Вплив молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління

при президентові України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Вплив молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України

Канавець Марина Володимирівна

КИЇВ - 2009

Анотації

Канавець М.В. Вплив молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 ? теорія та історія державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2009.

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України на основі критичного переосмислення сучасного вітчизняного та світового досвіду.

Проаналізовано стан науково-теоретичних і методологічних напрацювань вітчизняної та зарубіжної науки стосовно формування і розвитку державної молодіжної політики та молодіжного руху, визначено етапи становлення молодіжного руху та його складові елементи.

Обґрунтовано визначення поняття “молодь” як суб'єкта державної молодіжної політики та інноваційні перспективи розвитку молодіжного ресурсу; охарактеризовано систему потреб молодіжного середовища.

Здійснено теоретико-методологічний аналіз існуючих концепцій молодіжної політики в контексті їх адаптації до процесу державотворення сучасної України.

Удосконалено наявні та запропоновано нові підходи щодо впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України з урахуванням синтетичних принципів та підходів.

Розроблено пропозиції та практичні рекомендації для органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо внесення доповнень і змін у нормативно-правову базу України та встановлено перспективні напрями подальших досліджень у сфері державної молодіжної політики.

Ключові слова: державна політика, державна молодіжна політика, молодіжний рух, молодіжні громадські організації, потреби молодіжного середовища, концепції молодіжної політики, інноваційні підходи, вплив молодіжного руху.

Канавец М.В. Влияние молодежного движения на формирование и реализацию государственной политики Украины. - Рукопись.

державний влада молодіжний політика

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.01. - теория и история государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2009.

В диссертации теоретически обосновано влияние молодежного движения на формирование и реализацию государственной политики Украины на основе критического переосмысления современного отечественного и мирового опыта.

Проанализировано состояние научно-теоретических и методологических разработок отечественной и зарубежной науки относительно формирования и развития государственной молодежной политики и молодежного движения, определены этапы становления молодежного движения и его составляющие элементы. Обоснована дефиниция понятия “молодежь” как субъекта государственной молодежной политики, выявлены инновационные перспективы развития молодежного ресурса; определена система потребностей молодежной среды. Осуществлен теоретико-методологический анализ имеющихся концепций молодежной политики с точки зрения их адаптации к процессу построения государства. Усовершенствованы существующие и предложены новые подходы, которые определяют влияние молодежного движения на формирование и реализацию государственной политики Украины с учетом синтетических принципов и подходов. Разработаны предложения и практические рекомендации для органов государственной власти и органов местного самоуправления относительно внесения дополнений и изменений в нормативно-правовую базу Украины и перспективные направления дальнейших исследований в области государственной молодежной политики.

Ключевые слова: государственная политика, государственная молодежная политика, молодежное движение, молодежные общественные организации, потребности молодежной среды, концепции молодежной политики, инновационные подходы, влияние молодежного движения.

Kanavets M.V. The impact of youth movement on the development and implementation of the public policy in Ukraine. - Manuscript.

The thesis for a Candidate Degree in Public Administration. Specialization 25.00.01 - Theory and History of Public Administration. - National Academy of Public Administration, the President of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The thesis presents the research that deals with general theoretical conclusions and scientific goals that are grounded on developing optimization methods for Ukraine's public policy in defining the role of the youth movement as a subject in developing and implementing public policy. Theoretical and methodological scientific papers of Ukrainian and foreign researchers in the field of developing youth movement are analyzed. Research and analysis of the source base provides an understanding process of developing and formulating public policy, including youth policy; setting up the third sector (NGOs) and youth public organizations; establishing youth institutions in civil society; nature of social movements, approaches and typing youth organizations and associations.

Some problems in Ukrainian public youth policy are identified. Among them insufficiency in scientific development and approaches to public administration in youth policy, social support for young people, unclear definition of nature of cooperation of government institutions, local self-government bodies and the youth movement, lack of complex approach to analysis of the present day youth movement, lack of substantiation of the youth needs, lack of investigations concerning the Ukrainian youth competitiveness, possibilities of young people's mobilization for effective implementation of public policy. Nowadays the youth should be considered as the subject of public youth policy, the active social force, and strategic resource in country's development. The youth is a basic part of human resource, that can be improved and has less stereotypes. That's why the young people respond to any social challenges. Accordingly, the system of youth needs can be defined as personal and social needs, which depend on the level of material and spiritual society development, the degree of youth involvement in all life activities. Theoretical and methodological analyses of the contemporary youth policy concepts are defined. The analysis gives an opportunity to revalue the approaches to the implementation of youth policy, using European and international experience in this field. The strategic priorities of present programs and program concepts in public policy are explored. The innovative approaches in implementation of the public youth policy are formulated on the basis of contemporary concepts: the social lifting, civic patriotism, youth involvement into public policy implementation.

Present methods are improved and new methods of cooperation of youth public organizations and government institutions, including synthetic principles and approaches, are offered. The youth participation in decision-making processes is defined. It is ensured by optimizing legal basis for the youth public sector, promotion the infrastructure development for youth organizations for pupils, students, workers and other categories of young people; involving young people in the process of formulation and implementation of public youth policy at all levels, organization of public meetings etc., involving the youth into public administration and local self-government bodies; creating information and communication space for the youth (youth community network) with the corresponding information provision. Prospective directions in stimulation youth participation in social and political life at local and regional level are outlined.

Taking into consideration the research analysis some recommendations to Verkhovna Rada of Ukraine are offered: amendments to the laws of Ukraine, Cabinet of Ministers of Ukraine and local authorities to improve youth impact on the formation and implementation of the public youth policy in Ukraine.Key words: public policy, public youth policy, youth movement, youth organization, the needs of youth, the concept of youth policy, innovative approaches, the impact of the youth movement.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Державна молодіжна політика України, яка є однією з визначальних складових державної політики, у сучасних умовах особливо загострює питання розвитку інноваційних підходів до формування молоді як стратегічного ресурсу держави, а також теоретично-методологічного обґрунтування механізмів активного включення молодіжних структур у процес вироблення та реалізації державної політики України.

Незважаючи на те, що молодіжний рух виступає одним із головних чинників формування та реалізації державної молодіжної політики України, нерідко взаємодія та партнерство між молодіжною громадськістю і державою має суто формальний та непослідовний характер. Отже, пріоритетним завданням на сучасному етапі державотворення є посилення уваги до молодіжного руху з боку державної влади, спрямування спільних зусиль на розкриття і втілення потенціалу молоді в процесі формування й розвитку державної політики країни. Такий підхід дасть можливість сформувати стратегічну мету українського молодіжного руху, спрямовану на формування відповідального ставлення молоді до розбудови державності в Україні. Аналіз та оцінка впливу молодіжного руху на реалізацію державної політики дадуть змогу визначити й розробити ефективні механізми підвищення участі молоді в розв'язанні стратегічних проблем розвитку суспільства та виходу держави із соціально-економічної кризи. Усе це свідчить про важливість і актуальність визначення впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України, що й зумовило вибір теми наукового дослідження.

Проблема загострюється у зв'язку з недостатністю наукових розробок щодо дослідження молодіжного ресурсу як одного з джерел конкурентності нашої держави. Ступінь дослідження молодіжного ресурсу виявляє недостатність наукових напрацювань саме в аспекті комплексних підходів щодо аналізу молодіжних громадських організацій як організованої частини молодіжного руху. Основною формою вияву соціальної активності молодого покоління та найефективнішим чинником взаємодії молоді з державою є молодіжний рух, дослідження якого в науковому та прикладному значенні виступає умовою забезпечення ефективного функціонування держави.

Важливість проблеми, що розглядається, дає можливість узагальнити вітчизняний та світовий досвід, поглибити теоретичні уявлення, дати практичні рекомендації органам державної влади та органам місцевого самоврядування щодо ефективного використання унікальних можливостей молодіжного руху у формуванні та реалізації державної політики України.

Вивченню питань розвитку молодіжних громадських організацій та молодіжного руху загалом присвячені праці В. Бебика, К. Балабановa, М. Головатого, Ю. Криворучка, О. Кулініча, О. Лозовицького, Ю. Павленка, М. Перепелиці, Ю. Поліщука, В. Ребкала, Н. Черниш, О. Чернецького, О. Яременка, Я. Яроша та ін.

Дослідженню взаємодії органів влади та організацій громадянського суспільства, у тому числі молодіжних, у виробленні і реалізації державної політики присвячені праці вітчизняних науковців В. Бакуменка, В. Бондаренка, Є. Бородіна, І. Грицяка, Н. Грицяк, Ю. Кальниша, М. Логунової, Л. Мисіва, Ю. Сурміна, С. Серьогіна, В. Трощинського, В. Удовиченка та ін.

Аналізу формування і розвитку молодіжного руху в Україні присвятили свої праці Т. Голобуцька, О. Голобуцький, І. Коляка, Д. Кравченко, В. Кулик, І. Мартинюк, Я. Немирівський, В. Леник та ін.

Заслуговують на увагу праці В. Барабаша, В. Головенька, О. Корнієвського, В. Якушика та інших науковців, які досліджують джерела, генезу, сучасний розвиток молодіжного руху України, взаємини між молодіжними організаціями, їх відносини з інституціями громадянського суспільства та державою.

Разом з тим, незважаючи на численні наукові напрацювання у цій сфері, на сьогодні залишаються недостатньо розкритими і вимагають подальших науково-теоретичних розробок питання запровадження інноваційних підходів до державного управління молодіжною політикою, комплексного підходу до аналізу та оцінки сучасного молодіжного руху, визначення характеру взаємодії органів влади з молодіжним рухом, обґрунтування потреб молодіжного середовища, практичної відсутності досліджень щодо конкурентоспроможності української молоді, можливостей впливу її організованої частини на ефективне формування та реалізацію державної політики України.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. У дисертації висвітлено результати наукових досліджень автора, здійснених у Національній академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U002827) за темами НДР “Концептуальні засади аналізу та оцінювання ефективності механізмів регулювання інтеграційних процесів в Україні” (номер державної реєстрації 0107U005896) та “Створення внутрішніх передумов для вступу України в ЄС та НАТО в контексті реалізації державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України” (номер державної реєстрації 0108U002007). Зокрема, дисертантом розкрито процес трансформації молодіжної політики в умовах демократизації сучасного українського суспільства; здійснено аналіз молодіжної політики в контексті створення внутрішніх передумов щодо інтеграції України в Європейський Союз; комплексно проаналізовано роль молодіжних громадських організацій у державотворчих процесах, а також визначено ступінь впливу молодіжних інституцій на євроінтеграційні процеси в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення його механізмів.

Для досягнення поставленої мети вирішуються такі завдання:

– проаналізувати стан науково-теоретичних і методологічних напрацювань вітчизняної та зарубіжної науки стосовно формування і розвитку державної молодіжної політики та молодіжного руху;

– уточнити етапи становлення молодіжного руху та доповнити його періодизацію;

– розкрити основні характеристики понять: “державна політика”, “державна молодіжна політика”, “молодіжна громадська організація”; уточнити дефініцію понять “молодь”, “молодіжний рух”, “молодіжні мережеві спільноти” та “муніципальна програма” на основі визначення системи потреб молодіжного середовища;

– здійснити теоретико-методологічний аналіз концепцій молодіжної політики з метою їх адаптації до процесу державотворення сучасної України;

– визначити напрями і шляхи взаємодії органів державної влади й органів місцевого самоврядування з молодіжним рухом з урахуванням синтетичних принципів та підходів;

– запропонувати оригінальну класифікацію впливів молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України;

– виявити перспективні підходи щодо впливу молодіжного руху на формування, реалізацію державної політики України, шляхи активізації участі молоді в суспільно-політичному житті на місцевому і регіональному рівнях;

– розробити пропозиції та практичні рекомендації для органів державної влади й органів місцевого самоврядування щодо змін та доповнень у нормативно-правовій базі України з метою підвищення ефективності впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України.

Об'єкт дослідження - сучасний молодіжний рух як суб'єкт формування та реалізації державної політики України.

Предмет дослідження - вплив молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України.

Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань у роботі використано комплекс загальнонаукових принципів, підходів та методів, а саме:

– принципів: системності, що передбачає розгляд державної молодіжної політики як складової державної політики України з обов'язковим урахуванням усієї сукупності зв'язків та відносин у її межах; універсальності, згідно з яким державна молодіжна політика впроваджується на всій території України, що дає змогу використовувати єдину модель у дослідженнях впливу молодіжного руху на реалізацію державної політики України;

– підходів: історичного, що дав змогу визначити основні етапи становлення молодіжного руху України на різних етапах з точки зору історичного взаємозв'язку та розвитку; статистичного, що дав можливість відобразити динаміку збільшення кількості молодіжних громадських організацій та виявити тенденції щодо інноваційного розвитку молодіжного руху в Україні; структурно-функціонального, що дозволив проаналізувати структуру та функції державного управління у сфері державної молодіжної політики в Україні; емпіричного, що досліджує реалії державної молодіжної політики шляхом спостереження, експерименту, проведення соціологічних досліджень;

– методів: системного аналізу, який дозволив виявити особливості розвитку та становлення молодіжного руху і його вплив на державну політику України, особливості форм реалізації державної молодіжної політики в умовах новітніх викликів і ризиків; порівняльно-історичного аналізу, що ґрунтується на детермінантах, закономірностях і тенденціях розвитку молодіжного руху України; порівняльного аналізу, який використано для зіставлення концепцій молодіжної політики, джерельного аналізу філософської, політологічної, юридичної і соціологічної літератури; спостереження, який застосовано для простеження динаміки розвитку державної політики та молодіжного руху; структурно-функціонального, що дав змогу осмислити зміст та особливості системи взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування з молодіжним рухом; статистичного аналізу, що дозволив відобразити динаміку збільшення кількості молодіжних громадських організацій та виявити тенденції їх розвитку.

Застосування цих та інших принципів, підходів і методів зумовило міждисциплінарний характер роботи, дало змогу комплексно проаналізувати проблеми і виявити ряд напрямів дослідження впливу молодіжного руху на державну політику України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором на основі критичного переосмислення сучасного вітчизняного і світового досвіду у сфері реалізації державної молодіжної політики теоретично обґрунтовано вплив молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України.

У дисертації уперше:

– визначено молодь як стратегічний ресурс держави у виробленні державної політики, комплексно встановлено її роль щодо впливу на формування і реалізацію державної політики України;

– запропоновано й теоретично обґрунтовано напрями й шляхи вдосконалення взаємодії органів державної влади й органів місцевого самоврядування з молодіжним рухом в умовах становлення державної молодіжної політики України, а саме: механізм особистих контактів, акції прямої дії, механізм легітимності, соціальні ініціативи молоді, функціонування молодіжних громадських консультативно-дорадчих структур, реалізація проектів та програм молодіжними громадськими організаціями;

– введено оригінальну класифікацію впливів молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України, зокрема позитивний, деструктивний та споглядальний;

удосконалено:

– теоретико-методологічні підходи щодо впливу молодіжного руху на формування, реалізацію державної політики України, напрями активізації участі молоді в суспільно-політичному житті на місцевому та регіональному рівнях;

– обґрунтування системи потреб молодіжного середовища, окреслено пріоритетні потреби молодіжного середовища, а саме: здобуття освіти, власне житло, зайнятість, працевлаштування, збереження здоров'я, сімейні та родинні цінності, підтримка ініціатив молоді, організація дозвілля тощо;

– понятійно-категоріальний апарат науки “Державне управління” через введення в обіг понять “молодіжні мережеві спільноти” та “муніципальна програма” з урахуванням міждисциплінарного феномену категоріального апарату молодіжної політики та на вимогу потреб сьогодення;

– механізми адаптації кращих зарубіжних і вітчизняних напрацювань щодо формування та реалізації концепцій молодіжної політики;

набули подальшого розвитку:

– понятійно-категоріальний апарат науки “Державне управління”, зокрема уточнено поняття: “молодь”, “конкурентоспроможність молоді”, “молодіжна політика”, “державна молодіжна політика”, “молодіжний рух”, “молодіжні громадські організації”;

– періодизація молодіжного руху України з урахуванням сучасних напрямів державотворення на основі виявленого автором нового феномену молодіжного руху - “молодіжні мережеві спільноти”;

– систематизація та узагальнення тенденцій, інноваційних перспектив становлення молодіжного ресурсу України в контексті вироблення та реалізації державної політики, розвитку місцевого самоврядування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки наукового дослідження можуть бути безпосередньо використані в навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України, зокрема під час розробки навчальних програм, спецкурсів з аналізу державної політики, викладання дисциплін із спеціальностей “Державне управління”, “Політологія”, “Правознавство”; у системі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Сформульовані й обґрунтовані дисертантом наукові рекомендації можуть бути застосовані як інформаційно-аналітичний матеріал у практичній діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування з метою вдосконалення процесу визначення напрямів державної політики, розроблення державних, регіональних програм та програм місцевого рівня.

Результати дослідження дають змогу розробити конкретні методики, програми, заходи та пропозиції щодо ефективного використання в державному управлінні унікального ресурсу молодіжних громадських організацій як структурованої частини молодіжного руху; налагодження комунікацій між державою та молодіжним рухом, які підтверджені актами про впровадження результатів дисертаційного дослідження, зокрема:

– використані Комітетом з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Верховної Ради України у процесі підготовки Закону України “Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю” (у редакції Закону України № 878-VI (878-17) від 15.01.2009) та Загальнодержавної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 р., затвердженої Законом України № 1065-VI від 5 березня 2009 р. (акт про впровадження № 04-34/3-309 від 15 травня 2009 р.);

– узяті до уваги міською радою м. Славутич при підбитті підсумків програми “Молодь Славутича” за 2008 р., відпрацюванні пріоритетних напрямів та плануванні молодіжної політики Славутича на 2009 р. Використані у процесі розробки концептуального проекту “Славутич - місто сприятливе до підростаючого покоління та дружнє до дитини” (акт про впровадження від 17 березня 2009 р.);

– використані Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту під час підготовки Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2009-2015 роки” (акт про впровадження від 27 лютого 2009 р.);

– запроваджені співробітниками Центру підвищення кваліфікації Державного інституту розвитку сім'ї та молоді Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту при підготовці і викладанні курсу лекцій “Прийняття управлінських рішень” у контексті участі молоді в процесі прийняття державних управлінських рішень (акт про впровадження від 7 квітня 2009 р.);

– застосовані Всеукраїнською спілкою молодіжних та дитячих громадських організацій “Національна Рада молодіжних організацій України” в процесі підготовки та реалізації програм “Законодавче забезпечення реалізації молодіжної політики в Україні” та “Міжнародна молодіжна конференція “Впровадження європейських принципів побудови молодіжної політики на основі співуправління” протягом 2007-2008 рр. (довідка про впровадження № 73-02/02 від 17 грудня 2008 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні висновки та теоретичні положення наукового дослідження обговорювались на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007), “Державна молодіжна політика: регіональний аспект” (Харків, 2008), “Взаємодія органів місцевого самоврядування і громадських організацій: інноваційні рішення в соціальній політиці” (Харків, 2008), “Демократичне врядування у контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 2009), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (Київ, 2009), “Самоорганизация молодежи и гражданское общество в России” (Белгород (Россия), 2009), “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009), круглому столі: “Публічна служба в Україні: проблеми та перспективи розвитку” (Тернопіль, 2008).

Дисертаційна робота обговорена на науково-методичному семінарі Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування НАДУ при Президентові України, в якому вона була виконана.

Публікації. Основні положення дисертації викладено у восьми одноосібних публікаціях, із них шість у наукових фахових виданнях з державного управління, семи тезах доповідей на науково-практичних конференціях загальним обсягом 2,7 друк. арк.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів (семи підрозділів), висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 247 сторінок, із них 175 сторінок основного тексту, додатки на 41 сторінці. Дисертація містить 3 таблиці (1 - у тексті дисертації, 2 - у тексті додатків). Список використаних джерел налічує 245 найменувань на 28 сторінках, з них іноземними мовами - 12.

1. Основний зміст дисертації

У вступі розкрито сутність і стан досліджуваного наукового завдання; обґрунтовано вибір та актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, вказано на зв'язок роботи з науковими напрямами досліджень; висвітлено ступінь її наукової розробленості, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження; охарактеризовано елементи наукової новизни одержаних результатів, їх теоретичне й практичне значення; наведено дані щодо апробації результатів дослідження й публікацій за темою.

У першому розділі - “Державна політика України та молодіжний рух: ступінь розроблення проблеми” - на основі аналізу джерельної бази проаналізовано стан теоретичних і методологічних напрацювань вітчизняної і зарубіжної науки щодо формування та розвитку державної політики України й молодіжного руху, визначено його етапи, структуру та складові елементи. Подається загальна характеристика понятійно-категоріального апарату державної політики, її цілей, функцій та типів.

Державна політика визначається діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що віддзеркалює суспільний устрій та економічну структуру держави, а також діяльність партій, громадських організацій і об'єднань та окреслюється інтересами й завданнями. Формування та реалізація державної політики передбачають наявність певних цілей, які включають як життя суспільства в цілому, так і окремі його напрями. Відповідно, державну політику можна розподілити на політичну, економічну, соціальну, культурно-духовну. Однією з важливих складових соціальної політики є державна молодіжна політика, суб'єктами якої виступають держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які безпосередньо реалізують державну молодіжну політику, а також політичні партії, громадські організації та об'єднання, профспілки, соціальні інститути (освіти, культури), окремі громадяни і обов'язково сама молодь.

Проведений аналіз дав змогу охарактеризувати молодіжний рух як наукове поняття й соціальне явище, визначити місце і роль держави в процесі його становлення та розвитку. Проаналізовано наукові праці, що безпосередньо стосуються проблематики дисертаційної роботи. Для з'ясування суті молодіжного руху досліджується його історична генеза та роль у процесі становлення громадянського суспільства.

Розглянуто періодизацію молодіжного руху та доповнено новим періодом, визначальним критерієм якого є використання інформаційних технологій у виникненні молодіжних мережевих спільнот. Поява в молодіжному русі таких форм самоорганізації і прояву активності, як мережеві молодіжні спільноти, створює конкуренцію традиційним молодіжним громадським організаціям. Молодіжні мережеві спільноти не мають внутрішньої бюрократії, ієрархії, рішення ухвалюються консенсусом, вони не потребують державної реєстрації, оскільки молодіжні мережеві спільноти, як правило, ставлять перед собою завдання на найближчий час і вирішують їх максимально швидко й ефективно.

Нами обґрунтовано, що молодіжний рух являє собою об'єднання молодіжних організацій, окремих груп та індивідів, спрямованих на вирішення важливих соціально-політичних проблем і проведення змін, що стосуються не тільки прав та можливостей молоді, а й перспектив політичного, соціального, економічного розвитку держави.

У другому розділі - “Теоретико-методологічні підходи до визначення молоді як ресурсу формування та реалізації державної політики України” - виділено основні процеси у молодіжному середовищі, що необхідні як для самої молоді, суб'єкта державної політики, так і для державної політики України.

Особливу увагу в розділі приділено визначенню поняття “молодь”, що являє собою соціально-демографічну групу суспільства, є неоднорідною, характеризується внутрішньою диференціацією, визначається особливостями діяльності, способу життя, динамічністю, інноваційним потенціалом. Визнаним фактом є те, що соціальний образ сучасної української молоді дійсно суперечливий та неоднорідний. Не можна чітко окреслити сферу потреб, інтересів та пріоритетів, яка була б спільною для всього молодіжного загалу.

Заслуговують на увагу дефініції потреб молоді, що визначаються в певній послідовності та взаємозв'язку. Потреби класифікують відповідно до сфер діяльності молоді (трудові, спілкування, рекреації, пізнання), за об'єктом самих потреб (матеріальні та духовні, естетичні й етичні), за функціональною роллю потреб (самозбереження молодої людини та забезпечення її розвитку тощо); за суб'єктом потреб (індивідуальні, колективні, суспільні). Потреби молоді трансформуються й ускладнюються. Їх зміна та розвиток базуються на вже раніше задоволених потребах. А нові потреби з'являються в процесі включення молодої людини у нові, складніші сфери життєдіяльності.

Держава та суспільство мають забезпечити випереджальну та інноваційну участь молоді в державотворчих процесах, духовні й культурні потреби молоді, рівні можливості для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді. Важливим є набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві.

Активне залучення молоді до трудової діяльності та заохочення її підприємницької активності сприятимуть набуттю молодими людьми позитивного життєвого досвіду, зростанню матеріального благополуччя, формуванню позитивної суспільної орієнтації і соціальної адаптації, перешкоджатимуть поширенню негативних соціальних явищ у молодіжному середовищі. Підвищення рівня зайнятості молоді знизить рівень безробіття, стимулюватиме підвищення як ділової, так і громадської активності й самоорганізації молодих людей.

Інноваційний потенціал молоді формується політикою держави, рівнем освіти в країні, наявністю інноваційного потенціалу особистості та інноваційних організацій. У цілому серед інноваційних форм взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері роботи з молоддю можна назвати такі: розвиток взаємин з молодіжними громадськими організаціями та об'єднаннями, які досить активно беруть участь у розробках програм з органами державної влади та органами місцевого самоврядування у сфері молодіжної політики; стимулювання інноваційної діяльності серед дослідників молодіжних питань, що передбачає перегляд навчання фахівців у навчальних закладах за напрямом досліджень на базі магістратури, аспірантури та докторантури, це дасть змогу розвивати науковий підхід до інноваційного потенціалу нації в цілому.

Разом з тим традиційні шляхи та способи впровадження державної молодіжної політики не завжди є ефективними і відповідними сьогоденню. Вирішення цього питання передбачає розробку нових теорій управління в молодіжній політиці та державній молодіжній політиці, основою яких є розробка концепцій у сфері молодіжної політики. Аналіз існуючих концепцій дає змогу стверджувати, що вивчення тенденцій та інноваційних перспектив розвитку молодіжного ресурсу України сприятиме активному розширенню життєвої стратегії молоді. Інноваційні підходи щодо конкурентоспроможності молоді, молоді як ресурсу державної політики, соціального ліфта (соціальної мобільності молоді), громадянського патріотизму, безпосередньої участі у формуванні державної політики на місцевому рівні відносно питань, які впливають на життя молоді, свідчать про необхідність впровадження кращих практик у реалізацію державної молодіжної політики України.

Безперервність розвитку держави може бути забезпечено шляхом формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, патріотизму, національної і громадської свідомості молоді, що базуються на державних і національних цінностях. Жоден загальнонаціональний інтерес не може бути реалізований без належного ресурсного забезпечення, серед яких головним резервом виступає молодь. Упровадження перспективних підходів до реалізації державної молодіжної політики є важливою передумовою для активізації участі молоді в житті суспільства, в процесі прийняття управлінських рішень та дієвого впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України.

У третьому розділі - “Удосконалення впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України” - розглянуто існуючі та запропоновано нові напрями і шляхи взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з молодіжним рухом, а також виявлено перспективні підходи щодо впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України.

Для успішного налагодження співпраці й партнерських відносин між владою та молодіжною громадськістю мають значення принципи, на яких ґрунтується процес взаємодії влади і молоді, а також відповідність цих принципів суті взаємодії між зазначеними суб'єктами. Серед основних принципів взаємодії ми виділяємо принципи добровільності, інформування, узгодження, конкурсності, відповідальності, прийняття спільних рішень.

Сучасні моделі “держава - суспільство” передбачають, як правило, пасивну участь молоді в заходах, які реалізують соціальні інститути. Тому держава зацікавлена в тому, щоб молодіжний рух був дієвим та мав різноплановий характер, відображав інтереси і вподобання різних соціальних груп молоді. Для реалізації та задоволення потреб, інтересів і вподобань молоді держава має кілька підходів, а саме: патерналістський, підхід ключової участі молоді та на засадах співуправління.

Крім того, доречно виділити конкретні механізми взаємодії молодіжних громадських організацій та державних структур у контексті впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України з урахуванням синтетичних принципів, підходів та шляхів взаємодії, а саме: механізм особистих контактів; акції прямої дії; механізм легітимності; функціонування молодіжних громадських консультативно-дорадчих структур; соціальні ініціативи молоді; реалізація проектів і програм молодіжними організаціями.

Рівень співпраці молодіжного руху і влади має позитивну тенденцію. Молодіжні громадські організації стають усе більш професійними й орієнтованими на конкретну молоду людину і результат. Це зумовлює більш послідовну й результативну співпрацю влади та молодіжного руху і розширення можливостей впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України.

Визначено програми різного рівня, розглянуто механізм підготовки й затвердження як державних програм, так і програм місцевого рівня; технології формування системи соціального партнерства органів державної влади і органів місцевого самоврядування з молодіжним рухом; впровадження молодіжних ініціатив на державному та місцевому рівнях.

Сьогодні молодіжний рух є унікальним явищем, яке здатне не тільки спрямувати молоду людину, а й захистити її від безлічі негативних впливів різних інститутів суспільства. Молодіжні громадські організації є інструментом впливу та захисту прав особистості, розвитку ініціативи й особливим інститутом соціалізації. Разом з тим вплив молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України може мати конструктивний, деструктивний або споглядальний характер. Конструктивний характер полягає в активній участі структур молодіжного руху в процесі державотворення; деструктивний характер визначається асоціальною діяльністю молодіжних громадських організацій та неформальних молодіжних об'єднань; споглядальний характер визначається тим, що складові структури молодіжного руху не беруть участі в житті держави та громади, а молодіжні громадські організації мають суто формальний характер.

Для впровадження перспективних підходів у реалізації державної молодіжної політики доцільним є використання механізмів, які інтегрують ресурси держави і суспільства, довели свою ефективність у світовій практиці й можуть бути застосовані в Україні. Серед них можна виділити такі, як: активізація участі молоді у суспільно-політичному житті на місцевому й регіональному рівнях, що проявляється в розвитку шкільного, студентського та виробничого самоврядування; підвищення рівня правової та політичної культури молоді; розробка спільних соціальних проектів органів місцевого самоврядування і молодіжних громадських організацій; створення рад сприяння молодіжним організаціям з метою надання їм організаційної, методичної та фінансової підтримки; розвиток лідерського потенціалу молоді й забезпечення кар'єрного зростання майбутніх посадовців місцевого самоврядування з числа лідерів молодіжних громадських організацій; налагодження співпраці та обміну досвідом у сфері реалізації молодіжної політики на місцевому рівні між молоддю України і країнами Європи та світу тощо.

Розроблено рекомендації для органів державної влади та органів місцевого самоврядування в податковій, бюджетній та соціальній сферах.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад оптимізації процесу вироблення державної політики України, визначенні ролі молодіжного руху як суб'єкта формування та реалізації державної політики України. Поставлену в дослідженні мету досягнуто, основні завдання виконано. Відповідно до цього отримані такі результати.

1. Логіко-системний аналіз літературних джерел за темою дисертації свідчить про те, що увага науковців зосереджена на науково-теоретичних і методологічних напрацюваннях вітчизняної та зарубіжної науки щодо формування й розвитку молодіжного руху. Це дає змогу стверджувати, що в наукових дослідженнях наголошується на процесі розвитку та становлення державної політики, у тому числі молодіжної; проблемах формування третього сектору та молодіжних громадських організацій; становленні молодіжних інституцій у контексті розвитку громадянського суспільства; сутності молодіжного руху, підходах і типологізації молодіжних громадських організацій та об'єднань тощо.

Разом з тим існують прогалини в дослідженні окремих питань державної молодіжної політики України, зокрема: науково-теоретичні розробки та підходи до державного управління молодіжною політикою, соціальною підтримкою молоді; нечітке визначення характеру взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з молодіжним рухом; відсутність комплексного підходу до аналізу сучасного молодіжного руху; обґрунтування потреб молодіжного середовища; брак досліджень щодо конкурентоспроможності української молоді, можливостей її мобілізації для ефективної реалізації державної політики України в умовах глобальних викликів і ризиків тощо.

2. Уточнено етапи становлення молодіжного руху та доповнено його періодизацію. Виходячи з комплексного підходу до аналізу та оцінки цього явища, а також враховуючи недостатню дослідженість на даному етапі різновидів періодизації, вважаємо за доцільне запропонувати сьомий період становлення та розвитку молодіжного руху, що характеризується виникненням “молодіжних мережевих спільнот”, які можна розглядати як один із нових механізмів впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України.

3. Змістовно розкрито основні характеристики понять. Зокрема, “державна політика” визначається діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що віддзеркалює суспільний устрій та економічну структуру держави, а також діяльність партій, суспільних організацій і об'єднань та окреслюється їх інтересами й завданнями. “Державна молодіжна політика” - системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. “Молодіжна громадська організація” - об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою якого є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів. Уточнено дефініцію поняття “молодіжний рух”, що визначається у вигляді як організованої форми - це молодіжні громадські організації, спілки тощо, так і неформальної молодіжної ініціативи, а також наявністю вузькоцільових рухів, які взаємодоповнюються. Поняття “молодь” визначається як соціально-демографічна група суспільства, яка є неоднорідною, характеризується внутрішньою диференціацією, визначається особливостями діяльності, способу життя, динамічністю, інноваційним потенціалом. “Молодіжні мережеві спільноти” пропонуємо розглядати як своєрідні форми соціальної структури, що сприяє інтеграції та контактуванню молоді шляхом використання інформаційно-аналітичного забезпечення та інформаційних технологій через мережу Інтернет. “Муніципальна програма” передбачає комплекс соціальних та економічних заходів, спрямованих на вирішення проблем місцевого значення та на розвиток громади міста.

Доведено, що в сучасних умовах молодь слід розглядати як суб'єкт державної молодіжної політики, активну суспільну силу і стратегічний ресурс розвитку країни. У цьому сенсі обґрунтовано основу тієї частини людського ресурсу, яку ще можна вдосконалювати, яка найменш обтяжена стереотипами, а тому здатна до динамічної реакції на виклики середовища. Відповідно систему потреб молодіжного середовища можна визначити як потреби особистісні та суспільні, що залежать від рівня матеріально-духовного розвитку суспільства, ступеня включення молодої людини в усі сфери життя. Класифікація системи потреб здійснюється відповідно до сфер діяльності молоді (трудові, спілкування, рекреації, пізнання), за об'єктом самих потреб (матеріальні та духовні, естетичні й етичні), за функціональною роллю потреб (самозбереження молодої людини та забезпечення її розвитку; першорядні й другорядні; периферичні і центральні тощо); за суб'єктом потреб (індивідуальні, групові, колективні, суспільні). Основними пріоритетними потребами молоді на сучасному етапі можна вважати: здобуття освіти, власне житло, зайнятість, працевлаштування, збереження здоров'я, сімейні та родинні цінності, підтримку ініціатив молоді, організацію дозвілля тощо.

4. Здійснено теоретико-методологічний аналіз сучасних концепцій молодіжної політики, який дав змогу переосмислити підходи до впровадження державної молодіжної політики України, використання європейського та світового досвіду у сфері роботи з молоддю. Зокрема, розкрито підходи до реалізації державної молодіжної політики: соціального ліфта (надання рівних можливостей та перспектив молоді, творення ідеології успішності з раннього дитинства, формування морально здорової конкурентоспроможної особистості, створення умов для прояву та розвитку індивідуальних особливостей кожної молодої людини); громадянського патріотизму (систематична і цілеспрямована діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій з формування у молодих громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків); залучення молодіжного ресурсу до реалізації державної політики.

5. Визначено напрями та шляхи вдосконалення взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з молодіжним рухом з урахуванням синтетичних принципів (добровільності, інформування, узгодження, конкурсності, взаємної підтримки, відповідальності, прийняття спільних рішень) та підходів (патерналістський, підхід ключової участі молоді та на засадах співуправління): механізм особистих контактів (зустрічі представників політичної еліти, органів державної влади та місцевого самоврядування з членами молодіжних організацій), акцій прямої дії (реакція молодіжних припартійних організацій на діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування), механізм легітимності (інформаційне забезпечення, методична та організаційна підготовка лідерів, активістів молодіжних і дитячих організацій; надання податкових та інших пільг молодіжним громадським організаціям, залучення молодіжних громадських організацій до виконання замовлень для державних та місцевих потреб, сприяння створенню підприємств, установ та організацій, що надають послуги молоді, сприяння молодіжним організаціям у міжнародній співпраці); функціонування молодіжних громадських консультативно-дорадчих структур (виконують функцію представництва прав і законних інтересів молоді при органах державної влади та органах місцевого самоврядування); соціальні ініціативи молоді (форма добровільної діяльності молоді та молодіжних громадських організацій в інтересах і на благо особистості, суспільства та держави); програмна та проектна діяльність молодіжних організацій (підготовка організованою молоддю проектів і програм, скерованих на формування умов для самоорганізації молоді, розвитку ініціатив, перетворення молоді в активного суб'єкта вироблення та реалізації державної молодіжної політики України).

6.Запропоновано оригінальну класифікацію впливів молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України (позитивний, деструктивний, споглядальний). Конструктивний характер впливу полягає в тому, що структури молодіжного руху беруть активну участь у процесі державотворення. Деструктивний характер впливу - асоціальна діяльність молодіжних громадських організацій та неформальних молодіжних об'єднань. Споглядальний - складові структури молодіжного руху не беруть участі в житті держави та громади.

7. На основі теоретико-методологічного аналізу доведено, що перспективними підходами щодо впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України є: активізація участі молоді в суспільно-політичному житті на місцевому й регіональному рівнях, що проявляється у розвитку шкільного, студентського та виробничого самоврядування; підвищення рівня правової і політичної культури молоді; розробка спільних соціальних проектів органів місцевого самоврядування і молодіжних громадських організацій; створення рад сприяння молодіжним організаціям з метою надання їм організаційної, методичної та фінансової підтримки; розвиток лідерського потенціалу молоді й забезпечення кар'єрного зростання майбутніх посадовців місцевого самоврядування з числа лідерів молодіжних громадських організацій; налагодження співпраці та обміну досвідом у сфері реалізації молодіжної політики на місцевому рівні між молоддю України і країнами Європи та світу тощо.

Участь молоді в процесі прийняття рішень забезпечується шляхом: оптимізації відповідного нормативно-правового регулювання сфери громадського молодіжного сектору; сприяння розвитку інфраструктури громадських молодіжних організацій; залучення молоді до процесів формування та здійснення державної молодіжної політики на всіх рівнях, організації громадських молодіжних слухань тощо; залучення молоді до діяльності державних органів влади й органів місцевого самоврядування; створення інформаційно-комунікаційного простору для молоді (молодіжні мережеві спільноти) з відповідним інформаційним забезпеченням молоді; ознайомлення всіх вікових груп молоді з формами, структурою органів влади, основними засадами законодавчої, управлінської діяльності та формуванням молодіжної політики для власного розвитку; створення додаткових можливостей (вирівнювання шансів) для молоді у виявленні та впровадженні ідей, спрямованих на демократизацію управлінської діяльності.

8. Здійснене дослідження та отримані результати дали підстави запропонувати Верховній Раді України рекомендації щодо внесення доповнень і змін до законодавчих актів України. Зокрема, у податкове законодавство - з удосконалення порядку оподаткування юридичних і фізичних осіб, що направляють кошти на реалізацію програм і заходів молодіжної політики, підтримки меценатства; у бюджетне законодавство - щодо зміни бюджетного класифікатора і виділення самостійного розділу - “Молодіжна політика” - з відповідним розшифруванням; у соціальне законодавство - щодо гарантій державної підтримки організаціям і установам, що здійснюють соціально-правову, педагогічну, консультативну допомогу, реабілітацію молодих громадян, які опинилися у скрутній життєвій ситуації; у законодавство у сфері охорони здоров'я - з підтримки реалізації заходів молодіжними громадськими організаціями щодо профілактики та запобігання соціально небезпечним захворюванням, алкоголізму, токсикоманії і наркозалежності; у законодавство про місцеве самоврядування - з розширення повноважень, відповідальності й ресурсозабезпечення органів місцевого самоврядування зі здійснення державної молодіжної політики на місцевому рівні; у законодавство про громадські об'єднання - з розвитку правових основ діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій, сприяння суспільно значущим ініціативам молодіжних громадських організацій; у законодавство про рекламу і засоби масової інформації - з розвитку правового статусу соціальної реклами.