Антиамериканські гасла під час виборчих кампаній у незалежній Україні

Размещено на http://allbest.ru

Антиамериканські гасла під час виборчих кампаній у незалежній Україні

Бессонова М.М.

На початку XXI ст. антиамериканізм, під яким розуміють критику та негативне ставлення до політики, уряду та населення США, став одним з поширених феноменів політичного життя по всьому світу. Понад п'ятдесят років США зберігають статус провідної держави, тому увага до них не зменшується ані з боку наукової та політичної еліти, ані широких кіл громадськості. Актуальність теми антиамериканізму пов'язана з тим, що останнім часом спостерігається пожвавлення цього феномену не тільки у сфері міжнародних відносин, а й у внутрішньополітичному житті різних держав. Саме тому вивчення його специфіки у різних регіонах світу стає важливим елементом розуміння та прогнозування не тільки світового політичного процесу, а й розвитку політичної сфери всередині окремих держав.

Антиамериканізм як явище вже став об'єктом дослідження багатьох зарубіжних авторів, серед яких найбільш ґрунтовні роботи належать американським, канадським і австралійським дослідникам [12; 13; 14; 15]. На пострадянському просторі, та в Україні зокрема, спеціальних досліджень, присвячених історії антиамериканізму та його особливостям у сучасному політичному житті як світу, так і нашої держави, поки що не створено. Є кілька перекладених з англійської мови робіт, а також публіцистичні матеріали, які скоріше є оглядом сучасної політичної картини, аніж ґрунтовними дослідженнями історії та специфіки антиамериканізму [8; 11 ]. На території колишнього СРСР антиамериканізм має особливу історію, і деякі його стереотипи відіграють певну роль у політичному житті нових незалежних держав. Тому вивчення цього феномену та порівняння його специфіки з антиамериканізмом в інших країнах та регіонах світу може стати цікавим як у науковому, так і у практичному відношенні.

Дана публікація є спробою проаналізувати один з сегментів цього феномену в Україні, а саме на прикладі використання антиамериканських гасел під час передвиборчих кампаній. Актуальність такого дослідження пов'язана з тим, що найбільша активізація політичного життя в Україні, як і у будь-яких країнах світу, проявляється під час виборчих кампаній, бо саме у цей період усі політичні сили намагаються привернути до себе максимальну увагу. І, якщо з цієї проблематики вже створена значна кількість політологічних досліджень, то історики тільки починають звертати свою увагу на вивчення означених процесів, їх витоків та специфіки. Дослідження, результати якого покладені в основу цієї публікації, базувалося у першу чергу на аналізі офіційних передвиборчих програм партій та кандидатів у президенти, які були зафіксовані у Центральній виборчій комісії України за період 1998--2010 pp. [1-7]. Для подальшого вивчення цієї теми вважається за потрібне залучити матеріали агітації, які розповсюджували виборчі штаби, Інтернет-ресурси, до складу яких слід відносити не тільки публіцистичні матеріали та інформацію з офіційних сайтів політичних партій, об'єднань та блоків, а й обговорення на різноманітних блогах та форумах.

Перш, ніж охарактеризувати наявність та специфіку негативних поглядів щодо США та їх використання у передвиборчих кампаніях, слід звернутися до деяких узагальнень з приводу зовнішньополітичних аспектів у програмах учасників виборчих перегонів. З огляду на те, що програма партії або блоку на парламентських виборах, так само як і кандидата у президенти на президентських, має демонструвати виборцям головні напрямки майбутньої політики, то поряд із внутрішньополітичними питаннями - так чи інакше окреслювалося і бачення відносин України з іншими державами або міжнародними організаціями. Слід відзначити, що не всі політичні сили, які активізуються під час передвиборчих кампаній, приділяли цьому значну увагу. Так, у програмах деяких з них зовнішньополітичний аспект або зовсім не згадується, або він окреслений загальними гаслами та намірами, як-то «побудувати європейську державу», «співпрацювати з усіма країнами при врахуванні національних інтересів України», «здійснювати зовнішню політику виключно на основі національних інтересів», «запропонуємо новий зовнішньополітичний курс на засадах україноцентризму», «Україна проводитиме збалансовану зовнішню політику», «багатовекторна політика з метою пошуку партнерства» тощо [1--7].

У тих політичних програмах, які все ж таки звертаються до більш конкретизованого висвітлення своєї майбутньої зовнішньої політики, Сполучені Штати Америки згадуються не так часто, аби можна було чітко визначити які саме - позитивні чи негативні - погляди щодо них сповідує та чи інша політична сила. Так, можна навести лише кілька прикладів, коли в офіційній передвиборчій програмі чітко анонсувалася стратегічна співпраця з США, при чому у партії П. Назаренка «Громада» (вибори

1997 р. Сполучені Штати згадувалися на першому місці, а потім Росія [2], у той час як у партії «Нова генерація України» (вибори 2002 р.) [3], «Відродження» та «Влада народу» (обидві - вибори 2006 р.) - навпаки: США на другому місці, після Росії [1].

Ще однією спільною рисою для переважної більшості тих програм, які все ж таки зверталися до зовнішньополітичних питань, є більш часта згадка про міжнародні організації, такі як МВФ та НАТО, ніж про самі США. Це стосується і тих партій, які демонстрували певну лояльність щодо Сполучених Штатів, так і тих, які налаштовані негативно. Окрім того, спільним для деяких передвиборчих програм є не тільки донесення до виборців основних напрямків своєї майбутньої політики, а й обвинувачення на адресу тих, хто «винен» у проблемах демократичного розвитку України. Такі негативні виступи проти своїх опонентів містяться у програмах представників усього політичного спектру. Серед «обвинувачених» зустрічаються як внутрішні («олігархія», «нова буржуазія», «комуністи», «націоналісти», «кучмовський режим», «бандити», «бандократія», «помаранчева команда», «кланово-олігархічна мафія»), так і зовнішні (НАТО, СОТ, МВФ, США, «диктат Заходу», «агресивний блок НАТО») вороги [1-7].

Аналізуючи наявність негативних характеристик США, слід відзначити, що антиамериканізм в Україні спостерігається передусім у діяльності лівих політичних сил, для яких він став одним з засобів привертання уваги потенційних прибічників та виборців. З одного боку, критика США та їх політики є складовою традиційної марксистсько-ленінської ідеологічної картини світу, яку продовжують сповідувати представники лівих сил. Стереотипи часів біполярного протистояння знаходять своїх прибічників переважно серед осіб похилого віку, для яких означена картина світу у чорно-білих кольорах є традиційною, усталеною та передбачуваною: є чітко визначений ворог - світовий імперіалізм на чолі із США та його локальні «поплічники» - з яким треба боротися, аби у власній державі було добре жити.

Такі прояви негативних поглядів щодо США та їх політики згідно з класифікацією, що була запропонована американськими дослідниками П. Катценштейном та P Кеоханом, можна віднести до радикального типу антиамериканізму. За твердженням науковців, цей варіант антиамериканізму як правило притаманний країнам, що сповідують марксистсько-ленінську ідеологію та вбачають у США природного ворога, зовнішню та внутрішню політику якого треба трансформувати у відповідності до цієї ідеології або ж взагалі знищити [14]. Дана класифікація, у першу чергу, стосувалася державної позиції та офіційної ідеології комуністичних країн, якою Україна на даний момент не являється. Тим не менш, сучасні ліві сили демонструють саме цей тип антиамериканізму, застосовуючи штампи, стереотипи та риторику минулого з тією різницею, що вже не закликають знищити США, а тільки боротися з їх впливом та присутністю в Україні.

He всі ліві сили однаковою мірою використовують антиамериканські гасла: найчастіше їх можна простежити у декларуванні всілякого спротиву вступу України до НАТО, розширенню НАТО на схід, вступу України до МВФ та СОТ. При цьому, у передвиборчих програмах негативно забарвлена саме оцінка глобалізованого світу: «рецепти Міжнародного валютного фонду», «тиск керівництва США», «недопущення формування однополюсного світу», «вимоги Міжнародного Валютного фонду, спрямовані на колонізацію України США», «політична залежність України від США», «міжнародний спекулятивний капітал» тощо [1-7]. Найбільш відданими риториці антиамериканізму є представники Прогресивної соціалістичної партії України з її незмінною лідеркою - Н. Вітренко [9]. Найбільш помірними у використанні негативних оцінок були представники Соціалістичної партії України, чия критика була здебільшого спрямована проти «внутрішнього ворога».

Ще однією специфікою поширення антиамериканських висловлювань стало те, що вони виконують функцію своєрідного фону для підкріплення проросійських поглядів та гасел, які дуже схвально сприймалися прибічниками лівих сил. З іншого боку, представники протилежної частини політичного спектру також використовували згадування США для підтримки свого «антиросійського» іміджу, з тією ж метою - привернути увагу. Так, голова Всеукраїнського об'єднання «Свобода» О. Тягнибок, начебто спеціально, у своїй програмі на президентських виборах 2010 р. обіцяв укласти «двосторонні угоди зі США та Великобританією про військову допомогу в разі збройної агресії проти України» [6].

Цікавим також є і наступне спостереження. Деякі політичні сили, які ні в якому разі не асоціювалися з про-американськими, у своїх програмах висловлювали сподівання на співпрацю з США. Так, у своїй програмі на президентських виборах 2010 р. кандидат у президенти І. Богословська відзначала, що «стратегічними партнерами нейтральної України будуть: Євросоюз, Китай, Індія, Бразилія, Японія, США» [6]. Партія регіонів на своїх перших виборах у 1998 р. декларувала «стратегічне партнерство в міжнародних справах з братніми народами Росії і Білорусі» [2]. У 2006 р. обережно згадувала про таке важливе питання для свого електорату як вступ до НАТО, сформулювавши тезу про необхідність проведення референдуму з цього приводу [1]. А лідер цієї партії на президентських виборах 2010 р. серед інших напрямків своєї зовнішньої політики обіцяв: «забезпечу стратегічне партнерство зі США» [6].

Треба відмітити і наявність наступного феномену. Деякі партії у передвиборчій пропаганді всіляко підкреслювали негативне ставлення до США, а у парламентській діяльності демонстрували відхід від задекларованих гасел. Найбільш яскравим прикладом цього є законопроект лідера КПУ П. Симоненко «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України», який був поданий 21 травня 2002 р., одразу після виборів до парламенту, що відбулися 31 березня того ж року. У цьому законопроекті серед ключових геоекономічних напрямів розвитку України пропонувалося «налагодження співробітництва з Сполученими Штатами Америки» [10]. Даний законопроект був вдруге запропонований П. Симоненком 31 серпня 2004 р., з трохи зміненим формулюванням, а саме: «поглиблення співробітництва з Сполученими Штатами Америки» [10]. У той час, як передвиборча програма комуністів передбачала наступне: «Позбавимося диктату і «послуг» американської адміністрації, Міжнародного валютного фонду, інших фінансово-політичних спрутів» [3].

Найбільша активізація проявів антиамериканізму в Україні спостерігалася під час президентської кампанії та Помаранчевої революції 2004 р. При цьому цей феномен мав чітко персоніфіковані прояви, бо замість МВФ, НАТО, СОТ та самих США для критики більш привабливою та досяжною була кандидатура одного з кандидатів - В. Ющенка, увага до якого у контексті «про-» чи «анти-американізму » була пов'язана з його родинним становищем - дружина Катерина народилася у родині українських емігрантів у США. З огляду на це, з В. Ющенком пов'язували проамериканські та прозахідні пріоритети у його майбутній міжнародній діяльності, що стало підґрунтям для використання антиамериканських гасел та штампів, так само і візуальних образів часів холодної війни. Втім, у його програмі серед імовірних векторів зовнішньої політики України узагальнено згадувалися Схід та Захід, а єдиним конкретизованим напрямком, який був чітко визначений у програмі, був саме російський: «Відносини з Росією будуть взаємовигідними, дружніми і стабільними» [5].

Новою рисою сучасного антиамериканізму є його своєрідна «популяризація» в Інтернеті. Це пов'язано з тим, що навіть по завершенню передвиборчих баталій - на веб-ресурсах зберігається різноманітна інформація, яка може привертати увагу громадян і після проведення виборів, а отже «підтримувати» ті штампи та стереотипи, які використовувалися під час передвиборної боротьби.

У цілому, можна констатувати, що прояви антиамериканізму в українському політичному житті мають місце, втім - вони не є поширеними, та мають свою специфіку. У першу чергу, український антиамериканізм можна пояснювати як відображення залишків радянського минулого. Ця риса притаманна не тільки Україні, а й іншим країнам пострадянського простору. Так, відомий журналіст JI. Радзіховський влучно охарактеризував антиамериканізм у Росії як своєрідний «психопатичний комплекс» [11].

Активізація антиамериканізму відбувається саме під час передвиборчих кампаній, з метою нагадування про свою політичну силу, привертання уваги своїх прибічників та виборців, які ще не визначилися, а також для зменшення популярності опонентів. Така риса - притаманна не тільки лівим силам і не тільки у країнах пострадянського та посткомуністичного простору. Тому мова іде не стільки про ідеологічне неприйняття Сполучених Штатів Америки, скільки про звичайну передвиборчу маніпуляцію, яка практикується не тільки в Україні. Саме у цьому аспекті прояви антиамериканізму під час виборчих перегонів в Україні є відображенням загальносвітової тенденції.

антиамериканізм україна передвиборчий помаранчевий

Список використаних джерел

1. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2006/w6p001

2. Вибори народних депутатів України 29 березня 1998 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/polit/election/1998.html

3. Вибори народних депутатів України 31 березня 2002 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/polit/election/2002.html

4. Вибори президента 1999 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/ pls/vp 1999/WEBPROCO

5. Вибори президента 2004 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/ pls/vp2004/wp0011

6. Вибори президента 2010 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/ pls/vp2010/WP0011

7. Виборчі списки кандидатів від партій (блоків). Позачергові вибори народних депутатів України ЗО вересня 2007 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/ pls/vnd2007/w6p001

8. Най Дж. Глобалізація й антиамериканізм [Електронний ресурс] / Дж. Най // День. -- № 193. -- 26 жовтня 2004. - Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/126210/

9. Прогрессивная социалистическая партия Украины [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www. vitrenko. org/

10. Проект Закону про засади внутрішньої і зовнішньої політики України. Проект Закону 21.05.2002 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webpro c4_2?id=&pf3516= 1040&skl=5

11. Радзіховський JL Антиамериканізм: діагноз [Електронний ресурс] / JI. Радзіховський // Российская газета (Росія). - 26.02.2009. - Режим доступу: http://inozmi.glavred.info/articles/906.html

12. Granatstein J. L. Yankee Go Home? Canadians and Aiti-Anericanism / J. L. Granatstein. - Toronto: HarperCollins Publishers, 1996. - 336 p.

13. Hollander P. Anti Americanism: Irrational and Rational / P. Hollander. - New Brunswick: Transaction Publishers, 1995. - 585 p.Katzenstein P. J., Keohane R. О. Anti-Americanisms Biases as diverse as the country itself [Електронний ресурс] / P. J. Katzenstein, R. O. Keohane // Policy review Hoover Institution Stanford University. - № 139. - 2006. - October I. - Режим доступу: http://www.hoover.org/publications/ policy-review/article/7815

15.O'Connor Br. The Anti-American Tradition: Aliterature review. Working Paper [Електронний ресурс] / Br. O'Connor. - Режим доступу: http://ussc.org.aU/s/media/docs/publications/0910_oconnor_ antiamerica.pdf

Размещено на Allbest.ru