Суспільно-політичні погляди Лонгина Цегельського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Суспільно-політичні погляди Лонґина Цегельського

Здоровега Мар'яна Володимирівна

• Львів - 2010
• Анотація
• Здоровега М.В. Суспільно-політичні погляди Лонґина Цегельського. - Рукопис.
• Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01. - теорія та історія політичної науки. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2010.
• У дисертації здійснено комплексне дослідження змісту, особливостей становлення та розвитку суспільно-політичних поглядів відомого українського діяча й мислителя Лонґина Цегельського. Розкрито державотворчу спрямованість суспільно-політичної діяльності Л. Цегельського й обґрунтовано самобутній характер внеску вченого в українську політичну теорію та практику з огляду на раціональне сприйняття державотворчих проблем і активну участь у реалізації українських національних інтересів. Увагу зосереджено на підходах Л. Цегельського до розгляду проблем українського державотворення та особливостях еволюції ідеї відродження української державності у його суспільно-політичних поглядах від федералістсько-автономістської до національно-державницької, виявлено й обґрунтовано її значення для процесів українського державотворення в історичному контексті. Наголошено на значенні теоретичної та практичної складової суспільно-політичного досвіду Л. Цегельського та можливостях його врахування в контексті розбудови Української державності.
• Результати роботи можуть бути використані у подальших дослідженнях актуальних проблем українського державотворення, прикладній політиці, при розробці спецкурсів для студентів.

Ключові слова: суспільно-політичні погляди, ідея відродження української державності, національно-визвольні змагання, державотворення.

• Аннотация
• Здоровега М.В. Общественно-политические взгляды Лонгина Цегельского. - Рукопись.
• Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.01. - теория и история политической науки. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2010.
• Среди украинских мыслителей и исторических деятелей прошлого века немного лиц, чей вклад в возрождение украинской государственности так же весом, как Лонгина Цегельского. В течение последних лет появился ряд основательных исследований общественно-политических взглядов украинских мыслителей и деятелей периода освободительного движения, но широкая и многоплановая деятельность Л. Цегельского до сих пор не привлекла надлежащего внимания современных ученых.
• Научная работа способствует формированию современного понимания политологического наследия Л. Цегельского, в то же время дополняя общую картину развития украинской политической мысли. Сегодня актуальность таких исследований диктуют не только потребность разностороннего изучения особенностей возрождения украинской государственности первой половины ХХ ст., но и необходимость осмысления украинских государственных проблем в целом, что имеет важное значение в процессе развития современной Украины.
• Общественно-политические взгляды Л. Цегельского отличались комплексностью и динамичностью, что предопределялось его стремлением найти рациональное объяснение тогдашним политическим событиям, определить место Украины на политической карте Европы и поиском оптимального пути развития украинского народа в пределах образованного национального государства.
• В научной работе теоретическое обоснование Л. Цегельским необходимости возрождения украинской государственности рассматривается в тесной взаимосвязи с его активной политической деятельностью, направленной на последовательное воплощение этой идеи.
• В исследовании использованы научные и публицистические труды Л. Цегельского, отдельные из которых впервые введены в научное обращение, опубликованные сборники документов, воспоминания и мемуары, ряд научных трудов отечественных и зарубежных учёных об исторических событиях, участником которых был Л. Цегельский, а также современные исследования по истории и теории украинской политической мысли.
• Анализ общественно-политических взглядов и деятельности Л. Цегельского убедительно доказывает, что он последовательно отстаивал создание независимого Украинского государства. Исходя из исследований украинских историков, Л. Цегельский обосновал самобытность украинского народа, убедительно опроверг утверждение российских и польских недоброжелателей об украинском народе как о несформированной этнической массе или части других наций. Значительным был вклад Л. Цегельского в формирование политической культуры народа. Редактируемые им журналы, как и его статьи, публицистика, всегда были олицетворением украинской истории, культуры, украинской национально-политической мысли, борьбы за национальную независимость и государственность. Мыслитель рассматривал общность традиций и интересов как основу формирования ниции. По его мнению, географическое положение, естественные хозяйственные интересы становятся фундаментом в формировании общих исторических традиций и общей культуры, языка, обычаев, образования и так далее, а стремление защитить свои общие хозяйственные и культурные интересы от враждебных соседей ведет к образованию политического сообщества, национального государства.
• Будущее Украинское независимое государство Л. Цегельский видел сильной демократической республикой с выборным гетманом-президентом и выборным Генеральным Советом - парламентом. Предпосылка становления демократии, по его мнению, - воспитание народа в условиях монархии, ведь демократия - это самая сложная и, следовательно, самая слабая форма государственного строя.
• Основным содержанием общественно-политической деятельности Л. Цегельского было воплощение его государственно-созидательных идей. Он стоял у истоков украинского национально-освободительного движения ХХ в., был одним из организаторов и строителей Западноукраинской Народной Республики (ЗУНР), автором ряда законодательных актов, в том числе известного Акта Соединения ЗУНР и УНР (1919). Состоя на дипломатической службе за рубежом, а после поражения национально-освободительного движения став эмигрантом, Л. Цегельский не прекращал политическую, научную и журналистскую деятельность, движимый идеей возрождения украинской государственности.
• Мыслитель глубоко переживал неудачи освободительного движения, достаточно детально анализировал их причины, главными из которых считал отсутствие политической культуры и политического сознания, малый опыт во внешней политике и международных отношениях. Это актуализирует выводы ученого о приоритетности национального единства в развитии государственности на современном этапе и необходимости отказа от корпоративных или узкопартийных интересов государственной элиты в государственных интересах.
• Результаты работы могут быть использованы в дальнейших исследованиях актуальных проблем украинского государственного строительства, прикладной политике, при разработке спецкурсов для студентов.
• Ключевые слова: общественно-политические взгляды, идея возрождения украинской государственности, национально-освободительное движение, процес государственного строительства.

Summary

Zdoroveha M.V. Social and Political Views of Longin Tsehelskyj. - Manuscript.

Dissertation for doctor's scientific degree in Political Science, Speciality 23.00.01. - Theory and History of Political Science. - Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2010.

The dissertation provides the comprehensive research of the contents, peculiarities of formation and development of social and political views of the outstanding Ukrainian political figure and thinker Longin Tsehelskyi. The state foundation trend of Tsehelskyi's social and political activity has been analysed. The authentic nature of Tsehelskyi's contribution into Ukrainian political theory and practice of state foundation problem and active participation in realizing Ukrainian national interests has been proved. Much attention is paid to the scientist's treatment of state foundation problems and evolutionary peculiarities of the idea of Ukrainian statehood revival in his social and political views from the federalist and autonomous to the national and state ones. The importance of this idea for the Ukrainian state building processes in the historical context has been revealed. The importance of the theoretical and practical constituents of Tsehelskyi's social and political experience and the possibility of using it in the context of the Ukrainian state foundation process has been stressed.

The results of this work can be used in the further research of the actual problems of the Ukrainian state foundation, applied politics and for creating the special courses for students.

Key words: social and political views, idea of ukrainian statehood revival, national liberation movement, state foundation.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний стан політичного розвитку України вимагає утвердження в політичному житті суспільства демократичних цінностей та загальнолюдських норм у їх органічному зв'язку з історичними національними традиціями та політичною культурою українського народу. В сучасних умовах з'явилися можливості вивчити й використати теоретичний та практичний досвід багатьох діячів минулого, внесок яких в теорію та практику української політики або замовчували, або оцінювали тенденційно.

Серед українських мислителів й історичних діячів минулого століття небагато осіб, чий внесок у відродження української державності настільки ж вагомий, як Лонґина Цегельського. Він перебував біля витоків українських національно-визвольних змагань ХХ ст., був одним із безпосередніх організаторів і будівничих Західноукраїнської Народної республіки (ЗУНР), автором низки законодавчих актів, у тому числі відомого Акту Злуки 1919 р. тощо. Перебуваючи на дипломатичній службі за кордоном, а після поразки національно-визвольних змагань ставши емігрантом, Л. Цегельський не припиняв політичної, наукової та журналістської діяльності, основою якої була ідея відродження української державності.

Протягом останніх років з'явилася низка ґрунтовних досліджень суспільно-політичних поглядів українських мислителів і діячів періоду визвольних змагань, однак широка й різнопланова діяльність Л. Цегельського й досі не привернула належної уваги сучасних вчених. У дослідженнях суспільно-політичної думки України ХХ ст. Л. Цегельського згадують переважно поряд з іншими мислителями, але окремо його внесок не розглядають.

Після здобуття Україною державної незалежності наукових робіт, присвячених вивченню особливостей суспільно-політичної діяльності Л. Цегельського, з'явилося вкрай мало. Усі дослідження доробку видатного українського мислителя та політичного діяча ні за кількістю, ні за якістю не відповідають потребі наукового осмислення й об'єктивної оцінки його внеску у вітчизняну політичну науку й практику. Сьогодні актуальність таких досліджень диктують не лише потреба різностороннього вивчення особливостей відродження української державності першої половини ХХст., а й необхідність осмислення українських державотворчих проблем загалом, що має важливе значення для розбудови сучасної України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з дослідженнями української політичної думки, які здійснюються на кафедрі політології Національного університету «Львівська політехніка» в рамках комплексної наукової теми «Проблеми та перспективи розвитку демократії в Україні» (номер державної реєстації 0109 U003459).

Метою дослідження є комплексний аналіз суспільно-політичних поглядів Л. Цегельського в прикладному аспекті проблем відродження української державності.

Виходячи з мети дисертаційної роботи, поставлені такі завдання:

- розкрити теоретичне й практичне значення внеску Л. Цегельського в український політичний процес;

- з'ясувати особливості розгляду Л. Цегельським проблем українського державотворення;

- визначити еволюцію ідеї української державності у суспільно-політичних поглядах Л. Цегельського;

- висвітлити концептуальні засади розбудови української державності в політичних поглядах Л. Цегельського;

- розкрити державотворчу спрямованість суспільно-політичної діяльності Л. Цегельського;

- сформулювати теоретичну та практичну складові суспільно-політичного досвіду Л. Цегельського у прикладному аспекті сучасних державотворчих проблем України.

Об'єктом дисертаційного дослідження є теорія та практика українського державотворення.

Предметом дисертаційного дослідження є суспільно-політичні погляди й діяльність Л. Цегельського в контексті відродження української державності.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

Вперше:

- у вітчизняній політичній науці на рівні дисертаційної роботи комплексно досліджено теоретичну спадщину Л. Цегельського з огляду на динаміку його суспільно-політичних поглядів й практичну залученість в українське державотворення;

- розкрито самобутній характер внеску Л. Цегельського в українську політичну теорію та практику через особливу раціональну перцепцію державотворчих проблем і його активну участь у реалізації українських національних інтересів;

- з'ясовано особливості еволюції ідеї відродження української державності у суспільно-політичних поглядах Л. Цегельського від федералістсько-автономістської до національно-державницької, виявлено й обґрунтовано її значення для процесів українського державотворення в історичному контексті;

- здійснено аналіз суспільно-політичних поглядів Л. Цегельського щодо концептуальних засад організації Української держави, на основі чого доведено, що їх важливою складовою є вимога різнобічного забезпечення внутрішньо- та зовнішньополітичної легітимності українського державотворення;

Уточнено:

- положення, що основним змістом суспільно-політичної діяльності Л. Цегельського було практичне відображення його державотворчих ідей, втілених, зокрема, у Декларації проголошення ЗУНР (1918) й Акті злуки українських земель (1919);

- положення, що підходи Л. Цегельського до обґрунтування ідеї відродження української державності ґрунтувалися на врахуванні історичних передумов і низки взаємозалежних інтра- та інтернаціональних складових тогочасного політичного процесу;

Отримало подальший розвиток:

- концепція особливостей еволюції української політичної думки ХХ ст. через ефективне залучення у її простір науково систематизованих й ґрунтовно опрацьованих зразків ідейно-теоретичної спадщини Л. Цегельського, що відповідає потребам сучасного розвитку української політичної науки;

- обґрунтовано, що окремі висновки українських політичних діячів і мислителів періоду визвольних змагань, зокрема Л. Цегельського, - про пріоритетність національної єдності та необхідність відмови від корпоративних інтересів владних еліт на користь національно-державного інтересу, які можуть бути корисними для трансформації політичної системи й розбудови української держави на сучасному етапі.

Методи дослідження. Дисертаційна робота ґрунтується на використанні низки загальнонаукових та політологічних методів і підходів.

З метою вивчення змісту та внутрішніх особливостей супільно-політичної спадщини Л. Цегельського було залучено методи аналізу та синтезу. На основі використання методів індукції та дедукції доведено пріоритетність ідеї відродження української державності у поглядах Л. Цегельського як основи для повноцінного розвитку української нації. Окрім того, при написанні дисертаційного дослідження використано методи аналізу документів, узагальнення, абстрагування та конкретизації.

Суспільно-політичні погляди Л. Цегельського характеризують комплексність та динамічність, що були зумовлювалені його прагненням знайти раціональне пояснення тогочасним політичним подіям, визначити місце України на політичній карті Європи, та виокремити оптимальний шлях розвитку українського народу в межах створеної національної держави. Все це з'ясовано за допомогою системного підходу - одного із основних у дисертаційному дослідженні.

Теоретичне обҐрунтування Л. Цегельським необхідності відродження української державності розглядаємо у тісному взаємозв'язку із його активною політичною діяльністю, спрямованою на послідовне втілення цієї ідеї. Відтак, суспільно-політичну спадщину Л. Цегельського трактуємо як динамічну систему, що складається із сукупності поглядів вченого щодо основ, принципів та шляхів реалізації українського державотворчого процесу, котрі зазнають трансформації через рецепцію практичних результатів за принципом зворотнього зв'язку. Система цих поглядів перебуває під впливом двох груп чинників: зовнішніх, пов'язаних із змінами міжнародної кон'юнктури як у глобальному, так і регіональному контекстах, та внутрішніх, що визначаються характером та діяльністю українських еліт у державотворенні початку ХХ ст.

Суспільно-політичну візію Української держави Л. Цегельського з чіткою структурою та внутрішніми й зовнішніми взаємозв'язками, яка базується на визначених принципах і засадах, досліджено за допомогою методу структурно-функціонального аналізу.

Еволюцію ідеї української державності у суспільно-політичних поглядах Л. Цегельського від федералістичних до націонал-консервативних, а також генезу його геополітичних уявлень щодо місця незалежної України у Європі вивчено із залученням проблемно-хронологічного методу. Застосування порівняльного методу дало можливість зробити висновки та рекомендації щодо перспектив використання суспільно-політичної спадщини Л. Цегельського в українському державотворенні на сучасному етапі.

Загальна методологія, використана у дисертаційній роботі, поєднує елементи політичного, історичного та філософського аналізу, а також міждисциплінарний підхід, що дозволяє комплексно дослідити ідею відродження української державності у суспільно-політичних поглядах та діяльності Л. Цегельського.

Джерельна база роботи. При дослідженні титульної проблеми використано й критично осмислено наукові та публіцистичні праці Л. Цегельського, окремі з яких уперше залучено до наукового обігу, опубліковані збірники документів, спогади та мемуари, низку наукових праць вітчизняних та зарубіжних науковців про історичні події, учасником яких був Л. Цегельський, а також сучасні дослідження з історії та теорії української політичної думки.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Представлене дослідження є самостійним внеском у розвиток української політичної науки, яке, завдяки поглибленню і розширенню знань щодо ідейних основ українського державотворення, його теорії та практики, сприятиме подальшому розвитку досліджень цієї проблематики. Наукова робота сприяє формуванню сучасного розуміння політологічної спадщини Л. Цегельського, доповнюючи водночас загальну картину розвитку української політичної думки кінця XIX - першої половини XX ст. Матеріали та висновки дисертації допоможуть при розробці спецкурсів для студентів політології, історії, міжнародних відносин, державного управління.

Дисертаційні положення прикладного характеру можуть бути використані у роботі державних органів та недержавних організацій, діяльність яких пов'язана із формуванням і реалізацією внутрішньої та зовнішньої політики України з метою успішного втілення соціально-політичних перетворень в українському суспільстві й гармонійного розвитку Української держави на міжнародній арені.

Апробація дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри політології та щорічних звітних конференціях Національного університету «Львівська політехніка», а також на низці наукових конференцій:

Науково - практична конференція «Українська повстанська армія: історія, сучасність» (Львів, жовтень 2002 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Українська журналістика в контексті доби» (Львів, вересень 2004 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника ОВС» ( Львів, травень 2008 р.).

Публікації. Основні положення та висновки роботи відображені у п'яти наукових публікаціях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (загальним обсягом 173 сторінок тексту) та списку використаної літератури (203 найменування).

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені об'єкт та предмет дослідження, наукова мета і завдання, подана загальна характеристика джерельної бази. Визначена наукова новизна роботи, висвітлені методологічна основа дисертації, її теоретичне та практичне значення, попередня апробація, наведена структура.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження суспільно-політичних поглядів Л. Цегельського» розглянуто основні методологічні підходи до вивчення титульної проблеми, проаналізовано стан наукової розробки теми та джерельну базу дисертації. У першому підрозділі «Стан і методологія вивчення суспільно-політичних поглядів Л. Цегельського» узагальнено та систематизовано наявні наукові дослідження, присвячені науково-теоретичній спадщині та практичній діяльності вченого. Детальний аналіз праць вітчизняних науковців дозволяє зробити висновок, що політичні погляди та ідеали Л. Цегельського вивчено недостатньо. Зокрема, загальну інформацію про життя та діяльність вченого містить твір Ю.-М. Цегельського «Зага роду Цегельських і розповідь про Камінку Струмилову», а також довідкова література, зокрема «Енциклопедія Українознавства» (1984), видана у Парижі за редакцією В. Кубійовича. Детальнішу інформацію про вченого та його політичні погляди подає хрестоматія політології, випущена у Львові (1996), в якій вміщені уривки з ранніх праць Л. Цегельського. Вони залишаються фактично єдиними доступними для широкого кола науковців зразками його політологічних текстів, оскільки, окрім популярної книги «Від легенд до правди» та «Русь-Україна а Московщина-Росія», інші наукові твори Л. Цегельського не видавалися. Під час реалізації дисертаційного дослідження до наукового обігу залучено низку робіт вченого, зокрема працю «Проблема української нації», яка з передмовою дисертантки була опублікована в журналі «Універсум» (2002).

Загальну характеристику публіцистичних праць Л. Цегельського подає О. Дроздовська у серії матеріалів до енциклопедичного словника «Українська журналістика в іменах». Розгляд публіцистичних творів політичного характеру маємо у монографіях Ю. Шаповала. Суспільно-політичний портрет Л. Цегельського містить нарис В. Качкана «Противник кайдашизму в українській політиці: біографічна канва Лонгина Цегельського», де автор наголошує на консолідуючій ролі Л. Цегельського у політичному житті першого двадцятиліття минулого століття. Багато цікавих думок про Л. Цегельського як політика знаходимо у передмовах Я. Дашкевича та С. Кордуби до творів вченого.

Дослідження суспільно-політичних поглядів Л. Цегельського базується на різноплановому масиві літературних джерел, які варто диференціювати. До першої групи джерел належать, насамперед, історико-політичні, політологічні, науково-популярні, публіцистичні виступи Л. Цегельського, а також десятки наукових статей, оглядів, памфлетів, полемічних роздумів, промов і рефератів, опублікованих у періодиці протягом майже 50-и років його активного суспільно-політичного життя.

До другої групи джерел належать праці сучасників Л. Цегельського, які допомагають комплексно та критично оцінити внесок вченого та політика в український політичний процес початку ХХ ст. Певну цінність для дослідження наукової та громадсько-політичної діяльності Л. Цегельського мають праці К. Левицького, В. Кучабського, М. Лозинського, М. Міхновського, Д. Дорошенка, П. Скоропадського та ін.

Третю групу джерел складають дослідження, що з'явилися впродовж останніх років і були використані для теоретико-методологічного обґрунтування основних положень дисертації. Серед них наукові праці Т. Андрусяка, І. Бегея, М. Гетьманчука, В. Денисенка, В. Качкана, Я. Турчин та ін.

«Особливості та значення внеску Л. Цегельського в українську теорію та практику» досліджено у другому підрозділі роботи. Тут, зокрема, зазначено, що на початку XX ст. український етнос не був ані консолідованим, ані достатньо організованим. Українська інтелігенція була малочисленною, розколотою, поділеною кордонами. Формування української нації проходило у гострій, непримиренній конфронтації не тільки з тодішніми політичними режимами, але й недоброзичливо налаштованими щодо українства політичними лідерами найближчих народів-сусідів - росіян та поляків. Відтак, позитивний вплив суспільно-політичної діяльності Л. Цегельського на формування політичної культури українського населення Східної Галичини під час підготовки та проведення селянських страйків й виборчих кампаній важко переоцінити. Його численні виступи перед виборцями, регулярні публікації про вибори та роботу парламенту формували політичну свідомість й культуру населення, сприяли політичній партиципації галичан.

Слід підкреслити, що виголошена Л. Цегельським на студентському вічі у Львові промова «Про конечність боротьби за політичну незалежність України» (1899) стала, на думку багатьох дослідників, першим у новітній історії прилюдним закликом до мобілізації сил з метою здобуття духовної та політичної суверенності.

Розуміючи значення освіти для українського народу на шляху до незалежності, Л. Цегельський твердо обстоював позицію, що навчання повинне здійснюватися рідною мовою не тільки у сфері початкової освіти. Ідея створення у Львові українського університету, пропагована Л. Цегельським та його однодумцями, була актуальною протягом десятиліть. Її реалізація стала одним з головних домагань галицьких українців у політичній боротьбі.

Друкованими працями й громадсько-політичною діяльністю вчений готував галицьке суспільство, український народ до визвольних змагань, прогнозував політичне майбутнє української держави, брав безпосередню участь у її будівництві як один з найактивніших діячів ЗУНР та УНР, ініціатор та активний учасник Злуки Західної та Східної України.

У третьому підрозділі «Становлення суспільно-політичних поглядів Л. Цегельського» досліджено особливості співвідношення теоретичних ідей та практичних способів їх втілення у формуванні політичної особистості Л. Цегельського наприкінці ХІХ - в першій половині ХХ ст. Насамперед виокремлено ті події та процеси, безпосереднім учасником яких був Л. Цегельський і які сприяли формуванню його концепції самостійного державно-політичного існування України. Окрім того, вказано на роль інших факторів у розвитку політичного світогляду вченого, таких як сімейне виховання та вплив ідей і поглядів відомих українських мислителів Т. Шевченка, М. Драгоманова, М. Міхновського, І. Франка, М. Грушевського та ін.

На початках політичної діяльності Л. Цегельський був прихильником ідей М. Драгоманова й не виключав силових революційних методів боротьби. Це, зокрема, проявилося в його ранніх публіцістичних статтях, звернених до українських селян, які на початку минулого століття виступали проти визискувань і гноблення з боку панства. Згодом Л. Цегельський популяризував і розвивав концепцію української історії М. Грушевського, свідченням чого є його науково-публіцистичні праці, зокрема, «Русь-Україна а Московщина-Росія» (1916). Щоправда, у період визвольних змагань Л. Цегельський розійшовся у поглядах з М. Грушевським та іншими лідерами Центральної Ради, котрих піддав гострій критиці через соціалістичні переконання, відстоювання федералізму, нерішучість і, зрештою, співпрацю з більшовицьким тоталітарним режимом в Україні після повернення з еміграції.

На основі сказаного та написаного Л. Цегельським у процесі будівництва Української держави й після поразки української революції можна сформувати уявлення про його ідеали державної влади та еволюцію поглядів. За переконаннями Л. Цегельського варто позиціонувати як демократа консервативного спрямування. У своїй діяльності він дотримувався поміркованих поглядів, керувався правом і сповідував толерантність у ставленні навіть до політичних опонентів, характеризуючи власну позицію як «позитивно-консервативну, об'єднуючу і державотворчу».

У другому розділі роботи розкрито «Зміст ідеї української державності у суспільно-політичних поглядах Л. Цегельського».

«Обґрунтування окремішності української нації як суб'єкта державотворчого процесу» в суспільно-політичній спадщині Л. Цегельського розглядається у першому підрозділі. Тут, зокрема, встановлено, що власне бачення необхідності створення незалежної Української держави за національним принципом мислитель вибудовував на глибокому знанні вітчизняної історії. У чисельних наукових публікаціях, зокрема відомій праці «Русь-Україна та Московщина» (1901), вчений актуалізував потребу усвідомлення українським народом власної ідентичності та державницької мети як на рівні національної еліти, так і серед широких верств населення. Значна кількість праць Л. Цегельського містить аналіз української етнології, мовознавства та топоніміки. Як новаторські можна розглядати погляди вченого щодо теорії національних процесів і підходи до визначення нації, згідно з якими не мова чи назва народу засвідчують його «окремішність», а спільність традицій, інтересів та почуття «окремішності» від сусідів. Таке трактування відрізняє концепцію Л. Цегельського від визначення нації іншими дослідниками.

Вчений був переконаний, що природа «створила народи, даючи їм через географічний уклад країн окремі інтереси та долю». Саме географічне положення, природно-господарські інтереси стають основою розвитку спільних історичних традицій та спільної культури, мови, звичаїв, освіти, прагнення захистити власні господарські та культурні інтереси від сусідів. Це, на його думку, призводить до формування політичної єдності, «утворення національних держав».

Л. Цегельський аргументовано спростовував варязький варіант виникнення Русі, наголошуючи, що назву «Русь» мало одне із племен, яке населяло землі Київської Русі. Він розглядав особливості мови, освіти, культури, релігії й дійшов висновку, що вони суттєво відрізняють російський та український народи, їхній політичний устрій.

Мислитель гостро виступав проти політики царської Росії у період Першої світової війни. Він публікував праці німецькою, шведською, болгарською, турецькою, румунською мовами, в яких висвітлював історію українського народу, його право на власну державність, повну незалежність від Росії.

У другому підрозділі «Візія суспільно-політичної організації Української держави» з'ясовано, що майбутню суверенну українську державу Л. Цегельський бачив сильною демократичною республікою з виборним гетьманом-президентом і виборною Генеральною Радою - парламентом. Його суспільно-політичні ідеали формувалися з урахуванням демократичних державницьких традицій козацької доби та маловідомої Конституції кошового отамана К. Гордієнка, соратника І. Мазепи.

Л. Цегельському довелося співпрацювати з керівниками Центральної Ради М. Грушевським, В. Винниченком та іншими політичними діячами лівої орієнтації, поглядів яких він не поділяв. Більше того, він гостро критикував їх за нерішучість, наївну віру в єдність із російськими соціал-демократами, в тому числі з більшовиками. Він не сприймав федералізму, готовності будувати Україну у складі Російської імперії.

Після національно-визвольних змагань, перебуваючи в еміграції у США, Л. Цегельський опублікував в українській емігрантській пресі низку статей під загальною назвою «Більше правди про гетьмана Скоропадського», у яких аргументовано полемізував із соціалістами щодо природи гетьманської влади. На основі доступних джерел, документів, а також особистих вражень Л. Цегельський намагався показати П. Скоропадського державником, який зміцнював Україну, здійснював розумну та послідовну міжнародну політику щодо возз'єднання всіх українських земель. Спираючись на фактичний матеріал, вчений, зокрема, доводив, що П. Скоропадський запропонував представникам різних українських партій, в тому числі й соціалістам, увійти до його уряду, проголосив українську мову державною, розпочав підготовку до створення виборного загальноукраїнського законодавчого органу. На думку мислителя, гетьман П. Скоропадський зробив найбільший внесок у розвиток української науки та культури. Окрім того, Л. Цегельський схвально оцінював принципи земельної політики гетьмана.

Таким чином, на основі ґрунтовного вивчення суспільно-політичних текстів Л. Цегельського можна стверджувати, що найкращою формою правління самостійної української держави вчений вважав конституційну монархію з демократичним політичним устроєм, однопалатною системою законодавства, широкими мовними і релігійними свободами для всіх національностей та самостійною українською церквою.

У третьому підрозділі «Зовнішньополітичні виміри української державності у баченні Л. Цегельського» проаналізовано погляди вченого щодо перспектив здобуття Україною незалежності після Першої світової війни. Зокрема у німецькомовній праці «Великі політичні завдання війни на сході та українське питання» (1915), виданій у Берліні, він, поряд із запропонованим у ХІХ ст. канцлером О. фон Бісмарком й філософом Гартманом підходом до створення окремого Королівства Київського, пропонував також інші можливості відродження незалежної України. Вміло послуговуючись тогочасними німецькими уявленнями щодо досяжних зовнішньополітичних цілей, Л. Цегельський послідовно узгодив їх з українськими національними інтересами, вказуючи на доцільність побудови самостійної Української держави на усіх українських етнічних землях, що належали Російській імперії. Зауважимо, що у власних підходах мислитель недостатньо уваги приділив розгляду внутрішніх чинників українського державотворення, а питання щодо розміру української державної території узалежнив від характеру німецьких воєнних здобутків й стану міжнародно-політичної кон'юнктури. Згодом, перебуваючи в еміграції, Л. Цегельський змінив власне бачення геополітичних передумов створення незалежної Української держави, відмовившись від обґрунтування окремішності українських етнічних земель, заснованого на твердженні про природні «розломи» геополітичного простору Центрально-Східної Європи. Натомість учений наголошував на геополітичній цілісності усього східноєвропейського простору, який називав «сарматським низом», і критикував недалекоглядність українських політиків періоду визвольних змагань, котрі, з огляду на ослаблення Росії через Першу світову війну та більшовицьку революцію, не прагнули відродити українську державність в історичних кордонах Київської Русі з центром у Києві. Теоретико-методологічною основою для обґрунтування роздумів вченого було відоме у геополітичній науці явище «політико-географічних гомологій», тобто послідовної історичної зміни державних організмів у просторі зі схожими територіальними межами.

«Реалізація Л. Цегельським ідеї української державності» розглядаємо у третьому розділі. Тут, зокрема, обґрунтовано, що метою суспільно-політичної діяльності Л. Цегельського було відновлення втраченої незалежності України. У першому підрозділі «Відродження української державності як ідейна основа суспільно-політичної діяльності Л. Цегельського» наголошено на значенні внеску вченого у відновлення та розбудову Української держави як одного з провідних діячів ЗУНР. Думки політика, підтверджені сучасними дослідженнями, засвідчують, що події 1 листопада 1918 р. у Східній Галичині були результатом тривалої просвітницько-виховної та організаційно-політичної роботи як окремих діячів, так і громадських організацій та політичних партій. Безпосередню підготовку до захоплення влади й відновлення української державності здійснювала Українська Національна Рада, основу якої складала група українських послів до Австро-Угорського парламенту і Галицького Сейму, а також Бойова управа, за активної участі Л. Цегельського.

Діяльність Л. Цегельського не зводилася лише до підготовки проголошення і здобуття влади на західноукраїнських землях чи роботи на посаді Державного секретаря ЗУНР з широким спектром функцій та обов'язків. Л. Цегельському судилося закладати основи української дипломатії, бути співавтором акту Злуки Східної й Західної України, працювати у відомствах іноземних справ ЗУНР та УНР, а далі - реалізувати низку міжнародних акцій молодої Української держави, виконувати дипломатичну місію уряду ЗУНР у США.

У другому підрозділі «Досвід українського державотворення в оцінках Л. Цегельського: можливості залучення у розбудові сучасної України» проаналізовано погляди видатного вченого та політика на причини поразки українських визвольних змагань початку ХХ ст. й наголошено на їх значенні в контексті сучасного політичного розвитку в Україні.

Аналізуючи дипломатичні перемовини і розглядаючи ймовірність забезпечення існування Української держави, Л. Цегельський виокремив й описав чотири найбільш сприятливі ситуації, які можна було використати для зміцнення української державності на західноукраїнських землях.

Перша з таких ситуацій склалася наприкінці січня 1919 р., коли до Галичини прибула місія країн Антанти, очолювана генералом Бартелемі. Тоді, на думку Л. Цегельського, через проблему Львова, який мав перейти до Польщі, було відкинуто пропозицію міжнародного визнання ЗУНР з боку Антанти. Друга мала місце у березні 1919 р., коли представники галицького уряду на конференції у Версалі не скористалися пропозицією прем'єр-міністра Франції Ж. Клемансо на автономні від Директорії переговори про самостійний статус ЗУНР. Третя виникла у вересні 1919 р., коли Антанта погодилися на «тимчасову військову окупацію» Східної Галичини Польщею за умови підписання останньою протоколу про неприналежність цієї території до Польщі. У підсумку такий протокол хоч і було підписано, але не ратифіковано. І, нарешті, четверта ситуація склалася в листопаді 1919 р., коли галицькій делегації у складі В. Панейка, С. Томашівського та Д. Вітовського було запропоновано проект державної автономії Галичини з власним сеймом, урядом, армією у федерації з Польщею терміном на 25 років. За його прийняття проголосували лише п'ять членів Національної Ради. цегельський політичний дипломат

Оцінюючи національно-визвольні змагання, Л. Цегельський доводив, що українці мали добру нагоду збудувати самостійну державу. На думку вченого, українська національно-демократична революція зазнала поразки через низький рівень політичної культури як широких народних мас, так і безпосередніх лідерів, а також з огляду на відсутність єдиного підходу до здійснення демократичних перетворень у суспільстві.

Слід підкреслити, що твердження Л. Цегельського не втратили актуальності: ефективність розбудови сучасної Української держави безпосередньо пов'язана з вимогою розвитку політичної культури й необхідністю розуміння характеру демократичних трансформацій українського суспільства.

Висновки

У висновках узагальнені результати дослідження, які можна звести до таких позицій:

· Розгляд суспільно-політичних поглядів та діяльності Л. Цегельського переконливо доводить, що він послідовно відстоював створення незалежної Української держави. Така позиція Л. Цегельського залишалася незмінною, про що свідчать його теоретичні праці та практична діяльність як одного із активних провідників ЗУНР на посаді Секретаря Внутрішніх справ і на посаді Секретаря Зовнішніх справ ЗУНР й УНР. Л. Цегельський як юрист, політик, журналіст завжди був у центрі політичного життя суспільства, вчасно й об'єктивно аналізував політичні явища і процеси.

· Витоки ідейної боротьби Л. Цегельського за самостійну українську державу беруть початок із таємного студентського товариства, яке об'єднувалось навколо редакційної колегії студентського журналу „Молода Україна”. В програмі цього товариства містилося завдання боротьби за українську суверенну державу. На початках суспільно-політичної діяльності Л. Цегельський дотримувався федералістсько-автономістських поглядів і не відкидав збройної боротьби як засобу втілення національних ідеалів. Однак згодом перейшов на національно-державницькі позиції, близькі до консервативних. Позитивна оцінка гетьманської влади, монархічного правління не була лише наслідком еволюції, зміни політичної орієнтації Л. Цегельського, вона продиктована практикою, важливими умовами державного будівництва того часу.

· Розуміючи значення свідомості та освіченості народу на шляху здобуття незалежності, Л. Цегельський як публіцист у численних статтях, як організатор суспільно-політичного процесу, а згодом як депутат Австро-Угорського парламенту та Галицького Сейму, разом зі свідомими українськими діячами вів наполегливу боротьбу за українське шкільництво та відкриття українського університету у Львові. Його численні виступи перед селянами та виборцями, регулярні публікації статей і звітів про вибори, роботу парламенту формували політичну свідомість, культуру населення, сприяли політичній партиципації.

· Спираючись на дослідження українських істориків, Л. Цегельський обґрунтував самобутність українського народу, переконливо спростував твердження російських та польських недоброзичливців про українську народ як несформовану етнічну масу чи частину інших націй. Актуальні українознавчі проблеми Л. Цегельський розкриває, зокрема, у таких роботах, як «Русь-Україна і Московщина», «Русь - Україна а Московщина - Росія», «Самостійна Україна», «Звідки взялися і що значать назви «Русь» і «Україна», а також в інших науково-публіцистичних статтях.

· Л. Цегельський співпрацював з багатьма українськими та німецькими часописами, був редактором таких друкованих видань, як «Молода Україна», «Свобода», «Діло», «Українське слово», «Літературно-науковий вісник», «Америка» (в еміграції). Редаговані ним часописи, як і його статті, публіцистика, завжди були речниками української історії, культури, української національно-політичної думки, боротьби за національну самостійність і державність.

· Значна заслуга в популяризації України, її історії належить Л. Цегельському як дипломату. Він побував у Швеції, Німеччині, Туреччині, Болгарії й інших європейських країнах з метою розбудови дипломатичних зв'язків з урядами європейських країн для захисту інтересів українського народу. Окрім того, мислитель публікує низку праць німецькою, шведською, болгарською, турецькою, румунською мовами, в яких висвітлює історію українського народу, його право на власну державність.

· У суспільно-політичній спадщині Л. Цегельського багато уваги приділяємо державотворчим питанням. Мислитель розглядав спільність традицій та інтересів як основу націєтворення. Головне для нації, на думку Л. Цегельського, це відчуття окремішності від сусідів. Такий підхід відрізняє погляди вченого від трактування нації іншими дослідниками. Майбутню Українську суверенну державу він бачив як сильну демократичну республіку з виборним гетьманом-президентом і виборною Генеральною Радою - парламентом. Його суспільно-політичним ідеалом були демократичні державницькі традиції козацької доби, однак, як вважав Л. Цегельський, для нерозвиненої національної спільноти демократія є згубною. Отож передумовою становлення демократії, на його думку, є виховання народу в умовах монархії, адже демократія - це найскладніша і, відтак, найслабша форма державного ладу.

· Основним змістом суспільно-політичної діяльності Л. Цегельського було практичне відображення його державотворчих ідей. Зокрема, події 1 листопада 1918 р. у Галичині були результатом тривалої просвітницько-виховної та організаційно-політичної роботи як окремих діячів, серед яких чільним представником був Л. Цегельський, так і громадських організацій та політичних партій. Керівництво Української Національної Ради сподівалося, що австрійський уряд офіційно дозволить утворення Західноукраїнської республіки. Виховані в дусі європейського парламентаризму провідники проголошення ЗУНР прагнули легітимного обґрунтування політичних дій. Л. Цегельський неодноразово підкреслював, що політика ЗУНР спрямована на національну, а не соціальну революцію, захищає верховенство закону, права та соціальної справедливості.

· Л. Цегельський, викриваючи тих, хто неприхильно чи вороже ставився до України і українства, вказував, водночас, на негативні аспекти діяльності представників української нації, особливо інтелігенції, що не завжди були послідовними у власних діях. Зокрема, Л. Цегельський гостро критикував керівників Центральної Ради та інших політичних діячів лівої орієнтації. Розчарований політикою соціалістів, Л. Цегельський стверджував, що такого типу політичні діячі не здатні збудувати самостійну Українську державу.

· Глибоко переживаючи через невдачу визвольних змагань, мислитель детально проаналізував їхні причини, головною з яких вважав відсутність політичної культури та політичної свідомості, малий досвід керівників української держави у сфері зовнішньої політики й міжнародних відносин. Це актуалізує висновки вченого щодо пріоритетності національної єдності у розбудові державності на сучасному етапі та необхідності відмови від корпоративних чи вузькопартійних інтересів владних еліт на користь національно-державного інтересу.

Подано рекомендації щодо можливого застосування результатів, отриманих у роботі.

Статті, опубліковані у фахових для політології наукових виданнях, згідно з переліком ВАК України:

1. Здоровега М.В. Ідея української державності у творчості Лонгина Цегельського / М. Здоровега // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - Львів, 2001. - Вип. 9. - C. 56-63.

2. Здоровега М.В. Лонгин Цегельський біля витоків української дипломатії / М. Здоровега // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. - Львів, 2001. - Вип. 4. - C. 12-15.

3. Здоровега М.В. Українознавчі проблеми в теоретичній і практичній діяльності Лонгина Цегельського / М. Здоровега // Вісник Львівського Університету. Філософські науки. - Львів, 2003. - Вип. 5. - C. 374 - 386.

4. Здоровега М.В. Візія суспільно-політичної організації української держави Л. Цегельського: теоретичний та практичний контекст / М. Здоровега // Наукові праці. Науково-методичний журнал. Серія «Державне управління. Політологія.» - Миколаїв, 2009. - Вип. 112. - C. 136-140.

Статті, опубліковані в інших наукових виданнях:

1. Здоровега М.В. Погляди Лонгина Цегельського на проблему української нації / М. Здоровега // Універсум. - 2002. - № 11 - 12. - C.58-61.

Размещено на Allbest.ru