Принципи та механізми функціонування політичної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Контрольна робота

з курсу "Політологія"

ПРИНЦИПИ ТА МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Виконала:

Студентка Ф-31групи

Романишина

Ірина Михайлівна

08.10.2014

1. Які фактори справляють більший вплив на механізм функціонування політичної системи: внутрішні (економічні, соціальні, духовно-моральні) чи зовнішні (міжнародні, географічні та ін.)

Поняття "політична система" за змістом дуже об'ємне. Політичну систему можна визначити як сукупність політичних інститутів, громадських структур, норм і цінностей, а також їх взаємодію, в якій реалізується політична влада і здійснюється політичний вплив.

Тому в політичну систему включають не тільки політичні інститути, які безпосередньо й активно беруть участь у політиці (держава, партії, лідери і т. д.), але й економічні, соціальні, культурні інститути, традиції, цінності, норми, які мають політичне значення і впливають на політичний процес. Призначення всіх цих політичних і громадсько-політичних інститутів полягає в І тому, щоб розподіляти ресурси (економічні, валютні, матеріальні, технологічні і т п.) і спонукати населення до прийняття цього розподілу як обов'язкового для всіх.

Поняття "політична система" за змістом дуже об'ємне. Політичну систему можна визначити як сукупність політичних інститутів, громадських структур, норм і цінностей, а також їх взаємодію, в якій реалізується політична влада і здійснюється політичний вплив.

Тому в політичну систему включають не тільки політичні інститути, які безпосередньо й активно беруть участь у політиці (держава, партії, лідери і т. д.), але й економічні, соціальні, культурні інститути, традиції, цінності, норми, які мають політичне значення і впливають на політичний процес. Призначення всіх цих політичних і громадсько-політичних інститутів полягає в І тому, щоб розподіляти ресурси (економічні, валютні, матеріальні, технологічні і т п.) і спонукати населення до прийняття цього розподілу як обов'язкового для всіх.

Сучасні наукові погляди, які існують у вітчизняній науковій літературі, окреслюються двома підходами. Перший з них політичну систему трактує як теоретичний, ідеальний конструкт, який дає змогу виявляти й описувати системні властивості різних політичних явищ. При такому підході політична система розглядається не як відображення політичної дійсності, а як засіб (інструмент) системного аналізу політики. У такому значенні поняття "політична система" може застосовуватися для аналізу будь-якого відносно цілісного і самостійного політичного утворення: держави, партії, профспілки, громадсько-політичного руху та ін., кожне з яких можна розглядати як специфічну політичну систему.

У другому, більш конкретному тлумаченні поняття "політична система" визначає реальний складний механізм формування і функціонування владних відносин у суспільстві. Цей механізм включає політичну діяльність і політичні відносини між різними політичними суб'єктами (групи та індивіди): політичну організацію (до якої входять держави, партії, політичні асоціації), політичні й правові норми, політичну свідомість і політичну культуру та ін.

Отже, політична система становить складне і специфічне явище в життєдіяльності суспільства, з внутрішньо організованими зв'язками і властивостями елементів. Її можна визначити як системну сукупність політичних взаємин, правових і політичних норм, інститутів, ідей, пов'язаних із формуванням, здійсненням влади та управлінням суспільством.

політичний система бюрократія соціальний

2. Що визначає тип політичної системи суспільства

Політичні системи можна класифікувати, застосовуючи певну типологію.

У сучасній західній політичній науці розрізняють такі типи політичних систем:

· військові та громадянські;

· консервативні й ті, що трансформуються;

· закриті і відкриті (ступінь зв'язків із зовнішнім світом);

· завершені й незавершені (наявність усіх складових);

· мікроскопічні, макроскопічні та глобальні;

· традиційні й модернізовані;

· демократичні, авторитарні та тоталітарні.

З одного боку, політична система перебуває в постійному русі, у зв'язку зі змінами внутрішніх і зовнішніх чинників її функціонування. З іншого - для її нормального розвитку і функціонування необхідна певна врівноваженість усіх підсистем. За наявності впливу на неї динамічних чинників, система прагне досягнення стану оптимальної рівноваги, який би забезпечував нормальне виконання системою її функцій. Політична система прагне до стабільного функціонування, збалансованості.

Кореляціний зв'язок між компонентами, за якого зміни в одних із них призводять до зміни в інших.

Політична система активно впливає на компоненти, що її складають, і прагне перетворити їх відповідно до власної природи.

Політичній системі притаманні і власне політичні закономірності -- об'єктивні зв'язки, які складаються у процесі функціонування політичної влади. Ці закономірності опосередковуються людською діяльністю і водночас існують об'єктивно, незалежно від визнання чи заперечення їх людьми.

До них належать: змістом і метою діяльності будь-якого політичного лідера є здобуття та утримання політичної влади; відносини в системі політичної влади визначають решту відносин у політичній системі суспільства; будь-яка політична влада (хоч би якою була її соціальна природа та якими б мотивами вона виправдовувала свої дії) має тенденцію до розширення своїх повноважень і встановлення тотального контролю над суспільством; політична влада практично завжди і всюди має політичну опозицію (відкриту або нелегальну) та ін.

3. Від чого залежить стабільність політичної системи

Політична стабільність - стійкий стан суспільства дозволяють ефективно функціонувати і розвиватися в умовах зовнішніх і внутрішніх впливів, зберігаючи при цьому свою структуру і здатність контролювати процес суспільних змін.

Стан політичної стабільності не можна розуміти як щось застигле, незмінне, раз і назавжди дане. Стабільність розглядається як результат постійного процесу оновлення, який спочивати на сукупності нестійких рівноваг між системоутворюючими і сістемоізменяющімі процесами всередині самої системи.

Політична стабільність є позитивний стан суспільного розвитку, певний суспільний порядок, в якому панує система зв'язків і відносин відбивають спільність і наступність цілей, цінностей і засобів їх реалізації. Одночасно стабільність - це здатність суб'єктів соціально-економічному і політичному житті протистояти внутрішнім і зовнішнім дезорганізують систему впливу і нейтралізувати їх. У такому розумінні стабільність сприймається як найважливіший механізм життєзабезпечення і розвитку суспільної системи.

Головними чинниками політичної стабільності є: забезпечення порядку, легітимність, визначеність, ефективність діяльності владних структур; сталість норм і цінностей політичної культура; звичність типів поведінки, стійкості політичних відносин. Відомо, що найбільших успіхів досягли ті суспільства, які традиційно орієнтувалися на цінності порядку. І навпаки, абсолютизація в суспільстві цінностей змін приводили до того, що вирішення проблем і конфліктів досягалося дорогою ціною. Для того щоб розвиток і впорядкованість співіснували, необхідні узгодженість, послідовність, поетапність змін і одночасно реалістична програма здатна поєднати цілі з коштами - ресурсами та умовами.

Політична стабільність, політичний порядок досягаються, як правило, двома способами: або диктатурою, або широким розвитком демократії. Стабільність яка досягається без участі народних мас і опозиції шляхом насильства, придушення, репресій історично недовговічна. Інша річ стабільність на основі демократії, широкої соціальної бази, розвиненому громадянському суспільстві.

Стабільність залежить від ставлення населення до існуючої політичної влади, можливостей політичного режиму враховувати інтереси різних груп і погоджувати їх, положення і стан еліти, характеру відносин всередині суспільства.

Розрізняють абсолютну, статичну і динамічну політичну стабільність.

Абсолютна (повна) стабільність політичних систем являє собою абстракцію не має реальності.

Статична стабільність характеризується нерухомістю, постійністю соціально-економічних і політичних структур, зв'язків, відносин вона спочиває на уявленнях про непорушність суспільних підвалин, уповільненому темпі розвитку, необхідності збереження консервативних традицій в пануючій ідеології, створення адекватних стереотипів політичної свідомості та поведінки. Однак життєздатність статично стабільної політичної системи вкрай обмежена.

4. Як впливає бюрократія на функціонування політичної системи суспільства

Треба розрізняти політичну свідомість еліти, державній бюрократії, політичних партій та ін. Найбільший вплив на функціонування політичної системи чинить свідомість правлячої еліти, яка розробляє цілі, програми, плани політичної діяльності, ухвалює закони, постанови, рішення, що стають основою діяльності державної бюрократії. Між політичною свідомістю правлячої еліти і еліти політичних партій є істотна відмінність, що і породжує ідеологічну боротьбу в суспільстві з приводу шляхів його політичного, економічного, соціального, духовного розвитку.

Політична влада (природа, роль, типології, розвиток і тому подібне) є різновидом влади, який може носити і неполітичний характер. Найбільш поширеним вважається визначення влади, сформульоване М. Вебером. Влада - це здатність одного суб'єкта впливати на поведінку іншого суб'єкта за допомогою переконання, наказу, насильства і тому подібне засобів. Тим самим вона є владним відношенням між тим, що володарює і підкоряється. Влада зникає, якщо той, що підкоряється відмовляється підкорятися.

Політична влада з'являється з родової влади в період розпаду родового суспільства і утворення античного або азіатського суспільства. Її причина - поява військових конфліктів, додаткового продукту, приватної власності, класової боротьби. Політична влада (влада політичної системи) потрібна, з одного боку, для того, щоб примирити протилежні класи і соціальні групи, а з іншого боку, для того, щоб забезпечити панування економічно провідного класу: античних общинників, рабовласників, феодалів і тому подібне. Політична влада - це можливість елементів політичної системи наказувати громадянам суспільства і обов'язок громадян підкорятися наказам на основі відповідних політичних норм. З цього визначення витікають основні ознаки політичної влади.

Список використаної літератури

1. Каменская Г.В., Радионов А.Н. Политические системы современности: Учеб. пособие. - М., 1994

2. Основи політології: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. - К., 1995. - С. 126-137.

3. Політологія. Посібник для студентів вузів / За ред. О.В. Бабкіної, В.Л. Горбатенка. - К, 1998. - С. 146-155.

4. Політологія: Підручник / За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. - К., 1998. - С. 51-61.

5. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. - К.: Либідь, 2002. - С. 220-244.

Размещено на Allbest.ru