Особливості політичного тероризму в сучасному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО ТЕРОРИЗМУ В CУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

23.00.02 -- політичні інститути та процеси

ПОЛОВКО ОЛЕНА ОЛЕКСІЇВНА

Київ -- 2005



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: - доктор філософських наук, професор

Хилько Микола Іванович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри політології

Офіційні опоненти: - доктор політичних наук, доцент

Бодрук Олег Сергійович,

Національний інститут проблем міжнародної

безпеки Ради національної безпеки

і оборони України,

завідувач відділу Воєнної політики та безпеки

- доктор філософських наук, професор

Остроухов Володимир Васильович,

Київський національний лінгвістичний

університет,

професор кафедри права

Провідна установа: Національний інститут стратегічних досліджень

при Президентові України, відділ стратегічного прогнозування, м. Київ.

Захист відбудеться ”19” грудня 2005 року о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д26.001.41 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, к. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці

імені М.О.Максимовича Київського національного університету

імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 58.

Автореферат розісланий ”16” листопада 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Постригань Г.Ф.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми дослідження витоків та проявів, створення дієвого механізму протидії тероризму на сучасному етапі розвитку суспільства є одними із найважливіших. Це, насамперед, зумовлено тим, що тероризм набув глобального характеру і поставив під загрозу існування людства як такого.

На сьогодні існує значна кількість наукових досліджень, основною метою яких було вивчення окремих аспектів даної проблематики, що пояснюється популярністю теми та наявністю достатньої фактологічної бази. Однак наявний науковий доробок не забезпечує належної та ефективної протидії тероризму, а тому згадана проблема потребує подальшого розгляду, пошуку шляхів вирішення. Важливе значення також мають дослідження змін, що відбуваються (як у формальних, так і у сутнісних характеристиках тероризму) та прогнозування подальшого розвитку цього суспільно небезпечного явища. Разом з тим, зрозуміло, що лише на сучасному етапі відбулася самоідентифікація тероризму у політичному житті суспільства. Тобто він із одиничного фактору перетворився на „закономірність” функціонування сучасного суспільства. Наразі нагальної дослідницької уваги потребує більш поглиблене вивчення особливостей політичного тероризму в нинішніх умовах. Можна із впевненістю констатувати, що основна тенденція розвитку тероризму полягає саме у зростанні небезпечності цього явища, яке неабияку загрозу становить для демократичної системи сучасного суспільства. Таким чином, осмислення особливостей тероризму як суспільно-політичного явища дає можливість створити ефективну систему його подолання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України”, науково-дослідної теми філософського факультету „Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть” (01БФ041-1).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розкриття особливостей політичного тероризму в сучасному суспільстві. Реалізація цієї мети передбачає вирішення наступних задач:

* охарактеризувати теоретико-методологічні засади дослідження політичного тероризму у світовій і вітчизняній науковій думці та розкрити понятійно-категоріальний апарат проблематики;

* проаналізувати причини виникнення тероризму як суспільно-політичного явища і з'ясувати його соціально-психологічні та духовно-ідеологічні детермінанти;

* дослідити характерні риси політичного тероризму та виявити його особливості в сучасному суспільстві;

* визначити залежність між тероризмом та політичним режимом країни;

* з'ясувати можливість окремих проявів тероризму в Україні;

* виявити особливості організації протидії тероризму, зокрема в демократичних суспільствах.

Об'єктом дослідження є тероризм як суспільно-політичне явище.

Предметом дослідження є особливості політичного тероризму в сучасному суспільстві.

Методи дослідження. Дисертаційну роботу виконано на засадах комплексного підходу до застосування наукових методів. Зокрема, використання логіко-семантичного підходу дало змогу проаналізувати базові елементи понятійно-категоріального апарату проблеми, що розглядалася. Застосування методу порівняння за найбільш важливими, суттєвими ознаками дозволило відмежувати тероризм від суміжних понять. На цій основі було виділено характерні риси тероризму. Порівняльний аналіз також зорієнтував на розкриття спільних та відмінних рис прояву тероризму у різних країнах, за різних конкретно-історичних умов та політичних обставин. Історичний метод надав змогу дослідити генезис тероризму та виявити основні тенденції його розвитку. Метод системного аналізу дозволив розглянути тероризм в якості цілісного об'єкту. За допомогою структурно-функціонального методу в об'єкті дослідження виокремлено складові, з'ясовано особливості їх функціонування та зв'язки між ними. Використання синергетичного підходу також дозволило розглянути об'єкт дослідження в якості складного та неуніфікованого, що дало цікаві результати щодо вірогідного прогнозу розвитку тенденцій тероризму. Біхевіористський підхід застосовувався при дослідженні суб'єктивних причин терористичної діяльності. Таким чином акцентувалася увага, зокрема, й на особистісному вимірі тероризму як суспільно-політичного явища. політичний тероризм демократичний

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні комплексного політологічного дослідження особливостей політичного тероризму в сучасному суспільстві. У цьому контексті отримано наступні основні результати дослідження, які характеризуються науковою новизною та виносяться на захист:

1. Дістало подальшого розвитку з'ясування теоретико-методологічних засад дослідження тероризму в українській і світовій науковій думці. За умов відсутності чіткого та однозначного розуміння сутності тероризму, на основі визначення наведеного у Законі України „Про боротьбу з тероризмом”, тероризм відмежовано від споріднених з ним понять. Розгляд понять „екстремізм”, „терор”, „війна” тощо надав можливість більш чітко зрозуміти якісні характеристики феномену політичного тероризму, під яким розуміється застосування крайнього насильства (або загроза його застосування) проти цивільного населення для впливу на органи державної влади й управління з певною суспільно-політичною метою. У такий спосіб удосконалено понятійно-категоріальний апарат дослідження політичного тероризму.

2. Поглиблено розуміння причин тероризму як суспільно-політичного явища. Тероризм є багатофакторним явищем, у функціонуванні якого суб'єктивно-психологічний чинник відіграє вагому роль. Проте, особливого значення він набуватиме за наявності передумов, що мають об'єктивний характер (етнічних, національних, територіальних тощо суперечностей). Культурні (релігійні) суперечності не є головною причиною активізації та значного розповсюдження сучасного тероризму. Встановлено, що терористична діяльність, спрямована на реалізацію різноманітних інтересів, артикулюється навколо такого поняття як влада, а тому носить політичний характер.

3. Виокремлено нові аспекти характерних рис тероризму та його особливості на сучасному етапі суспільного розвитку. Зафіксовано протиправний насильницький характер тероризму. Одним із незаконних методів, які використовуються терористами, є залякування, що, в свою чергу, виступає найбільш характерною ознакою тероризму. Ще однією сутнісною характеристикою є порушення чинних моральних норм. До важливих додаткових ознак тероризму належить його політична спрямованість, ідеологічна обґрунтованість та систематичність використання. В якості неосновних ознак також визначено демонстративність, комунікативність та символічність терористичних актів як таких. Крім того, як свідчить аналіз, тероризм є явищем історичним. Досліджено зміни, що відбулися у формальних та змістових характеристиках політичного тероризму, який із одиничного перетворився на постійно діючий фактор сучасного суспільно-політичного життя. Особливості, що притаманні сучасному тероризму (децентралізована організаційна структура, своєрідна „професіоналізація”, розширення просторово-територіальних меж його дії, спрямованість на масове фізичне та психологічне ураження, відповідна підвищена суспільна небезпечність тощо), обумовлені його функціонуванням у масовому інформаційному суспільстві. Із подальшими змінами, що відбуватимуться у суспільно-політичному житті людства, буде трансформуватися й тероризм, в інші, більш ефективні форми свого існування. Основна тенденція проявів тероризму полягає у зростанні його суспільної небезпечності.

4. Уточнена певна залежність між терористичною активністю в країні та характером наявного політичного режиму. За умов тоталітарного політичного режиму зважаючи на високий рівень державних репресій, тероризм фактично не проявляється. Натомість найбільш сприятливі умови для реалізації терористичної тактики та стратегії існують за демократичного політичного режиму, що, певним чином, може бути пояснено теорією та практикою останнього (через засоби інформації здійснюється вплив на масову свідомість, що проявляється в громадській думці, яка, в свою чергу, впливає на демократичний процес прийняття політичних рішень). Особливості сучасного політичного тероризму зумовлені умовами функціонування демократії як такої. У свою чергу тероризм може вплинути на процес трансформації режиму в напрямку від демократичного до авторитарного та тоталітарного.

5. Обґрунтовано авторське бачення прогнозу стосовно можливого розвитку тероризму в Україні. На сьогодні на території України не було зареєстровано масштабних терористичних актів. Однак, загроза тероризму, з огляду на геополітичне положення держави та нестабільну ситуацію у світі, обумовлену значною активізацією терористичних організацій, носить не стільки внутрішній, скільки зовнішній характер і полягає у можливості впливу останніх на процес радикалізації діяльності окремих осіб, різноманітних суспільно-політичних груп та організацій.

6. Здійснено подальше розкриття особливостей організації протидії тероризму у сучасному демократичному суспільстві. Боротьба повинна здійснюватися по-перше: як на рівні об'єктивних (історичні, етнічні, національні, економічні, політичні тощо), так і суб'єктивних складових його причинного ряду; по-друге: із врахуванням його особливостей у сучасному суспільстві (наприклад, фіксуючи теоретичну обґрунтованість тероризму, констатуємо необхідність впровадження технології його делегітимації; враховуючи його комунікативну складову - захисту інформаційного простору тощо); по-третє: при чіткому дотриманні демократичних стандартів. Встановлено, що у демократичній системі відповідь держави на загрозу, що представляє собою тероризм, фактично обмежена рамками самої цієї системи, вихід за межі яких ставить під сумнів існування демократії як такої. Демократичні стандарти функціонування державної влади відповідним чином обмежують той арсенал засобів, який може бути використаний для вирішення конфліктної ситуації, що має терористичний прояв. Таким чином, особливості боротьби із сучасним тероризмом обумовлені, насамперед, необхідністю дотримання умов такої боротьби.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані для подальших теоретичних та практичних досліджень у сфері національної безпеки, вироблення антитерористичної політики, адекватної до українських реалій; у навчальному процесі при підготовці курсів із політології, низки спеціальних навчальних курсів.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї дисертації були оприлюднені на таких наукових заходах:

* науково-практичних конференціях викладачів, докторантів, аспірантів та студентів філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Дні науки філософського факультету”, 2003-2005 рр.;

* міжнародній науковій конференції „Людина - Світ - Культура. Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка)”. - Київ, 20-21 квітня 2004 року;

* міжнародній науково-теоретичній конференції „Сучасний тероризм: філософія, ідеологія і форми прояву”. - Житомир, 7-8 жовтня 2004 року;

* всеукраїнській науково-практичній конференції „Демократичні процеси та демократична освіта - основи розвитку соборності України”. - Полтава, 26-27 січня 2005 року;

* всеукраїнській науково-практичній конференції „Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи”. - Київ, 16-18 березня 2005 року;

* науково-теоретичних семінарах аспірантів філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2003-2004 рр.;

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у трьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях та п'яти тезах виступів на наукових конференціях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 189 сторінок, із них обсяг основного тексту - 158 сторінок, список використаних джерел включає 389 найменувань.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У „Вступі” обґрунтовується актуальність теми дослідження, зазначається його зв'язок з існуючими науковими програмами, визначаються мета і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, доводиться його наукова новизна, висвітлюється практичне значення роботи, апробація одержаних результатів, вказується кількість авторських публікацій з досліджуваної тематики, а також розкривається структура дисертації.

У першому розділі „Політичний тероризм як предмет теоретичного аналізу” подається історіографія проблеми та теоретико-методологічні засади її дослідження. На сьогодні політичний тероризм постає як одна з найбільш актуальних проблем суспільно-політичного життя, а тому існує чимало вагомих наукових доробок, спрямованих на його дослідження. Зокрема, вивченням тероризму займались і займаються такі зарубіжні дослідники як Й.Александер, Б.Дженкінс, К.Даазе, У.Лакер, Д.Рапопорт, Б.Хофман, А.Шмід та інші. Аналізуючи історіографію з проблем тероризму, необхідно також згадати праці Н.Бєглової, Т.Бояр-Созонович, В.Вітюка, С.Ефірова, В.Замкового, М.Ільчикова, Е.Ляхова, Л.Моджорян, К.Салімова та інших. Вважаємо за доцільне зазначити, що позиції окремих авторів, як вітчизняних, так і зарубіжних, висловлені ними у теоретичних дослідженнях, датованих періодом так званої „холодної війни”, відрізняються певною заідеологізованістю, а відтак потребують критичної оцінки, врахування реальної ситуації, яка складалася на той час.

Тероризм є багатофакторним (політичним, правовим, соціальним, психологічним тощо) феноменом, а тому можливо використовувати різні підходи до його вивчення. А.Камю у своїй праці „Бунтівник” проаналізував тероризм, зокрема, з філософської точки зору. Серед новітніх теоретичних розробок необхідно назвати дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук В.Остроухова „Філософський аналіз морально-світоглядних мотивацій насильства і терору”. З юридичної точки зору це суспільно небезпечне явище проаналізували В.Антипенко, Ю.Антонян, В.Ємельянов, Ю.Іванов, В.Крутов, В.Ліпкан, В.Лунєєв, С.Мохончук, В.Петрищев, В.Устинов та інші. Історичний аспект тероризму досліджено О.Будніцким; Д.Архієрейським, О.Бажаном, Т.Биковою, О.Білокінем у праці „Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ - ХХ ст. Історичні нариси”. Багатий фактологічний матеріал представлено К.Жариновим, Е.Кожушко, Т.Ревяко, М.Требіним. Останній є автором цілої низки робіт з терористичної проблематики. Можна також виокремити публіцистичні праці Л.Млечина. Тероризм є предметом політологічного аналізу для таких дослідників як О.Бодрук, А.Грачов, В.Грехнев, І.Дементьєв, А.Дорошенко, С.Зелінський, Л.Мошкова, А.Яцько та деяких інших.

Разом з тим, незважаючи на значну кількість праць як зарубіжних, так і вітчизняних науковців (все вище перераховане є незначною часткою опублікованого матеріалу з даної тематики), проблема тероризму потребує свого подальшого розгляду. Одним із факторів, що негативно впливає на результативність боротьби з тероризмом, є відсутність чіткого його тлумачення. Прийняття у 2003 році Закону України “Про боротьбу з тероризмом” має сприяти подоланню поняттєвих бар'єрів. Вважаємо за доцільне, насамперед, акцентувати увагу на необхідності розмежування політичного тероризму з іншими формами політично-мотивованого насильства з метою з'ясування сукупності істотних властивостей, які притаманні феномену, що досліджується. Так, екстремізм як суспільно-політичне явище являє собою сукупність різноманітних крайніх форм політичної боротьби, однією з яких є тероризм. Поняття „тероризм” є меншим за обсягом, відповідно є видовим відносно поняття „екстремізм”. Таким чином, політичний тероризм можна кваліфікувати як систему використання крайнього насильства чи загрози його застосування для досягнення політичних цілей. Проте, як форму політичного насильства можна визначити і, наприклад, терор. За існування кількох точок зору на розмежування зазначених понять, погодимось із наступною: терор - це державні насильницькі дії, а тероризм - опозиційні державним структурам акти насильства. Тому вважаємо некоректним використання словосполучення “державний тероризм” для позначення репресивних дій держави. Інша справа так званий “тероризм, що підтримується державою”, коли остання нелегально надає різного роду допомогу незаконним збройним формуванням, організованим злочинним групам для вчинення терористичних актів. Це стосується, насамперед, сфери міжнародних відносин (при визначенні різниці змісту понять “терор” та “тероризм” йшлося, насамперед, про внутрішньополітичне життя). Мова йде про існування у сучасному світі так званого інституталізованого політичного тероризму, який розглядається як різновид діяльності окремих держав проти інших. Таким чином, фіксується точка дотику останнього із терором. У той же час, злочинні угрупування, що діють „автономно” (так звані терористичні неурядові організації), зараховуються до категорії антидержавного тероризму.

Розкриваючи спільні та відмінні риси між поняттями “тероризм” та “війна”, ми з'ясували, що спільним для обох дефініцій є насильницька основа та політичне цілепокладання. Тому і війна, і тероризм - це форми організованого насильства; крайній ступінь політичної боротьби між певними політичними силами. Обсяги понять „війна” та „тероризм” частково співпадають. Проте, війна - це легітимна форма насильства, у той час як тероризм є насильством нелегальним з формально-юридичної точки зору та нелегітимним із соціокультурної. Політичний тероризм має багато спільного із партизанським способом ведення бойових дій. Однак існує істотна різниця: терористи принципово застосовують насильство, в основному, у відношенні до невійськових об'єктів, не розрізняючи комбатантів та некомбатантів. Головне завдання для терористів - вплив на масову свідомість з певною суспільно-політичною метою (в цьому тероризм дещо зближується із психологічною війною). Використання такого роду тиску (тероризування) є особливістю тероризму.

Проведений аналіз дає об'єктивні підстави дійти висновку про наступні характеристики політичного тероризму. Насамперед, необхідно акцентувати увагу на протиправному насильницькому характері терористичної діяльності. Одним із незаконних методів, які використовуються терористами, є залякування, що, в свою чергу, виступає найбільш характерною ознакою тероризму. Саме цим обумовлена особлива суспільно-політична небезпечність тероризму. Сучасний тероризм, при збереженні притаманних йому характеристик, тяжіє до формального зближення із такою традиційною формою насильства як війна, особливо до партизанського способу її ведення. До того ж відбувається видозміна в організаційній структурі терористичних організацій від чіткої вертикалі на децентралізовану мережу. Внаслідок такої трансформації поступово змінюється сам механізм тероризму: використання терористичного способу дій буде орієнтовано на досягнення прямого результату (наприклад, на безпосереднє знищення політичного суперника). Водночас і надалі застосовується традиційний тиск на органи керівництва та управління державою з метою прийняття чи утримання від прийняття ними тих чи інших політичних рішень. Сучасний розвиток засобів масової інформації надає терористам змогу значно розширити та активізувати свої можливості впливу на масову свідомість, а відтак на процес формування громадської думки та перебіг політичного процесу в цілому. Звідси - демонстративний, показовий, символічний характер сучасного тероризму. Психологічний тиск і надалі буде залишатися його атрибутивною характеристикою. Через значну психологізацію політики як такої, коли на перший план виходить її емоційно-чуттєве сприйняття, значно зменшується важливість теоретичного обґрунтування терористичної діяльності. Натомість, збільшується питома вага емоційної навантаженості терористичних актів через особливу антигуманність способів їх здійснення, що, як правило, призводить до масового фізичного та психологічного ураження населення. Відповідно, змінився безпосередній об'єкт терористичного нападу, зросла масштабність тероризму, розширилися його географічні межі. Сучасний тероризм є масовим, неселективним щодо конкретних жертв терористичних актів. Отже, констатуємо якісну і кількісну відмінність сучасного тероризму у порівнянні з його історичними аналогами.

Зазначені риси, які поділяються на обов'язкові та додаткові, тим не менш є типовими для конкретних терористичних проявів (особливості ж можуть бути обумовлені соціально-економічним становищем, історичним минулим, традиціями політичного життя кожної країни). Багатоманітність форм проявів тероризму об'єктивно ускладнює з'ясування та визначення його сутності. Таким чином, у прагненні усвідомити, що таке тероризм, для роз'яснення його смислу, ми використали наступні способи: опис, характеристику та порівняння ознак. Окреслені понятійні межі дозволяють визначити тероризм як застосування крайнього насильства (або загрозу його застосування) проти цивільного населення для впливу на органи державної влади й управління з певною суспільно-політичною метою.

У другому розділі „Об'єктивні та суб'єктивні причини тероризму як суспільно-політичного явища” ми, по-перше, акцентували увагу на теоретичному аналізі соціально-психологічних елементів його причинного ряду. Серед дослідників проблематики фактично панує єдність стосовно того, що більшість терористів - психічно здорові люди (що відповідає загальному стану справ із злочинцями як такими). Зауважується, що терористи не утворюють єдиної специфічної діагностико-психіатричної групи. Якщо ж загальний психологічний терористичний комплекс відсутній, то індивідуальні характери та внутрішні мотиви можуть бути різноманітними. Існує значна кількість особистих причин прихильності до терористичної діяльності, а відтак суб'єктивний фактор відіграє вагому роль у функціонуванні даного феномена. Разом з тим, безумовно, необхідними є і об'єктивні причини: політичні, економічні, соціальні, національні тощо.

Відповідно, було розглянуто об'єктивно діючі детермінанти тероризму. В основі конфлікту, що вийшов на терористичний рівень - зіткнення інтересів (наприклад, економічного характеру). Стосовно самого характеру об'єктивних факторів, що сприяють інструментальному застосуванню тероризму, між вченими також триває дискусія. Одна із існуючих позицій представлена наступною тезою: основними причинами тероризму є соціально-економічні. Саме зазначені фактори, на думку фахівців, детермінують тероризм у всіх його проявах. Згадана вище позиція офіційно сформульована на 27-й сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй ще у 1972 році. (Зазначимо, що з критикою подібного розуміння безпосередніх причин тероризму виступають інші вчені: у загальному вигляді їх точка зору може бути виражена думкою М.Лібіга: фактичні причини сучасного тероризму знаходяться поза соціально-економічними умовами середовища, в якому він виникає та функціонує).

Окрім проблеми світової соціально-економічної поляризації, досить популярною темою для обговорення стали існуючі цивілізаційні відмінності, а відтак існування культурних суперечностей. Одним із центральних елементів будь-якої культури є релігія, а тому була розглянута саме релігійна компонента терористичної діяльності. Не акцентуючи увагу на темі політичної ролі релігії, констатуємо факт існування значної кількості терористичних угрупувань із так званим релігійним мотивуванням. Проте маємо зауважити, що, наприклад, Іслам як релігія сама по собі не є фактичною основою для терористичної діяльності. Однак, релігійні мотиви можуть бути використані у тероризмі, наприклад, в якості маніпулятивних. Відповідно, вживання такого поняття як „ісламський тероризм” є некоректним. Не існує також і „релігійного тероризму”. Для позначення подібних псевдорелігійних груп використовується термін „ісламізм”. Терористичні організації, що діють під лозунгами Ісламу, за своєю сутністю є в першу чергу політичними, а не релігійними. Дії так званих ісламіських об'єднань (груп) самими їх членами можуть бути аргументовані з релігійних позицій, проте матимуть на меті реалізацію завдань світського характеру. Тому не вважаємо коректним розгляд проблеми тероризму в понятійному контексті теорії „зіткнення цивілізацій”.

Дія об'єктивних причин тероризму більш детально була розглянута на прикладі його етнополітичних детермінант. Досліджуючи кореляцію між рівнем терористичної активності та станом етнонаціональних відносин, насамперед, необхідно зауважити, що тероризм, як правило, виступає в якості способу розв'язання конфліктних стосунків у поліетнічних державах: між національними меншинами, між національними меншинами та державою. При цьому насильницькі дії можуть спостерігатися як із боку національних меншин, так і з боку держави. У першому випадку йдеться про тероризм, у другому - про терор. Право нації на самовизначення у разі його тлумачення як можливості створити власну державу суперечить іншому праву: на збереження цілісності державної території (в межах якої і проживає дана національна спільнота). Разом з тим, там, де існують прояви сепаратизму, нерідко з'являється і тероризм. Наростаюча хвиля терористичних рухів, в основі яких лежать невирішені або незадовільно вирішені міжнаціональні проблеми, є чи не головною дестабілізуючою силою сучасного світу.

Отже, причини сучасного тероризму як суспільно-політичного явища можуть носити різноманітний характер: соціально-економічний, етнополітичний, історичний тощо. Культурні чинники, зокрема релігійні, безпосередньо не обумовлюють виникнення тероризму, однак використовуються його „ідеологами” в якості мобілізаційних. Окрім об'єктивно діючих існують і психологічні детермінанти виникнення такої протиправної поведінки. Таким чином, на тероризм впливає як об'єктивний стан реальності, так і його суб'єктивна оцінка. Правильність подібного ствердження доводиться самим складом терористичних організацій, до яких входять представники усіх етнічних, національних, класових, демографічних, професійних, конфесійних та соціально-територіальних спільностей. Такий комплекс причин обумовлює розгляд тероризму як поліфункціонального та складно структурованого феномену. Причинний ряд тероризму, беззаперечно, включає і політичну складову.

З огляду на те, що тероризм ставить цілу низку питань інституційного характеру, у третьому розділі „Протидія тероризму в умовах сучасного демократичного суспільства” особлива увага зосереджена на з'ясуванні того, яким чином політична влада буде реагувати на тероризм та як саме терористична загроза впливатиме на політичні інститути держави. Встановлено, що тероризм, внаслідок свого вкрай негативного політико-психологічного дестабілізуючого впливу, особливу небезпеку становить для політичної системи сучасного суспільства. Його активізація впливає на стабільність функціонування інституціональної, регулятивної, функціональної та комунікативної підсистем. Тероризм являє відверту загрозу для демократичної політичної системи, оскільки створюються передумови для трансформації останньої на недемократичну. Виходячи із теоретичного засновку, що про ступінь демократичності свідчить характер наявного політичного режиму, ми розглянули взаємний зв'язок між ним та станом терористичної активності в країні. З'ясовано, що за умов тоталітаризму тероризм практично не проявляється (відповідно через високий рівень державного контролю над суспільством). Натомість, демократичний політичний режим є найбільш сприятливим для реалізації злочинної терористичної стратегії (через засоби інформації здійснюється вплив на масову свідомість, що проявляється в громадській думці, яка, в свою чергу, впливає на демократичний процес прийняття політичних рішень). Це може бути пояснено самою природою демократії як такої.

Також встановлено, що тероризм впливає не лише на політичний режим, а й на інші елементи форми держави - устрій та форму правління. До внутрішньополітичних цілей стратегічного характеру, що переслідуються терористичними організаціями, можна віднести, наприклад, зміну як функціональних, так і територіальних або інституціональних характеристик організації влади конкретної держави. Крім того, відповідно до змін, що відбуваються, наприклад, в інституціональних характеристиках організації влади, змінюється й політичний тероризм, трансформуючись у більш ефективні форми свого існування. Згаданими вище обставинами обумовлені особливі складнощі боротьби із даним протиправним явищем.

У розділі підкреслюється, що, з однієї сторони: для попередження виникнення терористичних проявів є важливою наявність таких політико-правових механізмів, які б виключали необхідність використання незаконних методів для досягнення поставленої мети. Інститути демократії, правової держави і розвиненого громадянського суспільства мають звужувати можливості для появи та розвитку явища, що досліджується. З іншої, виявляється, що найбільш сприятливі умови для зростання кількісних та якісних показників терроризму існують саме за демократичного політичного режиму. На нашу думку, вирішити згадану проблему можливо на користь збереження принципово демократичного характеру здійснення влади. Це набуває особливого значення, з огляду на те, що якщо не уявляється реальним ліквідувати тероризм як такий, то можливо мінімізувати систематичність його проявів.

У роботі відзначено, що демократичні стандарти функціонування державної влади відповідним чином обмежують арсенал засобів, який може бути використано для вирішення конфліктної ситуації, що має терористичний прояв. Мова йде про те, що у демократичній системі відповідь держави на загрозу, що представляє собою тероризм, фактично обмежена рамками самої цієї системи, вихід за межі яких ставить під сумнів існування демократії як такої. Таким чином, особливості боротьби із сучасним тероризмом обумовлені, насамперед, необхідністю дотримання умов такої боротьби, яка здійснюється на рівні ліквідації суб'єктивних і об'єктивних причин виникнення та активізації тероризму. Характерні риси сучасного тероризму також впливають на особливості організації можливої протидії йому. (Наприклад, фіксуючи теоретичну обґрунтованість тероризму, констатуємо необхідність впровадження технології його делегітимації; враховуючи його комунікативну складову - захисту інформаційного простору і так далі). Моральна, правова, політична тощо складові комплексної протидії тероризму повинні враховувати таку структуру самого феномену. До того ж, боротьба з тероризмом, як вже зауважувалося, має принципово провадитися на демократичних засадах.

Наявність ефективних правових механізмів реалізації політичних інтересів та активізація особистісної схильності до використання інституційно визнаних засобів впливу на перебіг політичних процесів, мають упереджувати виникнення тероризму на ранніх стадіях. Провідне значення надається й демократичній політичній культурі, високі стандарти якої мінімізують ймовірність терористичних проявів. У цьому плані важливою та необхідною є ефективна реалізація нормативно-регулюючої, комунікативної, виховної функцій культури. Прогностична функція політичної культури надає можливість передбачити негативний розвиток процесів, що обумовлені із тероризмом. Сказане набуває важливого значення і для упередження можливої активізації тероризму в Україні. З огляду на його негативний вплив, об'єктивно необхідною є подальша аналітична робота над визначенням можливих шляхів протидії. Такі дослідження мають носити упереджувальний характер, мати на меті вироблення науково - обґрунтованих рекомендацій для прийняття політичних рішень з цієї нагальної проблеми. У праці ще раз зафіксована практична значимість вирішення принципово важливих теоретичних питань стосовно тероризму, особливо на користь України.



ВИСНОВКИ

1. Відсутність чіткого та однозначного розуміння поняття „тероризм” негативно позначилося на якості боротьби із даним суспільно-політичним явищем. Причини цього носять як об'єктивний, так і суб'єктивний характер: врахована як складність самого феномену, що досліджується, так й існування так званих „подвійних стандартів”. До того ж, наявна проблема недоступності у певних конкретних випадках повної інформації з відкритих джерел. Нами визнана можливість існування множинності типологій тероризму, оскільки багатоманітність форм його існування не знаходить свого адекватного теоретичного відображення (швидка видозміна самого явища значно ускладнила визначення поняття через перерахування форм його прояву). Однак, зазначені вище зауваження не стосуються пошуку загального визначення поняття тероризму, оскільки досягнення термінологічної ясності має унеможливити довільне трактування феномену, а відтак спекулювання самим поняттям у політичному житті. Тероризм - це застосування крайнього насильства (або загроза його застосування) проти цивільного населення для впливу на органи державної влади й управління з певною суспільно-політичною метою.

2. Встановлено багатофакторний характер сучасного тероризму. Чинниками, що зумовлюють його появу, є різноманітні об'єктивні явища суспільно-політичного життя, які мають політичну, етнічну, національну, класову, історичну тощо природу. Так, до складу терористичних організацій входять представники різних соціальних класових, демографічних, професійних та територіальних спільностей. Необхідно зазначити, що ні культурна, ні релігійна, ні національна приналежність не зумовлює прихильності до використання терористичного методу боротьби. Його безпосередніми причинами можуть бути, наприклад, дискримінаційні прояви відносно тих чи інших етнічних груп, трансформаційні політичні процеси, зокрема, від авторитарного режиму в напрямку тоталітарного тощо. Вплив суб'єктивно-психологічного фактору на перебіг подібних процесів посилює гостроту конфліктного протистояння, як правило, сприяючи виведенню останнього на терористичний рівень.

3. Визначено наступні характерні риси тероризму: політична спрямованість, протиправність, насильницька основа, а відтак антигуманність, використання залякування, деструктивність, підвищена суспільна небезпечність, демонстративність, публічність, комунікативність, систематичність та багатоманітність форм прояву, організований характер, теоретична обґрунтованість, символічність, історичність, розмежування між жертвами терористичних актів та тими, на кого здійснюється тиск. Сучасний розвиток засобів масової інформації надає терористам змогу значно розширити та активізувати свої можливості впливу на масову свідомість, а відтак на процес формування громадської думки та перебіг політичного процесу в цілому. Через значну психологізацію політики як такої, коли на перший план виходить її емоційно-чуттєве сприйняття, значно зменшується важливість теоретичного обґрунтування терористичної діяльності. Натомість, збільшується питома вага емоційної навантаженості терористичних актів через особливу антигуманність способів їх здійснення, що, як правило, призводить до масового фізичного та психологічного ураження населення. Відповідно, змінився безпосередній об'єкт терористичного нападу, зросла масштабність тероризму. Особливу небезпеку становить тероризм, що носить міжнародний і транснаціональний характер. Таким чином, тероризм еволюціонує відповідно до змін, які відбуваються у суспільно-політичному житті. Головні особливості сучасного тероризму визначаються умовами його існування в масовому демократичному суспільстві. Еволюція цього протиправного явища триватиме і надалі.

4. Виявлено, що еволюція терористичного способу дій до своєї сучасної форми значною мірою зумовлена характером функціонування політичної системи. Розгляд та аналіз проблеми тероризму в контексті функціональних характеристик організації влади свідчить, що стан тероризму багато в чому залежить від типу політичного режиму. З'ясовано, що за умов тоталітаризму через високий рівень державних репресій тероризм практично не проявляється. Натомість, найбільш сприятливі умови для практичної реалізації терористичної тактики та стратегії існують у ліберально-демократичній політичній системі. Констатуємо антидемократичний характер сучасного тероризму. У процесі проведення антитерористичної кампанії може відбутися трансформація політичного режиму в напрямку від демократичного до авторитарного чи тоталітарного. Таким чином, зазначений зв'язок має також і зворотній характер. Існує зв'язок між терористичною активністю та формою державного устрою. Терористичні методи можуть використовуватися з метою зміни територіальних та інституціональних характеристик організації влади. В свою чергу, дані характеристики впливають на конкретні форми прояву тероризму. Етнічне самоствердження у формі сепаратизму із використанням терористичних методів боротьби становить загрозу для існуючого територіального розподілу поліетнічних держав. Причинами розпаду такої форми державного устрою як імперія були, зокрема, і різноманітні внутрішні конфлікти, що супроводжувалися як національно-визвольними, так і терористичними рухами. На генезис тероризму вплинули й ті зміни, що історично відбулися в інституційно-організаційних основах політичної влади. Наприклад, поділ державної влади запобігає процесу її монополізації, а отже є однією з причин того, що злочини проти державних діячів набувають малоефективного характеру.

5. Визначаючи проблеми можливого подальшого розвитку явища, яке досліджувалося, особливо стосовно України, необхідно зауважити, що точне передбачення майбутніх станів та форм прояву тероризму, з огляду на раптовість як принципову складову терористичної тактики, значно ускладнюється. Отже, йдеться про вірогідність тієї чи іншої тенденції. На сьогодні на території України не було зареєстровано масштабних терористичних актів. Жоден із наявно чи латентно існуючих суспільно-політичних конфліктів не вийшов на терористичний рівень. Попри наявність певного історичного досвіду участі окремих українців у терористичній діяльності та існування передумов для активізації тероризму, все-таки можна стверджувати, що подібна тенденція триватиме і надалі. Події „помаранчевої революції”, що мала мирний характер, свідчать на користь цього. Однак, з огляду на геополітичне положення української держави та нестабільність ситуації у світі, обумовлену значною активізацію радикальних організацій, для України залишається актуальною зовнішня загроза тероризму.

6. З'ясовано, що тероризм внаслідок свого негативного впливу становить особливу небезпеку для політичної системи сучасного суспільства, а тому протидія цьому протиправному явищу вимагає адекватних та узгоджених дій усіх політичних інститутів держави. Боротьба з тероризмом має здійснюватися на принципово демократичній основі, на рівні всіх підсистем політичної системи, із врахуванням його сучасних характеристик. Особливості протидії тероризму обумовлені демократичним режимом функціонування державної влади. У роботі показано, що наявність ефективних правових механізмів реалізації політичних інтересів та активізація особистісної схильності до їх використання, мають упереджувати виникнення терористичних проявів на ранніх стадіях.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Політичний тероризм: соціально-психологічний аспект дослідження // Політологічний вісник. - К., 2003. - №13. - С.168-174.

2. Про окремі аспекти протидії політичному тероризму в сучасних умовах // Політологічний вісник. - К., 2003. - №14. - С.246-251.

3. До питання про дефініцію політичного тероризму //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - 2004. - №68-69. - С.101-103.

4. Про деякі особливості політичного тероризму // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - 2003. - №54-55. - С.127.

5. Деякі проблемні аспекти символічної складової політичного тероризму в сучасних умовах // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції „Людина - Світ - Культура” (20-21 квітня 2004 року, Київ). - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С.857.

6. Тероризм - загроза демократичним основам розвитку суспільства // Демократичні процеси та демократична освіта - основи розвитку соборності України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 26-27 січня 2005 р. - Полтава: АСМІ, 2005. - С.85-86.

7. Характерні риси тероризму // Міжнародна наукова конференція „Дні науки філософського факультету - 2005” (26-27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2005. - Ч. ІV. - С.90-92.

8. Гуманітарна освіта як одна із форм протидії тероризму в Україні // Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи: Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції 16-18 березня 2005 р.: В 2 т. - Т.1. - К.: НАУ, 2005. - С.242-243.



АНОТАЦІЯ

Половко О.О. Особливості політичного тероризму в сучасному суспільстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02. - політичні інститути та процеси. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2005.

У дисертації висвітлюються теоретико-методологічні засади дослідження політичного тероризму у світовій та вітчизняній науковій думці, розкривається понятійно-категоріальний апарат проблематики. За умови відсутності чіткого та однозначного розуміння того, що таке тероризм, розмежування споріднених понять надало змогу виокремити якісні ознаки феномену та розробити його авторське тлумачення. Досліджено характерні риси політичного тероризму та виявлено його особливості в сучасному суспільстві. Автором з'ясовані історичні зміни, що відбулися у формальних та змістових характеристиках даного суспільно-політичного явища. Встановлено, що основна тенденція прояву тероризму полягає у зростанні його суспільної небезпечності. Проаналізовані об'єктивні та суб'єктивні причини тероризму як суспільно-політичного явища. Окреслені особливості організації протидії тероризму, зокрема в демократичних суспільствах, та визначена залежність між тероризмом і політичним режимом країни. У дисертаційному дослідженні здійснено прогноз стосовно можливих проявів тероризму в Україні.

Ключові слова: політичне насильство, політичний тероризм, терор, боротьба з тероризмом.



АННОТАЦИЯ

Половко О.О. Особенности политического терроризма в современном обществе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2005.

В диссертации освещаются теоретико-методологические основы исследования политического терроризма в мировой и отечественной научной мысли, раскрывается понятийно-категориальный аппарат проблематики. В условиях отсутствия единого и четкого понимания того, что такое терроризм и какие действия возможно квалифицировать в качестве террористических, разработано авторское определение понятия. Терроризм - применение крайнего насилия (либо угрозы применения насилия) против гражданского населения для воздействия на органы государственной власти и управления с определенной общественно-политической целью.

Автором исследованы характерные черты политического терроризма и установлены его особенности в современном обществе. Также рассмотрены изменения, произошедшие в формальных и содержательных характеристиках исследуемого феномена. Так, исторические преобразования в институционально-организационных основаниях власти наиболее повлияли на генезис терроризма. Доказано, что особенности политического терроризма обусловлены его функционированием в массовом информационном обществе. Определено, что в соответствии с дальнейшими изменениями, происходящими в общественно-политической жизни, будет трансформироваться и терроризм, в другие, более эффективные формы своего существования. Основная тенденция проявления терроризма состоит в увеличении его общественной опасности.

Проанализированы объективные и субъективные причины терроризма как общественно-политического явления. Выявлено, что его причины могут носить политический, социально-экономический, национальный, этнический, исторический и прочий характер, а субъективно-психологический фактор, в свою очередь, усиливает остроту конфликтного противостояния, выводя его на террористический уровень. Обозначена возможная организация противодействия терроризму, в частности, в демократических обществах, и объективно подтверждена взаимозависимость терроризма и политического режима страны. В диссертационном исследовании осуществлен прогноз возможных отдельных проявлений терроризма в Украине.

Ключевые слова: политическое насилие, политический терроризм, террор, борьба с терроризмом.



SUMMARY

Polovko O.O. The particular qualities of political terrorism in the modern society.- Manuscript.

Dissertation for getting scientific degree of candidate of political science by the speciality 23.00.02. - Political institutions and processes. - National Taras Shevchenko University, Kyiv. - Kyiv, 2005.

In the dissertation are illustrated theoretical and methodical basics of research of political terrorism in the worldwide and domestic scholarship, and all problematic categories are researched. As there is no state definition of terrorism, the author could separated it from the similar meanings by his own explanation. The dissertation represents characters of political terrorism and its particular qualities in the modern world were discovered. The author has investigated historical changes that took places in formal and meaningful characteristics of terrorism. It was stated, that the main tendency of terrorism is growing of its social danger. The reasons of origin of political terrorism as public and political phenomenon were analyzed. The possibilities of anti-terrorist resistance esp. in the democratic society are described, and dependence between terrorism and political regime are defined. Also the possibility of development of terrorism in Ukraine was prognosed in the dissertation.

Key words: political violence, political terrorism, terror, anti-terrorist resistance

Размещено на Allbest.ru