Механізм координації політики європейської інтеграції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

27

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

МЕХАНІЗМ КООРДИНАЦІЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УКРАЇНІ

Гнидюк Наталія Андріївна

Одеса - 2011

Анотація

Гнидюк Н.А. Механізм координації політики європейської інтеграції в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Одеса, 2011.

У дисертації обґрунтувано теоретичні і розроблено методичні положення, сукупність яких забезпечує ефективне функціонування механізму координації політики європейської інтеграції. Розглянуто місце координаційного зв'язку в системі державного управління в Україні, теоретично обґрунтовано складові механізму координації політики європейської інтеграції, серед яких політичне планування та координація (гармонізація законодавства; оцінка впливу; консультації з третіми сторонами; інформування громадськості; фінансове забезпечення; управління зовнішніми зносинами з ЄС); координація донорської допомоги; кадрові ресурси та підготовка кваліфікованих фахівців у сфері європейської інтеграції.У дослідженні доводиться, що вироблення та реалізація ефективної політики європейської інтеграції України є можливим виключно внаслідок створення єдиного міжвідомчого координаційного механізму на рівні секторальних міністерств для цілей координації євроінтеграційних зусиль на рівні вищих посадових осіб адміністрації та розробки необхідних правил та процедур, а також перегляду повноважень щодо прийняття рішень.

Ключові слова: механізми державного управління, гармонізація законодавства, європейське врядування, інформування громадськості, координація, реформування, Угода про Асоціацію.

Аннотация

Гнидюк Н.А. Механизм координации политики европейской интеграции в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Одесский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Одесса, 2011.

В диссертации обоснованы теоретические и разработаны методические положения, совокупность которых обеспечивает эффективное функционирование механизма координации политики европейской интеграции. Рассмотрено место координационных связей в системе государственного управления в Украине, теоретически обоснованы составляющие механизма координации политики европейской интеграции, среди которых политическое планирование и координация (гармонизация законодательства, оценка воздействия; консультации с третьими сторонами, информирование общественности; финансовое обеспечение; управления внешними сношениями с ЕС); координация донорской помощи; кадровые ресурсы и подготовка квалифицированных специалистов в сфере европейской интеграции.

Выделено три модели координации политики европейской интеграции. К первой модели можно отнести страны с высоким уровнем функциональной централизации и горизонтальной координации (Польша, Болгария, Литва, Латвия и Македония). Ко второй модели страны с низким уровнем функциональной централизации и высоким уровнем горизонтальной координации (Эстония). И последняя модель, к которой принадлежит Хорватия, представляет интересный случай страны-кандидата с совершенно отличной институциональной моделью координации евроинтеграции по сравнению с другими государствами.

В исследовании доказано, что выработка и реализация эффективной политики европейской интеграции Украины возможна исключительно вследствие создания единого межведомственного координационного механизма на уровне секторальных министерств для целей координации евроинтеграционных усилий на уровне высших должностных лиц и разработки необходимых правил и процедур, а также пересмотра полномочий по принятию решений.

Доказано, что ключевым моментом является принятие решения о создании Национального агентства европейской интеграции, в частности и потому, что создание Агентства и связанные с ним новые рабочие процессы хотя и требуют значительных усилий, но повысят уровень эффективности формирования и реализации евроинтеграционной политики.

Создание Агентства должно происходить параллельно с упрощением и усилением механизмов принятия решений относительно политики европейской интеграции и развития системы ее планирования.

Ключевые слова: механизмы государственного управления. гармонизация законодавства, европейськое управление, информирование общественности, координация, реформирование, Договор про Ассоциацию.

Annotation

Kuchabskyy O.G. Theoretical and methodological principles of administrative-territorial organization in Ukraine. - Manuscript.

A dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Science in Public Administration following the specialty 25.00.02 - Mechanisms of Public Administration. - Odessa Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration Attached to the Office of the President of Ukraine. - Odessa, 2011.

Hnyduk N.А. Mechanism of European integration policy coordination in Ukraine

The thesis studied and the theoretical and methodological position, which provides a set of efficient functioning of the coordination of European integration. The place of coordinating communication in the public administration system in Ukraine, theoretically based components of the mechanism of coordination of European integration policy, including policy planning and coordination (harmonization of legislation, impact assessment, consultation with third parties, public awareness, financial support, management of external relations EU), donor coordination, human resources and training of qualified specialists in the sphere of European integration. Study argues that the development and effective implementation of Ukraine's European integration is possible only due to a single inter-agency coordination mechanism at the level of sectoral ministries for the purpose of coordinating efforts for European integration the level of senior officials in the administration and develop the necessary rules and procedures, and review authority to make decisions.

Keywords: mechanisms of public administration, harmonization of legislation, European governance, public awareness, coordination, reform, Association Agreement.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зацікавленість українського суспільства у модернізації державних інституцій на основі європейських підходів є досить значною, що, в свою чергу, вимагає удосконалення, а подекуди і розбудови, злагоджених механізмів державного управління. Євроінтеграційні прагнення України ставлять на порядок денний питання про вдосконалення системи виконавчої влади, оскільки саме вона відповідальна за реалізацію різноманітних державних функцій, в тому числі і політики європейської інтеграції.

Адміністративні перетворення, через які пройшли органи виконавчої державної влади України, не мали системного характеру і практично не торкнулися механізмів побудови адекватної системи координації політики, яка б забезпечувала вироблення та реалізацію спільних рішень, особливо в напрямку європейської інтеграції. Тому питання координаційної взаємодії органів влади в сфері європейської інтеграції, на відміну від субординаційних зв'язків, які традиційно вважалися головними в процесі діяльності органів влади, до теперішнього часу залишається недостатньо вивченим, вимагають відповідного теоретичного аналізу, практичних розробок та втілення їх в управлінську діяльність. У першу чергу це стосується центральних органів виконавчої влади, оскільки їх роль у системі вироблення та реалізації політики європейської інтеграції надзвичайно велика та має тенденцію до посилення. Наявність органів виконавчої влади різних видів, форм та типів обумовлює необхідність ефективної координації їх діяльності, встановлення безконфліктних відносин між ними, що мають місце у відкритій та ще більше латентній формі.

Стан наукової розробки проблеми. Проблемі євроінтеграційних викликів для систем державного управління присвячували свої дослідження вітчизняні і зарубіжні науковці різних періодів.

Теоретико-методологічну базу сучасних процесів європейської інтеграції визначили відомі теоретикі: Д. Мітрані, К. Дойч, Е. Хаас, Л. Ліндберг, С. Шайнгольд, Ф. Шміттер, С. Хоффманн, Ж. Ґаррет, Р. Кеохайн, Ж. Най, В. Уоллес, Г. Уоллес, С. Хікс, Н. Нугент, К. Вебб, С. Булмер, У. Сендхолц, Д. Зайсман, Е. Моравчік, Г. Маркс, А. Зброджіа, K. Гоетц, С. Гоці, Ж. Зіллер, Л. Ентін, К. Ердман, С. Кашкін, В. Кернз, С. Корец, Г. Райт, А. Татам, Б. Топорнін, Д. Файхурст, М. Стрежнева, Ф. Шарпф та ін.

Різноманітні питання теорії і практики європейської інтеграції в контексті певних проявів її впливу на державне управління в Україні досліджують вітчизняні вчені: В. Авер'янов, О. Амосов, О. Андрійко, А. Ахламов, В. Бакуменко, І. Бураковський, З. Варналій, В. Воротін, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Горбулін, І. Грицяк, В. Дзюндзюк, М. Іжа, Ю. Кальниш, О. Кілієвич, І. Коліушко, В. Копійка, Е. Лібанова, В. Князєв, Ю. Ковбасюк, В. Корженко, С. Кравченко, В. Кривцова, І. Кравчук, О. Лебединська, В. Луговий, О. Малиновська, Т. Мотренко, В. Муравйов, П. Надолішний, Н. Нижник, С. Озірська, В. Опришко, О. Оржель, Р. Петров, С. Пирожков, В. Посельський, Л. Приходченко, Я. Радиш, В. Рижих, І. Розпутенко, С. Серьогін, Г. Ситник, І. Солоненко, Ю. Сурмін, В. Трощинський, А. Філіпенко, О. Чалий, В. Шаповал та ін.

Координаційним відносинам в системі функціонування органів виконавчої влади присвячене не так вже й багато праць. Серед них можна визначити роботи В. Білоуса, В. Дерець, О. Литвинова, І. Максюк, Ю. Назара, В. Руденської, В. Федченка, Л. Фещенка та ін.

Проте, на сьогодні у вітчизняній науковій літературі та у виданнях зарубіжних країн майже не досить повно висвітлено питання, пов'язанні з координацією діяльності різних гілок влади в рамках процесу прийняття рішень в ЄС: не достатньо чітко визначено його сутність, об'єкти і суб'єкти, форми і методи роботи. Наявні ж розробки стосуються або соціалістичного періоду розвитку країни, або лише окремих аспектів такої діяльності.

Водночас спостерігається нечіткий розподіл відповідальності за виконання окремих функцій, а також одночасне виконання подібних функцій державними органами, відповідальними за реалізацію стратегії європейської інтеграції України, зниження ефективності їх функціонування в цілому.

Все це обумовило актуальність обраної теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота виконувалась на кафедрі економічної теорії та фінансів Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і виконана відповідно до Зведеного плану наукової діяльності Інституту за науково-дослідною темою "Становлення та розвиток регіональних механізмів інтеграції України до Європейського Союзу" (номер державний реєстраційний 0106U001261) в рамках наукового проекту Академії "Державне управління та місцеве самоврядування" (номер державний реєстраційний 0102U001591). Доробок здобувача полягає у визначенні інституціональних засад процесу упровадження політики європейської інтеграції України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування механізму координації політики європейської інтеграції та практичних рекомендацій щодо його удосконалення.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

- узагальнити існуючі підходи до визначення поняття «координація політики європейської інтеграції» та визначити її місце та роль в системі державноуправлінських відносин;

- визначити складові механізму координації європейської політики в Україні;

- охарактеризувати роль та місце національної адміністрації в рамках процесу прийняття рішень в ЄС;

- узагальнити досвід координації політики європейської інтеграції в зарубіжних країнах;

- виявити інституціональні особливості механізму координації політики європейської інтеграції в Україні;

- оцінити переваги та недоліки функціонування існуючого механізму координації політики європейської інтеграції в Україні;

- визначити шляхи вдосконалення механізму координації політики європейської інтеграції в сучасних умовах.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є політика європейської інтеграції в Україні.

Предмет дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є механізм координації політики європейської інтеграції в Україні.

Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлений поставленою метою та особливостями об'єкта пізнання. Для реалізації мети й завдань дослідження був використаний комплекс сучасних загальнонаукових методів і підходів, а саме: історичний і логічний методи - для аналізу літературних і документальних джерел в історичній ретроспективі, виокремлення складових механізму координації політики європейської інтеграції; порівняльний аналіз - для виокремлення та порівняння різних моделей координації політики європейської інтеграції в країнах-членах та країнах-сусідах ЄС; структурно-функціональний - для розкриття природи й особливостей функціонування багаторівневої системи координації політики європейської інтеграції; контент-аналіз - для вивчення нормативно-правової бази Європейського Союзу; загальні методи аналізу й синтезу - індукція, дедукція, аналогія, композиція, декомпозиція - при розробці теоретичних моделей координації політики європейської інтеграції.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних і розробці методичних положень, сукупність яких дозволяє підвищити ефективність функціонування механізму координації політики європейської інтеграції.

Зокрема, здобувачем отримано такі конкретні результати.

У дисертації вперше:

розроблено три основних моделі координації політики європейської інтеграції з урахуванням повноважень центральних органів влади в сфері політики європейської інтеграції та ступеня їх централізації, що дозволяє теоретично обґрунтувати тенденцію до створення в Україні моделі із високим рівнем функціональної децентралізації та горизонтальної координації ;

удосконалено:

механізм координації політики європейської інтеграції шляхом підвищення ефективності його основних складових: політичне планування та координація (гармонізація законодавства; оцінка впливу; консультації з третіми сторонами; інформування громадськості; фінансове забезпечення; управління зовнішніми зносинами з ЄС); координація донорської допомоги; кадрові ресурси та підготовка кваліфікованих фахівців у сфері європейської інтеграції;

механізм розподілу функцій органів державної влади, що здійснюють процес вироблення та впровадження політики європейської інтеграції України, шляхом їх перерозподілу між центром координаційної системи (Бюро європейської інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України), внутрішнім колом (органи, відповідальні за виконання окремих функцій з координації політики євроінтеграції -- Міністерство закордонних справ України, Міністерство економіки України, Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України) та зовнішнім колом (інші профільні міністерства) ;

дістало подальший розвиток:

уточнення поняття та сутності координації політики європейської інтеграції як особливої управлінської функції держави, реалізація якої передбачає узгодження дій керівників державно управлінських структур, з метою формування та реалізації ними цієї політики в рамках визначених компетенцій;

організаційно-правове забезпечення національної системи координації політики європейської інтеграції під впливом зовнішньої політики ЄС шляхом створення ядра реалізації політики європейської інтеграції на базі Національного агентства з європейської інтеграції.

Практичне значення одержаних результатів. Значення отриманих результатів, насамперед, полягає в тому, що основні теоретичні положення й висновки дисертаційної роботи втілено в управлінські рішення, нормативні акти, а саме в процесі:

– побудови механізму міжвідомчої координації європейської інтеграції та його удосконаленні після підписання Угоди про Асоціацію (довідка про впровадження № 4802/22-440 від 27 жовтня 2010 р., видана Міністерством економіки України).

Крім того, результати роботи використовувалися:

під час проведення тренінгів для слухачів Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України (акт про впровадження № 37/03 від 7 жовтня 2010 р., виданий Інститутом підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України).

Висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного законодавства, що визначає правовий статус державних органів, відповідальних за реалізації курсу на європейську інтеграцію.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, у ньому не використовувались ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були підготовлені окремі наукові публікації. Дисертаційна робота є одноосібно написаною працею, в якій здійснено комплексне дослідження теоретичних засад координації політики європейської інтеграції, виявлено передумови, особливості функціонування та тенденції розвитку цієї системи в глобалізаційних процесах та обґрунтовано основні напрями підвищення ефективності реалізації цієї політики в контексті адміністративної реформи.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки та узагальнення дослідження оприлюднювалися дисертантом на науково-практичній конференції “Удосконалення правового забезпечення державно-службових відносин в Україні: європейський контекст” (10-11 грудня 2010 р., м. Дніпропетровськ), VІI регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (14 травня 2010 р., м. Дніпропетровськ), науково-практичній конференції за міжнародною участю “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (31 травня 2007 р., м. Київ).

Публікації. Основні наукові положення і висновки дисертації висвітлено у 18-ти друкованих працях загальним обсягом 15,0 авторських аркушів, серед яких сім робіт у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових у галузі науки державного управління.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 164 найменувань. Загальний обсяг дисертації - 217 сторінок. Дисертація містить 1 таблицю, 2 рисунки, 3 додатки.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, а також розкрито зв'язок з науковими програмами Інституту, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію та наукові публікації, в яких висвітлено результати й основні ідеї дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні засади побудови механізму координації політики європейської інтеграції” - досліджено генезис категоріального апарату та визначаються теоретико-методичні підходи до аналізу механізму координації політики європейської інтеграції.

В розділі ґрунтовно досліджується використання механізмів мережевої організації системи державного управління та робиться висновок, що в науково-правовій літературі в цілому ця проблема є малодослідженою. Особливості розвитку науки радянського періоду полягають в тому, що серед всіх видів управлінських зв'язків між органами виконавчої влади основна увага надавалася субординаційним (вертикальним). Наявність координаційних зв'язків в централізованій моделі державного управління розглядалась як другорядна умова її існування і відповідно теорія орієнтувалась на дослідження владного впливу вищестоящих структур щодо нижчестоящих. Не реформованість системи державного управління з моменту здобуття Україною незалежності зберіг сприяла закріпленню цієї тенденції. Вітчизняні дослідження управлінських відносин у сучасній системі органів виконавчої влади знаходяться на початковій стадії, хоча окремим аспектам цієї теми присвячувалися роботи В. Авер'янова, О. Андрійко, Ю. Битяка, В. Дерець, І. Максюк, Н. Мельтюхова, Н. Нижник, В. Цвєткова та деяких інших дослідників.

Визначено, що значну роль в координації політики європейської інтеграції відіграють національні адміністрації, а відповідні інституціональні механізми координації, прийняті в країнах-членах ЄС, обумовлені, з поміж іншого, такими чинниками як історія, державний лад країни чи політична традиція. Основні варіанти інституціоналізації процесу європейської інтеграції зводяться до:

§ розміщення головного координаційного органу в міністерстві, яке найбільше залучено до європейських питань (міністерство закордонних справ, фінансів, економіки або канцелярії керівника уряду), або

§ створення окремої інституції, якій делегуються повноваження в сфері європейської політики.

Доведено, що основними критеріями для виокремлення моделей координації є ступень концентрації повноважень та розвиненість горизонтальних зв'язків в системі державного управління. Але ступінь формальної концентрації повноважень в сфері європейської політики не повністю вказує на існуючі відмінності в способі організації механізму координації. Навіть в країнах, в яких ступінь координації вважається за найвищий, виступають істотні різниці в якісному характері.

Узагальнення досвіду координації політики європейської інтеграції в країнах-членах та країнах-сусідах ЄС дозволило розробити три основних моделі координації політики європейської інтеграції з урахуванням повноважень центральних органів влади в сфері політики європейської інтеграції та ступеня їх централізації та теоретично обґрунтувати тенденцію до створення в Україні моделі із високим рівнем функціональної децентралізації та горизонтальної координації.

У другому розділі - “Особливості формування та реалізації політики європейської інтеграції в Україні” - проаналізовано становлення основних інститутів, задіяних в процесі упровадження політики європейської інтеграції України, визначено переваги та недоліки функціонування механізму координації політики європейської інтеграції. Суперечності у функціонуванні системи прийняття рішень щодо формування та впровадження політики європейської інтеграції України

Розгляд з позицій системного підходу механізму координації політики європейської інтеграції в Україні дав змогу визначити, що за роки незалежності України сформувалась налагоджена система координації політики інтеграції з ЄС, яка ефективно функціонувала у минулому, коли рівень інтеграції був низьким, а напрям політики - нечітким. Кожне міністерство набуло певних повноважень з формування політики у сфері європейської інтеграції та сформувало базу відповідних ресурсів для координації у межах міністерства. Практично всі необхідні координаційні функції виконуються, проте вони розпорошені між численними координаційними центрами: Секретаріатом Кабінету Міністрів, Міністерством закордонних справ, Міністерством юстиції та Міністерством економіки. Є низка міжгалузевих рад, до яких входять представники різних секторів, робочих груп та програм, проте разом вони створюють уривчасту мозаїку. Існує низка правових процедур, що застосовуються у всіх секторах, проте вони стосуються формальних процесів, а не суттєвих політичних питань. Бракує центрального механізму, який об'єднав би всіх відповідних українських учасників процесу інтеграції для спільної роботи.

Створення спочатку Координаційного бюро з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, а потім його перетворення на Бюро європейської інтеграції стало суттєвою складовою загального процесу координації питань євроінтеграції, оскільки в його рамках відбуваються необхідні та регулярні зустрічі державних службовців найвищого рівня для обговорення питань євроінтеграції. Поступово ідея використання робочих груп для вирішення спеціальних питань на рівні спеціалістів та вирішення важливіших питань старшими державними службовцями або урядовим комітетом почала застосовуватися українською владою. Однак органи державної виконавчої влади поки не досить ефективно реагують на практичні питання координації або контролюють виконання заходів з питань євроінтеграції, а також здійснюють загальну оцінку процесу євроінтеграції.

Основною суперечністю існуючого механізму координації політики є слабка міжсекторна взаємодія, внаслідок чого, певні сфери залишаються поза центральною політикою, та виникають конфлікти інтересів між різними міністерствами, немає також центрального органу інформування громадськості та спілкування з ЄС.

У третьому розділі - “Удосконалення механізму координації політики європейської інтеграції в Україні” - визначено шляхи функціонального зміцнення механізму координації політики європейської інтеграції України та запропоновано здійснити організаційні перетворення в системі координації політики європейської інтеграції України з метою забезпечення дотримання цілей євроінтеграційної стратегії та вирішення нових проблем, що виникають на цьому шляху.

З огляду на суперечності функціонування існуючого механізму пропонується створити Національне агентство європейської інтеграції, на яке буде покладено загальні функції формування та координації політики та діяльності інших міністерств у сфері європейської інтеграції. Агентство буде підпорядковане безпосередньо Віце-прем'єр-міністру України у справах європейської та міжнародної інтеграції. Рекомендовано надати Національному агентству європейської інтеграції статус центрального виконавчого органу, відокремленого від структури Секретаріату КМУ (рис.1).

Національне агентство виконуватиме такі основні функції:

Розроблення і впровадження механізмів планування, координації та моніторингу роботи у сфері європейської інтеграції;

Надання стратегічних рекомендацій, аналітичних послуг та консультацій міністерствам, а також координація роботи інших центрів координації для забезпечення загальної узгодженої роботи у сфері європейської інтеграції, зокрема, врегулювання непорозумінь та розв'язання суперечок;

Взаємодія та координація політики у сфері європейської інтеграції з Європейською Комісією;

Координація питань, пов'язаних з європейської інтеграцією, з Верховною Радою та Президентом.

В розділі також розглянуто роль Національного агентства європейської інтеграції у контексті інших функцій, пов'язаних з процесом європейської інтеграції, таких як адаптація законодавства та координація донорської допомоги.

Агентство не зазіхатиме на повноваження інших державних органів, що координують конкретні аспекти процесу інтеграції України до ЄС, таких як Міністерство закордонних справ, Міністерство фінансів, Міністерство юстиції, Міністерство економіки, Головне управління державної служби України, Міністерство освіти і науки та Державний комітет телебачення та радіомовлення України. Їхні функції та штат співробітників залишатимуться незмінними, проте їм доведеться координувати свої плани з новою структурою.

Запропоновані зміни не зачіпають нинішню систему стратегічної та координованої децентралізації у справах європейської інтеграції. Нове Агентство забезпечуватиме загальну структуру творення політики та механізм і процедури систематичної координації. Агентству також доведеться тісно співпрацювати з іншими органами, залученими до вирішення конкретних питань координації процесу інтеграції з ЄС.

Однак створення центрального агентства для координації процесу європейської інтеграції - це лише частина справи. У розділі докладно визначено багато ділянок, на яких система потребує зміцнення, зокрема:

прийняття рішень щодо формування та впровадження політики;

планування та координація політики у сфері європейської інтеграції;

координація донорської допомоги;

управління зовнішніми відносинам з ЄС;

підготовка кваліфікованих фахівців у сфері європейської інтеграції.

Висновки

В результаті проведеного дисертаційного дослідження було вирішено важливе наукове завдання з обґрунтування теоретичних і розробки методичних положень, сукупність яких забезпечує ефективне функціонування механізму координації політики європейської інтеграції. Основні висновки та пропозиції щодо вдосконалення механізму координації політики європейської інтеграції можна сформулювати наступним чином:

1. Результатом координаційної взаємодії органів державного управління є формування та реалізація політики зацікавленими органами влади одного ієрархічного рівня з питань, що вимагають узгоджених дій. Їх розвиток сприяє зростанню ефективності діяльності центральних органів виконавчої влади в Україні, зміщуючи велику частину ініціатив та відповідальності за оперативні рішення з рівня вищого керівництва на більш низький рівень.

Система координації має бути збалансована, а обов'язки розподілені, системи, засновані на «супер-сильному» центрі, як правило, функціонують не надто ефективно або принаймні не дуже стало в довгостроковій перспективі.

Складовими елементами механізму координації політики європейської інтеграції є:

Політичне планування та координація (розробка стратегії, вироблення засад політики, планування і моніторинг; гармонізація законодавства та оцінювання впливу; консультації з третіми сторонами; інформування громадськості; фінансове забезпечення та розподіл ресурсів державного бюджету; управління зовнішніми відносинам з ЄС

Координація донорської допомоги;

Підготовка кваліфікованих фахівців у сфері європейської інтеграції.

2. Функції, які виконують національні адміністрації в рамках процесу прийняття рішень в ЄС є класичними координаційними функціями: моніторинг впровадження угоди та звітування перед Урядом і Європейською Комісією, забезпечення для всіх задіяних сторін вільного доступу до інформації про залучені в політику європейської інтеграції установи, забезпечення притоку кваліфікованих кадрів до установ, які займаються європейською інтеграцією, завдяки налагодженню відповідної політики освіти й виучки, узгодження політичних ініціатив та проведення аналізу майбутніх вимог до державної політики.

3. Основними критеріями для виокремлення моделей координації є ступень концентрації повноважень та розвиненість горизонтальних зв'язків в системі державного управління. На підставі цього, можна виокремити три моделі координації політики європейської інтеграції. До першої моделі можна віднести країни з високим рівнем функціональної централізації і горизонтальної координації (Польща, Болгарія, Литва, Латвія та Македонія). До другої моделі країни з низьким рівнем функціональної централізації та високим рівнем горизонтальної координації (Естонія). І остання модель, до якої належить Хорватія, представляє цікавий випадок країни-кандидата з абсолютно відмінною інституційною моделлю координації євроінтеграції порівняно з іншими державами.

4. Оцінка переваг та недоліків функціонування механізму координації політики європейської інтеграції проводилась за такими напрямами:

Прийняття рішень щодо формування та впровадження політики: досить не чітко виписані функції та обов'язки, покладені на Президента, Прем'єр-міністра, Кабінет Міністрів та Верховну Раду у сфері європейської інтеграції. Розгалужена мережа спеціалізованих рад та робочих груп високого рівня.

Планування та координація політики у сфері європейської інтеграції: відсутність Стратегії інтеграції України з ЄС з огляду на нові обставини перговорного процесу та викликів нової політики ЄС щодо України. Не завершеність розробки єдиної бази для планування, впровадження та моніторингу процесу європейської інтеграції. Не достатнє забезпечення процесу європейської інтеграції інформаційними технологіями, комунікаційними засобами та фінансами. Недосконалість процедур адаптації законодавства та відсутність процедури офіційного оцінювання впливу та консультацій.

Координація донорської допомоги: Не достатня консолідація стратегічних зусиль і забезпечення цілісності та послідовності будь-якої діяльності, пов'язаної з впровадженням Європейського інструменту сусідства та партнерства, донорською допомогою, урядовими стратегіями та державним бюджетом, а також мало ефективний розподіл донорських коштів.

Управління зовнішніми відносинам з ЄС: Створено контактний пункт для спілкування з ЄС, який поки не достатньо авторитетно виступає як з питань внутрішньої, так і зовнішньої політики. Якщо на переговорному етапі можлива ситуативна координація, що має місце зараз, то далі буде необхідно забезпечити регулярний моніторинг та звітування щодо виконання зобов'язань перед українським урядом та ЄС.

Підготовка кваліфікованих фахівців у сфері європейської інтеграції: Не чітко розподілені повноваження та обов'язки між основними учасниками процесу професійного навчання з питань європейської інтеграції. Відсутність стратегії та єдиної системи навчання фахівців з європейської інтеграції. Недосконала система кар'єрного росту для висококваліфікованих фахівців з європейської інтеграції. Розпорошеність штату кваліфікованих викладачів і слабка орієнтація на тренінгові технології навчання.

5. Становлення і розвиток механізму координації політики європейської інтеграції відбувається в рамках протиріч у функціях різних установ (наприклад, обмеження основної відповідальності галузевих міністерств) та часткового перетворення координаційного центру на «проміжний пункт». Водночас система координації має систематично охоплювати всі ланки процесу управління; рівномірна увага має приділятися плануванню, впровадженню, координації, аналізу, комунікації тощо.

6. Основною тенденцією розвитку механізму координації політики європейської інтеграції в системі державно управлінських відносин є трансформація моделі вироблення та реалізації політики в цій царині на користь більш високого рівня функціональної децентралізації та горизонтальної координації. Вірогідність цих перетворень залежить як від динаміки відносин Україна-ЄС, так і від організації управління, якості спеціалістів, що працюють в цій сфері. Централізація функцій з координації політики європейської інтеграції вимагає перегляду ролі органу, відповідального за європейську інтеграцію, його компетенцій, функцій та основних завдань, а також організаційної структури та схеми відносин з іншими установами. Тому є доцільним створення на базі Бюро європейської інтеграції Секретаріату КМУ Національного агентства з європейської інтеграції, яке звітуватиме безпосередньо віце-прем'єр-міністру, відповідальному за справи ЄС. Основні функції Національного агентства включатимуть:

· Розробку системи європейської інтеграції;

· Розробку і запровадження євроінтеграційної політики;

· Стратегічне керівництво та регулювання євроінтеграційної координації;

· Аналіз євроінтеграційної політики та її координування з міністерствами;

· Арбітраж політичних позицій та суперечок;

· Моніторинг виконання майбутньої Угоди про Асоціацію;

· Координація євроінтеграційної політики з ЄС.

7. Основними напрямками діяльності з підвищення ефективності механізму координації політики європейської інтеграції є:

§ створення єдиного міжвідомчого координаційного механізму на рівні секторальних міністерств для цілей координації євроінтеграційних зусиль на рівні вищих посадових осіб адміністрації та розробити необхідні правила та процедури, а також повноваження з точки зору прийняття рішень;

§ розробка єдиної бази євроінтеграційного планування, впровадження та моніторингу, та вдосконалення механізму планування та моніторингу впровадження Порядку денного Україна-ЄС;

§ поновлення Національної стратегії євроінтеграції України. Це необхідно зробити у розрахунку на наступні 15-20 років, як позитивну та серйозну відповідь на нову політику ЄС по відношенню до України. Ця стратегія має бути коротким документом, як політична заява з повною згодою щодо її змісту та цілей між Президентом та прем'єр-міністром. Проект Стратегії слід винести на загальне обговорення за участю політиків, підприємців, вчених та громадянського суспільства.

§ розробка стандартних координаційних систем євроінтеграції та процедур, підготовка практичного посібнику. Це має передбачати:

- продовження розробки зразків та шаблонів документів для міністерств (наприклад, зразок звіту про засідання робочої групи консультантів) з метою поліпшення процесів обміну інформації, планування та моніторингу системи євроінтеграційних процесів, та розробити посібник з питань процес та процедур координації євроінтеграції;

- визначення загальних вимог, процедур та шаблонів для міністерств з метою оцінки загальних та пов'язаних з ЄС наслідків нового законодавства для правової системи, державного бюджету, підприємств або навколишнього середовища;

§ розробити стратегію в сфері інформаційних технологій для розробки системи управління інформацією (СУІ) з метою моніторингу та управління євроінтеграційною координацією заходів в рамках Порядку денного Україна-ЄС та Угоди про Асоціацію Україна-ЄС та пов'язаною з цим інформацією;

§ посилити співробітництво між БЄІ, іншими ключовими євроінтеграційними координаційними департаментами та міністерством фінансів з метою забезпечення фінансового планування впровадження Порядку денного Україна-ЄС, включаючи створення механізму співробітництва між БЄІ, Міністерством фінансів та іншими євроінтеграційними координаційними інститутами та відомствами з метою забезпечення ефективного використання державного бюджету для пріоритетних потреб в сфері євроінтеграції.

політика європейський інтеграція управління

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Гнидюк Н. Гонцяж Я. Інституційні механізми регіонального розвитку в Україні: шлях до майбутнього / Н. Гнидюк, Я. Гонцяж // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / [За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва]. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - Вип. 2 - В 4-х ч. - Ч.1. - С.66-73.

2. Гнидюк Н.А., Гонцяж Я. Розвиток державної служби в Польщі. Елементи стратегії реформування державної служби та проблеми, пов'язані з її впровадженням / Н. Гнидюк, Я. Гонцяж // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України: Науковий журнал. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - №3 - С.36-44.

3. Гнидюк Н.А. Публічна адміністрація як об'єкт структурних змін / Н.А. Гнидюк // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - Вип. 1 - С.202-212.

4. Гнидюк Н.А., Соболь Р.Г. Модель координації євроінтеграційної політики: адміністративні та економічні чинники впливу / Н.А. Гнидюк, Р.Г. Соболь // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. У 2-х частинах. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - Вип.2 (29). - Ч.2. - С. 69-76.

5. Гнидюк Н.А., Соболь Р.Г. Роль національних парламентів у європейських процесах / Н.А. Гнидюк, Р.Г. Соболь // Державне будівництво [електронне видання Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України]. У 2-х частинах. - 2007. - Ч.1 - Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2007-1-1/doc/5/06.pdf

6. Гнидюк Н.А. Модернізація координаційної взаємодії органів державної влади при розробці та реалізації політики європейської інтеграції України / Н.А. Гнидюк // Теорія та практика державного управління. Збірник наукових праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. - Вип.3 (30). - С.372-379.

7. Гнидюк Н.А. Механізм координації політики європейської інтеграції в системі державно-управлінських відносин / Н.А. Гнидюк // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. - Вип.2 (39). - С. 62-72.

Статті в інших виданнях, навчальні посібники

8. Гнидюк Н., Гонцяж Я. та ін. Самоврядування та органи територіальної влади в Польщі / Я.Гонцяж, Н. Гнидюк, О. Куленкова, В. Гуменюк; [За заг. ред. Я. Гонцяжа]. - К.: Вид-во “Міленіум”, 2001. - 184 с. (розділ 4)

9. Гнидюк Н. Засади функціонування системи державного управління (уроки з досвіду країн Центральної та Східної Європи, що готуються до вступу в ЄС) / Н. Гнидюк. - Тернопіль:Лілея, 2001. - 40 с.

10. Гнидюк Н., Гонцяж Я. Свобода інформації та виконавча гілка влади: Правові норми. Інституції. Процедури./ Я. Гонцяж, Н. Гнидюк. - К.: Вид-во “Міленіум”, 2002. - 244 с.

11. Гнидюк Н. Гонцяж Я., Новак-Фар А. Механізми координації європейської політики: практика країн-членів та країн-кандидатів. / Н.Гнидюк, А. Новак-Фар, Я. Гонцяж, І. Родюк. - К.:Вид-во “Міленіум”, 2003. - 384 с.

12. Гнидюк Н.А., Федонюк С.В. Розширення Європейського Союзу та досвід реформ країн. Центрально-Східної Європи у контексті приєднання до ЄС: навчальний посібник / [Н.А. Гнидюк, С.В. Федонюк]; За заг. ред. М. Бойцуна, Я. Мудрого та ін. - К.: Вид-во “Міленіум”, 2009. - 354 с. (частини 1,2, 3 у співавторстві, 4)

13. Гнидюк Н.А., Стрельцов В.Ю. Розширення Європейського Союзу та досвід реформ країн. Центрально-Східної Європи у контексті приєднання до ЄС: методичні вказівки для викладача-тренера / [Н.А. Гнидюк, В.Ю. Стрельцов]; За заг. ред. М. Бойцуна, Я. Мудрого та ін. - К.: Вид-во “Міленіум”, 2009. - 82 с. (частина 2)

14. Гнидюк Н.А. Інструмент європейського сусідства та партнерства та фінансова допомога ЄС/ Н.А. Гнидюк; за заг. ред. доц. В.Ю. Стрельцова. Польсько-Українська фундація співпраці ПАУСІ. - К.: Книга плюс, 2010. - 192 с.

Праці у збірниках наукових конференцій

15. Гнидюк Н.А., Стрельцов В.Ю. Демократизація системи європейського врядування / Н.А. Гнидюк, В.Ю. Стрельцов // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 травня 2007 р.: У 4 т./ [За заг. ред. О.Ю. Оболенського, С.В. Сьоміна]. - К.: Вид-во НАДУ, 2007. - Т.2. - С. 272-274.

16. Стрельцов В.Ю., Гнидюк Н.А. Впровадження бюджетної підтримки ЄС в Україні / В.Ю. Стрельцов, Н.А. Гнидюк // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: Матеріали VІI регіональної наук.-практ. конф., м. Дніпропетровськ, 14 травня 2010 р. / За заг. ред. С.М. Серьогіна, О.М. Рудіка - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2010. - С. 232-234.

17. Гнидюк Н.А. Питання підготовки державних службовців у сфері європейської інтеграції / Н.А. Гнидюк // Удосконалення правового забезпечення державно-службових відносин в Україні: європейський контекст: Матеріали наук.-практ. конф., м. Дніпропетровськ, 10-11 грудня 2010 р./ За заг. ред. Л.Л. Прокопенка - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2010. - С. 133-134.

Размещено на Allbest.ru