Курдська проблема в міжнародних відносинах на Близькому та Середньому Сході в середині 70-х – 90-ті рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК: 327.58 (+222.5) (5-15)

23.00.04- Політичні проблеми міжнародних систем

та глобального розвитку

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Курдська проблема в міжнародних відносинах на Близькому та Середньому Сході в середині 70-х - 90-ті рр.

Бхарі Абдула Хадер

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент Коппель Олена Арнольдівна, кафедра міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент.

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, доцент Перепелиця Григорій Миколайович, Національний Інститут стратегічних досліджень,

завідувач відділом воєнної політики кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Бубенок Олег Борисович Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України, заступник директора.

Провідна установа: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться "18" жовтня 2000 р. о 14.00 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська 58, к.10.

Автореферат розісланий "16" вересня 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Каменецький М.С.

Бхарі Абдулла Хадер. Курдська проблема в міжнародних відносинах на Близькому та Середньому Сході в середині 70-х - 90-ті рр. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. Київ, 2000.

В дисертації досліджується місце та роль курдської проблеми в системі міжнародних відносин на Близькому та Середньому Сході в середині 70-х - 90-ті роки. Курдська проблема розглядається як етнополітичний конфлікт, виявляється її специфіка, глибинні причини її виникнення. Досліджено політику Іраку, Туреччини, Ірану та Сирії з курдської проблеми. Запропоновано авторську концепцію можливих шляхів її вирішення.

Показано вплив регіональних і міжнародних факторів на еволюцію курдського національного демократичного руху в досліджуваний період. Дається авторське бачення шляхів вирішення курдської проблеми, сформульовані наукові рекомендації відносно можливих шляхів реалізації прав курдського народу на самовизначення. Показано взаємозв'язок еволюції курдської проблеми та стану міжнародних відносин на Близькому та Середньому Сході.

Ключові слова: курдська проблема, ірано-іракська війна, кувейтська криза, Туреччина, Іран, Ірак, Сирія.

Бхари Абдулла Хадер. Курдская проблема в международных отношениях на Ближнем и Среднем Востоке в средине 70-х - 90-е гг. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Институт международных отношений. - 2000.

В диссертации исследуются место и роль курдской проблемы в системе международных отношений на Ближнем и Среднем Востоке в середине 70-х - 90-е годы. Предметом исследования является курдская проблема и ее эволюция в исследуемый период. Курдская проблема рассматривается как этнополитический конфликт, как особая форма социальных отношений, выявляется ее специфика, глубинные причины и источники возникновения. Дано авторское видение возможных путей ее решения. Показывается взаимосвязь эволюции курдской проблемы и состояния международных отношений на Ближнем и Среднем Востоке в исследуемый период. Исследуется политика Ирака, Турции, Ирана и Сирии по курдской проблеме. Прослеживается процесс трансформации курдского национально-демократического движения из объекта политики региональных сил, прежде всего, государств, разделивших между собой Курдистан, и сил внешних, в самостоятельный фактор, в субъект международных отношений в регионе Ближнего и Среднего Востока.

Автором показано, что курдская проблема принадлежит к числу сложных международных проблем, которые имеют национальный, региональный и международный характер, и ее решение не может быть обеспечено в рамках какого-либо одного государства. Курдская проблема - это не проблема национального меньшинства, а вопрос разделенной страны и нации, которая имеет право на самоопределение, как и другие народы мира. Курдская проблема является одним из важнейших компонентов современной политической ситуации на Ближнем и Среднем Востоке, в мире в целом.

Раскрыты три взаимосвязанные группы факторов, которыми определяется значение курдской проблемы в системе международных отношений. Первая группа - факторы внутренние. Под ними автор имеет в виду уровень развития, динамика и эволюция курдского национально-освободительного движения. Вторая группа - региональные факторы, то есть взаимосвязь между развитием курдской проблемы и ситуацией в ближневосточном регионе. Показана тесная взаимосвязь между такими событиями, как ирано-иракская война, кувейтский кризис, динамика развития региональных конфликтов, отношения между странами региона и курдской проблемой. Третья группа - факторы международные. В силу ряда причин в курдскую проблему оказались вовлеченными в той или иной степени не только государства ближневосточного региона, прежде всего страны, поделившие между собой Курдистан, но и другие государства. Окончание холодной войны внесли серьезные изменения в политику этих держав по курдской проблеме, происходит ее дальнейшая интернационализация и актуализация. В немалой степени этому способствует и деятельность курдской диаспоры в этих государствах. Благодаря этому курдская проблема превращается из объекта в самостоятельный субъект международных отношений. Соответственно речь идет о превращении курдского народа из объекта в субъект национальной политики.

Показано влияние региональных и международных факторов на эволюцию курдского национально-демократического движения в исследуемый период. Дается авторское видение путей решения курдской проблемы, сформулированы научные рекомендации в отношении возможных путей реализации права курдского народа на самоопределение. Исследованы возможности реализации права курдского народа на самоопределение путем создания курдского независимого государства в какой-либо части территории Курдистана, и в дальнейшем присоединения других частей Курдистана к независимому государству.

Даны научные рекомендации по возможности реализации права курдского народа на самоопределение путем создания федерации в рамках государств, разделивших между собой Курдистан, с условием гарантии выхода из федерации с целью присоединения к Курдскому независимому государству.

Даны научные рекомендации по активизации деятельности курдского национально-демократического движения с целью создания единой курдской политической организации, представляющей интересы всего курдского народа, направленные на воплощение национального суверенитета курдского народа.

Ключевые слова: курдская проблема, ирано-иракская война, кувейтский кризис, Турция, Иран, Ирак, Сирия.

Buhari Abdullah Hidir. Kurdish problem in international relations in the Near and Middle East in the middle 1970-s - 1990-s. - Manuscript.

The dissertation for the receiving of the scientific degree of PhD in Political Sciences within the speciality 23/00/04 Political Problems of International Systems and Global Development. Taras Shevchenko National University, Institute of International Relations, 2000.

In the thesis the place and role of Kurdish problem in the system of international relations in the Near and Middle East in the middle 1970-s - 1990-s are studied. The author proves the fact of existence of the Kurdish problem in the regional international relations systems. The object of study is Kurdish problem and its evolution in the period being studied. Its specific character, deep reasons and sources of its origin have been revealed. The policy of Iraq, Turkey, Iran, Syria regarding the Kurdish problem has been studied. The author's conception of the possible ways of its solution was suggested. Interdependence of the evolution of the Kurdish problem and the condition of international relations in the Near and Middle East was displayed.

Key words: Kurdish problem, Iranian-Iraqi war, Kuwait crisis, Turkey, Iran, Iraq, Syria.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження.

Курдська проблема належить до найгостріших питань міжнародного життя й знаходиться у центрі уваги світового співтовариства. Ірано-іракська війна, кувейтська криза 1990-1991 рр., подальші кризові ситуації навколо Іраку свідчили, що у 70-ті - 90-ті роки курдський фактор являв собою один із найважливіших компонентів сучасної політичної ситуації на Близькому Сході. Генеза курдської проблеми в останній чверті ХХ століття та її вплив на ситуацію на Близькому та Середньому Сході, а також на загальний стан міжнародних відносин є однією з найважливіших міжнародних проблем. Розвиток подій в даному регіоні свідчить, що без вирішення курдської проблеми неможливе створення ефективної діючої системи безпеки на Близькому та Середньому Сході.

Таким чином, актуальність теми дослідження визначається:

- необхідністю наукового аналізу місця та ролі курдської проблеми в системі сучасних міжнародних відносин, шляхів її вирішення з нових методологічних позицій;

можливістю дослідити та визначити шляхи вирішення курдської проблеми - реалізації права курдського народу на самовизначення.

загальносвітовою тенденцією до перегляду самого феномена державності, його ролі в історії суспільства;

проаналізувати і визначити роль ООН, інших міжнародних організацій світового співтовариства у вирішенні курдської проблеми.

Актуальність дослідження цієї теми для України обумовлена наступними чинниками - по-перше, наявністю спільних рис історичної долі українського та курдського народів, адже український народ на протязі довгого історичного періоду також був позбавлений власної державності, по-друге, тенденцією до зростання ролі близькосхідного регіону в системі

зовнішньополітичних пріоритетів України, по-третє, важливістю для України розробки бази національної політики, зокрема, рішення проблем національних меншин, шляхів взаємодії регіонів та центру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Наукове дисертаційне дослідження виконане в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розбудова державності України" (номер держреєстрації 0196U015204), Інституту міжнародних відносин "Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови української держави" (номер держреєстрації 0197U003322).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення місця та аналіз ролі курдської проблеми в міжнародних відносинах на Близькому Сході в середині 70-х - 90-х роках. Автор вважає, що курдська проблема належить до найскладніших міжнародних проблем, які мають національний, регіональний та міждержавний характер. Зазначена мета визначила необхідність вирішення наступних конкретних завдань:

- дослідити курдську проблему як етнополітичний конфлікт, як особливу форму соціальних відносин, виявити її специфіку, глибинні причини та джерела виникнення;

- показати взаємозв'язок еволюції курдської проблеми та стану міжнародних відносин на Близькому та Середньому Сході в досліджуваний період;

- дослідити політику Іраку, Туреччини, Ірану та Сирії з курдської проблеми, визначити її місце та значення в системі регіональних відносин;

- вивчити процес трансформації курдського національно-демократичного руху з об'єкту політики регіональних сил, перш за все держав, що поділили між собою Курдистан, та зовнішніх сил, в самостійний фактор, в суб'єкт міжнародних відносин у регіоні Близького та Середнього Сходу;

- визначити ступінь впливу регіональних та міжнародних факторів на еволюцію курдського національно-демократичного руху в період, що досліджується; курдський міжнародний етнополітичний

- дати авторське бачення шляхів вирішення курдської проблеми, сформулювати наукові рекомендації відносно можливих шляхів реалізації права курдського народу на самовизначення.

Об`єктом дослідження є міжнародні відносини на Близькому та Середньому Сході в другій половині 70-х - 90-ті роки.

Предметом дослідження є курдська проблема та її еволюція в період, що досліджується.

Методи дослідження, використані в роботі належать до методик з арсеналу теорії міжнародних відносин, які є найбільш пристосованими для розкриття проблеми, що винесена до назви роботи.

Контент-аналіз був використаний для дослідження офіційних матеріалів різних держав, угод, програм партії і суспільних рухів, звітів про офіційні переговори, мемуарів, виступів і заяв суспільних діячів.

Івент-аналіз дисертант застосував для розгляду та порівняння подій, пов'язаних з курдською проблемою в їх динаміці.

Це дало авторові змогу виявити об'єктивні закономірності розвитку курдської проблеми, можливість досліджувати політичні події як у тісному зв'язку з тією історичною обстановкою, в якій вони виникли і розвивалися, так і в їх якісних змінах на різних етапах розвитку.

Системний підхід дозволив розглянути політику держав в курдській проблемі як комплексний процес, виявити його найважливіші елементи, прослідкувати їх взаємозалежність та взаємообумовленість.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що на основі документальних матеріалів доказана наявність курдської проблеми в системі регіональних міжнародних відносин в досліджуваний період.

Здійснено науково обґрунтовану періодизацію розвитку курдської проблеми та розкрито зміст основних етапів трансформації курдської проблеми з об'єкта в самостійний суб'єкт міжнародних відносин.

Визначено фактори інтернаціоналізації курдської проблеми в період, що досліджується.

Автор пропонує можливі шляхи вирішення курдської проблеми, шляхи реалізації права курдського народу на самовизначення, аж до втілення національного суверенітету в державний суверенітет.

Дано наукові рекомендації з можливості реалізації права курдського народу на самовизначення шляхом створення федерації в рамках держав, що розділили між собою Курдистан, з умовою гарантії виходу із федерації з метою приєднання до Курдської незалежної держави.

Проведено аналіз концептуально-теоретичних побудов як курдських, так і західних, російських і українських політологів у відношенні можливих шляхів вирішення курдської проблеми.

Здійснено критичний аналіз, показана наукова неспроможність концепцій політики правлячих кіл держав, які розділили між собою Курдистан і заперечують право курдського народу на самовизначення.

Дано наукові рекомендації для активізації діяльності курдського національно-демократичного руху з метою створення єдиної курдської політичної організації, що представляла б інтереси всього курдського народу, спрямовані на втілення його національного суверенітету.

Здійснено науково обґрунтований прогноз перспектив вирішення курдської проблеми, систематизацію та класифікацію існуючих у сучасній історіографії поглядів, концепцій та теорій щодо можливості розв'язання даної проблеми.

Розроблено авторську концепцію шляхів вирішення курдської проблеми, що дає змогу надати практичні рекомендації стосовно формування та реалізації політики України з цього питання.

Практичне значення одержаних результатів.

Наукове та практичне значення дослідження визначається як його політичною актуальністю, так і науковою новизною. Матеріали, основні положення та висновки дослідження можуть бути використані в діяльності зовнішньополітичних відомств України, країн Заходу, Близького та Середнього Сходу при аналізі та прогнозуванні їх зовнішньополітичних курсів з проблеми, що досліджується.

Матеріали роботи можуть бути використані при розробці нормативних та спеціальних курсів у вузах із проблем міжнародних відносин, міжнародної безпеки, зовнішньої політики країн Азії та провідних держав сучасного світу.

Результати дисертаційного дослідження знайшли практичне застосування при проведенні автором практичних занять по курсу "Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики", "Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку", "Вступ до міжнародних відносин".

Хронологічні межі дисертаційної роботи охоплюють другу половину 70-х - 90-ті роки. Виділення цього періоду обумовлене такими чинниками: він характеризується суттєвою трансформацією регіональної системи міжнародних відносин, що мало вирішальний вплив на еволюцію курдської проблеми. Нижня хронологічна межа дослідження визначається тим, що в середині 70-х років розпочинається новий етап визвольної боротьби курдського народу, пов'язаний з зростанням національної самосвідомості, з появою партій, що висувають завдання визволення Курдистану як єдиного політико-географічного цілого, із формуванням загальнонаціональної ідеї єдності.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати роботи пройшли апробацію і були оприлюднені у виступах на щорічних наукових конференціях Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема на науковій конференції Інституту міжнародних відносин (травень 2000 р.), обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики, а також викладені в трьох опублікованих статтях.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Обсяг дисертації 197 сторінок., список літератури 325 найменувань.

Основний зміст роботи

В першому розділі зроблений аналіз теоретико-концептуальної та політичної літератури по курдській проблемі. Визначена методологія дослідження курдської проблеми, її типологія та структура. Курдська проблема є різновидом етнополітичного конфлікту, рішення політичних протиріч у якому відбувається за допомогою специфічних засобів. Етнічний характер вона набуває у зв'язку з тим, що в ньому зачіпаються корінні етнічні інтереси, і сам курдський народ стає самостійним суб'єктом конфлікту. Таким чином, його предметом є політичні інститути, необхідні для реалізації національних інтересів і територія як простір, на яке поширюється вся повнота політичної влади етносу.

Автором виділено наступні основні причини збереження у Курдистані зони напруженості й вогнища збройних конфліктів:

- політика країн, що розділили між собою Курдистан, по курдській проблемі;

- посилене втручання у курдські справи західних держав, та особливо США;

- зростаюча роль курдської національної самосвідомості.

Показано генезу курдської проблеми та її сучасний стан. Як категорія, що вимагає визначеної відповіді, тобто рішення, курдське питання об'єктивно виникає ще з середньовіччя, у період появи перших державних утворень. З тих пір воно стає постійним фактором політичного життя цього регіону. З часом, під впливом подій, що відбувалися на Близькому і Середньому Сході, курдське питання відігравало різну роль, мінявся його зміст, на перший план виступали різні його аспекти. Але завжди його серцевину складала боротьба курдського народу за свободу та незалежність.

Його виникнення було обумовлено цілим комплексом взаємозалежних між собою факторів, що представляють причинно-наслідковий зв'язок.

Правлячі кола держав, що розділили між собою Курдистан, відмовляються визнавати національні права курдського народу і проводять антикурдську політику у всіх сферах: політичній, економічній, соціальній і культурній. При цьому вони використовують складні обставини, що виникли в результаті розділу курдської території і проживання курдського народу в Ірані, Іраку, Туреччині й Сирії.

Курдистан був розділений між Османською і Перською імперіями в 1639 році. На підставі угоди Сайкс-Піко від 16 травня 1916 року Курдистан планували розділити між Англією, Францією й Росією.

Севрський мирний договір між країнами Антанти та Туреччиною від 10 серпня 1920 року проголошував право курдського народу на самовизначення, визначив можливість курдського народу в Туреччині створити власну державність. Стаття 62 Севрського договору передбачала підготовку місцевої автономії для територій, що входили раніше до складу Османської імперії з перевагою курдського населення. Однак турецький уряд анулював Севрський договір і уклав з Антантою 14 липня 1923 року новий - Лозаннський договір, що не визнавав за курдами право на самовизначення.

В результаті відбувся другий розділ Курдистану, значна частина його території була включена до складу Іраку і Сирії, що були підмандатними територіями Великобританії й Франції.

Лише на території Іракського Курдистану Англія й Ірак в офіційній угоді визнавали право на створення курдського уряду в Південному Курдистані в рамках Іраку, але це залишилося тільки на папері. В інших частинах Курдистану за курдами не визнавали навіть права національних меншин, не говорячи вже про право на самовизначення.

В результаті проживання курдів у різних державах курдська проблема отримала багатоплановий характер. Розділ Курдистану ускладнив проблему курдського національно-визвольного руху. Туреччина і Сирія не тільки не визнавали за курдським народом право на самовизначення, але і заперечували саме існування курдського народу.

В другому розділі показано місце та роль курдської проблеми в регіональних міжнародних відносинах середини 70-х - кінця 80-х років. Особливу увагу приділено місцю курдської проблеми в ірано-іракських відносинах першої половини 70-х років.

Показано еволюцію курдської проблеми в період ірано-іракської війни. Із середини 70-х років визвольна боротьба в розділеному Курдистані піднялася на нову, більш високу ступінь. У Турецькому Курдистані почалася збройна боротьба проти турецької влади за незалежність його від Туреччини, продовжився національно-визвольний рух курдського народу в Іраку й Ірані.

В досліджуваний період курдська проблема стала причиною гострих протиріч і конфліктів між країнами, що розділили між собою Курдистан. Прямо чи побічно вона включалася практично в усі договори й угоди, підписані між цими країнами.

Країни, що розділили між собою Курдистан, намагаються, з одного боку, використовувати курдський визвольний рух для послаблення один одного і зміцнення власних позицій у регіональних міжнародних відносинах. Одночасно вони тісно працюють у придушенні курдського визвольного руху, про що свідчить Алжирська угода між Іраном і Іраком, домовленість між Туреччиною й Іраком на початку 80-х років про переслідування турецькими збройними силами курдських повстанців на іракській території. Користуючись цим, турецька армія неодноразово перетинала іракські й іранські кордони, завдавала удари по курдських військових об'єктах і населених пунктах.

У третьому розділі визначений вплив глобальних та регіональних чинників на стан курдської проблеми.

Події, що відбувалися в останній чверті ХХ сторіччя на Ближньому й Середньому Сході - революція в Ірані в 1979 році, ірано-іракська війна, кувейтська криза і наступні кризові події навколо Іраку - різко вплинули на еволюцію курдської проблеми. Ірано-іракська війна перетворила Курдистан у театр воєнних дій. Правлячі кола обох держав проводили політику геноциду проти курдів. Проведення політики геноциду у відношенні курдського населення в Іраку, заперечення права на самовизначення і саме існування курдського народу в Туреччині й Сирії робить необхідним вирішення курдської проблеми в кожній із зазначених держав, однак у різній формі. Особливо гостре неприйняття курдської проблеми має місце в Туреччині, правлячі кола якої заперечують саме існування курдського народу. За весь період існування республіки в Туреччині не було прийнято жодного закону, що визнав би національні права курдів. Через силову антикурдську політику правлячих кіл Туреччини боротьба курдів за самовизначення може визначатися як антиколоніальна з усіма наслідками, що звідси випливають.

В Ірані заперечується принцип рівноправності для нешиїтського населення, ігнорується етнічне різноманіття країни. Керівництво країни відокремлює регіональне значення курдського питання від своєї внутрішньої політики, прагне використовувати контрольовані ним курдські організації й групи як засіб тиску на сусідні країни. Подібну ж лінію у своїй зовнішній політиці проводить і Сирія.

Ірак під впливом поразки у війні в Перській затоці і міжнародних санкцій проти режиму Саддама Хусейна змушений був припинити геноцид проти курдів і під міжнародним тиском погодитися на існування парламенту й уряду в Іракському Курдистані. У Туреччині, Ірані і Сирії у даний час питання може йти лише про визнання за курдами права на самовизначення в будь-якій формі.

Проведено науковий аналіз подальшої інтернаціоналізації курдської проблеми наприкінці 80-х та 90-ті роки. Автор виділяє наступні основні фактори інтернаціоналізації курдської проблеми:

- розвиток боротьби Іракського Курдистану за надання йому автономного статусу;

- помітна роль національної боротьби курдського народу під час ісламської революції в Ірані й ірано-іракській війні;

- підвищення значення курдської проблеми в період кувейтської кризи 1990-1991 р. і наступних кризових подій навколо Іраку;

- помітна роль національної боротьби курдського народу в Турецькому Курдистані; активізація діяльності курдської діаспори в Європі та у США.

Дано авторське бачення шляхів рішення курдської проблеми в контексті сучасної геополітичної ситуації.

Автор відокремлює декілька етапів реалізації права курдського народу на самовизначення: курдський народ реалізував своє право на самовизначення шляхом створення уряду Шейха Махмуда в Південному Курдистані, Мехабадської Республіки в Іранському Курдистані, парламенту й уряду в Курдському районі Іраку. У Конституції Іраку офіційно закріплена автономія курдів, в результаті у 1974 році був створений Курдський автономний район. Парламент Іракського Курдистану в жовтні 1992 року прийняв рішення про утворення на території Курдського автономного району Держави Курдистан, що входить у "Федеративну Іракську Республіку". Територія "Вільного Курдистану" знаходиться під патронажем органів ООН і антиіракські налаштованих держав (перш за все США, Великобританії та ін.).

У висновках узагальнюються результати дослідження.

Курдська проблема належить до числа найскладніших міжнародних проблем, що мають національний, регіональний і міжнародний характер, вирішення якої не може бути забезпечене в рамках однієї держави. Сутність курдського питання зводиться до протиріччя між високим рівнем самосвідомості курдського народу, що виражається в боротьбі за національне самовизначення і небажанням правлячих кіл країн, що розділили між собою Курдистан, визнати за ним це право.

Зростання значення курдської проблеми в системі міжнародних відносин на Близькому Сході у період, що досліджується, привело до її подальшої інтернаціоналізації.

Події, що відбуваються у Курдистані, значно впливають на політику не лише тих країн, що в силу свого географічного розташування змушені співіснувати з цим вогнищем напруженості (Туреччина, Ірак, Іран, Сирія), але і більш віддалених держав, до кордонів яких докотилися відгомони бурхливих політичних подій, пов'язаних з цією обставиною.

Провідні країни Заходу використовують курдську проблему як засіб політичного тиску на політику держав, що розділили між собою Курдистан. Як свідчать останні події, зокрема, посередницька роль США в нормалізації відносин між різними частинами курдського національно-визвольного руху,

західні держави готові підтримати визвольний рух курдського народу, однак у досить вузьких рамках, виступаючи проти реалізації права курдського народу на самовизначення шляхом державотворення.

Значення курдської проблеми в системі міжнародних відносин автор визначає трьома взаємозалежними групами факторів.

- Перша група - внутрішні фактори. Це перш за все рівень розвитку, динаміки й еволюції курдського національно-визвольного руху.

- Друга група - регіональні фактори, тобто взаємозв'язок між розвитком курдської проблеми й ситуацією в близькосхідному регіоні. Існує тісний взаємозв'язок між такими подіями, як ірано-іракська війна, кувейтська криза, динаміка розвитку регіональних конфліктів, відносини між країнами регіону і курдською проблемою. Позитивні зрушення в процесі близькосхідного врегулювання створюють необхідні передумови і для рішення курдської проблеми.

- Третя група - міжнародні фактори. В силу ряду причин у курдській проблемі виявилися задіяними в тій чи іншій ступені не тільки держави близькосхідного регіону, насамперед країни, що поділили між собою Курдистан, але й інші держави. Закінчення холодної війни внесло серйозні зміни в політику цих держав відносно курдської проблеми. Цьому сприяє і діяльність курдської діаспори в цих країнах.

Завдяки цьому курдська проблема перетворюється з об'єкта в самостійний суб'єкт міжнародних відносин. Відповідно мова йде про перетворення курдського народу з об'єкта в суб'єкт національної політики.

В даний час курдська проблема і реалізація права курдського народу на самовизначення набули значної актуальності.

Наприкінці 90-х років склалися передумови на національному, регіональному і міжнародному рівнях для рішення курдської проблеми.

На національному рівні - це подальша консолідація курдського національно-демократичного руху, об'єднання його в єдиний потік.

На регіональному рівні - зрушення в вирішенні проблеми близькосхідного врегулювання, палестинської проблеми створили передумови для рішення не менш складної і застарілої курдської проблеми.

На міжнародному рівні це подальша інтернаціоналізація курдської проблеми. Трагічні події на Близькому й Середньому Сході в 80-ті - 90-ті роки, пов'язані з погіршенням положення курдів, привернули до неї увагу світового співтовариства і показали нагальну потребу її рішення.

В даний час існують реальні можливості для поетапного вирішення курдської проблеми. Однак необхідною умовою цього є підтримка зусиль курдського народу з боку світового співтовариства. Адже курдська проблема - це не тільки проблема близькосхідного регіону, це вже проблема глобальна. Для її вирішення повинний бути задіяний потенціал світового співтовариства. Можливим варіантом є скликання близькосхідної чи курдської мирної конференції за участю представників Курдистану, Туреччини, Ірану, Іраку й Сирії, із запрошенням як спостерігачів офіційних представників ЄС і США. Важливу роль можуть зіграти в цьому процесі ООН, її Рада Безпеки, члени РБ ООН, в тому числі й Україна.

Основні положення дисертації в наукових публікаціях

1. Генезис курдской проблемы в 20-х годах ХХ века и позиция СССР. // Міжнародні відносини Випуск 7 (частина ІІ). К.: Київський університет, 1997. - С.171-177.

2. Ирано-иракская война и курдская проблема. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 7 (частина 1). - К., 1998. - С.67-77.

3. Курдская проблема на рубеже 80-х - 90-х годов. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 13 (частина ІІ). - К., 1999. - С.43-53.

Размещено на Allbest.ru