Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

Групи інтересів в засобах масової інформації: вплив на політичний процес в Україні

Демченко Олена Анатоліївна

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

засіб інформація політичний

Актуальність теми дослідження. Ключовим елементом представницької демократії, поширеної сьогодні у всіх без виключення демократичних країнах, можна вважати вибори громадянами, що мають на це право, членів законодавчих органів та/або вищих посадових осіб. Але для такого електорального представництва характерними є певні недоліки, які в деяких випадках навіть дають можливість сумніватися в тому, що цей режим взагалі можна вважати демократією. Такими є, наприклад, віддаленість більшості громадян від владних центрів, певна ізольованість центрів прийняття рішень та наявність періоду, який починається після виборів і триває до початку наступних, коли влада є не підконтрольною широким колам громадськості.

Для виправлення цієї ситуації демократичний режим має різноманітні засоби та механізми. Одним з них є система функціонального представництва, що постає через діяльність груп інтересів, переважно у формі громадських організацій, змістом якої є реалізація інтересів окремих груп населення через їх агрегацію, артикуляцію, трансляцію на рівень прийняття рішень та відстоювання. Таким чином, групи інтересів надають політичній системі більш представницького характеру, посилюють механізми підзвітності уряду перед населенням, створюють можливість контролю останнього за діяльністю держави.

Взаємодія груп інтересів з владними структурами та між собою, через систему формалізованих та неформалізованих зв'язків, складає основу налагодження та підтримання консенсусних відносин в рамках демократичного політичного устрою. Діяльність кожної з них є важливою, оскільки лише всі вони в сукупності можуть створити плюралістичне середовище для вироблення державної політики.

Визнаючи цей факт, в рамках даного дослідження здійснюється спроба відійти від традиційного для української політології підходу в дослідженнях груп інтересів. Пріоритетом для нас є значення, діяльність і вплив на політичну систему країни чи на державну політику не їх сукупності, а окремої групи з їх числа. Адже, за умови представленості інтересів лише невеликої кількості груп, позитивний ефект їх діяльності для держави і суспільства загалом, фактично втрачається, оскільки вже не можна говорити про них як про канал зв'язку між суспільством та державними органами та про забезпечення ними представництва інтересів суспільства. Тому важливим є дослідження окремих груп інтересів, активно діючих чи таких, що перебувають в латентному стані, з тим, щоб визначити умови і шляхи їх активізації, способи формування та форми діяльності.

Крім того, серед них є такі, відстоювання якими своїх інтересів є цінним та важливим і саме по собі, навіть за умови бездіяльності решти груп. Однією з них можна вважати ту, що може виражати і відстоювати інтереси засобів масової інформації. Захист ними своїх інтересів є важливим, виходячи з їх значення для функціонування демократичних держав в сучасних умовах. Свобода преси і комунікації є одним з фундаментальних і незмінних принципів демократії, її можна назвати одним з “лакмусових папірців”, поряд з дотриманням прав людини, свободою зібрань та ін., які показують її дійсну, а не формальну наявність.

Важливим завданням, виконання якого очікують від ЗМІ, є надання допомоги громадянам у вивченні суспільних проблем, у визначенні та роз'ясненні альтернативних варіантів політики, з тим, щоб вони могли скласти про неї обґрунтоване “громадське судження”. Виносячи на суд громадськості ті чи інші питання і впливаючи на політичний порядок денний (чи прямо його формуючи), вони створюють публічну сферу, яку ми можемо назвати демократичною, якщо вона стає ареною раціональних дискусій усіх можливих сил і груп інтересів з метою їх діалогу і досягнення консенсусу або взаємного порозуміння.

Здається всі держави, які прагнуть бути дійсно демократичними, мають усвідомлювати і визнавати важливість ЗМІ та їх вільної діяльності. Вони повинні розуміти, що мас медіа є необхідними для встановлення демократичного режиму та його ефективного функціонування. Втіленням цього розуміння є прийняття законодавства, яке сприяє їх діяльності, створення та ратифікація міжнародних угод щодо свободи преси та гарантій її діяльності. Однак існують загрози, які походять з можливості неправильного, неадекватного трактування державними органами потреб, задоволення яких є необхідним для діяльності вільних та відповідальних мас медіа в сучасних умовах. Існує також можливість нехтування їх свободою заради певних цілей чи принципів, що можуть бути визнані більш важливими. Крім того, для будь-якої влади притаманним є прагнення контролювати ЗМІ, хоча би в певній, мінімальній мірі. Як наслідок, не можна цілком покладатися на державу та її розуміння необхідності вільних мас медіа, оскільки обставини можуть скластися таким чином, що цього розуміння виявиться замало. Саме тому важливою виявляється діяльність журналістів та інших представників групи інтересів в ЗМІ з метою відстоювання своїх інтересів та прав. Відтак відсутність такої діяльності можна розглядати як головну загрозу свободі слова та преси. Оскільки жодна державна політика не зможе зробити пресу вільною, якщо це не потрібно журналістам чи вони не мають змоги відстояти свої корпоративні інтереси. Саме тому актуальним бачиться дослідження діяльності груп інтересів в засобах масової інформації та можливостей їх впливу на політичний процес в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Дніпропетровського національного університету. Дисертаційне дослідження пов'язане з розробкою наукової теми “Проблема забезпечення стабільного політичного розвитку України в контексті сучасних соціальних та політичних трансформацій”, що її здійснює кафедра політології Дніпропетровського національного університету.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - розкрити умови, принципи та форми діяльності основних груп інтересів, існуючих в засобах масової інформації, їх ефективність і можливості впливу на політичний процес в Україні.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення комплексу таких завдань:

- дослідити процес виникнення та розвитку теорії груп інтересів як методологічної бази дисертаційного дослідження;

- визначити основні групи інтересів, діючі в рамках засобів масової інформації та визначити їх характеристики;

- сформулювати основні об'єктивні групові інтереси журналістської спільноти як професійної групи інтересів та контрагентів в їх відстоюванні;

- виявити інтереси та потреби засобів масової інформації в рамках діяльності в ході виборчого процесу як етапу ключового для конституювання політичної системи України;

- визначити особливості діяльності журналістської спільноти в якості групи інтересів в Україні.

Об'єктом даного дослідження є діяльність груп інтересів в Україні.

Предметом дослідження є діяльність груп інтересів в засобах масової інформації та їх вплив на політичний процес в Україні.

Методи дослідження. Вибір методів дослідження безпосередньо пов'язаний з характером мети дослідження і дослідницьких завдань. Дисертаційне дослідження базується на застосуванні комплексу наукових підходів і методів, що включає загальнонаукові методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, моделювання (створення ідеальних типів), системний підхід. Кожен з представлених у рамках даного дослідження методів виконує свою специфічну роль, а їх поєднання забезпечує евристичність теоретичних висновків.

Наукова новизна отриманих результатів зумовлена вибором предмету дослідження. Запропонована робота є однією з перших спроб визначення умов та форм діяльності в політичному процесі України груп інтересів, які існують в рамках засобів масової інформації, що передбачає комплексну розробку теоретико - методологічних засад дослідження діяльності груп інтересів в Україні, а також виявлення їх подальших перспектив на основі вивчення практики групової діяльності та систематизації досвіду діяльності груп інтересів в засобах масової інформації в Україні. Наукова новизна конкретизується в наступних наукових положеннях:

- сформульовано поняття групи інтересів в засобах масової інформації як об'єднання, що ґрунтуються на основі подібності інтересів індивідів, які мають джерелом власного доходу діяльність ЗМІ і прагнуть вчинити вплив на політичні інститути чи інші групи інтересів з метою зміни умов на більш вигідні та сприятливі для себе;

- визначено головні групи інтересів, що діють в рамках засобів масової інформації. До їх числа віднесені власники ЗМІ та журналістська спільнота. Запропоновано розглядати їх взаємовідносини в рамках традиційної логіки “власники засобів виробництва - наймані працівники”, або “роботодавці - наймані робітники”, що дає змогу застосовувати концепцію соціального партнерства для впорядкування їх взаємовідносин. Також встановлено напрямки та тенденції диференціації журналістської спільноти - виділення в окремі групи інтересів працівників телебачення, радіо, преси; приватних, муніципальних та державних ЗМІ;

- на основі аналізу умов функціонування ЗМІ в Україні окреслено об'єктивні інтереси журналістської спільноти, якими є реформування системи оподаткування фонду оплати праці, питання відкритості та прозорості влади, ефективного захисту інформаторів та неприпустимості конфіскації редакційних матеріалів, зниження собівартості видавництва через пільгове оподаткування видавничої діяльності та інформаційних технологій, а також зміни у законодавстві про статус журналіста;

- досліджено приоритетні методи діяльності груп інтересів, у якості яких виступає використання різноманітних легальних/нелегальних або неформальних каналів, котрі базуються як на законодавчо оформлених і конституційно закріплених каналах доступу до політичного впливу, так і на персональних зв'язках, особистих знайомствах, в рамках яких використовуються інформування громадськості та політичних лідерів про власні потреби, організовані дії на підтримку своїх інтересів, родинні зв'язки, непотизм, силовий тиск;

- сформульовано основні форми діяльності груп інтересів - структурована організація, неформальне об'єднання, проблемна асоціація, а також наведено і обґрунтовано переваги діяльності груп інтересів в Україні в формі структурованих організацій, що надає їм ефективний інструмент відстоювання власних інтересів в ході політичного процесу, узаконює існування групи та дозволяє урізноманітнювати використання методів тиску;

- виявлено основні методи відстоювання та реалізації інтересів журналістів в ході політичного процесу в Україні та динаміку їх змін у відповідності з розвитком корпоративної солідарності та самосвідомості спільноти від індивідуальних протестів, заяв трудових колективів у пресі і їх локальних акцій до організації масових акцій і радикальних форм протесту: страйків, голодувань, блокувань виробництва та створення дієвих всеукраїнських організацій;

- визначено особливості впливу груп інтересів в засобах масової інформації в Україні на політичний процес, які полягають в наявності сприятливих для здійснення тиску внутрішніх характеристик та стратегічної позиції журналістської спільноти в рамках суспільства, активному використанні нею діяльності в формі структурованих організацій при одночасній відсутності спроб організованої діяльності зі сторони власників. При цьому вплив на політичний процес здійснюється, переважно, не з метою врегулювання відносин між групами інтересів в рамках ЗМІ, а з метою відстоювання галузевих прав по відношенню до державних інституцій. З поміж них основним об'єктом, на який спрямовується тиск, виступає законодавча гілка влади, а основними методами - інформування законодавчих органів, подання проектів законів та організовані дії на підтримку своїх інтересів, переважно у вигляді мітингів та інших акцій протесту.

Практичне значення отриманих результатів дослідження визначається насамперед його актуальністю, новизною і сукупністю положень, що виносяться на захист. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними як для подальших досліджень принципів, форм і методів діяльності груп інтересів в ЗМІ, так і для розробки політико-правових актів, що регулюють діяльність ЗМІ, права журналістської спільноти та особливості її відносин з контрагентами. Теоретичні висновки роботи та методологічні розробки автора можуть бути використані в подальшій діяльності журналістської спільноти з захисту власних інтересів, розробці проблематики діяльності організацій з захисту інтересів журналістів.

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження отримані автором самостійно. За темою дослідження автором одноосібно, без співавторів, підготовлено сім публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи оприлюднювалися на ІІІ Міжнародній науковій конференції “Соціально - гуманітарні проблеми менеджменту” (Донецьк, вересень 2006), Регіональній науковій конференції “Громадсько - політичні процеси в Україні і роль соціально - гуманітарної освіти та науки” (Дніпропетровськ, жовтень 2006), науковій конференції “Ціна свободи і незалежності: трансформація політичних систем в країнах Центральної і Південно - Східної Європи” (Ужгород, листопад 2006) та Регіональній науково-практичній конференції “Роль кафедр соціально - гуманітарних дисциплін у формуванні морально - етичної культури студентів” (Дніпропетровськ, грудень 2006), а також на теоретичних семінарах кафедри політології ДНУ.

Публікації. Автором самостійно, без співавторів, опубліковані 4 наукові статті у виданнях, затверджених ВАК України як фахові з політичних наук, загальним обсягом 2,0 авт. арк., а також 3 публікації - в інших наукових виданнях (загальний обсяг - 0,9 авт. арк.).

Структура дисертації зумовлена характером проблематики, постановкою мети та завдань дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (309 найменувань) та додатків. Обсяг текстової частини дисертації складає 197 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються актуальність теми дослідження, характеризуються теоретико - методологічні основи, формулюються об'єкт, предмет, мета і завдання, визначаються наукова новизна та практичне значення результатів дослідження.

Перший розділ дисертаційної роботи “Теоретико - методологічні засади дослідження діяльності груп інтересів в політичному процесі” присвячено розгляду структури теорії груп інтересів та визначенню системи принципів їх дослідження.

У першому підрозділі “Поняття “група інтересів” в дослідженнях політичного процесу: становлення, способи та можливості використання” аналізуються праці та здобутки вітчизняних дослідників в рамках даної тематики - В.Ф. Цвиха, Ф.М. Кирилюка, О.В. Лісничука, Я.Н. Боренько, О.В. Сушко, В.С. Сергєєва, В.І. Астахової, М.І. Панова. В рамках робіт цих дослідників визначається методологічна та теоретична база дослідження груп інтересів в Україні, визначаються їх типи, місце та роль в політичному процесі, проводиться визначення основних моделей активізації їх діяльності. Проте малодослідженим залишається поле діяльності окремих груп інтересів, особливості їх утворення та діяльності. До числа таких належать і групи інтересів, що діють в рамках ЗМІ.

Розглядається процес введення в політичну теорію поняття “група інтересів”, його подальша розробка та основні напрямки застосування. Визначається підхід та оцінка діяльності груп інтересів в працях Т. Гоббса, Ж.Ж. Руссо, Дж. Медісона. Значна увага приділяється спадщині А. Бентлі, який виступив в ролі фактичного засновника теорії груп інтересів, та Д. Трумена, завдяки якому теорія набула поширення в середині ХХ століття.

Визначається специфіка використання поняття “група інтересів” в рамках найбільш значних підходів, шкіл та концепцій дослідження груп інтересів, які представляють Р. Даль, Г. Джордан, А. Лейпхарт, Дж. Лембрух, М. Дюверже, К. Ліндблюм, Р. Солсбері, та інші. Детальна увага приділяється дослідженню М. Олсоном проблем мотивації групової активності.

Наводяться та аналізуються класифікації груп інтересів, запропоновані Г. Алмондом, Г. Джорданом та визначення груп інтересів, зроблені Р. Солсбері, Ч. Ліндблюмом та іншими науковцями.

В другому підрозділі “Роль в політичному процесі, моделі активізації та чинники ефективної діяльності груп політичних інтересів” розглядаються дві існуючі в рамках політичної науки основні традиції чи підходи до трактування ролі груп інтересів в політичному процесі. У відповідності до визначення їх ролі визначається також і їх нормативна оцінка.

Перша з традицій наполягає на тому, що потрібно усувати всі можливі часткові впливи на процес урядування, і, відтак, в її рамках діяльність груп інтересів оцінюється як явище в цілому негативне і небажане. Друга ж традиція наполягає на необхідності вільної гри соціальних інтересів. В її рамках вважається, що зацікавлені групи - це один з найбільш важливих елементів демократичного процесу, і оцінка їх ролі в політичному процесі демократичного урядування є позитивною. Оскільки вони не тільки не підривають представницьке урядування, але й допомагають йому ефективніше справлятися зі своїми завданнями. Також представники цієї традиції визнають об'єктивний характер існування груп інтересів.

Уособленням другої традиції, на теперішньому етапі її розвитку, можна вважати концепцію “плюралістичної демократії”. Натомість представниками першої є розробники неокорпоративістської моделі взаємодії груп інтересів і держави та “елітаристської” концепції демократії.

Детальну увагу звернено на проблеми діяльності груп, пов'язані з обранням ними стратегії реалізації своїх інтересів. Успіх в їх просуванні обумовлюється наближеністю до загальновизнаних суспільних інтересів чи відсутністю непримиренних суперечностей по відношенню до них, а також суспільною значущістю конкретної групи. Але визначається він інструментами чи ресурсами впливу, якими вона володіє. До найбільш важливих відносяться фінансова потужність і володіння власністю, оскільки вони дозволяють групам, завдяки власним економічним можливостям, впливати на структуру зайнятості, державний бюджет, а відповідно, на суспільні настрої і здійснювати пряму фінансову підтримку конкретним ініціативам чи програмам. Чисельність групи впливає на її здатність чинити тиск, але, в окремих випадках, з успіхом може бути компенсована організаційною згуртованістю, а також інформацією, кваліфікацією і досвідом, яким володіють її учасники.

Виявлено, що методи діяльності груп інтересів можуть бути доволі різноманітними. Відмінності між ними обумовлені тим, що в їх основі може лежати використання як легальних, так і нелегальних або неформальних каналів, котрі базуються або на законодавчо оформлених і конституційно закріплених каналах доступу до політичного впливу, або на персональних зв'язках, особистих знайомствах. Поширеними є такі методи задоволення групою своїх інтересів як інформування громадськості та політичних лідерів про власні потреби, організовані дії на підтримку своїх інтересів, використання родинних зв'язків, непотизму в усіх його формах, силового тиску та ін.

Проте використання, наприклад, неформальних методів містить чималу проблемність для групової діяльності. Вони є придатним для невеликих та тісно згуртованих об'єднань індивідів. Водночас практично універсальним, придатним для будь-яких за розмірами груп інтересів, легальним інструментом задоволення їх інтересів може бути діяльність у формі структурованої організації, яка надає їм можливість використовувати різноманітні методи впливу.

Загальною передумовою поширення груп інтересів в масштабах всього суспільства вважають його диференціацію з одночасною інтеграцією окремих його складових. Стосовно причин та умов виникнення окремих груп, їх пояснюють за допомогою “теорії обурення” Д. Трумена, теорії “непередбачених наслідків групових інтересів” М. Олсона, концепції “політичного підприємця” Р. Солсбері, теорії ангажованості та особливо актуальної в пострадянському просторі концепції “переслідування рентних переваг чи вигод” (rent-seeking).

В третьому підрозділі “Групи інтересів: визначення основних понять та методологія дослідження” визначається поняття груп інтересів в засобах масової інформації як необов'язково формально організованих об'єднань, що ґрунтуються на основі подібності інтересів індивідів, які мають джерелом власного доходу діяльність ЗМІ і прагнуть вчинити вплив на політичні інститути чи інші групи інтересів з метою зміни умов на більш вигідні та сприятливі для себе.

Другий розділ “Групи інтересів в засобах масової інформації: базові характеристики та інтереси” спрямовано на опис основних груп інтересів, що діють в рамках засобів масової інформації, визначення їх природи, форм діяльності та основних інтересів.

В першому підрозділі “Засоби масової інформації як середовище діяльності груп інтересів” визнається, що діяльність галузевих груп інтересів, подібних до ЗМІ, є доволі рідкісним феноменом. Оскільки при цьому надто загальними мають бути інтереси, щоб бути спільними, і надто велику кількість перешкод слід подолати на шляху агрегації інтересів і консолідації зусиль членів групи. Важко визначити об'єктивні спільні інтереси, звісно, крім пов'язаних з оподаткуванням та митними обмеженнями, та віднайти приклади їх захисту для таких, наприклад, галузевих груп як металурги чи виробники сільськогосподарської продукції. Наявність представників різних професій, відмінності в технологічному процесі та в асортименті продукції, викликають природний поділ на групи професійні чи іншої природи в рамках галузевих груп. За цих умов, головною або й єдиною умовою спільних дій їх представників виступає корпоративна, “цехова” солідарність. В той же час більшої групової активності слід очікувати не від галузевих, а від професійних груп інтересів, які переважно мають чітко окреслені об'єктивні інтереси.

В другому підрозділі “Засоби масової інформації: інтереси, групи, протистояння та партнерство” визначається, що для ЗМІ є притаманним традиційне протистояння по лінії “власники засобів виробництва - наймані працівники”, або “роботодавці - наймані робітники”. В нашому випадку, це власники мас медіа та журналістська спільнота. Це протистояння можна вважати ключовим для групової активності в ЗМІ. Його передумовою є те, що для перших вони є звичайним економічним підприємством, завдання якого приносити прибуток. Тому саме прибуток визначає, в більшості випадків, прагнення власників до зростання рейтингів будь - якими доступними засобами, визначає їх стратегію щодо розвитку мас медіа та змісту інформації, що поширюється. Подібне уявлення про їх сутність диктує і відповідні інтереси цієї групи.

Відмінною від власників групою, яка також діє в рамках ЗМІ, є журналісти. Погляди контрагентів на цілі та завдання, які стоять перед мас медіа, можуть відрізнятися, і особливо важливо це щодо журналістики як діяльності, оскільки саме там таку суперечливість й можна помітити. Зрозуміло, що можуть відрізнятися в цій ситуації і погляди самих працівників мас медіа. Наприклад, журналістика є одним з типів професійної діяльності, яка спрямована на отримання прибутків від виконання певних обов'язків. Відтак об'єктивні інтереси журналістської спільноти як професійної групи інтересів є традиційними для подібного роду груп - умови праці, гідна оплата, страхування, належні відпустки та ін. З цієї позиції, захист суспільних інтересів є швидше громадянським обов'язком журналіста, а не професійним.

Знову ж таки - традиційним способом чи шляхом розв'язання суперечностей між контрагентами подібної природи, представленими практично в усіх галузях, є соціальне партнерство. Можна говорити про втілення його принципів у вигляді редакційних угод. Тому на сьогодні можна говорити про те, що для журналістської спільноти як групи інтересів одним з завдань, або об'єктивних інтересів має бути укладення редакційних угод і створення необхідних для цього законодавчих передумов. Мають бути розроблені та прийняті зміни до закону про інформацію та профільних законів, які б зобов'язали власників ЗМІ (державних, муніципальних, приватної форм власності) до обов'язкового підписання з трудовими колективами принципів редакційної політики та обов'язкового оприлюднення цього документу.

В законодавчому порядку мають бути встановлені базові пункти таких угод для всіх типів мас медіа, окрім партійних, в які увійшли б домовленості про заробітну плату, визначення тривалості робочого часу, умов праці, гарантії соціального страхування, пункти про невтручання власників у редакційний процес, про представлення усіх значущих точок зору. Також має бути закріплене на законодавчому рівні право журналіста на звільнення у випадку зміни власника ЗМІ або зміни редакційної політики з встановленим розміром компенсації.

В третьому підрозділі “Журналістська спільнота як група інтересів: взаємодія та протистояння з державою” розглядаються складні й суперечливі відносини журналістської спільноти і держави. Стосовно ЗМІ як групи інтересів, слід сказати, що вона є доволі неоднорідною. Можна виокремлювати редакцію та журналістів, пресу, телебачення, Інтернет - видання. Всі вони мають відмінні, а в деяких випадках і протилежні інтереси, усвідомлення яких приводить до створення протидіючих груп інтересів. Але все рівно головним контрагентом і об'єктом тиску для них виступає держава. Оскільки від інституційно - правового регулювання їх діяльності, яке саме вона й визначає, залежать і відносини в рамках самих ЗМІ між різними групами інтересів.

Держава виступає гарантом дотримання сторонами договірного процесу досягнутих домовленостей. Таким чином, вона може ставати на сторону журналістів при їх протистоянні з власниками ЗМІ. Загальновизнаним є те, що держава, яка існує в умовах демократичного режиму, відстоює принцип вільної та незалежної преси і створює умови для її появи та функціонування. Водночас, загальновизнаним є також і те, що свобода слова і свобода преси не мають абсолютного характеру. В усіх правових системах допускається, в тій чи іншій мірі, регулювання змісту повідомлень ЗМІ з метою дотримання певних державних, колективних і приватних інтересів.

Якщо говорити про найбільш загальні вимоги журналістської спільноти, то вони мають бути пов'язані, в першу чергу, зі здійсненням ними своїх функціональних обов'язків. Гарантіями, які має надавати їм держава, стосовно провадження їх професійної діяльності, мають стосуватися - можливостей збору інформації, наявності і умов регулювання змісту новин та матеріалів журналістських досліджень, захисту журналістів в процесі їх професійної діяльності, в тому числі від фізичного нападу, можливості нейтрального по відношенню до змісту регулювання, яке між тим здатне впливати на зміст непрямим шляхом. Яке може відбуватися, наприклад, через обмеження можливостей друку чи розповсюдження тих чи інших видань.

Засоби масової інформації, і навіть журналісти зокрема, потенційно є дуже важливою і впливовою групою інтересів в Україні. Проте слід зважати на те, що належність до певної групи визначається не за формальними ознаками, а фактично за поведінкою кожної окремої особи. В цьому аспекті журналістська спільнота і ЗМІ, як група інтересів, свої можливості в Україні, поки що, використовують не досить ефективно.

Можливо саме тому й досі не знаходять задовільного вирішення проблеми захисту конфіденційних джерел інформації та самої інформації, що її отримують журналісти з цих джерел; проблема гарантії зайнятості журналістів; пов'язаного з нею питання так званої “внутрішньої свободи ЗМІ” або взаємовідносин між журналістами та власниками. Проблемними залишаються також питання їх редакційної незалежності та організаційної автономії. Невисоким є коефіцієнт корисної дії вітчизняного законодавства стосовно безпеки журналістської діяльності. Між тим, ці питання є ключовими для забезпечення сприятливого середовища для журналістської діяльності.

В четвертому підрозділі “Виборчий процес, політики та засоби масової інформації: конфлікт інтересів” визначається, що ЗМІ висувають значні вимоги до діяльності в рамках виборчого процесу. Визначаючи їх функції у виборчому процесі, ми розрізняємо використання ЗМІ у виборчій кампанії і їх участь. Саме на це вказує аналіз сучасного виборчого законодавства. В першому випадку вони виступають переважно як виробник масово-інформаційних послуг, в другому - як самостійний суб'єкт демократії і виборчого процесу. Звідси виникають різні очікування стосовно мас медіа, різні вимоги і різні можливості для регуляції їх діяльності і різні інтереси зі сторони самих ЗМІ. Існуюче українське законодавство, що регулює їх функціонування у виборчому процесі, фактично покладає на них виконання лише агітаційної та інформаційної функції. Хоча і використання ЗМІ для інформування під час виборів майже не представлено в законодавстві України, а тих нормативно-законодавчих актів, що є в наявності, недостатньо для врегулювання такої складної царини. Фактично теж саме можна сказати і про їх участь у виборчій кампанії взагалі.

Третій розділ “Журналістська спільнота: діяльність в якості групи інтересів в Україні” спрямовано на аналіз стану групової активності та діяльності журналістської спільноти в Україні, чинників, що її зумовлюють та можливостей її впливу.

В підрозділі першому “Форми діяльності груп інтересів та їх ефективність в політичному процесі” визнається, що успіх в просуванні інтересів визначається інструментами чи ресурсами впливу, якими володіють групи. До найбільш важливих відносяться фінансова потужність і володіння власністю, оскільки вони дозволяють через вплив на економіку впливати на структуру зайнятості, державний бюджет і, відповідно, впливати на суспільні настрої і здійснювати пряму фінансову підтримку конкретним програмам. Чисельність групи впливає на її здатність чинити тиск, але, в окремих випадках, з успіхом може бути компенсована організаційною згуртованістю, а також інформацією, кваліфікацією і досвідом, яким володіють учасники групи.

Діяльність у формі структурованої організації надає групі важливі інструменти впливу на політичний процес. Організації є одним з легальних, легітимних і, як правило, законодавчо оформлених і конституційно закріплених каналів доступу до ресурсів політичного впливу. Головним чином вони діють через переконання, поради тим, хто керує, інформування громадськості та політичних лідерів про потреби й погляди тих чи інших соціальних груп, організовані дії на підтримку своїх інтересів (страйки, мітинги тощо).

Зрозуміло, що існують й інші методи задоволення групою своїх інтересів, наприклад, використання різноманітних нелегальних чи неформальних каналів, які можна вважати більш поширеними в значній кількості країн, і в Україні в тому числі. Вони базуються, зокрема, на персональних зв'язках, особистих знайомствах, в їх рамках використовуються родинні зв'язки, непотизм в усіх його формах, силовий тиск та ін.

В другому підрозділі “Мас медіа як група інтересів: захист інтересів та особливості її впливу на політичний процес” визначаються характерні риси журналістської спільноти, її позиція, ресурсні та інші можливості, окреслюються інтереси та притаманні їм загрози. На певному, конкретному прикладі, певній ситуації, коли існувала серйозна загроза інтересам журналістів (зміни до виборчого законодавства в 2005 році), показується можливість результативної діяльності журналістів в якості групи інтересів та їх можливість ефективного впливу на політичний процес.

Визнається, що загроза інтересам журналістів змогла викликати їх спільні дії, але долучилася до них невелика частина журналістів. Стосовно ж ефективності дій журналістів і того, що вони досягли врахування своїх вимог, то цьому прислужилася специфіка ситуації, що склалася. Слід враховувати, що в даному випадку “зацікавлена група”, або група, чиї інтереси також зачіпалися внаслідок певної політичної дії (наприклад, прийняття закону чи поправок до нього), спрямованої на задоволення інтересів іншої, була досить специфічною. Фактично цією групою були виключно політики, і тут їх інтереси, принаймні більшої частини з них, не надто розходилися з інтересами журналістів, оскільки положення закону могли зашкодити проведенню ними своєї передвиборчої кампанії. Для інших, принциповим було показати свою відданість принципам демократії та свободи слова в переддень виборів. Ще для когось - не псувати відносини з журналістами. Тому в даній ситуації діяльність журналістів з відстоювання своїх інтересів не зустріла практично жодної протидії, чим в великій мірі й може бути зумовлена їх ефективність.

В підрозділі третьому “Організаційні передумови впливу журналістської спільноти в Україні на політичний процес” досліджується організаційна структура журналістської спільноти. Визначається, що чинником, який може допомогти вирішити проблему комунікації в журналістській спільноті, є утворення організаційних структур, які могли б бути центрами прикладення зусиль усіх членів даної групи.

Відстежуються утворення та специфіка діяльності журналістських профспілок та правозахисних організацій, що займаються відстоюванням прав журналістів і моніторингом їх порушень - Незалежної медіа-профспілки України, Спілки журналістів України, Інституту медіа права, Інституту масової інформації. Описуються можливості впливу на політичний процес та тенденції розвитку журналістських організацій.

Детальна увага приділяється спробі впливу на політичний процес в Україні за допомогою проведення річного моніторингу тиску на ЗМІ і складання, за його результатами, всеукраїнського рейтингу “Вороги преси”. Визначається, що для більшості журналістів відчутною є потреба наявності ефективної профспілки, головним завданням якої вони бачать здійснення контролю за роботодавцем щодо дотримання трудового законодавства.

В підрозділі четвертому “Тенденції диференціації і вдосконалення діяльності груп інтересів в сучасній Україні” визначається, що до числа фундаментальних макрополітичних передумов даного явища належить транзитивна природа політичної сфери та суспільства сучасної України, що досі не набули сталого, завершеного вигляду. Особливо наочно специфіка їх політичного розвитку відбивається на елітарній частині політикуму. Нестійкість та непрозорість схем рекрутування, неврегульованість механізмів зміни елітарних угруповань породжує стрімкі зміни у складі і конфігурації груп інтересів. У постійному змаганні за владні позиції одні домінуючі групи змінюють інші.

На даному етапі, в Україні відбуваються початкові процеси інституціоналізації груп інтересів, артикуляції й боротьби за здійснення цих інтересів. Зовнішня динаміка груп інтересів, яка має, переважно, спрямовуватися на державні органи, гальмується недовірою до них, невисокою їх репутацією, тим, що в суспільній свідомості вони сприймаються як чутливі лише до підкупу. Нестача коштів для підкупу і можливостей до його організації приводить до визнання власного безсилля. Тому важливою причиною невисокої активності груп слід визнати очікування неефективності затрачених зусиль, неефективності своєї діяльності і меншовартості свого впливу.

У висновках зазначається, що засоби масової інформації являють собою галузеву групу інтересів зі своїми власними специфічними інтересами, але в той же час вони є середовищем для діяльності інших груп інтересів - власників та журналістської спільноти, окремої професійної групи інтересів. Крім того групи в рамках останньої можуть структуруватися за фаховою ознакою - робітники преси чи “телевізійники”, спортивні репортери тощо.

Відносини між власниками та найманими працівниками журналістами багато в чому відтворюють традиційні принципи відносин роботодавців та найманих працівників, формуючи ключове для загальної діяльності ЗМІ протистояння. Можливим його вирішенням є налагодження соціального партнерства, предметним вираженням якого для мас медіа є укладення редакційної угоди, як одного з прикладів соціального контракту.

При її формуванні граничними умовами мають виступати об'єктивні інтереси робочого колективу як специфічної групи інтересів і вона повинна містити домовленості про заробітну плату, визначення тривалості робочого часу, умов праці, гарантії соціального страхування тощо.

Кожна з груп, існуючих в ЗМІ, намагається справляти вплив на політичний процес в Україні з метою більш повного задоволення своїх інтересів. При цьому, якщо для журналістів, фактично, єдиними можливими формами відстоювання своїх групових інтересів є легальні, то власники можуть застосовувати і різноманітні непрозорі та не публічні форми впливу.

Якщо говорити про найбільш загальні вимоги журналістської спільноти, то вони мають бути пов'язані, в першу чергу, зі здійсненням їх функціональних обов'язків, з гарантіями, які має надавати їм держава, стосовно провадження їх професійної діяльності. Їх вимоги мають стосуватися: коректності законодавства про дифамацію, питань відкритості та прозорості влади та ефективного захисту інформаторів, реформування системи оподаткування фонду оплати праці, яка б сприяла легалізації заробітної плати журналістів, а також встановлення рівних соціальних гарантій, зокрема пенсійних, для всіх журналістів суспільно-політичних видань, незалежно від форми власності, з урахуванням специфіки журналістської діяльності, застосувавши норми, методику та порядок нарахування пенсій державним службовцям.

Сформульовано основні форми діяльності груп інтересів - структурована організація, неформальне об'єднання, проблемна асоціація. Визначено особливості та можливості застосування кожної з форм та притаманні їм методи діяльності.

Особливі вимоги висуваються ЗМІ стосовно участі у виборчому процесі. При цьому варто розрізняти використання ЗМІ у виборчій кампанії і їх участь, саме на це вказує аналіз сучасного виборчого законодавства. В першому випадку ЗМІ виступають переважно як виробник масово-інформаційних послуг, в другому - як самостійний суб'єкт демократії і виборчого процесу. В залежності від того, ким виступає той чи інший ЗМІ, відрізняється обсяг прав та повноважень, на які він претендує, і відрізняються їх можливості щодо впливу на політичний процес.

ЗМІ та журналістська спільнота мають, в цілому, значні можливості для ефективного впливу на політичний процес в Україні завдяки тому, що займають стратегічну позицію в рамках суспільства. Якщо решта груп інтересів мусять привертати увагу ЗМІ для того, щоб бути почутими широкими колами громадськості, щоб донести своє послання до мас, то журналісти, фактично, мають постійну можливість висловити свою позицію, проголосити про порушення своїх інтересів. Про страйк робітників ми можемо дізнатися лише за посередництва журналістів та ЗМІ. На противагу цьому страйк журналістів телевізійників відразу буде помітним і не обов'язково потребуватиме посередництва інших ЗМІ. Тому журналістів можна розглядати потенційно як одну з найбільш ефективних та вдалих груп інтересів в Україні. Проте, цей потенціал не свідчить про достатню ефективність їх діяльності на нинішньому етапі.

Головні положення дисертаційного дослідження викладені в таких публікаціях

Основні праці

1. Демченко О. Діяльність засобів масової інформації як групи інтересів в Україні // Грані. - 2006. - № 5. - С. 135 - 140.

2. Демченко О. Діяльність груп інтересів в Україні // Політичний менеджмент. - 2006. - № 6. - С. 89 - 97.

3. Демченко О. Лобізм в системі представництва групових інтересів: можливості й напрямки регулювання // Вісник Дніпропетровського університету. - Серія: Філософія. Соціологія. Політологія. - 2006. - Випуск 14. - С. 291 - 298.

4. Демченко О.А. ЗМІ в громадсько-політичних процесах в Україні // Грані. - 2007. - № 1. - С. 146 - 151.

Додаткові праці

1. Демченко О. Лобіювання в процесі соціальної взаємодії держави та суспільства: можливості неурядових організацій // Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту: Матеріали III науково-практичної конференції. - Донецьк: ДонДУ, 2006. - С. 76-78

2. Демченко О.А. Етичний кодекс журналістів: вплив навчального процесу // Роль кафедр соціально - гуманітарних дисциплін у формуванні морально - етичної культури студентів: Матеріали Регіональної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Видавництво ДНУ, 2006. - С. 82 - 86.

3. Демченко О.А. Становлення інституту вільних ЗМІ в Україні: боротьба за права журналістів // Вісник Ужгородського національного університету. - Серія: Філософія. Соціологія. Політологія. - 2006. - №5. - С. 53 - 61.

Размещено на Allbest.ru