Л. Кучма - президент України

Размещено на http://allbest.ru

РЕФЕРАТ

на тему:

Л.Кучма - президент України

Зміст

1. Біографія Л.Кучми

2. Кар'єра

3. Політична діяльність

3.1 Перший термін президентства

3.2 Другий термін президентства

3.3 З виборчої програми Л.Кучми 1994 року

4. Завершення політичної діяльності Л.Кучми

Література

1. Біографія Л.Кучми

Народився Леонід Данилович Кучма на Чернігівщині, в селі Чайкине Новгород-Сіверського району. Батько, Данило Прокопович, загинув на фронті у 1944 р. Мати, Параска Трохимівна, залишилася з трьома малими дітьми на руках.

У невеликому Чайкиному була лише початкова школа, тому Леонід закінчує десятилітку в селі Костобобрiв. Однокласники згадують феноменальну пам'ять, завдяки якій він буквально всотував знання безпосередньо на уроках, зі слуху.

Любов до точних наук, мрія стати учителем фізики і математики привели у 1955 р. сiмнадцятилітнього Л.Кучму до Дніпропетровського державного університету. З першої ж спроби Леонід вступає на фізико-технічний факультет. Факультет був особливим. У ті часи (доба хрущовської «відлиги»), що позначилися в СРСР певною лібералізацією, відмовою й офіційним засудженням «крайнощів» тоталітарного сталінського минулого, на міжнародній арені набирала обертів «холодна війна», а відтак - гонка озброєнь. Радянський Союз гарячково створював власний ракетно-ядерний щит. Однією з складових його інфраструктури і став новий факультет Дніпропетровського університету, заснований лише за три роки до вступу Л.Кучми.

Мрії вчорашнього сільського хлопця підігрівала атмосфера таємничості та елітності, що оточувала фізтех, а ще, безперечно, стипендія у 450 тогочасних рублів (студенти інших факультетів одержували лише 190 руб.).

Вступникові пощастило: у нього взагалі могли не взяти документів, адже бракувало ледь не головного із них - паспорта. По-кріпосницьки прикутим до колгоспів селянам їх тільки (і то вкрай неохоче) почали видавати. Але він як син фронтовика мав пільги…

На фізтеху вирувало інтелектуальне і культурне життя, тут працювали чудові викладачі, на факультетські вечори потрапити було неможливо - у залі зазвичай бракувало місць. Два роки поспіль студенти навiть не могли здогадуватися, кого саме з них готують, -- вони отримували тільки загальнотехнічну освіту. Лише по закінченні другого курсу всіх зібрали за зачиненими дверима й оголосили, що вони -- майбутні конструктори ракет. Студентам надали право вибирати одну з трьох можливих спеціалізацій. Леонід віддав перевагу проектуванню ракетних двигунів.

У 1958 році студенти-старшокурсники поїхали працювати на цілинні землі. Леонід Кучма з однокурсниками потрапив у село Купіно Новосибірської області, навколо якого простягалися неозорі поля. Призвичаєний до важкої сільської роботи, юнак залюбки працював трактористом-комбайнером, за що й отримав першу у своєму житті нагороду -- медаль «За освоєння цілини».

2. Кар'єра

У 1960 році Леонід Кучма успішно закінчує Дніпропетровський державний університет ім. 300-річчя возз'єднання України з Росією, отримавши диплом з відзнакою і розподіл на КБ «Південне», один із основних осередків розробки радянської ракетної техніки. Це був передній, «фронтовий» край науки, технології, промисловості, організаційної роботи. «Південмаш» був ядром велетенського утвору загальносоюзного масштабу. На ньому були «зав'язані» десятки й сотні розробників: інститути, конструкторські бюро, підприємства Києва, Москви, Ленінграда, Харкова, Воронежа, Бійська, Єревана тощо. Флагман відповідав за результати своєї роботи тільки перед найвищим партійно-державним керівництвом України.

Леонід Кучма прийшов на унікальне підприємство молодим дипломником і відразу почав працювати на дуже відповідальній ділянці Конструкторського бюро - у секторі розробки елементів автоматики ракет. На кожному працівникові сектора лежала величезна відповідальність: відмова будь-якого елемента автоматики в кращому разi перетворювала ракету на металобрухт, у гіршому -- коштувала людських життів.

У ці роки сформувалися прикметні риси характеру Л.Кучми - ретельність, виваженість, бажання все тримати під своїм контролем.

Чотири покоління стратегічних ракет, розроблених на КБ «Південне», - СС-24, СС-18, космічні носії «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон», «Зеніт», понад 400 супутників -- успішно конкурували з витворами команди славетного С.П.Корольова. Безумовно, що в цьому є частка заслуг Л.Кучми, праця якого невпинно піднімала його службовими сходами: інженер (1960--1964), старший інженер (1964--1966), провідний конструктор групи комплексу КБ «Південне» (1966--1972), помічник головного конструктора (1972--1975), секретар парткому КБ (1975--1980), секретар парткому ВО «Південмаш» (1980--1982), перший заступник начальника і генерального конструктора КБ «Південне» (1982 --1986), генеральний директор ВО «Південмаш» (1986--1992).

На той час і в конструкторській, і у виробничій, і в громадській роботі Леонід Данилович учився підбирати команду однодумців, уважно прислухатися до їхньої думки й був готовий брати на себе відповідальність за вироблене спільними зусиллями рішення. Високо цінував конструктора Л.Кучму славнозвісний академік М.К.Янгель (1911--1971), з 1954 р. - головний конструктор СКБ «Південне». Саме з його «подачі» Л.Кучма став заступником начальника КБ.

Кучма не любив «потьомкінщини» і волів мати власний погляд на речі. За це його не завжди любили в рідному міністерстві і в апараті ЦК КПУ. До того ж він не мовчав, якщо був переконаний у своїй правоті. Коли бюрократичні рогатки не дали змоги створити підсобне господарство на «Південмаші», Кучма привселюдно заявив, що «цю гнилу систему потрібно міняти». Тодішньому голові КДБ СРСР Г. Крючкову про таке вільнодумство доповідали неодноразово.

Перший наказ гендиректора Кучми стосувався капітальної ревізії усіх технічних рішень, прийнятих КБ, заводом і замовниками. Він наказав зняти на камеру справжню ручну працю у цехах: адже для комісій ненадовго вмикали автоматизовані лінії.

Через непродуману горбачовську конверсію «Південмаш» втратив 80% виробничих потужностей, під загрозою звільнення опинилося 50 тис. робітників. За кілька місяців Кучма перевів комбінат на виробництво товарів широкого вжитку, побутової техніки, тролейбусів тощо.

3. Політична діяльність

У 1992 році президент України Леонід Кравчук запросив Кучму на посаду прем'єр-міністра. Отримавши цю посаду він не змовчав, виявивши розкрадання стратегічних нафтових запасів. Про це на весь голос заявив громадськості, звільнив з посади директорів нафтопереробних заводів. Втім, за кілька днів їх було поновлено. Як не дивно, але Леонід Кучма того часу прагнув приборкати злочинність

Водночас успіхи Леоніда Даниловича на прем'єрській посаді були дуже і дуже скромні. Кучма подав у відставку на фоні найбільшої у світі гіперінфляції, коли заробітна плата та реальні збереження громадян танули на очах. Шахтарські страйки теж не додали йому зайвої популярності серед звичайного народу.

Леонід Данилович упевнився, що даремно вимагає реальних повноважень,-- його лише бажали використати у великій політичній грі. Л.Кучма сам подав у відставку з посади прем'єра, очолив Українську спілку підприємців та промисловців і почав підготовку до президентської кампанії. Як людина, що звикла брати відповідальність на себе, він був глибоко переконаний: його знання і досвід потрібні Україні.

3.1 Перший термін президентства

10 липня 1994 -- обраний на посаду Президента України(Передвиборча програма) У 1-му турі президентських виборів набрав 31,17 %, найбільше в Криму -- 82,6%, найменше в Тернопільській, Івано-Франківській та Львівській областях -- 2.5-3.5% голосів. У 2-му турі: 52,15%, найбільше в Криму і Севастополі -- 89.7 та 91,5%, найменше в Тернопільській, Івано-Франківській та Львівській областях -- 2.5-3.5% голосів. З шести суперників головним конкурентом на виборах став на той час діючий президент -- Леонід Кравчук, набрав у першому турі 37,92%, а у другому ---- 45,1% голосів.

У біографічному контексті перемога Леоніда Даниловича Кучми на президентських виборах 1994 р. не виглядає несподіванкою: він просто реалізував набуті навики -- зібрав сильну команду, розробив «техплан», послідовно провів його у життя. І почав виводити Україну із страшного інфляційного шоку 1992--1993 рр., піднiмати «лежачу» економіку.

Період між 1994 та 1996 роком вважається позитивним періодом у президентській діяльності Леоніда Даниловича.

Дуже легко завжди списувати усі гріхи й негаразди на діючого Президента. Вони очевидні й болісні. Але слід пам'ятати, що саме його зусиллями вдалося відвернути набагато гірші варіанти розвитку подій, зокрема фінансово-економічний обвал на кшталт російського або ж «чеченізацію» чи «балканізацію», тобто громадянське протистояння і кровопролиття. Активна зовнішньополітична та зовнішньо-економічна діяльність дозволила вирішити такі нагальні проблеми, як уладнання територіальних претензій Румунії, підписання і ратифікація Великого російсько-українського договору й угоди по Чорноморському флоту. Україна отримує вкрай потрібні енергоносії. За безпосередньої участі Л.Кучми здiйснилася інтеграція України до європейських і світових структур: відбувся вступ до Ради Європи, укладено угоди з Євросоюзом та іншими міжнародними об'єднаннями.

У внутрішній політиці Леонід Кучма відзначається обережною послідовністю і передбачуваністю. Його зусиллями врегульовано надзвичайно складну проблему кримського сепаратизму. Завдяки ініціативі Президента держави Верховна Рада України 28 червня 1996 р. ухвалила довгоочікувану Конституцію України. Врятовано стратегічно важливу для України аерокосмічну галузь, яскравими успіхами якої останніх років стали проекти «Морський старт» і «Глобал Стар». Утримується стабільність національної валюти. Завершується приватизація, розвиваються реальні елементи ринкової економіки -- вільні економічні зони. Зміцнено підмурок відродження й оновлення вітчизняного виробництва.

Однак вже у 1996 році багато хто міг помітити, що Кучма дуже не любить критику на свою адресу. У тому ж таки 1996 році в медійному просторі України вперше з часів перебудови знову з'явилася цензура.

Приватизація, яка у 1997-1999 роках стрімко проводилася, чомусь привнесла найбільшу вигоду лише приналежним особам до оточення президента.

Так, зять Леоніда Кучми - Віктор Пінчук - став майже повністю контролювати металургійну промисловість України. За оцінками журнала “Forbes” на 2002 рік йому належало заводів і підприємств в Україні майже на 7 мільярдів доларів, водночас сума, яку він заплатив за приватизацію цього майна, не перевищувала 38 мільйонів доларів. Реальний ж дохід пересічного українця так і залишився одним з найнижчих у Європі та усьому світі.

3.2 Другий термін президентства

14 листопада 1999 вдруге обраний на посаду Президента України. У 1-му турі 9.598.672 голосів (36.49%), перше місце з 13 претендентів. У 2-му турі 15.870.722 голосів (56.25%).

Наприкінці 90-х років всі загальнонаціональні телеканали були підконтрольні людям Леоніда Кучми. 1+1, Інтер, та ТЕТ - контролювалися групою Медведчука-Суркіса, ICTV та частково СТБ - Пінчуком, Ера - Андрієм Деркачем.

Атмосфера страха проникла в усі засоби масової інформації, непідконтрольні президентським кланам.

Вбивство незалежного журналіста Георгія Гонгадзе, якому відрізали голову у вересні 2000 року, сколихнуло усю Україну.

Наприкінці листопада того ж року колишній працівник охорони Леоніда Кучми, майор СБУ Микола Мельниченко, оприлюднив аудіозапис підслуханих ним розмов Кучми з міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченко, у яких президент ясно наказував Кравченку “…розібратися з Гонгадзе…” Весь світ став свідком нецензурних висловів Кучми по відношенню до багатьох політичних діячів України. Сам Мельниченко, якому вдалося втекти на Захід, у інтерв'ю радіо “Свобода” 30 грудня 2000 року стверджував, що “…в Україні немає більшого злочинця, ніж Леонід Кучма…”

“Касетний скандал” призвів до багатотисячних демонстрацій та заворушень у Києві у січні-березні 2001 року. Аудіозаписи Мельниченка свідчили про можливу причетність Кучми до автокатастрофи і загибелі голови Народного Руху України В'ячеслава Чорновола, про шалений тиск на ЗМІ перед президентськими виборами 1999 року, про санкціонування розкрадання російського газу в Україні. Кучма відкрито дозволяв Ігорю Бакаю (тодішньому голові “Нафтогазу України”) красти газ, але вимагав, щоб той взамін дав 200 мільйонів доларів на його передвиборчу кампанію 1999 року.

Леоніду Кучмі вдалося утриматися при владі після “касетного скандалу”. У 2001 році він навіть руками парламенту відправив у відставку прем'єр-міністра Віктора Ющенка, який хотів припинити грабунок багатств України президентськими кланами Суркіса-Медведчука, Пінчука-Тигипка, Януковича-Ахметова та посадив до в'язниці віце-прем'єра Юлію Тимошенко, яка хотіла навести порядок у енергетичній галузі.

Постать Леоніда Кучми неоднозначна. Яскрава зірка ракетобудування, прекрасний директор одного з найбільшого в Україні заводів у 70-х - 80-х і темний, напівкримінальний персонаж наприкінці 90-х - початку 2000-х років. Водночас реальну історію подій, які відбувалися не так давно в Україні ми зможемо побачити лише через деякий час…

3.3 З виборчої програми Л.Кучми 1994 року

Закон понад усе і один для всіх. Судова реформа. Президентські гарантії прав та свобод громадян. Попередження злочинів і невідворотність покарання.

Джерела прибутків - під контроль держави і народу. Викоренення корупції. Надійні гарантії тим, хто працює. Національна програма соціально економічного розвитку - основа суспільного договору. Її виміри: темпи економічного зростання - не менше 7% щороку, створення 1млн. нових робочих місць, збільшення реальних доходів населення у 1,6 раза, їх захист від інфляції. Випереджаюче зростання заробітної плати.

Адресну допомогу - соціально незахищеним. Соціальний захист безробітних. Компенсація знецінених заощаджень громадянам та ошуканим вкладникам. Професійна реабілітація. Зайнятість та пільги інвалідам. Пенсійна реформа: підвищення мінімального рівня пенсій, розмір пенсій - залежно від стажу і трудового внеску. Інтелекту нації - суспільну повагу та захищеність. Обов'язкова середня освіта, рівні можливості для безкоштовної вищої. Запровадження пільгового кредитування студентів. Підвищення зарплати вчителям, викладачам, науковцям. Зменшити податковий тягар. Спрощення податкової системи і суттєве зниження податків. П'ятирічний мораторій на зміни у податковому законодавстві. Захист платників податків. Стимулювати приватну ініціативу. Зміцнення середнього класу. Надійний захист приватної власності. Створення можливостей для кожного, хто хоче і може розпочати власну справу через мікрокредитування, іпотеку, пільгове оподаткування.

Промисловості, науці, технологіям - світовий рівень. Збільшення до 2% ВВП державного фінансування науково-технічної сфери. Державна підтримка високотехнологічних галузей. Стимулювання експорту високотехнологічної продукції.

Селу - нові можливості. Завершення земельної реформи. Вільний розвиток усіх форм господарювання. Сприяння колективним, приватно-орендним, фермерським та особистим підсобним господарствам. Селу -сучасний вітчизняний трактор і комбайн. Справедлива цінова політика. Розвиток ринку сільськогосподарської продукції та продовольства. Іпотечне кредитування. Державна підтримка соціального розвитку села.

Зовнішня політика - проукраїнська. Позаблоковість і стабільне партнерство з усіма демократичними країнами світу. Стратегічне партнерство з Росією та іншими державами. Активна робота по збереженню старих і завоюванню нових ринків українських товарів. Гарантії захисту громадян України за кордоном. Розвиток господарських міжрегіональних зв'язків. Спрощення режимів перетинання кордонів. Зміцнення зв'язків зі світовим українством.

кучма політичний президентський

4. Завершення політичної діяльності Л.Кучми

Незадовго до початку президентської передвиборної кампанії 2004 року Конституційний суд Українинадав Кучмі право балотуватися на посаду голови держави утретє, але той відмовився. У грудні 2004 року новим президентом України був вибраний Віктор Ющенко. 11 листопада 2004 року Леонід Кучма презентував Президентський фонд «Україна» та нову книгу «Своїм шляхом. Роздуми про економічні реформи в Україні». Метою діяльності фонду є сприяння розбудові та консолідації громадянського суспільства, а також захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Згідно зі Статутом, він є благодійною організацією, створеною відповідно до Конституції України та Закону України «Про благодійництво та благодійні організації». Основними напрямками роботи Фонду є гуманітарна діяльність з підтримки обдарованої молоді в Україні, а також науково-експертна, аналітична робота та міжнародна співпраця (підвищення культурного рівня та естетичного виховання громадян; організація та здійснення заходів з метою захисту культури, мистецтва та духовності, книговидання; підтримка талантів у сфері освіти; сприяння перспективній творчій молоді; підтримка сільських бібліотек. Перелік напрямів не є вичерпним). Президентьський фонд «Україна», за відгуками, і дотепер здійснює реальну допомогу десяткам або сотням обдарованим дітям та молоді зробити перші кроки у своєму становленні.

Після відставки Кучма отримав довічне утримання у розмірі заробітної плати діючого президента, державну дачу і державну охорону. Леонід Кучма не брав участь в активних політичних проектах, лише зрідка виступаючи публічно з коментарями стосовно поточної ситуації. Він не відсторонився від участі у житті країни після відставки. Його оцінка ситуаціїї в Україні була заснована на його досвіді та не містила політичних амбіцій.

Література

1. Бондаренко К. Леонід Кучма: портрет на фоні епохи. -- Харків «Фоліо», 2007; 636 стр.

2. Луканов Ю. «Третій президент. Політичний портрет Леоніда Кучми» -- Київ, 1996

3. Леонід Кучма. Досьє.(рос.)

Размещено на Allbest.ru