Політика нейтрального Туркменістану в контексті трансформаційних процесів пострадянського періоду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІМ. І. Ф. КУРАСА

УДК 32:341.214(575.4)"19/20"

Спеціальність: 23.00.02 - політичні інститути та процеси

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

ПОЛІТИКА НЕЙТРАЛЬНОГО ТУРКМЕНІСТАНУ В КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ

Бахтиєв

Руслан Абдулхаєвич

Київ

2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Соколов В'ячеслав Миколайович,

Одеський державний економічний університет, професор кафедри політології

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

Якушик Валентин Михайлович,

Національний університет "Києво-Могилянська академія", професор кафедри політології

кандидат політичних наук,

Ляшенко Тетяна Михайлівна,

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, науковий співробітник відділу теоретичних і прикладних проблем політології

Захист відбудеться " 24 " травня 2011 р. о 12:00 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.181.01 в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Кутузова, 8, зал засідань вченої ради (кім. 202).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Кутузова, бібліотека (кім. 218).

Автореферат розісланий "22" квітня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

Зеленько Г. І.

доктор політичних наук



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження політики держави, що проголосила свій нейтралітет як принцип відносин у світовій політиці, безперечно ставить науковий та практичний інтерес. Політика нейтралітету передбачає набір конкретних кроків політичного, економічного та соціального характеру, які необхідні для її забезпечення.

Політика нейтралітету має глибокі історичні корені, а в новітній історії вона отримала значного поширення та є багатоплановою. Це пояснюється тим, що політика нейтралітету має ряд переваг порівняно з блоковим статусом держави й інколи є одним з важливих засобів збереження суверенітету конкретної держави насамперед тому, що політика нейтралітету є антиподом політиці війни, агресії, будь-якому збройному чи іншому конфліктові; політика нейтралітету завжди була сприятливішою для держав - слабших геополітичних гравців, даючи їм змогу уникати агресії з боку сильніших держав шляхом прийняття компромісних політичних рішень дипломатичним шляхом; вдосконалення міжнародного права, власної законодавчої бази національних держав, сприяє запобіганню утворення джерел протистояння країн з різною політичною, ідеологічною, релігійною та іншою орієнтацією. Таким чином послаблюється сама тенденція створення військових блоків, союзів, що протистоять один одному, а країни, що не входять до військових альянсів, отримують можливість впливати на ситуацію, висловлювати свою точку зору, відстоювати миролюбні позиції.

Обрання за об'єкт дослідження політику нейтралітету, яку проводить Туркменістан, пояснюється тим, що Туркменістан, є пострадянською державою, яка набуває статусу суб'єкта міжнародної політики і досвід цієї країни у сфері вибудовування політики нейтралітету, гарантом якої стала Організація Об'єднаних Націй, може мати безпосереднє практичне значення для України, яка наразі остаточно визначилася з власним позаблоковим статусом і потребує належної науково обгрунтованої стратегії для реалізації політики нейтралітету, що неможливо без вивчення відповідного досвіду інших країн.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Науково-дослідну роботу із зазначеної проблеми виконано згідно з науковими планами кафедри політології Одеського державного економічного університету, зокрема в рамках комплексного наукового проекту кафедри "Регіональна політика та її роль у демократичній перебудові суспільства" (держ. реєстр. № 1050008962).

Ступінь наукової розробки проблеми детально розкрито у першому розділі дослідження. Загалом усі проаналізовані наукові праці свідчать про те, що політика нейтралітету як і підходи до її визначення істотно трансформувалися під впливом зміни політичної архітектоніки світу. З проаналізованих джерел також можна зробити висновок про відсутність комплексних досліджень, які б пояснювали унікальне у світовій практиці явище - здобуття нейтрального статусу Туркменістаном, гарантом якого є ООН, що свідчить на користь пропонованого дослідження.

Мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні політики держави, яка отримала статус постійного нейтралітету, в умовах трансформаційних процесів пострадянського періоду. Результатом роботи також є вивчення політики країн, що є нейтральними де-факто або мають статус нейтральних. Поставленими в дисертації завданнями визначено такі:

— обґрунтувати теоретико-методологічні концепції, що визначають поняття "політика нейтралітету";

— охарактеризувати конкретні механізми реалізації політики нейтралітету в сучасних геополітичних умовах на прикладі Туркменістану;

-- комплексно дослідити процес отримання статусу постійного нейтралітету Туркменістаном під егідою ООН і подальші наслідки цього акту;

— проаналізувати внутрішньополітичні фактори, які вплинули на вибір Туркменістаном нейтрального статусу;

— охарактеризувати рівень соціально-економічного розвитку, який має безпосередній вплив на підтримання Туркменістаном нейтрального статусу;

-- виявити основні тенденції розвитку Туркменістану в архітектурі країн Центральної Азії, зокрема пострадянських республік, у контексті регіональної безпеки;

-- ввести до наукового обігу дані, отримані з різних джерел (у тому числі туркменською мовою), що мають значення для вивчення політики нейтрального Туркменістану.

Об'єктом дослідження є внутрішня та зовнішня політика Туркменістану.

Предметом дослідження є сутність політики нейтралітету, якої дотримується Туркменістан.

Методи, використані під час написання дисертації, ґрунтуються на дотриманні загальнонаукових принципів пізнання. Для визначення форм і напрямів державної політики нейтралітету були використані методи аналізу та синтезу у поєднанні з принципом історизму, що дало змогу проаналізувати еволюційний розвиток країни та її нейтралітету в наявних геополітичних умовах. Хронологічний і порівняльний методи дослідження дали змогу відокремити та проаналізувати певні підходи до розуміння сутності політики нейтралітету як явища у світовій практиці. Зокрема, порівняльний метод було застосовано для аналізу ситуацій, характерних для інших держав. У цілому - порівняльно-ретроспективний метод дозволив порівняти між собою чинники проявів політичних дій окремих держав, які мали статус нейтралітету. Системно-функціональний метод використовувався при дослідженні внутрішньої політики, яку здійснював Туркменістан у пострадянський період. Загалом, використання різних методів дослідження визначалося специфікою об'єкта і предмета дисертації, а також її метою та завданнями.

Емпіричну базу дослідження становлять політико-правові документи (Конституція Туркменістану та інші нормативно-правові акти), документи, книги, матеріали виступів та коментарі президентів Туркменістану С. А. Ніязова та Г. М. Бердимухамедова, матеріали періодичних видань - газети "Нейтральный Туркменистан" (до 1995 р. -- "Туркменская искра"), яка регулярно виходить туркменською та російською мовами, офіційні статистичні дані Державного комітету Туркменістану зі статистики.

Наукова новизна отриманих результатів виявляється у постановці, аналізі та поглибленому розгляді таких проблем:

Вперше:

— до наукового обігу введено документи та матеріали (зокрема туркменською мовою), що розкривають політичну, економічну, дипломатичну, ідеологічну та інші складові діяльності Туркменістану як нового суб'єкта міжнародної політики;

-- проаналізовано процес отримання Туркменістаном правового статусу постійного нейтралітету під егідою Організації Об'єднаних Націй і подальший розвиток у цьому статусі. Статус постійного нейтралітету Туркменістану є наслідком впливу факторів ендогенного (набуття державної незалежності, особливості геополітичного становища, процеси глобалізації) та екзогенного (необхідність забезпечення політичної стабільності всередині держави, необхідність утвердження нової політико-правової моделі організації влади) характеру;

Уточнено такі положення:

— феномен нейтралізму за умов поглиблення процесів глобалізації в останні два десятиліття, його значення у відношеннях світових процесів; так, нейтралізм з принципу у системі міжнародних відносин перетворився в конкретну політику держав - політику нейтралітету, яка набула закріплення у відповідних міжнародних нормативно-правових актах;

— основні визначальні риси зовнішньої політики та ситуація, що склалася у відносинах Туркменістану з країнами світового співтовариства, серед іншого й з державами Центральноазійського регіону, полягають у прагненні Туркменістану стати активним суб'єктом регіональної політики і бажанні збереження політичної стабільності як всередині держави, так і у регіоні загалом;

-- політика яку проводить Туркменістан є наслідком еволюції політичної системи, що підпорядкована прагненню правлячої еліти зберегти високий рівень керованості державою та підтриманню належного рівня соціально-економічного розвитку і рівня життя громадян Туркменістану; така політика дала можливість уникнути жорстких міжнародних (регіональних) та внутрішніх конфліктів в країні, що сприяє сталому соціально-економічному розвитку Туркменістану;

— обґрунтовано та проаналізовано геополітичне становище Туркменістану в Центральноазійському регіоні, особливість якого в тому, що Туркменістан займає "серединне" положення в регіоні, а високий рівень інтегрованості у регіональні торгівельно-економічні відносини сприяє стабільному економічному зростанню держави, ефективна соціально-економічна політика сприяє зростанню рівня життя громадян держави і загалом свідчить про високий рівень легітимності органів державної влади в республіці.

Теоретичне і практичне значення результатів полягає в тому, що в науковий обіг введені нові маловідомі документи, які розширюють джерельну базу вітчизняної політології з проблеми "політики нейтралітету"; теоретичні та практичні положення дисертації у тому числі можуть бути використані в подальшому дослідженні феномену нейтралізму, а також при викладанні курсів з геополітики, політології, основ національної безпеки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи були подані й обговоренні на таких наукових заходах: підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету (2007, 2008, 2009, 2010 рр.); науково-практичній конференції "Могилянські читання -- 2008. 20--24 жовтня 2008 р." (м. Миколаїв); ІІІ науково-практичній конференції молодих вчених "Проблеми підвищення господарювання на макро- і мікроекономічному рівні. 27 березня 2008 р." (м. Одеса); міжнародній науково-практичній конференції "Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформації держави і громадянського суспільства. 26--27 червня 2008 р." (м. Одеса); міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми політичного менеджменту. 15--16 жовтня 2008 р." (м. Київ); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених "Україна в умовах світової кризи: шляхи вирішення проблем. 25 березня 2009 р." (м. Одеса); V Всеукраїнській конференції "Інтелігенція і правда. 24--25 грудня 2009 р." (м. Одеса); V Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених "Україна в умовах соціально-економічного розвитку: проблеми та перспективи. 31 березня 2010 р." (м. Одеса), на круглому столі "Політичний режим і народовладдя в Україні: проблеми взаємовідносин. 27 травня 2010 р." (м. Київ). нейтралітет статус туркменістан геополітичний

Публікації. Основні положення дисертації відображено в 11 публікаціях, 10 з яких у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що поділяються на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (269 найменувань на 26 сторінках) та додатків. Повний текст дисертації становить 206 сторінок, у тому числі основний текст 162 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено об'єкт і предмет дослідження, його мету та завдання, наукову новизну, подано теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ -- "Теоретико-концептуальні основи політики нейтралітету" -- присвячено науковій розробці досліджуваної теми, визначенню наукових підходів у вивченні об'єкта і предмета дослідження.

У першому підрозділі -- "Ступінь наукової розробки та джерельна база дослідження" проаналізовано роботи вітчизняних та зарубіжних дослідників, присвячених проблемі нейтралітету. Крім того, проаналізовано роботи, які стосуються ширших проблем - а саме трансформації політичних систем пострадянських республік, у тому числі й Туркменістану.

Наукові розробки з цієї проблематики автором поділено на кілька груп. До першої віднесено праці, в яких проаналізовано проблеми становлення нових політичних режимів в пострадянських республіках, зокрема Туркменістані. Це теоретичні розробки, що стосуються зміни політичних систем, державного ладу, функціонування влади та містять концептуальний аналіз цих явищ. Йдеться про наукові праці А. Авторханова, В. Бабкіна та В. Селіванова, В. Большакова, В. Лєдяєва, Ф. Рудича, Л. Сморгунова, В. Халіпова, А. Чемшита, В. Якушика та інших.

До другої групи віднесено роботи, що стосуються окремих аспектів процесів трансформації у пострадянських республіках і пов'язані, зокрема, з проблемами лідерства, авторитаризму, державного управління, -- роботи, що характеризують, в тому числі і конституційну модель організації влади в Туркменістані за часів першого президента С. А. Ніязова. Тут потрібно виокремити книги та статті Т. Батенка, О. Дергачова, Т.Ляшенко, А. Пахарєва, Н. Сахарова, В. Соколова, Р. Есенова та інших.

Вивчаючи проблему політики Туркменістану, автор особливу увагу звертає на етнонаціональну політику в державі, спираючись на праці таких авторів: монографія Р. Джангужина, статті А. Зубова, М. Ремізова, Є. Яна та інших. Зазначену проблему частково висвітлено у працях, що розкривають особливості розвитку Центральноазійського регіону: книзі "Геополітика Каспійського регіону", статтях Л. Гусака, Р. Далімова, Б. Ключникова, В. Козіна, Д. Малишева, М. Жаксибаєва, С. Панчаріна, В. Панфілової, Л. Сидорова, Д. Файзуллаєва та інших.

Дослідження політики нейтралізму було проведено на основі вивчення праць радянських вчених 1950-х--1960-х рр., які аналізували так званий "Рух неприєднаних країн". Зокрема, це монографії Б. В. Ганюшкіна "Нейтралитет и неприсоединение", О. Мелікяна "Нейтрализм стран Африки", О. І. Тіунова "Нейтрализм в международном праве", наукові статті О. Афанасьєва, Д. Бараташвілі, А. Галіна, Г. Гуральника, Є. Коровіна, М. Кремньова, Г. Осецької, Ю. Прусякова, Е. Ундень та інших. Також при аналізі політики нейтралітету автор досліджував політику нейтралітету окремих країн - Швеції, Австрії, Мальти, Лаосу, Швейцарії, Японії, Саудівської Аравії.

На підставі аналізу праць зазначених авторів став очевидним той факт, що політика нейтралізму істотно трансформувалася протягом останніх десятиріч і за сучасних геополітичних умов набуває нових форм і механізмів її реалізації, які потребують детального вивчення.

Другий підрозділ -- "Науково-методологічні підходи до аналізу поняття "політика нейтралітету" -- відображає методологію дослідження проблеми отримання Туркменістаном статусу постійного нейтралітету. Нейтралітет будь-якої держави визначає її політику як на регіональному, так і на міжнародному рівнях, чинить визначальний вплив на політику держави, що дотримується принципів нейтралізму. Це означає відповідне ставлення світової спільноти до держави, яка проводить політику нейтралітету, і вимагає відповідних рішень у внутрішній і зовнішній політиці держави. У ході дослідження автор визначає нейтралітет як особливий міжнародно-правовий статус, що означає: по-перше, власне поняття правовий є в основі певного визначення нейтралітету, по-друге, нейтралітет постає як принцип зовнішньополітичної діяльності держави, що передбачає її неучасть у збройних конфліктах, а в мирний час -- відмову від участі у військових союзах і блоках. Саме таку політику і здійснює Туркменістан майже два десятиліття.

Також в роботі знайшло відображення вивчення державного нейтралітету за нових геополітичних умов, коли на зміну біполярному світу прийшов багатополярний, а також вплив процесів глобалізації на країни, які проводять нейтральну політику. Так, процеси глобалізації значною мірою торкнулися більшості країн -- звідси й нове розуміння нейтралізму. Причини, що спонукали декілька країн обрати такий шлях, різні, але загальна мета одна -- відповідна внутрішня й зовнішня політика, що узгоджується з національними інтересами. Міжнародно-правові засади нейтралітету мають відповідати загальному рівню цивілізаційного розвитку, яким характеризується певний час.

Дослідження політики, яку здійснює Туркменістан, не лише має історичну складову, загальний досвід світового співтовариства в цьому напрямку, але й сприяє розумінню нейтралістської політики цієї держави. Розглядаючи Туркменістан з позиції держави з постійним нейтралітетом, слід наголосити, що це найбільш значуща форма нейтралістської політики. Вона має переваги порівняно з іншими формами нейтралітету: за тривалістю, за правовим обґрунтуванням, закріпленням статусу в міжнародно-правових документах і угодах тощо. При цьому національне законодавство країни має бути узгоджене з міжнародними документами: в Туркменістані положення про статус постійного нейтралітету було внесено до Конституції країни (глави 1 та 6).

Як політична доктрина держави, нейтралітет Туркменістану забезпечено: економічно (зростання добробуту населення, розвиток національної економіки, економічна незалежність тощо); політично (зовнішня та внутрішня політики відповідають статусу країни); юридично (існує достатня правова база на рівні Конституції та конституційних законів); ментально-ідеологічно (нейтралітет країни позитивно сприймається більшістю населення, що послаблює можливі агресивні тенденції, водночас посилюючи мирні, нейтралістські).

Другий розділ -- "Туркменістан в системі міжнародної та регіональної безпеки" -- присвячено дослідженню проблем, пов'язаних з становленням та розвитком Туркменістану як самостійного суб'єкта міжнародної політики і факторів, які обумовили вибір ним нейтрального статусу.

У підрозділі 2.1. -- "Республіка на шляху отримання статусу постійного нейтралітету" -- викладено основні етапи отримання Туркменістаном особливого міжнародного статусу у історичній ретроспективі.

У ході дослідження особливу увагу було приділено проблемі колективної безпеки у світі, створенню та подальшому розвитку Організації Об'єднаних Націй, що стала у 1995 р. гарантом постійного нейтралітету Туркменістану. Сьогодні ООН є офіційною міжнародною організацією, що спостерігає за дотриманням принципів суверенної рівноправності всіх її членів, в тому числі права одержання статусу нейтральної держави незалежно від початкових причин.

Докладно розглядається процес підготовки та оформлення статусу постійного нейтралітету Туркменістану, практична діяльність лідера республіки С. А. Ніязова у здійсненні заходів як у межах своєї країни, так і у світовому співтоваристві, що сприяли остаточному вирішенню поставленого завдання: схваленню Генеральною Асамблеєю ООН відомої резолюції за № 50/80 від 12 грудня 1995 р. "Постійний нейтралітет Туркменістану". Зовнішню політику республіки, починаючи з липня 1992 р., коли її президент вперше заявив про прагнення країни стати нейтральною державою, було спрямовано на донесення своїх позицій, пояснення причин отримання статусу постійного нейтралітету. Цю роботу було успішно завершено. Крім явних і очевидних, серед причин, що спонукали Туркменістан до прийняття статусу постійного нейтралітету, були глибинні -- забезпечення власної безпеки.

Від самого початку свого суверенного існування Туркменістан прагнув налагодити конструктивні відносини взаємної поваги з усіма країнами, а з сусідами -- добросусідські. Така робота посилилася після отримання статусу нейтралітету й далі провадиться нині.

У підрозділі 2.2. -- "Політика Туркменістану в системі забезпечення регіональної безпеки" -- викладено основні фактори, що, по-перше, визначають загальну ситуацію в Центральноазійському регіоні, по-друге, характеризують динаміку відносин між Туркменістаном і сусідніми з ним країнами; по-третє, що особливо значуще, дано оцінку сформованим міждержавним стосункам між країнами цього регіону та подано можливу перспективу їхнього розвитку. Відокремлено точки зору на ситуацію у взаєминах Туркменістану з пострадянськими республіками (як двосторонніх, так і в рамках СНД) і з південними сусідами -- Іраном, Афганістаном, Пакистаном.

Стратегічне становище Туркменістану (перетин шляхів північ -- південь і захід -- схід) сприяє прояву активного інтересу до нього не лише з боку сусідніх країн, але й інших, "далекого зарубіжжя": Росії, країн Європи, Близького Сходу, Індії, Китаю, Японії. Звідси -- вже сформовані відносини Туркменістану з країнами світового співтовариства. Так, у дисертації наведено таблицю № 1, де перераховано зустрічі, офіційні візити, прийоми, які провів президент С. А. Ніязов лише протягом 1992 р. Таких було 39, в тому числі 9 офіційних візитів до різних країн (до Ірану -- 2).

Природно, що до Туркменістану проявляли інтерес як економічного, так і політичного характеру, зокрема США, Росія, Китай, Європейський Союз. І хоча "холодна війна" відійшла в минуле, протистояння між країнами існує, як особливість того, що економічні інтереси низки країн поєднуються з військово-стратегічними, і все це відбувається за умов здійснення світової геополітики, в якій беруть участь як великі держави, так і інші країни світу.

У третьому розділі -- "Соціально-економічні та політичні трансформації у Туркменістані" -- докладно проаналізовано політико-владну модель, яка сформувалася у Туркменістані після отримання ним статусу незалежної держави, а також рівень соціально-економічного та культурного розвитку Туркменістану.

У підрозділі 3.1. -- "Генезис політичної системи республіці" -- аналізується становлення та розвиток політичної системи Туркменістану з моменту офіційного проголошення суверенітету та незалежності (27 жовтня 1991 р.) до 2010 р. Двадцятирічний період для республіки був досить суперечливим і неоднозначним за багатьма параметрами. Вирішення економічних, соціальних, національних проблем для країни стало одним зі складових елементів демократизації туркменського суспільства. Разом з тим, президент С. А. Ніязов наголошував, що під час перехідного періоду слід зберігати жорстке державне регулювання, особливо в ідеологічній та соціально-економічній сферах. У такому напрямку й формувався державний устрій Туркменістану, його політична система.

Конституцію республіки була ухвалено 18 травня 1992 р., щоправда, пізніше вносилися доповнення та зміни -- 1995, 1999, 2003, 2005, 2006 рр. Чинний варіант конституції (2007 р.) має значні відмінності від початкового тексту. Першим президентом майже одноголосно на безальтернативній основі було обрано С. А. Ніязова, після його смерті у грудні 2006 р. в лютому 2007 р. новим президентом став Г. М. Бердимухамедов. Згідно з конституцією Туркменістан є президентською республікою.

За два десятиліття в Туркменістані не було соціальних, політичних, національних, релігійних заворушень, зокрема міжплемінних протиріч. (Належність до туркменської національності визначається приналежністю до одного з 24 племен і 40 родів). До 27 вересня 2008 р. в країні діяв представницький орган народної влади -- Халк маслахати (Народна рада), куди входили й депутати меджлісу (парламенту). Нині функціонує лише парламент, останні вибори до якого відбулися у грудні 2009 р. Виконавча влада здійснюється президентом (він же -- прем'єр-міністр), кабінетом міністрів; на місцях -- обраними на загальних виборах органами місцевої влади в велаятах (областях) та етрапах (районах). У містах урядують хакіми (мери) міст. Удосконалення виборчої системи в країні дає можливість залучати до участі в державних і суспільних справах дедалі більше громадян, у тому числі жінок і молоді. На останніх виборах до меджлісу було представлено 288 кандидатів на 125 мандатів.

У підрозділі 3.2. -- "Реформування економіки і соціальної сфери" -- розглядаються питання, пов'язані зі змінами господарського комплексу республіки відповідно до планів його реформування та подальшого розвитку. Туркменістан, здобувши державний суверенітет і незалежність, зіткнувся з багатьма труднощами. Було порушено господарські зв'язки, виникли проблеми технічного, організаційного, фінансового, кадрового та іншого типу. Однак Туркменістану вдалося в початковий період самостійного розвитку уникнути широкого та відвертого розграбування (повальної приватизації) державного майна, що було характерно для інших колишніх радянських республік.

Перехідний період від соціалізму до державного капіталізму був складним. Зважаючи на слабкість економічних важелів (або навіть їх відсутність), Туркменістан потребував значних зусиль, щоб, по-перше запобігти хаосу в країні, по-друге, налагодити адміністративне управління, по-третє, використовувати всі можливі засоби для розвитку національного господарсько-економічного сектору за ринкових умов. Впроваджувався новий принцип економічної стабілізації: зміцнення економічної самостійності держави, досягнення стійкого та збалансованого зростання всіх сфер економіки.

Цьому сприяла наявність значних запасів вуглеводневої сировини. Саме наявність сировинних ресурсів (газ, нафта, сірка, бавовна тощо) за умов раціонального використання дала змогу створити базу для економічного зростання з високими темпами розвитку.

Було проведено фінансову реформу, запроваджено національну валюту (манат), удосконалювалися процеси ціноутворення, накопичення валютних ресурсів. Вирішувалися завдання забезпечення населення продовольством у необхідних обсягах, інші питання соціально-економічного характеру. Розвиток сільськогосподарського виробництва ставав одним із пріоритетних напрямів. Зростав приватний сектор, кооперація за нових ринкових умов.

За офіційними даними, темпи зростання ВВП у республіці були досить високими: 1999 р. -- 16%, 2000 р. -- 18%, 2001 -- 20%, 2004 -- 21%, 2007 -- 21%. Зовнішньоторговельний оборот на 2009 р. становив майже 20 млрд. доларів США. Перевищення доходів над витратами давало змогу проводити в країні активну соціальну політику.

У підрозділі 3.3. -- "Статус постійного нейтралітету як конституційно визначена зовнішньополітична стратегія" -- йдеться про зовнішньополітичну діяльність республіки. В основу цього напряму було покладено принцип міжнародних відносин відповідно до прийнятих міжнародною спільнотою норм, правил та права, в тому числі й принципу постійного нейтралітету, статус якого Туркменістан отримав у 1995 р. Конституція країни регламентує конкретні напрями, яких держава має дотримуватися у своїй зовнішній політиці. Зокрема: зберігати та зміцнювати свій суверенітет; створювати максимально сприятливі зовнішньополітичні умови для розвитку та зростання добробуту в країні; відстоювати й реалізовувати свої національні інтереси; забезпечувати безпеку своїх громадян усіма доступними засобами; розвивати конструктивне взаємовигідне партнерство із зарубіжними державами; забезпечувати повну відповідність своїх зовнішньополітичних дій статутові ООН, документам інших міжнародних організацій згідно з чинним міжнародним правом.

У дисертації вивчено концепцію зовнішньої політики Туркменістану, яка визначає його позиції та дії на міжнародній арені. Вони сьогодні характеризуються послідовністю, рішучістю, але, разом з тим, і обережністю. Все це визначило багатовекторність зовнішньої політики, яка відповідає статусу постійного нейтралітету. Поміж пріоритетних напрямів є такі: 1) країни СНД, 2) Російська Федерація, 3) сусідні Іран і Афганістан, 4) Туреччина, 5) США та країни Європейського Союзу, 6) Китай, 7) Індія та Пакистан. Зазначимо, що тут подано не черговість пріоритетів, оскільки ранжирування змінюється залежно від багатьох обставин, що складаються як у двосторонніх відносинах, так і в загальносвітовій кон'юнктурі. На 1 січня 2010 р. Туркменістан підтримував дипломатичні відносини зі 129 країнами, культурні, економічні та інші -- зі 150 країнами.

У дисертації наголошено, що Туркменістан наразі не має значущих проблем щодо територіальних питань; не має ворожих відносин з будь-якою країною; виступає на міжнародній арені, намагаючись не зачіпати інтереси третіх країн; не висловлює територіальних претензій, визнає міжнародні та регіональні угоди та договори.

Відносини Туркменістану з Російською Федерацією, незважаючи на певні втрати, щороку набувають нових і дедалі конкретніших форм -- як в економічній, так і в гуманітарній сферах. Так званий "китайський зовнішньополітичний вектор" для Туркменістану посідає дедалі важливіше місце: за два десятиліття зовнішньоторговельний оборот між країнами зріс у 70 разів. Особливе значення у всій зовнішній політиці Туркменістану мають відносини із США -- тут не лише економічні інтереси, а й геополітичні, якщо врахувати, що в США складні відносини з Іраном, а в Афганістані вже кілька років перебувають американські війська. У всякому разі важко назвати сферу діяльності Туркменістану (внутрішню чи зовнішню), куди не прагнули б втрутитися США тією чи іншою мірою. Відносини з Україною не набули поки необхідного та масштабного розвитку.

Досить міцні стосунки склалися в Туркменістану з Туреччиною, вони розпочалися після візиту до цієї країни президента С. А. Ніязова 2--4 грудня 1991 р. Туркменістан використовує досвід Туреччини у державному будівництві, в економіці, у формуванні правового поля за умов перехідного періоду до ринкових відносин, а також у вирішенні релігійних питань. Саме Туреччина серед перших визнала незалежний Туркменістан 25 грудня 1991 р., підтримала прийняття ним статусу постійного нейтралітету; у 2008 р. 512 туркменських підприємств працювали з використанням турецького капіталу.

Таким чином, посідаючи позицію нейтральної держави, Туркменістан успішно провадить свою багатовекторну політику на міжнародній арені, отримуючи відповідні дивіденди.

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження. Результатами цього дисертаційного дослідження стали такі положення наукового та науково-практичного характеру:

1. Політика Туркменістану базується на принципі нейтралізму, який має історично-правову основу і базується на досвіді, накопиченому країнами світу, які підтримують нейтральний статус. Сучасні процеси глобалізації перетворюють форми та види нейтралітету; особливе місце серед них посідає статус постійного нейтралітету Туркменістану під егідою ООН. В історичній ретроспективі відбувалася еволюційна зміна нейтралітету, однак класичний нейтралітет і раніше передбачав неучасть держави у будь-якому військовому конфлікті, а отже був спрямований проти війни як такої.

Нейтралітет як державна політика, яку здійснює Туркменістан, означає взаємини однієї держави з іншими, зі світовим співтовариством загалом. Принципи нейтралізму мають глибокі історичні корені, але саме в новітній час вони стали поширюватися, знайшли закріплення у міжнародно-правових документах. Одним з прикладів є отримання статусу постійного нейтралітету Туркменістаном. Теоретичні концепції нейтралізму в цілому, а також різних форм, видів, підвидів нейтралітету вже існують. Відповідно до тих чи інших історичних подій становище нейтралітету трансформується в конкретні міжнародні документи, акти, договори тощо, які поступово утворюють теоретичної та практичні засади нейтралізму.

Однією з форм нейтралітету є постійний нейтралітет як правовий статус держави: він має конкретний -- безстроковий -- період дії, його можуть підтримувати (бути гарантами) одна або декілька країн. Отримання Туркменістаном статусу постійного нейтралітету є унікальною подією, оскільки його гарантом стала Організація Об'єднаних Націй, тобто вся світова спільнота. Ця форма нейтралітету насичена новим змістом на відміну від інших форм, наприклад, договірного або тимчасового нейтралітету, що зустрічалися раніше: як правило, договірний нейтралітет стосується взаємин двох або декількох держав. Можна говорити й про так званий "традиційний нейтралітет" (приклад -- Швеція, де він є одним з елементів зовнішньої політики держави).

2. Рівень наукової розробки досліджуваної проблеми -- політики нейтралітету незалежного Туркменістану -- досить скромний. Якщо врахувати, що цим займаються фахівці різних наук, то саме в політологічному спектрі ще є досить багато невивчених питань, що стосуються зазначеної теми. До теоретичних, основоположних праць віднесено роботи класиків гуманітарних галузей науки; певний науковий пласт становить міжнародно-правова література, в якій розглядаються доктрини розвитку державності, європейське право, права та обов'язки держав відповідно до міжнародних угод.

3. Нейтральний Туркменістан повною мірою вписується до архітектури Центральноазійського регіону, куди входять пострадянські республіки, що прагнуть зберігати його безпеку. Сформовані доброзичливі відносини з країнами-сусідами дають можливість для спільного вирішення політичних, економічних та багатьох інших питань як у межах СНД, куди входить і Туркменістан, так і в регіональному масштабі. Володіючи величезними стратегічними природними ресурсами, Туркменістан йде на зближення в багатьох сферах з державами Центральної Азії. Чималою мірою ці обставини сприяють тому, що конфліктна ситуація і тим більше військові дії не перекинулися з Афганістану на північ, а фундаменталістські сили Ірану істотно не впливають на свого сусіда. Ці обставини тим важливіші, що саме з Пакистану та Афганістану поширюється загроза тероризму, звідти ж іде в Середню Азію і далі наркотрафік. Небезпечне і поширення ваххабізму, чому Туркменістан також перешкоджає.

4. За роки незалежності республіка стрімко розвиває економічні зв'язки: продаючи енергоносії, отримує необхідні їй машини, механізми, устаткування тощо, а також послуги фахівців. Активність одних країн на економічному полі Туркменістану спонукала інші до масштабнішої співпраці з туркменською стороною. Перш за все тут стикалися інтереси великих держав, кожна з яких прагне зміцнити свої позиції, використовуючи різноманітні важелі. Таким чином, Туркменістан посів своє місце в регіоні Центральної Азії, і домігся вирішення проблем політичного, економічного, господарського, військового та іншого характеру, перш за все з сусідами. Загалом, нейтралістська позиція Туркменістану сприяє недопущенню конфліктних ситуацій, а здійснювана миротворча політика створює можливості для компромісних вирішень складних проблем.

5. Політика Туркменістану за багато років виявила та довела свою життєздатність; у доступному для прогнозування майбутньому можуть з'явитися нові її форми, види, підвиди, проте не зникне доцільність проголошення нейтрального статусу за певних правових, політичних чи навіть військових обставин. Туркменістан довів свою прихильність нейтралістській політиці як у міжнародних відносинах, так і у внутрішній політиці. Це засвідчують авторитет країни на міжнародній арені, який дедалі зростає, та її успіхи в соціально-економічній сфері.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бахтыев Р. А. Нейтралитет как принцип внешнеполитической деятельности государства / Р. А. Бахтыев, В. Н. Соколов // Науковий вісник Одеського державного економічного університету.-- Одеса, 2006.-- № 12 (32). -- С. 162--169.

2. Бахтыев Р. А. Причины возникновения и правовой аспект Туркменского нейтралитета / Р. А. Бахтыев // Науковий вісник Одеського державного економічного університету.-- Одеса, 2008.-- № 8 (64). -- С. 101--110.

3. Бахтыев Р. А. Нейтрализм: история и традиции / Р. А. Бахтыев Р.А., В. Н. Соколов // Вестник Сев. НТУ. Серия: Политология: сб. научных трудов.-- Севастополь, 2008.-- Вып. 91. -- С. 15--18.

4. Бахтыев Р. А. Нейтрализм как форма международных отношений / Р. А. Бахтыев // Науковий вісник Одеського державного економічного університету.-- Одеса, 2006.-- № 20 (76). -- С. 78--84.

5. Бахтыев Р. А. Нейтралитет как статус государства / Украина в системе современных цивилизаций: трансформация государства и гражданского общества. Материалы ІІ международной научно-практической конференции. 26--27 июня 2008 г.-- Одесса: "ВМВ", 2008. -- С. 307--308.

6. Бахтыев Р. А. Туркменистан: стратегический курс нейтралитета продолжается / Р. А. Бахтыев // Науковий вісник Одеського державного економічного університету.-- Одеса, 2009.-- № 6 (84). -- С. 166--172.

7. Бахтиєв Р. А. Туркменістан: шлях до нейтралітету / Р. А. Бахтиєв, В. М. Соколов // Політичний менеджмент.-- Київ, 2008.-- № 6 (33). -- С. 90--96.

8. Бахтыев Р. А. ООН и нейтралитет Туркменистана: феномен в международных отношениях / Р. А. Бахтыев // Грани.-- Днепропетровск, 2009.-- № 5 (67). -- С. 145--148.

9. Бахтыев Р. А. Нейтралитет как форма государственной политической деятельности / Р. А. Бахтыев // Вестник СевНТУ. Серия: Политология: сб. научных трудов.-- Севастополь, 2009.-- Вып. 100. -- С. 172--178.

10. Бахтиєв Р. А. Особливості політичного режиму Туркменістану / Р. А. Бахтиєв // Політичний менеджмент.-- Київ, 2010.-- Спеціальний випуск. -- С. 80--85.

11. Бахтыев Р. А. Туркменистан в сфере международных интересов / Р. А. Бахтиєв // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.-- Київ, 2010.-- №4. -- С. 469--477.



АНОТАЦІЯ

Бахтиєв Р. А. Політика нейтрального Туркменістану в контексті трансформаційних процесів пострадянського періоду. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02. -- політичні інститути та процеси. -- Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Київ, 2011.

Дисертацію присвячено політиці нейтрального Туркменістану в пострадянський період. Оскільки Туркменістан вперше в історії отримав статус нейтральної держави під егідою ООН, на вивченні передумов та чинників ендогенного та екзогенного характеру, які сприяли отриманню державою такого статусу приділено особливу увагу.

Проаналізовано численні джерела, що склали теоретичну та емпіричну базу дослідження (зокрема туркменською мовою). Деталізовано особливості отримання статусу нейтральної держави. Розглянуто етапи змін у політичному устрої країни внаслідок змін її становища у міжнародному співтоваристві. Розкрито напрямки зовнішньої політики Туркменістану. Особливу увагу приділено економічним зв'язкам, зовнішній торгівлі, будівництву великих технічних об'єктів. Вирішення регіональних проблем також є серед значущих аспектів політики нейтрального Туркменістану. Республіка знаходиться поміж досить різних країн Центральної Азії, і багато питань їй доводиться вирішувати спільно з сусідами (Узбекистан, Іран тощо). Охарактеризовано основні нагальні проблеми двосторонніх і багатосторонніх відносин Туркменістану з країнами СНД та іншими сусідніми країнами.

Ключові слова: Туркменістан, постійний нейтралітет, політична система, соціально-економічні трансформації, зовнішньополітичні зв'язки, нейтралістська політика.



АННОТАЦИЯ

Бахтыев Р. А. Политика нейтрального Туркменистана в контексте трансформационных процессов постсоветского периода. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02. -- политические институты и процессы. -- Институт политических и этнонациональных исследований им. И. Ф. Кураса НАН Украины, Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию политики нейтрального Туркменистана в постсоветский период. Поскольку Туркменистан впервые в истории получил статус нейтрального государства под эгидой Организации Объединённых Наций, на изучении предпоссылок и факторов ендогенного и екзогенного характера, под влиянием которых государство получило такой статус, было уделено особое внимание.

Проанализированы многочисленные и разнообразные источники, главным образом документы, составившие теоретическую и эмпирическую базу исследования (в том числе на туркменском языке). Детализированы факторы, характеризующие особенности процесса получения статуса нейтрального государства. Рассмотрены этапы изменений в политическом устройстве республики, произошедшие в связи с изменениями её положения в международном сообществе. Важно отметить, что Туркменистан целеустремлённо шел к новому для себя статусу, и этот процесс был нелёгким.

На основе изучения различных документов в диссертации представлены этапы перемен в политической, экономической, социальной сферах, происходившие в Туркменистане за последние два десятилетия. Принятая в 1992 г. Конституция (с последующими дополнениями и изменениями) регламентировала статус Туркменистана в качестве государства, придерживающегося постоянного нейтралитета. Тем самым правовая база давала возможность республике действовать в соответствии с принятым статусом.

В диссертации раскрываются основные направления внешнеполитической деятельности Туркменистана с учётом уже сложившихся отношений или вновь сформированных. Особое внимание уделено экономическим связям республики, ее внешней торговле, строительству крупных технических объектов, особенно газопроводов.

Решение региональных проблем также выступает в числе значимых аспектов политики нейтрального Туркменистана. Следует учесть, что эта республика находится посреди довольно разных стран Центральной Азии, и многие вопросы Туркменистану приходится решать совместно со странами-соседями (Узбекистан, Таджикистан, Иран, Афганистан). В диссертации охарактеризованы основные проблемы двухсторонних и многосторонних отношений, требующие решения.

В системе СНГ Туркменистан также прошел непростой путь -- от критически-настороженного отношения до активного участия в двусторонних и многосторонних отношениях со странами СНГ в последние годы. Также достаточно подробно рассматриваются взаимоотношения с Российской Федерацией и другими странами содружества.

Ключевые слова: Туркменистан, постоянный нейтралитет, политическая система, социально-экономические трансформации, внешнеполитические связи, нейтралистская политика.



SUMMARY

Bakhtyiev R.A. Policy of Neutral Turkmenistan In the Context of Transformation Processes of the Post-Soviet Period. - Manuscript.

Thesis for obtaining a degree in political science 23.00.02 - political institutions and processes. - I.F.Kuras Institute of Political and Ethnic Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev 2011.

Dissertation is devoted to a policy of neutral Turkmenistan in the post-Soviet period. Urgency of the problem is substantiated: for the first time Turkmenistan got status of neutral state under the aegis of UN. Domestic and foreign policy is considered in this aspect.

Numerous of sources were analyzed, which made the basis of the research (particularly in the Turkmen language). Peculiarities of getting the status of neutral state are detailed. The stages of changing in the political system of the country caused of its position in the international community are examined too.

On the basis of documents stages of changing in political, economic and social sphere in Turkmenistan for the last 20 years are presented in the dissertation. Constitution which was approved in 1992 (with further amendments) regulated the status of Turkmenistan as a state of permanent neutrality.

Areas of foreign policy of Turkmenistan were exposed. Particular attention was paid to economic, foreign trade, construction of large technical buildings.

The decision of the regional problems is also among the important aspects of policy of neutral Turkmenistan. The Republic is situated among quite different countries of Central Asia, and many issues it need to solve together with its neighbors (Uzbekistan, Iran, etc.). The basic immediate problems of bilateral and multilateral relations were characterized too.

Keywords: Turkmenistan, permanent neutrality, political system, social-economic transformations, foreign relations, policy neutral.

Размещено на Allbest.ru