Сутність та основні проблеми політичної концепції Володимира Старосольського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Тараса Шевченка

філософський факультет

Панок Ольга Володимирівна

УДК 32

СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ВОЛОДИМИРА СТАРОСОЛЬСЬКОГО

Спеціальність 23.00.01 - теорія та історія політичної науки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політичних наук Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - кандидат філософських наук Салтовський Олександр

Іванович, доцент кафедри політичних наук

Київського університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти - доктор філософських наук Огородник Іван

Васильович, професор кафедри української філософії

та культури Київського університету імені Тараса

Шевченка;

кандидат філософських наук Корж Юлія Миколаївна,

доцент кафедри соціально-політичної теорії

Українського даржавного університету харчових

технологій.

Провідна установа - Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Захист відбудеться "19" жовтня 1998 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.01.01.12 в Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252017, м. Київ, вул. Володимирська, 62, ауд.330.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розіслано "18" вересня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради канд. філос. наук, доцент Постригань Г.Ф.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Історія суспільно-політичної думки в Україні до сьогоднішнього дня має чимало невивчених сторінок. Це пов`язано з неможливістю її об`єктивного дослідження в часи існування Радянського Союзу, коли велика кількість імен українських мислителів через ідеологічні міркування була вилучена з наукового обігу. Тому проблема вивчення цієї сфери політичної науки в Україні є особливо актуальною.

Однією з таких невідомих сторінок є творче надбання визначного громадсько-політичного діяча, політолога, правника, соціолога, співзасновника та ідеолога Української соціал-демократичної партії (УСДП) Володимира Старосольського (1878-1942). Науковий доробок В.Старосольського є особливо цінним і актуальним для сьогоднішніх науковців та політиків, оскільки його вчення цілком відповідає світовому рівню політичної науки і є оригінальною самодостатньою політичною концепцією, що увібрала в себе і синтезувала основні засади суспільствознавчих теорій визначних західно-європейських та українських дослідників. Високий фаховий рівень професора В.Старосольського був високо оцінений під час викладацької діяльності в Українському Вільному університеті у Відні та Празі.

Праці В.Старосольського мають велике загально-теоретичне й прикладне значення, оскільки політологічний аналіз досліджених ним джерел та принципів функціонування основних політичних інститутів, зокрема, парламенту, суду, політичних партій, політичного процесу та законів його розвитку, а також сутнісних підвалин національного та соціального чинника в контексті світового політичного процесу та політичної ситуації в Україні, є основними моментами, що визначають подальшу долю суспільства.

Дослідження цих аспектів і сьогодні є предметом гострих наукових дискусій, оскільки з'ясування засадничих універсалій їх функціонування сприятиме виробленню політичних технологій, що дадуть змогу прогнозувати, контролювати та спрямовувати розвиток політичних процесів та політичних інститутів.

Вчення В.Старосольського є цінним для нас ще й тим, що він, у межах праць з практичної політології, чітко окреслює конкретну проблематику громадсько-політичного життя суспільства, яке являє собою переплетення економічних, політичних, етнокультурних, правових, соціальних процесів, що перебувають в тісній взаємозалежності, знаходить конкретні механізми їх узгодження та вирішення.

Ідеї, сформульовані В.Старосольським ще на початку XX століття є актуальними і у сучасних суспільних умовах, адже й досі у переважної більшості населення України ще не задоволені соціальні вимоги, українська нація як сталий соціально-політичний організм ще не довершила своєї консолідації, демократична форма правління знаходиться на стадії становлення.

Зв'язок роботи з науковою тематикою організації. Дисертацію виконано в рамках теми наукової роботи філософського факультету "Людина. Держава. Суспільство".

Об`єктом дослідження є місце і роль політичної концепції В.Старосольського в історії політичної думки України двадцятого століття.

Предметом дослідження виступають сутність та основні проблеми політичної концепції В.Старосольського, її теоретико-методологічні засади.

Метою роботи є аналіз та виявлення сутності головних проблем політичної концепції В.Старосольського.

Досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження передбачає вирішення наступних завдань:

- проаналізувати соціально-політичні умови та теоретичні засади формування політичної концепції В.Старосольського;

- визначити методологічні основи політичної науки в інтерпретації В.Старосольського;

- за допомогою порівняльного аналізу основних ідей "атомістичної" та "психологічної" етнополітичних шкіл з`ясувати суть теорії нації В.Старосольського;

- на підставі теоретико-політичної спадщини та практичної політичної діяльності В.Старосольського дослідити розуміння ним соціальних, політичних сутнісних засад і ролі національного та соціального чинників у формуванні української національної ідеї, а також в організації життя українського суспільства в його подальшій історичній перспективі.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:

Дана робота є першим системним дослідженням політичної концепції В.Старосольського в контексті історії розвитку західно-європейської та української політичної думки, що сприятиме введенню в науковий обіг його творчої спадщини, яка ще не стала об`єктом спеціального вивчення.

Показано, що провідними методами політичної науки В.Старосольський вважає соціологічний, юридичний, дуалістичний (соціолого-правовий) та герменевтичний, що він схиляється до думки про те, що лише застосування двох останніх приведе до найоб`єктивніших результатів у політологічному дослідженні.

Виявлено, що проблема нації займає визначне місце у суспільно-політичній концепції В.Старосольського і є головною для формування його наукової теорії загалом. Проаналізувавши два основні напрями етнополітологічних досліджень (атомістичний та психологічний), вчений робить висновок, що суть нації об`єктивно розкриває психологічний підхід, а тому відносить себе до числа представників цієї школи. Нацією В.Старосольський називає спільноту, яка твориться за допомогою "стихійної волі", тобто в основі існування останньої лежить ірраціональний підсвідомий чинник. Джерелом існування національної спільноти, її життєдайною енергією, на думку вченого, є прагнення до політичної самості, яке історично виявляється як боротьба за створення власної національної держави.

Обгрунтовано, що суть української національної ідеї, на думку В.Старосольського, завжди була пов`язана з синтезом національного й "соціально-демократичного визволення", тобто максимально повинна поєднувати загальнодержавний, загальнонаціональний та особистий інтереси. Однією з головних постійних причин поразки визвольних змагань за незалежність України є те, вважає В.Старосольський, що у вирішальний момент правляча верства зраджувала українську національну ідею тому, що намагалась отримати захист матеріальних інтересів та привілеїв з боку загарбників, а народні маси, втративши віру у те, що національна політична еліта зможе реалізувати їхні соціальні вимоги, сподівались втілити ці прагнення під проводом завойовників.

Встановлено, що відродження української національної ідеї дослідник пов`язує з такими суспільними верствами як селянство і інтелігенція, які, на його думку, на початку ХХ століття стали організаторами політичної боротьби за незалежну українську державу, склавши основу перших українських політичних партій. Ідеологія соціал-демократизму, на думку В.Старосольського, найбільш повно акумулює і вичерпно відповідає менталітету українського народу, а тому реалізація програмових засад Української соціал-демократичної партії зможе втілити в життя ідею побудови Української держави. Проблема вирішення суперечностей між національними та соціальними чинниками, сформульована ним ще на початку ХХ, століття є актуальною і в сучасних суспільних умовах.

Доведено, що вчення В.Старосольського суттєво збагатить вітчизняну етнополітичну думку, а також допоможе знайти відповіді на численні питання, які і досі залишаються невирішеними в сфері національних відносин у нашій країні.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що проведене дослідження політичної концепції В.Старосольського заповнює прогалини у загальній картині розвитку суспільно-політичної думки України в ХХ столітті та сприяє поверненню до наукового вжитку його творчої спадщини.

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що основні положення та висновки, сформульовані в роботі, можуть доповнити зміст програмно-академічних курсів з історії політичної думки України, політології, держави і права, міжнародних відносин та інших гуманітарних дисциплін, а також можуть бути враховані органами державної влади при розробці законопроектів, спрямованих на соціальний захист та національний розвиток в Україні; використані при формуванні сучасного трактування української національної ідеї та програмових засад роботи політичних партій, громадських організацій та рухів.

Апробація результатів дисертаційного дослідження була здійснена на "Днях науки" у Київському університеті імені Тараса Шевченка у 1996, 1997, 1998 роках, на семінарі «Відродження соціал-демократії в Україні: можливості і перспективи», що був проведений під егідою Центру Соціал-демократичних студій при Українському філософському товаристві Інституту філософії НАН України та Фонду Фрідріха Еберта 23-24 квітня 1997 року.

Основний зміст дисертації висвітлений у трьох статтях автора.

Мета та завдання дисертаційного дослідження визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку основної літератури з розроблюваної теми. Повний обсяг дисертації складає 141 сторінку, список використаних джерел налічує 176 найменувань і займає 13 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються об'єкт, предмет, головна мета та завдання дисертаційного дослідження, визначаються наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, форми апробації її результатів.

Перший розділ - "Проблема методологічних основ політичної науки в політичній концепції В.Старосольського" висвітлює міру дослідженості теми дисертації, окреслює методологічну основу та джерелознавчу базу роботи.

Науковий світогляд В.Старосольського формувався в час зародження політичної науки як академічної дисципліни. Тому його політична концепція стала синтезом тих наукових ідей, концепцій, течій, які становлять ідейну основу політології. Це, зокрема, натуралістичні суспільствознавчі теорії О.Конта, Г.Спенсера, Г.Ратценгофера, Ф.Опенгеймера, Р.Челлена, Ф.Тьонніса, Л.Гумпловича, Е.Дюркгейма, Ф.Ратцеля; правознавство Г.Краббе, Л.Венцеля, Г.Радбруха, К.Реннера (Р.Штаммлера), Ф.Зьомльо, Г.Кельзена та Ф.Зандера; германевтика Ф.Шлейєрмахера, В.Дільтея, Г.Зіммеля; та суспільно-політичні концепції таких визначних українських основоположників політичної науки як Б.Кістяківський, С.Дністрянський, М.Грушевський, І.Франко.

Кінець ХІХ- початок ХХ століття - епоха, в яку жив і творив В.Старосольський, - доба великих суспільно-політичних змін і потрясінь як у світі, так і в Україні була пов`язана з виходом на політичну арену націй як окремих активних учасників світового політичного процесу, встановленням в багатьох країнах демократичної форми правління, боротьбою знедолених суспільних верств за свої соціальні права.

Дані проблеми стали предметом і об`єктом дослідження великої кількості вчених-суспільствознавців того періоду. В даному контексті слід згадати етнополітичні концепції С.Рудницького, В.Едвардса, Б. Бауха, А.Гобіно, Ю.Липи, Е.Ренана, Г.Лебона, В.Вундта, М.Кареєва, О.Бочковського, Ф.Ньюмана, Б.Уорфа, В.Гумбольта, Л.Вітгенштейна, С.Манціні, Ф.Лассаля, Г.Фіхте та теоретиків соціал-демократичної ідеології європейського зразка - австромарксистів Е.Бернштейна, О.Бауера, К.Реннера, ідеї яких лягли в основу етнополітичної історіософської концепції В.Старосольського, що в свою чергу вплинули на формування його політичної позиції. Ідеологія соціал-демократизму стала практичною формою його теоретичних міркувань. В ній він вбачав можливість політичного, культурного, соціального втілення природнього єства людини у повній цілості та гармонії її соціального та національного чинників.

Доля В.Старосольського склалася трагічно. В березні 1941 року його було заарештовано, а у лютому 1942 року В.Старосольський загинув у сибірській тюрмі. Тож його творча спадщина належить до числа недосліджених і невідомих сторінок в історії суспільно-політичної думки України. З огляду на це, говорячи про ступінь розробки даної проблеми, потрібно відзначити, що грунтовного політологічного аналізу політичної концепції В.Старосольського ще не проводилось. Була лише спроба дослідження одного із аспектів політичної концепції В.Старосольського - його етнополітичної теорії - В.Потульницьким у книзі "Нариси з української політології" та Б.Кухтою у книзі "З історії української політичної думки". Всі інші публікації про В.Старосольського, зокрема, праця У.Старосольської "Володимир Старосольський (1878-1942)", стаття "Старосольський Володимир" у "Енциклопедії українознавства" та у "Малій енциклопедії етнодержавознавства" стосуються, здебільшого, характеристики його громадсько-політичної діяльності та біографічних даних. Тому даний науковий пошук є першим грунтовним дослідженням його політичної концепції загалом, охоплюючи три її основні аспекти: проблему методу політичної науки; проблему нації, діалектику національного та соціального чинників в суспільно-політичній історії України та їх вплив на її подальшу долю.

Методологічну основу дисертації складають історичний, системний і порівняльний методи політологічних досліджень. Історичний та системний метод були застосовані для аналізу політологічної концепції В.Старосольського, яка сформулювалась і розвинулась у конкретних суспільно-політичних історичних умовах, що здійснило на неї безпосередній вплив, увібрала в себе здобутки політичної, соціологічної, філософської, юридичної наук того часу. За допомогою порівняльного методу зроблено порівняння суспільно-політичної концепції В.Старосольського з основними ідеями західно-європейських та українських теорій кінця ХІХ- початку ХХ століть.

Джерелознавчу базу дисертаційної роботи склали, перш за все, праці В.Старосольського, опубліковані як окремі видання, а також його статті, вміщенні у збірках Наукового товариства імені Тараса Шевченка і в часописах: "Вісник Союзу Визволення України", "Молода Україна", "Шляхи", "Життя і право", та ін. У ході розв`язання поставлених завдань були використані твори, що знаходяться у фондах Центрального державного історичного архіву у Львові, Києві, у фондах спеціального зберігання наукових бібліотек Києва та Львова, у відділенні реабілітованої літератури Львівської наукової бібліотеки імені В.Стефаника. У дисертаційному дослідженні використано також праці вітчизняних та західно-європейських теоретиків, які наведені у списку використаної літератури.

Зміст першого розділу присвячений і аналізу методологічних принципів політології, застосування яких, на думку В.Старосольського, повинно привести дослідників політичних процесів та явищ до об'єктивних результатів.

Формулювання суті своєї політичної концепції В.Старосольський розпочинає саме з методологічної проблеми і приділяє їй таку велику увагу тому, що на його думку, спосіб вивчення об'єкту і предмету дослідження є свого роду науковою парадигмою, яка веде до певного результату і не дозволяє вийти за межі цієї парадигми. Ще більшої значимості методологічні засади набувають у суспільствознавстві, оскільки тут, у залежності від результатів наукового аналізу, формується людський світогляд і будуються плани щодо подальшого покращення умов суспільного буття індивіду, зазначає вчений.

Основні засади його методологічної концепції викладені у працях "Методологічна проблема в науці про державу", "Причинки до теорії соціології", "До проблеми правовості держави", "Внутрішня форма в соціологічній термінології".

Висвітлення основних засад власної методологічної теорії В.Старосольський розпочинає з аналізу основних підходів до вивчення державної організації суспільства, які існували в світовій політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ століть. В різноманітній палітрі цього періоду дослідник виділяє три концептуальні методологічні підходи: 1) юридичний; 2) соціологічний; 3) соціолого-правовий (дуалістичний).

Характеризуючи юридичний підхід, В.Старосольський зупиняється на аналізі теорій таких дослідників як Г.Краббе, Л.Венцель, Г.Радбрух, Р.Штаммлер (К.Реннер), Ф.Зьомльо. Для них держава була предметом виключно юридичного дослідження, в якому утвердилась телеологічна методологія вивчення суспільно-політичних явищ, у відповідності до якої вони розробили спеціальні методи дослідження зі застосуванням формально-правового аналізу, порівняльно-правового аналізу та юридичної логіки.

Соціологічний підхід виник зі з'явою науки соціології, яка змінила юридичну парадигму в інтерпретації державної форми людського співжиття. Політичні явища та процеси дослідниками соціологічного підходу стали вважатися природнім явищем, а не раціональним витвором, як у юридичному підході. Тому його дослідження покликало застосування каузального методу. Аналізуючи цей підхід, В.Старосольський зосереджує свою увагу на методологічних концепціях Г.Ратценгофера, Ф.Опенгеймера, Р.Челлена, Ф.Тьонніса.

Однак найбільш повно і вичерпно дослідити політичні явища та процеси можна, на його думку, застосовуючи третій соціолого-правовий (дуалістичний) підхід. Прихильники цього методу Г.Зіммель, Г.Єлінек, Б.Кістяківський, М.Адлер, а також В.Старосольський вважають, що і соціологія, і наука права однаково покликані досліджувати державу, кожна в своєму колі і власним методом. В.Старосольський стверджує, що держава - це частина об'єктивно-реального життя світу, що відбувається в часі та просторі, отже пізнавати її можна зовнішньо-об'єктивно. В той же час, суспільні події зумовлені психологічним буттям людини, отже пізнання держави як суспільного явища є і суб'єктивним. Власне останній спосіб і приводить до потреби застосування двох методів: соціологічний вивчає державу як суспільне явище, тобто ті суб'єктивні та об'єктивні події, з яких складається її дійсне існування; а предметом юридичного методу є правовий бік держави у двох аспектах: перший характеризує справжнє здійснення права, другий належить до правових намірів, що повинні втілитися в реальне життя.

Вчений також наголошує на важливості застосування герменевтичного методу (вивчення "внутрішньої форми слова" В.Старосольський ) в процесі політологічного дослідження , оскільки предметом цієї науки є соціальні явища, авторами і творцями яких є люди. Гуманітарне знання повинно розкрити загальне значення предмету в його унікальній формі, тут виявляються інші відносини між суб'єктом і об'єктом пізнання, ніж у природничих науках, тому що об'єкт вироблений іншим суб'єктом і є синтезом знання, розуміння, чуттєвих даних, культури, менталітету і т.д., що були закладені і в його назву. Західна філософія мала вже тоді велике надбання наукових досліджень герменевтичної проблеми (Ф.Шлейєрмахер, В.Дільтей), дослідження яких В.Старосольський широко використовував, аналізуючи дане питання. Вчений наголошує на важливості застосування герменевтичного методу в політології як і в лінгвістиці, історії мистецтв, філософії. Він, зокрема, вважає, що в історії суспільно-політичної думки часто словесна назва політичного інституту була єдиним джерелом, яке дійшло до наших днів, вивчення смислового навантаження якої допомогло дізнатися, чим він був у стародавній державі, якими були його роль, завдання, функції.

Другий розділ має назву "Проблема нації та національних відносин у політичній концепції В.Старосольського". Цей аспект політичної концепції викладений ним у працях "Теорія нації", "Політичне право", "Держава і політичне право".

Вчений стверджує, що в погляді на націю існують дві основні антитези. Перший підхід - атомістичний (веде свій початок від Ш.Монтеск'є, Ф.Вольтера).Аналізуючи атомістичні етнополітичні концепції Ч.Гобіно, Р.Челлена, Ф.Ньюмана, С.Рудницького, автор зазначає, що суть цього підходу полягає в тому, що тут нація трактується як сума, збірна назва для якоїсь кількості людських одиниць, що відрізняються від інших спільними ознаками. Цьому загалу не притаманна вища, об'єднуюча їх цілість. Теорії подібного типу розрізняються лише тим, який чинник вважати найважливішим, об'єднавчим (мова, раса, культура, територія). Тут нація як правовий суб'єкт не існує. Принципово іншим розумінням нації, на думку В.Старосольського, є погляд, за яким нація є окремою цілістю, окремим суб'єктом, "особовістю" з власним життям, волездатністю, долею (основоположником цього підходу був Г.Фіхте). Послідовником психологічної етнополітичної школи є і В.Старосольський. Використовуючи ідейні засади представників цієї школи - В.Вундта , Г.Лебона, Г.Фіхте, М.Кареєва, О.Бауера, Л.Гартмана, Ю.Бачинського та ін., та застосовуючи соціолого-правовий та герменевтичний методологічні принципи, він приходить до висновку, що: нація є суспільством, а основним чинником, який творить суспільність, виступає "стихійна воля". Остання не знає цілі, вона має лише напрям. Нація є твором психології, а не витвором раціонального думання, тому для неї інше значення має інтерес, на відміну від доцільно утворених спілок. Інтерес лише допомагає створенню нації шляхом впливу на настрої, почуття. Раз виникнувши, спільнота певною мірою стає незалежною від його впливу. Навпаки, тепер нація сама починає вирішувати долю притаманних їй інтересів (нових чи старих).

"Об'єктивні прикмети нації" - це не тільки чинники, які в даних історичних умовах допомогли національній спільноті сформуватися, а й водночас - це форми і символи, в яких вона проявляється. Джерелом існування національної спільноти, її життєдайною енергією є прагнення до політичної самостійності, яке історично виявилося як боротьба за власну державу. Таким чином, підтверджуючи думку Л.Гумпловича, В.Старосольський вважає, що суть нації лежить у її відношенні до держави, але не лише в розумінні наявності такої держави як об'єктивного факту, а також і як суб'єктивний факт, як волю та змагання до створення власної державності. Визнання принципу самовизначення націй у міждержавному праві приведе, на його думку до формування принципово нового міжнародного права, де нація стане його правовим суб'єктом, зникне наднаціональне панування, і всі народи отримають змогу повного всебічного розвитку у відповідності з власними стремліннями, етнічними особливостями, соціальною справедливістю.

Третій розділ має назву "Соціально - політичні чинники побудови української держави в політичній концепції В.Старосольського".

Коло наукових інтересів В.Старосольського не обмежується лише загальнотеоретичною проблематикою політичної науки. Його також глибоко хвилювала історія та подальша доля України. Про це свідчать багаторазові ілюстрації з української історії в його наукових працях, а також стаття "Національний і соціальний момент в українській історії" (надрукована у віденському "Віснику Союзу Визволення України" у січні 1915 року), де висвітлене його розуміння соціально-політичних подій на вітчизняних теренах.

Українську історію досліджувало багато вітчизняних вчених-суспільствознавців, саме в ній шукали вони сутнісні основи багатогранної діяльності народу: у визвольних змаганнях, і у повсякденному житті. Так, зокрема історіософські концепції В.Антоновича, Ю.Бачинського, С.Дністрянського, Б.Кістяківського, М.Грушевського, В.Липинського, Д.Донцова та інших являють собою окремі відповіді на питання, чому історичні події в українському суспільстві розвивались саме таким, а не іншим чином, хто і в якій мірі впливав на них, хто (особа, суспільна верства) чи що (детермінізм в історії, випадковий збіг обставин) було визначальним.

В.Старосольський аналіз цієї проблеми робить, застосовуючи свою етнополітичну концепцію, сформульовану в “Теорії нації”, суть якої полягає в тому, що суспільно-історичний процес творять як національні, так і соціальні інтереси, що є двома взаємодоповнюваними тенденціями людського поступу, взаємопов'язаними сторонами, де недооцінка або ігнорування однієї з них веде до нерозуміння уроків історії, а тому і до небезпеки повторити їх знову. Вчений вважає, що поняття держави тісно пов'язане з пануванням, яке має дві форми: перша - поневолення одного класу іншим, друга - поневолення однією нацією іншої, - проти обох форм поневолення ведеться визвольна боротьба, де перша базується на спільності інтересів та цілей, а друга - на чуттєвій основі, на стихійній волі членів цієї суспільності належати до себе та творити одну гуртову цілість.

Детально аналізуючи джерела формування української національної ідеї в її етнічному, геополітичному, соціальному вимірах, він робить висновок, що вона завжди була пов'язана з синтезом національного й соціального визволення, тобто широкі маси народу, які брали участь у визвольних змаганнях пов'язували саме з ними втілення інтересів, які являли собою максимальне поєднання загальнодержавного, загальнонаціонального та особистого. Поразки на шляху здобуття Україною незалежності очікували їх всякий раз тому, що різні соціальні кола і верстви, які були "заступниками народних потреб" очолювали загальнонародну боротьбу (яка поляризує конкретні форми національної свідомості згідно з соціальними позиціями соціальних верств, які беруть участь у цій боротьбі, поляризує і саме суспільство) у вирішальний момент ігнорували якийсь із складових української національної ідеї заради здобуття власних вигод і привілеїв, а тому втрачали довіру і підтримку усього демосу, в результаті чого чергова визвольна війна ставала "кінцем великого титанічного розмаху і початком нової руїни ... Розчарована маса не давала вже достаточної сили опору для самостійної політики українських керманичів" В.Старосольський. Національний і соціальний момент в українській історії // Володимир Старосольський. 1878-1942. (ред. Уляна Старосольська). (Наукове товариство імені Т.Шевченка. Записки. Історично-філософічна секція; т.210). - Нью-Йорк, 1991 р. - стор.156. Українські правлячі верстви робились зденаціоналізованими і починали служити загарбникові.

Отже, В.Старосольський розуміє українську історію не тільки як етнічну, обмежену лише етнокультурною специфікою, а і як історію політичну, соціальну, де державотворчі устремління народ пов'язував з можливістю здобути демократію, широкі права особи, конституційний лад для всіх без винятку громадян України.

Це питання було актуальним для В.Старосольського і його сучасників, не втратило воно своєї важливості і сьогодні. Саме заради досягнення цієї мети, виходячи з власних ідеологічних переконань, підтверджених власною суспільно-політичною, історіософською концепцією, В.Старосольський стає одним із засновників, активних діячів і керівників Соціал-демократичної партії Галичини, ідейний розмах якої сягнув поза вузьконаціональну проблематику, її доповнили соціальні і класові проблеми.

Таким чином, саме соціал-демократична ідеологія австро-марксистського зразка, на думку В.Старосольського, що підтверджується історично, найбільш повно і вичерпно відповідає менталітету та стремлінням українського народу. Ця ідея, сформульована ним ще на початку XX століття є актуальною і у сучасних суспільних умовах, адже й досі у переважної більшості населення України ще не задоволені соціальні вимоги, українська нація як сталий соціально-національний організм ще не довершила своєї консолідації, демократична форма правління знаходиться на стадії становлення. Соціал-демократична ідеологія акумулює потяг до соціального партнерства і оновлення та утвердження національної самобутності, ідеали справедливого суспільного ладу з принципами свободи і рівності можливостей, втілення яких так необхідне сьогодні Україні.

У заключній частині дисертації робляться узагальнюючі висновки щодо сутності та основних проблем політичної концепції В.Старосольського. Зокрема, підкреслюється, що:

- його політичні погляди становлять цілісну, логічно структуровану, теоретично обгрунтовану і доведену концепцію, яка за своєю суттю є соціал-демократичною, відповідно до цього соціал-демократичними є погляди В.Старосольського щодо нації, національних відносин, ролі та впливу національних та соціальних чинників на суспільно-політичну історію України;

- В.Старосольський вважає, що в політології серед великої палітри методологічних принципів і підходів лише застосування соціолого-правового та герменевтичного методів є шляхом отримання об'єктивних результатів;

- будучи представником психологічної школи етнополітологічних досліджень вважає, що нацією є спільнота, яка твориться за допомогою "стихійної волі", тобто в основі існування останньої лежить ірраціональний підсвідомий чинник. Джерелом існування національної спільноти, її життєдайною енергією, на думку вченого, є прагнення до політичної самості, яке історично виявляється як боротьба за створення власної національної держави;

- вчений розуміє українську історію не лише як етнічну, але і як історію політичну, соціальну, отже можливість здобути і утвердити незалежну українську державу можна, на його думку, виключно за умови задовільнення водночас як національних так і соціальних інтересів її громадян;

- на основі аналізу проблеми нації та національних відносин, а також суспільно-політичної історії України, В.Старосольський робить висновок, що найбільш повно акумулює загальні людські цінності і вичерпно відповідіє менталітету українського народу саме ідеологія соціал-демократизму, реалізація програмових засад якої зможе втілити в життя ідею побудови української держави.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Статті у наукових виданнях

Проблема методологічних основ політичної науки в науковій спадщині Володимира Старосольського // Вісник Київського університету. Філософія. Серія: Філософія. Політологія. - 1997.- №26.- с.23-29.

«Національне» та «соціальне» в політологічній концепції Володимира Старосольського // Відродження соціал-демократії в Україні: можливості і перспективи / Під ред. М.В.Поповича. - К.: Стилос, 1997.- с. 156-163.

Етнополітична концепція Володимира Старосольського // Дні науки 9-10 квітня 1998 року. Матеріали наукових доповідей та виступів студентів, аспірантів, докторантів, викладачів. - К.: Видавничий центр "Київський університет", 1998. - с.139-145.

Тези доповідей

Підходи до розуміння нації // «Дні науки» 11-12 квітня 1996 р. Тези наукових доповідей. - 1996. -с.112.

Анотація

Панок О.В. Сутність та основні проблеми політичної концепції Володимира Старосольського. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 - теорія та історія політичної науки. Київський університет імені Тараса Шевченка. Київ, 1998.

Дисертацію присвячено проблемі аналізу теоретико-методологічних засад політичної концепції В.Старосольського, її сутності та основних проблем: методологічній проблемі політичної науки; проблемі нації та національних відносин; проблемі впливу національного та соціального чинників на соціально-політичну історію України.

В роботі досліджено місце і роль політичної концепції В.Старосольського в історії розвитку західно-європейської та української політичної думки двадцятого століття.

Ключові слова: юридичний метод, соціологічний метод, дуалістичний метод, геременевтичний метод, суспільство, держава, нація, особа, правовий суб'єкт, політичний процес, національний чинник, соціальний чинник.

Аннотация

старосольський політичний національний соціальний

Панок О.В. Сущность и основные проблемы политической концепции Владимира Старосольського. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.01 - теория и история политической науки. Киевский университет имени Тараса Шевченко. Киев, 1998.

Диссертацию посвящено проблеме анализа теоретико-методологических основ политической концепции В.Старосольського, ее сущности и основных аспектов: методологической проблеме политической науки; проблеме влияния национального и социального факторов на социально-политическую историю Украины.

В работе исследованы место и роль политической концепции В.Стаосольського в истории развития западноевропейской и украинской политической мысли двадцатого века.

Ключевые слова: юридический метод, социологический метод, дуалистический метод, общество, государство, нация, личность, правовой субъект, политический процесс, национальный фактор, социальный фактор.

The summary

Panok O.V. The essence and main problems of the political conception by Vladimir Starosolsky.-Manuscript.

The dissertation for a degree of a candidate of political sciences in 23.00.01 speciality «Theory and history of political science»/

The Kyiv Taras Shevchenko University/ Kyev, 1998.

The dissertation is devoted to the problem of analysis of the theoretical and methodlogical conception by V.Starosolsky, its essences and main aspecs: the problem of nation and national and social factors on the social-political history of Ukraine.

In this work the place and role of the political conception by Storosolsky in the of development of west European and Ukrainian political through of the 20 th. century have been investigated/

Key words:

Juridical method, sociological, dualistic method, interpretation method, society, personality, legal subject, political process, national factor, social factor.

Размещено на Allbest.ru