Ісламський чинник у сучасному політичному процесі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

УДК 323 (477)

ІСЛАМСЬКИЙ ЧИННИК У СУЧАСНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність 23.00.02 -

політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

КОЛЕСНІЧЕНКО Ганна Леонідівна

Миколаїв - 2009



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Чорноморському державному університеті імені Петра Могили Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор політичних наук, професор Іванов Микола Семенович, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, завідувач кафедри державної служби.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Войналович Віктор Анатолійович, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України, провідний науковий співробітник;

кандидат політичних наук, доцент Семенченко Федір Григорович, Херсонський національний технічний університет,

завідувач кафедри політології і права.

Захист відбудеться «29» травня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.053.01 у Чорноморському державному університеті імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чорноморського державного університету імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10.

Автореферат розісланий «28» квітня 2009 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради В.Л. Гавеля



АНОТАЦІЯ

Колесніченко Г.Л. Ісламський чинник у сучасному політичному процесі України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Чорноморський державний університет імені Петра Могили, Миколаїв, 2009.

У дисертації з урахуванням надбань сучасної вітчизняної політичної науки на основі аналізу джерельної бази та наукових напрацювань вітчизняних і закордонних дослідників, викладено результати комплексного політологічного дослідження ісламського чинника у сучасному політичному процесі України. політика державний ісламський

Аргументована важливість оптимізації державної політики у сфері міжконфесійних і міжетнічних відносин та вдосконалення власної зовнішньополітичної стратегії, з урахуванням зростаючого впливу ісламського чинника, як на світові політичні процеси, так і на політичний процес України. Розроблені шляхи вдосконалення державно-конфесійних відносин на підставі вивчення місця і ролі мусульманської спільноти України та стану забезпечення релігійних прав та свобод населення держави.

Ключові слова: ісламський чинник, політичний процес, «ісламське відродження», політизація ісламу, інституалізація ісламу.



АННОТАЦИЯ

Колесниченко А.Л. Исламский фактор в современном политическом процессе Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Черноморский государственный университет имени Петра Могилы, Николаев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному политологическому анализу исламского фактора в современном политическом процессе Украины. Подчеркивается важность исследования влияния исламского фактора на политику Украины, учитывая особенную роль государства как центра пересечения христианской и мусульманской цивилизаций, значительный исторический опыт взаимодействия с исламом, институализацию ислама, участие в общественно-политической жизни страны, этноконфессиональное взаимодействие и возможность влияния на определение внешнеполитических векторов государства.

В результате проведенного исследования установлено, что исламский фактор как определенный общественно-политический феномен, явление политического процесса Украины, может влиять на протекание последнего. Это происходит путем определения и изменения исламским фактором в определенной мере внутриполитических и внешнеполитических ориентиров государства.

При изучении механизмов влияния исламского фактора на государственную политику Украины, использовался систематизированный автором опыт наработок в данной сфере стран-членов Европейского Союза, России, Соединенных Штатов Америки. Определен, в целом, высокий уровень двухстороннего взаимодействия указанных стран и их мусульманского сообщества, однако установлена сложность определения совершенной модели взаимодействия.

В результате анализа роли исламского фактора в определении стратегических приоритетов внешней политики Украины подчеркивается необходимость усовершенствования законодательства и создание соответствующей государственной стратегии относительно двухстороннего сотрудничества с мусульманскими странами.

Политологический анализ формирования исламского фактора в Украине, позволяет утверждать о его длительной истории и специфике. В современных условиях наблюдается обоюдное стремление к конструктивному сотрудничеству между государством и его мусульманским сообществом при урегулировании различных вопросов. Вместе с тем обозначено существование отдельных проблем в Украине в этноконфессиональной, правовой, социально-экономической, политической и других сферах, особенно это касается крымских татар.

В украинском государстве, со времени обретения им независимости, наблюдается рост этнического самосознания мусульман страны, стремление к возрождению этнической самобытности, поиск путей эффективного участия в политических процессах. Вместе с тем, в среде мусульманского сообщества наблюдаются центробежные (разъединительные) тенденции, что ослабляет исламское движение и ограничивает влияние мусульман Украины на общественно-политическую жизнь государства.

С целью решения проблем в религиозной сфере, для Украины необходимыми являются разработка и внедрение Концепции государственно-конфессиональных отношений, на основании которой возможно разработать механизмы партнерского договора между государством и отдельными конфессиями. Договор способствовал бы обозначению специфики религиозной деятельности различный конфессий без присвоения специального статуса, особой поддержки отдельной конфессии. Обоснованы научно-практические рекомендации в контексте усовершенствования государственно-конфессиональных отношений в Украине.

Ключевые слова: исламский фактор, политический процесс, «исламское возрождение», политизация ислама, институализация ислама.



ABSTRACT

Kolesnichenko A.L. Islamic Factor in the Modern Political Process in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for the candidate degree in Political Sciences in specialty 23.00.02 - Political Institutions and Processes. - Petro Mohyla Black Sea State University, Mykolaiv, 2009.

The thesis is devoted to the political analysis of Islamic factor in the modern political process in Ukraine. It is full political research which based on analysis of Ukrainian and foreign scientific researches.

There was argumented the importance of improvement of the state policy in relations between different confessions and ethnic groups, and strategy of the foreign policy according to increasing influence of Islamic factor on the world and Ukrainian political processes. Besides, there were investigated the ways of improvement of the state-confessional relations deals with analysis of the place and role of Ukrainian Muslim community, and the situation with providing religious rights and freedoms among the Ukrainian society.

Key words: Islamic factor, political process, Islamic revival, politisation of Islam, institualisation of Islam.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний світовий і вітчизняний політичний процес здійснюється в умовах помітного впливу ісламських рухів та організацій. Масштабність та багатогранність цього впливу потребують належної уваги широких кіл громадськості, наукового співтовариства та представників усіх гілок влади держави. У зв'язку з цим, очевидною є необхідність з'ясування механізмів, особливостей, перспектив та наслідків впливу ісламського чинника на політичне життя українського суспільства. Важливість розкриття означеного впливу обумовлена відсутністю комплексних досліджень з даної проблематики, виникненням ряду проблем і ризиків в етноконфесійній сфері держави, що вимагають негайного вирішення і реагування. Це стосується необхідності оптимізації державної політики у сфері міжконфесійних та міжетнічних відносин через відсутність чітких державних концепцій в означеній площині.

Крім того, актуальність вивчення зазначених питань підсилюється тією обставиною, що сьогодні в Україні спостерігаються процеси духовного та національного відродження у середовищі мусульманської спільноти країни. Відповідно, свого вивчення вимагає процес розвитку ісламу в Україні та тенденцій всередині мусульманської спільноти, визначення чинників політичної мобілізації мусульман.

Актуального значення набувають проблеми міжетнічної єдності серед представників мусульманської спільноти на інституційному рівні. Дослідження саме інституційної складової міжетнічної взаємодії дозволяє вивчити цивілізовані механізми формування умов реалізації значної частини релігійних та етнічних запитів у політичній сфері за сприяння державної влади.

Важливість даного дослідження також пов'язана з особливою роллю України як центру перетину християнської і мусульманської цивілізацій, її значним історичним досвідом взаємодії з ісламським світом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Напрямок дослідження пов'язаний із науковою темою «Політичні, соціально-економічні і етнонаціональні процеси та внесок визначних громадсько-політичних діячів у їх розвиток у південному регіоні України», що розробляється кафедрою політичних наук Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Державний реєстраційний номер 0103U008821. Дисертаційне дослідження виконано за індивідуальним планом відповідно до науково-дослідної теми «Ісламський чинник у сучасному політичному процесі України». Тема має державний реєстраційний номер 0107U0098885.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення ступеня і механізмів впливу ісламського чинника на сучасний політичний процес в Україні та обґрунтування можливих шляхів вдосконалення державної політики щодо міжконфесійної злагоди і порозуміння, етнічної консолідації українського суспільства.

На реалізацію визначеної мети спрямовано вирішення наступних завдань дослідження:

- з'ясувати стан наукової розробки досліджуваної проблеми та джерельну базу, уточнити визначальні для даного дослідження поняття і основні категорії;

- проаналізувати досвід взаємодії держави з мусульманською спільнотою в країнах-членах Європейського Союзу (ЄС), Росії, США, визначити роль ісламського чинника в зовнішньополітичній стратегії України та характер і канали впливу мусульманської світової спільноти на політичну ідентифікацію українських мусульман;

- визначити історичні умови формування ісламського чинника в Україні, проблеми міжетнічної єдності мусульманської спільноти на інституційному рівні та дослідити процес диференціації всередині мусульманської спільноти держави через з'ясування характеру релігійної, етнічної та політичної ідентифікації її представників;

- запропонувати можливі шляхи вдосконалення державної політики України у релігійній сфері у контексті забезпечення прав та свобод мусульманської спільноти України.

Об'єктом дослідження є ісламський чинник як явище політичного процесу України в умовах духовного і національного відродження мусульманської спільноти та активізації її політичної діяльності.

Предметом дослідження є механізми, особливості впливу ісламського чинника на політичний процес сучасного українського суспільства в напрямку оптимізації державної політики у сфері міжконфесійних і міжетнічних відносин.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань, автором застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів пізнання.

Системний метод застосовувався для дослідження впливу ісламського чинника на внутрішню політику України, з урахуванням історичного досвіду, наявності комплексу проблем у міжконфесійній та міжетнічній сфері.

Метод узагальнення дозволив встановити властивості й ознаки таких загальних понять, як «ісламський чинник», «мусульманська спільнота України», «відродження ісламу», «політизація ісламу» через виокремлення первинних понять, тобто їх структурних елементів.

Історичний метод дозволив дослідити розвиток впливу ісламу на суспільне життя українських земель протягом століть.

Порівняльний метод використовувався для вивчення становища, функціонування ісламу, мусульманської спільноти в Україні та інших країнах світу (європейських країнах, Росії та США).

За допомогою статистичного методу було визначено особливості формування ісламського чинника в Україні, країнах-членах ЄС, Росії та США.

Крім того, в дисертаційному дослідженні були застосовані загальнонаукові методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що в даній роботі на основі комплексного дослідження ісламського чинника в Україні, історичних умов його формування, сучасного стану етноконфесійної сфери держави, світового досвіду в означеній площині було одержано результати, які характеризуються наступною науковою новизною.

Вперше:

- виявлено існування процесу диференціації громадсько-політичних організацій мусульманської спільноти України та умов їх залучення до політичного процесу. Розроблено шляхи вдосконалення державно-конфесійних відносин на підставі вивчення місця й ролі мусульманської спільноти країни, стану забезпечення релігійних прав і свобод населення України;

- введено до наукового обігу напрацювання зарубіжних дослідників релігійного життя мусульман, що раніше не використовувалися під час дослідження проблем впливу ісламського чинника на політичний процес українського суспільства. Це забезпечило можливість використання закордонного досвіду, систематизованого за критеріями автора, дозволило показати можливі ризики для України в міжконфесійній та міжетнічній сферах, які спричинені внутрішніми відцентровими тенденціями. Сформульовано рекомендації у напрямку вдосконалення державної політики щодо вирішення комплексу проблем (соціальних, правових, культурних, релігійних та інших), доведено важливість оптимізації зовнішньополітичної стратегії України (вдосконалення законодавства), з урахуванням зростаючого впливу ісламського чинника на політичні процеси в світі й Україні.

Удосконалено:

- історичну періодизацію розвитку ісламу в Україні на основі дослідження практики взаємодії інституту держави з релігіями, релігійними спільнотами.

Дістали подальшого розвитку:

- характеристика функціонування ісламу в Україні безпосередньо у політичній сфері (політизація ісламу, чинники політичної мобілізації мусульман), його зростаючого впливу на визначення внутрішньополітичних і зовнішньополітичних пріоритетів держави та систематизація зарубіжних і вітчизняних наукових досліджень щодо впливу ісламського чинника в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення, висновки та рекомендації дослідження можуть допомогти більш глибокому осмисленню особливостей впливу ісламського чинника на сучасний політичний процес в Україні, вирішенню складних проблем у міжконфесійній та міжетнічній сферах, запобігти виникненню ризиків у даному контексті.

Рекомендації дослідження покликані сприяти вдосконаленню державної політики у міжконфесійній сфері, зокрема щодо вирішення проблем релігійного характеру, які стосуються мусульманської спільноти України. Положення і висновки, отримані у дисертації, можуть бути використані в навчальному процесі під час викладання нормативних та спеціальних курсів. Крім того, матеріали дисертації будуть актуальними при підготовці навчально-методичних програм та посібників з політології, етнополітології, політичної конфліктології, рекомендованих для студентів та викладачів вищих навчальних закладів.

Результати дослідження можуть бути використані державними службовцями, політиками, неурядовими громадськими організаціями в процесі проведення просвітницької діяльності.

Особистий внесок здобувача. Всі дослідницькі процедури у межах наукового вивчення заявленої теми дисертації було здійснено самостійно. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено 7 публікацій.

Апробація результатів дисертації здійснена на: Міжнародній науковій конференції «Іслам у світі глобалізації» (м. Київ, 5 листопада 2007 р.); Міжнародній науковій конференції «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (м. Суми, 21 березня 2008 р.); науково-методичній конференції «Могилянські читання - 2006» (30 жовтня 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених «Проблеми підвищення господарювання на макро- і мезоекономічному рівні» (м. Одеса, 27-28 березня 2008 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції «Ольвійський форум» (м. Ялта, 5-8 червня 2008 р.).

Публікації. Автором без співавторів опубліковано 7 статей у наукових виданнях та матеріалах наукових конференцій. З них: 5 - у фахових виданнях з політичних наук, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (перелік із 215 найменувань), додатків. Текст дисертації становить 217 сторінок, з них 187 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет, об'єкт, мету і завдання дослідження, вказано на наукову новизну, подано відомості про апробацію.

Перший розділ - «Теоретико-методологічні засади дослідження ісламського впливу на сучасний політичний процес» - присвячений розкриттю стану наукової розробки проблеми ісламського впливу на сучасний політичний процес, аналізу використаних джерел, науковим підходам до висвітлення означеної проблеми та основним поняттям і категоріям даного дослідження, визначальним для розуміння сутності і ролі ісламу як складової суспільно-політичного життя України.

У першому підрозділі - «Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження» - досліджено джерельну базу вивчення впливу ісламського чинника на сучасний політичний процес в Україні (внутрішній і зовнішній аспекти), проаналізовано наукові підходи українських та закордонних науковців з цієї проблематики.

Джерела і наукові дослідження систематизовано на дві основні групи за внутрішньо- та зовнішньополітичною (зовнішня політика, досвід закордонних країн) ознаками, що мають свої підгрупи відповідно до сфер життя суспільства (релігійна, політична, економічна, соціальна та інші).

Визначаючи актуальність питання впливу ісламського чинника на сучасний політичний процес в Україні, зазначено про брак спеціальних комплексних досліджень з даної теми в державі. Доведено, що переважна більшість джерел та досліджень присвячені вивченню окремих вузьких аспектів поширення ісламу та його впливу на суспільне життя.

До джерел, які були опрацьовані автором віднесено: Конституцію України, закони України, підзаконні акти - урядові декрети, постанови, укази, розпорядження Президента України; офіційні звіти та заяви органів влади України й ряду зарубіжних країн; статути мусульманських організацій України, заяви, виступи ісламських лідерів; загальнодержавні та регіональні статистичні матеріали; вітчизняні і закордонні соціологічні дослідження; матеріали наукової та газетної періодики.

Актуальним питанням взаємодії релігії і політики, історичній ретроспективі існування ісламу в Україні, міжконфесійним відносинам, присвячені роботи М. Грушевського, І. Кураса, М. Кирюшка, П. Фещенка, О. Бойцової, Н. Яковенко, В. Возгріна.

Вивчення проблем появи і розвитку самобутнього демократичного руху серед мусульман Криму від початку і до середини ХХ ст. займає важливу частину в дослідженнях В. Перепаді, В. Григорьянца, Е. Муратової, Н. Стівенс.

Значна увага дослідженню ролі ісламського чинника в політичній сфері України та проблемам кримськотатарського народу приділяється у роботах І. Кураса, М. Кирюшка, М. Панчука, В. Войналовича, О. Галенка, А. Гальчинського, О. Власика, С. Здіорука, Р. Джангужина. Дослідженню проблем, пов'язаних з репатріацією кримських татар та їх інтеграцією в українське суспільство, приділяє увагу російський науковець С. Червонна.

Окремої уваги потребує врахування досвіду взаємодії суспільних та державних інституцій іноземних країн з власним мусульманським населенням. Дослідженню цієї взаємодії присвячена достатня кількість наукових робіт закордонних вчених. Актуальній проблемі поширення радикальних настроїв серед мусульман присвячені праці російських вчених І. Алексєєва, Л. Сюкіяйнена, В. Спольнікова, Г. Мирського, І. Добаєва. Вивченням проблем відносин між владою і мусульманською спільнотою, ісламом та православ'ям в сучасній Росії, займається А. Малашенко.

З'ясуванню ролі ісламу в контексті сучасних проблем політичного процесу в світі, інституалізації ісламу присвячені роботи С. Зінько, Н. Матар, Г. Старченка. Досліджує іслам в контексті вивчення інших світових релігій французький дослідник М. Малерб. Етимологічним питанням у релігійній сфері приділяють увагу українські вчені Ю. Тихонравов, В. Шевченко, О. Кучер, О. Семотюк.

Роль держави у взаємодії з релігійними і національними меншинами вагомо висвітлюється у працях Л. Лойко, В. Мицика, С. Черниченка, В. Євтуха, В. Трощинського.

Серед праць, у яких визначаються та аналізуються зовнішні орієнтири, стратегічні перспективи української політики в мусульманських країнах Близького та Середнього Сходу, слід виокремити роботи В. Шведа, А. Гальчинського.

У другому підрозділі - «Сутність і роль ісламу як складової суспільно-політичного життя: поняття і основні категорії» - аналізується зміст ключових понять і основних категорій, які є базовими для даного дослідження. В першу чергу, це стосується визначення понять: «ісламський чинник», «політичний процес», «ісламське відродження», «політизація ісламу».

У результаті аналізу етимології понять «чинник», «політичний процес», пропонується використання поняття «ісламський чинник», як певного суспільно-політичного феномену, явища політичного процесу України, що здатне впливати на перебіг останнього. Під час дослідження впливу «ісламського чинника» на суспільно-політичні процеси в Україні, особлива увага приділяється аналізу процесу «ісламського відродження» в Україні (початок 90-х років) та трансформації ісламу в активну складову політичного життя українського суспільства (політизація ісламу).

Автором інтерпретуються основні постулати ісламу, особливості його сповідування, течії (сунізм, шиїзм, ваххабізм) та суміжні явища («ісламський фундаменталізм», «ісламський радикалізм», «ісламський екстремізм», пантюркізм).

Вивчаючи проблему міжконфесійної взаємодії мусульманської спільноти України на інституційному рівні, визначено зміст поняття, особливості організацій релігійного типу: «релігійна група», «релігійна громада», «релігійна організація», «релігійна спільнота». Наводяться приклади законодавчого закріплення окремих понять. Вказані організаційні структури не лише опікуються впорядкуванням внутрішнього життя певної етноконфесійної громади, а й здійснюють представництво її інтересів перед державою.

При розгляді протиріч у сфері міжконфесійних взаємин, державно-релігійної взаємодії особлива увага приділялась дослідженню понять - «релігійна нетерпимість», «релігійний конфлікт», «релігійна ксенофобія», дискримінація. Вказується на важливість використання принципу «релігійної толерантності» як важливого механізму запобігання означених негативних явищ.

Окрема увага приділялася характеристиці різновидів політики держави стосовно осіб, які належать до поліетнічних, полірелігійних суспільств. Визначено, що Україна проводить політику інтеграції щодо меншин. Вивчаючи зміст поняття «етнонаціональна структура», окремо було відзначено її елементи (етнічні, національні меншини, «корінний народ»).

Під час дослідження прагнення мусульманської спільноти, зокрема кримських татар, до самовизначення, відзначена важливість з'ясування змісту та відмінностей між категоріями - національно-культурна і національно-територіальна автономії.

Методологічний підхід до розгляду поставленої проблеми базується на залученні концептуальних здобутків політичних, історичних та соціологічних наук. Усі компоненти дослідження ґрунтуються на принципах об'єктивності, історизму, системності, розвитку.

Другий розділ - «Сучасний світовий та вітчизняний політичний процес в умовах зростання ісламського впливу» - присвячений дослідженню ісламського впливу на політичне життя країн-членів ЄС, Росії і США; аналізу закордонного досвіду та можливості запозичення Україною окремих рис моделей конструктивної двосторонньої взаємодії (держава - мусульманська спільнота) в етноконфесійній сфері означених країн; висвітленню ролі ісламського чинника при визначенні стратегічних орієнтирів зовнішньої політики України.

У першому підрозділі - «Ісламський чинник у політичному житті європейських країн, Росії та США» - зазначається, що при вивченні механізмів впливу ісламського чинника на державну політику, Україні може стати в нагоді досвід напрацювань у цій сфері країн-членів Європейського Союзу, Росії, Сполучених Штатів Америки.

Вибір означених країн обумовлено: наявністю значної за чисельністю та впливовістю мусульманської спільноти; тривалим досвідом існування ісламу в країні; особливостями міжконфесійної, міжетнічної взаємодії; впливовістю країн на геополітичній арені, зокрема в мусульманських країнах.

Під час вивчення досвіду існування ісламу в США відзначено вагомість законодавчого забезпечення релігійних прав і свобод населення країни. Проаналізовано дані загальнонаціонального наукового дослідження, проведеного Дослідницьким Центром Пью (США) (2007 р.) щодо з'ясування сучасного стану справ мусульманської спільноти в американському суспільстві. Виявлено, що американські мусульмани - диверсифіковане населення, переважно іммігранти, але вони американці в поглядах, цінностях, поведінці (прибуток, освітній рівень). Їх політичні погляди характеризуються помірністю. Вказується, що більшість американських мусульман виступає проти екстремізму, проте деяка частка мусульманської спільноти Америки певною мірою підтримує екстремістські настрої.

Аналіз і систематизація даних звіту Державного департаменту США щодо Міжнародної релігійної свободи в світі (2007 р.) дозволили автору виокремити шість основних критеріїв оцінки рівня двосторонньої взаємодії країн-членів ЄС з власною мусульманською спільнотою. Вони стосуються: визначення чисельності мусульманської спільноти в країні, офіційного державного визнання релігії іслам, можливості інституційного функціонування в країні, визначення різновидів мусульманських організацій, законодавчого закріплення прав релігійних організацій (мусульманських) та особливостей підтримки/не підтримки їх державою, з'ясування перспектив розвитку, проблем функціонування мусульманської спільноти в країні.

Відзначено загальний високий рівень двосторонньої взаємодії європейських держав і їх власних мусульманських спільнот. Політична активність мусульман у країнах Європи - доволі обмежена (довіра до державних інституцій, політична роз'єднаність, пріоритетність аполітичних справ), припускається можливість зростання її впливу на внутрішню і зовнішню політику країн Європи.

Під час вивчення ситуації із забезпеченням прав і свобод мусульманської спільноти Росії (законодавче закріплення) відзначено автохтонність російських мусульман, іслам визначено невіддільною частиною історичної спадщини країни. Виявлені ускладнення у релігійній сфері в регіонах Кабардино-Балкарії, Дагестані, Чечні. В суспільстві поширюються ісламофобські настрої. Відзначається наявність значної законодавчої бази, спрямованої на захист національної безпеки, боротьбу з екстремізмом, тероризмом. Встановлено зростання рівня політичної активності мусульманської спільноти РФ (з 90-х рр. ХХ ст.).

Вказується на специфіку взаємодії країн-членів ЄС, Росії та США з власною мусульманською спільнотою та складність визначення її досконалої моделі.

У другому підрозділі - «Стратегії української політики щодо зростання ісламського впливу на міжнародні відносини» - обґрунтовується важливість врахування Україною ісламського чинника у зовнішній політиці, з метою створення сприятливих зовнішньополітичних умов для сталого економічного і соціального розвитку країни. Підкреслюється важливість надання пріоритету двостороннім міждержавним відносинам з країнами Кавказького, Центральноазійського регіонів, Близького і Середнього Сходу.

Характеризується проблема впливу тенденцій, які відбуваються в ісламському світі на мусульманську спільноту України (релігійно-етнічний аспект, благодійництво), відзначається активна роль в цьому процесі Туреччини, Саудівської Аравії, Кувейту, Лівану, Єгипту та інших мусульманських країн. Припускається можливість відновлення в майбутньому у певній формі кримськотатарської держави, об'єднавчим фактором для якої може стати пантюркізм. Іншим ризиком для України є спроби впливу на мусульманську спільноту України, з метою її розколу, ісламських радикальних течій ззовні.

Окрема увага приділяється висвітленню зовнішньополітичної діяльності України в мусульманських країнах у регіонах Близького та Середнього Сходу. Відзначається внесок України у розвиток міжнародного співробітництва щодо забезпечення прав і свобод громадян у міжконфесійній та міжетнічній сферах, боротьби з нетерпимістю і дискримінацією.

Третій розділ - «Сучасні проблеми ісламської міжконфесійної і міжетнічної взаємодії та політичний процес в Україні» - присвячений політологічному аналізу формування ісламського чинника в Україні щодо причин, шляхів появи ісламу на українських землях, особливостей його існування від часів появи до сучасності. Досліджуються проблеми взаємодії представників мусульманської спільноти України у міжконфесійній та міжетнічній сферах на інституційному рівні, та їхнє залучення до політичного процесу.

У першому підрозділі - «Політологічний аналіз формування ісламського чинника в Україні» - вивчається та аналізується питання існування ісламського чинника на території України протягом тривалого історичного часу.

Доведено, що іслам в історії України століттями здійснював вплив на релігійну ситуацію, етнокультурні та етнонаціональні процеси, політику держави. Зазначається, що іслам для України не є традиційною релігією, з огляду на комплекс соціальних, культурних, світоглядно-конфесійних причин. На основі аналізу історичних фактів і динаміки розвитку політичних подій, виокремлені, охарактеризовані та доповнені етапи існування ісламу, мусульманської спільноти в Україні від стародавніх часів до сучасності: Х-ХІІ ст.ст., ХІІІ-ХVІІ ст.ст., ХVІІІ-ХІХ ст.ст., поч. ХХ ст. - 90-ті рр. ХХ ст., 90-ті рр. ХХ ст. - поч. ХХІ ст. Враховуючи появу та розвиток у незалежній Україні процесів духовного і національного відродження в середовищі мусульманської спільноти країни, активізацію її громадсько-політичної активності, була визначена та доповнена окрема періодизація ісламського відродження в державі: 1989-1992 рр., 1992-1995 рр. (1993-1999 рр.), 1995-1999 рр. (2000-2004 рр.), 2004-2008 рр.

Окрема увага приділена дослідженню наявних проблем в етноконфесійній, соціально-економічній, правовій, політичній, культурній та інших сферах в Автономній Республіці Крим (АРК), оскільки в Криму мешкає близько 80 % мусульман України (переважна більшість серед них - кримські татари). Відзначена проблема недосконалості державної регіональної політики, відсутність єдиної чіткої моделі розвитку регіону.

У другому підрозділі - «Взаємодія всередині мусульманської спільноти на інституційному рівні та її вплив на політичне життя України: стан і перспективи» - розглядається процес інституалізації ісламу в Україні, взаємодія всередині мусульманської спільноти на інституційному рівні (міжконфесійна, міжетнічна сфери) та її участь у політичних процесах.

Визначені чинники політичної мобілізації мусульман України: 1) підвищення етнічної самосвідомості мусульман України, прагнення до відродження етнічної самобутності; 2) відцентрові тенденції всередині мусульманської спільноти, поява нового рівня інституалізації з інтеграційною метою на політичній основі (конфесійно-політичні структури); 3) невирішеність проблем у соціальній, економічній, культурно-духовній та інших сферах. Встановлені можливі ризики у процесі відродження позицій ісламу в Україні: суперництво серед мусульманських духовних і політичних лідерів; вплив на мусульманську спільноту держави закордонних течій радикального спрямування; неоднозначність явища «політизація ісламу»; поширення ісламофобії. Аналізуючи причини ризиків, підкреслюється їх залежність від соціально-економічної сфери, національно-культурної політики держави, порушення чи обмеження громадянських прав і свобод за релігійною або національною ознакою.

Виявлено, що процес інституалізації ісламу в Україні загалом розвивається на трьох рівнях: мусульманські громади (487); духовні центри (Духовне управління мусульман Криму (ДУМК), Духовне управління мусульман України (ДУМУ), Духовний Центр мусульман України (ДЦМУ)); можливість інтеграції мусульман на основі створення Всеукраїнського духовного центру. Підкреслено появу та активізацію нового рівня інституалізації ісламу в Україні - політичного. Характеризуються проблеми взаємодії всередині мусульманської спільноти у релігійній та політичній сферах. Підкреслюється важливість налагодження конструктивного діалогу між християнами та мусульманами країни, особливо в АРК, із врахуванням виключення політичного впливу на нього.

Проблема міжетнічної єдності мусульманської спільноти України розглядається в контексті дослідження взаємодії етнічних спільнот на інституційному рівні та їхнього залучення до політичного процесу держави.

Вивчається роль держави при вирішенні проблем у міжконфесійній та міжетнічній сферах через вдосконалення законодавства, ефективну діяльність відповідних органів державної влади та швидке, результативне реагування на виникаючі ризики в означених сферах.

У висновках зазначається: ісламський чинник як певний суспільно-політичний феномен, явище політичного процесу України, здатне впливати на перебіг останнього. Це відбувається шляхом визначення та зміни ісламським чинником певною мірою внутрішньополітичних і зовнішньополітичних орієнтирів держави. Дане твердження постає з вивчення конкретних механізмів його впливу, а саме: врахування особливої ролі України як центру перетину християнської і мусульманської цивілізацій, значного історичного досвіду взаємодії з ісламом, інституалізації ісламу, участі у суспільно-політичному житті країни, етноконфесійної взаємодії та можливості впливу на визначення зовнішньополітичних векторів держави.

Здійснене дослідження дозволяє дисертанту зробити такі узагальнюючі висновки:

1. Дослідження ступеня наукової розробки проблеми впливу ісламського чинника на сучасний політичний процес в Україні (внутрішній і зовнішній аспект), показало, що і вітчизняні, і закордонні джерела значну увагу приділяють дослідженню широкого кола проблем щодо ісламу як безпосередньо у релігійній сфері, так і взаємодії останньої з іншими сферами (соціальною, політичною, культурною тощо). Проте, враховуючи всі наукові напрацювання та значну кількість джерел з досліджуваної проблематики, слід підкреслити, що існує реальна потреба в комплексному дослідженні впливу ісламського чинника на політичний процес в Україні, як у внутрішньополітичній, так і у зовнішньополітичній сфері. Це безумовно має сприяти оптимізації державної політики в означених сферах.

У результаті аналізу ключових понять і основних категорій, визначальних для даного дослідження, виявлено їх взаємозв'язок та вивчено окремі аспекти релігійної, соціальної, політичної, культурної сфер. А саме: особливості ісламу, течії, суміжні явища; механізми діяльності релігійних інституцій, загалом, та в Україні (законодавство) зокрема; охарактеризовано політику держави (інтеграція) щодо національних та релігійних меншин; окреслено проблеми в міжетнічних та міжконфесійних відносинах через конкретизацію окремих понять. «Ісламський чинник» визначено певним суспільно-політичним феноменом, явищем політичного процесу України, яке здатне впливати на перебіг останнього.

2. Під час вивчення механізмів впливу ісламського чинника на державну політику України, автором було використано систематизований досвід напрацювань у цій сфері країн-членів Європейського Союзу, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки. Визначено загалом високий рівень двосторонньої взаємодії вказаних держав та їх власної мусульманської спільноти, використання кожною державою особливої моделі взаємодії, що базується, на загальновизнаних демократичних світових стандартах із захисту прав і свобод людини і громадянина. Виявлено складність виокремлення досконалої моделі взаємодії.

У результаті аналізу ролі ісламського чинника при визначенні стратегічних орієнтирів зовнішньої політики України підкреслена необхідність удосконалення законодавства та створення відповідної державної концепції для здійснення результативної політики Україною щодо двостороннього співробітництва з мусульманськими країнами. Вона повинна стосуватися визначення зовнішньополітичних пріоритетів держави по близькосхідному, середньосхідному, центральноазійському та інших напрямках, що повністю відповідає стратегічним інтересам держави та сприяє реалізації стратегії економічного зростання і євроінтеграційного курсу України.

3. Політологічний аналіз формування ісламського чинника в Україні дозволяє стверджувати про його тривалу історію та окрему специфіку, що обумовлено взаємодією ісламу та християнства, політичними подіями, прагненнями представників мусульманської спільноти до самовизначення у національно-культурній, політичній, релігійній та інших сферах. За сучасних умов ця двостороння взаємодія між державою та мусульманською спільнотою набула нових рис. Це стосується обопільного прагнення до конструктивного співробітництва при вирішенні різних проблем, законодавчого забезпечення прав і свобод населення держави, включаючи національні і релігійні меншини, дотримання ними законів України. Проте відзначено наявність окремих проблем в Україні в етноконфесійній, правовій, соціально-економічній, політичній та інших сферах, зокрема щодо кримських татар.

В Україні, з часу набуття нею незалежності, спостерігається підвищення етнічної самосвідомості мусульман держави, прагнення до відродження етнічної самобутності, пошуки шляхів ефективної участі в політичних процесах. Всередині мусульманської спільноти України спостерігаються відцентрові (роз'єднувальні) тенденції, конкуренція між об'єднаннями мусульман, громадсько-політичними організаціями, що послаблює ісламський рух та обмежує конструктивний вплив мусульман України на громадсько-політичне життя держави. Наявне існування проблем у соціальній, економічній, культурно-духовній та інших сферах. Усе вищезазначене постає чинниками політичної мобілізації мусульман.

4. На сучасному етапі Україні, задля вирішення проблем у релігійній сфері, необхідними є розробка і впровадження Концепції державно-конфесійних відносин, на основі якої можливо розробити механізми партнерської угоди між державою та окремими конфесіями. Угода мала б окреслити специфіку релігійної діяльності різних конфесій без надання спеціального статусу, особливих переваг жодній окремій конфесії.

На основі проведеного дослідження доцільно висловити наступні рекомендації:

- внести зміни до діючого законодавства з метою упорядкування умов участі релігійних організацій у політичному процесі, забезпечення реалізації прав і свобод громадян з урахуванням специфіки віросповідання за окремих особливих обставин (військовослужбовці-мусульмани), включити в нормативні акти поняття «державно-конфесійні відносини»;

- здійснити реорганізацію Державного комітету у справах національностей і релігій та створити на його базі окремі відомства - у справах національностей і у справах релігій, з метою більш повного врахування специфіки підходів до вирішення питань релігійного і національного характеру;

- удосконалити систему обліку релігійних організацій з використанням механізму реєстрації та заохочувань, посилити державний контроль за діяльністю місцевих державних службовців щодо використання ними різних моделей співробітництва (партнерської, сепараційної) з представниками окремих конфесій і ефективного застосування в Україні законів, що запобігають дискримінації за етнічною та релігійною приналежністю;

- стимулювати дослідницьку діяльність наукового співтовариства в галузі вивчення проблем та розробки концептуальних засад розбудови конфесійних відносин в Україні, в тому числі стосовно ісламу та мусульманської спільноти;

- сприяти поширенню формату міжконфесійного діалогу в різних сферах суспільного життя з метою запобігання прояву ксенофобії, розпалювання міжетнічної та міжконфесійної ворожнечі у засобах масової інформації, проявам екстремізму, особливо в АР Крим;

- надання державної підтримки для реалізації мусульманами України особливих релігійних потреб щодо організації хаджу (консультацій, медичної допомоги тощо) та попередження і врегулювання можливих конфліктних ситуацій між мусульманськими управліннями в Україні, надання статусу державних свят Курбан-байрам, Ураза-байрам у місцях компактного проживання мусульман, зокрема в АР Крим;

- сприяти процесу консолідації мусульманської спільноти України (мусульманських управлінь, центрів) через освіту, задля розробки «єдиного освітнього стандарту» з підготовки мусульманського духівництва в Україні, надання допомоги щодо забезпечення належного рівня викладання загальноосвітніх предметів у медресе, розробка і видання підручника «Основи мусульманської культури» та навчального посібника для викладачів цього предмету (факультатив) у загальноосвітніх школах, де є учні-мусульмани.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Колесніченко Г. Л. Ісламське Відродження в сучасному світовому політичному процесі та в Україні / Г. Л. Колесніченко // Наукові праці : Науково-методичний журнал. - Т. 47. - Вип. 34. Політичні науки. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. - С. 181-186.

2. Колесніченко Г. Роль мусульманських громад у політичному житті України / Г. Л. Колесніченко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - Київ - Миколаїв. - 2007. - Вип. 9. - С. 228-237.

3. Колесніченко Г. Державна політика України щодо кримських татар: обіцянки та реалії / Г. Л. Колесніченко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - Київ - Миколаїв. - 2009. - Вип. 25. - С. 433-441.

4. Колесніченко Г. Л. Геополітичний контекст релігійно-політичних процесів у сучасній Україні / Г. Л. Колесніченко. - К. : Гілея, 2008. Вип. 12. - С. 134-142.

5. Колесніченко Г. Л. «Відродження ісламу» в Криму: радикалізм чи поміркованість / Г. Л. Колесніченко // Науковий вісник. - Одеса : ОДЕУ, 2008. - № 8 (64). - С. 119-126.

6. Колесніченко Г. Л. Зовнішньополітичні пріоритети України в мусульманських країнах Близького та Середнього Сходу / Г. Л. Колесніченко // Ольвійський форум - 2008: стратегії України в геополітичному просторі: міжнар. наук. конф., 5 - 8 черв. 2008 р. : тези докл. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2008. - Ч. 1. - С. 89-91.

7. Колесніченко Г. Л. Міжетнічна взаємодія мусульманської спільноти України на інституційному рівні в культурній та політичній сферах / Г. Л. Колесніченко // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій. - Суми : ОІППО, 2008. - Ч. 3. - С. 132-135.

Размещено на Allbest.ru