Размещено на http://allbest.ru

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Н. КАРАЗІНА

УДК 316.752.4 (477).000.32

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

ІДЕЙНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

23.00.02 - політичні інститути та процеси

МАЦИШИНА Ірина Віталіївна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології Одеського державного економічного університету Міністерства освіти та науки України.

Науковий керівник:доктор історичних наук, професор СОКОЛОВ В'ячеслав Миколайович Одеський державний економічний університет, професор кафедри політології

Офіційні опоненти:доктор політичних наук, професор ЧЕМШИТ Олександр Олександрович Севастопольський національний технічний університет, завідувач кафедри філософських та соціальних наук, декан гуманітарного факультету, професор

кандидат політичних наук, доцент ЯРОШЕНКО Віра Миколаївна, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, доцент кафедри політології (м. Миколаїв)

Захист відбудеться 10 жовтня 2009 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.22 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд. 2-49.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат розісланий „ 9 ” вересня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. М. Куц

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Виявлення специфіки політичного процесу становить для політичної науки неабиякий інтерес. Але існуючі засоби інтерпретації ідейно-політичного процесу залишаються фрагментарними, що детерміновано не стільки низьким ступенем вивчення самих ідей, скільки недосконалістю системного аналізу ідеологічної сфери як процесу.

Сучасні розходження між демократичними деклараціями влади та реальними відносинами між владою та громадянами в Україні ще більше загострили необхідність заповнення своєрідного ідеологічного вакууму, уточнення та корекції класичних схем політичної ідеології відповідно до менталітету та світосприйняття українського народу. Зрощування влади і власності, кланового правління, знецінювання політичних прав та свобод є наслідком зменшення уваги до ролі ідей у формуванні політичної системи. За цих умов зростає актуальність виявлення механізму впливу політичних ідей на політичну систему.

Демократизаційні процеси, що спрямовані на стабілізацію політичної системи України, зумовлюють необхідність з'ясування специфіки політичних процесів на сучасному етапі розвитку. Визначення змісту трансформації політичної системи України, дослідження еволюції політичних ідеологій, способів їх функціонування, механізмів противаг необхідне заради досягнення динамічної рівноваги вітчизняної політичної системи. Незважаючи на велику кількість наукових досліджень із зазначеної тематики, проблематика формування політичної системи у контексті впливу політичної ідеології потребує більш глибокого теоретичного осмислення та наукового обґрунтування.

Наукові здобутки зарубіжних авторів (Г. Алмонд, Х. Арендт, Р. Арон, У. Бек, П. Бергер, І. Валлерстайн, Д. Грей, Д. Істон, Т. Парсонс, Ф. Хайек, С. Хантінгтон та ін.) дозволили визначити моделі розвитку політичних систем.

Для аналізу сучасної трансформації вітчизняної політичної системи були використані роботи вітчизняних дослідників, таких як В. Андрущенко, Л. Бевзенко, М. Головатий, А. Дабагян, Г. Зеленько, В. Кремень, В. Крисаченко, А. Кудряченко, В. Лісничий, М. Михальченко, В. Козаков, М. Рибачук, С. Телешун, С. Троян, О. Фісун, О. Чемшит, О. Яременко, В. Ярошенко та ін.

Праці російських вчених (М. Баранов, І. Бестужев-Лада, К. Гаджиєв, Л. Іонін, М. Крадін, М. Моісєєв, О. Панарін, Н. Садрієв, М. Хевеши та ін.) допомогли з'ясувати системну еволюцію посткомуністичного простору.

Дослідження західних вчених (Ж. Баландьє, П. Бергер, С. Жижек, У. Матц, К. Поппер, Е. Сміт, Ф. Фукуяма та ін.), допомогли виокремити місце та роль ідеології у розвитку суспільства.

Окремої уваги у дослідженні розвитку ідеологічних механізмів заслуговують праці вітчизняних вчених: В. Андрущенко, С. Вовканич, І. Гавриленко, В. Дем'яненко, М. Михальченко, О. Локаш, П. Сергієнко, В. Таран, С. Тихомиров, О. Хорошилов, Г. Щокін та ін.

Плідний внесок у дослідження традиційних ідейно-політичних доктрин здійснено концепціями таких західних вчених як Б. Кьопеци, Т. Майер, Л. Мізес, Г. Рормозер та ін. Значну цінність мають роботи вітчизняних політологів (І. Жиленкова, М. Томенко, О. Черниш та ін.) та російських вчених (Є. Баталов, Б. Капустін, О. Кара-Мурза, Т. Ойзерман, О. Подвінцев та ін.).

Однак при всьому розмаїтті та великій кількості робіт, присвячених ідеології, питання рівноваги та біфуркації, дискретності та інформаційного обміну, відкритості та адаптивності політичної системи по відношенню до ідеологічної сфери залишаються малоопрацьованими. Більш того, концептуалізація ідейно-політичного процесу здійснюється найчастіше з відривом аналізу ідейної сфери від політичної. Відповідно, ідеологічна та політична сфери знаходяться по різні сторони досліджень. Спостерігається брак досліджень стосовно залежності політичної системи від своїх підсистем, відсутності чіткої парадигми обміну інформацією всередині системи. Тому і причини та наслідки змін самих політичних систем ще не достатньо досліджені. Таким чином, вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений фрагментарністю досліджень впливу ідейно-політичного процесу на формування політичної системи суспільства.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження узгоджується з комплексною науковою темою кафедри політології Одеського державного економічного університету: „Регіональна політика та її роль у демократичній перебудові суспільства”. Державний реєстраційний номер теми 01050008962.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження виступає виявлення впливу ідейно-політичних процесів на формування політичної системи суспільства.

Досягнення мети дослідження потребує вирішення наступних завдань:

· показати рівні впливу ідейно-політичного процесу на політичну систему;

· розкрити наслідки впливу політичної ідеології на політичну систему;

· визначити основні компоненти, які сприяють формуванню ідейно-політичного процесу;

· виділити домінантні фактори, що впливають на дестабілізацію політичної системи;

· здійснити розгляд сутності та генези вітчизняного ідейно-політичного процесу;

· виявити роль самоорганізації політичної системи в контексті ідейно-політичної детермінації.

Об'єктом дослідження виступають ідейно-політичні процеси.

Предметом дослідження є вплив ідейно-політичних процесів на формування політичної системи суспільства.

Методи дослідження. У дослідженні застосовано комплекс методологічних засобів: як загальнотеоретичних, так і спеціальних методів політичної науки. Структурно-фукціональний підхід дозволив проаналізувати структуру політичної системи, яка у процесі свого розвитку підпадає під пряме втручання своїх підсистем, а також зворотно впливає на них. Епістеміологічний підхід дозволив простежити, наскільки ідеї звернені до розуму, пізнання, істини, і наскільки вони залежать від почуттів, інстинктів, уяв, стереотипів. Такий підхід доповнюється культурологічним та психологічним методами, завдяки яким досліджувалися домінантні фактори впливу на політичну систему. Зворотно-поступальна дія політичних ідей і політичної системи допомогла використовувати синергетичний метод як принцип виявлення процесів самоорганізації. При аналізі розвитку політичної системи та впливу ідейно-політичних процесів на її рівні застосовувався компаративістський підхід.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких положеннях:

Уперше:

Ї виокремлено рівні впливу ідейно-політичного процесу на політичну систему суспільства: „мікро-рівень” (індивідуальна та суспільна свідомість), „мезо-рівень” (комунікація) та „макро-рівень” (самоорганізація влади); визначено простір ідейно-політичного впливу як ідеологічний плюралізм;

Ї продемонстровано наслідки впливу політичної ідеології на суспільство, яка:

а) функціонує як форма індивідуальної та суспільної свідомості та в процесі соціальних змін виступає як засіб організації політичної свідомості індивіда;

б) у процесі комунікації актуалізує механізми гри та ритуально-міфологічні феномени впливу на свідомість;

в) на рівні флуктуації політичної системи активізує самоорганізацію суспільства, що в цілому порушує баланс між конституційними цінностями і реальною ситуацію в системі та призводить до модернізації інституціоналізації громадянського суспільства;

Уточнено:

Ї поняття „ідейно-політичний процес”, що розглядається як функціонування ідей в динаміці практично-політичних стосунків; наголошується, що термін „політична ідеологія” в цьому контексті наближений до поняття „ідейно-політичного процесу”; підкреслюється, що політична ідеологія виступає не лише як загальна система ідей, але й як механізм, який впливає на політичну систему суспільства;

Ї фактори (психологічний стан, рівень культури, релігія, символіка, освіта та наука, екологія, економіка), що детермінують розвиток політичної системи, виводячи систему з рівноваги; доведено, що фактори впливу діють за схемою „криза-потреба-практична реалізація-прийняття рішення”;

Дістали подальшого розвитку:

Ї обґрунтування значимості політичної ідеології, яка впливає на структурування партійної системи, надає діяльності політичних партій ознак цілісності та системності, чітко фіксує ту чи іншу концепцію розвитку суспільства та його політичної системи, прибічниками якої виступають як окремі політичні партії, так і найрізноманітніші соціальні групи, що утворюють громадянське суспільство; нестійкість програмно-політичного рівня ідеології, який фокусується на практичному аспекті і проявляє себе через „ситуативну ідеологію”; наголошено, що така ідеологія менеджменту призводить суспільство до активізації у всіх сферах розвитку світової системи;

Ї синергетичний метод дослідження, за яким ідеї експлікуються, як аттрактори, що притягують до себе політичну систему під час нестабільності, а ідейно-політичний процес - як форма свідомості, умова комунікації та засіб самоорганізації індивідів - детермінує новий розвиток системи; на прикладі лібералізму, консерватизму та соціалізму виявлено, що така схема розвитку здійснюється від однієї точки біфуркації до іншої.

Практичне значення одержаних результатів полягає у комплексному узагальненні закономірностей трансформування політичних систем під впливом ідейно-політичних процесів. Реалізований у роботі підхід додає можливостей для розвитку теорії цієї тематичної галузі, поповнюючи категоріальний апарат концептами, що відповідають реаліям транзитивних політичних систем. Здобутки дослідження розширюють політологічне знання стосовно трансформації влади та сприяють створенню оптимальних, науково виважених рекомендацій щодо стратегічного стимулювання демократизації політичних систем, в тому числі й сучасної України.

Теоретичні розробки дисертації можуть залучатися до підготовки наукових праць, навчальних посібників та спецкурсів з широкого кола політологічної проблематики і, особливо, транзитології. В галузі прикладної політики вони можуть використовуватися при розробці відповідних заходів адміністративно-управлінського й законодавчого характеру, в науковому консультуванні агентів політичного процесу, у суспільних фондах журналістики.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій вирішується конкретне наукове завдання стосовно ролі ідейно-політичних процесів у формуванні політичної системи суспільства. Всі теоретико-методологічні, науково-аналітичні висновки та рекомендації зроблені автором самостійно на основі аналізу наукової літератури, опрацювання практичних даних. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено дванадцять публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні розробки та висновки обговорювалися на кафедрі політології філософського факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна; на кафедрі філософії, політології та права Одеської державної академії будівництва та архітектури; на кафедрі політології Одеського державного економічного університету. Деякі матеріали та проміжні результати були оприлюднені під час роботи міжнародного наукового семінару „Світ-системна теорія і сучасні глобальні трансформації” (Харків, 2000 р.); на Харківських політологічних читаннях за темою „Конфлікти в суспільствах, що трансформуються” (Харків, 2001 р.); на міжнародній конференції „Філософія та космологія” (Дніпропетровськ, 2004 р.); на науково-практичній конференції „Політика: історія і сучасність” (Миколаїв-Одеса, 2004 р.), на міжнародному науково-практичному семінарі „Стратегия сотрудничества центра и регионов в решении проблем социально-экономического и культурного развития” (Керч, 2005 р.), на науково-практичній конференції молодих науковців „Проблеми підвищення господарювання на макро- та мезоекономічному рівні” (Одеса, 2007 р.); на науково - методичній конференції „Могилянські читання-2008. Досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний” (Миколаїв, 2008 р.), на IV науково-практичній конференції молодих науковців „Україна в умовах світової кризи: шляхи вирішення проблем” (Одеса, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації відображено в дванадцяти наукових працях, сім з яких опубліковано у фахових виданнях з політичних наук.

Структура і обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, п'яти рисунків та трьох таблиць у розділах, висновків, списку використаних джерел, який налічує 298 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з яких основного тексту - 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет та теоретико-методологічні засади дослідження, його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подано дані про структуру, обсяг дисертації та апробацію одержаних результатів.

У першому розділі „Ідейно-політичні процеси: теоретико-методологічні засади”, який структурно складається з трьох підрозділів, сформульовано основні теоретичні положення, у межах яких визначається сутність ідейно-політичних процесів, їх базові складові, теоретичні та методологічні засади дослідження.

У першому підрозділі Ї „Політичні ідеї як формотворчий фактор суспільного простору” Ї здійснено аналіз феномену „політичний процес” та наголошено, що поняття „політична ідеологія” та „ідейно-політичний процес” виступають як синоніми. Зазначено, що „політична ідеологія” Ї це комплекс ідей, які формують емоційні настрої та сприяють формуванню раціональної моделі державного устрою.

Значну цінність в окресленому контексті становлять праці західних вчених, які присвячені аналізу сутності ідеології, її ролі в суспільстві: Д. Белл, Л. Дюмон, А. Лавджой, Л. Леві-Брюль, К. Мангейм, П. Рікер, К. Флад, М. Фуко, Ю. Хабермас, О. Шпенглер, К. Ясперс та ін. Не менший інтерес для дослідження ідеологічних процесів у світі становлять праці російських учених (Т. Алєксєєва, М. Вершинін, І. Владикіна, Ф. Войтоловський, В. Гуторов, Д. Ольшанський, В. Пастухов, П. Рачков, А. Хабібулін, І. Чудинова та ін.).

Політична ідеологія виконує роль духовного підґрунтя політики, тому вона є не тільки формою політики, але й дією у політиці та на політику. Для визначення специфіки феномену ідеології розглянуто соціологічний, антропологічний та політологічний наукові підходи й простежено взаємозв'язок між політикою та ідеологією. Проаналізовано функції, рівні, моделі появи, цикли становлення та розвитку політичних ідей, які впливають на політичне майбутнє країн. Підкреслюється, що політична ідеологія як форма політичної свідомості визначає духовне життя держави та громадян і в якості ідейно-політичного процесу формує державну ідеологію, створює стійкий елемент духовної сфери політичної системи суспільства.

Елементи структури влади пов'язані між собою на основі прийняття комплексу ідей, які оформлюються в теоретико-концептуальний рівень у формі конституційних засад. На цьому рівні політична ідеологія обслуговує національні інтереси держави, політичної еліти, функціонування владної вертикалі. Основний принцип розвитку цінностей у політичній системі - поєднання їх в одну ідеологічну структуру за допомогою еволюції та пристосування до сучасності, при цьому інтенсивність самих ідейно-політичних процесів в різні часи розвитку політичної системи не однакова.

У другому підрозділі - „Індивідуальна та суспільна свідомості: методологічний аспект” - порівнюються методологічні підходи у дослідженні політичної ідеології як форми свідомості. Актуалізація ідеї, яка впливає на індивідуальну свідомість, знаходиться на самому нижньому рівні розвитку політичної ідеології. І якщо теоретико-концептуальний та програмно-політичний рівні стосуються більш практичних навичок, то політична свідомість формує мотивацію. Спочатку повністю ідеологізується несвідомий рівень свідомості індивіда. Це можливо виявити на рівні умовних та безумовних рефлексів. Сприймаючи ідеї, свідомість індивіда обумовлюється цими ідеями й здається, що ці ідеї належать саме йому. Тому індивід не може пізнавати світ таким, яким він є насправді. Велику роль у процесі засвоєння ідеї відіграють ідеологічні механізми та засоби їх проникнення у свідомість. Використовуючи теоретичний вимір у політичному просторі, політична ідеологія претендує на оціночне та пізнавальне ставлення індивіда до політики.

Дисертант приводить декілька рівнів свідомості, на яких ідеї повністю опановують мисленням індивіда. На першому рівні свідомість відривається від дійсності й залежить від суспільної ідеї, яка впроваджується. На другому Ї свідомість підпадає під ідеологічний шаблон. А на третьому рівні індивід отримує здатність сприймати ідеологічну дійсність завдяки умовним рефлексам, що наслідуються. Тому процеси формування свідомості у політичній системі суспільства за умов втручання політичних ідей створюють новий тип політичного суб'єкта.

Третій підрозділ - „Ідеологія та її роль у структурі політичної системи” аналізує появу, розвиток та трансформацію традиційних ідейно-політичних течій. Кожна політична ідеологія експлікована як спектр ідей, принципів і напрямків, що є основою як програмних положень політичних партій, так і політичних стратегій окремої держави. Поява традиційних ідеологічних доктрин відбулася ще в епоху середньовіччя, але Велика французька революція створила умови, за яких лібералізм, консерватизм і соціалізм змогли виразити своє відношення до неї. Для порівняння традиційних ідеологій дисертант вводить такі основні поняття, як „власність”, „свобода”, „рівність”, „держава”, „демократія” та аналізує ставлення лібералізму, консерватизму, соціалізму до цих складових. Проблема конкуренції з лібералізмом і консерватизмом дозволила соціалізму не тільки вижити в процесі ідеологічної боротьби, але й закласти свій світогляд в основу культурних орієнтацій соціуму. Ситуація початку XXІ століття свідчить про те, що як і у світовій політиці не наступив кінець історії, так і партійно-політичній системі світу не погрожує кінець ідеології. Відповідно, рольові функції трьох провідних ідейно-політичних доктрин, після деякого періоду ідеологічного затишку, будуть і надалі займати основні позиції. Конфігурація партійної системи у першій третині XXІ століття, на думку дисертанта, буде як і раніше багато в чому залежати від співвідношення ідейно-політичних доктрин, що складається з соціалізму чи лейборизму, консерватизму чи лібералізму тощо. Так званий, феномен „третього шляху”, що став деякою мірою продовженням неоліберальної хвилі, у зв'язку з світовою кризою, свідчить про принципово нові орієнтири розвитку ідеологічної підсистеми та ідейно-політичного процесу.

У другому розділі - „Політична система суспільства: ідейно-політична детермінація” який структурно складається з трьох підрозділів, досліджуються наукові підходи до вивчення політичної системи, фактори впливу та їх наслідки у розвитку системи.

У першому підрозділі - „Концептуальні інтерпретації політичної системи: історико-політологічний ракурс” досліджено поняття „політична система”, її структура та функція і доводиться, що вона не тільки вирішує питання цінностей у політичному просторі, але й впливає на рішення прийняття цих цінностей. „Вхід” та „вихід”, як вимоги та підтримка системи, стають рішенням і діями. Саме таким чином відбувається досягнення мети, оскільки політична система об'єднує членів суспільства задля виконання завдань, що поставлені нею. Вхідні імпульси „вимоги” та „підтримка” посилюються тоді, коли система задовольняє потреби суспільства. Без цього система може працювати з перебоями чи взагалі перестає функціонувати. Завдяки такій моделі ідеологічний феномен можна розглядати як самостійну підсистему політичної системи. У процесі свого розвитку політична система підпадає під пряме втручання своїх підсистем, наприклад, політичної свідомості, і зворотно впливає на них. Це свідчить про самостійність політичної системи суспільства та її здатність бути одночасно і об'єктом втручання для інших надбудов і суб'єктом впливу на середовище, що її оточує.

Відзначаючи функцію появи ідеології, дисертант доводить, що на „вході” політичної системи ідеологія розпливчаста та поєднується із суперечливими образами, що наявні у масовій свідомості; у подальшому визначні події доповнюють її новими значеннями, і вона починає набувати необхідної форми; потім ідеологія набуває універсальної форми і надає колективній дії безпосередню ефективність; а вже на „виході” веде до практичного реалізму, до розробки цілісної ідеологічної системи. Однак саме на останньому рівні ідеологія починає розпадатися, оскільки практичне здійснення її ідей поступово стає прагматичним, що веде до певних суперечностей. Внутрішня нестабільність стає викликом для всієї політичної системи та виводить її з рівноваги. Розпочинається флуктуація, де ідеологія вже не підтримує замовлення влади на управління через блокування деструктивними елементами.

У другому підрозділі - „Домінантні фактори впливу на формування політичної системи” створена комбінація політичної системи, яка залежить як від своїх підсистем, так і від зовнішнього оточення. Виділено ключові фактори, які здійснюють вплив на систему: психологічний фактор, культура, релігія, семантичне поле, освіта та наука, екологічний стан та економіка. В контексті системного розвитку політики вони експлікуються як фактори нестабільності політичної системи та можуть виступати точками біфуркації. Їх рівень розвитку та взаємозалежність динамічно розповсюджуються на всі сектори та сегменти політичного суспільства і, тим самим, сприяють глибоким змінам.

Але заради здатності оптимального регулювання політичної системи доки вона досягне своєї критичної точки, постає необхідність нового стилю мислення та нового способу політичного життя. Оптимальна самоорганізація суспільства дозволить не тільки вивести систему на новий рівень розвитку, але й безболісно подолати наступну точку біфуркації, яка сьогодні вже розпочалася з фінансової кризи. Переосмислення психології, культури, релігії, символіки, освіти та науки, економічної та екологічної проблематики є новим виміром ідей, які можуть сприяти оновленню політичної системи. Завдяки безперервному та своєчасному обміну подібних ідей політична система у стані постійної відкритості та рівноваги зможе зберігати себе на достатньо тривалий час, що дозволить безболісно подолати наступний рівень флуктуації.

Третій підрозділ - „Ідейно-політичний дизайн сучасної політичної системи” аналізує декілька рівнів впливу ідей на політичну систему. На першому рівні виступають індивідуальна та масова свідомість і поведінка громадян. До нього відноситься інший, не менш важливий компонент Ї політична поведінка, яка виступає як рефлексія на сформовані образи системи. На другому рівні знаходиться практика функціонування політичної системи в цілому, перш за все, специфіка діяльності політичних інститутів на рівні комунікації. Мова йде про норми, правила, моделі управлінських рішень, інститутів, що діють в процесі обміну інформації/ідей. На третьому рівні відбувається поява реакції на дії влади, що застосовуються внаслідок комунікативного обміну. Нові закони та заходи, будучи наслідком втілення ідей у законодавчий механізм, призводять до стабілізації системи. Якщо цього не відбувається, цей рівень знов себе продукує. Доводиться, що політична система є системою детермінованого хаосу, який викликаний кризою політичної ідеї на певному етапі розвитку системи. Але поступово, за законами синергетики, в хаосі народжуються стійкі структури, оскільки відбувається процес самоорганізації системи. І саме це зумовлено впливом підсистем, зокрема, інформаційно-комунікативною. Поява ідеї та її розвиток в політичній системі підтверджує те, що флуктуації на мікрорівні (політична свідомість людини) впливають на макромасштабну поведінку всієї системи.

У третьому розділі - „Формування політичної системи України у контексті ідейно-політичних процесів” - розглядається ідейно-політична специфіка політичної системи України, аналізується політико-міфологічний та комунікативний вимір вітчизняного суспільства.

У першому підрозділі - „Ідейно-політична специфіка розвитку політичної системи України: державотворчий аспект” увага приділяється еволюції ідейно-політичних доктрин лібералізму, консерватизму та соціалізму в історії України. Плідний внесок в питання становлення та функціонування ідеологічних механізмів сучасності належить працям вітчизняних вчених (В. Бакіров, А. Бєлєцкий, А. Біденко, Р. Войтович, В. Волобуєв, М. Гордієнко, Л. Губерський, О. Заздравнова, В. Кафарський, О. Лановенко, В. Лісовий, С. Матвієнків, М. Міщенко, А. Мисливченко, Л. Павлюк, Б. Панасюк, П. Ситник та ін.).

Досліджено стан державної ідеології та наголошується, що основними рисами національної ідеології в Україні є: орієнтація на ідеологічно змішану модель розвитку суспільства, державна незалежність, національна толерантність, створення умов для розвитку національних меншин. Тільки послідовна політика влади дозволить Україні не лише сформувати реалістичну антикризову програму, а також і успішно реалізовувати її. Для цього необхідно перейти від маргінальних цінностей до цінностей традиційних, що дозволить втілювати у життя ідеї соборності, толерантності та єдності.

У Конституції України, як і в більшості законодавчих документів інших держав, проголошено ідеологічний плюралізм, що надає духовну свободу ідейно-ціннісного вибору. Дисертант зазначає, що з моменту розвитку інформаційного простору, політична ідеологія стала визначним чинником розвитку суспільства, оскільки сам ідеологічний плюралізм декларується ліберальною ідеологією.

У другому підрозділі - „Роль політичних ідей у трансформаційних процесах українського суспільства: політико-міфологічний вимір” доводиться, що ідеологія спирається як на наукові знання, так і на міфологічні уявлення про дійсність та ідеальні моделі майбутнього. Тому, разом з цим, вона має й утопічні проекти. Політичні міфи не піддаються раціональній критиці і, в першу чергу, орієнтуються на емоції. Утопічний стимул надає політичній ідеології необхідні конструкції: інтригу, харизму, надію. Відповідно, ілюзорні системи є у всіх політичних концепціях вітчизняних партій.

На думку дисертанта, суспільство отримує ідеологічний продукт, як основу ідейно-політичного процесу, завдяки трьом компонентам: міфології, релігії та моралі. Це Ї так звані семантичні фільтри, через які ідеологеми надходять до політичної системи.

В умовах дестабілізації політичної системи ідеологічний плюралізм сприяє розвитку не теоретико-концептуального рівня ідеології (оскільки є класичні ідеології, які мають достатньо ціннісних нормативів), а програмно-політичного, що розвинуло, за думкою автора, так звану „ситуативну ідеологію”, яка більше розрахована на стратегію, ніж суворе дотримання концептуальних принципів. Це свідчить про те, що політичні суб'єкти дотримуються не стільки ідеологічної істини, скільки служіння різноманітним політичним інтересам. Тому, за висловом Е. Сміта, „раціональна держава” є новим видом сучасного політичного об'єднання.

У третьому підрозділі - „Напрями вдосконалення функціонування вітчизняної політичної системи: комунікативний контекст” зазначається, що проблема політичної комунікації - це проблема й ідейно-політичного процесу, оскільки сама політична ідеологія, як основа цього процесу є складовою інформативно-комунікаційної підсистеми політичної системи. Політична комунікація необхідна для прозорого бачення самої політики, оскільки сучасні корпорації здатні не тільки до об'єднань, але й до диференціації.

Щоб відстояти обрану позицію та витримати здорову конкуренцію, у сучасному світі не достатньо тільки одних ідеологічних концепцій. Лише тоді ними можна скористатися, коли технологія інформованості громадян буде відповідати запропонованій ідеї. Нормативно-символічна конструкція легалізувалася у самостійний політичний процес. Змінився сам політичний простір, де ідеологія не тільки не зникла, але й набула публічного статусу в політичній сфері.

Посилена здатність індивіда до соціальних контактів приводить його до політичної участі. Маркетингові конструкції пропонують свої ідеї у вигляді іміджу влади. Вміло використовуючи психологічні інстинкти, політичні технологи створюють необхідний електорат.

Дисертант виокремлює три стадії генерації нових ідей: поява нової ідеї, практичне застосування і поширення у суспільстві. Час між кожною стадією стрімко скорочується. У свою чергу, темп на поширення ідеї збільшується з разючою швидкістю. Головною константою політичних змін є ідея, яка викликає різні реакції з середини політичної системи. Процес безперервного обміну ідей призводить до зміни суспільства, де розвиток громадянського суспільства є наслідком самоорганізації індивідів.

ідеологія політичний суспільство

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні проведено аналіз ідейно-політичних процесів та виявлено їх роль у формуванні політичної системи суспільства. Відповідно до поставлених теоретико-методологічних завдань дослідження були отримані результати теоретичного та практичного змісту, які відображені в таких положеннях:

1) Показано рівні впливу ідейно-політичного процессу, які відбуваються за вертикальним напрямком від свідомості людини (мікро-рівень), через комунікацію (мезо-рівень) та самоорганізацію політичних суб'єктів в образі влади (мега-рівень).

Ідеологічний плюралізм у складних диференційованих суспільствах надає усе більше інформації, чим втягує у прийняття рішень все більшу кількість населення.

Тому виникає так званий ідейно-політичний простір - це міжнародні стосунки, економічний та культурний ринок, інститути держави, громадські організації, які є закритими та відкритими (релігійні, терористичні). Горизонтальні стосунки між ними виключають ієрархію.

Показано, що для того, щоб ідея будь якої групи стала ідеологічним продуктом, вона повинна пройти крізь семантичний фільтр відбору. Розвивається не тільки теоретико-концептуальний зміст ідеології, але й система впливу як на суспільну психологію, так і на норми життя. Ідеї розвиваються у такому просторі з великою швидкістю, і вихідний сигнал однієї групи стає вхідним сигналом для іншої, завдяки чому сама політична система отримує певні коливання у своєму розвитку.

2) Розкрито сутність політичної ідеології як форми суспільної та групової свідомості, яка у процесі соціальних та політичних змін виступає як спосіб організації людського буття через самоусвідомлення і цілепокладання відповідних політичних суб'єктів. Рівень політичної свідомості завжди штовхає людину до пошуку нових цінностей. Це пов'язано з необхідністю покращення матеріального становища і головним критерієм пошуку є ступінь свободи людини.

Політична поведінка, яка виступає як рефлексія на бажані та формуючі образи системи, веде до об'єднань суб'єктів комунікації у групи. Характер об'єднань може формуватися за професійним, політичним, релігійним принципом чи за іншими побутовими перевагами (партія тих, хто полюбляє пиво; товариство тих, хто полюбляє тварин; гей-клуби; глобалісти тощо). У цьому випадку політична міфологія, нормативно-символічні конструкції, правила гри, маркетингові та немаркетингові засади, пропаганда та реклама розширюють комунікативний зміст і ведуть до самоорганізації суспільства, що призводить до модернізації інституціоналізації громадянського суспільства.

3) Визначено, що розвиток політичної системи відбувається завдяки процесам, що впливають на динаміку системи. Одним з головних процесів виступає ідейно-політичний процес. Функціонування ідей та ідеологій в політичному просторі, що детермінує політичну систему експлікується як ідейно-політичний процес.

Нелінійна структура політичної системи схильна до нестабільності, де мінімальний рівень флуктуації є нормою розвитку. Політична ідеологія, як форма політичної свідомості, орієнтована на стабільність і, як інформаційно-комунікативна підсистема прагне домінувати над політичною системою. Засоби впливу закладені в конституційних засадах і в механізмах діяльності інститутів державного утворення.

4) Виділено фактори, що впливають на дестабілізацію політичної системи та знаходяться на всіх рівнях розвитку соціального простору. Психологічний стан, рівень культури, релігія, символіка, освіта та наука, екологія та економіка розвиваються за обраною концептуальною схемою теоретико-ідеологічних засад, що закладено в конституційних нормах будь-якої держави.

Екстрасоцієтальне оточення (міжнародне оточення та ідеї глобалізації) спричиняють значний вплив (як позитивний, так і негативний) екзогенних факторів на внутрішній стан будь-якої політичної системи, що доповнюється флуктуаціями інтрасоцієтального оточення зазначених внутрішніх факторів. Порушення балансу удосконалює та підсилює схему впливу на дестабілізацію системи за напрямком „криза Ї потреба Ї практична реалізація Ї прийняття рішення”.

5) Здійснено розгляд вітчизняного ідейно-політичного процесу і доведено, що державна ідеологія, як теоретико-концептуальний рівень, діє на рівні конституції. Але нестабільність системи обмежує її повноцінне забезпечення. В умовах дестабілізації політичної системи все більше активізується програмно-політичний рівень, який орієнтовано більше на політичні інтереси, ніж на конституційні засади. Як наслідок, в умовах політичної практики розвивається „ситуативна ідеологія”, стратегія якої залежить не від ціннісних нормативів, а від політичної ситуації. Це підвищує політичну активність населення та сприяє розвитку корпоративних ідеологій, конкуренція між якими призводить до самоорганізації політичної системи.

Самоорганізація індивідів впливає на інституціоналізацію всього громадянського суспільства, де в першу чергу, конфліктуючі групи закріплюються в інституційні.

Завдяки вибору ідеї, яка сприяє об'єднанню суспільства, визначається новий вектор розвитку політичної системи. Встановлюються нові законодавчі засади, які визначають рівень компетентності та ступінь відповідальності влади.

6) Виявлено, що будь яка підсистема, яка прагне домінувати над системою, є нестійкою. Теоретико-концептуальний рівень політичної ідеології за своїми функціями та конституційними засадами з часом втрачає свої функції стабілізації політичної системи.

Самі ідеї, як складові політичної ідеології, починають випереджати конституційні принципи.

Процес безперервного обміну та рухів ідей задає певні коливання політичної системи, що призводить до її розхитування. Ідеї, як аттрактори, починають притягувати до себе систему, що надає нові значення, цінності та норми політичному життю. Рівень флуктуації поглиблює комунікацію та доводить систему до стану біфуркації.

Самоорганізація суспільства починає стимулювати процеси інституціоналізації громадянського суспільства, внаслідок чого закріплюється новий теоретико-концептуальний рівень ідеології. Така схема впливу ідейно-політичного процесу, що зумовлена впливом ідей на політичну систему, детермінує політичний розвиток суспільства від однієї точки біфуркації до іншої.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті, опубліковані у фахових виданнях:

1. Шеховцова І. В. Криза демократії Освальда Шпенглера / І. В. Шеховцова // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна „Питання політології”. -- Харків, 2000. -- № 470. -- С. 194--207.

2. Мацишина І. В. Історичний аналіз філософсько-правових проблем української національної ідеї / І. В. Мацишина // Перспектива. Збірник наукових праць. -- Одеса : ОНПУ, 2004. -- Випуск 4.-- № 28. -- С. 127--135.

3. Мацишина І. В. Оперантний біхевіоризм як наслідок ідеологічного підкріплення / І. В. Мацишина // Наукове пізнання: методологія та технологія. Збірник наукових праць. -- Одеса : ОНПУ, 2004. -- Випуск 2. -- № 14. -- С. 80--84.

4. Мацышина И. В. Политическая идеология в рамках политического сознания / И. В. Мацышина // Науковий вісник. ОДЕУ. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. -- Одеса, 2007. -- № 6(43). -- С. 105--112.

5. Мацишина І. В. Релігійна деонтологія ідеологічного існування / І. В. Мацишина // Науковий вісник. ОДЕУ. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. -- Одеса, 2007. -- № 16(53). -- С. 114--121.

6. Мацишина І. В. Абстрактна воля як детермінанта ідеологічного світосприйняття / І. В. Мацишина // Науковий вісник. ОДЕУ. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. -- Одеса, 2008. -- № 12(68). -- С. 117--122.

7. Мацишина І. В. Роль ідейно-політичних процесів у формуванні політичної системи / І. В. Мацишина // Науковий вісник. ОДЕУ. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. -- Одеса, 2009. -- № 6(84). -- С. 58--65.

Інші публікації:

8. Шеховцова И. В. Идеологические миражи геокультуры И. Валлерстайна / И. В. Шеховцова // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Світ-системна теорія і глобальні трансформації (філософія, політологія, соціологія). -- Харків, 2000. -- № 487. -- С. 157--161.

9. Мацышина И. В. Идеологическая сопричастность как следствие пралогического мышления / И. В. Мацышина // Політика: історія і сучасність. Збірник наукових праць. -- Миколаїв--Одеса : „ТОВ ВІД”, 2004. -- № 2. -- С. 186--191.

10. Мацышина И. В. Распад культуры как фактор кризиса либерализма / И. В. Мацышина // Конфлікти в суспільствах, що трансформуються. Збірник наукових статей (за матеріалами ХI Харківських політологічних читань) ; [упорядники : А. П. Гетьман, О. В. Ставицька]. -- Харків : Право, 2001. --С. 147--148.

11. Мацышина И. В. Аксиосфера как идеологическая детерминанта политической системы / И. В. Мацышина // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства) / Філософія і космологія. -- Дніпропетровськ : ДНУ, 2004. --№ 3. -- С. 83--85.

12. Мацишина І. В. Ідеологічний фактор у конфліктній ситуації суспільства / І. В. Мацишина // Актуальні проблеми індивідуалізації професійного розвитку у ВЗО. Збірник наукових праць. -- Одеса : ОДАБА, 2005. -- Вип. 1. -- С. 43--44.

АНОТАЦІЯ

Мацишина І. В. Ідейно-політичні процеси як детермінанта формування політичної системи суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. - Харків, 2009 р.

У дисертації з урахуванням надбань сучасної вітчизняної та зарубіжної політичної науки, на основі аналізу джерел структуровано викладено механізм впливу ідейно-політичного процесу на політичну систему. Обгрунтовано рівні політичної ідеології у межах політичної системи де функціонування політичної свідомості на кожному рівні розвитку людства залишається незмінним.

Проведено порівняльний аналіз традиційних ідейно-політичних доктрин на рівні політичних цінностей. У роботі виділена та проаналізована синергетична модель взаємодії ідейно-політичного процесу на політичну систему, що пояснює незмінність впливу. Основну увагу зосереджено на виявленні ідеологічної потреби людини, яка є наслідком природної рефлексії. Проаналізовано можливості розвитку ідейно-політичного процесу з урахуванням виявлених особливостей, що характерні сучасності.

Ключові слова: ідейно-політичний процес, політична ідеологія, політична система, біфуркація, детермінанта, лібералізм, консерватизм, соціалізм, міфологія.

АННОТАЦИЯ

Мацышина И. В. Идейно-политические процессы как детерминанта формирования политической системы общества. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. - Харьков, 2009 г.

В диссертации с учетом достижения современной отечественной и зарубежной политической науки, на основе анализа источников структурировано механизм влияния идейно-политического процесса на политическую систему.

Обоснованы уровни политической идеологии в пределах политической системы, где функционирование политического сознания на каждом уровне развития человечества остается неизменным.

В рамках исследования идейно-политический процесс рассматривается как производное политической идеологии и выступает как реальный объект политической действительности. Сама политическая идеология понимается как процесс производства знаков и символов, которые являются составляющей информационно-коммуникативной подсистемы.

Проведен сравнительный анализ традиционных идейно-политических доктрин на уровне политических ценностей. В работе выделена и проанализирована синергетическая модель влияния идейно-политического процесса на политическую систему, что объясняет неизменность взаимодействия.

С точки зрения синергетического метода идеи рассматриваются на уровне аттракторов, которые собирают вокруг себя важные элементы политической системы и втягивают в борьбу за власть различные политические группировки.

Получая по каналам коммуникации импульсы нестабильности, политическая система выходит из равновесия.

Анализируется изменение политического пространства, которое предоставляет политическим идеям публичность на уровне плюрализма.

Обоснована модель влияния идейно-политических процессов на политическую систему, где на уровне практической деятельности политическая идея достигает критического уровня и появляется хаотическая неустойчивость внутри самой политической системы. Отклонение от траектории развития политической системы приводит к самоорганизации индивидов, что влияет на становление и развитие современного гражданского общества. Таким образом, идеологический хаос становится источником нового порядка в политической системе.

Исследована семантика, которая связана с уровнем символических кодов в политической системе, что создает относительную открытость между группами и позволяет не только влиять на поведение граждан методами скрытых идеологических средств, но и объединяться политическим субъектам в различные политические организации. Получила дальнейшее развитие целесообразность идейно-политического процесса в пределах коммуникации.

Разработана схема архетипа индивидуального мировосприятия, где, благодаря структурному идеологическому вмешательству на каждом уровне политического развития, перекручивается реальная действительность. Это позволило найти методы формирования бессознательного уровня восприятия политической действительности с помощью разработанных идейно-политических конструкций.

Проведен анализ развития логического мышления в мифологии, религии и науке, благодаря чему потребность человека в причастности к политическим действиям толкает логическое мышление от внешней поверхности вещей к глубокому анализу политики.

В этом случае идейно-политический компонент является следствием познавательного порядка между субъектом и окружающим миром, где рационализм и мифология взаимодополняют друг друга.

Обоснованы процессы демократизации в Украине, которые как следствие самоорганизации политической системы приводят к развитию новых форм нормативно-правового регулирования институционализации власти. Сделан акцент на том, что понимание влияния идейно-политического процесса на формирование политической системы позволяет предвидеть дальнейший процесс развития гражданского общества.

Ключевые слова: идейно-политический процесс, политическая идеология, политическая система, бифуркация, детерминанта, либерализм, консерватизм, социализм, мифология.

SUMMARY

Matsyshina I. V. Ideological and Political Processes as a Determinant in Forming the Political System of Society. - Manuscript.

Thesis for PhD in political studies, 23.00.02 - political institutes and processes. Kharkiv National University named after V. N. Karazin. - Kharkiv, 2009.

This research analyses the ideological and political process as it relates to forming a political system in a society. The focus is on substantiating levels of political ideology within a political system, to indicate that public consciousness at every level of human development is the same. A comparative analysis of traditional ideological and political doctrines is conducted at the level of political values.

The author examines a synergistic model of co-operation of the ideological and political process in political systems in order to prove the invariability of influence on the basic conscience of man. Ideologies are a result of natural reflection, and are basic to our nature. Using this model, several different contemporary socio economic examples are explored in order to prove that the basic results are always the same.

Key words: ideological and political process, political ideology, political system, bifurcation, determinant, liberalism, conservatism, socialism, mythology.

Размещено на Allbest.ru