Політико-інституційні чинники реформування системи місцевого самоврядування в сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

10

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

УДК [323.2:64.011.1](477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ПОЛІТИКО-ІНСТИТУЦІЙНІ ЧИННИКИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Рибалка Сергій

Вікторович

Дніпропетровськ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор ТОКОВЕНКО Олександр Сергійович, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, декан соціально-гуманітарного факультету доктор філософських наук, професор Хилько Микола Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри політології кандидат політичних наук,

Пазиніч Юлія Миколаївна, Національний гірничий університет (м. Дніпропетровськ), доцент кафедри філософії

Захист відбудеться 22 жовтня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.08 Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т.Г. Шевченка, 1 (парк ім. Т.Г. Шевченка), Палац студентів ДНУ, к. 30.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені О. Гончара Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий «17» вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С. В. СТАВЧЕНКО

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність політологічного дослідження реформування місцевого самоврядування обумовлена потребами і пріоритетами розвитку сучасної політичної науки, яка стоїть перед завданням вивчення інституційних та процесуальних аспектів політичного життя. Проблеми політичного розвитку на рівні місцевого самоврядування для політичної науки в цілому залишаються серед найменш вивчених. Така ситуація склалася в силу особливої уваги дослідників до відносин найвищих владних органів держави, а також до аналізу політичної діяльності й всього спектру елементів політичної системи.

Для сучасної України надзвичайно актуальним є аналіз чинників, які детермінують можливості і напрями розвитку політичних систем локального рівня, якими є територіальні громади. Цей рівень залишається поки що недостатньо дослідженим через нетривалу історію української політичної науки та більш важливі нагальні проблеми, якими вона опікувалася останні двадцять років. Дослідження політичних чинників впливу на розвиток місцевого самоврядування в умовах сучасної України є надзвичайно актуальним, оскільки саме площина національної політики формує необхідну законодавчу базу та подієво-ситуативний контекст, який визначає динаміку, специфіку та складові процесу реформування місцевого самоврядування. Внаслідок того, що сучасний український політичний процес не відзначається стабільністю, періодичністю передбачуваністю та ритмікою, він також не відзначається стабільністю акторів і балансом відносин між інститутами.

Актуальність теми дослідження зумовлена також необхідністю побудови цілісної концепції реформування місцевого самоврядування в сучасній Україні, яка б включала прийняття рішень та просування ідей щодо оптимальної зміни існуючої організаційної структури місцевого самоврядування на основі впливу політичних інститутів. Сучасний розвиток української держави потребує утвердження демократичних засад на локальному та регіональному рівнях. Удосконалення системи представництва місцевих інтересів та вирішення проблем окремих громад стає невідкладним завданням в умовах світової інтеграції та глобалізації. Забезпечення конкурентоздатності української держави та суспільства у світовому співтоваристві потребує покращення інфраструктури за рахунок збільшення керованості та гнучкості інструментів муніципального управління.

Процеси реформування в сучасній Україні відбуваються в усіх сферах життєдіяльності суспільства, але в сфері місцевого самоврядування вони відзначаються непослідовністю, тривалістю та невизначеністю кінцевого результату. Основними проблемами, які посилюють практичну актуальність даної роботи, є висока централізація управлінського процесу в сучасній Україні, відсутність питання реформування місцевого самоврядування на загальнонаціональному порядку денному, низьке представництво територіальних громад на загальнонаціональному рівні, перетин функцій локального управління та загальнонаціонального. Темпи соціально-економічного розвитку регіонів та міст України відчутно залежать від політичних ініціатив місцевих громад та їх взаємодії з центральними та регіональними органами влади. Отже, процес реформування є нагальним завданням української держави та суспільства. В секторі місцевого самоврядування поєднуються представництво громадян та їх інтересів та пріоритетів розвитку держави і суспільства в цілому.

Загальновизнаною тенденцією розвитку держав Європейського Союзу є забезпечення децентралізації, субсидіарності та гнучкості управління. В цьому контексті дослідження проблеми реформування місцевого самоврядування та вплив на цей процес політичних інститутів є як ніколи нагальним. В сучасній Україні проблема впливу політичних інститутів на процес реформування місцевого самоврядування залишається недостатньо вивченою. Водночас ланка політичних інститутів виступає центральним чинником регулювання життєдіяльності суспільства в усіх його сферах. Тому виокремлення специфічних рис взаємодії підсистеми політичних інститутів та сфери місцевого самоврядування є надзвичайно перспективним науковим завданням. Політичні інститути в сучасній Україні, зокрема такі, як держава, політичні партії, громадські організації, групи інтересів мають трансформаційну природу та перебувають у стадії формування, тому їх вплив на реформування місцевого самоврядування є багатоаспектним та багатофакторним. Проте ситуація ускладнюється тим, що місцеве самоврядування входить до числа політичних інститутів управління і також перебуває у стадії трансформації. Визначення ступеню самостійності розвитку процесів реформування і міри впливу на цей процес політичних інститутів та самих органів місцевого самоврядування і територіальних громад є надзвичайно важливим завданням даного дослідження.

Проблематика впливу політичних інститутів на процес реформування місцевого самоврядування викликає гострий інтерес у провідних учених України, Росії, Європи та Північної Америки. Дослідження істотно важливих аспектів видозміни політичного функціонування місцевих громад здійснювали такі відомі вітчизняні та зарубіжні науковці як Д. Альшиц, О. Батанов, Б. Бляхман, В. Кампо, А. Колесников, В. Кравченко, В. Кривошеїн, М. Пітцик, М. Примуш, М. Мартинов, І. Голосніченко, Ю. Шаров, Ф. Рудич, Ю. Сурмін, А. Ткачук, О.Токовенко, Г. Щедрова. Разом з тим, не зважаючи на ґрунтовну розробку окремих аспектів, на сучасному етапі розвитку вітчизняної політичної науки стан розробленості проблеми далекий від вичерпного.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Вивчення заявленої тематики пов'язане з розробкою наукової теми «Методологічні засади, інституційні можливості та соціокультурні чинники забезпечення стабільного політичного розвитку», яку здійснює кафедра політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розкриття сутності, специфіки та значення впливу політико-інституційних чинників на реформування системи місцевого самоврядування сучасної України.

Для досягнення цієї мети в роботі намічено та виконуються такі завдання:

- розкрити концептуальні та методологічні засади планування, перебігу та результатів динамічного процесу реформування системи місцевого самоврядування сучасної України в межах сучасної політичної науки та інших дисциплінарних підрозділів соціально-гуманітарного знання;

- визначити ступінь, особливості та стратегічні пріоритети перетворювального впливу державно-політичної структури сучасної України на характер та зміст реформування системи місцевого самоврядування;

- дослідити специфіку підходів до реформування управління місцевих спільнот з боку держави, а також виокремити підрозділи державно-владної організації сучасної України, які мають суб'єктивні політичні пріоритети, важелі та ініціативу в межах планування та впровадження змін у систему місцевого самоврядування;

- показати роль та місце політичних партій, груп інтересів та громадських об'єднань як ініціаторів позитивного та негативного впливу на муніципальну політику як середовище реформування самоврядних одиниць сучасної Україні;

- розкрити структуру внутрішніх пріоритетів розвитку української системи місцевого самоврядування в умовах інтенсивного політико-інституційного впливу;

- визначити специфіку впливу євроінтеграційного вектору політичних трансформацій в сучасній Україні як джерела структурних, організаційних та технологічних інновацій в процесі реформування системи місцевого самоврядування.

Об'єктом дослідження є динамічна та багатовимірна взаємодія сфери життєдіяльності місцевих самоврядних спільнот та політичної системи.

Предметом дослідження є сутність та особливості політико-інституційного впливу на процес реформування системи місцевого самоврядування сучасної України.

Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, використовується низку методичних засобів. Головними інструментами дослідження впливу політичних інститутів на процеси реформування місцевого самоврядування стали системний підхід та структурно-функціональний метод, орієнтовані на пошук причинно-наслідкових зв'язків між функціонуванням компонентів політичної системи сучасної України та місцевого самоврядування. Вони також допомогли встановити структурні компоненти системної діяльності із реформування місцевого самоврядування, а також визначити ієрархію впливу різних структурних елементів політики на процес реформування. Інституційний метод є одним з центральних у дослідженні політичних детермінант реформування місцевого самоврядування, оскільки розкриває сутність політичних інститутів як базової складової політики. Політико-антропологічний підхід аналізує зв'язки між природою людини та громадсько-політичною діяльністю, що має значну актуальність, оскільки рівень місцевої політики є найбільш наближеним до індивідуальних аспектів життєдіяльності людини.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній політологічній дослідницькій традиції сформульована цілісна концепція взаємодії інститутів центрального рівня політичної системи та місцевих громад в умовах сучасної України.

У межах проведеного дослідження обґрунтовано наступні положення, які визначаються науковою новизною:

- обґрунтовано політичне значення процесу реформування системи місцевого самоврядування сучасної України, яке полягає в розширенні процесів демократизації публічної влади на місцевому рівні, удосконаленні зв'язку органів влади та громадськості самоврядних спільнот, збільшенні керованості соціально-політичними процесами в межах територіальних громад;

- встановлено, що політико-інституційний вплив на реформування місцевого самоврядування в сучасній Україні здійснюється через відображення тенденцій взаємодії окремих політичних інститутів, яка визначається пріоритетами забезпечення балансу впливів в межах політичної системи в цілому та ситуативним рівнем забезпечення інтересів суб'єктів політичного процесу;

- виокремлено ключові особливості муніципальної політики сучасної України як середовища детермінації реформування місцевого самоврядування, які полягають в підпорядкованості визначення порядку денного реформ всеукраїнським політичним інститутам (державі, партіям, групам інтересів), перехідному характері єдиної концептуально-методологічної бази проведення змін, співпадінні повноважень окремих органів державного управління, початковому етапі налагодження координації дій галузевих підрозділів законодавчої та виконавчої влади, апробації функціональності системи зворотного зв'язку між центрами прийняття рішень та сферою реформування;

- доведено, що розвиток партійного будівництва в сучасній Україні відкриває перспективу масштабних реформ муніципального сектору шляхом реалізації ідейно-доктринальних та програмних положень політичних сил, які пропонують істотне підвищення соціально-економічних показників та стандартів засобами удосконалення системи місцевого самоврядування ;

- виявлено взаємовплив між суспільно-політичною діяльністю груп економічних інтересів на місцевому рівні та формуванням інфраструктури місцевих політичних режимів, який характеризується тим, що локальні групи інтересів є ініціаторами консервації патерналістських режимів в межах самоврядних територій;

- встановлено, що розширення участі територіальних громад у процесах реформування місцевого самоврядування відбувається на основі інтенсифікації використання інструментів прямої демократії (референдумів, громадських акцій), які забезпечують функціонування механізмів презентації інтересів місцевих спільнот та консолідації населення навколо органів самоврядування;

- показано, що дієвим політичним чинником реформування системи місцевого самоврядування виступає європейська модель сталого розвитку місцевих громад, яка містить зразки інноваційних перетворень в структурі представницьких та виконавчих органів локального управління, практики громадської діяльності, консенсусного та прозорого прийняття рішень, пріоритетного вирішення місцевих проблем на засадах децентралізації.

Практичне значення отриманих результатів. Вивчення основних характеристик теорії та практики реформування місцевого самоврядування дають розгорнуте наукове обґрунтування взаємодії ключових аспектів політики та права в сучасних умовах. Велике значення проблематика політичного впливу на реформування місцевого самоврядування має для управління політичними процесами в сучасній Україні. В першу чергу це стосується підвищення ролі органів місцевого самоврядування у вирішенні проблем громадян та наданні якісних послуг. Істотне значення отримані результати мають й для розробки та впровадження технологій прийняття політичних рішень із залученням представників територіальних громад сучасної Україні. Результати дослідження можуть також бути використані у навчальному процесі у вищих навчальних закладах при викладанні курсів із політології, спеціальних курсів із взаємодії політики та муніципального права, політичного менеджменту розвитку територіальних громад, зарубіжного та українського досвіду місцевого самоврядування.

Особистий внесок здобувача. Постановка й виконання всього комплексу завдань дисертаційної роботи здійснені автором самостійно. За темою дослідження автором одноосібно, без співавторів, було підготовлено 5 публікацій у фахових виданнях ВАК України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи, її результати та висновки були викладені автором і обговорювалися на засіданні кафедри політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, доповідалися й обговорювалися на міжнародних, загальноукраїнських, міжвузівських наукових і науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і суспільство: проблеми взаємодії» (м. Кіров, 2009), Міжвузівському круглому столі «Людина у системі суспільних відносин в умовах економічної кризи» (Дніпропетровськ, 2009); Міжнародному науково-практичному семінарі «Демократія: виклики ХХІ століття» (Дніпропетровськ, 2010).

Публікації. Автором одноосібно опубліковано 5 статей у виданнях, затверджених ВАК України як фахові з політичних наук, загальним об'ємом 3,2 авт. арк.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки, з них 31 - список використаних джерел (317 найменувань).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету та завдання роботи, розглянуто об'єкт та предмет, методи дослідження, сформульовано наукову новизну дослідження, охарактеризовано практичне значення отриманих результатів, їх апробацію, наведені дані про структуру роботи.

Перший розділ «Теоретичні та методологічні засади політологічного дослідження реформування місцевого самоврядування» присвячено розгляду проблем методології, обґрунтуванню структурної організації роботи, розгляду джерельної бази та стану розробки теми в науковій літературі, а також аналізу основних підходів до визначення впливу інституційної складової політичної системи на специфіку реформування української системи місцевого самоврядування.

У першому підрозділі «Теоретичні підходи до вивчення політичних чинників реформування місцевого самоврядування» описано основні напрямки та способи вивчення впливу політики загальнонаціонального рівня на політичний контекст локальних самоврядних спільнот. Перші спроби осягнення природи цілеспрямованої зміни соціальної дійсності знаходимо у творчості Геракліта та грецьких філософів мілетської школи (Фалес, Аксимандр, Анаксімен).

Наступним етапом концептуальної розробки політичного реформування слід вважати період Середньовіччя, коли у творах Ф. Аквінського були вироблені моральні підстави політичних дій та політичних рішень. Після середньовічної концептуалізації політичного реформування мала місце імморалізація управлінського та реформаторського процесу у творах Ніколо Макіавеллі і саме ці посилки становлять іншу групу чинників, які і впливають на процеси реформування, тобто над ціннісне та прагматичне ставлення до результатів мети і пріоритетів реформаційного процесу. Перу таких вчених-класиків Просвітництва як Ж.-Ж. Руссо, Ш.-Л. Монтеск'є та Вольтер належать перші спроби теоретичного, але з прив'язкою до суспільної дійсності осмислення процесу політичного реформування. Згодом концепції нормативізації політичного процесу і закріплення його у правових межах, дали змогу таким вченим, як американські просвітителі і революціонери О. Гамільтон, Т. Пейн, Б. Франклін створити умови і науковий практичний дискурс для написання і впровадження американської конституції, яка стала однією з перших пам'яток цілеспрямованого політичного реформування суспільства. Реформування як революційний процес було розглянуто К.Марксом та його послідовниками. В їх роботах ішлося про необхідність як встановлення радикальних цілей реформування суспільства, так і застосування серйозних радикальних заходів для цього.

У підрозділі встановлено, що в сучасній українській міждисциплінарній теорії місцевого самоврядування, представленій роботами М. Пірена, В. Куйбіди,Ю. Ключковського, вивчені принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування, встановлені їх сучасний стан та визначені можливі напрямки покращення їх роботи. Всебічну розробку теорія самоврядування дістала в працях російських вчених (О.Градовського, М.Єтихієва, Н.Коркунова, М.Лазаревського, В.Матвєєва, М.Свєшнікова, Д.Семенова, М.Щепкіна). Важливі аспекти світових систем місцевого самоврядування та особливостей моделей реформ муніципального управління в різних країнах висвітлені в роботах А. де Токвіля, Ю. Панейка, Є. та Й. Регульських

Концепція взаємодії політичної системи суспільства та системи самоврядування розроблялася у працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як: В.Кравченко, М.Пітцик, М. Мартинов, Б. Бляхман, І.Голосніченко, Ю.Шаров, Ф.Рудич, А.Ткачук та інші. В їх працях комплексно розглядалися проблеми політичного впливу на проблеми муніципального управління, правового забезпечення функціонування місцевого самоврядування, вітчизняний та зарубіжний досвід політичної детермінації розвитку місцевих громад. Осмисленню сучасних завдань реформування місцевого самоврядування та визначенню його пріоритетних напрямів сприяли наукові розробки М. Баймуратова, О. Батанова, В. Борденюка, В. Бойко-Бойчука, В. Вакуленка, І.Грицяка, В.Кампо, В.Князєва, В.Нудельмана, М.Орзіха, В.Пархоменка, М.Пухтинського й О. Власенка, В. Рубцова, С. Саханенка, В. Удовиченка, І. Федіва, А.Чемериса, Ю. Шарова, О. Ярощука, О. Яцунської. Водночас послідовної дослідницької стратегії в напрямі вдосконалення теоретико-методологічного, політико-правового, фінансово-економічного та програмного забезпечення зазначеного процесу реформування системи місцевого самоврядування в сучасній Україні ще не сформовано

У другому підрозділі «Методика та методологія дослідження політичного реформування місцевого самоврядування» викладено обґрунтування сукупності методологічних настанов, згідно з вимогами яких застосовується комплекс методів для дослідження діяльності із взаємодії сфери функціонування загальнонаціональних політичних інститутів та системи вітчизняного місцевого самоврядування.

Проблема обрання адекватного методологічного інструментарію є актуальною для всіх предметних галузей сучасної політичної науки. Дослідження реформаційного аспекту розвитку місцевого самоврядування в сучасній Україні є надзвичайно актуальним. Розвиток місцевого самоврядування зумовлює можливості адекватного представництва громадян в межах демократичного суспільства. Локальний рівень влади дозволяє вирішувати конкретні питання життєдіяльності громадян і забезпечувати відповідність базових конституційних вимог щодо розвитку територіальних громад. Сучасна система місцевого самоврядування є невід'ємною частиною правової, соціальної та економічної держави, яка дає змогу населенню реалізовувати свої потреби за сучасних умов. Дослідження політичного аспекту розвитку місцевого самоврядування базується переважно на тих методах і тих методологіях, які характерні для дослідження політичних інститутів та процесів. реформування самоврядування політичний партія

В контексті дослідження політичних детермінант реформування місцевого самоврядування системний підхід дає змогу визначити діяльність із політичного впливу на процеси реформ місцевого самоврядування як системи. Поєднання системного та структурно-функціонального підходів у єдиний комплекс дозволяє розширити горизонт наявного розуміння політичного управління процесом реформування місцевого самоврядування, а також визначити зворотній механізм детермінації політичної діяльності процесом реформування місцевого самоврядування.

Велику роль у дослідженні процесів політичної детермінації реформування місцевого самоврядування відіграють спеціальні політологічні методі дослідження. Серед них велику роль відіграє соціологічний підхід, який акцентує на з'ясування залежності політики від суспільства. З допомогою нормативно-ціннісного підходу пропонується вирішити такі завдання, як ідентифікація ціннісної мотивації реформування місцевого самоврядування, аксіологічних детермінант політичної поведінки, яка зумовлює і спрямовує процес реформування місцевого самоврядування, а також винайдення ціннісної матриці кінцевого пункту реформування місцевого самоврядування.

Другий розділ «Державна муніципальна політика як чинник інституційної детермінації процесів реформування місцевого самоврядування в сучасній Україні» містить аналіз передумов формування та впровадження політики держави в муніципальній сфері з метою зміни основних засад функціонування системи місцевого самоврядування.

У першому підрозділі «Нормативно-правові засади інституційного впливу держави на розвиток місцевих громад» вказується, що реформування місцевого самоврядування в нашій державі веде свій відлік фактично від його виникнення у конституційно-правовому полі України, починаючи з 1991 року. Вектор реформування полягав у наданні місцевому самоврядуванню в сучасній Україні вигляду сучасної європейської системи представництва громадян, проте процеси реформування були активними приблизно до середини 90-х років, коли тривав загальний процес творення державних інституцій в Україні. У період з 1992-го по 1994-й рік відбувався процес формування європейських стандартів і європейського поняттєво-категоріального апарату реформування місцевого самоврядування. Починаючи з 1996-го року розпочався новий етап реформування системи місцевого самоврядування на основі нових конституційних норм, які виникли на основі першої української Конституції. Політичними чинниками, які детермінували процес реформування місцевого самоврядування починаючи з середини 90-х років, були, по-перше, політико-ідеологічна боротьба між реформаторськими продемократичними та посткомуністичними політичними силами, які чинили опір реформуванню місцевого самоврядування в стінах Верховної Ради. По-друге, важливе значення мало формування структури сучасної української політики, яка давала змогу впливати на механізми формування місцевих політичних еліт.

У підрозділі також установлено, що мотивацією удосконалення правового забезпечення реформування місцевого самоврядування є сприяння громадянській активності населення, яке здатне до певної міри вирішувати свої проблеми на основі самоорганізації та самоврядування. Тому створення оптимальних нормативно-правових умов передбачає якраз стимулювання громадської активності, громадської ініціативи та створення правових умов для впровадження результатів консультацій місцевих органів влади з громадськістю щодо вирішення проблем місцевих громад.

У підрозділі вказано, що нормативно-правові передумови реформування місцевого самоврядування засвідчують вплив на розвиток порядку денного початкового періоду незалежності України. Саме в цей період були закладені принципові основи нормативно-правового забезпечення реформування місцевого самоврядування.

У другому підрозділі «Еволюція підходів держави до реформування муніципальної сфери в Україні: перехід від радянської моделі до моделі технократичного менеджменту» розглядаються зміст та розвиток політичного та правового регулювання української системи місцевого самоврядування на основі національного та світового досвіду. Вказується, що дії державних органів управління сучасної Україні мають міцний зв'язок із радянськими формами управління, які передбачали наявність політизованих рішень щодо місцевого самоврядування, нерозділеність повноважень окремих державних інститутів, певна змагальність між окремими органами управління та не завжди професійний підхід до вирішення проблем місцевого самоврядування. Базовою і, можливо, ключовою передумовою реформування місцевого самоврядування в українських умовах стало прагнення бюрократичної структури держави контролювати всі сфери життєдіяльності на основі радянського досвіду.

У межах підрозділу обґрунтовано, що через необхідність створення власної автентичної системи місцевого управління сучасна Україна потребує перегляду ролі та місця держави у владних відносинах. Це передбачає також ретельний перегляд історичного підґрунтя розвитку місцевого самоврядування, досвід якого свідчить, що в історичних умовах України місцеве самоврядування, або територіальне управління самоврядних громад існувало навіть на додержавному рівні. За різних історичних умов місцеве самоврядування політично було альтернативою пануванню іноземних держав. В сучасних умовах політична самостійність місцевого самоврядування ґрунтується на світовому досвіді і ситуації, коли політична самостійність місцевого самоврядування є нормою у країнах Європейського Союзу.

Подолання ситуації відсутності чітко вираженого вектору реформування ставлення держави до місцевих проблем має на меті, перш за все, зміну в балансі між прийняттям рішень бюрократичними структурами та громадською активністю. Тому в умовах незалежності України оптимальним є поступовий перехід від спрямовуючої ролі держави до самостійного функціонування і розвитку місцевих громад. В період початку незалежності України це питання відсувалося на другий план через необхідність розбудови державних структур. В сучасний період стабілізації суспільних відносин і політичної системи необхідним є вироблення зваженого співвідношення державної та місцевої самоврядної влади.

В третьому підрозділі «Суб'єкти державного впливу на процеси реформування місцевого самоврядування: послідовність політики реформ» з'ясовано, що важливим етапом політичного дослідження реформування місцевого самоврядування в сучасній Україні є визначення центрів впливу та прийняття рішень щодо окремих аспектів реформаційного процесу. У зв'язку з цим істотною передумовою є те, що існує концептуальна невизначеність реформаційного вектору, проте однією істотною особливістю і кінцевого пункту реформування є інноваційність місцевого самоврядування та здатність його до швидких інфраструктурних та технологічних змін.

У цьому структурному елементі дисертації вказано, що важливим гравцем, який забезпечує підтримку динаміки реформаційного процесу, є регіональні еліти. Останні великою мірою є колективними утвореннями та мають слабкий ступінь консолідації. Саме тому державний вплив на діяльність із реформування місцевого самоврядування є дискретним та дисперсним, тобто розпорошеним серед різних інститутів. Важливо зазначити, що місцеві та регіональні еліти не визначені чітко за територією відповідно до фінансово-промислових комплексів країни, тому вони великою мірою залежні від підтримки центру. Таким чином, регіональні та місцеві еліти можна визначати і як агентів впливу держави на процес реформування, і вся їх діяльність може бути підпорядкована цілком інтересам держави, а не місцевих громад чи місцевих органів влади.

У підрозділі обґрунтовано положення про те, що пріоритети реформування у таких суб'єктів державного впливу на процес реформування як регіональні еліти та окремі регіональні лідери формується на основі економічних інтересів. Ці групові інтереси є інкорпорованим до інтересів всієї держави. Відбувається кореляція окремих економічних та бізнесових груп з інтересами держави, що було характерно для радянського періоду.

У третьому розділі «Політико-ідеологічні, громадські та групові чинники детермінації реформування системи місцевого самоврядування в сучасній Україні» проаналізовано ідейні, організаційні та структурні особливості впливу на процес реформування місцевого самоврядування суб'єктів громадського та групового представництва інтересів.

У першому підрозділі «Партійні пріоритети реформування місцевого самоврядування: між програмними вимогами та викликами реальної політики» встановлено, що усвідомлення актуальності реформи місцевого самоврядування поширено на найвищому державному рівні. В сучасних умовах політичне значення реформування місцевого самоврядування політично зв'язане з основними завданнями розвитку суспільства та держави. Тому політичні сили на ідейно-доктринальному рівні проголошують необхідність реформ місцевого самоврядування.

Концептуальне бачення політичними силами - провідними гравцями політичного простору сучасної України необхідності політико-інституційного реформування місцевого самоврядування, в якому провідним інститутом провідником реформ виступає інститут президентства, доповнюється політичними викликами світового розвитку. Ці виклики полягають у трансформації змісту сучасної демократії та перенесення партійно-політичної і суспільно-громадської діяльності на індивідуальний та міжгруповий рівні, які є конститутивними для місцевого самоврядування.

У підрозділі обґрунтовано, що політична діяльність на локальному рівні є широким полем діяльності політичних сил, які набувають форм партій чи громадських організацій, або очолюють суспільні рухи. Якщо центральний владно-політичний рівень сучасної України досяжний переважно для великих політичних суб'єктів, які пов'язані з економічними інвесторами, то рівень місцевого самоврядування дає змогу відносно слабко капіталізованим політичним силам брати участь у політичній грі, здобуваючи прибічників та просуваючи свої програми. Тенденцією політичного розвитку сучасної України є виникнення місцевих політичних сил, які прагнуть здобути свій сегмент на електоральному просторі. Концентруючи свої ідеологічні настанови навколо місцевих проблем, ці політичні сили виступають альтернативою центральним політичним партіям.

У другому підрозділі «Активність груп інтересів у сфері реформ місцевого самоврядування: локальний, регіональний та національний рівні» доведено, що групи інтересів на місцевому самоврядуванні мають риси подібні, до ознак груп інтересів на макрорівні політичної системи. Групи інтересів локального рівня є групами індивідів, які, маючи певні потреби, реалізують їх в політичній сфері шляхом неформальних контактів та просування своїх інтересів через можливі канали, які існують у сфері самоврядування. Метою груп інтересів на місцевому рівні є реалізація економічних, культурних, політичних інтересів. У цьому вони, певною мірою, є аналогом загальноукраїнських груп інтересів. Від соціальних груп у системі місцевого самоврядування групи інтересів відрізняє більш високий рівень внутрішньої інтеграції, чітка артикуляція інтересів і те, що інтереси груп інтересів не можна забезпечити іншим шляхом, ніж як шляхом використання сфери муніципального управління та місцевої політики.

Досліджено специфіку сучасних українських груп інтересів, які впливають на реформування місцевого самоврядування. Ця специфіка полягає у тому, що групова активність в плані реалізації економічних, культурних, соціальних потреб є однією з першооснов зв'язку суспільства і держави як чинника розподілу суспільного продукту.

У третьому підрозділі «Потреби та завдання розвитку місцевого самоврядування в умовах політико-інституційного тиску на процес реформування» встановлено, що оптимальною конфігурацією механізму ініціації реформування місцевого самоврядування має стати консолідація політичних інститутів у їх впливі та балансування їх впливу щодо реформування місцевого самоврядування. Державні інститути, політичні сили, громадські організації на загальноукраїнському рівні мають знайти умови і можливості для узгодження муніципальної політики та спільних дій щодо виправлення ситуації на рівні місцевого самоврядування. Результатом розробки етапів реформи та консолідованого впливу політичних інститутів має бути реформа адміністративно-територіального устрою.

У четвертому розділі «Європейський вектор розвитку локальних спільнот як чинник реформування місцевого самоврядування в сучасній Україні» розглянуто особливості європейської парадигми структурної та функціональної організації локального управління. Також надано увагу впливу досвіду існування територіальних громад країн ЄС на реформаційний процес в Україні.

У першому підрозділі «Взаємодія політичних інститутів ЄС як чинник формування сучасної європейської моделі місцевого самоврядування» доведено, що практика реформування системи місцевого самоврядування в сучасній Україні отримує істотний імпульс для удосконалення практики муніципального менеджменту через запозичення досвіду країн ЄС. Відносини між наднаціональними органами управління Євроспільноти полягають у перенесенні ваги у плануванні та розвитку територіальних громад саме на місцевий рівень. Центральні органи ЄС (зокрема, Європейська комісія) здійснюють консультаційну та координаційну допомогу окремим територіям пріоритетного розвитку, а також нагляд за виконанням загальноєвропейських нормативів. Досвід нових членів ЄС (Польщі, Чехії, Угорщини, країн Балтії) засвідчив, що реалізація загальноєвропейських проектів (наприклад, у галузі транспортної інфраструктури) надає місцевим громадам нові ресурси для інноваційного розвитку. Модернізація місцевого управління в країнах ЄС-сусідах України відбувалася через зменшення ролі державних органів (як центральних так і регіональних), а також через перехід від бюрократичної моделі управління до менеджеріально-проектної. Формування єдиної європейської моделі місцевого управління та взаємодії територіальних громад з політичними інститутами стало основою для розширення горизонтальної співпраці між населеними пунктами та регіонами.

У другому підрозділі «Політична суб'єктність місцевих громад в умовах децентралізації державного управління» увагу приділено можливостям територіальних громад країн ЄС як суб'єктів політичної взаємодії з національними та міжнародними політичними інститутами.

У підрозділі зазначено, європейська практика безпосереднього звернення представників територіальних громад до Європарламенту та агентств Єврокомісії дозволяє містам та поселенням впливати на муніципальну політику ЄС через участь у прийнятті рішень через консультації та легальний лобізм. Для України подібний досвід є досить перспективним, оскільки центральні органи галузевого управління (міністерства та відомства), а також парламентські комітети мають отримати істотну допомогу у вигляді надання об'єктивної інформації щодо потреб муніципального розвитку з боку повноважних представників територіальних громад (якими можуть бути місцеві ради, асоціації міст, місцеві політичні сили та громадські організації). Прозора та організована взаємодія між локальними спільнотами та політичними інститутами має замінити директивне однобічне формування державної муніципальної політики та врахувати весь комплекс потреб самоврядних одиниць.

У третьому підрозділі «Адміністративно-територіальна реформа та структурно-організаційна реформа місцевого самоврядування в сучасній Україні в контексті європейського досвіду» встановлено, що напрямки реформування системи місцевого самоврядування в сучасній Україні детермінуються проблемами адміністративно-територіального поділу, який потребує значної видозміни у порівнянні із схемою радянських часів. Визначено, що політико-інституційний тиск на темпи та зміст адміністративного районування має прояв насамперед у неможливості просування концепцій реформи місцевого самоврядування до загальнонаціонального порядку денного. Практика вітчизняного політичного процесу засвідчує, що спроби реформ системи місцевого управління блокуються через наявність більш пріоритетних для розвитку держави завдань. Водночас практика країн ЄС засвідчує ефективність формування адміністративної структури держави на основі територіальних громад (муніципальних утворень). При цьому кількість населення або тип виробництва (аграрний чи промисловий) в тому чи іншому населеному пункті не мають відігравати провідної ролі. Досвід сучасних держав ЄС визначає оптимальність формування адміністративних одиниць на основі врахування взаємозв'язків місцевих громад та політичної волі їх мешканців. Цей шлях передбачає наявність консультаційних механізмів у вигляді громадських рад та локальних плебісцитів для встановлення реальних місцевих інтересів у кожній галузі.

У висновках зазначено, що процес реформування місцевого самоврядування в сучасній Україні може бути розкладений на кілька взаємопов'язаних стадій. Першою є формування порядку денного, яка здійснюється існуючими політичними суб'єктами, такими як політичні партії, громадські організації, державні відомства та групи інтересів. Другою є розробка законодавчих змін, яка здійснюється законодавчим інститутом держави - Верховною Радою. Третьою стадією є впровадження змін у політичну практику.

У зв'язку з цим на основі дослідженого матеріалу автор пропонує наступні висновки.

1. Аналіз теоретичної розробки та практичних проявів впливу політичних інститутів сучасної України на проблеми та перспективи реформування системи місцевого самоврядування показав, що процес видозміни вітчизняного механізму локального управління та представництва детермінується як станом політико-інституційної підсистеми політичної системи, так і станом місцевих громад. Об'єктивна реальність національного державотворення свідчить про необхідність закладення у концепцію та практику місцевих реформ як інтересів та потреб населення муніципалітетів, так і пріоритетів державного розвитку.

2. Сфера впливу політичних інститутів на реформування місцевого самоврядування включає чотири площини. Першою є сфера адміністративно-територіальної реформи, другою є сфера інформаційно-технологічного забезпечення, підвищення ефективності функціонування органів місцевого управління, третьою площиною є залучення громадських установ та активізація участі членів територіальних громад, четвертою - балансування зусиль з реформування та інтересів місцевих бізнес еліт. В усіх чотирьох площинах вплив політичних інститутів сучасної України є вирішальним.

3. Темпи реформування в кожній місцевій громаді, в кожному регіоні і на рівні країни в цілому є дуже різноманітними і взаємозалежними, але в усіх територіальних громадах, в усіх муніципалітетах реформування є повільним, не є цілеспрямованим і немає чітко виражених позитивних результатів. Брак ефективності і результативності в процесах реформування, а також централізованих зусиль, визначає негативне ставлення населення до можливостей позитивного розвитку місцевих громад та консервує і стимулює очікування від централізованого розподілу ресурсів та патерналістської опіки місцевими громадами.

4. Пріоритетними завданнями з нейтралізації негативного впливу політичних суб'єктів та інститутів на процеси реформування місцевого самоврядування в сучасній Україні є: збільшення повноважень органів місцевого самоврядування, запобігання перехрещенню повноважень органів територіального управління органів місцевого самоврядування та територіального управління, надання більшої бюджетної свободи органам місцевого самоврядування, творення незалежних демократичних громадських рухів на місцевому рівні та демократизації місцевих політичних режимів.

5. Специфікою процесів реформування місцевого самоврядування в сучасній Україні є постійне заперечення його результатів та негативне сприйняття його експертними спільнотами та політичними елітами. Разом з тим, процес реформування місцевого самоврядування в сучасній Україні є дезорієнтованим щодо кінцевого результату, а також щодо точки відліку і проміжних етапів. За результатами даного дослідження необхідно встановити основні результати реформування місцевого самоврядування, якими є: демократизація місцевих громад, оптимізація чисельності місцевих громад та їх економічного потенціалу, розвиток управлінських функцій місцевих громад та державного управління, подолання централізаторської тенденції впливу державної бюрократії. Всі ці завдання мають бути виконані комплексно й синхронно. Кінцевим результатом процесу реформування місцевого самоврядування в сучасній Україні є набуття місцевими громадами політичної суб'єктності на рівні європейських місцевих громад, а також відповідної ним гнучкості та інноваційності.

6. За результатами проведеного дослідження основними етапами реального впровадження реформ місцевого самоврядування в сучасній Україні є такі: по-перше - поширення ідеї концепції реформування місцевих громад в політичній еліті та провідних групах інтересів, усвідомлення ними необхідності прийняття комплексу реформаційних рішень як такого, що відповідає їх ключовим інтересам. По-друге - прийняття законодавчих актів, які спрямовують процес реформування на державному рівні. По-третє - ухвалення пакту реформування на місцевому рівні усіма місцевими громадами. По-четверте - збільшення обсягів консультаційної допомоги держави та міжнародних інституцій щодо реформування місцевого самоврядування.

7. Проект реформування місцевого самоврядування для сучасної України набуває великого значення через зміну конфігурації міждержавних відносин в середині Європейського Союзу та на міжнародному рівні, який передбачає горизонтальні зв'язки між окремими регіонами та муніципальними утвореннями. Розвиток нової постіндустріальної економіки та інформаційного суспільства відкриває перед територіальними громадами можливості інноваційного розвитку та залучення інвестицій без звернення на регіональний та національний рівень. Для цього в Україні необхідно створити політичні умови, які будуть передбачати зняття перешкод щодо активності місцевих представницьких та виконавчих органів щодо зовнішньоекономічної діяльності та впровадження партнерських проектів. Крім того, вказані умови мають стимулювати ініціативу представницьких інституцій місцевих громад, а також місцевих політичних сил, громадських рухів та груп інтересів до розширення міжнародної горизонтальної співпраці.

ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПРАЦЯХ АВТОРА

Основні праці

1.Рибалка С. В. Політико-інституційні передумови реформи місцевого самоврядування в сучасній Україні/ С. В. Рибалка // Віче. - 2010. - №4. - С. 18-20.

2. Рибалка С. В. Методологічні засади дослідження політико-інституційного впливу на реформування місцевого самоврядування в сучасній Україні/ С. В. Рибалка // Вісник Дніпропетровського університету. - Соціологія. Філософія. Політологія. - 2010. - Випуск 20(2). - С. 203 - 209.

3. Рибалка С. В. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: політичні детермінанти реформування / С. В. Рибалка // Політологічний вісник. Зб. наук. праць - К.: «ІНТАС», 2010. - Вип. 46. - С. 276 - 284.

4. Рибалка С. В. Політичне реформування на рівні місцевих спільнот/ С. В. Рибалка // Сучасна українська політика. Політики та політологи про неї: Зб. наук. праць Ін-ту політ. і етнонац. досліджень ім. І. Ф. Кураса НАНУ - К.: Український центр політичного менеджменту, 2010. - Вип.19. - С. 66 - 74.

5. Рибалка С. В. Актуальність політологічного дослідження реформи місцевого самоврядування: теоретичне та практичне обґрунтування/ С. В. Рибалка // Грані: наук.-теоретичний і громадсько-політ. альманах. - 2010 - №3(65). - С. 109 - 112.

АНОТАЦІЇ

Рибалка С. В. Політико-інституційні чинники реформування системи місцевого самоврядування в сучасній Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпропетровськ, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню впливу політико-інституційних компонентів політичної системи на перспективи та поточну практику реформування місцевого самоврядування сучасної України як системи. Обґрунтовано, що баланс взаємовідносин політичних інститутів сучасної України - органів виконавчої, законодавчої та судової влади, політичних партій, громадських організацій, груп інтересів - формує різновекторні імпульси видозміни структури, організаційних засад, правових передумов функціонування муніципального управління.

Ключові слова: політико-інституційні чинники, імпульси політичного впливу, місцеве управління, реформаційний процес, політико-правові рішення.

Рыбалка С. В. Политико-институциональные факторы реформирования системы местного самоуправления в современной Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара, Днепропетровск, 2010.

Диссертация посвящена исследованию влияния политико-институциональных компонентов политической системы на перспективы и текущую практику реформирования местного самоуправления современной Украины как системы. Раскрыты основные направления изучения реформирования в политической сфере, дана оценка подходам к научной разработке инновационного изменения системы местного самоуправления. Определены требования к междисциплинарным исследованиям в области политического взаимодействия институтов политической системы современной Украины.

В работе с учетом зарубежного опыта рассмотрены общенациональный, региональный и локальный уровни политико-институционального влияния на процессы целенаправленной трансформации представительских и исполнительных структур местной власти. На основе структурно-функциональной методологии определены причинно-следственные связи между деятельностью органов исполнительной, законодательной и судебной государственной власти и развитием системы местного самоуправления в период независимости Украины.

Проведен анализ мотивов и стимулов участия политических институтов современной Украины в реформе местного самоуправления. Обосновано, что баланс взаимоотношений политических институтов современной Украины - органов исполнительной, законодательной и судебной власти, политических партий, общественных организаций, групп интересов - формирует разновекторные импульсы видоизменения структуры, организационных основ, правовых предпосылок функционирования муниципального управления. Выявлены сущность и специфика политико-институциональных факторов как элементов политической действительности. Раскрыто содержание политического взаимодействия компонентов системы местного самоуправления, который состоит во взаимовлиянии органов региональной исполнительной власти, местных советов как представительных и исполнительных органов и местных политических сил, которые базируются на поддержке групп экономических интересов, общественного актива населения территориальной общины. Особые усилия в работе сконцентрированы на проблемах идеологических предпосылок влияния отдельных политических сил и партийной системы современной Украины в целом на процесс планирования и реализации структурно-организационных и административно-территориальных реформ в сфере местного самоуправления.

Существенная часть исследования посвящена раскрытию роли и места современного государства в деятельности по совершенствованию нормативно-правовых основ развития органов местного самоуправления и реализации интересов территориальных общин. Обосновано положение, согласно которому импульсы политического влияния на процесс реформирования системы локального представительства формируются на основе приоритетов деятельности отдельных отраслевых органов государственного управления.