Політичні погляди Жана Бодена

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Шість книг про республіку

2. Теорія про державний сувернітет

Висновки

Вступ

Релігійні війни у Франції призвели до розпаду країни на воюючі між собою табори. З одного боку - католики, з іншого - протестанти. Міжусобиці заважали нормальному життю суспільства. З критикою такого становища й обґрунтуванням абсолютизму виступив у XVI ст. Жан Боден (1530-1596), юрист за освітою.

Жан Боден народився сьомою дитиною у великій родині в місті Анже. Ріс і набував знань у монастирі, займався метафізикою, яка на той час була "цариця середньовічного знання", але у Бодена це сформувало негативне ставлення до неї. Завершив освіту в університетах Парижа, Анже, Тулузи. Освіта для таких людей - це єдиний шлях до влади, отримати можливість брати участь у долі вітчизни.

Коли Жан навчався в Парижі, у нього сформувалося негативне ставлення до католицької церкви, після вивчення трактатів німецьких протестантів, французьких гугенотів, Кальвіна. Для Бодена авторитет Старого Завіту вищий ніж Нового Завіту. Настав період, коли він відмовляється від законів життя монаха, виправдовуючи свій вчинок тим, що був "пострижений", коли нічого не усвідомлював і був недієздатним.

Право Жан вивчав у Тулузькому університеті, який належав до кращих навчальних закладів Франції, де навчалось чотири тисячі студентів. Усі вони були опорою короля Франції. Після закінчення університету в Тулузі, викладає римське право.

Жан Боден стає великим юристом французького Відродження, і любов до Батьківщини приводить його на шлях служіння королю. У Франції понад 30 років точилися міжусобні релігійні війни. Кровопролиття, особливо в Варфоломіївську ніч, різанина гугенотів католиками 1572 р. призвела країну до занепаду. Тому самі вірні і патріотично налаштовані сили стали об'єднуватися навколо короля Франції, крім того, вони також втомилися від релігійних війн. Жан Боден чудом залишився живим під час Варфоломіївської ночі, втікаючи через вікно свого будинку. Події у Франції XVI століття, яку роздирали релігійні, політичні, економічні та правові суперечності, тисячі вбитих людей, викликали у Бодена велике бажання миру, спокою, злагоди в суспільстві. Він мріяв про справедливу державу, де будуть існувати правові гарантії свободи, розвитку особистості. Людина повинна бути спокійна за себе, за своє майбутнє, за свою родину, мають бути захищені її особисті права.

Авторитет Бодена як юриста був величезний. Коли він працював прокурором у Нормандії, то провів біля 400 судових справ, навіть проти дворянства та представників вищої знаті. В 1571 р. Жан Боден очолює партію політиків, яка вважала, що головне завдання держави - встановити порядок, право і мир, а не панівне становище тої чи іншої віри. Те, що він так виступив проти релігії, викликало при дворі у багатьох нерозуміння, а то й підозри. Чим більше Боден ставав популярним у Франції, тим більше втрачав підтримку короля. Він змушений був відійти від політики. Переїхав до міста Лан, оженився на вдові, а після смерті її брата успадкував посаду королівського прокурора. Помер Жан Боден від чуми під час епідемії. Так завершилося життя великого юриста за часів смути у Франції та Європі.

Жан Боден написав твір "Шість книг про державу" у 1576 р. Латиною для всієї Європи книга була видана в 1584 р. Основні політико-правові ідеї цієї роботи такі:

1. Ж. Боден виступив проти феодальної децентралізації.

2. Закликав припинити релігійний фанатизм.

3. Сама основна і головна ідея полягала в тому, що Ж. Боден перший в історії політико-правової думки сформулював і обґрунтував поняття суверенітету як суттєвої ознаки держави. Суверенітет - це абсолютна і постійна влада держави... Абсолютна, не зв'язана ніякими законами влада над громадянами і підданими.

Влада держави - постійна й абсолютна. Це вища і незалежна влада як усередині країни, так і у відносинах із закордонними державами. Вище носія суверенної влади тільки Бог і закони природи. Суверенітет Ж. Боден розумів як незалежність держави від Папи Римського, від церкви, від іншої держави.

Суверенітет як верховна влада дає права:

· Видавати і скасовувати закони

· Оголошувати війну й укладати мир

· Призначати вищих посадових осіб

· Здійснювати верховний суд

· Милувати

· Чеканити монету

· Установлювати еталони міри і ваги

· Стягувати податки.

Державу Боден визначав як правове управління багатьма родинами і тим, що в них є загальне на основі суверенної влади. Держава - це правове управління згідно зі справедливістю і законами природи. Правом воно відрізняється від зграї розбійників чи піратів, з якими не можна укладати союзів. Держава - сукупність родин, а не окремих осіб. Сім'я - основа й осередок держави. У сім'ї Ж. Боден розрізняє три види владних відносин:

· Подружні

· Батьківські

· Панські.

Рабство Ж. Боден не визнавав і був проти його існування. Він також виступав проти різних форм держави, як правильних так і неправильних, і навіть змішаних. Треба виходити з того, повчав Боден, кому належить суверенітет, реальна влада: одному, небагатьом, більшості.

До демократії Ж. Боден ставився негативно, тому що при демократії багато законів, а загальна справа в спадкові. Краща форма держави - монархія. Монарх, як Бог, без перешкод править підданими. Влада передається спадкоємцеві, і вона існує тисячу років. Багато хто радить, але вирішує один.

Жан Боден виступив на захист приватної власності, тому що вона пов'язана з законами природи. Природний закон забороняє брати чуже, а майнова рівність - загибель для держави.

За способом здійснення влади Ж. Боден поділяє всі держави на три види: 1. Законні. 2. Вотчинні. 3. Тиранічні. У законних піддані коряться законам, а сам керівник лише законам природи. У вотчинних - силоміць, зброєю керівник захопив майно людей і править як батько в родині. У тиранічних - керівник нехтує природні закони, розпоряджається вільними людьми як рабами, а їхньою власністю як своєю.

У наш час вчення Жана Бодена досить актуальне. По-перше: Суверенітет притаманний тільки державі, як невід'ємна якість верховної влади в країні. По-друге: Суверенітет - необмежений, він або є, або його немає, його не можна обмежити. По-третє: Суверенітет -неподільний.

боден біографія суверенітет республіка

1. «Шість книг про республіку»

«Шість книг про Республіку» вперше вийшли у світ в 1576 році в Парижі в друкарні Жака Дю Пюї, другий випуск того ж видання вийшов у 1577 році. Ця друкарня повторила видання трактату дев'ять разів. З них два рази латинською мовою: «De Republica libri sex, latine ab auctore reditti» (1586, 1591) і сім французькою: «Les six livres de la Republique» (1577, 1578, 1579, 1579, 1580, 1583, 1583). Видання Жака Дю Пюї були законними та мали авторське дозвіл. Майже за півстоліття (з 1576 по 1641) «Шість книг про Республіку» витримали порядку чотирнадцяти видань французькою мовою і восьми видань латинською мовою.

«Шість книг про Республіку » підрозділяються на шість окремих книг, кожна з яких присвячена окремій темі.

· У першій книзі Боден дає визначення сім'ї та домогосподарству, з якого, виростає, на його думку, будь-яка держава. Потім він характеризує поняття « puissance ».а від нього переходить до дефініції суверенітету.

· Друга книга зачіпає проблему монархій і описує три її види.

· У третій книзі Боден говорить про «Сенат і його владу», «про корпорації, колегії, штати і товариства»

· Четверта книга починається з глави під назвою « Про народження, розквіт, занепад і руйнуванні Республік » і присвячена повністю політичним питанням.

· Питання фінансів, монетної та податкової політики Боден розглядає в п'ятій і шостій книжках, також проблеми озброєння, населення, утримання армії, зміцнення міст. Шоста книга присвячена, загалом, апології монархії і розвитку платонівської-арістотелівської концепції гармонійної справедливості.

Повертаючись до структури трактату, слід зазначити, що, на перший погляд, вона характеризується деякою непослідовністю і, можна навіть сказати, розрізненістю. Протягом усього праці Боден то і справа повертається до колишніх сюжетів, нерідко знову і знову повторюючи раніше викладені думки. При читанні це дещо ускладнює розуміння. Однак, при більш глибокому вивченні, стає зрозуміло, що в подібному способі викладу існує певна логіка: Боден виводить зі сказаного раніше нові думки, супроводжуючи їх невеликим екскурсом в історію проблеми, знову і знову звертаючись до одного і того ж сюжету. Це дещо нагадує лекційний курс.

Безумовно, «Шість книг» присвячені загальній ідеї, задуму, а саме: визначенню держави або, як його називає сам Боден, Республіки. Існує одна, на наш погляд, дуже важлива тенденція в творі: про що б не говорив Боден - про державний устрій, інститутах, приналежності влади або фінансах - поняття суверенітету пронизує будь-яку з частин«Шести книг». Він мислить його тотальним, всеосяжним і робить вплив на всі сфери життя суспільства. Суверенітет виступає одночасно як ідеальна і реальна субстанція. Можна сказати, що в «Шести книгах про Республіку» представлена не апологія абсолютної влади, а, швидше, апологія суверенітету.

Не менш і важливу роль грає більш ранній трактат Ж. Бодена «Метод легкого пізнання історії».

2. Теорія про державний суверенітет

Феодальна роздробленість і міжконфесійну релігійна ворожнеча гальмували становлення в Західній Європі сильних централізованих держав. У боротьбі за формування такої держави у Франції в останній третині XVI в. склалося вчення видатного політичного мислителя Жана Бодена ( 1530-1596 ). Погляди на державу, на шляхи і методи зміцнення централізованої монархічної влади він виклав головним чином у праці «Шість книг про республіку» (1576), назва якої не суперечить змісту, бо під «республікою» автор мав на увазі держава взагалі.

Ж. Боден визначає державу як управління спільним у множинності сімей, яке здійснюється суверенною державою на основі права. Осередком держави у нього виступає сім'я (домогосподарство ). За своїм статусом глава сім'ї є прообразом і відображенням державної влади. Держава як організація виникає в результаті угоди, і вища її мета полягає не в забезпеченні зовнішнього благоденства людей, а в тому, Щоб, гарантуючи мир у спільноті й захищаючи її від зовнішнього нападу, піклуватися про істинне щастя індивідів. Не повинно бути ніяких причин для виступів проти держави, бо вона суверенна. Розробка теорії державного суверенітету є найвагомішим внеском Ж. Бодена у розвиток політичної думки.

Суверенітет він розуміє як абсолютну, постійну та необмеженій владі. Абсолютність суверенітету буде тоді, коли суверенна влада не знатиме ніяких обмежень для проявів своєї могутності. Сталість суверенітету буде тоді, коли суверенна влада буде незмінно невизначено довгий час. Неподільність суверенної влади проявляється в тому, що вона ні з ким не ділить своїх прерогатив, не може бути ніяких органів, які стояли б над або поряд з нею. Ж. Боден виділяє наступні п'ять основних ознак суверенітету: видання законів, обов'язкових для всіх; вирішення питань війни і миру; призначення посадових осіб; дію як суду в останній інстанції; помилування.

Однак Ж. Боден не вважає суверенітет державної влади абсолютно необмеженим. Суверенітет є абсолютним лише у сфері діяльності державної влади. Він не поширюється на відносини, зумовлені божественними і природними законами, приватною власністю. А тому держава не повинна втручатися у справи сім'ї, порушувати принцип віротерпимості, особливо збирати податки з підданих без їхньої згоди і всупереч волі власників. Правитель, який посягає на приватну власність, втручається в сім'ю, нехтує природними та божественними законами, є тираном і заслуговує смерті.

Розглядаючи різні форми державного правління, Ж. Боден віддає перевагу суверенної, тобто абсолютної, монархії. На його думку, вона є найприроднішою з усіх форм. Подібно до того, як у Всесвіті над усім панує Бог, а на небі - Сонце, так і в людській спільноти має бути один правитель. Однак це зовсім не означає категоричного заперечення мислителем окремих елементів аристократичного та демократичного правління в умовах монархізму.

Аристократичні елементи можливі, зокрема, тоді, коли правитель призначає на посади лише знатних і багатих. Демократичні елементи з'являються в державному управлінні у разі відкриття монархом доступу до посад практично всім вільним і розумним індивідам. Кращою, за Ж. Боденом, є така держава, в якій суверенітет належить монарху, а управління повинно аристократичний і демократичний характер. Така держава він називає королівської монархією.

Таким чином, доводячи необхідність державного суверенітету, сильної монархічної влади, Ж. Боден водночас накреслював межі діяльності державної влади. Політичні ідеї на відміну від Ж. Бодена, який захищав утопічний абсолютизм і приватну власність, ставники так званого утопічного соціалізму Т. Мор і Т. Кампанелла обстоювали ідею соціальної рівності, головним ворогом якої вони вважали приватну власність. До проблематики держави мислителі - соціалісти зверталися в пошуках відповіді на питання про те, яким має бути держава, щоб забезпечити рівність і справедливість, покінчити з тиранічними формами правління.

Родоначальником утопічного соціалізму як системи теоретичних уявлень про справедливий суспільний устрій є видатний англійський мислитель і політичний діяч Томас Мор (1478-1535). Свої погляди він виклав у роботі «Утопія» ( 1516 ), в якому різко засудив англійські соціальні і політичні порядки - злидні мас, нерівність і несправедливість, злочинність тощо, головною причиною яких вважав приватну власність. На думку Т. Мора, суспільство є результатом змови багатих проти бідних, а держава виступає лише знаряддям багатих, яке вони використовують з метою придушення простого народу і захисту своїх матеріальних інтересів. Багаті підкорюють і знедолюють бідних як силою, хитрістю і обманом, так і з допомогою законів, які нав'язують народу від імені держави. Існуючих соціальних Міжнародний Гуманітарно-Лінгвістичний Інститут і політичним порядкам Т. Мор протиставляє ті порядки, що панують в уявній державі Утопія. Там немає приватної власності, а засоби виробництва і його результати є суспільним надбанням. Праця обов'язкова для всіх робочий день триває всього 6 годин, населення забезпечується всім необхідним.

Панування суспільної і відсутність приватної власності виключають злочини, пов'язані з жадібністю та егоїзмом людей, їхнім прагненням попри всі збільшити своє багатство. Утопія є державно - організованим суспільством, її політичний устрій, який Т. Мор вважає ідеальним, ґрунтується на принципах свободи, рівності і демократії. Всі основні посадові особи держави, у тому числі верховний правитель, обираються народом, звітують перед ним і зобов'язані діяти в його інтересах. Правитель обирається довічно, але може бути зміщений з посади у разі прагнення до тиранії. Решта посадових осіб і сенат, що з старших за віком і досвідчених громадян, обираються щорічно. Найважливіші справи в Утопії вирішуються правителем з участю сенату і народних зборів. Як бачимо, симпатії Т. Мора на боці своєрідної змішаної форми державного правління, яка поєднує в собі монархічний, аристократичний і демократичний елементи.

В Італії ідеї утопічного соціалізму розвивав філософ, поет і політичний діяч Томмазо Кампанелла ( 1568-1639 ). У своїй праці «Місто Сонця» ( 1602 надрукована в 1623 р.), слідуючи Т. Мора, він стверджував, що причиною всіх суспільних бід є приватна власність. Ідеальним суспільним ладом, який відповідає інтересам простого народу, автор вважає такий, що заснований на суспільній власності. Подібний порядок встановлений у місті Сонця. Там відсутня приватна власність, праця має обов'язковий характер, громадяни забезпечені всім необхідним. Причому, на відміну від Т. Мора, Т. Кампанелла вводить суспільну власність навіть на предмети особистого споживання. У місті Сонця все детально регламентується, навіть особисте життя кожного громадянина.

Система публічної влади в місті Сонця складається з трьох гілок : військової, наукової та відтворення населення (шляхом створення необхідних предметів споживання і виховання громадян ). Кожної з гілок влади керує окремий правитель. Цих трьох правителів називають відповідно Сила, Мудрість і Любов. Вінчає управлінську піраміду верховний правитель, якого іменують Сонцем, або Метафізиком. Він відрізняється вченістю, досвідом і вмінням. Посада верховного правителя він займає не довічно, а лише до того часу, поки серед громадян не з'явиться більш достойний. Тоді верховний правитель зобов'язаний сам відмовитися від влади на користь більш гідного. Верховний правитель міста Сонця і його найближчі помічники - Сила, Мудрість і

Любов - не можуть бути зміщені з посад з волі народу, решта посадові особи обираються громадянами. Теоретично розпочаті представниками раннього утопічного соціалізму Т. Мором і Т. Кампанелла колективістські принципи організації суспільного життя - заперечення приватної власності, громадська організація виробництва і розподілу, обов'язковість праці, детальна регламентація суспільного та особистого життя, недооцінка прав і свобод індивіда - знайшли подальший теоретичне обґрунтування та в кінцевому підсумку були покладені в основу організації суспільного життя в країнах соціалізму.

Висновки

Політична свідомість Жана Бодена видається нам надзвичайно великим і багатогранним явищем. Текстологічний аналіз дає уявлення про складність і різноманітті його лексикону, що, безумовно, відображає широту мислення автора і неординарність його поглядів.

Інституційної моделлю політичної теорії Бодена є Республіка - держава, що представляє собою сильну монархію на чолі з Суверенним государем, який володіє основним прерогативами або суверенними функціями. У своїй владі государ спирається на досить розгалужений чиновницький апарат, побудований на ієрархії, супідрядності вищих і нижчих магістратів. Описуючи основні форми державного устрою, Боден все ж приходить до висновку, що найбільш кращою є так звана «королівська монархія», відмінна від монархії «сеньориальной» або «тиранічної». Обумовлюючи, що форма управління, а точніше висловитися уряд в такій державі може бути, аристократичним народним або змішаним, Боден, на наш погляд, зупиняється на останній формі, хоча він багато говорить про свою перевагу аристократичного правління. Парадоксальність висловлювань Бодена не раз змушує задуматися про, можливо, існуючих у нього прихованих мотивів або переваг. Слідуючи результатами текстологічного аналізу та соціального ідеалу, описуваної їм Республіки, все ж слід погодитися з тезою про змішаному типі правління. Сенат, який виступає органом аристократичним, за своєю суттю, і колегії, що включають магістратів незнатного походження, допомагають в управлінні державою, відправляючи владу від імені суверенної монарха. Тому при конструюванні державно-інституційної моделі Боден виступає, на нашу думку, з раціоналістичних позицій, вибираючи в якості своєї основи стратифікацію суспільства і з ідеалістичних позицій, прагнучи при цьому врівноважити різні верстви суспільства шляхом їх участі в політичному житті Республіки.

Когнітивне поле мислителя формується навколо декількох основних концептів, головним з яких є концепт «влада». У політичній теорії Бодена він виражений ідеєю суверенітету. Термінологічно він виходить з давньоримських категорій «imperium» і «potestatis». Ці категорії відповідають боденовскому розумінню суверенітету концептуально і етимологічно.

Концептуально теорія суверенітету відображає ідеї, виражені в римському та канонічному праві. Необмежена влада римського диктатора і «повна» влада Римського Папи - ось два справжніх джерела боденовского суверенітету. Однак неможливо уявити формування однієї з найбільш важливих дефініцій боденовского політичного мислення, уникаючи оцінки того впливу, який чинила на нього французька політична традиція, що розглядала концепт «абсолютна влада» з констітуціоналісткой точки зору. Обмеження, встановлені в політичних творах першої половини XVI століття відіб'ються на становленні поняття «суверенітет» в «Шести книгах про Республіку». Але, висловлюючи своє бачення цих обмежень, Боден, на відміну від попередників, звертається в пошуках до божественної сфері і намагається вирішити дану проблему шляхом затвердження божественного втручання.

У середині другої половини XVI століття концепція суверенної влади одночасно розроблялася в політичній думці тираноборців. Атмосфера ідейної, інтелектуальної боротьби, прагнення відстояти власні переконання змушують Бодена дискутувати з приводу питання про виборність і спадковості монархічної влади, що, фактично, є дискусією про народний суверенітет. Таким чином, запропонувавши теорію суверенітету Боден заклав основи його розвитку в майбутньому, а обмеживши суверенітет зосередженням його в руках однієї людини, він залишив свою політико-правову теорію в минулому.

Для мислителя було надзвичайно важливо обґрунтування суверенітету, який відповідав уявленням тієї епохи про владу сильного государя, зразком якого вважали Франциска I. Насильство, здійснюване королівської персоною, не зникало, воно втілювалося у Бодена в прагненні зосередити в руках государя всю верховну владу і здійснювати управління державою в тому вигляді, в якому йому представляється доцільним. Однак це було в деякому розумінні, насильством сакрального порядку, властивим лише королю. Всі застереження з приводу «загального блага» держави цілком вписуються в цю схему.

Концепція гармонійної справедливості, на перший погляд, погано вписується в контекст дослідження політичних і правових поглядів. Але обійти її неможливо, оскільки без ідеї гармонійної справедливості вислизне суть теорії Бодена, а саме - її мета.

Ця ідея, виражена спочатку в працях Платона і Аристотеля, і відроджена фічіновской академією, відповідає соціальному і політичному ідеалу Бодена. Його прагнення забезпечити суспільство своєю Республіки непорушними правилами розвитку, які ніколи не дозволять їй занепасти або зруйнуватися, полягає в утвердженні принципу гармонії. Цікаво відзначити, що « justice » у Бодена виступає як морально- етичний ідеал і одночасно виражає правові норми « добре влаштованої Республіки ». Республіка Жана Бодена мала будуватися на принципах гармонійної справедливості і управлятися згідно ім. Але, критикуючи Платона і Томаса Мора за утопізм їх творів, Боден сам вибудовує ідеальну схему, хоча і максимально наближену до політичної реальності. На наш погляд, глава про гармонійної справедливості найбільш виразно представляє ідеалізм боденовской теорії, з її прагненнями врівноважити суспільство за допомогою числових спекуляцій і пошуку всесвітньої гармонії.

Дві ці концепції дозволяють говорити про те, що політичні та правові погляди Бодена не вписуються в звичну схему явища абсолютизму, яке грунтується на системі примусу і придушення особистості державою. На наш погляд, звернення Бодена до настільки різним ідеям викликано не тільки його політичними устремліннями до встановлення твердої королівської влади. Це, швидше, є наслідком, оскільки мета для Бодена - це гармонія в державі. Символічне розуміння держави як відображення Всесвіту на чолі з Єдиним Богом - ідеал ренесансної монархії в поданні Жана Бодена. Спроба реалізувати його у французькому королівстві робиться протягом усього XVI століття, і це не могло не вплинути на створення фундаментальної праці мислителя.

Таким чином, політичні та правові погляди Жана Бодена є вираженням неоплатонического ідеалу ренесансної монархії, який будується на уявленні про державу і взаємостосунки государя і його підданих на основі злагоди та миру.

Размещено на Allbest.ru