Зовнішньополітичний образ України та чинники його формування в друкованих англомовних ЗМІ в умовах трансформації суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія наук України

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень

УДК 328.181:070 + 32:316.77

Зовнішньополітичний образ України та чинники його формування в друкованих англомовних ЗМІ в умовах трансформації суспільства

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Бойко Оксана Владиславівна

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Науковий керівник:

академік НАН України Курас Іван Федорович, віце-президент НАН України, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук Королько Валентин Григорович, провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України;

кандидат політичних наук Щерба Олександр Васильович, перший секретар МЗС України.

Провідна установа: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, відділ міжнародного права та порівняльного правознавства.

Захист відбудеться “12” лютого 2002 р. о “14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.181.01 по захисту дисертацій в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: 25011, вул. Кутузова, 8, зал засідань вченої ради (кімн. 202).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України (вул. Кутузова, 8, кімн. 218)

Автореферат розіслано “29” грудня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор політичних наук Ю.А. Левенець

зовнішньополітичний україна друкований англомовний

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах трансформації українського суспільства стратегічні інтереси нашої держави вимагають її інтеграції у світовий, передусім європейський, політичний, економічний, науковий та культурно-інформаційний простір. Така інтеграція передбачає двосторонній рух, тобто залежить не лише від нашого прагнення стати складовою частиною цивілізованої Європи, а й бажання європейських структур бачити Україну у своєму складі. На жаль, на нинішньому етапі наша країна втрачає свою привабливість для іноземних партнерів як політичне, економічне і соціально-культурне явище. Значний вплив на це справляє зовнішньополітичний імідж нашої країни: Україну сьогодні не сприймають у світі як впливову, правову, демократичну, соціальну державу, де розбудовуються інститути громадянського суспільства, з якою треба рахуватися і в яку слід інвестувати капітали на майбутнє. Отримавши досить сприятливі стартові можливості у 1991 році під час набуття незалежності, Україна не скористалася ними і цим викликала певне розчарування у зарубіжній суспільній думці. Нині ж, як вважають закордонні експерти, Україна взагалі не має ніякого іміджу: через загальну непоінформованість або необізнаність, а також неспроможність вигідно представити себе в очах міжнародного співтовариства. Сьогодні питання іміджу країни є не лише політичним питанням. Це питання національної безпеки, питання економічного розвитку, питання здійснення демократичних перетворень. Від того, яким є міжнародний авторитет країни, залежить і залучення до неї іноземних інвестицій, і вихід українських товарів, технологій та послуг на світовий ринок, і взагалі ставлення до нашої держави та її громадян.

Отже, актуальність дослідження зумовлена такими чинниками:

- потребою наукового осмислення ролі зовнішньополітичного іміджу нашої країни в період трансформації українського суспільства в її інтеграції у світовий політичний, економічний та інформаційно-культурний простір;

- важливістю визначення існуючого образу України у зарубіжних засобах масової інформації та чинників його формування;

- необхідністю виправлення існуючого становища у галузі інформаційної роботи з українською та зарубіжною аудиторією з метою створення позитивного іміджу України на міжнародній арені.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження безпосередньо ґрунтується на розробленій Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень НАН України програмі "Україна - держави Центральної і Східної Європи в новому геополітичному просторі: варіанти політичної модернізації" та на підготовленій Секцією суспільних і гуманітарних наук НАН України концепції розвитку гуманітарної сфери України.

Ступінь наукової розробки теми. Предмет даного дисертаційного дослідження, так як він сформульований, ще не знаходив свого цілісного відображення у наукових розробках. Хоча низка зарубіжних держав, таких, як США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія та інші, мають багатий досвід формування власного іміджу за кордоном, проте розробки у цій галузі більш присутні у внутрішньому службовому листуванні відповідних державних установ зазначених країн, оскільки це питання значною мірою належить до питань політики безпеки і не призначене для широкої публіки. Таку інформацію можна відшукати невеличкими дозами у статтях і виступах окремих дипломатів та політичних діячів - А.Даллеса, Г.Кіссінджера, Г.Нікольсона, Е.Сатоу, С.Телбота, а також у працях, присвячених підготовці дипломатичних кадрів.

Проте окремі аспекти питання, зокрема, щодо впливу ЗМІ на громадську думку, досліджувалися у багатьох працях вітчизняних та зарубіжних вчених: Л.Брауна, Д.Вількокса та Л.Нольте, Б.Грушина, Ф.Джефкінса, Е.Доценка, Б.Зільберта, І.Ігнатьєва, У.Ліппмена, Дж.Марконі, В.Оссовського, Г.Почепцовa, В.Тертичної та Н.Хамелінка.

Всі автори єдині у тому, що мас медіа справляють величезний вплив на формування громадської свідомості і наводять низку конкретних прикладів, яким чином цей вплив відбувається в інтересах тих чи інших політичних чи фінансових груп.

Чимало праць написано про інформаційні технології, які сьогодні використовуються з метою створити привабливий чи навпаки непривабливий образ особи, партії, країни, застосовуються у боротьбі з конкурентами, у так званих інформаційних війнах, що відбуваються між політичними групами, партіями, кланами так само, як і державами. Це відображено у роботах Д. Бурстіна, П. Лайнбарджера, Е. Берніса, Б. Брюса, А. Дмітрієва, Ю. Кашлєва, В. Королька.

Що стосується безпосередньо зовнішньополітичного іміджу сучасної України, то це питання виникло одночасно з її появою на міжнародній арені як незалежної держави. При цьому воно розглядалося переважно в рамках інформаційної діяльності та інформаційної безпеки України. Важливість ступеня розвитку інформаційного простору як ознаки могутності сучасної держави, необхідність розвитку в Україні сучасних інформаційних технологій, її швидшого виходу у світовий інформаційний простір, захисту інформаційного простору нашої країни обстоюють у своїх публікаціях П. Біленчук, О. Білорус та О. Зернецька, В. Бондаренко та О. Литвиненко, Д. Видрін, Є. Макаренко, М. Слюсаревський.

У ряді праць (В. Герасименко, В. Антоненка, П. Яроцького) досліджувався також імідж України як об'єкта міжнародного туризму. У цьому випадку автори показували значний нереалізований потенціал, який має наша держава у цій сфері і пропонували шляхи виправлення ситуації.

Деякі українські дипломати вивчали процес формування іміджу України в конкретній країні. Зокрема, член-кореспондент НАНУ, Надзвичайний і Повноважний посол України в Італійській Республіці В. Євтух та другий секретар Посольства України в Італії В. Саблук у 1999 р. проаналізували принципи висвітлення української тематики у ЗМІ Італії.

Проблеми існуючого іміджу України на міжнародній арені та шляхів його поліпшення торкалися у своїх статтях В. Горбулін, Є. Марчук, М. Ожеван, Б. Патон. Одне з найбільш ґрунтовних досліджень міжнародного іміджу України на даний період здійснив у 1999 році Український центр економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова (опубліковано у журналі “Національна безпека і оборона”), в якому вперше була зроблена спроба комплексного підходу до проблеми та сформульовано конкретні пропозиції. Проте зазначеній роботі притаманні такі недоліки, як фрагментарність, відсутність конкретних цифр та джерел.

Тобто на час здійснення дисертаційної роботи в наукових працях досліджено окремі аспекти цієї специфічної проблеми, а як комплексне явище в Україні вона ще не розглядалася. Короткий огляд повідомлень світових ЗМІ про Україну роблять на регулярній основі відповідні служби МЗС та СБУ, проте вони обмежуються констатацією тематики публікацій. Все це й зумовило вибір теми, визначило мету і завдання дослідження.

Мета дослідження полягає у визначенні зовнішньополітичного образу України, чинників, що впливають на його формування та шляхів його поліпшення на міжнародній арені.

Завдання дослідження:

розкрити роль зовнішньополітичного іміджу як чинника підвищення статусу держави у світовому геополітичному просторі;

шляхом контент-аналізу публікацій провідних друкованих ЗМІ Великої Британії та США визначити наявний консолідований образ України;

показати об'єктивні та суб'єктивні чинники, що впливають на формування зовнішньополітичного образу України у зарубіжних англомовних ЗМІ;

дослідити нереалізовані чинники позитивного іміджу України;

сприяти налагодженню в країні системного дослідження існуючого міжнародного іміджу України та виробленню шляхів його поліпшення.

Об'єктом дисертаційного дослідження є: зовнішньополітичний імідж України у провідних друкованих англомовних ЗМІ Великої Британії та США.

Предметом дослідження є:

друковані матеріали зарубіжних засобів масової інформації, на підставі яких в уяві зарубіжного читача складається зовнішньополітичний образ України;

монографічні дослідження та тематичні збірники, у яких висвітлюється коло проблем, що торкаються теми даного дослідження, друковані матеріали вітчизняних засобів масової інформації;

практичний досвід роботи українських та зарубіжних державних структур, придатний для застосування у якості чинника формування об'єктивного зовнішньополітичного образу України.

Методологічна та теоретична база дослідження ґрунтується на принципах загальнонаукового, загальнофілософського і конкретно-наукового аналізу і спирається на положення та висновки, сформульовані у працях мислителів давніх років, присвячених державотворчій тематиці (від Платона і Аристотеля до К.Маркса, Е.Бернштейна і К.Поппера), а також політологів недалекого минулого і сучасності, зокрема, З. Бжезинського, Ф. Джефкінса, Г. Кіссінджера, І. Кураса, У. Ліппмена.

При підготовці дисертаційної роботи використовувалися такі методи, як функціональний (при аналізі взаємозв'язків між рівнем розвитку українського суспільства, політичних інститутів, внутрішньополітичних, економічних та соціальних процесів та їх впливу на сприйняття України зарубіжною громадською думкою), системний підхід (що дало можливість розглянути імідж України як цілісне суспільне явище), інституціональний, психологічний та історичний (при дослідженні історії формування іміджу України серед іноземців та наявності у свідомості зарубіжних сучасників історичних стереотипів).

Із загальнонаукових методів були використані аналіз і синтез, моделювання та математичний метод (при підготовці розділу 2). Найбільшою мірою дисертант застосовувала методи емпіричних досліджень, використовуючи статистику, аналізуючи публікації ЗМІ, у тому числі, методом контент-аналізу, та поєднуючи це зі спостереженнями реальних політичних подій.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертант на основі вищезазначених методів та теоретико-методологічної бази вперше відтворила наявний консолідований зовнішньополітичний образ України у провідних друкованих ЗМІ Великої Британії та США. Проаналізовано зарубіжний досвід створення об'єктивного зовнішньополітичного іміджу, технології та етапи обробки масової свідомості. Здійснено теоретичну розробку і обґрунтування напрямів і акцентів формування бажаного образу України за кордоном за допомогою державних і приватних структур та ЗМІ, а також запропоновано практичні кроки на державному рівні з реалізації цього завдання.

Положення, що виносяться на захист:

1. В результаті проведеного дослідження було виявлено, що імідж України у англомовних ЗМІ Великої Британії та США є переважно негативним. Чинниками його формування виступають, по-перше: внутрішні політичні, економічні та соціальні процеси в Україні, зовнішня політика нашої держави, політична боротьба всередині країни та пов'язані з цим різноманітні скандали, а також культурні та спортивні події, діяльність окремих громадян України; по-друге, спричинена глобалізаційними процесами жорстока політична та економічна конкуренція між країнами, яка змушує їх використовувати ЗМІ та сучасні інформаційні технології з метою послаблення конкурента; по-третє, політика, яку проводять щодо України Сполучені Штати, Росія та Європейський Союз у власних інтересах (причому ЄС найменше використовує ЗМІ для досягнення своєї мети); по-четверте, слабкі позиції України у світовому інформаційному просторі, відсутність узгоджених на рівні держави дій з метою захисту українського інформаційного простору та забезпечення сталого позитивного іміджу України на міжнародній арені.

2. Існуючий негативний імідж України та слабка поінформованість західної аудиторії про наші можливості, про потенціал країни справляє негативний вплив на розвиток співпраці західних країн з нашою державою, передусім у інвестиційній галузі.

3. Одним з найнадійніших шляхів поліпшення зовнішньополітичного іміджу України є прискорення демократичних процесів та здійснення ринкових реформ всередині країни, вирішення соціально-економічних проблем українців, неухильне дотримання і захист прав людини, створення привабливого інвестиційного клімату.

4. Водночас, вже на сучасному етапі можливо здійснити низку кроків на державному рівні, які сприятимуть покращенню нашого іміджу, а отже більш прихильному ставленню до нашої держави з боку світового співтовариства, у першу чергу розвинених країн, які здатні надавати нам різнобічну підтримку. Серед практичних заходів першочерговими вбачаються прийняття загальної стратегії інформаційної політики держави на коротку та довготермінову перспективу, спрямованої на розробку та просування позитивного іміджу України у світовий інформаційний простір, а також створення централізованого державного органу, відповідального за імідж країни.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується передусім практичною діяльністю нашої держави у зовнішньополітичній сфері та розвитком подій на міжнародній арені. Достовірність отриманих результатів базується також на застосованих наукових методах дослідження. Так, комп'ютерна методика контент-аналізу дає можливість у поєднанні з іншими методами збору даних (опитування, безпосереднє спостереження) отримати високоінформативні репрезентативні результати.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає у визначенні наявного зовнішньополітичного іміджу України, його аспектів, які потребують корекції, та позитивних надбань, які ми маємо у створенні й утвердженні позитивного образу України в зарубіжних ЗМІ, а відтак у свідомості громадськості та політичного істеблішменту за кордоном. Відслідковано залежність іміджу України від її позицій у світовому інформаційному просторі. Відстежено використані та невикористані позитивні складові формування образу України в зарубіжних мас-медіа. За допомогою даного дослідження можна теоретично обґрунтувати і встановити науково-методологічні засади цілеспрямованого формування об'єктивного зовнішньополітичного образу України в умовах трансформації суспільства. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні спеціального курсу з політології для студентів та аспірантів.

Апробація роботи. Результати зроблених досліджень використовувалися у матеріалах для доповідних записок керівництву держави, у ході нарад керівників закордонних дипломатичних установ України, у виступах автора в рамках Четвертого комітету (спецполіткомітет, який розглядає, серед іншого, питання, що стосуються інформації) Генеральної Асамблеї ООН (52-54 сесії). Ряд розроблених дисертантом технологій був використаний під час просування кандидатури України до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на період 2000-2001 років. Робота ґрунтовно обговорювалась у відділі теоретичних і прикладних проблем політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження. Робота складається з трьох розділів, які включають 11 підрозділів, 13 таблиць результатів контент-аналізу англомовних видань (інкорпоровані в текст), загальних висновків та додатку (бланк контент-аналізу). Список використаних джерел, який включає 224 найменування, міститься на 12 сторінках. Дисертація має загальний обсяг 209 сторінок.

Основний зміст

У вступі показано актуальність дослідження, ступінь наукової розробки теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету і завдання, об'єкт і предмет дисертації; розкрито теоретико-методологічну базу роботи, методи дослідження, наукову новизну, обґрунтованість, достовірність та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі "Політичний імідж держави як чинник підвищення її статусу у світовому геополітичному просторі" розглядається історія формування цілісного образу України у свідомості європейців та проблеми інтеграції нашої держави у світове інформаційне суспільство на нинішньому етапі.

У першому параграфі цього розділу "Еволюція міжнародного іміджу українців та їх держави" простежується хід становлення образу України та його вплив на сучасні уявлення про нашу державу в світі. Проаналізовано свідчення, що збереглися до наших часів, зроблені іноземними купцями, дипломатами, мандрівниками, вченими, письменниками, котрі відвідували нашу державу: починаючи із спостережень Геродота Галікарнаського, який у V ст. до н.е. описав слов'янські землі і, зокрема, майбутню Україну, продовжуючи - із століття в століття - записами єпископа Тітмара Мерзебурзького, папського легата Джованні де Плано Карпіні, венеціанського посла Марко Поло, французького дослідника Блеза де Віженера, посла німецького цісаря до козаків Еріха Ляссоти, французького інженера Гійома де Боплана, датського географа Мальт-Брюна та інших, і закінчуючи зимовими 2001-2002 рр. публікаціями Посла США в Україні К. Паскуаля.

З усіх цих матеріалів випливає, що імідж Української держави почав формуватися ще в далекому минулому, найбільше позитивне наповнення у свідомості іноземців, особливо європейців, він став отримувати у ХІV-XVI ст. і набув завершеності у першій половині XVIII ст. У ХІХ ст. він поступово стирається, а у ХХ - повністю поглинається образом спочатку Російської імперії, потім - Радянського Союзу. Нещадне пригноблення протягом кількох століть та поступова асиміляція українців загалом негативно відбилися на національному менталітеті, створивши нашому народові імідж “інертної маси”, без національної ідеї та державницьких змагань. Образ самої України - аграрної провінції колишньої імперії, - з усіма властивими йому негативними рисами, певною мірою продовжує залишатися у свідомості світового співтовариства і в наш час.

У другому параграфі "Соціально-політична роль іміджу держави та стереотипи її бачення" розкривається природа іміджу, стереотипу, вплив соціального стереотипу на масову свідомість.

Людство веде відлік інформаційної цивілізації за іміджами. В усі часи питанню створення позитивного іміджу про особу, людей, об'єднання людей, країну надавалося винятково важливе значення. Від того, який імідж має держава, залежить ставлення до неї з боку світової громадськості. А це, у свою чергу, прямо пов'язане з рівнем розвитку політичного, економічного, культурного, наукового співробітництва з цією країною, інвестиціями в її економіку.

Йдеться також про те, що політичний імідж часто вибудовується не на реальних фактах, а на штучно зліпленому образі, міфі. Виходячи з цього, кожна держава намагається творити власний міф, власний позитивний імідж. Але щоб бути життєздатним, він повинен ґрунтуватися на реальній інформації. І цей міф, поданий у красивій розмальованій обгортці, нерідко безвідмовно спрацьовує, бо громадська думка часто бере на віру не те, що є в дійсності, а те, у що їй хочеться вірити, сприймає за правду те, що їй хочеться визнати правдою. Подібним же чином створюються і негативні міфи, або “антиміфи”, спрямовані на знецінення, дискредитацію когось або чогось в очах громадськості.

У третьому параграфі "Залежність іміджу держави від її позицій у світовому інформаційному просторі" аналізуються причини обмеженої присутності України на міжнародному інформаційному полі, через які втрачаються можливості доносити до світової спільноти правду про нашу державу, пропагувати її надбання і цінності, розкривати нереалізований потенціал співпраці, що, у свою чергу, ускладнює формування позитивного іміджу України.

Йдеться про те, що поки що Україна не може протистояти інформаційно-пропагандистським акціям інших держав, які через пряме вторгнення в український інформаційний простір намагаються забезпечити свої політичні та економічні інтереси, що створює реальну загрозу національній безпеці нашої державі у широкому розумінні цього слова.

Україна з цілого ряду причин сьогодні виступає переважно не в ролі активного суб'єкта інформаційних впливів, а пасивного об'єкта інформаційної експансії інших країн. Без подолання цієї небезпечної тенденції немислимим є не лише входження України до глобального та європейського інформаційного суспільства, але й збереження нею на тривалу перспективу державної суверенності, ефективний захист нею власних інформаційних ресурсів, вітчизняного виробника інформаційної продукції та створеної ним інтелектуальної власності.

У другому розділі "Міфи і реалії консолідованого політичного образу України у друкованих ЗМІ Великої Британії та США" розглядається наявний образ України у свідомості західного споживача інформації, який постає з мас медіа, та основні чинники, які впливають на його утворення.

У першому параграфі цього розділу “Трансформаційні процеси в українському суспільстві як головний чинник формування образу нашої держави у зарубіжних мас медіа” коротко аналізується сучасна ситуація в державі. Сьогодні Україна, як і всі країни пострадянського простору, переживає перехідний період від авторитарно-тоталітарного суспільного устрою до демократичної правової держави, а в майбутньому - до громадянського суспільства. Цей період триватиме десять-п'ятнадцять років і проходитиме поетапно. На першому етапі відбувається фундаментальна зміна усталених політичних та економічних структур. На другому - розвиток і зміцнення демократичних процесів, зміцнення економічних інститутів, стабілізація виробництва. І, нарешті, третій етап принесе з собою політичну консолідацію суспільства як невід'ємну умову економічного зростання.

У даному параграфі досліджуються особливості нинішнього етапу - етапу розвитку демократичних процесів, політичного і економічного облаштування. Він розпочався з поглиблення кризових явищ у соціально-економічній сфері, суперечностей між законодавчою та виконавчою гілками влади, які набули перманентного характеру. Структурні реформи в економіці не вдалося забезпечити насамперед через політичні причини, несинхронність політичних та економічних реформ. Відзначається, що отримавши самостійність та відійшовши від системної залежності, Україна потрапила одразу у дві модернізаційні пастки глобального масштабу - залежність від міжнародного диктату та від процесу "інволюції соціалізму". На сьогодні модернізаційна трансформація в Україні йде надто повільно ще й тому, що прагнення до модернізації не вистачає у двох частин народу - “еліти” та “неелітного” населення. Опозиція в Україні також не реалізує своєї головної функції - політичного, економічного та морального контролю за владою на предмет виконання Конституції та інших законів, захисту інтересів громадян та країни в цілому. За історичними вимірами економічні перетворення відбуваються так швидко, що суспільство просто не встигає виробляти ні морально-етичних, ні політико-правових, ні соціально-психологічних противаг негативним тенденціям, якими ці трансформації неминуче супроводжуються.

Серйозним тестом на демократію для України будуть парламентські вибори 2002 р. Від їх прозорості та об'єктивності залежить, чи стануть вони тим рубежем, за яким утверджуватимуться демократичні засади у житті нашого суспільства. А висвітлення підготовки і проведення цих виборів у зарубіжних ЗМІ значною мірою вплине на імідж нашої держави на міжнародній арені та подальше визначення її належності до демократичного табору.

У другому параграфі "Аналіз публікацій видань Великої Британії та США як база корекції політичного іміджу України" методом контент-аналізу досліджено зміст 547 повідомлень на українську тематику у найбільш впливових американських та британських періодичних виданнях за період з 1 січня 2000 р. до 31 березня 2001 р. Саме цей відрізок часу взято тому, що, за твердженнями багатьох західних аналітиків, 2000 рік кардинально змінив український політичний та економічний ландшафт, і відбулася остаточна кристалізація стереотипних уявлень західних ЗМІ про Україну. У ході дослідження підтвердилися гіпотези, що, по-перше, імідж України, який формується зарубіжною пресою, є переважним чином негативним; по-друге, в публікаціях висвітлено здебільшого негативні сторони життя українського суспільства; по-третє, головним об'єктом критики англомовних ЗМІ є Президент України; вчетверте, образ України залежить від того, на які джерела посилається автор публікації; і уп'яте, зміни образу України залежать від часу подання матеріалу. Показово, що англомовна преса Великої Британії та США за увесь 2000 р. присвятила Україні менше статей, ніж за перший квартал 2001 р. (винятково багатий на гучні скандальні події) - 227 проти 320.

Водночас, на відміну від негативного образу України як держави, імідж українців, що формується зарубіжною пресою, не є негативним. Навпаки, найчастіше зустрічається образ дуже талановитих, освічених людей та нації, що постраждала від Чорнобильської катастрофи. Українців також вважають звичайною європейською нацією з усіма позитивами і недоліками та політично активними людьми.

На непривабливий образ України впливає не так внутрішня негативна інформація, яка подається у наших ЗМІ й передруковується або повторюється у зарубіжній періодиці та електронних ЗМІ, як ті причини, що її породжують. Процес Павла Лазаренка, вбивство Гонгадзе, “касетний скандал”, українська мафія за кордоном, знищення Збройними Силами України російського пасажирського літака - все це лиш окремі віхи вкрай напруженого, складного внутрішньополітичного становища, що склалося зараз у нашій країні. Ще одна з головних причин недовіри до України західного світу, а відтак і іноземного інвестора, полягає у його слабкій поінформованості про нашу країну.

Третій параграф "Деякі позитивні складові формування образу України у зарубіжних мас медіа у 2001 році" присвячено дослідженню двох зовнішньополітичних подій, у контексті яких Україна висвітлювалася західними ЗМІ у виключно позитивному плані - головуванню України у Раді Безпеки ООН у березні 2001 р. та візиту в Україну Глави Держави Ватикан Папи Іоанна Павла ІІ у червні 2001 р. Ці події стали факторами, які значною мірою сприяли підвищенню уваги мас медіа до України. Водночас ця увага була викликана не стільки інтересом до самої України, скільки до діяльності міжнародного органу (у першому випадку) чи видатної особи (у другому).

У четвертому параграфі "Резерви використання позитивного іміджу України як засіб переорієнтації світової громадської думки" розглядаються нереалізовані складові іміджевого потенціалу України в економічній, політичній, науковій, культурно-гуманітарній сферах, галузі туризму і спорту, а також йдеться про те, як за добре продуманими схемами можна використовувати навіть негативні моменти суспільно-політичного життя України якщо не цілком на її користь, то хоча б на нейтралізацію негативного іміджу. Адже об'єктивність та відповідальність справляють істотне враження на західну аудиторію. Визнання керівниками країни того, що у якійсь галузі у нас погані справи, що вони припустилися помилок, є набагато дієвішими аргументами для отримання міжнародної допомоги, ніж заяви, що до нас погано ставляться і надмірно критикують. Необхідно також забезпечити максимальний рівень прозорості наших кроків, спрямованих на виправлення ситуації.

Інформаційна відкритість Української держави, за будь-якого становища в економіці й соціальній сфері, сприятиме формуванню її позитивного міжнародного іміджу. Для цього, окрім послідовного проведення процесу реформ, потрібно: провести необхідні структурні й кадрові зміни в тих державних установах, що безпосередньо забезпечують інформаційну взаємодію з навколишнім світом; визначити найбільш економічно доцільні шляхи й механізми інформування світової громадськості; законодавчо окреслити обов'язки й права тих українських ЗМІ, діяльність яких має загальнонаціональне значення для створення об'єктивного зовнішньополітичного образу нашої держави. Проте найважливішим чинником підвищення іміджу України на міжнародній арені є внутрішня самооцінка українського суспільства. Робота цілої низки фахівців та інститутів над іміджем України буде безуспішною допоки позитивне сприйняття держави залишатиметься надбанням вузького кола політичної та бізнесової еліти, а не спиратиметься на консенсусне бачення, висловлене в настроях широкої громадської думки.

У третьому розділі "Технології створення об'єктивного зовнішньополітичного образу України" дається обґрунтування завдань, які стоять перед нашою державою у внутрішньо- та зовнішньополітичній сферах з метою поліпшення іміджу України у світі, досягнення відповідності уявлень про неї у масовій свідомості сучасному ідеалу цивілізованої держави.

У першому параграфі цього розділу "Розробка бажаного образу як метод впливу на зовнішню політику стосовно України її партнерів" розглядаються фактори, які могли б сприяти просуванню України у її стосунках з країнами Європейського Союзу та США в умовах перерозподілу політичних сил на міжнародній арені. Образ нашої держави, незалежно від того, як би вона хотіла, щоб про неї думали, в цілому складатиметься передусім так, як вона того насправді заслуговує. Водночас треба мати на увазі, що критерії відповідності сучасному ідеалу цивілізованої держави - суспільно-економічна стабільність, гарантовані права й свободи громадян, зовнішньополітична толерантність і миролюбність - не є тут також визначальними, вільними від сторонніх впливів. Перегрупування політичних блоків після припинення “холодної війни”, пошук нового балансу сил, посилення ролі США як єдиної супердержави, що прагне контролювати у своїх інтересах якомога більшу територію нашої планети, - ці та багато інших моментів повинна враховувати кожна країна, що шукає свого місця у світовому геополітичному просторі. Отже, зовнішньополітичний образ нашої держави значною мірою залежить також від її здатності узгоджувати свою політику з інтересами тих, хто нині диктує світові закони і цінності.

Розробка бажаного для України іміджу не може відбуватися ізольовано від усього спектру суспільно-політичних, економічних, культурних подій на її теренах. Саме вони, набираючи міжнародного резонансу, поступово формують характерний образ нашої держави в уявленні світового співтовариства. Тому інформаційне висвітлення всіх питань державного життя у жодному разі не слід пускати на самоплив. Якщо вдасться налагодити своєчасний розгляд і попередження внутрішніх проблем, механізми ефективного їх вирішення, особливо вжити радикальних заходів щодо усунення корупції в органах влади, - то реальні досягнення у цих сферах треба послідовно доводити до відома міжнародної громадськості.

При роботі над зовнішньополітичним іміджем держави необхідно мати на увазі не лише закордонну, а й власну аудиторію, щоб наші співгромадяни не відчували своєї другорядності у світі. Всі позитивні внутрішні кроки, зовнішньополітичні успіхи мають широко висвітлюватися, рекламуватися в українських ЗМІ, аби кожен українець міг пишатися собою, своєю державою.

У другому параграфі "Використання зарубіжного досвіду створення об'єктивного зовнішньополітичного іміджу країни: теоретичний і практичний аспекти творення нових технологій" проаналізовано позитивні надбання ряду країн у забезпеченні власного позитивного образу з метою реалізації своїх національних інтересів. Розглядається довід Росії, яка останнім часом досягла помітних успіхів у цій справі. Дисертантом обґрунтовується також доцільність вивчення Україною польського та угорського досвіду у контексті євроінтеграційних процесів. Висвітлено також, з використанням особистого досвіду автора, окремі аспекти американської, німецької, британської та французької стратегій інформаційної політики у просуванні позитивного іміджу країни. Взятий Україною курс на європейську інтеграцію на нинішньому етапі потребує активної підтримки як конкретними діями керівництва України, так і потужною інформаційною кампанією у ЗМІ. Під цей напрямок інформаційно-пропагандистської роботи реально отримати технічну допомогу від Євросоюзу та США. Водночас, зважаючи на те, що Україна ще довго зберігатиме економічну залежність від РФ, і завжди матиме з нею спільний кордон, необхідно враховувати російський напрямок нашої зовнішньої політики, спрямований на розбудову дружніх партнерських, рівноправних взаємин з північним сусідом України.

У третьому параграфі "Технології та етапи обробки масової свідомості як механізм формування політичної культури суспільства" розглядаються площини, в яких формується суспільна думка щодо образу держави, серед яких виокремлюються: 1) накопичення інформації, 2) фіксація явища, 3) досягнення “критичної маси” даних і початкове їх тлумачення, 4) формулювання первинної якісної оцінки явища, яка, ґрунтуючись на наявній у даний момент інформації, може, у свою чергу, в подальшому підлягати корекції. Аналізуються етапи проходження Україною цих площин. Автор стверджує, що процес формування іміджу України поки що не вийшов за рамки першої та другої площин. Цей етап поки що далекий від завершення - накопичення інформації відбувається нерівномірно, однобоко (з чітким політичним ухилом), його пожвавлення спостерігається лише у тісному зв'язку з “гарячою хронікою”: т.зв. касетним скандалом, пертурбаціями в уряді, передвиборними кампаніями тощо. Оскільки Україна постійно опиняється у центрі різних політичних скандалів, визнається за доцільне розробити чітку схему реагування на них із залученням вітчизняних та зарубіжних політологів. Чим краще буде підготовлена країна, тим більше шансів на успіх вона матиме.

Також приділяється увага проблемам інформаційних фальсифікацій. Як типовий приклад керованого медіа процесу аналізується хід висвітлення подій, пов'язаних з терактами у США 11 вересня 2001 р., з метою переконання світової громадськості у необхідності військових заходів у відповідь на удари, а також можливий вплив цих процесів на інформаційну політику США щодо України.

Четвертий параграф "Можливі шляхи вирішення проблеми на державному рівні" містить теоретично обґрунтовані практичні рекомендації у сфері формування позитивного іміджу України в очах світової спільноти. Серед них можна відзначити: підготовку та прийняття загальної стратегії інформаційної політики держави на коротку та довготермінову перспективу, спрямовану на розробку та просування позитивного іміджу України у світовий інформаційний простір; створення централізованого державного органу, відповідального за імідж країни; розробка цілісного, багатогранного, конкретного, корпоративного іміджу України у тісній взаємодії всіх його складових; активну інформаційну підтримку взятого Україною курсу на європейську інтеграцію; оперативне реагування офіційного Києва на найбільш актуальні і драматичні події у світі; забезпечення яскравих масштабних внутрішньополітичних акцій, які можуть викликати позитивний інтерес міжнародної громадськості до України; урахування при роботі над іміджем власної аудиторії; поліпшення іміджу лідерів (еліти) і передусім глави держави; інформатизацію українського суспільства; забезпечення випуску іншомовної інформаційної продукції, розрахованої на дитячу та підліткову аудиторію; налагодження регулярного випуску інформаційного бюлетеня для розповсюдження закордонними дипломатичними представництвами України серед державних установ та засобів масової інформації країни перебування; налагодження роботи українських дипломатичних установ за кордоном з місцевими ЗМІ; підготовку відповідних кадрів, зокрема, у рамках системи МЗС; докладне знайомство із засадами функціонування і практичним досвідом зарубіжних інформаційно-культурних центрів; залучення до формування зовнішньополітичного іміджу України української діаспори та ін.

Висновки

1. Імідж України як незалежної держави лише формується. Сьогодні в уявленні середньостатистичного іноземця він виглядає досить непривабливо. Україна асоціюється з Чорнобилем, розваленою економікою, ненадійним інвестиційним кліматом, корупцією, скандалами тощо. Позитивні відомості про нашу державу у закордонних ЗМІ подаються дуже обмежено або замовчуються взагалі. Причинами такого ставлення є: спричинена глобалізаційними процесами жорстока політична та економічна конкуренція між країнами; слабкі позиції України у світовому інформаційному просторі; складна внутрішньополітична ситуація в самій Україні; відсутність узгоджених на рівні держави дій з метою забезпечення сталого позитивного іміджу України на міжнародній арені; використання українських ЗМІ як зброї у політичній боротьбі груп і кланів.

2. Аналіз публікацій англомовної преси Великої Британії та США засвідчив, що у зарубіжних мас медіа створювався переважним чином негативний імідж України. ЗМІ висвітлювали в основному непривабливі, скандальні сторони життя українського суспільства. Використовуючи чітко підібраний фактаж та подаючи критично-тенденційні матеріали, вони здебільшого формували негативне ставлення читача до України. У цілому ЗМІ постачали споживача такою інформацією, що в кінцевому підсумку приводила до формування образу нашої держави як країни, яка лише стала на шлях демократичних та економічних реформ (без відчутного прогресу протягом останніх років), де набула значного розмаху корупція, не дотримуються права людини, і яка відтак становить ризик з точки зору вкладання інвестицій та розвитку бізнесу. Це певною мірою могло стати причиною зменшення обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку нашої держави у І півріччі 2001 року порівняно з відповідним періодом попереднього року.

3. Сьогодні Україна для формування власного позитивного іміджу має цілу низку можливостей в економічній, зовнішньополітичній, етнонаціональній, науково-технічній, культурно-гуманітарній, спортивній, туристичній та інших сферах, які вона належним чином не використовує.

4. Однією з найактуальніших потреб не лише внутрішнього, а й зовнішньополітичного життя України слід вважати побудову правової, демократичної, соціальної держави з розвиненими інститутами громадянського суспільства, що передбачає перш за все неухильне дотримання й захист прав людини в Україні.

5. Творення політичного іміджу держави - складний і тривалий процес, який повинен здійснюватися свідомо, цілеспрямовано, безперервно, на високому професійному рівні. Вирішення цього завдання вимагає прийняття загальної стратегії інформаційної політики держави на коротку та довготермінову перспективу, спрямованої на розробку та просування позитивного іміджу України у світовий інформаційний простір. З цією метою необхідно створити спеціальну державну структуру, яка б збирала і накопичувала світовий досвід у цій галузі, виробляла іміджеву стратегію держави, виходячи з її особливостей та розстановки сил на міжнародні арені, уміло використовуючи усі позитивні моменти, які можуть зіграти на користь України. Такою структурою може стати Національний інформаційний центр. Організаційно це має бути самостійна структура, але формально перебувати під егідою Міністерства закордонних справ України, як у ряді країн. Окрім поширення позитивної інформації про Україну на закордон та сприяння входження нашої держави у світовий інформаційний простір, ця структура має займатися узагальненням інформації щодо якісних та кількісних параметрів інформаційної присутності України у зарубіжних країнах або регіонах.

6. Специфіка законів сучасної світової конкурентної боротьби за виживання в нових умовах породжує принципово нові форми міжнародного протиборства та суперництва. В умовах глобалізації, жорсткої конкуренції за, так би мовити, “місце під сонцем” інформаційним технологіям приділяється першочергова увага. Поки що Україна не може протистояти інформаційно-пропагандистським акціям інших держав, які через пряме вторгнення в український інформаційний простір намагаються забезпечити свої політичні та економічні інтереси, що створює реальну загрозу національній безпеці України у широкому розумінні цього слова. Це вимагає прискореної інформатизації українського суспільства, впровадження з боку держави новітніх інформаційних технологій, наповнення продуктивною інформацією і захист вітчизняного інформаційного простору.

7. Імідж держави створюється не стільки на сьогоднішній день, скільки на перспективу, тому при розробці заходів з його реалізації слід мати на увазі не лише доросле населення зарубіжних країн, а й дитячу аудиторію. Необхідне забезпечення випуску іншомовної (принаймні, англо-, франко-, німецько- та російськомовної) інформаційної продукції, розрахованої на дітей і підлітків.

8. Держава повинна надати належне фінансування вирішенню питання забезпечення її сталого позитивного іміджу на міжнародній арені. До цього можна залучити також зацікавлені комерційні структури в Україні.

9. Формування позитивного міжнародного іміджу України є важливим питанням загальнонаціонального масштабу. Воно потребує спільних цілеспрямованих і послідовних зусиль усіх верств українського суспільства та української громади за кордоном.

Основні положення дисертації викладені дисертантом у наступних публікаціях

1. Бойко О.В. Нам є де йти - дороги неозорі… (дещо про психолого-педагогічні засади підготовки дипломатичних кадрів) // Трибуна. - 1996. - № 7-8. - С.26-27.

2. Бойко О.В. Заземлення (або що необхідно в практиці підготовки дипломатичних кадрів) // Трибуна. - 1997. - № 5-6. - С.30-32.

3. Бойко О.В. Міжнародний імідж України - який він і кому потрібен // Трибуна. - 2001. - № 1-2. - С.12-13.

4. Бойко О.В. Горнятко меду у бочку з дьогтем. Головування України у Раді Безпеки ООН як внесок у піднесення міжнародного іміджу України у світових ЗМІ // Трибуна. - 2001. - № 3-4. - С.14-16.

5. Бойко О.В. П'ять днів, які дивували світ. Візит Папи Іоанна Павла ІІ в Україну: обопільний вплив на імідж // Трибуна. - 2001. - № 5-6. - С.23-25.

6. Бойко Оксана. Зовнішній імідж України у світлі англомовної преси. // Наукові записки. Збірник. - К.: ІПіЕНД, 2001. - Вип.16. - С.291-307.

7. Бойко О.В. Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих // Трибуна. - 2001. - № 9-10. - С.24-27.

Анотації

Бойко О.В. Зовнішньополітичний образ України та чинники його формування в друкованих англомовних ЗМІ в умовах трансформації суспільства. - Рукопис. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, Київ, 2002.

В дисертації досліджується образ України у провідних друкованих англомовних ЗМІ Великої Британії та США та пропонуються можливі шляхи його поліпшення. Аналізуються напрями цілеспрямованого ефективного використання інформації держави і про державу. Предмет даного дисертаційного дослідження, так як він сформульований, ще не знаходив цілісного відображення у роботах вітчизняних науковців. Автором вперше здійснено масштабний контент-аналіз публікацій на українську тематику у зарубіжних англомовних мас медіа та на його основі визначено консолідований політичний образ України у свідомості зарубіжних споживачів інформації. Подано теоретичний і практичний аспекти творення нових технологій формування об'єктивного зовнішньополітичного іміджу України. Віднайдено резерви іміджевого потенціалу для переорієнтації міжнародної громадської думки про нашу країну з метою прискорення інтеграції України у світовий і, в першу чергу, європейський політичний, економічний та інформаційно-культурний простір.

Ключові слова: імідж, стереотип, зовнішньополітичний образ, ЗМІ, інформаційний простір, інформаційна політика.

Бойко О.В. Внешнеполитический образ Украины и факторы его формирования в печатных англоязычных СМИ в условиях трансформации общества. - Рукопись. - Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. Институт политических и этнонациональных исследований НАН Украины, Киев, 2002.

В диссертации исследуется существующий образ Украины в ведущих печатных англоязычных СМИ Великой Британии и США и предлагаются возможные пути его улучшения. Анализируются аспекты целенаправленного эффективного использования информации государства и о государстве. Предмет данного диссертационного исследования, так как он сформулирован, еще не находил целостного отражения в работах отечественных ученых. Автором впервые проделан масштабный контент-анализ публикаций на украинскую тематику в зарубежных англоязычных масс медиа и на его основе определен консолидированный политический образ Украины в сознании зарубежных потребителей информации. Проанализированы как положительные, так и отрицательные его составляющие. Подано теоретический и практический аспекты создания новых технологий формирования объективного внешнеполитического имиджа Украины. Названы резервы имиджевого потенциала для переориентации международного общественного мнения о нашей стране с целью ускорения интеграции Украины в мировое и, в первую очередь, европейское политическое, экономическое и информационно-культурное пространство.

В работе также анализируется зарубежный опыт создания объективного внешнеполитического имиджа, технологии и этапы обработки массового сознания. На основе этого опыта и с учетом практических задач, стоящих перед Украиной в информационной сфере, подготовлены конкретные рекомендации, приемлемые для нашей страны на нынешнем этапе. Автор диссертации обосновывает необходимость принятия общей стратегии информационной политики государства на долгосрочную и ближайшую перспективу, направленную на разработку и распространение положительного имиджа Украины, которая бы охватывала вопросы, начиная с создания ответственного за имидж страны централизованного государственного органа и принципов подготовки кадров для информационно-пропагандистской деятельности - до основ работы с отдельными СМИ.

Ключевые слова: имидж, стереотип, внешнеполитический образ, СМИ, информационное пространство, информационная политика.

Boyko O.V. The Foreign-policy Image of Ukraine and Factors of its Forming in Printed English-language Mass Media in the Conditions of the Transforming Society. - Manuscript. - Dissertation for the Candidate Degree in Political Science, Speciality 23.00.02 - “The Political Institutions and Processes”. Institute of Political and Ethno-National Studies of the National Academy of Science of Ukraine. Kyiv, 2001.

In dissertation, the image of Ukraine in leading printed English-language mass media of the Great Britain and USA is explored and the possible ways of its improvement are suggested. The directions of purposeful effective using of information of the State and about the State are analyzed. Subject of this dissertation research, as it was formulated, did not still find the integral representation in the works of home scientists. Author, at the first time, carried out the scale content analysis of publications on the Ukrainian topic at the foreign English-language mass media and, on its basis, defined the consolidated political image of Ukraine in consciousness of foreign information consumers. There have been given theoretical and practical aspects of creation of new technologies of forming an objective foreign-policy image of Ukraine. There have also been found backlogs of image potential for changing international public opinion about our country with the purpose of acceleration of integrating Ukraine in the political, economic, information and cultural space of Europe and the whole world.

Key words: image, stereotype, foreign-policy image, mass media, information space, information policy.

Размещено на Allbest.ru