Забезпечення прав і свобод людини у процесі соціально-політичного реформування українського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ У ПРОЦЕСІ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РЕФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

СКОМАРОВСЬКИЙ Валерій Олегович

УДК 242. 7: 316.37

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціально-гуманітарних дисциплін Європейського університету

Науковий керівник -

кандидат філософських наук, професор

Тимошенко Зоя Іванівна,

Європейський університет, перший проректор.

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор

Пахарєв Анатолій Дмитрович,

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, головний науковий співробітник відділу теоретичних та прикладних проблем політології;

кандидат політичниз наук

Бульбенюк Світлана Степанівна,

Національний університет імені М. П. Драгоманова, викладач кафедри методики соціально-гуманітарних дисциплін.

Провідна установа -

Київський національний університет будівництва і архітектури, кафедра політичних наук.

Захист відбудеться “24” червня 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат політичних наук М.Д. Ходаківський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність наукового дослідження проблеми забезпечення прав і свобод людини у процесі соціально-політичного реформування українського суспільства визначається наявністю методологічних проблем осмислення сучасного політичного процесу в Україні, обумовлених потребами практики, необхідністю ґрунтовного наукового з'ясування характеру тих змін, що відбуваються в політичному житті нашої країни, Європи і світу на початку ХХІ століття. Методологія соціального пізнання, яка домінувала донедавна, багато в чому виявилась неефективною і навіть хибною. Вона визначається тим фактом, що в радянському просторі проблема прав і свобод людини залишалась на периферії соціогуманітарних досліджень, поставала в негативному забарвленні як об'єкт буржуазної науки. Тому адекватний загальний аналіз сутності, природи, структури прав і свобод відповідний національному менталітету українського народу, а також дослідження чинників формування громадянського суспільства, без якого неможливе утвердження політичної свободи в модерній Україні, вимагає переосмислення як світової, так і вітчизняної спадщини, яку важко чи й взагалі неможливо описати за ознаками класичних політологічних систем. Відповідно “емпіричною” формою актуальності та теоретичної значущості проблеми утвердження прав і свобод може слугувати (і слугує) загальногуманітарний дискурс, що інтенсивно артикулюється сьогодні як в незалежній Українській державі, так і в інших посткомуністичних країнах.

Історичні ретроспектива і перспектива, що відкриваються перед українськими дослідниками, змушують вивчати досвід демократичного розвитку багатьох країн та народів, шукати нові пропорції між еволюційним і революційним розвитком демократичного процесу, осмислювати, куди і якими шляхами піде сучасна Україна як держава перехідного періоду. Одночасно зберігається завдання подолати залишки стереотипів, що вкорінилися в наукових поглядах на співвідношення особи і держави, громадянського суспільства і держави; демократію, що ґрунтується на свободі конкретної людини, громадянина, особистості з її невід'ємними правами та певними обов'язками; політичну владу взагалі й політико-правовому та соціокультурному вимірах зокрема. Це вимагає прагматичної оцінки моделей сучасного політичного розвитку. Бажаний також більш швидкий перехід до системного бачення ліберально-демократичних процесів, в якому були б злиті політико-юридичний і політико-соціологічний підходи, гармонійно поєднані продуктивні методологічні прийоми і конкретні методики різних наукових течій, філософських та політологічних доктрин.

Значну увагу реформуванню суспільного життя в Україні, дослідженню теорії і практики прав і свобод людини і громадянина приділяють сучасні українські вчені-політологи В.Бабкін, М. Баймуратов, Є. Афонін, А. Мартинов, А. Пахарєв, А. Білоус, С. Кириченко, В. Журавський, В. Табачковський, В. Селіванов, В. Скиба, В. Горбатенко, І. Кресіна, А. Коваленко, С. Бульбенюк, А. Сіленко, В. Цвєтков, І. Яковюк та ін. Не менш важливими доробками з проблем прав і свобод людини є праці правознавців А. Колодія, А. Олійника, О. Кушніренка, Т. Слинька, П. Рабиновича, В. Погорілка, Ю. Тодики, О. Фрицького, В. Шишкіна, М. Хавронюка, Н. Шость, М. Баймуратова, О. Скрипнюка та ін. Досить конструктивно працюють на цьому терені і російські дослідники Е. Баталов, В. Нерсесянц, Г. Мальцев, К. Баранівський, С. Борсукова, К. Гаджиєв, О. Соловйов, Л. Глухарьова, В. Чиркін та ін.

Разом з тим, незважаючи на доволі великий обсяг сучасних публікацій, зазначена проблематика все ще не дістала достатньо повного висвітлення. Дискусійними залишаються підходи до трансформаційних процесів як внутрішньої, так і зовнішньої політики, до набутого та запозиченого досвіду демократичних перетворень; недостатньо висвітлена методологічна функція аналізу політичного життя сучасного суспільства; досить спірна також і оцінка реального політичного процесу в Україні, його структури, спрямованості, участі дійових осіб і виконавців. Все це зумовлює необхідність ґрунтовних досліджень прав і свобод людини у перехідному періоді від тоталітаризму до сучасної демократії в рамках розвитку українського суспільства. Враховуючи актуальність, недостатню вивченість та практично-політичну значимість зазначеної проблеми, вона і стала предметом безпосереднього теоретичного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках планової комплексної наукової теми “Економічні і політичні проблеми теорії і практики менеджменту стійкого розвитку економічних систем” Європейського університету (номер державної реєстрації 0101V007350) та наукової теми кафедри соціально-гуманітарних дисциплін “Соціально-гуманітарні науки: проблеми, відкриття, доробки”.

Об'єктом дослідження є права і свободи людини як суспільно-політичні явища, необхідні для утвердження сучасних демократичних цінностей в умовах Української незалежної держави.

Предметом дослідження виступають демократичні процеси, пов'язані з умовою реалізації прав і свобод громадян України у нових політичних реаліях.

Мета і завдання дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням досвіду сучасних демократій виявити тенденції, пріоритетні завдання й особливості української політики щодо забезпечення та зміцнення прав і свобод громадян України.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- простежити еволюцію світової філософсько-політичної думки з проблеми прав і свобод людини в системі політичних процесів “людина - суспільство - держава” у розвитку людської цивілізації;

- провести аналіз історико-ідеологічної спадщини у галузі політичних доктрин українського суспільства, ступінь її впливу на поточну соціально-політичну ситуацію, а також наявні та вірогідні наслідки;

- здійснити порівняльний аналіз філософських, політичних, політологічних концепцій громадянського суспільства, розроблених як на підставі західноєвропейських так і вітчизняних традицій філософської, політичної і політологічної думки;

- з'ясувати роль політичного лідера у розвитку сучасних демократичних процесів;

- дослідити практику сучасних демократичних, правових, соціальних держав у забезпеченні та зміцненні захисту прав і свобод людини і громадянина;

- проаналізувати спадкові риси духовної культури українських громадян, їх вплив на стан сучасної масової свідомості і пов'язаний з цим процесом розвиток демократичного реформування суспільства;

- визначити основні умови реалізації прав та свобод людини і громадянина в сучасній Україні;

-- розглянути механізми, що визначають динаміку політичного процесу в Україні та його вплив на функціонування державних інститутів, пов'язаних з втіленням прав і свобод людини у життя суспільства;

- розкрити шляхи удосконалення взаємовідносин між громадянським суспільством та соціальною правовою державою.

Методологічна основа дослідження. Дослідження політичних процесів передбачає такі методологічні принципи: об'єктивність, історизм, соціальний підхід. Принцип об'єктивності досліджує закономірності, які визначають процеси політичного розвитку. Принцип історизму застосовується при розгляді фактів і політичних явищ у конкретно-історичних обставинах. Принцип соціального підходу є адекватним щодо подолання міфологізації політичної реальності, протиставлення загальнолюдських цінностей національним ідеалам.

Основу джерельної бази дисертаційного дослідження складає сукупність засобів і прийомів наукового пізнання, що досліджують і регламентують права і свободи людини і громадянина. До них належать як загальні (системний, соціологічний, культурологічний, структурний, функціональний, психологічний, історичний), так і логічні методи (аналізу і синтезу, поєднання історичного та логічного, прогностичний), а також спеціальні методи (формально-юридичний, порівняльний). Використання системного методу дозволило розглянути механізм забезпечення прав і свобод людини як єдину злагоджену систему; застосування соціологічного методу дало можливість з'ясувати залежність політики від суспільства; культурологічний метод дозволив встановити залежність політичних процесів від рівня політичної культури; структурний - дав можливість виявити стійкі взаємозв'язки між складовими елементами політичної системи; функціональний метод сприяв аналізу реального життя з усіма його суперечностями; завдяки використанню формально-юридичного методу виявлено роль формальної визначеності правових норм у забезпеченні прав і свобод людини, досліджено основні форми забезпечення прав і свобод; істотно розширили джерелознавчу основу дисертації з порівняльного аналізу політичної практики багатьох країн, досвіду розвитку держав різноманітних форм, типів і видів, функціонування політичних інститутів у демократичних суспільствах.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається політологічним осмисленням щодо втілення конституційних прав і свобод людини у суспільство з нерозвинутими демократичними традиціями. Основні елементи наукової новизни дослідження представлено у наступних тезах:

- визначено, що у філософсько-політичній спадщині зміст категорій прав і свобод людини дає можливість окреслити цілісний спектр ідей, пов'язаних з соціальною справедливістю та політичною рівністю громадян, а також поглибити науковий зміст національно-світоглядних та національно-ментальних вимірів у контексті історичного розвитку народу на шляху до сучасної цивілізації; така концепція дає підстави стверджувати здатність українського менталітету щодо успішного втілення принципів сучасної демократії у політичне життя суспільства;

- обґрунтована необхідність плюралізму методологічних підходів до аналізу утвердження прав і свобод людини, щодо забезпечення духовного підґрунтя самоорганізації та саморозвитку суспільства, уточнено комплексний, системний аналіз ідейних форм, їх витоків формування, а також основних теорій про свободу філософського та політичного осмислення демократичної, соціально-політичної думки в Україні;

- уточнено досвід втілення конституційних прав і свобод у повсякденне життя громадян в контексті реформування політичної системи на засадах вільної демократії в історично різноманітних дискурсах; це дає змогу стверджувати, що кожний етнос має свій неповторний характер, свою політичну ментальність, яка визначає не тільки устрій, а й здатність його розвитку на рівні сучасної цивілізації;

- системний аналіз процесу поширення й інституціалізацї ідей щодо створення вільної, правової демократичної держави показує, що, незважаючи на істотні перешкоди, іманентне прагнення українського народу щодо входження до спільноти цивілізованих держав має історичні шанси за умови, що будуть дотримані основні демократичні принципи і певні політичні процедури під час вільних виборів, проведення референдумів, конституційної реформи, реформи політичної системи, забезпечення політичної і міжнаціональної згоди, проведення структурних реформ в економіці тощо;

- визначено роль політичного лідера у розвитку сучасних демократичних процесів; з'ясовано, що спроби деяких лідерів і політичних діячів обґрунтувати перспективи нового суспільства за допомогою “модернізованих” командно-адміністративних та авторитарно-тоталітарних методів приречені на провал; визначено умови, за яких перехідний період буде використаний для відродження тоталітаризму у нових модифікаціях;

- підтверджено положення про те, що життєдіяльність людини залежить від соціально-політичних, економічних, духовних факторів, які історично склалися на базі суспільного, релігійного, культурного, побутового життя, визначено релігійні, культурні, соціальні чинники формування українського політичного менталітету; зазначені чинники сприяли формуванню специфічної політичної ментальності українства, основні риси якої на світоглядно-ментальному рівні знаходять вияв у антеїзмі, екзистенціалізмі та кордоцентризмі; у зв'язку з цим проводиться думка про те, що утвердження прав і свобод людини як домінанти суспільного розвитку можливе лише на провідних домінантах, характерних рисах, виразних тенденціях, які визначають специфічність, унікальність і неповторність української ментальності.

Теоретичне значення наукової роботи полягає в тому, що результати дослідження про права і свободи людини як в ретроспективі, так і в перспективі, дають можливість для більш адекватного осмислення моделей політичного розвитку сучасної Української держави, дозволяють значно розширити емпіричну основу, на якій розвивається політична наука. Отримані результати мають сприяти деталізації теоретико-методологічних уявлень про онтологічний статус прав і свобод, уточненню понять соціальної, громадянської, економічної, інформаційної свободи тощо, а також дослідженню політичного ресурсу суспільства, його здатності змінити політичне життя до рівня розвитку сучасної цивілізації.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що визначення базових властивостей, притаманних категоріям прав і свобод в умовах життя сучасного українства уможливлює розробку науково обґрунтованого прогнозу стосовно характеру подальшого розвитку процесу державотворення в Україні. Це, в свою чергу, є підґрунтям для конкретних рекомендацій щодо здійснення політичного курсу, який відповідав би прагненням більшості представників сучасної української нації.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у науково-дослідницькій, навчальній та прогностичній діяльності: а) при укладені спецкурсів, навчальних посібників та методичних рекомендацій; б) в навчальному процесі в курсах політології, теорії держави і права, політичної соціології, соціальної філософії, філософії політики; в) для аналізу і прогнозування ситуації становлення української національної держави в сучасних умовах; г) для формування політичної культури громадянського суспільства.

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалася шляхом обговорення на засіданнях кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Європейського університету (2000 - 2004 рр., м. Київ). Матеріали досліджень по темі дисертації слугували основою для підготовки наукових статей, доповідей та виступів: міжвузівська науково-практична конференця “Десять років незалежності України: шляхами державотворення” (Уманська державна аграрна академія, 4 липня 2001 року); Всеукраїнська науково-практична конференція “Українська національна ідея: витоки і сьогодення” ( Уманський державний педагогічний університет, 7-8 жовтня 1999 р., м. Умань); VII Всеукраїнська науково-практична конференція “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Європейський університет, 15-16 квітня 2003 р., м. Київ); VIII Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта 2005: Україна в контексті світових інтеграційних процесів” (Дніпропетровськ, Україна - Бєлгород, Росія).

Структура дисертаційного дослідження відображає його характер, мету, специфіку досліджуваних завдань, у відповідності до яких вона складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи складає 219 сторінок, список використаних джерел, загальною кількістю 19 сторінок, включає 237 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

політичний право свобода громадянин

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається мета, завдання, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, розглядається джерельна база, дається характеристика основних використаних методів.

Перший розділ “Теоретико-методологічні проблеми дослідження прав і свобод людини” присвячено розгляду зародження й еволюції та сучасних підходів до вивчення змісту категорій прав і свобод в історико-політичному процесі світового та вітчизняного досвіду.

Категорія “свобода” та “соціальний порядок”, обумовлені і закріплені правом, є чи не найважливішими цінностями набутими в процесі розвитку історії людства. Визначаючи важливі суспільні ідеали, вони посідають чільне місце в багатьох філософсько-політичних концепціях та програмах соціальних перебудов.

Так, специфіка античної демократії визначається тим, що полісний соціум свободу вбачав не у конкретному індивіді, а у гармонійних пошуках життєдіяльності полісної громади, у зовнішніх чинниках. Свобода, як усвідомлена дія людини, за вибір якої вона несе відповідальність не перед державою, а перед Богом, розглядалась середньовічними мислителями. У добу раннього Відродження свобода розумілася як вільне творення у демократичній республіці, де немає місця тиранії, а громадяни рівні перед законом. Свобода, як внутрішня потреба людини і політична умова, що забезпечує розвиток і захист від будь-яких зазіхань політичної влади на права громадян, не розглядалась.

У добу Нового часу теорія природного права і свободи громадянина розглядалась Г. Гроцієм, Т. Гоббсом, Дж. Локком, Ш. Монтеск'є, Ж. Ж. Руссо. У підходах цих вчених зовнішні засоби, які обумовлюють гарантованість прав і свобод людини, постають виключно інструментом сильної людини і не є засобом компенсації нерівності слабої людини з сильною. Ліберальна концепція гарантій прав і свобод людини у Нову добу - це розуміння природної боротьби людей, де перемагає сильніший.

Зміст правової держави, сформульованої І. Кантом, підводить до розуміння права як сукупності ознак правового закріплення свободи індивіда, як узгодження свободи поведінки вільних осіб, спільного для усіх правила. Ідея Г. Гегеля полягає в тому, що держава у своїй ієрархічній структурі сама виступає як конкретне право. Із твердження абсолютного значення держави Гегель робить висновки: держава має переважне значення в порівнянні з інтересами окремої особи; не можна розглядати державу лише як засіб для охорони інтересів окремої особи, функції держави поширюються на захист суспільства і самої себе, забезпечуючи при цьому права і свободи окремого громадянина.

З утилітаристської позиції Є. Бентама розвиток прав і свобод доцільний лише тоді, коли він надає людям, усьому суспільству більше користі ніж шкоди. На думку Дж. С. Міля жодне суспільство, у якого відсутні свобода совісті, думки, почуттів, міркувань, свобода смаків, занять, об'єднання в організації для досягнення своєї мети тощо, не може вважатися вільним, хоч би якою була форма правління. А. де Токвіль вважав, аби реалізовувались права і свободи людини в демократичній державі, необхідне забезпечення свободи як внутрішньої потреби кожного члена суспільства, втілення в життя поваги і рівності громадян перед законом, щоб релігійна мораль не поступалася атеїстичним переконанням.

Мислителі ХХ-го ст. переконували, що демократична організація суспільства передбачає наявність широкого кола прав і свобод та системи ефективного функціонування інституційних і нормативних гарантій; відсутність у органів політичної влади дискреційних повноважень (тобто практично нічим не обмеженої компетенції); гласність у прийняті рішень органами політичної влади та доступність для всіх громадян суспільно значущої інформації); право виконавчих органів видавати лише підзаконні акти, а не закони; широке застосування методу політичного компромісу, ставлення органів політичної влади до факту існування політичної опозиції як до нормального явища суспільного життя.

У поєднанні з свободою демократія характеризується: вибірністю, періодичною змінністю, підзвітністю (в тому числі юридичною відповідальністю) найвищих посадових осіб, юридичною рівністю громадян, гарантіями прав меншості та недопущенням сваволі більшості. Як політичний режим свобода у поєднанні з демократією передбачає: чітке визначення меж можливого втручання держави та різних колективів (корпорацій, общин тощо) у справи людини; визнання правомірності та цінності для суспільства плюралізму поглядів та дій, захист прав меншостей на свою самобутність; ефективне функціонування механізму обмеження сваволі бюрократичного апарату політичної влади, запобігання поглинанню суспільства державою, партією, церквою або іншими організаціями. Нарешті, свобода у поєднанні з демократичним політичним режимом утверджує: компетентність, високий професіоналізм посадових осіб (особливо вищих),їх порядність, дисциплінованість, готовність до безкорисливих дій на благо всього суспільства.

Політичні ідеї в Київській Русі у ХІ - ХІV ст. засвідчують, що правові уявлення людей задовольнялися, попри всю їх важливість, “Правдою Ярослава” і “Руською Правдою”. Ці документи не можуть зрівнятися із кодифікованим законодавством: вони утверджували лише звичаєве право. Отже, за своїм суспільним устроєм були далекі від демократичної моделі західної цивілізації.

Розвиток політичної думки XV - XVII ст. відзначається активізацією інтелектуального життя засновниками якого були Юрій Дрогобич, Павло Русин із Кросна, Лукаш із Нового Міста, Станіслав Оріховський. Останній обґруновував справедливу державу, яка забезпечує громадянам право на національне життя, свободу слова, право слідувати вказівкам власного розуму. Відсутність або порушення цих прав свідчить про дикість, варварство, деспотизм і суперечить людській природі. У козацьку добу політична думка мала дотик до реального конституціоналізму, започаткувавши документи конституційного характеру - Зборівський 1649 р та Білоцерківський 1651 р. договори. Наступні прийняті документи унормували факт української автономії.

Серед політико-правових думок, пов'язаних із свободою, заслуговують на увагу ідеї М.Драгоманова про конституційні гарантії особистої свободи, Б. Кістяківського, який рівень правової держави поставив у залежність від правової культури. У революційну добу, ліберальні погляди, пов'язані з свободою особистості для українських діячів ставали не на часі. Свобода поступово стала розумітись, як щось спільне, невід'ємне від суспільного. В радянські часи ліберально-правові ідеї були закритою темою.

На початку 90-х років інтерес до ліберальної соціально-політичної думки значно активізувався. Вийшло ряд публікацій, в яких відчувається прагнення по-новому оцінити творчу діяльність ліберальних мислителів та їх державні концепції. Сучасна вітчизняна політична думка зосереджує увагу на проблемах органів державної влади, її поділу та гармонійному співіснуванні всіх її гілок, суспільній трансформації державного управління, стратегії модернізації суспільства. Все більше привертають увагу науковців проблеми становлення і функціонування громадянського суспільства, шляхи наближення до правової держави.

Аналіз розвитку політичної думки дав змогу дисертанту дійти висновку, що теоретичні аспекти формування громадянського суспільства та правової держави представлені досить широко, а питання забезпечення прав і свобод людини, їх реалізації в контексті становлення незалежної держави потребують постійної уваги науковців, політиків, урядовців, керівників держави. Найболючішим уроком останніх років історії незалежної України стало поступове усвідомлення того, що свобода громадян не тотожна незалежності держави. Громадянське суспільство народжується надзвичайно повільно.

У другому розділі - “Соціально-політичне забезпечення прав і свобод людини: досвід сучасних демократій та його вплив на становлення незалежної України” - розглядається демократичне життя сучасної цивілізації на користь ліберальної, а не колективістської демократії. Перша, долаючи внутрішні недоліки й суперечності, все ж функціонує й забезпечує певний рівень прав і свобод своїх громадян, відповідний рівень інтеграції та стабільності суспільства, друга - довела свою повну неспроможність. Свідченням цього є сучасна Східна Європа, держави якої знаходяться у перманентній кризі по відношенню до “квітучого” Заходу.

Сучасний суспільний розвиток підтверджує тезу, що демократичний розвиток невідворотно веде до розвитку свободи, а розвиток ліберальної демократії є загальною й непереможною тенденцією. Демократія сьогодні - це система, навколо якої формується міжнародний консенсус. Державна політика в умовах ліберальної демократії ґрунтується на праві надання свободі законного статусу. Соціальний прогрес в умовах ліберальної демократії має свою специфіку - захищеність його на базовому рівні конституційним простором свободи особи. Гарантом свободи є конституція країни, яка дає змогу суспільству балансувати і не примушувати особу приносити себе в жертву колективу, якщо вона цього не хоче. Здатність забезпечувати різноманітність у суспільстві, а не вищий тип середньої людини - ось один із типів вивірених постулатів демократичного суспільства. Зосереджуючись на індивіді, державна політика презентує себе як процес, а не як чітко побудовану програму дій, а ліберально-демократичний режим є не стільки формою правління, скільки способом життя асоціацій та досвідом комунікації.

Теоретичним обґрунтуванням прав і свобод людини тісно пов'язана ідея правової держави, де узаконюються підпорядкування всіх державних інститутів і посадових осіб закону, взаємна відповідальність держави перед людиною і людини перед державою, плюралістична структура політичних відносин, конституційний контроль за дотриманням законів, судовий захист інтересів людини та соціальних груп. Теорія громадянського суспільства ґрунтується на ідеї автономності та індивідуальної свободи громадян, невтручання держави в життя громадян. Однак саме держава має виступати гарантом прав і свобод людини, створювати умови, які сприяють їх реалізації.

Постіндустріальний розвиток багатьох країн західної демократії характеризується пріоритетом соціальних функцій, підпорядкуванням виробництва інтересам людини. Це розцінюється як еволюційний прогресуючий поступ. Головним досягненням соціальної держави в країнах Заходу є формування такого типу особистості, який вирізняється економічною та політичною активністю, упевненістю в своїх силах, самоповагою, здатністю самостійно приймати рішення.

В умовах ліберальної демократії чітко визначені процедури й нечіткими є результати, правила суспільної гри оцінюються завжди вище, ніж її результати. Генеральним напрямом трансформації українського суспільства на даному етапі є заміна невизначеності процедур на чітко регламентовані й узгоджені правила і, відповідно, передбачуваність результатів. Наявність конституційних норм є вагомою підставою для формування такого механізму, який би унеможливлював свідоме втручання політичних органів в політичне, культурне, соціальне життя особи і суспільства, якщо їхня діяльність не виходить за межі діючих законів.

Для періоду становлення демократії в Україні обов'язково слід окреслити необхідні умови ефективних взаємовідносин між демократичним режимом і громадянським суспільством, які можна визначити наступним чином: наявність ефективної держави, без якої неможливі вільні, чесні й авторитетні вибори, легітимне насильство та ефективний захист громадянських прав і свобод; розвиток вільного та життєздатного громадянського суспільства, яке може відтворювати альтернативи політики й контролювати уряд; існування відносно автономного політичного суспільства як арени конкурентної боротьби суб'єктів політики за легітимне право здійснювати контроль за державною владою й апаратом; верховенство права, яке б визнавали всі головні суб'єкти політики на всій території країни і яке б захищало особисті свободи та права громадян; наявність інституціоналізованого економічного суспільства як системи соціальних інститутів і норм, що є посередником між державою і ринком.

В Конституції, прийнятій Верховною Радою України 28 червня 1996 р., знайшли відображення загальна характеристика держави, статус центральних органів державної влади, місцевих адміністрацій і органів місцевого самоврядування, а також механізми стримувань і противаг між ними, проголошується принцип верховенства права. Проте, гальмування процесу демократичного державотворення зумовлюється, з одного боку, діючим ще до цього часу комплексом об'єктивних суперечностей, які не могли бути розв'язані у тоталітарному суспільстві (свобода людини, політичний і економічний плюралізм, суверенітет народу, свобода вибору і вільні вибори тощо), а з другого - комплексом чинників, що виникли в незалежній Україні: падіння авторитету влади через її безініціативність, безвідповідальність, конституційна та правова безпринциповість тощо. Нова Конституція України законодавчо закріпила, легітимізувала приватну ініціативу, проте дотримання прав і свобод особи не було підкріплене правовими механізмами, силою держави і громадською думкою.

Характер так званого перехідного суспільства в Україні унікальний у тому розумінні, що ми здійснюємо немовби зворотний хід - йдемо від держави до суспільства. Такого переходу ніколи не було, а тому не було і немає досвіду його вивчення. Суперечливість політичного процесу особливо виразно виявилась у протистоянні двох гілок влади, боротьба між якими то згасає, то виявляється з новою силою. До такого перебігу подій негативно ставляться широкі кола населення, вбачаючи у подібних зіткненнях лише прагнення до власної вигоди, задоволення особистих амбіцій та інтересів. Швидко сформований щодо ролі держави у новітньому політичному процесі негативний стереотип повинен бути подоланий завдяки реформуванню політичної системи.

Третій розділ - “Основні напрями утвердження прав і свобод людини в політичній системі України” - присвячений аналізу сутності суспільних трансформаційних процесів державотворення в Україні та їх впливу на права і свободи в політичній системі української держави.

Ефективність свободи, що забезпечується певною соціальною трансформацією суспільства, визначається здатністю держави створити умови для гарантій захисту прав і свобод громадян. Критеріями низької ефективності у сфері захисту прав і свобод громадян є показники, які розкривають високий рівень корумпованості та тіньової економіки; значну кількість нерозкритих злочинів, скоєних у сфері посягання на життя, власність і свободу особи; наявність у спорах між громадянами і владою великої кількості фактів, що фіксують затягування терміну розгляду судових справ або виконання судових рішень.

Істотне значення політичної трансформації для України має її зовнішня політична діяльність. Ефективність на міжнародній арені оцінюється за допомогою показників, що свідчать про здатність країни займати провідні позиції у таких сферах глобального домінування як економічна, технологічна, культурна та військова. В дисертації відзначаються певні проблеми активної участі України в глобальних світових процесах, разом з тим, обґрунтовуються національні пріоритети у зовнішньополітичній діяльності, що мають позитивний вплив на розвиток і зміцнення прав і свобод людини в країні.

Важливим напрямком політичних змін, які відбуваються в країні, є спроба динамізувати економічні процеси, що тісно переплітаються з трансформаціями політичними. Сьогодні в центр уваги висувається економіка, яка стає вихідним пунктом владних відносин. Незважаючи на позитивні зміни, одночасно в економічній, соціальній і політичній сфері зберігається наростання негативних тенденцій, викликаних корупцією, бюрократизацією суспільства, посиленням впливу адмінресурсу на політичні процеси. Автором аналізуються статус вільних ЗМІ і діяльність опозиції, партійна структуризація влади, організація державної служби, функціонування і контроль державного управління, ідеології українських партій, переважно соціально-ліберальної орієнтації, програми яких, на перший погляд видаються привабливими, але не передбачають виходу з кризи. Загальну орієнтацію на демократію ми вважаємо правильною, однак засоби її реалізації, обрані нинішніми політиками, все ще далекі від оптимальних.

Загальним духовним полем розгортання політичних процесів є культура. Сконцентровані в ній загальнолюдські і національні пріоритети та цінності виступають своєрідним гарантом демократичної стабільності політичних процесів. Загалом, українській ментальності, яка невід'ємна від політичної культури, властиві такі риси, які характерні для народів, що не подолали наслідків тривалого історичного поневолення, не сформували модерної ментальності й політичної культури, властивих високорозвиненим націям світу. Проте, такі риси, як світоглядна толерантність, традиційний демократизм, високий естетизм, що раніше були причиною невдач у боротьбі за державу, в інших умовах у випадку успішної суспільної модернізації, можуть прислужитися на шляху відродження України у цивілізованому світовому контексті.

У нинішній період розвитку нашої держави суспільна свідомість та інститут громадянського суспільства стали одним із істотних чинників демократичного процесу в Україні. Не скрізь і не в усьому він простежується одразу і повною мірою. Не кожен із учасників демократичного процесу віддає йому належне. Швидкість його протікання залежить не тільки від юридичних процедур, що регулюють цей процес, а й від зрілої соціальної структури і політичної системи, політичної культури еліти і особливо електорату, який не завжди усвідомлює власні інтереси, політичні події. Вітчизняна бюрократія не встигає за динамікою, як зовнішніх, так і внутрішніх політичних змін, і тому стає гальмом суспільних трансформацій, як у зв'язку зі своїми олігархічними привілеями, так і популістським заграванням з електоральною масою, аморфністю і розмитістю ідеологічних систем українських партій. Як наслідок, відбувається повільна структуризація суспільства, наявна відсутність цивілізованої політичної конкуренції, яка можлива лише за умови демократичної свободи, сприятливих правових умов та сучасної політичної культури.

Політична система України ефективно може здійснювати свої функції тоді, коли дотримується головних її функцій: принцип розподілу влад, де б жодна з трьох влад не мала переваги над іншою; панування права і його пріоритет над державою; забезпечення гарантій прав і свобод та високий рівень захищеності людини. В сучасному світі ступінь реальності забезпеченості прав і свобод людини є важливим показником досягнутого суспільством і державою рівня цивілізованості. Права і свободи людини є найвищою гуманістичною цінністю, без них втрачається сама суть людської особистості, сенс її існування.

ВИСНОВКИ

Основні наукові й практичні результати дисертації полягають у наступному.

1. Права і свободи людини в розгортанні філософсько-політичних доктрин та їх вплив на розвиток ліберально-демократичних процесів у становленні демократії набувають як теоретичного, так і практичного значення. Їх аналіз дає підстави стверджувати, що з розвитком демократичного процесу пов'язаного з певними історичними умовами відбувається становлення сучасної цивілізованої держави, головною ознакою якої є забезпечення та зміцнення прав і свобод людини.

2. Аналіз історико-ідеологічної спадщини у галузі політичних доктрин щодо розуміння прав і свобод людини в українському суспільстві, ступінь їх впливу на поточний соціально-політичний розвиток, за своєю суттю історично формулювали і продовжують нормативно формулювати ті умови та способи співжиття людей, які є об'єктивно необхідними для становлення громадянського суспільства в Україні, для забезпечення гармонійної взаємодії людини, суспільства, держави, природного середовища.

3. Саме цим визначається два підходи до вивчення розвитку вітчизняного демократичного процесу, а саме: плюралістичного і моністичного. Плюралістичний підхід включає різні дисципліни: історію політичних і правових учень, політичну соціологію, політичну філософію, політичну географію. Моністичний підхід розглядає зазначене дослідження через вивчення політичного режиму, державних інститутів, існуючих елементів громадянського суспільства.

На основі філософсько-політологічної парадигми дослідження функціонування прав і свобод людини у становленні цивілізованої демократії в Україні, її перехідному періоді, доведено гіпотезу, що ґрунтувалася на двох припущеннях: об'єктивного і суб'єктивного змісту. З точки зору об'єктивного припущення - не демократичними, авторитарними застарілими радянсько-партійними засобами рухатись у напрямку сучасної демократії неможливо. За суб'єктивною - суб'єкт політики, від якого залежить, доля демократичних реформ, не може керуватися світоглядом набутих під час активної діяльності доби тоталітаризму. Тому “перехідний період” став не стільки часом утвердження демократії, скільки етапом повільного та болісного розпаду тоталітаризму, з поступовим та надзвичайно повільним формуванням нового політичного мислення у громадян, як суб'єктів політичних процесів, здатних до самоврядування, сприйняття і утвердження нової політичної культури суспільства, зміни менталітету.

4. В ході дослідження становлення сучасної демократичної системи була звернута увага на вагомий елемент суб'єктивного фактора, тобто досвід політичного лідера, пов'язаний з його минулим досвідом. Зроблено висновок, що політичний лідер, який отримав досвід управління за тоталітарного режиму, не здатний своїми діями впливати на розвиток демократичних процесів, а навпаки, причетний тільки до його гальмування. Демократична процедура, якої завжди необхідно дотримуватись, заважає набутим практично вольовим діям. Намагання командно-адміністративними методами розбудувати цивілізоване демократичне суспільство неможливе.

5. Реалізація конституційного прагнення формування в Україні відкритого громадянського суспільства, розвиток та зміцнення демократичної, соціальної, правової держави неможлива без урахування та утвердження в суспільній свідомості, як на рівні посадових осіб, так і на рівні пересічних громадян, дотримання чітко визначених правил суспільно-політичного життя, захисту невід'ємних та невідчужуваних природних прав і свобод людини.

6. Незважаючи на уніфікованість українського менталітету, є всі підстави вважати здатність українського народу швидше просуватись до універсалізації світового процесу, пов'язаного з поширенням сучасної демократизації, з високими стандартами життя, зберігаючи при цьому свою неповторну самобутність. Разом з тим, це ознака того, що тенденції охоплення ліберально-демократичними процесами об'єктивно існують, незалежно від того, усвідомлюється це дослідниками в належних поняттях чи ні, і чи адекватні терміни застосовуються для визначення їх характеристик.

7. Переоцінка цінностей європейської культури у філософській і політичній думці на рубежі ХХ - ХХІ ст. стала органічною складовою сучасного стилю мислення. До сцієнтистського і гуманістичного типу знань, які вважалися універсальною формою будь-яких досліджень додаються знання, що формують новий способ мислення - звернення до ментальних структур етносу та його національних можливостей.

8. Досвід теоретичної рефлексії щодо прав і свобод в контексті гуманітарного пізнання зумовив висновки, згідно яких концептуальний підхід до вивчення демократичного лібералізму характеризується міждисциплінарністю, тобто базується на комплексному використанні специфічних методів різних наук та інтеграції отриманих результатів в рамках єдиної методології і, перш за все, - напрацьованих останнім часом підходів у рамках політичної філософії, політичної соціології, політичної психології, етнополітології, історіософії, етнокультурології, які з різних сторін вивчають ліберально-демократичні процеси та втілення прав і свобод у національно-демократичних політичних системах.

9. Глобальність і гострота проблем, з якими доводиться мати справу сучасному українському суспільству на шляху розбудови демократичної, правової, соціально-орієнтованої держави, потребує не тільки всебічної інтерпретації ідей зарубіжної та вітчизняної політологічної науки, теоретичного осмислення національного феномену, але і прямого співставлення теоретичних питань з тими, котрі ставить сьогодні суспільно-політична практика. Так, осмислення вільної демократії в своєму змістовно-ідентифікативному навантаженні має політико-світоглядне спрямування, в контексті якого визначається загальна характеристика властивостей та особливостей політичної філософії. Аналіз взаємовідносин між категоріями національного менталітету та політичного менталітету в історико-філософському та політологічному контексті дає підстави стверджувати, що політичний менталітет знаходиться в стані виявлення онтології і феноменології національного менталітету, тому, що політичний менталітет, змістом якого виступає ліберальна демократія, не може сформуватися у суспільстві, де людина не усвідомила себе духовним суб'єктом, внутрішньо вільним і здатним до самоврядування і соціопраксіологічної діяльності, суб'єктом державницького умонастрою. Визначено, що при спробі окреслити предметну реальність сучасної демократії, слід виявити можливості і здатність вступу до неї нації, адже політичний менталітет не повинен відкидати традиції, культуру, історичну пам'ять народу, минулий досвід політичного режиму, його психологію, комунікативні мультипроцеси.

Опрацьований матеріал дисертаційного дослідження далеко не вичерпує зміст поставленої проблеми щодо прав і свобод в контексті українського державотворення, але являє собою можливий варіант переходу від сучасного стану суспільства до постсучасного, модернізованого, здатного забезпечити собі стабільність, життєздатність і розвиток на основі багатоаспектних підходів з максимальним використанням можливостей окремих індивідів, етнонаціонального, соціального, інституційно-інформаційного та державного потенціалу, оптимального поєднання традиційних і сучасних цінностей, збереження особливостей і неповторності українського народу.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях:

1. Скомаровський В. О. Свобода, об'єктивність і соціальний досвід // Дослідження світової політики: Збірник наукових праць. Вип. 16. - Київ: Інститут світової політики і міжнародних відносин НАН України, 2001. - С. 114 - 118.

2. Скомаровський В. О. Витоки європейського універсалізму // Дослідження світової політики: Збірник наукових праць. Вип. 30. - К.: Інститут світової політики і міжнародних відносин НАН України, 2004. - С. 176 - 186.

3. Скомаровський В. О. Свобода в розумінні соціально-політичної дії // Нова парадигма. Журнал наукових праць. Вип. 43. - К., 2005. - С. 92 - 102.

4. Скомаровський В. О. Політика забезпечення прав і свобод у правовій державі // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і містецтв. - 2005. - № 2. - С. 125 - 130.

5. Скомаровський В. О. Актуальні проблеми демократизації українського суспільства в контексті руху до сталого цивілізаційного розвитку // Економіка і управління: Науковий журнал № 3. К.: Європейський університет, Національний авіаційний університет, Асоціація навчальних закладів України недержавних форм власності, 2002. - С. 13 - 18.

6. Скомаровський В. О. Джерела сучасної цивілізації // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Збірник наукових прац. - Запоріжжя: ЗДІА. - Вип. 17. - 2004. - С. 174 - 180.

7. Скомаровський В. О. Українська держава і національна самосвідомість // Українська національна ідея: витоки і сьогодення: Матеріали доповідей Всеукр. наук.-практ.- конф. Друкується за рішенням вченої ради Уманського державного педагогічного університету (протокол № 8, від 28 березня 2000р.). - К.: Знання, 2000. - С. 77 - 79.

8. Скомаровський В. О. Фактор часу і суб'єктивне усвідомлення // Гуманітарні науки: проблеми, пошуки, перспективи. Збірник наукових праць. Частина VI. Друкується за рішенням вченої ради Уманського державного педагогічного університету (протокол № 8 від 28 березня 2000 р.). - К.: Знання, 2000. - С. !70 - 173.

9. Скомаровський В. О. Україна в контексті світових інтеграційних процесів // Матеріали VIII ауково-практичної конференції “Наука і освіта 2005”, Том 43. Політологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 56 - 58.

АНОТАЦІЯ

Скомаровський В.О. Забезпечення прав і свобод людини у процесі соціально-політичного реформування українського суспільства. - Рукопис (219 с.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23. 00. 02 - політичні інститути та процеси. Інститут государства і права ім. М.М. Корецького НАН України. - Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню забезпечення прав і свобод людини як визначального чинника в процесі соціально-політичного реформування українського суспільства. Проаналізовано ефективність та функціонування правової системи України. Науковий аналіз політологічних досліджень та історико-філософський аналіз дав підстави дисертантові стверджувати, що забезпечення прав і свобод людини можливе за умови розвитку демократичного процесу та втілення певних змін історичних і світоглядних орієнтирів широких народних мас. Підкреслюється, що буття конкретної людини є головною проблемою сучасного демократичного суспільства. Визнається унікальність, неповторність і самоцінність будь-якого громадянина. Окреслено перспективи розвитку держави на шляху демократизації українського суспільства і пов'язаного з ним утвердження прав і свобод людини.

Ключові слова: природні права і свободи, конституційні права і свободи, механізм захисту прав і свобод людини, забезпечення прав і свобод, демократична правова держава, громадянське суспільство, політична культура, українська ментальність.

АННОТАЦИЯ

Скомаровский В. О. Обеспечение прав и свобод человека в процессе социально-политического реформирования украинского общества. - Рукопись (219 с.).

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23. 00. 02. - политические институты и процессы. Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию обеспечения прав и свобод человека как основного фактора в процессе социально-политического реформирования украинского общества. Проанализирована эффективность функционирования правовой системы Украины. Существенное внимание в диссертационном исследовании уделено философско-политическому наследию по проблемам прав и свобод как зарубежных так и отечественных ученых. Научный анализ политологических исследований, историко-философский анализ дает основания утверждать, что обеспечение прав и свобод человека возможно лишь при условии развития демократического процесса, связанного с определенными историческими изменениями мировоззренческих ориентиров широких народных масс. Подчеркивается, что бытие конкретного человека выступает основной проблемой современного демократического общества. Признается уникальность, неповторимость и бесценность любого гражданина. Определены перспективы развития государства на пути становления демократизации украинского общества и связанного с ним укрепления прав и свобод человека.

Сделан вывод о необходимости развития духовной основы украинского общества, без чего становление цивилизованной демократии невозможно. Анализируется процесс развития государственных институтов власти, партийных и общественных организаций в переходном периоде Украинского государства.

Сформулированы положения о том, что жизнедеятельность украинских граждан в процессе развития цивилизованной демократии зависит от политической и духовной культуры общества. В связи с тем, подтверждаются идей о том, что утверждение прав и свобод возможны лишь с учетом основных ментальных характеристик народа.

Ключевые слова: природные права и свободы, конституционные права и свободы, механизм защиты прав и свобод человека, обеспечение прав и свобод, демократическое государство, правовое государство, гражданское общество, политическая культура, украинская ментальность.

SUMMARY

Skomarovsky V. O. The ensuring of the rights and freedoms of a person in the process of social-political reforms of Ukrainian society. - Manuscript. (219 p.).

Thesis for obtaining a scientific degree of candidate of science (politics) on the specialty 23.00.02 - political institutions and processes. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2005.

Dissertation is devoted to research of ensuring of the rights and freedoms of a person as determining factor in the process of social-political reforms of Ukrainian society; prospects for growing of democratic state are shown. Scientific search of political researches and historic-philosophic analysis enable to state that ensuring of the rights and freedoms of a person is possible under conditions of development of democratic process connected with definite historic changes of people's world view. It is stressed that existence of a person is an important problem of modern democratic society, its uniqueness and self-evaluation. The efficacy and functioning of legal system in Ukraine on the path to democratization of the society connected with affirmation of the rights and freedoms of a person is analyzed; practical recommendations on improvement of the mechanism of its ensuring are worked out.

The key words: natural rights and freedoms; constitutional rights and freedoms; mechanism which defenses the rights and freedoms of a person; ensuring of the rights and freedoms; democratic, social, legal state; civil society; political culture; Ukrainian mentality.