Політична ідентичність українського суспільства в умовах європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

ПОЛІТИЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

23.00.03 - політична культура та ідеологія

ДОБРЖАНСЬКА Олена Леонідівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародної інформації Інституту міжнародних відноси Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор

РИЖКОВ Микола Миколайович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, завідувач кафедри міжнародної інформації

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор

КАРТУНОВ Олексій Васильович,

Університет економіки і права “КРОК”,

завідувач кафедри міжнародної інформації

кандидат політичних наук

ЖОВКВА Ігор Іванович,

Секретаріат Кабінету міністрів України, заступник керівника Служби - керівник групи радників Віце-прем'єр-міністра України з питань європейської та міжнародної інтеграції

Захист відбудеться 23 вересня 2008 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий 22 серпня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої ради Г.М. Сащук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ідентичність інтеграційний європейський політичний

Актуальність теми зумовлюється тим, що процеси європейської інтеграції стали потужним фактором трансформації політичної ідентичності на пострадянському просторі. Політична ідентичність суспільства виступає структурно-системним комплексним феноменом, в якому взаємодіють політичні, культурні, етнічні і національні чинники державотворення та міждержавного співробітництва. Громадянське суспільство сучасного типу утворює простір для ідентичностей, які постійно змінюються, внаслідок чого відбувається руйнування старих та формування нових ідентичностей, що становить політичну проблему, від вирішення якої багато в чому залежить реалізація задекларованих європейських суспільних цінностей та цілісність політичної ідентичності в рамках європейського інтеграційного проекту.

Трансформація політичної ідентичності в сучасному світі має різні виміри, породжує нові виклики для національних держав, зокрема, впливає і на політичну систему України, формуючи світогляд українського суспільства щодо політичного режиму, ринкової економіки та регіональної інтеграції. В період суспільних трансформацій особливої ваги набуває питання ідентифікації української нації, розуміння власної ідентичності, адаптації української спільноти до нових політичних реалій.

Отже, головний напрям дослідження полягає в тому, щоб, спираючись на наявну теоретико-методологічну та прикладну базу, проаналізувати еволюцію політичної ідентичності у сучасних концепціях політології, визначити пріоритети спільної політичної ідентичності європейського інтеграційного проекту, з'ясувати суперечливість розвитку сучасної політичної ідентичності українського суспільства, дослідити результати експертного та соціологічного опитування щодо формування європейської ідентичності в Україні.

Проблема політичної ідентичності є пріоритетною для української політики, оскільки врахування ідентифікаційних особливостей та вивчення еволюції політичної ідентичності української спільноти може сприяти органічному входженню української держави до європейської політичної системи і зумовити гармонійний розвиток політичної культури в Україні.

Актуальність теми з наукового погляду визначається і тим, що дослідження здійснено на міждисциплінарному рівні, тобто, на рівні взаємодії спеціальних політологічних дисциплін - політичної культури, політичної соціології, етнополітичної конфліктології, прикладної політології, в рамках яких відбувається всебічний аналіз процесу актуалізації політичної ідентичності як складової політичної трансформації сучасного українського суспільства.

Таким чином, нагальною є потреба у систематизації та узагальненні сучасної наукової інформації щодо формування політичної ідентичності інтегрованих та транзитивних суспільств, з'ясуванні наукових концепцій, пов'язаних з предметом дисертаційної роботи і ще не проаналізованих у сучасній вітчизняній політології. Дослідження практики формування та розвитку політичної ідентичності українського суспільства вимагає і всебічного емпіричного аналізу у цій сфері з метою виявлення наявних суперечностей на шляху консолідації української нації.

Важливість дослідження змін політичної ідентичності суспільства в транзитних умовах та вплив на ці процеси тенденцій європейської інтеграції зумовлює й підвищений інтерес до неї багатьох західних та російських науковців, теоретиків і практиків (Г. Сміт, Б. Андерсен, Р. Інглегарт, Т. Брейдер, Д. Такер, К. О'мейер, Х. Солана, О. Попова, Ю. Качанов, В. Ядов, М. Головін, С. Кара-Мурза та ін.), оскільки наукова проблема політичної ідентичності належить до найбільш значимих в межах зазначеного політичного дискурсу.

Сучасні наукові розвідки ролі феномену політичної ідентичності в політичних трансформаціях та реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію розкривають тільки окремі аспекти цієї складової політичних відносин, серед яких вітчизняні розробки з проблем ідентичності українського суспільства (М. Обушний, М. Розумний, М. Ожеван, О. Литвиненко, Ф. Кирилюк, М. Хилько, О. Салтовський, О. Картунов, Є. Камінський та ін.); європейської інтеграції України (В. Бортніков, С. Василенко, В. Головченко, Є. Камінський, В. Копійка, О. Копель, С. Кондратюк, І. Оніщенко, Ю. Павленко, Н. Ротар, О. Сушко та ін.); впливу засобів масової інформації та комунікації на суспільну свідомість (Л. Губерський, А. Чічановський, В. Бебик, О. Гриценко, В. Шкляр, Г. Почепцов, Є. Макаренко, В. Іванов, В. Різун та ін.) Результати досліджень та висновки згаданих фахівців були враховані в дисертаційній роботі.

Водночас аналіз минулої і сучасної наукової думки засвідчив відсутність комплексних досліджень сучасних трансформацій політичної ідентичності, які охопили б як теоретичні концепції, так і практику її формування в умовах державотворчих зрушень, тому системний аналіз зазначеної проблематики є важливим і для вітчизняної політичної науки, і для політичної практики України в умовах реалізації європейської інтеграційної стратегії та адаптації політичної системи і політичної культури держави до європейських стандартів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми державотворення України" (номер державної реєстрації 019U015201), програми Інституту міжнародних відносин "Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України" (номер державної реєстрації 0102U001229).

Мета і завдання дослідження. Окреслені позиції актуальності, а також базової наукової проблеми стали фундаментом для постановки головної мети дисертаційної роботи: на основі аналізу концепцій політичної ідентичності та оригінального емпіричного дослідження з'ясувати новітні теоретичні та практичні засади формування політичної ідентичності сучасного українського суспільства з врахуванням розвитку спільної політичної ідентичності в рамках європейського інтеграційного проекту.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання таких завдань:

* узагальнити і консолідовано представити концептуальні підходи до поняття "політична ідентичність" та визначити роль цього концепту в сучасних політичних трансформаціях;

* виявити і поглибити розуміння комплексу чинників і механізмів впливу на концептуальне забезпечення і політико-системну еволюцію політичної ідентичності українського суспільства;

* розкрити особливості базових підходів до забезпечення спільної політичної ідентичності як складової європейського інтеграційного проекту з урахуванням суперечностей регіональної багатокультурності;

* на основі аналізу типології ідентичності сучасного українського суспільства визначити рівні впливу процесів європейської інтеграції на політичну ідентичність українців, виявити конкурентні та спільні тенденції розвитку національної та політичних ідентичностей;

* дослідити сутнісні складові політичної ідентичності українського суспільства, з'ясувати феномен впливу засобів масової інформації та комунікації на формування стандартів європейської ідентичності в Україні;

* здійснити прогностичну оцінку перспектив формування політичної ідентичності українського суспільства в умовах реалізації стратегії європейської інтеграції держави, подати відповідні узагальнення і рекомендації для політичних та суспільних інститутів України.

З урахуванням зазначеної мети і завдань об'єктом дослідження є політична ідентичність транзитивного суспільства, а предметом дослідження є формування та розвиток політичної ідентичності українського суспільства в умовах реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію.

Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, переважно використовувались такі наукові методи: загальнонаукові (аналіз і синтез, аналогія, конкретизація), загальнологічні (компаративний, герменевтико-політологічний, прогностичне моделювання), а також спеціальні методи дослідження, зокрема, структурно-функціо¬наль¬ний, критеріальний, інституційний, статистичний, емпіричний. В дослідженні перевага надавалась системному підходу, який дозволив провести комплексний аналіз теоретичних, структурних та функціональних вимірів політичної ідентичності як складової політичної культури держави.

Для емпіричного дослідження було використано фактологічну базу, яку склали дані опитувань Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, Інституту соціології Варшавського університету, Інституту соціології НАН України, Компанії TNS Sofres, результати опитування, проведеного в рамках Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та результати експертних оцінок українських фахівців-політологів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є оригінальним комплексним дослідженням проблеми сучасної політичної ідентичності українського суспільства в умовах реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію, яке містить аналіз новітніх тенденцій теорії і практики формування і розвитку політичної ідентичності, здійснений на основі широкого кола джерел вітчизняної і зарубіжної політичної науки, значна частина яких не була об'єктом спеціального наукового дослідження.

Результати, які були одержані під час дослідження та найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:

* узагальнено, систематизовано та структуровано концептуальні та методологічні підходи до поняття "політична ідентичність", представлено політичну ідентичність як елемент політичної культури суспільства і водночас як чинник її формування, який визначає політичну ідентичність як концепт в сучасних політичних трансформаціях. Сучасні концептуальні підходи до політичної ідентичності характеризуються різноаспектним баченням проблеми, а теоретичні моделі політичної ідентичності припускають відмінні інтерпретації, насамперед, з погляду онтології ідентичності. Проблема наукового пошуку онтологічних ознак ідентичності в дослідженні зведена до двох основних альтернатив: есенціалістської та конвенціональної концепцій, де перевага надавалась конструктивізму, який розглядає політичну ідентичність як об'єкт постійних змін та перетворень;

* здійснено аналіз комплексу чинників і механізмів впливу на політико-системну еволюцію політичної ідентичності українського суспільства, який уможливив дослідження історичних традицій та визнання феномену політичної ідентичності українською наукою, починаючи з XIX століття; розглянуто процеси, форми та інструменти формування політичної ідентичності в період входження України до складу СРСР; визначено періодизацію змін політичної ідентичності після проголошення незалежності України та спрямованості її політичного курсу на європейську інтеграцію;

* досліджено концепцію формування спільної європейської ідентичності як складової європейського інтеграційного проекту. В європейських мовах ідентичність (в англійській - "identity", в французькій - "identite", в німецькій - "identitat"), на відміну від українського відповідника, позначає не тільки "тотожність" та "автентичність", але й "особу" та "особистість”. Саме останнє значення є вихідним для термінологічного вживання поняття європейської ідентичності в дослідженні. Відповідні теоретичні розвідки спрямували політологічний аналіз сутності та психологічної семантики терміна, що вимагає розуміння європейської ідентичності як відчуття або почуття ("sense", "feeling") належності до певної спільноти. В цьому контексті в дисертації охарактеризовано стан та перспективи розвитку європейської ідентичності в українському суспільстві як умови виконання "Копенгагенських критеріїв" на засадах політичної, економічної та безпекової стабільності наднаціонального характеру;

* залежно від змісту ціннісних мотивацій, які переважають у тому або іншому випадку, системно проаналізовано типологію ідентичності сучасного українського суспільства, з'ясовано взаємозв'язок між українською, радянською, російською та європейською ідентичностями в Україні, визначено конкурентні та спільні тенденції їх функціонування, зроблено прогноз динаміки їх подальшого розвитку, який уможливив висновки про інтегровану складову європейської ідентичності для українського суспільства;

* запропоновано авторський підхід до формування європейської ідентичності в українському суспільстві через засоби масової інформації та комунікації з врахуванням феномену впливу ЗМІК на суспільну масову свідомість, що передбачає спрямоване об'єктивне інформування української спільноти та підтримку Державної цільової програми з питань європейської інтеграції; висвітлено і проаналізовано основні причини неефективності інформаційної кампанії та запропоновано принципи її проведення, що спрямовані на підтримку політичного курсу України на європейську інтеграцію;

* на основі прогностичного емпіричного дослідження представлено моніторинг експертної та громадської думки щодо формування політичної ідентичності сучасного українського суспільства в умовах реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію та розроблено рекомендації для політичних і суспільних інститутів України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертації можуть бути використані як методологічна основа для подальших досліджень політичної ідентичності сучасного українського суспільства та забезпечення національних інтересів у процесах європейської інтеграції; у розроблені основ внутрішньої політики; для підготовки підручників і навчальних посібників з політології та політичної культури України; у процесі викладання нормативних та спеціальних курсів, зокрема, "Політична культура України", "Філософія політики", "Стратегічна культура" "Основи демократії", "Політологія", "Європейські комунікації", "Аналіз соціальних систем" у вищих навчальних закладах України.

Крім того, висновки дисертаційної роботи можуть бути використані у діяльності урядових структур, політичних партій, громадських об'єднань тощо. Одержано позитивні відгуки організацій на впровадження результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи було апробовано на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: Третій міжнародній конференції з проблем управління (20-22 червня 2006 р., Росія, м. Москва, Російська академія наук, Інститут Проблем управління ім. В. Трапезнікова), Міжнародній науковій конференції "Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози" (7 грудня 2006 року, Україна, м. Київ), Конференції молодих вчених "Актуальні проблеми міжнародних відносин" (18 жовтня 2007 року, Україна м. Київ), П'ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку" (2 березня 2007 року, Україна, м. Київ), Міжнародній конференції "Україна та Польща: європейський контекст" (17 червня 2007 року, Україна, м. Рівне), Четвертій міжнародній науково-практичній конференції, присвяченої пам'яті першого Президента МНТУ академіка Юрія Бугая "Україна в євроінтеграційних процесах: проблеми і перспективи" (10 жовтня 2007 року, Україна, м. Київ), Міжнародній конференції "Культурне та медійне різноманіття в добу глобалізації: український контекст"(22 лютого 2008 року, Україна, м. Київ), Шостій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку" (21 березня 2008 року, Україна, м. Київ), Міжнародній конференції "Гендерна політика: європейський досвід для України" (17 квітня 2008 року, Україна м. Київ), Круглому столі "Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин" (22 квітня 2008 року, Україна, м. Київ).

Наукові аспекти, узагальнення та висновки дисертації обговорювалися на наукових семінарах та засіданнях кафедри міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 10 наукових статтях, матеріалах і тезах наукових конференцій, з них 9 опубліковано у фахових виданнях, затверджених згідно з вимогами ВАК України.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації - 211 сторінок, в тому числі основний текст - 171 сторінка, список використаних джерел складається з 318 найменувань і займає 26 сторінок, 7 додатків займають 14 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність, сутність наукової проблеми і сучасний стан її дослідження, сформульовано мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об'єкт та предмет, методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, ступень та характер апробації, подано загальну характеристику роботи.

У першому розділі - "Концептуальні дослідження політичної ідентичності у сучасній політології" - обґрунтовано концепцію наукової проблеми; подано критичний аналіз теоретичних та методологічних підходів до визначення політичної ідентичності; з'ясовано специфіку процесів, явищ і понять, що характеризують сферу дослідження; представлено динаміку наукових досліджень з проблем оцінки політичної ідентичності суспільства та погляди науковців на основні фактори, що формують політичну ідентичність особистості і суспільства. У розділі обґрунтовується доцільність використання зазначених теоретичних підходів до вивчення процесів формування політичної ідентичності та політичної культури в сучасному суспільстві. Особлива увага приділяється дослідженню політичної ідентичності як похідної від політичної культури суспільства і водночас як чинника формування цієї структури.

Основою сучасних концепцій політичної ідентичності визнаються теорії генезису та еволюції націоналізму, націй і національної держави. Ці теорії розкриваються в працях західних науковців Г. Сміта, Б. Андерсена, Ч. Кейеса, Е. Геллнера, Е. Хобсбаума, У. Кімліки тощо, які визначили базові принципи формування ідентичності, що полягають в операціоналізації поняття громадянської (західної моделі) ідентичності та характеризуються розробкою складної системи, що включає такі компоненти, як історично спільна територія, закони та інститути, політична рівність громадян, спільність "громадянської" культури та ідеології.

Ідейні витоки досліджень проблематики політичної ідентичності українців було розкрито в працях учених і мислителів попередніх поколінь - М. Грушевського, який стверджував, що старий погляд на історичне минуле східного слов'янства є пережитком старомосковської історіографічної схеми і складає лише штучну, неприродну комбінацію, В. Антоновича, Д. Дорошенка, М. Драгоманова, М. Костомарова, В. Липинського, які розглядали ідейні основи українського національного руху та надали поняттю "українська нація" наукове обґрунтування.

У сучасній політології було продовжено дослідження сутності політичної ідентичності, що відображено в працях науковців, зокрема, західних - Р. Інглегарта, А. Крю, Д. Лоуенгарда, Т. Брейдера, Д. Такера, Р. Водака тощо; російських - О. Попової, Ю. Качанова, В Ядова, С. Поцелуєва, В. Нечаєва, М. Головіна, С. Кара-Мурзи, Л. Гудкова, Е. Данилова, В. Павленка, М. Коржа тощо; вітчизняних - М. Обушного, Ф. Кирилюка, М. Михальченка, М. Хилька, О. Салтовського, О. Картунова, Є. Камінського, Г. Яворської, В. Бортнікова, І. Кресіної, Л. Нагорної, Н. Ротар, О. Копель, В. Головченка, М. Ожевана, Г. Почепцова, Є. Тихомирової, М. Розумного, М. Рижкова, В. Землюка, О. Донченко, О. Брусиловської, О. Литвиненка, Т. Пояркової та ін., в яких критично аналізуються різні теоретичні підходи до поняття "ідентичність", визначаються проблеми трансформацій ідентичності в пострадянських країнах, аналізуються політичні орієнтації населення, досліджується окремі аспекти політичної ідентичності українського суспільства в умовах суверенної України.

На підставі досліджень вітчизняної політологічної науки висвітлено проблеми сутності української національної ідентифікації в контексті цивілізаційного, історичного, державницького та політичного розвитку України; розглянуто теоретичні положення дослідників щодо ідентифікацій, які формують національну самосвідомість українського народу, проаналізовано процеси формування політичної ідентичності українського суспільства.

В дисертації зазначено, що у дослідженнях українських вчених проблему політичної ідентичності розкрито лише частково, тому дана тема потребує подальшого опрацювання, що сприятиме розробці рекомендацій щодо практичного застосування технологій формування політичної ідентичності та вдосконалення інструментів політичної культури України.

Аналіз концепцій, здійсненний у першому розділі, дає підстави для висновку, що політична ідентичність має широкий спектр функцій, які забезпечують життєдіяльність сучасних політичних систем. Також доведено, що на етапі реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію відбувається трансформація базових засад національної держави, що визначає політичну ідентичність як концепт у сучасному політичному середовищі.

На основі дослідження масиву джерел розроблено оригінальний підхід до розв'язання поставлених у дисертації завдань який полягає у творчому синтезі застосованих концепцій і тлумачень, але з урахуванням специфіки проблематики і нагальних потреб політичної культури України.

У другому розділі - "Спільна політична ідентичність як складова європейського інтеграційного проекту" - досліджено формування концепту європейської ідентичності в інтеграційному проекті; визначено сукупність політичних культур Європи як головного базису спільної ідентичності; розглянуто історію, особливості, динаміку та суперечності формування європейської ідентичності в багатокультурних спільнотах; визначено європейську ідентичність як обов'язкову умову для країн, які свідомо обрали демократичний напрям національного розвитку з метою адаптації до європейської політичної системи.

На основі аналізу позицій представників школи соціальної історії та глобальної культури в роботі досліджується роль європейської ідентичності в створенні підґрунтя для осмислення й оцінки соціальних і політичних подій суспільством, виробленні притаманної йому системи цінностей і культурних норм у процесі європейської інтеграції. Також аналізується контролююча функція національної ідентичності щодо процесів консолідації та взаємодії і взаємовпливу політичних культур в історичному процесі, зазначається, що метою формування спільної політичної ідентичності європейських багатокультурних спільнот є гармонійний, поліфонічний та взаємовигідний розвиток націй.

Європейська культура відзначається низкою етичних, релігійних, політичних, правових, творчих та наукових ідеалів і цінностей, які своїм корінням заглиблюються в європейську історію та є суттєвою частиною спільної спадщини людства. Політичні еліти європейських країн докладають чимало зусиль до створення спільної європейської ідентичності, тому баланс між культурними шарами розглядається як похідна від особливостей процесу формування регіональної багатокультурності, а спрямована політична підтримка європейської ідентичності, певною мірою, виступає бар'єром для національної нетерпимості та розвитку сепаратистських рухів.

Офіційно задекларувавши свій політичний курс на європейську інтеграцію ще у 1998 році (Указ Президента України від 11-06-98 р. "Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу") Україна продемонструвала своє бажання стати повноправним членом європейського співтовариства, що вимагає переведення політичної культури української спільноти в систему координат спільної європейської ідентичності.

Бажання відчути себе невід'ємною складовою Європи має переважна більшість українців, але, зазвичай, це пов'язано зі сподіваннями отримати матеріальні блага "європейського рівня", а культурна та політична складові європейської ідентичності визнаються не головними та такими, що сформуються як наслідок економічної стабільності. Таке хибне уявлення притаманне свідомості не тільки пересічних громадян, а й деяких представників політичної еліти України, чим пояснюється зневага до людського фактору в реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію та відсутність єдиної стратегії підтримки європейської ідентичності українського суспільства і плану скоординованих дій її розвитку в усіх регіонах держави, що врахував би особливості політико-територіального розподілу багатокультурної країни.

На основі дослідження зроблено висновок, що в сучасній Європі руйнується традиційна модель громадянства, яка базується на націоналізмі та створюються нові засади політичної культури, де європейська ідентичність виступає фактором цілісності європейського співтовариства. У розділі з'ясовано, що європейський інтеграційний проект утворив якісно нову політичну ситуацію, яка значною мірою визначає культурополітику Європи та геокультурні принципи європейської спільноти щодо України.

Доведено, що політична стратегія України беззаперечно пов'язана з європейською ідентичністю, задля якої потрібен європейський рівень політичної культури та європейська ідентичність суспільства.

Третій розділ - "Суперечливість політичної ідентичності сучасного українського суспільства: причини розколу та шляхи консолідації" - присвячено аналізу типології політичних ідентичностей сучасного українського суспільства та визначенню конкурентних і спільних тенденцій їх розвитку. У розділі визначаються особливості зв'язку політичної ідентичності з політичними орієнтаціями українського суспільства та з'ясовується вплив засобів масової інформації та комунікації на формування політичної ідентичності українців. Окрема увага приділяється дослідженню європейської ідентичності, яка формується в українському соціумі і за певних умов може виступати консолідуючим фактором української нації та запорукою реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію.

Руйнування політичної комуністичної системи, процеси глобалізації і європейської інтеграції стали потужним чинником формування нових ідентичностей на пострадянському просторі, але пануюча свого часу на території СРСР штучно створена радянська ідентичність досі залишається провідною за кількістю її носіїв і за даними соціологічних опитувань займає в Україні друге місце, охоплюючи 19% населення (перше місце належить українській ідентичності - 57,9%). Третє місце за кількістю носіїв в Україні займає російська ідентичність, що складає 10% населення. Таке лідерство радянської та російської ідентичності в українському соціумі має цілу низку причин, серед яких політизація регіональних відмінностей та використання етнічної ідентичності як політичного ресурсу в боротьбі за владу в Україні. Тому показник цих типів ідентичностей суттєво залежить від регіону проживання носіїв, але тенденція переваги радянської ідентичності над російською притаманна всім регіонам України.

Проте аналіз динаміки ідентичності українського суспільства вказує на стійку тенденцію зменшення носіїв радянської і російської ідентичностей за рахунок природної зміни поколінь і збільшення носіїв української і європейської ідентичностей. Проведений в дослідженні критеріальний та компаративний аналіз підтверджує цей висновок і вказує на утвердження національноукраїнських і європейських цінностей в Україні

Основа переходу від радянської до європейської ідентичності полягає у формуванні політично освіченої, демократично мислячої особистості, свідомого актора громадянського суспільства, де суттєву роль відіграють засоби масової інформації та комунікації. У роботі досліджено феномен спрямованого впливу засобів масової інформації та комунікації на політичний світогляд українських громадян та показано деструктивну функцію маніпуляцій суспільною свідомістю і запропоновано принципи об'єктивного просвітництва щодо політичного курсу України на європейську інтеграцію та впровадження європейських цінностей і норм політичної культури.

У розділі з'ясовано, що саме посилення української ідентичності одночасно з розвитком європейської може стати соціальним підґрунтям підтримки політичного курсу України на інтеграцію до європейського співтовариства.

На основі дослідження зроблено висновок, що врахування ідентифікаційних особливостей українського суспільства та вивчення можливостей формування європейської ідентичності в українському соціумі є фактором, який сприяє входженню української держави у світову політичну систему і зумовлює інтеграцію України до європейського співтовариства. Доведено, що ефективний розвиток процесів європейської інтеграції впливає на сприйняття принципів європейської ідентичності та норм європейської політичної культури в Україні і водночас запобігає зростанню національної та етнічної напруженості в українському суспільстві.

У Висновках представлено основні підсумки дослідження:

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми формування політичної ідентичності українського суспільства як складової його політичної культури в умовах реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію. Застосування політологічних методів аналізу уможливило реалізацію обраного концептуального підходу та з'ясування провідних тенденцій системи, що досліджувалась, визначення її сучасного функціонального стану, який відповідно до параметральних характеристик можна кваліфікувати як динамічно прогресуючий і транзитивний. Основні наукові й практичні результати дисертації полягають у наступному:

1. Формування політичної ідентичності є складним процесом особистністної і колективної самоідентифікації, через який індивід, група чи навіть держава стають суб'єктом політичних відносин та політичних процесів. Тут тісно переплетені і взаємодіють різні політичні елементи, серед яких - соціальна стратифікація, процеси загальної й політичної соціалізації, політичні інститути. Динаміка наукових досліджень з проблем оцінки політичної ідентичності суспільства демонструє еволюцію сприйняття цього поняття від розуміння ідентичності як сутності, що надається людині від народження і визначається її походженням та спадковістю до визнання ідентичності ключовим елементом суб'єктивної реальності, принципово гібридним утворенням, до якого прилучаються шляхом ототожнення себе зі спільнотою за допомогою різнорідних і часто конфліктуючих ознак - політичних, регіональних, лінгвістичних, етнічних, релігійних, гендерних та інших.

Сучасні концептуальні підходи до політичної ідентичності визначаються різноаспектним баченням проблеми, однак більшість дослідників під політичною ідентичністю розуміють ототожнення суб'єкта політичного процесу з певною визначеною політичною позицією, ідеологією, партією, політичним лідером, що визнається іншими суб'єктами політичних відносин. Серед класичних факторів формування політичної ідентичності, що згадувались ще в базових концепціях, можна виділити індивідуальну мобільність та соціальне оточення, а сучасні політологічні дослідження додають ще три фактори - етнічний, професійну групу, місце проживання. Кожний з цих факторів впливає на систему цінностей і стереотипів, психологічні особливості та політичні позиції особистості, але важелі їх впливу різняться між собою, і залежать від багатьох чинників, серед яких тип політичної культури та традиції стратегічної культури держави.

Інструментарій оцінки політичної ідентичності припускає відмінні інтерпретації та складається з наступних підходів: ціннісного, раціонального та визначення партійної належності. У рамках цих підходів існує різна класифікація типів політичної ідентичності, де класичною визнається оцінка прихильності до політичної ідеології за шкалою "лівий-правий", яка в нових політичних умовах набуває нової інтерпретації і з певними застереженнями може використовуватися для оцінки цього складного та багатовимірного явища. Також виділяються типи ідентичності за тривалістю (ситуаційна, трансверсальна), за суб'єктом (індивідуальна, групова) чи об'єктом (партія, ідеологія, регіон, держава тощо). Кожний з цих підходів беззаперечно має свою раціональність, але не враховує всіх факторів формування політичної ідентичності, тому всебічне та комплексне дослідження повинно відбуватися шляхом їх поєднання, а дослідницький інструментарій оцінки політичної ідентичності, вироблений в рамках зарубіжної політичної науки, має потребу в уточненні й адаптації при використанні для дослідження політичної системи України.

2. Комплексний аналіз чинників (історичних, культурних, релігійних, географічних, геополітичних, етнічних та ін.) і механізмів (саморегуляції, соціалізації, урбанізації, ідеологізації та ін.) впливу на політико-системну еволюцію політичної ідентичності українського суспільства дозволив виділити три етапи, залежно від тих держаних утворень, до яких входили українці, та з врахуванням всіх аспектів геополі¬тичного становища і зовнішніх впливів на менталітет, політичну свідомість українського суспільства, а саме:

І етап - дослідження ідейних основ українського національного руху, надання поняттю "українська нація" наукового обґрунтування в працях українських вчених і мислителів попередніх поколінь (М. Грушевського, В. Антоновича, Д. Дорошенка, М. Драгоманова, М. Костомарова, В. Липинського та ін.) та визнання феномену політичної ідентичності українською наукою;

ІІ етап - радянський період, коли політична ідентичність була зведена до ідентичності домінуючої політичної сили, втілюючи саме її символи, міфологію й мову, результатом чого стала штучно сформована та пануюча на теренах всього СРСР ідентичність - "радянський народ", яка заперечувала існування інших форм і маркерів ідентифікації суспільства;

ІІІ етап - період становлення незалежної Української держави, що супроводжується трансформацією її політичної системи: створенням інститутів незалежної держави, заповненням "білих плям" історії, зростанням почуття національної гідності українського народу, наданням українській мові статусу державної, проголошенням офіційного курсу на європейську інтеграцію та орієнтацію на європейські демократичні стандарти і цінності.

3. Європейський досвід формування спільної політичної ідентичності виявив ключові політико-системні особливості базових підходів до забезпечення спільної політичної ідентичності як складової європейського інтеграційного проекту. Особливої уваги при формуванні спільної політичної ідентичності в межах європейського простору набуває урахування суперечностей регіональної багатокультурності європейських країн, що зробило унікальним процес набуття європейської ідентичності для кожної з держав. Навіть такі держави, як Німеччина, Велика Британія та Франція, по-різному розглядають потребу єднання свідомості своїх громадян на основі ідеї європейськості та розуміють європейську ідентичність, виходячи з власного історичного досвіду, результатом чого стала наявність трьох варіантів європейської інтеграції: німецької (найтісніша інтеграція аж до формування єдиного федеративного об'єднання); англійської (досить вільна інтеграція більш економічна, ніж політична); французької (проміжна).

Загальна схема формування спільної політичної ідентичності в європейському співтоваристві не означає підміну європейською ідентичністю національної. Концепція полягає у виробленні багаторівневої моделі співіснування різних народів та культур у рамках єдиного політичного об'єднання. Європейська ідентичність співіснує, співпрацює і навіть може сприяти відтворенню зруйнованої національної ідентичності, прикладом чого є ліквідація політичних наслідків Другої світової війни в Німеччині та політичні процеси в Іспанії, Португалії та Греції тощо. Тому політичні еліти європейських країн докладають чимало зусиль для спрямованої підтримки спільної європейської ідентичності, яка певною мірою нейтралізує дію таких чинників, як націоналізм, тяжіння до локалізації та маргіналізації спільнот, виступає бар'єром для расизму, національної нетерпимості та розвитку сепаратистських рухів. Суперечливий процес ратифікації Лісабонської угоди має виразну позитивну тенденцію, що свідчить про домінування саме європейської ідентичності на терені багатокультурного європейського співтовариства.

4. В період суспільних трансформацій на шляху до європейської інтеграції особливої ваги набуває розуміння українцями власної ідентичності, яка становить одну з основних форм колективної самоідентифікації українського населення. Концептуальні розробки, емпіричні дослідження, використання даних політико-територіального розподілу України та соціологічних опитувань (Центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, Інституту соціології Варшавського університету, Інституту соціології НАН України, Компанії TNS Sofres та результати опитування, проведеного в рамках Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка)показали:

* типологія ідентичностей сучасного українського суспільства характеризується характерним перетинанням ідентичностей - української, радянської, російської та європейської. Беззаперечним лідером по кількості носіїв є українська ідентичність, а рейтинг інших багато в чому залежить від вікової групи, соціального статусу та регіону проживання громадян;

* деякі з ідентичностей, що притаманні українському суспільству, є паралельно сформованими і можуть виступати як конкурентні та несумісні. Так, наприклад, українська ідентичність конкурує з радянською та російською; радянська ідентичність конкурує з російською, українською та європейською; російська ідентичність конкурує з радянською, українською та європейською. Радянська та російська ідентичність в українському суспільстві мають спадаючу тенденцію, причому зменшення носіїв радянської ідентичності не зумовлює збільшення носіїв російської ідентичності, оскільки вони виступають конкуруючими структурами. Європейська ідентичність, яка формується в українському соціумі, є принципово сумісною з національною ідентичністю українців, оскільки українська та європейська ідентичність є відмінними за змістом і розвиток європейської ідентичності не передбачає відмову від національної;

* ідентичність українців продовжує формуватися та характеризується певною амбівалентністю, проте спостерігається очевидна тенденція сприйняття європейської системи цінностей на противагу російській та радянській. Саме європейський вектор може сприяти консолідації української нації, що позитивно вплине на перспективи інтеграції України до європейського співтовариства.

5. Ідея європейської інтеграції та прагнення стати повноправним членом європейського співтовариства активно декларується українською політичною елітою. Запорукою реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію є об'єктивне і масове інформування населення про стандарти життя, правовий і соціальний захист та норми політичної культури в європейських державах, де роль соціальних медіаторів й універсальних агентів соціальних зв'язків виконують засоби масової інформації та комунікації.

На жаль, сучасний стан інформаційної кампанії з підтримки стратегії європейської інтеграції України має низку суттєвих недоліків. По перше - інформаційна діяльність засобів масової інформації та комунікації практично зорієнтована на громадян, які підтримують вступ України до Європейського Союзу і бажають отримати нову інформацію з цього питання. За такого підходу противники євроінтеграції практично виключені з системи європросвітництва, в результаті чого кількість прихильників євроінтеграції зростає повільно. По друге - відчувається брак фахівців з єврознавства та малочисельність наукових і освітніх центрів з європейських досліджень. По третє - не вистачає ресурсного забезпечення та державного фінансування інформаційних кампаній.

Забезпечення ефективної роботи засобів масової інформації та комунікації та вдосконалення Державної інформаційної політики України з питань європейської інтеграції вимагає реалізації наступних принципів: по перше - засоби масової інформації та комунікації повинні відмовитись від застосування маніпулятивних технологій, результат яких зводиться до формування ідеологічно-одномірної особистості, і перейти до активної діяльності в сфері політичного просвітництва, яке розширює межі вибору та творчої самореалізації людини, вдосконалює інструменти політичної ідентичності держави; по друге - метою інформаційної кампанії з підтримки стратегії європейської інтеграції України має стати не переконання, агітація, чи пропаганда лише єдиної моделі політичного вибору українців, а незаангажоване інформування стосовно всіх альтернатив, надання якомога повної, правдивої, зорієнтованої на всі соціальні групи і верстви суспільства інформації про переваги і проблемні аспекти реалізації кожної з існуючих ідентичностей; по третє - інформаційна кампанія підтримки європейської інтеграції має бути цілеспрямованою, узгодженою за часом і ресурсами, диференційованою за регіонами, соціальними і цільовими групами, та координованою єдиним центром і проводитися за єдиною методологією; по четверте - для інформаційного супроводження ідеї європейської інтеграції необхідні об'єктивні і якісні соціологічні дослідження політичної ідентичності українського суспільства та рівня поінформованості населення з європейської тематики, що дозволить ефективно спрямовувати інформаційну кампанію; по п'яте - ефективне проведення кампанії вимагає об'єднання зусиль державних і громадських організацій, освітніх і культурних установ України, класичних і новітніх засобів масової інформації.

6. Експертне опитування фахівців-політологів дозволило визначити та оцінити чинники, що гальмують формування європейської ідентичності в українському суспільстві. Загальний рейтинг чинників гальмування свідчить, що перше місце у рейтингу належить економічному фактору, друге - політичному, трете - інформаційному, четверте - історичному, п'яте - культурному.

Така думка експертів співпадає з результатами соціологічних опитувань населення, наведених в роботі, де важливість матеріального показника, тобто низький рівень добробуту, визнавався головною причиною відмови українців ідентифікувати себе як європейців.

На основі проведеного емпіричного дослідження, що вимірювало орієнтацію нової генерації на європейську інтеграцію України, встановлено, що сучасна українська молодь переважною більшістю відчуває свою ідентичність з Європою та вбачає європейську інтеграцію України пріоритетним напрямком її зовнішньої політики. Як основну перешкоду на шляху українських євроінтеграційних процесів молодь називає низький рівень добробуту населення та соціально-культурні умови життя, що на сьогодні в Україні не відповідають європейському рівню.

Таким чином, теоретичні розробки, емпіричні дослідження і практика формування політичної ідентичності як складової політичної культури сучасного українського суспільства дозволили сформувати рекомендації для політичних та суспільних інститутів України з питань формування політичної ідентичності українського суспільства та впровадження моделі політичної ідентичності європейського зразка:

1. Оптимізувати рівень політичного двостороннього співробітництва між Україною та Європейським Союзом в рамках Нової поглибленої угоди, зокрема, на рівні відкритості Європейського Союзу для членства будь-якої європейської держави, яка визнає і поважає принципи свободи, демократії, поваги до прав людини і фундаментальних свобод та верховенства права.

2. Забезпечити ефективність інформаційної підтримки задекларованого курсу України на європейську інтеграцію з врахуванням специфіки політичної ідентичності українського суспільства та проблеми політичного впливу на інформаційний простір України зовнішніх суб'єктів сучасних політичних відносин.

3. Розробити і впровадити програми створення спеціальних інформаційно-аналітичних центрів з метою дослідження моделей політичних ідентичностей та наближення політичної ідентичності українського суспільства до європейських стандартів.

4. Інтенсифікувати співробітництво на рівні Урядових програм формування громадянського суспільства між Україною та країнами Європейського Союзу.

5. Реформувати соціальні програми з підтримки європейської інтеграції з врахуванням вікових, соціальних, регіональних, мовних та інших особливостей багатокультурного українського суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Добржанська О.Л. Методи дослідження залежностей в системі міжнародних відносин// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 49. Частина І (У двох частинах). К.:Київський національний університет імені Тараса Шевченка ІМВ, 2004. - с. 243-249

2. Добржанська О.Л. Формування політико-ідеологічних орієнтацій українського суспільства в сучасних ЗМІ// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 64. Частина І (У двох частинах). К.:Київський національний університет імені Тараса Шевченка ІМВ, 2006. - с.138-146

3. Добржанська О.Л. Політична культура як чинник політичних орієнтацій в українському суспільстві// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 68. Частина І (У двох частинах). К.:Київський національний університет імені Тараса Шевченка ІМВ, 2007.- с.78-84

4. Добржанська О.Л. Дослідження ідентифікаційних процесів в політології та суміжних науках// Науковий вісник Дипломатичної академії України. Київ 2007.- Випуск № 14. - с.221-231

5. Добржанська О.Л. Internet як інструмент формування політичних переваг населення// Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки і оборони. Науково-практичний журнал. Випуск 1(1). К.:Національна академія оборони України, 2008. - с. 59-65

6. Добржанська О.Л. Формування партійної ідентичності громадян Російської Федерації// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 73. Частина І (У двох частинах). К.:Київський національний університет імені Тараса Шевченка ІМВ, 2008. - с.97-103

7. Добржанська О.Л. Українсько-польська культурополітика в умовах євроінтеграції// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 74. Частина І (У двох частинах). К.:Київський національний університет імені Тараса Шевченка ІМВ, 2008. - с.109-115

8. Добржанська О.Л. Маніпуляція свідомістю людини як деструкція політичної ідентичності суспільства// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 75. Частина II (У двох частинах). К.:Київський національний університет імені Тараса Шевченка ІМВ, 2008. - с.124-129

9. Добржанська О. Л. Моделі колективних ідентичностей в сучасному світі// П'ята міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених "Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку". Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 67. Частина ІІ (У двох частинах). К.:Київський національний університет імені Тараса Шевченка ІМВ, 2008, - с.14-15

10. Добржанська О. Л. Гендерний дискурс політичної ідентичності// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 76. Частина І (У двох частинах). К.:Київський національний університет імені Тараса Шевченка ІМВ, 2008. - с. 233-235

АНОТАЦІЯ

Добржанська О.Л. Політична ідентичність українського суспільства в умовах європейської інтеграції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.03 - політична культура та ідеологія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертаційну роботу присвячено політологічному аналізу концептуальних засад політичної ідентичності як пріоритетного напрямку вдосконалення політичної культури України в умовах реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію. Робота ґрунтується на теоретичних та методологічних дослідженнях наукової проблеми, узагальненні поглядів і підходів зарубіжних та вітчизняних науковців, фактологічній базі, яку склали дані різних соціологічних опитувань та результати експертних оцінок фахівців-політологів. У роботі узагальнено, систематизовано та структуровано концептуальні підходи до поняття "політична ідентичність", розглянуто концептуальні та методологічні підходи до формування політичної ідентичності в багатокультурних спільнотах, визнано політичну ідентичність як похідну від політичної культури суспільства і водночас як чинник її формування, що визначає політичну ідентичність як концепт в сучасних політичних трансформаціях.

У дослідженні доведено, що ідентичність українців характеризується певною амбівалентністю, проте спостерігається очевидна тенденція в напрямку європейської системи цінностей на противагу російській і радянській, що сприяє консолідації української нації та позитивно впливає на перспективи інтеграції Україні до європейського співтовариства.