акторів у системі зовнішньої політики держав;

- запропонувати типологію „недержавних акторів”, які представлені в системі зовнішньої політики Німеччини;

- простежити еволюцію взаємовідносин німецьких недержавних акторів із державними органами влади;

- встановити сфери і методи впливу різних типів недержавних акторів на офіційну зовнішню політику Німеччини;

- виявити особливості та механізми міжнародної діяльності недержавних акторів;

- розкрити вплив діяльності недержавних акторів на розвиток двосторонніх відносин між ФРН та Україною.

Методи дослідження. Системний підхід є методологічною основою дисертації, оскільки зовнішня політика Німеччини розглядається в даній роботі у вигляді складної, відносно самостійної системи, в якій взаємодіють гравці різних рівнів та на яку здійснюють вплив фактори внутрішнього та зовнішнього середовища. В рамках системного підходу особливе значення відігравали системно-аналітичний та системно-структурний методи дослідження. На основі системно-структурного методу досліджено місце недержавних акторів у системі зовнішньої політики Німеччини. Системно-аналітичний метод дав змогу проаналізувати стратегії взаємодії недержавних акторів із державою в зовнішньополітичному процесі Німеччини та визначити цілі і мотиви їхньої активності на міжнародній арені.

Враховуючи різноплановість проблематики дисертаційного дослідження, для вирішення широкого спектра поставлених завдань автор спирався на загальнонаукові методи дослідження, такі, як емпірико-аналітичний і логічний. На основі цих методів були проаналізовані чисельні приклади взаємодії недержавних акторів із державою в зовнішньополітичному процесі з метою розкриття механізмів і виявлення особливостей зовнішньополітичної поведінки кожної окремої групи у спілкуванні з іншими суб'єктами міжнародних відносин. Використаний у дисертації компаративний метод аналізу дозволив порівняти сфери, які для кожної окремої групи недержавних акторів є особливо пріоритетними.

Нормативний аналіз був застосований у роботі з установчими документами та звітами, у яких визначається статус недержавних акторів та сформульовано основні напрямки їхньої діяльності в зовнішньополітичній сфері. Спираючись на аналіз нормативних текстів, було простежено еволюцію зовнішньополітичної стратегії недержавних акторів, починаючи від заснування ФРН до сучасного етапу. Крім того, вирішення завдань було неможливе без дотримання принципів історизму та об'єктивності.

З метою визначення місця, яке в подальшому займатимуть недержавні актори в системі німецької зовнішньої політики, було використано прогностичний метод. У цій частині важливим було визначення сфер, у яких держава з одного боку буде співпрацювати із недержавними акторами, а з іншого - сприяти їхній незалежній активності на міжнародній арені.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається такими результатами:

- сформульоване авторське визначення категорії „недержавних акторів“ як всіх суб'єктів суспільної діяльності, які діють незалежно від держави та представляють інтереси певних соціальних груп. До них належать такі групи акторів, як неурядові організації, об'єднання громадян, суб'єкти економічної діяльності та ЗМІ;

- запропоноване авторське бачення наслідків утвердження недержавних акторів у системі зовнішньої політики Німеччини. В контексті підвищення ролі економічних недержавних акторів відбулося посилення економічної складової офіційної зовнішньої політики, яка в німецьких дослідженнях дістала назву „економізація зовнішньої політики“. Нарівні з „економізацією“ відбувається процес „осуспільнення“ зовнішньої політики ФРН, який виражається через посилення в ній громадсько-політичної складової;

- виявлено групи чинників, під впливом яких ФРН почала активно співпрацювати із недержавними акторами в питаннях зовнішньої політики. До них відносяться нові виклики, комплексні загрози, трансформаційні процеси сучасної системи міжнародних відносин, які вимагають від держави їхнього комплексного вирішення. Демократизація процесу формування та здійснення зовнішньополітичних рішень Німеччини стала адекватною відповіддю німецької держави на ці процеси. Було з'ясовано, що співробітництво державних інституцій із недержавними акторами покликане забезпечувати існування німецької держави у турбулентному міжнародному середовищі та сприяти виробленню таких офіційних зовнішньополітичних рішень, які дозволяли б їй у повній мірі реалізовувати власні інтереси;

- проаналізовано місце та роль політичних фондів у системі зовнішньої політики ФРН та доведено, що політичні фонди поміж інших недержавних акторів володіють особливим статусом. Спираючись на нормативно-правові документи, було визначено, що політичні фонди у своїй діяльності пройшли еволюцію з інструментів зовнішньополітичної активності політичних партій до незалежних неурядових організацій. Історично утверджений зв'язок із провідними політичними партіями дає можливість політичним фондам втілювати власні стратегії за кордоном як у співпраці з державою, так і незалежно від неї;

- з'ясовано, що масштаб врахування в офіційній зовнішній політиці позиції німецького суспільства щодо зовнішньополітичних тем залежить від рівня консенсусу політичної еліти щодо проблеми та шляхів її вирішення. Тільки у випадку відсутності спільної позиції підвищується значення громадської думки для зовнішньополітичного процесу;

- визначено особливості діяльності німецьких недержавних акторів в Україні. З'ясовано, що співробітництво із недержавними акторами являє собою додатковий потенціал для розвитку двосторонніх відносин із ФРН, оскільки їхні проекти спрямовані на розвиток відносин в економічній, соціальній, культурній сферах між українськими та німецькими партнерами. Насамперед це стосується політичних фондів, які з перших років незалежності України розвинули стійку систему взаємодії з українськими державними та недержавними акторами. Реалізація великої кількості проектів політичних фондів на сучасному етапі розглядається як додатковий стимул, який покликаний сприяти наближенню України до європейських та євроатлантичних структур.

Наукова новизна роботи визначається введенням у науковий обіг звітних і установчих документів, які дають змогу проаналізувати еволюцію зовнішньополітичної активності недержавних акторів. Крім того, висновки дисертаційного дослідження було сформульовано на основі значної кількості матеріалів німецьких науковців. Враховуючи підвищений інтерес до цієї проблематики в останні роки, саме актуальні публікації мали особливе значення для написання дисертації.

Наукове та практичне значення дослідження визначається його актуальністю та науковою новизною отриманих результатів. Основні положення дисертації розкривають місце недержавних акторів у системі німецької зовнішньої політики, визначають рівень взаємодій державних і недержавних акторів у процесі формування та здійснення зовнішньої політики ФРН. Дослідження цих аспектів є важливим для української науки, оскільки вони допомагають зрозуміти комплексність трансформаційних процесів системи міжнародних відносин у тій частині, що пов'язана із посиленням у ній недержавних акторів.

Матеріали і висновки дисертації можуть бути використані для підготовки окремих розділів підручників, навчальних посібників з таких наукових курсів, як: “Зовнішня політика країн Західної Європи”, „Зовнішня політика ФРН”, „Теорія міжнародних відносин“, „Зовнішня політика України“, „Аналіз та прогнозування зовнішньої політики“, „Міжнародні системи та глобальний розвиток“.

Прикладне значення роботи визначено можливістю використання основних її положень у діяльності Міністерства закордонних справ України, інших державних органів влади в процесі визначення загальної зовнішньополітичної стратегії України та у її відносинах із ФРН.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки роботи було оприлюднено на щорічній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Шевченківська весна“ (13 березня 2008 р.), конференціях молодих учених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (27 жовтня 2007 р.; 26 жовтня 2008 р.) та Київського міжнародного університету (22 травня 2008 р.).

Основні положення дисертації опубліковано в шести статтях у наукових фахових виданнях згідно з переліком ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації становить 219 сторінок. Список джерел і літератури містить 339 найменувань на 36 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми і наукова новизна, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, хронологічні рамки та методи дослідження роботи, її практичне значення, подано апробацію теоретичних положень.

У першому розділі „Джерельно-документальна база та концептуально-теоретичні засади дослідження“ проведено характеристику джерельної бази дисертації та визначено стан наукової розробки теми як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці.

У розділі проаналізовано та систематизовано наявні наукові розробки з досліджуваної проблеми. Використані в дисертації джерела за походженням, формою та змістом можна умовно поділити на такі групи.

До першої групи належать найважливіші внутрішньо-правові документи щодо розподілу зовнішньополітичних компетенцій державних органів влади ФРН, які є партнерами недержавних акторів під час втілення їхніх інтересів у зовнішньополітичній сфері. До них відносять також концептуальні документи - Білі книги німецької політики безпеки, в яких визначено основні напрями німецької зовнішньої політики.

Друга група джерел представлена статутними та звітними документами німецьких недержавних акторів, у яких сформульовано їхні зовнішньополітичні пріоритети. У цій частині розглянуто також звіти Федерального міністерства у справах економічного співробітництва, інформаційні повідомлення Федерального уряду, виступи та заяви представників німецьких органів влади, які дають оцінку недержавним акторам у процесі формування та здійснення офіційної зовнішньої політики Німеччини.

Третя група містить теоретичні роботи, присвячені питанню дослідження, які доцільно поділити на окремі підгрупи:

- перша підгрупа - монографії, колективні праці, наукові статті, які розкривають теоретичні основи посилення участі недержавних акторів у світовій політиці та їхнього впливу на зовнішню політику держав. До таких робіт належать дослідження Я. Біттнера, Ф. Бенніса, Р. Брауна, Е. Гранде, Г. Гуммеля, Г. Еллісона, П. Карценштайна, А. Лісе, Б. Луддерманна, Ю. Майєра, Е. Моравчика, А. Паула, Д. Релійца, Р. Снайдера, М. Цюрна, Дж. Хагана, С. Харніша, Х. Шмідл-Нойбург, Шарфа тощо. Окремо слід відзначити українських і російських дослідників, які у своїх роботах намагалися узагальнити теоретичні основи діяльності недержавних акторів у світовій політиці та їхній вплив на міжнародні процеси. До них належать праці С. А. Афонцева, С.П. Галаки, О. В. Зегонова, М. С. Каменецького, О. А Коппель, М. М.Лебедєвої, А. Н. Міхєєва, Б.О. Парахонського, А. А. Суботіна, А. В. Торкунова, Д. М. Фельдмана, П. А. Циганкова.

- друга підгрупа об'єднує в собі наукові праці, присвячені німецькій зовнішній політиці та ролі в ній недержавних акторів національного рівня. Поміж українських дослідників варто виокремити монографії та наукові статті С. Кондратюка, Р. Кривоноса, А. Кудряченка, Д. Лакішика, В. Степанова, які присвячені розкриттю основ німецької зовнішньої політики та місця ФРН в європейській системі міжнародних відносин. У роботі також було проаналізовано велику кількість німецьких робіт, які, використовуючи різні теоретичні підходи, сформулювали власне бачення зовнішньої політики Німеччини. В цьому контексті роботи А. Барінга, Р. Бауманна, В. фон Бредова, Г. Бьоекле, В. Вагнера, К. Гаке, К. Гоффманн, В.-Д. Ебервайна, К. Кайзера, Е. Кріппендорффа, Г. Крелла, Х. Мауля, Х. Мюллера, Д. Петерса, М.-В.Райнхарда, Т. Ріссе-Каппана, В. Ріттбергера, К. Фройнд, Х. Хафтендорн, Е.-О.Чемпіля, Г.-П. Шварца, З. Шмідта заслуговують окремої уваги.

- третя - у кількісному вимірі найбільша підгрупа - охоплює роботи, в яких проаналізовано місце та роль як економічних, так і громадсько-політичних недержавних акторів у системі німецької зовнішньої політики. Ці аспекти дослідження представлено в теоретично-емпіричних роботах Х. Абромайта, П. Акерманна, О. Амеронгена, А. Барінга, С. Барча, С. Бірлінга, Г. Безіра, Дж. Бентеле, В. Бессона, Ф. Бреттшнайдер, В. Бюрера, К. Вагнер, Р. Вайзерта, Г. фон Вірегге, Г. Вевера, К. Вьорманна, Ю. Герхардса, М. Глааба, Д. Гьолера, К. Готто, В. Доблера, Г. Ердманна, C. Ієнгера, Ш. Зігмара, В. Ісмайра, Р. Кресса, Е.-Д.Кьоппера, К. Лаука, П. Лізера, В. Лінка, Г. Маєра, Е.-Г. Маренхольца, Ф. Мерцина, Ф. Найдхардта, К. Оснера, Д. Піля, Г. Раттінгера, К. Райфа, Л. Розенберга, М. Стаака, К. Тудуки, М. Тунерт, Г. Хайдтманна, М. Хайтцена, Ю. Хартманна, С. Хеллвіга, Г.-Е. Шаррера, К. Шеррера, З. Шмідта, У. Шойнера, В. Шрьодер та інших. Кожен із авторів намагався визначити місце окремого недержавного актора в системі німецької зовнішньої політики, використовуючи обрані ним емпіричні приклади.

Поміж наукових робіт німецьких дослідників необхідно відзначити колективну збірку за редакцією Г-П. Шварца, опубліковану в 1975 році, і чотиритомне колективне монографічне дослідження „Нова зовнішня політика Німеччини“, розроблене Німецьким товариством зовнішньої політики у 1991-1998 роках. У книзі за редакцією Г.-П. Шварца „Німецька зовнішня політика“ зібрано роботи німецьких науковців, які розкривають участь політичних фондів, релігійних об'єднань, економічних союзів, банків, груп інтересів у зовнішньополітичному процесі ФРН, починаючи з моменту заснування ФРН і до 1975 року. Логічним продовженням у цьому напрямі можна розглядати книгу під такою ж назвою за редакцією З. Шмідта, Г. Хельманна та Р. Вольфа, видану в 2007 році, яка присвячена схожим напрямам дослідження. У монографічному дослідженні „Нова зовнішня політика Німеччини“, за редакцією В.-Д. Ебервайна та К.Кайзера, для дисертаційної роботи особливу цінність має четвертий том видання, в якому систематично представлено наукові статті з аналізу інституцій і ресурсів у німецькій зовнішній політиці.

На основі різних підходів у концептуально-теоретичній частині роботи запропоновано визначення та типологію „недержавних акторів“, основними характеристиками яких були незалежний від держави статус та наявність спільних цілей діяльності. Для представлення німецького підходу до категорії „недержавний актор“ було використано роботи С. Бірлінга, Й. фон Бернстроффа, Р. Лангхорна, Г. А. Пігмана, Г. Хельманна, М. Шпайха тощо. Частина теоретичного підрозділу розкриває причини, за яких стало можливе підвищення значення недержавних акторів як у німецькій зовнішній політиці, так і в міжнародних відносинах загалом. Основний акцент дослідження було зосереджено на роботах неоліберальної школи дослідження міжнародних відносин, представники якої найбільш інтенсивно займаються вивченням зазначеного кола питань.

Було визначено, що система зовнішньої політики, як і будь-яка система, складається з елементів, що взаємодіють не тільки між собою, а й із самою системою як цілісністю, яка в свою чергу певним чином впливає на свої складові. Недержавні актори є елементами системи зовнішньої політики ФРН, виконуючи в ній роль похідних гравців. Впливати на німецьку зовнішню політику вони можуть як через взаємодію з гравцями вищого рівня, до яких належать державні органи влади з відповідними зовнішньополітичними функціями, так і через поглиблення контактів із іншими акторами міжнародних відносин. У розділі було визначено групи найбільш впливових у зовнішній політиці державних акторів Німеччини та основні механізми їхньої співпраці з недержавними акторами.

Також було розкрито теоретичні основи незалежної діяльності недержавних акторів на глобальному, регіональному рівнях та у рамках співпраці з іншими державами. В цьому розділі було представлено, як під впливом посилення суб'єктності недержавних акторів змінюється загальне визначення зовнішньої політики.

Загалом було відзначено, що тема дослідження недержавних акторів у системі німецької зовнішньої політики набула особливої популярності протягом останніх десятиріч. Цей факт можна пояснити підвищенням загального інтересу теоретиків і практиків різних шкіл досліджень міжнародних відносин до аналізу місця недержавних акторів у сучасній системі міжнародних відносин. Концептуально-теоретичні основи було використано з урахуванням німецьких реалій, традиції співробітництва німецької держави з недержавними акторами.

У другому розділі „Роль та місце економічних недержавних акторів у системі зовнішньої політики Німеччини“ було визначено ті групи акторів, які послідовно демонструють свою позицію у зовнішньополітичній і зовнішньоекономічній сферах. Такими є економічні союзи, підприємства виробничого сектору, банки, а також профспілки, які пов'язані з економічним сектором. Окремі історичні приклади використано для того, щоб з'ясувати, які актори проявляли найбільшу активність у період до об'єднання Німеччини, а які - на сучасному етапі.

У розділі було розглянуто прояви зовнішньополітичної активності окремих економічних недержавних акторів для виявлення загальних напрямів, засобів, можливостей впливу на німецьку зовнішню політику. Об'єднання зусиль різних груп недержавних акторів слугувало одним із дієвих механізмів зі здійснення їхніх зовнішньополітичних преференцій. Зокрема, це чітко проявлялося в діяльності німецьких загально-спеціалізованих і галузевих союзів. Було визначено основні адресати впливу для економічних недержавних акторів, з якими вони найчастіше взаємодіють, а також географічний вимір їхніх інтересів.

Для виявлення того, як економічні недержавні актори проявляють себе як самостійні суб'єкти міжнародних відносин, було проаналізовано їхнє співробітництво в регіональному вимірі - на рівні Європейського Союзу; в глобальному - в рамках міжнародних організацій і міжнародних економічних форумів; а також на окремих прикладах співпраці з організаційними утвореннями схожого типу інших країн. На регіональному рівні можливості лобіювання власних інтересів простежувалися через аналіз контактів з офіційними інституціями ЄС, завдяки участі в роботі спеціалізованих комітетів ЄС, Європейських галузевих союзів.

Було з'ясовано, що економічні недержавні актори в Німеччині залучаються до офіційного процесу вироблення та втілення зовнішньоекономічних питань, які безпосередньо зачіпають їхні інтереси. Як самостійні суб'єкти міжнародних відносин економічні недержавні актори виступають у відносинах із європейськими інституціями, іншими міжнародними урядовими та неурядовими організаціями.

У третьому розділі „Громадсько-політичні недержавні актори в системі зовнішньої політики Німеччини“ основний акцент дослідження зосереджено на німецьких неурядових організаціях, ЗМІ та суспільстві загалом. Якщо вплив економічних недержавних акторів на зовнішню політику характеризується закономірністю та передбачуваністю, то взаємозв'язок громадсько-політичних недержавних акторів із німецькою зовнішньою політикою проявляється з більшою або меншою інтенсивністю, залежно від чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. Також є різний рівень впливу окремих груп громадсько-політичних акторів на німецьку зовнішню політику. У той час, коли участь неурядових організацій, насамперед політичних фондів, у міжнародних процесах є загальновизнаною, визначити безпосередній вплив суспільства та ЗМІ на зовнішньополітичну сферу досить складно.

Можливості залучення суспільства до зовнішньополітичного процесу в Німеччині було проаналізовано на основі залучення громадян до роботи неурядових організацій та через формування громадської думки і донесення її через ЗМІ до носіїв зовнішньополітичних рішень. У цьому розділі проаналізовано, як громадська думка змінювалася в історичній ретроспективі і як еволюціонувала система взаємодії суспільства з державними інституціями під час формування зовнішньополітичного курсу. Також автор досліджує участь німецьких ЗМІ в системі зовнішньої політики, оскільки саме вони виконують посередницькі функції в донесенні громадської думки.

Крім аналізу громадської думки та ЗМІ, окрему увагу приділено впливу об'єднань громадян, науково-аналітичних центрів, релігійних організацій та політичних фондів на офіційну зовнішню політику ФРН. Незважаючи на велику кількість впливових неурядових організацій у Німеччині, особлива увага надається якісному виміру дослідження. В розділі автор намагається виявити загальні принципи взаємодії найбільш впливових неурядових об'єднань із державою та іншими акторами міжнародних відносин.

Інший аспект розділу пов'язаний із визначенням місця політичних фондів у системі німецької зовнішньої політики, оскільки ці неурядові організації є унікальними, враховуючи їхню наближеність до політичних партій, а також загальні можливості в процесі втілення їхніх цілей за кордоном. У роботі висвітлено зміну статусу політичних фондів, які із засобів зовнішньополітичної активності політичних партій перетворилися на суб'єкти, які втілюють власні проекти за кордоном відповідно до цілей, визначених у їхніх статутних документах. Із великої кількості прикладів було обрано різні ситуації, в яких німецька держава з одного боку - підтримує політичні фонди за кордоном, підвищуючи цим імовірність успішних результатів, а з другого - дистанціюється від них, якщо вони суперечать офіційному курсу.

Вплив німецьких недержавних акторів на українсько-німецькі відносини було досліджено на прикладі діяльності політичних фондів. Було проаналізовано етапи становлення їхньої роботи в Україні з початку 1990-х років і до сучасного етапу, визначено основні пріоритети, партнери з української сторони, представлено регіональні проекти, які координуються з іншими відділами політичних фондів у Москві та Варшаві. Зважаючи на зусилля України інтегруватися до ЄС і НАТО, в цій частині наведено приклади проектів, які проводять німецькі фонди для прискорення втілення задекларованих прагнень у практичні рішення.

Висновки

На основі аналізу теоретичних і практичних аспектів дослідження було визначено, що недержавні актори є складовою частиною системи зовнішньої політики ФРН. Свій вплив на офіційну зовнішню політику Німеччини вони можуть здійснювати як під час взаємодії з органами державної влади в процесі прийняття та реалізації зовнішньополітичних рішень, так і через власну діяльність як незалежних суб'єктів міжнародних відносин. Висновки цієї роботи спираються на низку праць американських, німецьких, російських та українських науковців, присвячених зазначеній проблематиці. Крім того, важливим джерелом для формулювання висновків цієї роботи були нормативно-правові документи, заяви політиків, офіційні документи недержавних акторів: статути, річні звіти діяльності, інформаційні повідомлення.

Аналізуючи роль недержавних акторів національного рівня в системі зовнішньої політики Німеччини, відповідно до поставлених завдань, автором сформульовано такі висновки:

1. Місце та роль недержавних акторів у системі зовнішньої політики найбільш повно висвітлюють теоретичні підходи неоліберальної школи дослідження міжнародних відносин, відповідно до яких зовнішня політика на сучасному етапі формується на основі конфігурації взаємозалежних преференцій соціальних груп та індивідів, які мають найбільший доступ до представників державної влади, відповідальних за здійснення офіційного зовнішньополітичного курсу країни.

Аналізуючи теоретичні дослідження американських, німецьких, російських та вітчизняних дослідників, учасників системи зовнішньої політики ФРН було розподілено на три групи. До першого рівня були віднесені індивідуальні гравці, такі, як глава уряду (канцлер), президент, міністри, політики та службовці. Друга група представлена колективними внутрішньодержавними акторами, такими, як парламент, уряд, міністерства, політичні фракції, урядові комітети тощо. Учасниками третьої групи акторів є ситуативні, похідні гравці, такі, як неурядові організації, громадські об'єднання, економічні недержавні актори, ЗМІ, групи інтересів. Основою класифікації слугував рівень їхньої участі в зовнішньополітичному процесі ФРН. Взаємодія між всіма групами відбувається в рамках офіційного процесу прийняття та реалізації зовнішньополітичних рішень, в якому визначаються рамки для формування основних напрямків зовнішньої політики німецької держави. Враховуючи велику кількість учасників системи зовнішньої політики та їхню взаємодію як між собою, так і із системою як цілісністю, зроблено висновок, що Німеччина належить до групи держав із децентралізованою системою прийняття та реалізації зовнішньополітичних рішень, яка передбачає налагодження співпраці гравців перших двох груп із похідними акторами, до яких і відносяться недержавні актори.

Формування зовнішньої політики держави залежить не тільки від акторів зовнішньополітичного процесу, системи взаємодії між ними, а й від впливу процесів міжнародного середовища загалом. Враховуючи це, незалежна зовнішньополітична активність недержавних акторів є додатковим засобом впливу на офіційну політику держав. Підвищення значення недержавних акторів у міжнародних відносинах та в системі зовнішньої політики держав стало поштовхом до демократизації та прозорості зовнішньополітичного процесу Німеччини через розширення кількості учасників, які своїми діями можуть впливати на офіційний зовнішньополітичний курс.

2. Зважаючи на різноманітність недержавних акторів, які представлені в Німеччині, автор запропонував типологію основних недержавних суб'єктів, які своїми діями можуть впливати на німецьку зовнішню політику. Як основну категорію дослідження - поняття „недержавний актор“ - автор розглянув організаційно оформлені об'єднання, створені різними соціальними групами за спільними або подібними політичними, економічними, соціальними, ідейними, професійними та іншими інтересами. Основою типологізації були такі складові, як характер незалежної від держави діяльності та наявність спільних сфер впливу в рамках процесу формування та здійснення зовнішньої політики ФРН.

До першої групи недержавних акторів було віднесено об'єднання економічної сфери, головною метою яких є отримання прибутків, і в окремих випадках забезпечення втілення інтересів суб'єктів економічної діяльності в офіційні зовнішньополітичні рішення. Найбільш впливовими акторами цієї групи є економічні союзи, німецькі транснаціональні компанії, банки та профспілки, тісно пов'язані з економічною сферою взаємовідносин.

Досліджуючи різні групи недержавних акторів, можна стверджувати, що для суб'єктів економічного сектору характерним є об'єднання окремих акторів у союзи з метою підвищення імовірності врахування їхніх інтересів у практичній зовнішній політиці. Одним із найбільш впливових економічних союзів є Федеральний союз німецької промисловості (ФСНП). Особливістю ФСНП є те, що він діє не ситуативно, а готує чітко визначену стратегію у відносинах із основними носіями зовнішньополітичних рішень. Більш спеціалізований характер мають усі інші економічні союзи, учасники та інтереси яких пов'язані з певним сектором економічних відносин. До таких належать Федеральний союз німецьких роботодавців, Економічне об'єднання сталі, Союз хімічної промисловості, Німецький союз з виготовлення автомобілів і установок, Союз автомобільної промисловості, Союз німецьких селян тощо. німецький влада політика

Підприємства виробничого сектору та банки в багатьох випадках або спираються на інструменти впливу німецьких економічних союзів, або незалежно від них намагаються донести свої інтереси до державних органів влади. Створення союзів характерне також для профспілкових об'єднань, виразником інтересів яких є Союз німецьких профспілок. Найбільш впливові приватно-комерційні банки Німеччини взаємодіють із Федеральним союзом німецьких банків, Союзом комерційних банків, Федеральним союзом кооперативних банків з метою вироблення спільної позиції щодо питань зовнішньої політики.

Друга група недержавних акторів представлена учасниками, характер діяльності яких має громадсько-політичний вимір. До цієї групи віднесено всі об'єднання громадян, які створені та діють незалежно від держави і зосереджують свою увагу на втіленні загальносуспільних цілей, а не на отриманні прибутків. Враховуючи велику кількість учасників, які належать до цієї групи, автор обрав саме тих акторів, які мають тривалу традицію взаємодії з державними органами влади в системі зовнішньої політики Німеччини. Такими було визначено об'єднання громадян, релігійні об'єднання, науково-аналітичні центри та політичні фонди.

Під час дослідження було виявлено, що загальний вплив німецького суспільства на зовнішню політику проявляється через висловлення громадської думки щодо зовнішньополітичних тем. У цьому взаємозв'язку було також з'ясовано, що німецькі ЗМІ виконують роль посередника в донесенні громадської думки до носіїв зовнішньополітичних рішень.

Поміж релігійних об'єднань у Німеччині найбільш впливовими є Католицька та Євангелічна церкви, які вже тривалий час долучаються до процесу формування та втілення зовнішньополітичних рішень щодо питань, які становлять для них особливий інтерес. Німецькі політичні фонди є окремою групою громадсько-політичних недержавних акторів. Основними політичними фондами Німеччини є фонд Конрада Аденауера, пов'язаний із Християнсько-демократичним союзом, фонд Ганса Зайделя (ХСС), фонд Фрідріха Наумана (ВДПН), фонд Фрідріха Еберта (СДПН), фонд Генріха Бьолля (Союз 90/“Зелені“) та фонд Рози Люксембург (ПДС-Ліві). Особливість статусу політичних фондів полягає в тому, що, з одного боку, вони офіційно мають незалежний від держави статус, а з другого, наближеність до політичних партій і парламентаріїв є чітко вираженою.

3. Місце та значення недержавних акторів у системі зовнішньої політики Німеччини проявляється частково через їхню взаємодію з основними носіями державної зовнішньої політики. Традиція співробітництва з державою розпочалася в період створення ФРН, а в наступні десятиліття набула свого посилення. Демократизація німецького зовнішньополітичного процесу сприяла розширенню кількості учасників, які на різних рівнях почали залучатися до процесу формування та здійснення зовнішньої політики. Усі ці тенденції тісно пов'язані з новими викликами, загрозами, трансформаційними процесами системи міжнародних відносин, які на сучасному етапі потребують від держав їхнього комплексного вирішення.

З часу створення ФРН еволюція взаємодії державних акторів із недержавними оцінювалася за ступенем інтенсивності залучення їх до зовнішньополітичного процесу. В перші повоєнні роки особливо помітною була роль релігійних об'єднань, які за відсутності дієздатного державного апарату налагоджували контакти із союзниками. На сьогодні взаємодія німецьких церков із державними органами влади в системі зовнішньої політики відбувається з певних питань і не має стратегічної спрямованості. Те ж саме стосується і профспілкових об'єднань, які характерну для них у 1960-1970-х роках активну участь в обговоренні зовнішньополітичних питань замінили в період після об'єднання на поодинокі заяви із зовнішньополітичної проблематики, сконцентрувавши свою роботу на темах внутрішньої політики. Якщо аналізувати вплив економічних союзів і підприємств на зовнішню політику Німеччини, то він відзначається своєю послідовністю, а в останні роки посилився через процеси глобалізації.

Особливо чітка еволюція взаємовідносин німецьких недержавних акторів із державними органами влади простежується на прикладі громадсько-політичних недержавних акторів і суспільства загалом. Тривалий час позицію німецького суспільства щодо питань зовнішньої політики ФРН визначали таким поняттям, як „умовна згода”, оскільки ці питання не виносилися на обговорення і приймалися урядовцями без погодження з громадською думкою відповідно до чітко визначеного офіційного курсу. Переломний момент щодо впливу громадськості на зовнішню політику настав у 2002 році, коли тема війни в Іраку та участь Німеччини в ній стала визначальною для перемоги СДПН та партії Зелених на парламентських виборах. Із проаналізованих прикладів стає очевидним, що підтримка суспільством певного вектора зовнішньої політики може тільки прискорити його втілення. Найбільш яскраві приклади на підкріплення цієї тези стосуються Східної політики В. Бранта, спрямованої на примирення із соціалістичними країнами та НДР, або питання залучення німецьких збройних сил до операцій з підтримання миру у світі.

Під час проведення дослідження автор дійшов висновку, що можливості громадської думки впливати на зовнішню політику залежать від рівня взаємодії між державними інституціями та суспільством, який характеризується великим ступенем відкритості. Враховуючи цей факт, було визначено, що тільки за умови відсутності консенсусу поміж державних інституцій, політичних партій, суспільство може впливати на процес формування та реалізації зовнішньополітичних рішень через вираження громадської думки. Основними засобами тут є донесення громадської думки в німецьких ЗМІ, врахування її в рекомендаціях науково-дослідницьких інститутів. У ситуації, коли політична еліта сформулювала спільне бачення проблеми та шляхи її вирішення, значення громадської думки для зовнішньополітичного процесу буде мінімальним.

Спираючись на емпіричні приклади дослідження, було з'ясовано, що посилений вплив громадсько-політичних недержавних акторів на німецьку зовнішню політику пов'язаний із тенденцією „осуспільнення” німецької зовнішньої політики - доповнення її громадсько-соціальним виміром. Крім того, науково-аналітичні інститути посилили свої позиції у відносинах з державними органами влади, оскільки комплексність сучасної системи міжнародних відносин змушує державу шукати альтернативні джерела інформації для формулювання адекватних відповідей на нові глобальні проблеми.

Політичні фонди належать до громадсько-політичних недержавних акторів, які мають особливий статус. З моменту їхнього створення політичні фонди пройшли еволюцію від допоміжних органів політичних партій до самостійних неурядових організацій, які займаються зовнішньополітичною проблематикою. Однією з можливостей зміцнити незалежний від держави статус фондів стало утвердження процедури фінансування їхньої діяльності, яка за новим законодавством не може відбуватися із ресурсів політичних партій. Перші успішні проекти, проведені в період біполярної системи міжнародних відносин, привернули увагу держави до політичних фондів. Після завершення „холодної війни” фонди довели свою дієздатність як організацій, що можуть бути партнерами офіційних інституцій у сфері зовнішньої політики.

Аналізуючи еволюцію взаємовідносин державних і недержавних суб'єктів, було визначено, що роль недержавних акторів національного рівня в офіційній зовнішній політиці ФРН підвищується під впливом трансформації системи міжнародних відносин, демократизації зовнішньої політики. Такий вплив не тільки не стримується державою, а й активно підтримується нею, оскільки вона вважає недержавних акторів партнерами, які допомагають сформувати дієву систему реагування на зовнішньополітичні виклики глобалізованого світу. Враховуючи ці тенденції, автор визначив, що недержавні актори будуть і надалі активними партнерами державних інституцій, доповнюючи офіційну дипломатію в тих сферах, які потребують комплексного осмислення нових реалій міжнародних процесів.

4. Сфери впливу недержавних акторів національного рівня визначаються основними напрямами німецької зовнішньої політики. Найбільш активну позицію як економічні, так і громадсько-політичні недержавні актори займають на європейському й трансатлантичному напрямах. При цьому таку активність досить легко пояснити, враховуючи пріоритет цих напрямів для офіційної зовнішньої політики. На європейському рівні державні інституції не перешкоджають діяльності недержавних акторів, прагнучи забезпечити прозорість процесу прийняття та втілення рішень у ЄС.

На інших зовнішньополітичних напрямах різні групи недержавних акторів проявляють свою активність по-різному. Як приклад, економічні недержавні актори намагаються впливати на офіційну зовнішню політику лише в тих регіонах, які пов'язані з їхніми інтересами та безпосередньо передбачають отримання прибутків. Насамперед, це - відносини з ЄС, Південною та Східною Європою, США, Росією та азійськими партнерами. У взаємовідносинах між економічними недержавними суб'єктами та державними інституціями визначено таку закономірність: якщо їхній вплив на уряд є недостатнім, то політичний раціоналізм переважає економічну доцільність. І навпаки, коли певне зовнішньоекономічне питання є пріоритетним для недержавних акторів економічного сектору, вони всіма засобами намагаються забезпечити його втілення.

Громадсько-політичні недержавні актори залучаються до процесу формування та здійснення зовнішньої політики і в інших регіонах, таких, як Близький і Середній Схід, Центральна Азія, Далекий Схід, Африка, Латинська Америка, де офіційна німецька зовнішня політика спрямована на втілення гуманітарних проектів, утвердження миру, стабільності та демократії. Зважаючи на комплексність завдань у цих регіонах і на різноманітність країн, з якими співпрацює ФРН, участь громадсько-політичних акторів в офіційному процесі формування та реалізації зовнішньої політики в цих регіонах є доцільною і активно підтримується державою. На європейському напрямку найбільший інтерес для громадсько-політичних неурядових організацій представляє регіон Центрально-Східної Європи. Основні їхні проекти тут пов'язані зі зміцненням демократії, правової держави, громадянського суспільства, загальновизнаних прав і свобод людини.

5. Методи впливу недержавних акторів на зовнішню політику ФРН полягають у опосередкованому залученні недержавних акторів до зовнішньополітичного процесу через контакти на рівні бундестагу, відомства федерального канцлера, федерального уряду, окремих міністерств тощо.

Незважаючи на використання опосередкованих методів впливу всіма недержавними учасниками, кожній групі властива традиція співробітництва з певними державними інституціями, які ухвалюють важливі для відповідного актора зовнішньополітичні рішення. У відносинах із економічними недержавними акторами уряд ФРН спирається на Форум „Бізнес назустріч дипломатії”, Комісію з дотримання прав людини та розвитку економічного співробітництва, в процесі роботи яких відбувається обговорення та пошук спільних позицій щодо питань економічної проблематики. Громадсько-політичні недержавні актори співпрацюють із урядовими структурами в рамках Координаційного комітету з гуманітарної допомоги, який відповідає за офіційну політику у відносинах із країнами, що розвиваються. У відносинах із МЗС є три категорії співробітництва з недержавними акторами, а саме: консультації, переговори та залучення їх до втілення зовнішньополітичних рішень. Ці можливості доповнюються такими механізмами впливу, як участь у Форумі глобальних питань, що був створений для поглиблення співробітництва з німецькими громадськими організаціями з широкого спектра питань.

У відносинах із парламентом економічні недержавні актори переважно спираються на неформальні контакти для втілення своїх зовнішньополітичних преференцій у практичні рішення. На відміну від них, громадсько-політичні недержавні актори намагаються використовувати традицію співробітництва з представниками законодавчої влади для відкритого обговорення міжнародних питань на конференціях, круглих столах, нарадах та зустрічах. Особливо успішними на цьому напрямку є політичні фонди, які історично наближені до основних політичних партій, представлених в бундестазі.

6. Крім опосередкованих методів впливу, які проявляються у взаємодії з державними інституціями, для успішного досягнення необхідних результатів німецькі недержавні актори активно спираються на безпосередні методи впливу на зовнішню політику ФРН. Безпосередній вплив недержавних акторів на німецьку зовнішню політику відбувається тоді, коли вони незалежно від держави проявляють активність на міжнародній арені. Засобами безпосередньої зовнішньополітичної діяльності є поїздки за кордон, встановлення безпосередніх контактів з іноземними урядами, неурядовими організаціями, союзами підприємств, підтримка інвестиційних проектів, співробітництво в рамках міжнародних організацій. Незалежна активність недержавних акторів допомагає їм привернути увагу державних інституцій до пріоритетних для них питань та, де необхідно, заручитися їхньою підтримкою.

Поміж економічних недержавних акторів активну позицію в спілкуванні з іншими акторами міжнародних відносин займає Федеральний союз німецької промисловості. Свою зовнішньополітичну активність ФСНП здійснює через власні представництва у країнах-партнерах, механізми співробітництва на рівні ЄС та в рамках міжнародних організацій і форумів. На регіональному рівні основним адресатом впливу німецьких економічних союзів є Європейська комісія.

Союз німецьких профспілок основну увагу зосереджує на питаннях міграції, захисту прав робітників під час перенесення виробництва за кордон, співпраці з профспілками інших країн. Взаємодія з акторами на міжнародній арені стає помітною на європейському рівні, у підтриманні контактів із інституціями ЄС в рамках тарифної та соціальної політики. Для втілення зовнішньополітичних преференцій німецькі профспілки спираються в цій сфері на ресурси міжнародних рухів та організацій. Особливо варто відзначити участь Союзу німецьких профспілок у Міжнародному русі профспілок та Європейському союзі незалежних профспілок. Досліджуючи незалежну зовнішньополітичну активність німецьких профспілок, було з'ясовано, що вона поступово знижується і зосереджується на опосередкованих інструментах впливу під час взаємодії з державою.

Релігійні організації Німеччини, представлені Католицькою та Євангелічною церквами, активно залучаються до міжнародного спілкування. Основний вимір діяльності релігійних об'єднань на міжнародній арені проявляється через їхнє членство в міжнародних неурядових організаціях, релігійних союзах тощо. Поміж найбільш впливових неурядових організацій слід виокремити Форум з питань захисту навколишнього середовища та розвитку, Форум із захисту прав людини, Союз із розвитку німецьких неурядових організацій, в діяльності яких німецькі церкви відзначаються особливою активністю. При цьому слід відзначити, що релігійні організації виокремлюють певні зовнішньополітичні сфери, які становлять для них особливий інтерес. До таких відносять проблеми збереження миру, свободи, демократії та екологічно чистого навколишнього середовища, щодо яких вони активно висловлюють позицію у взаємодії з іншими акторами міжнародних відносин.

На відміну від церков, незалежна зовнішньополітична активність німецьких політичних фондів має більш глобальний характер. Протягом усього існування політичні фонди намагаються вдосконалювати інструментарій зовнішньополітичного співробітництва та поширювати свою діяльність на нові сфери та регіони. Визначальними напрямами роботи політичних фондів лишаються проекти зі сприяння демократичних перетворень, підтримання діалогу та взаємодії між різними культурами, посередництво під час вирішення конфліктів, розвиток глобального співробітництва, утвердження прав людини. В країнах пострадянського простору та країнах, що розвиваються, основна увага приділяється проектам із розвитку демократії, утвердженню громадянського суспільства, сприяння соціальним перетворенням.

Географічний вимір співробітництва поступово змінюється. Якщо раніше для політичних фондів пріоритетне значення мав регіон Латинської Америки, то після розпаду біполярної системи міжнародних відносин все більше проектів втілюються в Східній Європі та Російській Федерації. В процесі стабілізації Східної Європи основна робота політичних фондів була спрямована на наближення країн цього регіону до країн Західної Європи та їхню підготовку до майбутнього членства в ЄС. Але крім східноєвропейського напрямку, політичні фонди залишаються і надалі активними в усіх регіонах світу.

На глобальному рівні вплив німецьких недержавних акторів на міжнародні процеси стає можливим завдяки співпраці з інституціями ООН за їхнього залучення до роботи Економічної та соціальної ради ООН, участі в ініціативі ООН „Глобальний пакт”, головною метою якої є розвиток активного діалогу з економічними недержавними акторами. Крім того, важливими для німецьких громадсько-політичних недержавних акторів є їхні контакти з глобальними неурядовими організаціями, такими, як Міжнародна амністія та Центр антикорупційних досліджень та ініціатив (Transparency International). Ареною для лобіювання інтересів для німецьких економічних недержавних суб'єктів є Міжнародний економічний форум у Давосі, Міжнародна промислова палата. Додаткове представлення інтересів на рівні міжнародних організацій і форумів сприяє їхньому швидшому втіленню в практичні зовнішньополітичні рішення ФРН.