Нові інформаційно-комунікаційні технології в глобальній системі політичної комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

УДК 327+316.774 (100)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

НОВІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ГЛОБАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

ГОТУН Андрій Миколайович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі глобалістики, геополітики та геоекономіки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор ЗЕРНЕЦЬКА Ольга Василівна, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор РИЖКОВ Микола Миколайович, завідувач кафедри міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

кандидат політичних наук ДУБОВ Дмитро Володимирович, державний експерт відділу інформаційної безпеки та міжнародних інформаційних відносин Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України

Захист відбудеться «18» травня 2010 року о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий «14» квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Сушко О.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах сучасних глобалізаційних процесів формуються нові принципи інформаційного забезпечення суспільства з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (далі ІКТ). Зокрема це відбувається і у політичній комунікації, що впливає на зміну її характеру - перехід від переважно односпрямованого інформаційного потоку до діалогічного взаємозв'язку між комунікантами.

Актуальність дослідження визначається насамперед тим, що політична комунікація розглядається з використанням нових ІКТ - мережі Інтернет, поширенні засобів мобільного зв'язку і комп'ютерної техніки: мобільних телефонів, персональних і кишенькових комп'ютерів, ноутбуків, DVD-програвачів тощо. Інтернет - одна із основних складових нових ІКТ, аналіз функціонування якої в політичному просторі вимагає осмислення тенденцій формування глобальної мережі в цілому.

Багато держав нині переживають кризу традиційних форм політичної комунікації, котра виявляється, зокрема, у низькій політичній активності громадян. За умов, коли виборці нерідко віддаляються від політичної еліти суспільства, на часі є прагнення структур політичної системи до формування ефективних методів комунікації.

Дедалі більше визнання у сучасному глобалізуючомуся світі отримує Інтернет як засіб політичної комунікації, що вимагає свого, як і будь-який інший феномен політичного життя, теоретичного аналізу й оцінки.

Вирішення важливих проблем міжнародного характеру, розбудови демократично зорієнтованого інформаційного суспільства великою мірою залежить від діяльності органів державної влади, в першу чергу, від парламентів, які є представницькими органами, що виражають волю людей і відображають їх різноманітність. Для забезпечення політичної комунікації парламенти використовують нові ІКТ при здійсненні більшості своїх функцій, модернізації власних інституцій та в процесі зовнішньополітичних зносин. У зв'язку з цим дослідження проблеми використання ІКТ для двостороннього інтерактивного зв'язку між державою (органами влади) та громадянами, що на практиці означає можливість кожного брати участь у формуванні та реалізації державної політики, прийнятті рішень органами державної влади, є досить актуальним.

На особливу увагу заслуговує процес динамічної інтеграції Інтернету з політичною комунікацією. Формується нова структура політичної комунікації: політичні Інтернет-комуніканти, канали і технічні засоби інформування та здійснення зворотного зв'язку. Тому дослідження зазначених проблем набуває нагальної необхідності, оскільки сприяє виробленню конкретних заходів щодо визначення оптимальних шляхів застосування нових ІКТ у політичному процесі в умовах глобалізації. У вітчизняних дисертаційних роботах за спеціальністю 23.00.04. і в монографічних дослідженнях поки що не знайшла свого відображення тематика, пов'язана з використанням нових ІКТ у глобальній системі політичної комунікації. В той же час, виняткова важливість її теоретико-методичного та прикладного опрацювання зумовили актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Ступінь дослідження проблеми розкрито у першому розділі дисертації. Аналіз літератури з проблем вивчення ролі і місця ІКТ у глобальній системі політичної комунікації, зокрема у парламентських і президентських виборчих кампаніях та джерел, що відображають процес політичної комунікації в період становлення постіндустріального суспільства і/або присвячених сучасним засобам масової комунікації, дали можливість виокремити ряд проблем, розв'язання яких конкретизує механізм впливу ІКТ на перебіг політичних процесів і кампаній у суспільстві, що належним чином не розкриті і не узагальнені у зарубіжній та вітчизняній політичній науці. Саме вони складають мету дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертацію виконано в межах планової державної тематики відділу глобалістики, геополітики і геоекономіки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2005-2007 рр. «Імперативи та стратегії сталого розвитку в умовах глобальної модернізації» (державний реєстраційний номер 0105U002585) та 2008-2010 рр. «Взаємовплив глобальної інтеграції, сталого розвитку і конкурентоспроможності постіндустріальних та транзитивних країн» (державний реєстраційний номер 0107U011794).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз місця й ролі нових інформаційно-комунікаційних технологій як засобу політичної комунікації в нових геополітичних умовах. Мета зумовлює постановку таких завдань дослідження:

- проаналізувати динаміку розвитку наукових уявлень про політичну комунікацію в дослідженнях зарубіжних і вітчизняних учених;

- обґрунтувати методологічні підходи до аналізу політичної комунікації в епоху формування глобального суспільства;

- дослідити роль і місце мережі Інтернет у процесі використання нових ІКТ в глобальній системі політичної комунікації;

- розкрити особливості використання нових ІКТ у політичній комунікації як засобу зв'язків з громадськістю в період виборчих кампаній;

- виявити новітні тенденції розвитку глобальної системи політичної комунікації та розглянути їх можливі наслідки для розбудови політичного комунікаційного простору;

- проаналізувати інформаційне наповнення веб-сайтів політичних сил, провідних політиків, органів державної влади України і критично переосмислити основні зміни, які відбулися в комунікаційному просторі держави протягом останніх п'яти років;

- визначити позитивні і негативні наслідки впливу ІКТ на політичний процес.

Об'єктом дослідження є глобальна система політичної комунікації.

Предмет дослідження: вплив нових інформаційно-комунікаційних технологій на глобальну систему політичної комунікації.

Теоретико-методологічна основа дослідження ґрунтується на положеннях і висновках провідних учених, які спеціалізуються у сфері соціальної природи моделювання політичної комунікації, типологічних особливостей і каналів її здійснення, структурно-функціональної основи політичної системи. Це концепції комунікації Ю. Габермаса, Дж. Десембера, М. Морріса, С. Огана, С. Рафаеля, Е. Роджерса і інформаційного суспільства Я.М. Засурського, Й. Масуди, А.Є. Шадріна, доктрина постіндустріалізму Д. Белла, концепція «глобального села» і електронного суспільства М. Маклюена, схема феноменології історичного процесу Е. Тоффлера, новітні концепції глобалізації через призму постіндустріалізму М. Кастельса. Ці концепції дозволили дисертанту сформувати загальний підхід до дослідження нових ІКТ для зв'язків політичних структур з громадськістю і визначити місце глобальної мережі у цьому процесі.

Важливу роль в осмисленні проблем, що розглядаються в дисертації, відіграло вивчення джерел, в яких аналізуються питання, пов'язані з політичною комунікацією, дослідженням її глобальних, системно-організаційних, структурно-функціональних і маніпулятивно-технологічних аспектів. Це праці вітчизняних науковців - В.М. Бебика, Ю.С. Ганжурова, В.П. Гондюла, Д.В. Дубова, О.В. Зернецької, В.Ф. Іванова, В.Г. Королька, Н.В. Костенко, Є.А. Макаренко, М.А. Ожевана, І. Підлуцької, Г.Г. Почепцова, М.М. Рижкова, А.А Чічановського, В. І. Шкляра та ін.

Осягнути складність сучасних глобалізаційних процесів у різних регіонах світу, в контексті яких відбуваються суттєві трансформації політичної комунікації, допомогло вивчення праць таких вітчизняних вчених, як О.Г. Білорус, В.К. Гура, Є.Є. Камінський, Б.І. Канцелярук, В.Г. Кремінь, Л.О. Лещенко, Ю.М. Мацейко, І.Г. Оніщенко, Ю.В. Павленко, Ю.М. Пахомов, О.В. Потєхін, І.А. Хижняк, С.О. Шергін, С.В. Юрченко та ін.

Основними методами дослідження є історичний (для виявлення суттєвого характеру причинно-наслідкових зв'язків між змінами в інформаційно-комунікаційних технологіях від одного електорального циклу до іншого в окремих країнах), системний (для розкриття цілісності феномена політичного сегменту мережі Інтернет, виявлення взаємозв'язків між його структурними елементами), функціональний (для глибокого вивчення функцій Інтернет-технологій у політичній комунікації, виявлення основних тенденцій і перспектив розвитку ІКТ в сучасних умовах), діалектичний, порівняльний, типологічний та ін.

Поєднання порівняльного і діалектичного методів при вивченні особливостей розвитку політичного сегменту мережі Інтернет у виборчих кампаніях дало змогу виокремити його загальні і особливі риси з урахуванням мінливих конкретно-історичних реалій.

Наукова новизна пропонованої до захисту дисертаційної роботи обумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв'язання, а також одержаними результатами. Вона полягає в теоретико-прикладному дослідженні недостатньо вивчених питань впливу нових ІКТ на політичну комунікацію в умовах глобалізаційних процесів і визначається тим, що:

– вперше у вітчизняній політичній науці досліджено місце й роль нових ІКТ як засобу політичної комунікації в нових геополітичних умовах;

– виявлено взаємообумовленість поширення ІКТ і процесу демократизації міжнародної світової спільноти, що полягає у створенні можливостей для участі громадськості в прийнятті державних рішень, здійсненні впливу на творення державної політики, посиленні прозорості та підзвітності органів влади громадянам;

– встановлено вплив глобалізаційних процесів і нових засобів масової комунікації на структуру і способи організації політичної комунікації, який полягає у зміні динаміки сучасного політичного процесу і знаходить прояв у появі нових політичних акторів, розширенні каналів комунікації, ущільненні її потоку;

– систематизовано типологію політичної комунікації на основі дослідження специфіки здійснення політичним режимом функцій контролю і розподілу потоків інформації, що дало змогу розширити наукові підходи до типологізації політичної комунікації і обґрунтувати їх.

– проаналізовано і систематизовано досвід використання нових ІКТ в період виборчих кампаній 1992-2009 рр. розвиненими державами, за рахунок чого здійснено порівняльний аналіз ефективності застосування мережі Інтернет і нових ІКТ у США, Великій Британії та інших країнах світу;

– розкрито й оцінено особливу значущість використання засобів мобільного зв'язку (мобільних телефонів, кишенькових комп'ютерів і т. ін.) у сфері політичної комунікації, які, як персональні засоби комунікації, можна застосовувати з метою безпосереднього впливу на виборців не лише для забезпечення вербального зв'язку, а й для передачі аудіо- та відеофайлів, з'єднання з мережею Інтернет і перевірки електронної пошти;

– визначено трансформацію ролі основних учасників політичної комунікації (громадяни, медіа-структури і різні політичні організації), обґрунтовано значення практичного застосування нових ІКТ у політичному процесі в умовах глобалізації;

– проаналізовано і критично осмислено веб-сайти провідних політичних діячів в Україні та їх інтерактивний інструментарій, що сприяло виробленню підходів щодо оптимізації використання можливостей Інтернету як засобу політичної комунікації, його переваг перед друкованими та електронними ЗМК і застосування нових ІКТ у політичній комунікації в процесі вільного та відкритого інформаційного обміну в суспільстві поза контролем держави;

– у результаті дослідження веб-сайтів парламентів зарубіжних країн збагачено теорію і практику вітчизняної політичної науки за рахунок застосування новітніх ІКТ (забезпечення проведення веб-трансляцій пленарних засідань сесій, доступу громадян до відеобібліотеки виступів на парламентських засіданнях, можливості брати участь у підготовці законопроектів і т. ін.) у політичній комунікації, що розширило уявлення про можливості впровадження дієвих технологій парламентів з активізації залучення громадян до співпраці;

– сформульовано й обґрунтовано рекомендації щодо більш широкої участі парламенту України у міжпарламентській співпраці з питань обміну прикладними програмами та їх подальшого розвитку, запровадження відкритих стандартів, розробки рекомендацій щодо веб-сторінок, обміну досвідом з використання інтерактивних технологій, а також визначено пріоритетні сфери розвитку ІКТ - підвищення ефективності виконання парламентом законодавчих та контрольних функцій;

– проаналізовано і введено в науковий обіг новітні наукові і статистичні закордонні джерела по темі дослідження.

Наукове та практичне значення одержаних результатів полягає в теоретичному осмисленні феномена політичної комунікації, виходячи з якого визначаються інноваційні підходи до технологій Інтернету.

Результати дослідження дають змогу формувати цілісне уявлення про використання нових ІКТ в системі політичної комунікації і, зокрема, особливостях їх застосування в Україні, в умовах глобалізації. Результати дисертаційного дослідження використано при формуванні національної нормативно-правової бази інформатизації, зокрема Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» та Постанови Верховної Ради України «Про рекомендації Парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні» (довідка № 04-22/16-143 від 17.02.2010 р.). Положення й висновки дисертації можуть бути використані органами державної влади України при формуванні своєї інформаційної політики; розробці навчальних курсів по політології, політичній соціології, а також спецкурсів з політичної комунікації, соціології комунікації, теорії політичних систем тощо.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено десять публікацій. Одна стаття написана у співавторстві: персональний внесок автора полягає в аналізі рішень Всесвітнього Саміту з питань інформаційного суспільства, що складає 50% публікації.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Робота апробована у відділі глобалістики, геополітики та геоекономіки Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України. Основні ідеї, положення, висновки дисертації були оприлюднені дисертантом у виступах на двох міжвідомчих науково-практичних конференціях «Імперативи сталого розвитку» (Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 24 листопада 2005 р., м. Київ) і «Транзитивні суспільства. Моделі розвитку і загроза периферизації» (Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 26 січня 2006 р., м. Київ), двох міжнародних науково-практичних конференціях «Україна в системі міжнародних економічних відносин» (Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 24 лютого 2006 р., м. Київ) і «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози» (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 7 грудня 2006 р., м. Київ) та виступі на засіданні круглого столу «Політизація молоді: міф чи реальність?», проведеного журналом «Політичний менеджмент» (26 листопада 2008 р., м. Київ).

Публікації. Результати дослідження відображені у 11 публікаціях, з них 6 опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена характером проблематики, постановкою цілей і завдань дослідження. Дисертаційна робота включає вступ, три розділи і девять підрозділів (що містять 7 малюнків, 8 схем і діаграм, 5 таблиць), висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 230 сторінок, з яких основний текст становить 197 стор. Список використаних джерел містить 300 найменувань українською, англійською, німецькою, французькою та російською мовами (на 33 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми, охарактеризовано концептуальні положення проблеми і стан її наукової розробки, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет та методологічну основу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, подано апробацію результатів роботи.

Розділ перший «Теоретико-методологічні засади дослідження політичної комунікації в нових геополітичних умовах» присвячений аналізу концепцій постіндустріалізму, політичних систем і сучасних теоретичних підходів до розгляду засобів масової комунікації як інституту громадянського суспільства в умовах глобалізації. Здійснено класифікацію і критичний аналіз основних підходів до дослідження проблем засобів політичної комунікації, розкрито їх специфіку, простежено еволюцію концепцій: масової комунікації, функціоналізму, неомарксизму і теорій: модернізації, інформаційного суспільства та двоступінчастої (багатоступінчастої) комунікації. З'ясовано особливості концептуальних підходів, визначено їх придатність для аналізу мережевих політичних комунікацій.

Зазначено, що концепція масової комунікації, яка ґрунтується на ідеях Г. Блумера і Г. Лассуелла, не може бути використана при аналізі мережевих політичних комунікацій, оскільки вона суперечить специфіці Інтернету як засобу комунікації.

Особлива увага приділена розгляду теорії інформаційного суспільства, котра стала однією із методологічних засад дослідження. Важливе значення для аналізу політичної комунікації у глобальній мережі Інтернет має теорія двоступінчастої (багатоступінчастої) комунікації, яка і понині активно використовується спеціалістами з проблем комунікації при проведенні політичних кампаній, у тому числі й в Інтернеті. Розкрито роль політичної комунікації у сучасному політичному процесі, динаміка якого змінюється під впливом глобалізації. Зазначено, що поява нових політичних акторів, розширення каналів комунікації, ущільнення її потоку є проявами глобалізації у політичному просторі. Їхня сукупність приводить до суттєвих змін у структурі та засобах організації політичної комунікації.

Дисертант відстежує розвиток поняттєвої категорії «політична комунікація» рядом вчених - М.Г. Анохіним, Д, Беллом, М. Грачовим, Е. Тоффлером, Р.-Ж.Шварценбергом, А. Шибутані та ін. При аналізі процесу політичної комунікації розглянуто основні способи її застосування, умови і чинники підвищення ефективності для забезпечення стабільного функціонування політичної системи.

Проведений аналіз моделей відносин між найважливішими учасниками системи політичної комунікації, запропонованих М. Кастельсом, Ж.-М. Коттре, Б. Макнейром, К.Сайне дає підстави дисертанту зробити висновки про роль і місце політичної комунікації в політичному процесі. По-перше, інформативна взаємодія за сучасних умов здійснюється вже не тільки по вертикалі, а й по горизонталі. По-друге, зростання значення горизонтального рівня політичної комунікації, організація її структури за принципом мережі створюють умови для подальшої неузгодженості інформаційного повідомлення між державою і суспільством.

Визначено докорінні відмінності політичної комунікації постіндустріального періоду порівняно з передіндустріальним та індустріальним, що полягають, насамперед, у зменшенні потреби громадян у публічному політичному діалозі з владою. Аналіз впливу глобалізаційних процесів на політичну сферу виявив тенденцію до зниження інтенсивності комунікаційних контактів між суспільством та політичною системою. Встановлено, що політична комунікація в сучасному суспільстві з засобу забезпечення зв'язку між елементами політичної системи, між політичною системою й середовищем набуває властивостей політичного процесу.

Зроблено спробу розширити коло існуючих підходів до типологізації політичної комунікації і обґрунтувати їх. Дисертант аналізує види і форми політичної комунікації, розглядає три її види: горизонтальний, вертикальний та діагональний, характеризує умови для їх реалізації. Зазначено, що види комунікації, в свою чергу, розрізняються за складом комунікантів. Проаналізовано інтраперсональну комунікацію або автокомунікацію, міжособистісну, групову і масову комунікацію, показано відмінності масової і міжособистісної комунікації.

Виходячи з характеристик знакової організації, автор виділяє вербальні (усні, словесні), письмові або друковані, візуальні (невербальні), перформансні, символічні й деякі інші форми політичної комунікації; розкриває їх сутність і умови застосування. У роботі розглянуто такі форми політичної комунікації як паблік рілейшнз (PR), агітація, пропаганда та політична реклама, розкрито специфіку їх інформаційного впливу на суспільну свідомість. Особливу увагу приділено ролі електоральної комунікації, метою якої є можливість вплинути на результати виборів.

Проаналізовано такі різновиди політичної комунікації як комп'ютерно-опосередкована політична комунікація і міжкультурна або духовно-культурна комунікація. Виділено чотири типи політичної комунікації, які характеризують потік і умови передачі інформації від адресанта до адресата: модель мовлення, діалогову, консультаційну та реєстраційну моделі.

Розділ другий «Використання нових інформаційно-комунікаційних технологій у політичній комунікації в сучасному світі» містить аналіз основних напрямів впливу таких технологій на політичне життя суспільства.

Інтернет розглядається дисертантом не тільки як засіб телекомунікаційного зв'язку, а й інструмент політики, який одночасно надає людям можливість бути не тільки комунікантами, а й виступати джерелом інформації. Політична функція Інтернету полягає у забезпеченні постійного суспільно-політичного дискурсу між владою та громадянами з можливістю електронного зворотного зв'язку в реальному часі. Зазначено, що Інтернет покликаний сприяти реалізації громадянами конституційного права на отримання інформації та формування свідомої, інформованої участі суб'єктів у політичному процесі, він створює якісно нову інформаційно-комунікаційну інфраструктуру, знімає просторово-часові перешкоди на шляху обміну інформацією та породжує нові форми політичного співробітництва.

На основі аналізу застосування нових інформаційно-комунікаційних технологій при проведенні виборчих кампаній у розвинених країнах розкрито еволюцію цього процесу в мережі Інтернет. Виділено особливості кожної із виборчих кампаній, розкрито моделі їх проведення, визначено характерні тенденції для кожної із країн, здійснено порівняльний аналіз ефективності використання нових ІКТ.

Показано динаміку розвитку інноваційних тенденцій в мережі Інтернет при проведенні політичних виборчих кампаній у зарубіжних країнах в період з 1992 р. по 2009 р. Це розміщення на веб-сайтах кандидатів пропозицій інтерактивних послуг щодо участі виборців у дискусійних форумах та онлайн-конференціях з кандидатами; розсилка електронних листів для мобілізації добровольців; можливості збирання коштів для підтримки кандидата; перегляду веб-сайтів кандидатів за допомогою мобільних телефонів та кишенькових комп'ютерів; отримання інформації про хід виборів; розміщення на веб-сайтах кандидатів аудіо- та відеоматеріалів із їх зверненнями; отримання повної інформації про діяльність партії у певному регіоні; організація зустрічей громадян певних категорій з кандидатом та ін. Аналізуючи використання інформаційно-комунікаційних технологій у виборчому процесі, автор відзначає поширення їх застосування, наголошує на практично необмежених можливостях використання ресурсів Інтернету, виробленні інноваційно-креативного підходу до політичного менеджменту та маркетингу при створенні веб-сайтів кандидатів на виборні посади.

Виходячи з завдань дослідження, дисертант аналізує досвід окремих держав з застосування електронного голосування при проведенні виборів, уточнює поняття терміну «електронне голосування», вказує на найчастіше застосовувані його форми, розкриває відмінності проведення процесу електронного голосування у різних країнах, пов'язані з врахуванням особливостей виборчих систем. Серед застосовуваних технологій, які забезпечують голосування через мережу Інтернет, автор зосереджує увагу на системі електронного дистанційного голосування поза межами виборчих дільниць - засобах мобільного зв'язку й інтерактивного цифрового телебачення. Здійснений аналіз використання нових ІКТ у виборчому процесі, узагальнення досвіду впровадження системи електронного голосування у таких країнах як Бразилія, Нідерланди, Естонія, США, Франція надали автору підстави для висновку як про переваги його застосування, так і недоліки.

З огляду на широкі можливості застосування нових ІКТ у політичній комунікації проаналізовано досвід використання засобів мобільного зв'язку в ході виборчих кампаній, виокремлено відмінності Інтернету і мобільних телефонів як персональних засобів комунікації, що надає змогу їх використання з метою безпосереднього впливу на виборців. Розглянуто окремі унікальні характеристики мобільних телефонів, що вирізняють їх серед онлайн-медіа. Це їх портативність, відносна доступність, порівняно з комп'ютерною технікою, поширеність серед населення і надзвичайна популярність серед молодих громадян таких країн як Іспанія, Південна Корея, Таїланд, Філіппіни, де широко практикується використання текстових повідомлень під час виборчих кампаній.

До нововведень з використання мобільних телефонів у політичному процесі і, зокрема, у виборчих кампаніях, віднесено можливості щодо оперативного отримання відомостей про участь громадян у виборчому процесі, реєстрації виборців, збирання грошових коштів на підтримку кандидатів, завантаження рингтонів політичного забарвлення (музичних мелодій виклику), здійснення моніторингу електоральної активності, інформування громадян про різноманітні махінації під час виборчої кампанії.

Активне використання мобільних телефонів у політичній комунікації обумовлює пошук нових варіантів їх застосування. Розширення масового доступу громадян, особливо серед молодого покоління, до мережі Інтернет та новітніх засобів зв'язку зумовило посилення їх ролі у політичній комунікації. Розділ третій «Особливості застосування нових інформаційно-комунікаційних технологій у системі політичної комунікації в Україні» розкриває процес розвитку політичної комунікації в українському сегменті мережі Інтернет, використання ІКТ у політичній комунікації органів державної влади в Україні.

Активізація процесу політичної діяльності у мережі Інтернет в Україні припадає на 2000 р., коли основні актори політичної комунікації почали створювати Інтернет-сайти і використовувати Інтернет-технології у своїй діяльності. Вже під час проведення парламентської виборчої кампанії 2006 р. у мережі зявилася велика кількість онлайн-проектів, призначених для інформування виборців, створення можливостей для альтернативного підрахунку голосів або з метою аналізу діяльності політичних сил.

Аналіз структурного розподілу веб-сайтів політичної тематики у період 2000-2009 рр. показує помітне збільшення їх кількості, зростання чисельності користувачів мережі Інтернет і розширення її політичного сегменту, активне використання Інтернету в політичній комунікації як інструменту «чорного піару». Разом з тим, аналіз веб-сайтів політичних партій України виявив недостатню ефективність використання партіями своїх Інтернет-ресурсів у підготовці до виборчих кампаній. Відзначається, що веб-сайти створені за однаковою структурою і у більшості з них відсутні можливості інтерактивної комунікації на основі публічності та дискусійності.

Проаналізовано персональні веб-сайти українських політиків, відзначено, що найбільшу їх кількість мають члени депутатської фракції Партії регіонів. Підкреслено, що основним недоліком цих веб-сайтів є перевантаженість їх суто рекламною інформацією. Зазначено також, що вітчизняні політики ще повільно освоюють таку новітню технологію політичної комунікації в Інтернеті, як блоґи.

Ґрунтуючись на результатах дослідження, дисертант прогнозує розвиток засобів політичної комунікації в Інтернеті на найближчі роки, обумовлює збільшення цього сегменту мережі Інтернет не лише зростанням кількості користувачів, а й загостренням конкуренції, боротьби суб'єктів політики за освіченого, інтелектуального прихильника, за кіберпростір. Підкреслюється, що перед партіями і їх лідерами постає завдання не тільки вдосконалення політичної реклами в Інтернеті, а й створення умов для повноцінної інтерактивної комунікації, що особливо актуально для налагодження зв'язків з регіонами.

Зроблено наголос на нагальній необхідності використання Інтернету для анкетування та опитування, забезпечення проведення партійних дискусій і публічних обговорень, а також застосування в політичній комунікації Інтернет-телефонії, створенні принципово нових партійних Інтернет-видань для встановлення зворотного зв'язку з прихильниками на основі відкритого прямого діалогу, в т.ч. із забезпеченням аудіовізуальної комунікації. Розвиток ІКТ вимагає поєднання можливостей Інтернету і телебачення. Насамперед, це стосується вуличного телебачення і спеціалізованих телепередач з паралельним використанням Інтернет-комунікацій.

У дослідженні проаналізовано веб-сайти народних депутатів України - провідних політиків, лідерів партійних блоків. Розкрито комунікаційні можливості веб-сайтів Верховної Ради України в мережі Інтернет, Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади України - Кабінету Міністрів України, а також Центральних органів виконавчої влади, обласних і районних державних адміністрацій.

Дисертантом досліджуються проблеми застосування ІКТ в політичній комунікації органів державної влади - законодавчого і виконавчих, що є важливим з точки зору забезпечення більшої презентабельності, прозорості, доступності, звітності та ефективності виконання ними своїх функцій і обумовлено необхідністю вирішення проблем при глобальних спробах створити рівноправне, демократично зорієнтоване цілісне інформаційне суспільство. Особливу увагу при цьому зосереджено на використанні ІКТ при забезпеченні діяльності парламенту України - суб'єкта, який посідає ключове місце у політичній комунікації як законодавча гілка державної влади.

Обґрунтовано доцільність запровадження в життя концепції парламенту, забезпеченого електронним інтерфейсом, підкреслено, що її реалізація створює передумови для формування принципово нової моделі демократії - цифрової демократії, заснованої на більш повному підпорядкуванні діяльності парламенту суспільству. Це, зокрема, включає й можливості подальшого розвитку прямої участі громадян у вирішенні актуальних питань законотворення, а саме обговорення законопроектів і внесення до них поправок шляхом онлайн-голосування. В цьому полягає відмінність електронного парламенту від традиційного. З огляду на важливість інтеграції України в Європейський Союз дисертант аргументовано доводить необхідність використання ІКТ для демонстрування відкритості і прозорості в управлінні та впливу на розвиток інформаційного суспільства.

Аналізуючи вплив нових ІКТ на перебіг політичних процесів в Україні, автор виділяє їх особливу роль в активізації участі громадян у політичному житті в міжвиборчий період, зокрема з питань впровадження системи електронного подання клопотань, використання Інтернету для реалізації громадянського права ініціативи, надання можливості групам громадян подавати законопроекти на публічний розгляд.

Окремою темою досліджено питання використання таких каналів політичної комунікації, як теле- і відеопередачі, створення дискусійних онлайн-груп та інших інструментів ІКТ, що застосовуються парламентами таких держав світу як Бразилія, Мексика, Німеччина, США, Україна, Чилі та парламентом Європейського Союзу.

На основі компаративного аналізу веб-сайтів парламентів різних країн світу зроблено висновок про необхідність активізації участі парламенту України у глобальній співпраці з ними, пошуку шляхів розширення співробітництва. Особливо корисною для парламенту України може стати міжпарламентська співпраця у таких сферах інформаційно-комунікаційних технологій як обмін прикладними програмами та їх подальшого розвитку, при запровадженні відкритих стандартів, розробці рекомендацій щодо веб-сторінок, обміні досвідом щодо використання інтерактивних технологій.

Зазначено, що серед особливостей застосування нових інформаційно-комунікаційних технологій у політичній комунікації в Україні останнього періоду збільшується кількість онлайн-проектів у діяльності політичних сил, особливо напередодні і під час проведення виборчих кампаній. Всі основні актори політичної комунікації мають веб-сайти і використовують інформаційні технології у своїй діяльності. Однак, аналіз веб-сайтів політичних партій України свідчить, що більшість із них недостатньо ефективно використовують можливості ІКТ у міжвиборчий період.

Органи державної влади в Україні у своїй діяльності розширюють сферу застосування нових ІКТ - організація теле- і відеопередач, веб-трансляцій пленарних засідань парламенту та інших основних заходів, запровадження різних способів спілкування з громадянами: електронної пошти, блоґів, використання механізмів: онлайн-систем подання запитів, електронних консультацій громадян тощо. Важливою умовою ознайомлення з ІКТ, застосовуваними у політичній комунікації є поглиблення офіційної співпраці між державними органами влади України і зарубіжних країн на глобальному та регіональному рівнях.

ВИСНОВКИ

інформацій технологія політичний комунікація

Здійснене дослідження дає підстави для таких висновків:

1. Глобалізація суттєво впливає на розвиток політичного процесу. Наслідками впливу глобалізаційних процесів є демократизація, модернізація й інтеграція сучасного світу. Відбуваються масштабні зміни характеру політичного життя, що приводить до відповідних перемін у структурі й способах організації політичної комунікації.

Однією з особливостей політичної комунікації в умовах глобалізації є зміна позицій і ролей її основних учасників. Комунікаційна взаємодія в політичних підсистемах у цей час здійснюється вже здебільшого в інтерактивному режимі і по вертикалі, і по горизонталі, збільшується кількість різноспрямованих векторів політичних комунікаційних потоків.

2. Дисертантом доведено, що Інтернет є найперспективнішим напрямком розвитку політичної комунікації в сучасному суспільстві, одним із новітніх засобів забезпечення політичного процесу. Визначальними рисами успіху Інтернету як засобу політичної комунікації стали такі його основні характеристики як доступність, інтерактивність, висока швидкість передачі інформації, глобальність, можливості пошуку й зберігання інформації. Вони забезпечують безперечні переваги мережевих ЗМК, поява яких привела до істотних змін у процесі політичної комунікації й створення, так званої, комунікації в режимі «онлайн». З іншого боку, Інтернет як засіб комунікації має і негативні риси: слабка достовірність інформації, можливість перекручування її, анонімність.

Використання мережі Інтернет відіграє важливу роль при проведенні політичних кампаній, особливо під час виборів: надає штабам можливість інтерактивного спілкування з виборцями, політичними активістами, засобами масової комунікації й іншими цільовими аудиторіями; слугує додатковим інструментом політичного впливу для збирання коштів на підтримку кандидата, залучення нових членів, для проведення опитувань, здійснення рекламних кампаній тощо. Найчастіше використовуваними інноваціями у сфері ІКТ є: створення веб-сайтів кандидатів на виборні посади, проведення онлайн-дискусій з учасниками політичного процесу, застосування засобів мобільного зв'язку тощо.

3. У процесі дослідження проблеми використання нових ІКТ у виборчих кампаніях проаналізовано досвід застосування системи електронного голосування в окремих державах - Бразилії, Нідерландах, Естонії, США, Франції. Серед найбільш застосовуваних форм електронного голосування дисертант виокремлює такі: голосування за допомогою комп'ютера; подача голосів через виборчі дільниці; частковий контроль за голосуванням у кабіні для голосування; дистанційне електронне голосування з використанням мобільного телефону або мережі Інтернет.

Здійснений аналіз використання нових ІКТ у виборчому процесі дає підстави дисертанту для обґрунтування як переваг електронного голосування, так і аргументів проти його застосування. Доведено, що електронне голосування є частиною поширених у світі нових технологій виборчого процесу і тому його застосування є досить перспективним.

4. Однією з найпомітніших інновацій у сфері політичної комунікації є використання засобів мобільного зв'язку. При дослідженні проблеми проаналізовано і визначено функціональні можливості застосування технологій мобільного зв'язку, а саме: здійснення моніторингу виборів, оперативне отримання відомостей про участь громадян у виборчому процесі, реєстрація виборців за допомогою мобільних телефонів, підтримка кандидатів та політичних сил під час виборчого процесу. Дисертант акцентує увагу на тому, що мобільні телефони, на відміну від Інтернету, були й залишаються персональними засобами комунікації.

Перевагою мобільних телефонів, порівняно з комп'ютерною технікою, є багатофункціональність, що надає змогу їх використання не тільки для забезпечення вербального зв'язку, а й з метою передачі аудіо- та відеофайлів, з'єднання з мережею Інтернет і для перевірки електронної пошти. Це є одним із визначальних чинників посилення тенденції до інтенсивного пошуку нових варіантів застосування мобільних телефонів у політичній комунікації. Серед апробованих варіантів їх застосування дисертант виокремлює такі: використання мобільних телефонів для реєстрації громадян, котрі брали участь у виборах, для підвищення явки виборців, залучення грошових коштів на підтримку кандидатів, моніторингу електоральної активності, а також з метою інформування громадян про різноманітні махінації під час виборчої кампанії.

5. Дослідження проблеми, пов'язаної з особливостями застосування нових ІКТ у системі політичної комунікації в Україні, дає змогу зробити висновки про певний прогрес у цій сфері. Так, за період з 2004 р. по 2009 р. значно збільшилась чисельність користувачів мережі Інтернет. За цей же період кількість сайтів політичної тематики зросла відповідно з 279 до 593.

Втім, аналіз веб-сайтів політичних партій України і вітчизняних політиків свідчить, що вони ще недостатньо ефективно використовують свої Інтернет-ресурси, зокрема у процесі підготовки до виборчих кампаній: відсутнє регулярне оновлення веб-сайтів; вони не містять розробленої дієвої комунікативної стратегії здійснення політичного впливу на окремі цільові категорії громадян; ще повільно відбувається процес освоєння українськими політиками блоґів; веб-сайти вітчизняних політиків перевантажені суто рекламною інформацією; більшість веб-сайтів політичних сил в Україні не передбачають можливість інтерактивної комунікації на основі публічності та дискусійності.

6. Перспективи реалізації концепції електронного парламенту в Україні виглядають досить проблематично. Відзначаються як позитивні, так і негативні моменти у цьому процесі. Серед позитивних факторів зазначаються такі як надання можливості користування у межах парламенту мережею Інтранет, яка є основним механізмом для обміну інформаційними ресурсами, а також використання кандидатами до виборних органів веб-технологій, наприклад, соціальних мереж та блоґів для встановлення контакту з більшою кількістю виборців. В той же час, парламент ще не використовує існуючі Інтернет-технології як засоби для залучення громадян до участі в політичному процесі, зокрема, не практикується створення дискусійних онлайн-груп з метою отримання коментарів громадян щодо законопроектів та документів на стадії розгляду. Народні депутати, парламент та політичні партії використовують веб-сторінки, в основному, як спосіб одностороннього спілкування з громадянами без зворотного зв'язку.

Дисертантом зроблено висновок про серйозне відставання України у сфері використання Інтернет-технологій як засобу політичної комунікації від розвинених країн світу. Воно викликане як чинниками фундаментального характеру (нерозвиненість інфраструктури, низький відсоток Інтернет-користувачів в Україні) так і низкою причин, що визначають місце і роль інформаційно-комунікаційних технологій у сучасній медіа-політичній системі України, а також специфікою їх конкретного застосування.

Для покращення стану справ, зокрема у використанні ІКТ в діяльності парламенту України, вкрай необхідною є участь у глобальній співпраці з парламентами інших держав, пошуки шляхів розширення співробітництва з ними, особливо у таких сферах інформаційно-комунікаційних технологій як: обмін прикладними програмами та їх розвиток; запровадження відкритих стандартів; розробка рекомендацій щодо веб-сторінок; обмін досвідом щодо використання інтерактивних технологій.

7. Використання нових інформаційно-комунікаційних технологій в глобальній системі політичної комунікації набуває все більшого поширення. Цьому процесу сприяють розвиток глобальної мережі Інтернет, збільшення кількості користувачів і можливостей доступу для отримання інформації. Цього вимагають виклики побудови інформаційного суспільства.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Готун А.М. Національний вимір глобальних інформаційних проблем (в контексті рішень Всесвітнього Саміту з питань інформаційного суспільства, Женева, грудень 2003 р.) / А.М. Готун, С.І. Даниленко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2004. - Вип. 45. У двох частинах. - Частина II. - С. 3-8. (Особистий внесок дисертанта складає 50% публікації).

2. Готун А.М. Проблеми інформаційної діяльності і забезпечення свободи слова в Україні / А.М. Готун // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2004. - Вип. №50. У двох частинах. - Частина I. - С. 251-252.

3. Готун А.М. Мобільний зв'язок - ефективний засіб політичної комунікації у виборчому процесі / А.М. Готун // Віче. - 2007. - №7-8 (196-197). - C. 62-64.

4. Готун А.М. Еволюція процесу виборчих кампаній в мережі Інтернет / А.М. Готун // Політичний менеджмент. - 2007. - №3 (24). - C. 113-127.

5. Готун А.М. Вплив мережі Інтернет на політичну комунікацію / А.М. Готун // Дослідження світової політики. Зб.-к наук. праць Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 2007. - Вип. №39. - С. 249-259. Готун А.М. Використання нових інформаційних технологій у виборчому процесі: світовий досвід і практика застосування в Україні / А.М. Готун // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2008. - №89-90. - С. 50-55.

В інших виданнях:

7. Готун А.М. Використання мережі Інтернет в політичній комунікації: проблеми контролю та інформаційної безпеки / А.М. Готун // Захист інформації. - К.: Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій. - 2007. - №3 (34). - С. 76-80.

8. Готун А.М. Висвітлення національної стратегії сталого розвитку в українському сегменті мережі Internet / А.М. Готун // Матеріали Міжвідомчої науково-теоретичної конференції «Імперативи сталого розвитку». - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 24 листопада 2005 р. - С. 60-63.

9. Готун А.М. Політична комунікація в умовах перехідного суспільства / А. М. Готун // Матеріали Міжвідомчої науково-теоретичної конференції «Транзитивні суспільства. Моделі розвитку і загроза периферизації». - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 26 січня 2006 р. - С. 33-36.

10. Готун А.М. До питання про роль нових інформаційних технологій у дослідженні міжнародних відносин / А.М. Готун // Матеріали Міжвідомчої науково-практичної конференції «Україна в системі міжнародних економічних відносин». - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 24 лютого 2006 р. - С. 35-37.

11. Готун А.М. Безпека політичної комунікації в мережі Інтернет. Матеріали міжнародної наукової конференції „Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози” / А.М. Готун // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2006. - Вип. № 65. У двох частинах. - Частина I. - С. 98-101.

АНОТАЦІЇ

Готун А.М. Нові інформаційно-комунікаційні технології в глобальній системі політичної комунікації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04. - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2010.

У дисертації досліджено проблему використання нових інформаційно-комунікаційних технологій у політичній комунікації в умовах глобалізації. Розкрито вплив глобалізаційних процесів і нових засобів масової комунікації на структуру і способи організації політичної комунікації. Визначено взаємообумовленість поширення інформаційно-комунікаційних технологій і розвитку демократичних процесів у суспільстві. Обґрунтовано роль і значення практичного застосування нових інформаційно-комунікаційних технологій (включаючи засоби мобільного зв'язку і комп'ютерної техніки) у політичних процесах в умовах глобалізації.

Вивчено, проаналізовано і систематизовано досвід використання нових ІКТ, мережі Інтернет у політичній комунікації при проведенні виборчих кампаній 1992-2009 рр. у США, Великій Британії та інших країнах світу.

Досліджено особливості впливу сучасних інформаційно-комунікаційних технологій на процеси політичної комунікації у діяльності органів державної влади в Україні - законодавчого і виконавчих. Зроблені висновки щодо перспектив участі парламенту України у глобальній співпраці з парламентами інших держав з питань обміну, розробки і впровадження нових ІКТ, рекомендації з підвищення його ролі в політичній комунікації.

Здійснено критичний аналіз інтерактивного інструментарію веб-сайтів політичних партій і провідних українських політиків.

Сформульовано теоретичні висновки та узагальнено результати політичного аналізу з основних аспектів досліджуваної проблеми.

Ключові слова: глобалізаційні процеси, політична комунікація, нові інформаційно-комунікаційні технології, мережа Інтернет, засоби масової комунікації, інтерактивність, засоби мобільного зв'язку, США, Велика Британія.

Готун А.Н. Новые информационно-коммуникационные технологии в глобальной системе политической коммуникации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04. - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2010.

В диссертации исследуется проблема использования новых информационно-коммуникационных технологий в политической коммуникации в условиях глобализации, раскрыто их влияние на характер и ход современных политических процессов и кампаний. Проанализирована источниковая база по исследуемой проблеме, определен уровень разработки отдельных ее аспектов, изучены методологические подходы анализа политической коммуникации. Раскрыто влияние глобализационных процессов и новых средств массовой коммуникации на структуру и способы организации политической коммуникации. Определена взаимозависимость распространения информационно-коммуникационных технологий и развития демократических процессов в обществе. Обоснованы целесообразность и значение практического применения новых информационно-коммуникационных технологий в политических процессах в условиях глобализации.

Главное внимание сосредоточено на изучении, анализе и систематизации опыта использования новых информационно-коммуникационных технологий в период избирательных кампаний в начале ХХІ ст. ведущими демократическими государствами, осуществлен сравнительный анализ эффективности применения сети Интернет и новых информационно-коммуникационных технологий в США, Великобритании и других странах мира. Продемонстрирована особая значимость использования средств мобильной связи в сфере политической коммуникации, широкие возможности применения этих персональных средств коммуникации с целью непосредственного влияния на избирателей.

Исследованы особенности применения новых информационно-коммуникационных технологий в системе политической коммуникации в Украине. Осуществлен анализ и критически осмыслен интерактивный инструментарий веб-сайтов политических партий и ведущих украинских политиков.

Важное место в работе отведено анализу опыта использования информационно-коммуникационных технологий в политической коммуникации органов государственной власти, в частности исследованы веб-сайты парламентов зарубежных стран. Обогащены теория и практика отечественной политологической науки за счет изучения зарубежного опыта применения новейших информационно-коммуникационных технологий (обеспечение веб-трансляций пленарных заседаний сессий, доступа граждан к видеобиблиотеке выступлений членов парламентов на заседаниях, возможности принимать участие в подготовке законопроектов и т.д.) в политической коммуникации, что расширило представление о возможностях внедрения действенных технологий парламентов по активизации привлечения граждан к сотрудничеству.