Размещено на http://www.allbest.ru/

Україна в геополітичних інтересах країн середнього сходу: Туреччини, Ірану, Афганістану

Розвиток міжнародних відносин протягом усього XX століття визначався умовами захисту і реалізації геополітичних інтересів окремих суб'єктів світової політики. Для України, як молодої незалежної держави, проблема створення повноцінної зовнішньополітичної системи засобів, механізмів та форм забезпечення національних інтересів на міжнародній арені є стратегічною складовою національної безпеки. Значимість дослідження проблематики реалізації геополітичних інтересів України на Середньому Сході зумовлена впливом, який справляють Туреччина, Іран та Афганістан на українську зовнішньополітичну стратегію в регіоні в цілому, а також геополітично обумовлена важливість кожної з обраних для аналізу країн в контексті розвитку двостороннього співробітництва України з даними державами.

Для України - держави, що проголосила за ціль на міжнародній арені захист власних геополітичних інтересів виключно мирними засобами, надзвичайну цінність в практичній площині представляє дослідження і створення цілісної картини розуміння основних геополітичних інтересів країн, в розвитку відносин з якими зацікавлена Україна. Турецька Республіка, Ісламська Республіка Іран і Республіка Афганістан є, з огляду на сучасні тенденції глобальної взаємопов'язаності суб'єктів міжнародних відносин, одними з найважливіших складових близькосхідної регіональної політики. Особливості геополітичного місцезнаходження України та об'єктивна зацікавленість нею з боку держав Середнього Сходу об'єктивно спонукають до поглибленого вивчення проблематики геополітичних інтересів Туреччини, Ірану та Афганістану відносно України. З іншого боку важливість використання Україною власних геополітичних переваг у процесі міжнародного спілкування обумовлює необхідність теоретичного обґрунтування практичних переваг від співробітництва в напрямку Середнього Сходу.

Означені обставини визначають актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках комплексної наукової програми науково-дослідницьких робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розбудова державності України» № 0196U015204. У рамках означеної програми дисертація відображає один з напрямків наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка №01БФ048-01 «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України».

Метою дисертаційного дослідження є з'ясування геополітичних інтересів Туреччини, Ірану, Афганістану щодо України, з огляду на геополітичний аналіз сучасного стану, тенденцій розвитку і перспектив міждержавного співробітництва між Україною і країнами Середнього Сходу.

Для реалізації цієї мети ставились такі завдання:

ь з'ясувати характер та особливості історичного коріння і географічних факторів, що визначають основоположні засади співпраці України з країнами Середнього Сходу;

ь проаналізувати геополітичну кон'юнктуру та геостратегічні імперативи сучасних інтересів Туреччини, Ірану й Афганістану відносно України, виходячи з фундаментальних принципів створення глобальної міжнародної системи мирного співробітництва між державами;

ь з'ясувати географічні переваги та політичні прерогативи середньосхідної політики України відносно Туреччини, Ірану й Афганістану з огляду на геополітичні чинники зацікавленості даних держав Середнього Сходу у поглибленні співробітництва з Україною;

ь здійснити порівняльний аналіз спільних геоекономічних переваг розбудови дво- та багатостороннього співробітництва між Україною та країнами Середнього Сходу;

ь з'ясувати особливості та специфіку геополітичних інтересів кожної з країн, які розглядаються (Туреччини, Ірану, Афганістану), відносно України і визначити яка складова є домінуючою в інтересах досліджуваних держав;

ь дослідити гуманітарні й історичні підстави необхідності стимулювання розвитку євразійської співпраці з огляду на зовнішньополітичні інтереси та цілі середньосхідних держав щодо України.

Об'єктом дослідження є геополітичні інтереси Туреччини, Ірану та Афганістану щодо України.

Предметом дослідження є місце України в геополітичних інтересах означених країн Середнього Сходу.

Методологія дослідження базується на загальних принципах логіки, об'єктивності та діалектики, які передбачають об'єктивний опис і аналіз подій та явищ на основі науково-критичної інтерпретації різноманітних джерел, а також на використанні методу геополітичного аналізу, методу критичного раціоналізму, системного, емпірико-аналітичного й статистичного підходів.

Наукова новизна дисертації визначається передусім оригінальністю підходу автора до аналізу шляхів поглиблення співробітництва України з державами Середнього Сходу, який полягає у з'ясуванні геополітичних інтересів Туреччини, Ірану і Афганістану стосовно України, а також впливу означених інтересів на формування і розвиток співробітництва обраних для дослідження країн. У такій постановці і в межах таких дослідницьких завдань проблема спеціально не досліджувалася.

Це загальне визначення наукової новизни дослідження конкретизується у таких його найголовніших результатах:

ь з урахуванням досягнень української та зарубіжної (передусім, російської) наукової думки‚ а також широкого кола документів‚ у дослідженні визначено місце України в геополітичних інтересах країн Середнього Сходу: Туреччини, Ірану, Афганістану;

ь на основі аналізу геополітичних інтересів Туреччини, Ірану та Афганістану щодо України встановлено пріоритетні сфери відносин і перспективні напрямки співпраці України з зазначеними країнами, виявлено основні моменти співпадіння політичних, економічних та гуманітарних інтересів держав Середнього Сходу і України;

ь встановлено і проілюстровано конкретними фактами історичну спадщину відносин країн Середнього Сходу: Туреччини, Ірану та Афганістану з Україною, з'ясовано вплив історичного підґрунтя на геополітичні імперативи сучасного міждержавного співробітництва;

ь на основі співставлення геополітичних стратегій держав Середнього Сходу і України обґрунтовано положення про мирну природу геополітичних інтересів України, що формується на засадах диверсифікації джерел енергопостачання, багатовекторності, економізації і прагматизації національної зовнішньої політики;

ь з'ясовано вплив чинників взаємовигідного використання географічних переваг розташування та відносного співпадіння довготривалих політичних планів щодо міжнародної та регіональної політики на Євразійському континенті на функціонування геополітичних інтересів держав Середнього Сходу щодо України;

ь з'ясовано суть геополітичної місії України як держави, розташованої на межі Європи і Азії, що об'єктивно покликана сприяти поєднанню двох дихотомних цивілізаційних масивів континенту та збалансуванню національних інтересів з геополітичними стратегіями держав Середнього Сходу: Туреччини, Ірану, Афганістану;

ь виявлено і залучено до наукового аналізу новий фактичний матеріал, що зберігається в архівних фондах Міністерства Закордонних Справ, аналітично-статисничних відділах посольств Турецької Республіки, Ісламської Республіки Іран в Україні, який уточнює уяву про справжні чинники формування і реалізації геополітичних інтересів країн Середнього Сходу щодо України.

Практичне значення дисертації полягає в придатності її матеріалів, висновків і рекомендацій для використання відповідними зацікавленими сторонами й учасниками політичного життя України і країн Середнього Сходу для аналізу і визначення геополітичних інтересів Туреччини, Ірану, Афганістану відносно України. Вони можуть бути використані у практичній діяльності органів державного управління для вирішення специфічних проблем, що виникають в галузі захисту національних інтересів України при здійсненні зовнішньополітичної діяльності на теренах Середнього Сходу, в процесі розвитку двостороннього співробітництва з Туреччиною, Іраном та Афганістаном, а також в навчальному процесі вищих навчальних закладів при підготовці спецкурсів з проблем регіональної політики України, відносин України з країнами Середнього Сходу, геополітичної стратегії України та ін.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації пройшли апробацію у виступах автора на трьох наукових конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів та студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка в м. Києві (2001, 2002, 2004 рр.) та на круглих столах «Україна - Іран: культурне, економічне та політичне співробітництво» в м. Києві (2000, 2003 рр.).

Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в п'яти наукових статтях автора.

Структура дисертації визначається її метою та завданнями. Робота складається із вступу, 5 розділів, висновків, списку використаної літератури.

Загальний обсяг дисертації становить 227 сторінок, у т.ч. основна частина - 207 сторінок. Список використаних джерел та літератури - 20 сторінок.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, охарактеризовано загальний стан її дослідженості в науковій літературі. Визначено мету і завдання дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру й обсяг.

У першому розділі «Історіографія, джерела, методологія дослідження» аналізується стан наукової розробки теми, подано класифікацію джерел, що стали основою для написання дисертаційної роботи, описано методи, на основі яких проводилось дослідження.

Автор виходить з того, що ключовими питаннями дисертації є дослідження проблем, пов'язаних з сучасними геополітичними інтересами Туреччини, Ірану та Афганістану відносно України, їх практичне значення для визначення української національної зовнішньополітичної стратегії в регіоні Середнього Сходу, теоретичне обґрунтування спільних та розбіжних геополітичних пріоритетів України і середньосхідних країн.

Оскільки тема дослідження охоплює відносно нетривалий історичний період, це зумовило відсутність спеціальних узагальнюючих наукових праць, присвячених питанню аналізу та систематизації геополітичних інтересів Туреччини, Ірану та Афганістану відносно України, а також геополітичної місії України на Євразійському континенті. Водночас, з огляду на важливість проблеми дослідження, різні її аспекти тією чи іншою мірою вже були об'єктом наукового аналізу у працях істориків, соціологів та політологів.

Геополітичні інтереси Туреччини, Ірану та Афганістану в регіоні Середнього Сходу, їхній генезис та сучасний стан висвітлено у значній кількості праць зарубіжних вчених, політичних діячів та аналітиків. У роботі аналізуються праці Артамонова М., Рибакова Б., Філіна Ф., Сахарова А., Данціга Б., Васільєва Л., Дугіна А., Гаджиєва К., Тихонравова Ю., Нартова Н., Сафарова Р., Бусигіної І., Ямскова А., Хачагурова В., Іванова І., Князєва А., Агаєва К., Алієва С. та ін. Вони видаються автору корисними з позицій можливості порівняння наукових підходів українських і російських вчених щодо стану, формування та реалізації геополітичних інтересів Туреччини, Ірану, Афганістану в структурі регіональних відносин та виокремлення перспективних засад реалізації зовнішньополітичних інтересів України на Середньому Сході.

Серед праць західних дослідників слід виділити передусім дослідження Кісінджера Г., Бжезинського З., Жоржа Б., Гантінгтона С., Мартіна Ш., Назлана Ертана, Хаміда Байота, Даї Рувшанделя, Саїда Козема Саджот Пура, Ахмеда Гані, Абдулли Джейлякі, Сафаутдіна Табараййона, Маріам Мір-Ахамаді, Кальом Реза Наджоті, Мухамад Сарір Еброгіма, Зарокі Аббоса Амірі, Абдула Реза Махдаві, Алі Реза Азканді, Мустафи Шуаййона і ряду ін., присвячені проблемам геополітики, концепціям регіональної безпеки, процесам глобалізації. Ці праці становлять інтерес насамперед з огляду на те, що демонструють розуміння даної проблеми науковцями країн, досвід яких у створенні теоретичної основи для реалізації національних інтересів держав на міжнародній арені виходить з особливостей геополітичного розташування та геостратегічної конфігурації їхніх інтересів. Крім того, аналіз означених праць дає можливість виявити у світовій політологічній думці деякі закономірності у розвитку підходів до проблеми геополітичних детермінант та міжнародно-політичних імперативів здійснення зовнішньої політики окремими державами.

Оцінюючи безсумнівний внесок зарубіжних, насамперед російських, вчених у дослідження проблем геополітичних інтересів країн Середнього Сходу і відзначаючи при цьому відчутну розбіжність поглядів у цих питаннях, слід, разом з тим, зазначити, що безпосередній предмет даної дисертації - Україна в геополітичних інтересах країн Середнього Сходу: Туреччини, Ірану, Афганістану - у них практично не розглядається.

Важливу складову історіографії проблеми становлять роботи вітчизняних вчених. У розділі аналізується внесок у дослідження проблем геополітичної орієнтації України та геополітичних інтересів Туреччини, Ірану, Афганістану праць С. Рудницького, А. Кримського, В. Рубеля, І. Гуржія, В. Бережинського, І. Шекери, О. Дергачова, О. Бєлова, Д. Базіва, Г. Перепелиці, В. Литвина, Б. Гуменюка, Ф. Рудича, О. Коппель, О. Івченка, А. Зленка, І. Овсія, С. Павлова, К. Мезенцева, М. Ксьондзик, І. Майдана, В. Скачко та інших. Їхні дослідження містять цінний теоретичний і фактичний матеріал, що дає можливість визначити основні напрямки розвитку процесів, пов'язаних із формуванням та функціонуванням системи геополітичних інтересів середньосхідних держав відносно України.

Однак і означені праці українських дослідників, з огляду на свою тематичну спрямованість, не аналізують спеціально проблему ролі й місця України в геополітичних концепціях Туреччини, Ірану, Афганістану як чинника європейської політики згаданих держав, а також як фактора наявних і гіпотетично можливих переваг від поглиблення двостороннього співробітництва з Україною. Разом з тим, вони дають ґрунтовний базовий матеріал для подальших наукових пошуків у цьому напрямі.

Джерела, використані при написанні дисертації, умовно можна поділити на кілька основних груп: законодавчі акти відповідних міжнародних регіональних організацій; законодавчі акти вищих органів державної влади України, Туреччини, Ірану, Афганістану; двосторонні законодавчі акти; архівні матеріали Міністерства закордонних справ України; документи дипломатичних представництв Туреччини, Ірану та Афганістану в Україні; статистичні матеріали; наукові політологічні видання в країнах Середнього Сходу, періодична преса. У розділі з'ясовується інформаційна цінність кожної з означених груп джерел для дослідження місця і ролі України в геополітичних інтересах Туреччини, Ірану, Афганістану.

В основу дослідження покладено метод геополітичного аналізу, який, на думку автора, є найбільш ефективним при з'ясуванні сутності геополітичних інтересів України та обраних країн Середнього Сходу, оскільки дозволяє аналізувати проблематику з високим ступенем достовірності висновків. У плані розв'язання поставлених у дисертації завдань ефективними виявилися також статистично-аналітичний, порівняльно-аналітичний, конкретно-історичний методи.

Метод системного аналізу використовувався для комплексного дослідження факторів глобального, регіонального та локального впливу на реалізацію зовнішньополітичної стратегії України, а також для вичленення й аналізу геополітичних детермінант економічної і політичної діяльності в регіоні Середнього Сходу. Метод співставлення використовується для аналізу спільності та розбіжності політико-правових факторів та соціально-економічних чинників співробітництва України окремо з кожною державою Середнього Сходу, а також з огляду на спільні тенденції в регіональних політиках країн.

У другому розділі дисертації «Історико-географічні основи співпраці України з країнами Середнього Сходу» досліджується комплекс проблем, пов'язаних із появою й розвитком геополітичних інтересів середньосхідних держав щодо України, зроблено спробу виокремити географічні детермінанти співробітництва України з Туреччиною, Іраном, Афганістаном в історичному контексті, а також окреслено шляхи впливу геополітичних інтересів окремих держав Середнього Сходу на створення і функціонування системи захисту зовнішньополітичних національних інтересів України, орієнтуючись на спільне і відмінне в міжнародній політичній традиції середньосхідних держав. Обґрунтовується безперервність історичної лінії розвитку відносин України з країнами Середнього Сходу, що підтверджується археологічними, етнологічними та етнолінгвістичними дослідженнями.

Одним з важливих елементів історико-географічних основ співпраці, що входить до структури об'єкту аналізу геополітичних інтересів країн Середнього Сходу стосовно України є спадкоємність двостороннього співробітництва, коріння якого лежить на ґрунті етнічної, політичної та соціальної традицій розвитку відносин між виокремленими країнами.

На основі аналізу політичних тенденцій формування української державності, робиться висновок про перманентно зростаючу сутнісну наповненість геополітичних інтересів середньосхідних держав стосовно України, яка з особливою гостротою проявляється в періоди існування України в якості відносно єдиного національно-державного організму, а саме в період розвитку Київської Русі та боротьби за національну ідентичність Козацької держави. Протягом даних епох структурувалась і закріпилась на рівні специфічних засобів зовнішньополітичної діяльності особлива геополітична стратегія середньосхідних держав, яка виходила з розуміння визначальних детермінант геополітичної унікальності територіального розташування України, сприятливих природнокліматичних умов, особливих можливостей для розвитку торгівельно-економічної співпраці.

В зв'язку з цим в розділі показано, що Україна, навіть перебуваючи в географічних межах Російської імперії, не припиняла розвивати економічні та гуманітарні відносини з Середнім Сходом. Обмеження здатності використовувати власну енергію інтровертно давало змогу екстравертної реалізацій внутрішнього потенціалу України у стосунках з Туреччиною, Іраном, Афганістаном.

У розділі з'ясовується, що приблизно з однаковою ефективністю використовувалась геополітична зацікавленість Україною з боку держав Середнього Сходу і в період радянської історії. Економічний ефект та зиск, на відміну від політичного, в цей період продовжив попередні і зародив нові позитивні тенденції українсько-турецького, українсько-іранського, українсько-афганського співробітництва, які були підкріплені відповідними офіційними документами.

У підсумках до розділу обґрунтовано висновок про те, що історія співробітництва України та держав Середнього Сходу позначилась тенденціями неперервності та спадковості, а географічні детермінанти розташування української держави протягом усієї її офіційно дослідженої історії виконували роль фундаментального інтегратора зовнішньополітичних інтересів середньосхідних держав та міжнародних інтересів України.

У третьому розділі роботи - «Політична компонента системи геополітичних інтересів країн Середнього Сходу щодо України» зосереджено увагу на політичних факторах, засобах, механізмах і формах обґрунтування і артикуляції геополітичних інтересів держав Середнього Сходу відносно України, а також зроблено спробу на основі аналізу впливу глобальної системи міжнародно-політичної взаємозалежності - вичленити можливі перспективи використання співпадіння геополітичних пріоритетів Туреччини, Ірану, Афганістану згідно зовнішньополітичних цілей України.

На основі аналізу подій, пов'язаних з еволюцією політичних відносин незалежної України, обґрунтовується теза про особливу геополітичну роль Української держави на євразійській площині міждержавних зносин. Піддано аналізу імперативи геополітичної взаємозалежності держав та їх регіональних вимірів політики, що так чи інакше контактують або дотикаються одна до одної. Простежується, що вісь регіональної політики України, Туреччини, Ірану та Афганіcтану проходить через їхні двосторонні і багатосторонні відносини, через вплив потужних світових геополітичних гравців, якими є, зокрема, США та Росія, на генезис геополітики в регіоні в цілому.

Обгрунтовується висновок про те, що, зважаючи на геополітичну стратегію України, базисом якої є першочерговий захист зовнішньоекономічних інтересів шляхом економізації зовнішньої політики, виходячи з географічних переваг розташування на перехресті трансєвразійських комунікацій та з огляду на значну роль, що відіграють на Середньому Сході Туреччина, Іран та Афганістан - політична складова взаємних геополітичних інтересів в рамках відносин України з країнами Середнього Сходу створює повноцінні базові умови розвитку як дво-, так і багатостороннього співробітництва.

У підсумках до розділу, автор, відзначаючи високу актуальність і гостроту проблеми осмислення геополітичних інтересів середньосхідних держав відносно України, обгрунтовує висновок про те, що її вирішення може стати важливим чинником пожвавлення як вказаних двосторонніх відносин, так і перспектив реалізації стратегічних українських зовнішньополітичних інтересів.

У четвертому розділі «Геоекономічні основи співробітництва країн Середнього Сходу: Туреччини, Ірану та Афганістану з Україною» розглядаються питання, присвячені сучасному стану двостороннього та багатостороннього економічного співробітництва середньосхідних держав з Україною, з огляду на геополітичні фактори економічних переваг і перспектив розвитку співпраці Туреччини, Ірану, Афганістану з Україною.

Теоретично обґрунтовано, що процес активізації зовнішньоекономічної активності суб'єктів міжнародних відносин, який характеризується активним розвитком глобалізаційних тенденцій, поступово робить прозорими межі між зовнішньою і внутрішньою політикою окремих держав. На основі опрацювання статистичних даних Міністерства закордонних справ України, висловлюється припущення, що використання Україною зовнішніх та внутрішніх чинників в контексті розширення співробітництва з Туреччиною, Ісламською Республікою Іран та Афганістаном створить додаткові сприятливі умови для просування економічних реформ, відродження виробництва, вирішення соціальних проблем, покращення інвестиційного клімату, підвищення довіри до держави з боку зарубіжних ділових кіл, ефективного використання геоекономічних переваг України, які є похідними від її географічного положення, умов промислового виробництва та науково-технічних можливостей.

Здійснений у розділі аналіз засвідчує, що формування ефективної економічної моделі зовнішньополітичного захисту Україною національних інтересів в контексті відносин з країнами Середнього Сходу: Туреччиною, Іраном та Афганістаном логічно взаємопов'язаний з проблемами інтегрування України до євразійських проектів транскордонного комунікаційного сполучення з метою використання власного транзитного потенціалу, залученням інвестицій з країн Середнього Сходу, розвитком двостороннього торговельно-економічного співробітництва з Туреччиною, Іраном, Афганістаном та захистом інтересів українського товаровиробника шляхом створення сприятливого юридично-правового і дипломатичного полів з метою нарощування експорту на ринки зазначених країн.

На основі аналізу і співставлення різноманітних фактів, явищ, подій обґрунтовано висновок про те, що стратегічні геоекономічні інтереси Туреччини, Ірану, Афганістану, з погляду розвитку євразійського співробітництва, в основному співпадають з геостратегічними цілями України, що для української сторони матеріалізується в зовнішньополітичних спробах ефективного входження української економіки до світової системи господарства, сприянні розвитку збалансованого торговельно-економічного співробітництва з державами світу, просуванні українських товарів на перспективних ринках, формуванні міжнародного іміджу нашої держави як інвестиційно привабливого партнера, якнайширшому використанні транзитного потенціалу України.

У п'ятому розділі роботи «Гуманітарна складова геополітичних інтересів країн Середнього Сходу щодо України» зосереджено увагу на гуманітарних чинниках геополітичних інтересів держав Середнього Сходу відносно України, а також впливі гуманітарної сфери співробітництва на формування та реалізацію геополітичних інтересів середньосхідних держав щодо України.

Обгрунтовується положення про те, що факторами, які безпосередньо впливають на формування гуманітарних відносин між Україною та країнами Середнього Сходу і стимулюють їх поглиблення є геостратегічна роль держав у регіональній та міжнародній політиці, економічні переваги, які породжуються елементами взаємодоповнюваності і взаємовигідності зближення економічних потенціалів та історична спадщина відносин.

Здійснений у розділі аналіз засвідчив, що спільність проблем, пов'язаних з географічним розташуванням України, Туреччини, Ірану та Афганістану на перетині багатоманітних, часто суперечливих інтересів суб'єктів міжнародних відносин, змушують ці держави шукати таких форм відносин, які б носили мирний і взаємовигідний характер. Тому саме завдяки динамізації процесу розвитку гуманітарного співробітництва між собою та іншими регіональними й субрегіональними силами Україна, Туреччина, Іран та Афганістан мають змогу забезпечити власну безпеку, політичну стабільність та економічний розвиток.

На прикладі конкретних фактів обгрунтовано висновок про те, що багатоманітна міждержавна палітра спілкування в сферах культури, освіти, науки, інформації, туризму і спорту між Україною та країнами Середнього Сходу - Туреччиною, Іраном, Афганістаном - значною мірою визначає ступінь політичної наближеності держав, стимулює або стримує отримання економічних вигод в процесі офіційних, неофіційних та підприємницьких контактів. Вагомим позитивом зносин в гуманітарній сфері залишається їх мирний і взаємовигідний характер, оскільки саме завдяки розгалуженню дотичних гуманітарних сфер міждержавного співробітництва зростають можливості врегулювання спірних випадків і навіть складних конфліктних ситуацій.

У висновках дисертації автор подає основні наукові підсумки дослідження:

1. Геополітичні інтереси країн Середнього Сходу відносно України характеризуються тривалим історичним підґрунтям розвитку співпраці. Історичні підстави налагодження взаємовигідного співробітництва між Україною та країнами Середнього Сходу є достатніми, щоб стимулювати розвиток євразійської співпраці на сучасному етапі в цілому та сприяти розширенню кола дотичних ліній геополітичного співпадіння інтересів України та Туреччини, Ірану, Афганістану. Територія України, межуючи з декількома цивілізаціями і культурами в процесі історичного розвитку слугувала, з одного боку, транзитною площиною безперервних переселень і розселень, а з іншого - генератором цивілізаційного розвитку різноманітних народів Євразії, тому історичні передумови та чинники сучасних геополітичних інтересів країн Середнього Сходу в своїй структурі залишають місце парадигмі історичної доцільності розвитку співробітництва з Україною.

2. Характер геополітичної кон'юнктури та геостратегічних імперативів розвитку співробітництва України і країн Середнього Сходу, в контексті сучасних тенденцій розвитку міжнародних відносин та впливу третіх країн на вибір геополітичної стратегії вказаними державами в процесі розбудови зносин між собою, дозволяють припустити подальше зростання ступеня глобальної взаємозалежності та взаємовпливу суб'єктів міжнародного співтовариства один на одного, а також необхідність врахування багатоманітного спектру зовнішньополітичних інтересів інших держав при виборі власної геополітичної стратегії.

3. На процеси взаємовигідних відносин країн Середнього Сходу з Україною впливають дві групи чинників. Перша з них пов'язана із стратегічно вигідним і взаємодоповнюючим географічним розташуванням України, Туреччини, Ірану та Афганістану на перетині трансєвразійських комунікацій, яка лежить біля витоків активного пропагування ідей створення «Нового Шовкового Шляху» в проекті TRASECA. Друга група має своєю основою зовнішньополітичну стратегію України, яка диктується спільними геополітичними прерогативами мирного розвитку всієї системи міжнародних відносин.

4. Характер зовнішньополітичних намірів України у відносинах з Туреччиною, Іраном, Афганістаном за своїм принциповим змістом відповідає прописаним в національних концепціях України цілям: захисту власних інтересів на міжнародній арені шляхом економізації зовнішньої політики, диверсифікації джерел енергозабезпечення української економіки та багатовекторної зовнішньополітичної стратегії приорітетів. Оскільки геополітичні інтереси Турецької Республіки в басейні Чорного моря, геостратегічні наміри Ісламської Республіки Іран щодо виходу на нові ринки енергоносіїв імпортозорієтнованих економік та потреб імпорту сучасних технологій і наукоємної продукції відповідають національним інтересам України, а міжнародно-політичне та внутрішньо-економічне становище Афганістану потребує гуманітарної і економічної підтримки ззовні, що теж може бути використане Україною з метою отримання вигідних контрактів на відбудову зруйнованої багатолітньою війною країни, роль і місце України в процесі налагодження стратегічного геоекономічного співробітництва з країнами Середнього Сходу опирається на імперативи узгодження спільних фактичних і потенційних геополітичних інтересів, а також ефективного використання наявної політико-правової та соціокультурної бази співпраці.

5. Гуманітарна складова стосунків України з Туреччиною та Іраном з одного боку створює додаткові можливості і підстави для гармонізації та поглиблення співробітництва з даними країнами і в інших галузях, з іншого - відкриває широке коло перспектив для реалізації Україною місії поєднувального цивілізаційного моста між Східною і Західною культурами.

За результатами дослідження в дисертації сформульовано також рекомендації щодо перспектив розвитку співробітництва України з державами Середнього Сходу: Туреччиною, Іраном, Афганістаном. Основний їх зміст зводиться до врахування специфічних особливостей геополітичних інтересів середньосхідних держав при здійсненні зовнішньої політики в східноєвропейському напрямі, а також віднайдення ефективної моделі гармонізації українських інтересів з геополітичними інтересами даних держав в структурі євразійського співробітництва. Конструктивному розвитку двосторонніх відносин з Туреччиною, Іраном та Афганістаном сприяло б, на думку автора, докладання зусиль в напрямку поглиблення Україною участі в економічному житті держав Середнього Сходу з метою модернізації народного господарства країн регіону, окреслення секторів взаємовигідного торгівельного обміну товарами та послугами з Туреччиною, Іраном та Афганістаном, з'ясування шляхів залучення України до співпраці з регіональними інтеграційними утвореннями Близького Сходу, а також виокремлення галузей перспективного науково-технічного співробітництва зі згаданими країнами. Обгрунтовується можливість використання традиції спадковості у зносинах України з країнами Середнього Сходу, беручи до уваги значні успіхи розвитку співробітництва зі згаданими країнами в історичному контексті, особливо з огляду на місце і роль України в процесі міжнародної політичної і економічної діяльності у складі колишнього Радянського Союзу в регіоні Близького та Середнього Сходу.

Список опублікованих праць

1.Історична парадигма сучасних відносин України з країнами Середнього Сходу: Туреччиною, Іраном та Афганістаном // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип.27.Ч III - К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2001. - С. 25-31.

2.Геополітична кон'юнктура та геостратегічні імперативи співробітництва України з країнами Середнього Сходу: Туреччиною, Іраном та Афганістаном // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип.28.Ч.II - К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2001. - С. 80-86.

3.Економічна складова геополітичних інтересів України у відносинах з країнами Середнього Сходу: Туреччиною, Іраном, Афганістаном // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 31. Ч. II - К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. - С.27-28.

4.Геоекономічні фактори співробітництва України з країнами Середнього Сходу: Туреччиною, Іраном та Афганістаном // Дослідження світової політики: Збірник наукових праць. - Вип.21. - К.2002. - С. 118-126.

5.Споріднена природа локальних вогнищ конфліктогенності на Близькому Сході: геополітичний аспект. // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип. 6. Ч ІІ - К.: РВЦ «Київський університет», 1998. - С. 127-130.

геополітичний міждержавний україна співробітництво

Размещено на Allbest.ru