Формування інституту консолідації політичної еліти в сучасній Україні

На сучасному етапі (з 2004 р. і по цей час) триває активний пошук і втілення консолідуючих засад, на яких повинна будуватися державна політика. Цей період позначився зміною інституційних умов консолідації в результаті конституційної реформи, коли було впроваджено парламентсько-президентську форму правління, а також активізацією соціальних суперечностей під час президентської виборчої кампанії 2004 р. У цьому аспекті в якості прикладів становлення інституту демократичної консолідації можуть розглядатися толерантна позиція діючого Президента Віктора Януковича щодо вирішення спірних історичних питань відносно присудження звання Героїв України лідерам ОУН-УПА, що викликало великий суспільний резонанс, ініціатива стосовно відмови від високозбагаченого урану на міжнародному саміті з питань ядерної безпеки у квітні 2010 року, а також констатація першочерговості вирішення соціально-економічних проблем під час звітування про перші 100 днів роботи Президента. Отже, тільки комплексне вирішення наявних питань і конфліктів дозволить суттєво стабілізувати суспільство, що є необхідною умовою подальшого розвитку.

Висновки

У Висновках дисертаційної роботи сформульовані основні результати і підсумки, які були отримані в ході дослідження.

1. Систематизація основних теоретико-методологічних концепцій щодо вивчення політичної еліти дозволила виокремити два основні метапідходи до розуміння її внутрішньої організації та структури - моністичний, що тлумачить політичну еліту як єдину організовану групу, і плюралістичний, який наполягає на множинності груп еліти, що здійснюють владу за принципами відкритої конкуренції та консенсусних домовленостей. З огляду на завдання дослідження політична еліта визначається як функціональний суб'єкт, що володіє переважною більшістю владних ресурсів і безпосередньо приймає участь у процесі прийняття стратегічних рішень або здійснює на нього вирішальний вплив. До неї належать особи, що займають найвищі посади в інститутах державної влади та місцевого самоврядування, керівники політичних партій і найвпливовіших фінансово-промислових структур.

2. На основі узагальнення теоретичної бази визначено сутність поняття інституту демократичної консолідації політичної еліти як стійкого порядку взаємодії сегментів еліти, що містить норми, традиції, моделі політичної поведінки, які визнаються на добровільних засадах і спрямовані на досягнення спільного консенсусу щодо системи демократичних цінностей і процедур політичної діяльності, стратегічних цілей розвитку і засобів їх досягнення. Консолідація еліти відбувається на декількох рівнях - політико-культурному, інституційному і процедурному. З'ясована принципова різниця між авторитарним і демократичним типами консолідації. Авторитарна консолідація здійснюється на основі примусу, силового придушення політичних опонентів аж до повного витискання їх із політичного поля будь-якими засобами, безальтернативності політичного вибору, ідеократії (у випадку ідеократичних режимів). В основі демократичної консолідації лежить добровільна згода, що є раціональною необхідністю та об'єктивною умовою демократизації. Консенсусна модель консолідації дозволяє мінімізувати політичні програші та робить політичний процес грою з позитивною сумою.

3. Досліджено процес вітчизняного елітотворення. Серед основних джерел формування політичної еліти в Україні визначені постноменклатурні групи, бізнесові кола, а також національно орієнтовані політичні сили. У процесі конвергенції цих груп відбулося становлення сучасної української політичної еліти. З'ясовано, що під час трансформації політичної системи сталося лише часткове оновлення складу еліти, завдяки чому певна її частина унаслідувала командно-адміністративні моделі управління, авторитарні політико-культурні орієнтації. Плюралізація політичної еліти у зв'язку з трансформаційними процесами початку 90-х рр., недостатня розвиненість інститутів громадянського суспільства, недоліки у функціонуванні політичних інститутів актуалізували питання пошуку нових засад міжелітної консолідації на основі ціннісного, інституційного та процедурного консенсусів.

4. Проаналізовані специфічні риси української політичної еліти. Зроблено висновок щодо її фрагментованості, яка супроводжується такими ознаками, як закритість, пріоритет локальних, корпоративно-групових форм структурування, партикулярність інтересів, наявність традиційно-авторитарних політико-культурних установок, політико-економічний синкретизм, домінування неформальних, зокрема патрон-клієнтських зв'язків. Головною негативною ознакою української еліти стало те, що між основними її сегментами відсутній демократичний консенсус як щодо стратегії та напрямів суспільного розвитку, так і відносно конкретних правил і норм політичної діяльності. На нашу думку, ці факти свідчать про намагання певної частини еліти зберегти авторитарні типи консолідації.

5. Проаналізовані засоби та форми демократичної консолідації еліти. До засобів віднесені компроміс, консенсус і конвергенція, що представлені як ієрархічні складові процесу становлення інституту консолідації. В якості форм визначені пакт і коаліція. На основі аналізу їхнього практичного застосування в українській політиці обґрунтовано, що коаліційний процес, в основу якого покладений демократичний консенсус, є пріоритетним напрямом на шляху до консолідації еліти, особливо в аспекті реформування інституційного та процедурного політичного поля.

6. Запропоновано класифікацію чинників становлення інституту демократичної консолідації еліти. Інституційні фактори представляють собою конкретну структуру і механізми взаємодії політичних інститутів. Процедурні - регламентують правила і процедури міжелітних відносин. Політико-культурний чинник має на увазі вироблення і впровадження елітою консолідуючої ідеї.

7. На основі аналізу нормативних актів і політичної практики розкрито позитивне значення конституційної реформи щодо збільшення демократичного консолідаційного потенціалу еліти, яке полягає в зміні інституційних умов консолідації у зв'язку з переходом до парламентсько-президентської республіки, зміцненні відносин між парламентською та урядовою елітою, сприянні міжелітній згоді.

8. В результаті дослідження процедурних чинників визначено консолідаційний потенціал пропорційної виборчої системи, який проявляється в розвитку партійної системи поміркованого плюралізму, зміцненні центристських політичних сил, поглибленні консолідації за напрямом "політичні партії - парламентська коаліція - уряд", більш чіткому структуруванні парламенту. Водночас дослідження процесу утворення парламентських коаліцій дозволило зробити висновок про їхню нестабільність, чому сприяють численні міжфракційні конфлікти, недостатня врегульованість відносин між Президентом України й парламентською більшістю. Звернуто увагу на необхідність урегулювання відносин між владою і опозицією, особливо шляхом інституціоналізації та розвитку опозиційних урядів.

9. Визначені основні етапи еволюції консолідаційної ідеї. На першому етапі (1989-1991 рр.) в якості консолідаційної засади, завдяки якій вдалося мобілізувати суспільство, виступила державотворча ідея. Другий етап (1991-1996 рр.) пов'язаний із формуванням і впровадженням у громадську думку ідеї правової держави, побудованої на принципах демократичних прав і свобод. Третій етап (1996-2004 рр.) ґрунтується на євроінтеграційній ідеї. Змістом сучасного етапу (з 2004 р. і по цей час) є пошук і впровадження владою консолідаційних засад, спрямованих на подолання суспільних розбіжностей і стереотипів, зростання економічного добробуту, реалізацію національно-державних інтересів та об'єднання українського суспільства в єдину політичну націю.

10. З'ясована модернізаторська роль демократично консолідованої еліти, що виражається в її здатності конструктивно впливати на кризи та ризики модернізації. Спираючись на концепцію властивостей політики, запропоновано сутнісну модель демократичної модернізаторської еліти, під якою розуміється демократично консолідована еліта, якій властивий консенсус щодо стратегічних питань суспільного розвитку. Вона характеризується такими рисами як відкритість, толерантність, консенсус, інклюзивність, циклічність, венчурність, раціональність, темпоральність.

Головні положення дисертаційного дослідження викладені в таких працях автора

Основні праці

1. Балацька О.Б. Консенсус еліт як умова політичної стабільності в Україні / О.Б. Балацька // Грані. - 2008. - №3 (59). - С. 145-150.

2. Балацька О.Б. Поняття консолідації політичної еліти в сучасному політологічному дискурсі / О.Б. Балацька // Ґілея (науковий вісник): зб. наук. пр. / голов. ред. В.М. Вашкевич. - К., 2009. - Вип. 29. - С. 368-375.

3. Балацька О.Б. Політична еліта України в процесі демократичної модернізації / О.Б. Балацька // Грані. - 2010. - №1 (69). - С. 132-136.

4. Балацька О.Б. Специфічні риси політичної еліти сучасної України // Ґілея (науковий вісник) / ред. В.М. Вашкевич. - К., 2010. - Вип. 34. - С. 326-332.

Додаткові праці

1. Балацька О.Б. Шляхи формування громадянського суспільства в Україні: розвиток і трансформація / О.Б. Балацька // "Наукова молодь: досягнення та перспективи". - Луганськ: Поліграфресурс, 2007. - С. 81-84.

2. Балацька О.Б. Роль еліт у процесі модернізації політичної системи України / О.Б. Балацька // Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку: зб. наук. пр. за матеріалами ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 23 жовт. 2008 р. / М-во освіти і науки України, Східноукр. нац. ун-т імені Володимира Даля. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту імені Володимира Даля, 2008. - С. 36-39.

3. Балацька О.Б. Аналіз сучасних теоретичних підходів до визначення поняття консолідації політичної еліти / О.Б. Балацька // Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку: зб. наук. пр. за матеріалами ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 23 жовт. 2009 р. / М-во освіти і науки України, Східноукр. нац. ун-т імені Володимира Даля. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту імені Володимира Даля, 2010. - С. 50-54.

Размещено на Allbest.ru