Організаційно-установчі аспекти діяльності міжнародної федерації молодих лібералів та жіночого ліберального руху

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-установчі аспекти діяльності міжнародної федерації молодих лібералів та жіночого ліберального руху

З другої половини XX ст. дедалі більшу роль у світовій політиці відіграють нові актори міжнародної системи, складові т.зв. «глобального громадянського суспільства», що формується, помітними ланками якого є молодіжні та жіночі ліберальні групи й рухи. Своєю активністю вони привертають певний інтерес журналістів, але спеціальним предметом уваги політологів ще не ставали [1], якщо не зважати на пропагандистську й виховну літературу самих ліберальних організацій [2]. Що ж до аналізу програмних документів молодіжних та жіночих ліберальних рухів, то в дослідницькій літературі він поки що відсутній взагалі. Наша стаття має на меті заповнення цієї прогалини.

Міжнародна федерація молодих лібералів і радикалів з'явилася одночасно зі створенням в 1947 р. Ліберального Інтернаціоналу (далі ЛІ), і з тих пір є його молодіжним крилом, має статус «повного членства», нарівні із Міжнародним співтовариством лібералок-жінок (далі МСЖЛ; англ. International Network of Liberal Women INLW). По кількості партій-членів Міжнародна федерація ліберальної молоді (далі МФЛМ; англ. International Federation of Liberal Youth IFLRY) значно ЛІ перевершує.

6 квітня 1990 p. була прийнята «Конституція», тобто програма МФЛМ, що складається з 24 статей Остаточний варіант даного документа був затверджений Генеральною Асамблеєю МФЛМ 21-23 листопада 2003 р. у Нідерландах. Перші три статті документа присвячені основним цілям діяльності організації, місцю її знаходження. Головними цілями МФЛМ були проголошені освітні й академічні завдання. Молоді ліберали зобов'язалися вносити свій внесок у розвиток ідеї прав людини, демократії, вільної торгівлі, глобалізації світового співтовариства молоді. МФЛМ зобов'язалася регулярно проводити семінари, сприяти випуску публікацій, проводити симпозіуми, зустрічі з представниками інших молодіжних асоціацій, організовувати спільні подорожі з метою обміну інформацією, проводити вільні дискусії [3].Членами МФМЛ можуть стати будь-які, легальні й нелегальні, молодіжні організації, які розділяють цілі й принципи ИФЛРИ, і прагнуть стати «повними членами». В «Конституції» зазначені три статуси, які можуть одержати організації в структурі МФЛМ: «повний член», «кандидат у повні члени», «спостерігач». Статус «Повного членства» отримує організація, що біля року носила статус «кандидата». «Кандидатом» може стати організація за рішенням Генеральної Асамблеї й Виконавчого Комітету, за яке проголосувало більшість членів [3]. «Кандидат» має всі права повного члена, крім права голосування й права стати членом Бюро або Аудитором. Права «кандидата» переглядаються після закінчення чотирьох років.

«Спостерігач» це організація, що співробітничає з МФЛМ, її права й стан обговорюються й затверджу ються на засіданнях Бюро. У «Конституції» обмовляється система голосування й умови роботи, як законодавчого органу Генеральної Асамблеї, так і виконавчих органів Виконавчого комітету й Бюро МФЛМ, а також позиції й умови, при яких у текст «Конституції» можуть бути внесені зміни. Главою МФЛМ є Президент, що є офіційним представником організації. Члени Бюро підпорядковуються Президентові, а він, у свою чергу, підзвітний Генеральній Асамблеї.

Іншим найбільш важливим документом МФЛМ є Маніфест, прийнятий 24-ою Генеральною Асамблеєю 6 листопада 2002 р. Документ складається із п'яти частин: частина 1 Лібералізм і радикалізм; частина 2 Особистість і суспільство; частина 3 Економіка; частина 4 Захист навколишнього середовища, частина 5 Інтернаціоналізм [4]. Перший варіант тексту «Маніфесту», був запропонований на обговорення Генеральної Асамблеї МФЛМ в 1981 p., і потім піддавався багаторазовим змінам і доповненням 1992,1994,1995,1996, 1997,1998 рр. У документі перераховані базові цінності ідеології лібералізму, як головні ідеали миру, що змінюється, прагнучого до становлення плюралістичної демократії й ліберальному суспільству. Молоді ліберали підтвердили неприйняття ідей релігійного фундаменталізму, готовність до боротьби за незалежні ЗМІ ненасильницькими методами. Багато в чому дані положення дублюють тексти декларацій і звернень ЛІ.

He є оригінальними й положення, що стосуються соціальної політики й індивідуальних прав (2.a Social Policy, 2.b Right to Privacy). У цих пунктах декларовані права індивіда на особисте приватне життя, захищене від втручання будь-якого політичного інституту, у тому числі й уряду. Декларовано принципи розподілу влади, турбота розвинених індустріальних держав про країни, що розвиваються й т.п.

Більш ретельно розробленими, оригінальними, у порівнянні з аналогічними документами ЛІ, на наш погляд, є пункти, що стосуються питань тендерної рівності й освіти. Молоді ліберали проголосили рівність між чоловіком і жінкою необхідною умовою розвитку суспільства. Жінки повинні одержати рівний доступ до участі в суспільно-політичному житті своєї держави, рівні громадянські права. Ліберали виступали проти дискримінації за статевою ознакою в сферах праці, освіти, економіки, політики, громадського життя. Насильство й образа в рамках родини повинні також суворо каратися, як і подібні дії поза родиною. Ліберали закликали покласти край дискримінації вагітних жінок і батьків, що мають маленьких дітей, і в першу чергу на ринку праці. Ліберали підтримали право на аборт. Подібне право захищає фізичний і психічний стан жінки, запобігаючи нелегальним абортам. Дана політика повинна фінансуватися державою, тому що жінка має право на повноцінну медичну допомогу. Ліберали засудили погане поводження з дівчатами й молодими жінками, яке є загальним правилом у багатьох частинах планети.

Пункт 2.d «Освіта» є найдетальнішим описом ставлення лібералів до даної сфери з усіх нам відомих документів ЛІ. Тут молоді ліберали відзначили життєву необхідність даної галузі людських знань, що дає можливість людям краще розбиратися в політичних і соціокультурних процесах [4]. Кожна людина сама повинна визначити місце знань у своєму житті. Делегати конгресу МФЛМ представили завдання освіти в такий спосіб: воно повинне бути доступним кожному члену суспільства, не дивлячись на вік, етнічну приналежність, мову, фінансовий стан, психічні відхилення, релігійні й ін. погляди, колір шкіри, сексуальні орієнтації, статеву приналежність. Перше, чому повинна навчитися будь-яка людина, це читати й писати; подальший рівень необхідних знань вона має право визначити сама. Освіта має бути багатоаспектною, із широким набором цінностей, будуватися на принципах культурного плюралізму, що стане поштовхом до процесів розвитку особистості й суспільства. Освіта це, те, що необхідно людині протягом усього життя. Тому необхідно створення різних типів навчальних закладів, у яких будуть використовуватися різні, і багато в чому відмінні, методи й системи освіти. Вона має бути доступною у фінансовому плані, це стосується як шкільної, так і університетської освіти. Ліберали проголосили необхідність приватних шкіл й університетів, так само як і державної системи освіти. Делегати конгресу МФЛМ закликали створювати умови для освіти дорослих. Вони вважали все це одним з методів запобігання кризових ситуацій у політиці через «приучения» до принципів демократії зі шкільної лави. Фізичне покарання, будь-які форми насильства повинні бути заборонені на всіх рівнях освіти. Методи виховання повинні відповідати принципам демократії й не порушувати прав людини. Навчання мовам необхідно починати змалку. Кожен має право на вивчення своєї рідної мови й одержання на ній освіти. Необхідно створювати умови для обміну між країнами групами школярів і студентів для кращого вивчення культури інших народів, стверджується в документі. Помітними (а іноді й дискусійними) є також положення про так називану «сексуальну освіту», яка надаватиме відомості про біологічні, психологічні, соціокультурні і політичні аспекти, що приводять до розбіжностей у сексуальних пріоритетах у суспільстві [5]

Розділи «Економіка» й «Захист навколишнього середовища» багато в чому повторюють ЛІ принципи. Підтверджується прихильність принципам вільних ринкових відносин, антимонопольній ринковій політиці. Декларується захист прав іммігрантів й ін. соціальних меншостей в одержанні робочих місць. Проблема забруднення навколишнього середовища розглядається як проблема загрози праву людини на життя. Окремі пункти присвячені ролі ринкових відносин й уряду у вирішенні питання захисту навколишнього середовища, проблемам дослідження космосу, використання енергії, проблемам транспорту й ін. способів пересування, захисту лісових масивів тощо. Відрізняють текст «Маніфесту» МФЛМ щодо питання захисту навколишнього середовища від подібних ЛІ документів декларування окремим пунктом прав тварин. Молоді ліберали оголосили протест проти жорстокого поводження з тваринними, медичних і наукових експериментів над ними. Вони закликали поставити під суворий контроль й облік використання тварин у подібних цілях.

Частина «Інтернаціоналізм» присвячена проблемам розбудови світового співтовариства, безпеки його розвитку та модернізації системи OOH [5]. Молоді ліберали відзначають, що із часу закінчення «холодної війни» світ зазнав значних змін. І головне завдання сучасності це створення світового співтовариства, заснованого на базових принципах лібералізму: свободі, правах людини, демократії й т.п. Тільки вільне суспільство може успішно вирішувати проблеми голоду, бідності, дискримінації, забруднення навколишнього середовища; воно буде в змозі протистояти загрозі тероризму. Сучасні транснаціональні компанії, пересування капіталів, біотехнології, інформаційні технології, ЗМІ в значній мірі «розчинили» кордони держави. І, разом з тим, система безпеки співтовариства, що народжується, недосконала. Після деформації біполярної моделі міжнародна система безпеки значною мірою змінилася. Світ потрясли регіональні конфлікти в Африці, Азії, Латинській Америці, Європі. Ліберали закликають поставити під контроль торгівлю зброєю, ввести в дію систему врегулювання етнічних конфліктів. Першим кроком у побудові нової системи повинна стати регіональна консолідація. Організації, раніше орієнтовані на військове співробітництво, повинні виконувати роль консолідуючих органів регіональної політики й торгівлі. Гідним прикладом у цьому вважаться АСЕАН. Ліберали запропонували провести певну реструктуризацію НАТО й OOH з метою підвищення ефективності впливу на світові економічні й політичні процеси.

Всі державні й правові системи повинні бути переглянуті за єдиним міжнародним зразком, коли пріоритет надається захисту прав людини. Ліберали призивали створити Світовий Суд для військових злочинців, міжнародних терористів і карних злочинців.

Головну роль у побудові нової світової системи, заснованої на принципах ліберальної демократії, вони відводять керівництву ООН. Саме OOH має контролювати процеси демократизації в усім світі.

В 1990 р. під час ЛІ Конгресу в Хельсінкі, група жінок-лібералок з 11 держав Бельгії, Канади, Фінляндії, Франції, Німеччини, Ізраїлю, Італії, Нідерландів, Швеції, Швейцарії, Великобританії, запропонувала створити нову організацію Міжнародне співтовариство лібералок-жінок (МСЖЛ), яка була б відкритою для всіх жінок-членів ліберальних партій, організацій і груп, так само, як і для індивідуального членства. Барбара Вестергольм, представниця від Швеції, стала координатором Співтовариства [6].

Для визначення умов членства в новому Співтоваристві, і для визначення всієї діяльності організації, що зароджувалася, лібералки-жінки провели, поки що в рамках ЛІ, семінари, які багато в чому нагадували ЛІ конгреси [7]. В 1991 р. Лорна Марсден представила свій проект «Рік дівчинки»; в 1992 р. Люсія Пепін поставила перед співтовариством питання про місце жінки в міжнародних організаціях. В 1993 р. представниці партій, що входять до складу ЛІ, разом з російськими лібералками, проводять зустріч у Санкт-Петербурзі. Через рік, в 1994 р. жінки зустрілися в Рейк'явіку. Результатом численних зустрічей став проект Статуту, який повинен був зіграти роль базового документа МСЖЛ. Проект статуту був надрукований, і буклети з його змістом запропоновані до обговорення. У створенні проекту брало участь 15 авторів з різних держав. В 1996 р. у момент проведення Конгресу ЛІ в Нідерландах, Мобіна Джеффер організовує зустріч лібералок, на якій був створений Наглядовий Комітет, в завдання якого входила розробка «Конституції» МСЖЛ і плану щодо подальших відносин із ЛІ. Головна мета плану полягала в досягненні визнання МСЖЛ із боку ЛІ. До складу новоствореного Комітету ввійшли: Элизабет Браденбург, Элизабет Сідней, Твань Ван ден Страум, Марія-Тереза Б'янки. Марія-Тереза Б'янки була обрана Генеральним Секретарем. В 2000 р. вона раптово померла, але ще на Конгресі в Оттаві вона представляла групу лібералок. В 1996 р. Комітет МСЖЛ приймає текст першої «Конституції», і

Співтовариство подає заявку в Бюро JlI про офіційне визнання організації. JlI визнав МСЖЛ, і надав йому статус «спостерігача», й так само вніс відповідні зміни в Статут JlI. Уперше офіційна заява про організацію INLW пролунала в 1997 р. на конгресі JII в Оксфорді. Даний конгрес визнав МСЖЛ у якості офіційної міжнародної організації лібералок-жінок. Самі лібералки вважали створення подібного Співтовариства їхньою спільною перемогою. «Через 50 років після свого утворення ЛІ визнає жінок як окрема організація». Бюро ЛІ встановило критерії «спостерігача» для МСЖЛ: мінімальна кількість членів, організація повинна проводити самостійну політичну роботу, мати політичні публікації, в організації повинне бути своє незалежне фінансування. Після виконання цих вимог Бюро ЛІ на черговому конгресі рекомендувало надати МСЖЛ статус «повного члена» ЛІ [8]. Ця подія відбулася в березні 1999 р. На цьому ж конгресі була прийнята перша «Конституція» МСЖЛ і визначені перші члени МСЖЛ це 18 груп лібералок-жінок, представниць ліберальнодемократичних партій з різних країн миру: Андорри, Анголи, Бельгії, Канади, Естонії, Фінляндії, Ісландії, Ізраїлю, Нідерландів, Нікарагуа, Сенегалу, Іспанії (Каталонії), Швеції, Танзанії, Тайваню, Великобританії, Югославії.

«Конституція» МСЖЛ складається з 11 статей, які визначають основні цілі (ст. 1), членство (ст.2), умови проведення Генеральної Наради (ст.З), керівництво ИНЛВ (ст.4), функції Голови, Віце-голови, Генерального Секретаря (ст.5), процедуру голосування (ст.6), форми політичної діяльності МСЖЛ (ст.7), умови фінансування й т.п. Крім того, у «Конституції» закріплена офіційна назва організації, адреса, статус. Перша конституція не запропонувала великої програми дій, як, наприклад, «Конституція» ЛІ або «Конституція» молодіжної організації. Вона зосередила увагу на основних моментах, її ціль завоювання самостійного статусу організації у світовій політиці. Головне завдання організації, закріплене в даному документі, це допомога жінкам-лібералкам в усім світі відвоювати їхньої позиції в партіях і допомога в політичній активізації жінок на різних рівнях: місцевому, національному, міжнародному. Організація повинна сприяти одержанню й обміну інформацією між жінками й поширенню її в усім світі.

Організація налаштована на співробітництво зі всіма лібералками, членами партій, організацій або груп, а також припускає індивідуальне членство. В організації дві форми участі: «повне членство» й «спостерігач». МСЖЛ одночасно є й самостійним політичним актором і структурною частиною ЛІ як повний член. Керівна піраміда МСЖЛ багато в чому нагадує ЛІ, але в трохи спрощеному варіанті. Головним установчим органом є Генеральні Збори. Вони затверджують зміни в «Конституції», визначають умови членства, затверджують плани роботи й коло осіб, які будуть працювати в наступних Генеральних Зборах. Збори розглядають пропозиції, які надходять від офіційних осіб організації Голови, Генерального Секретаря, Скарбника. У проміжку між роботою ГЗ, справами МСЖЛ керує виконавчий орган Керуючий Комітет [9]. В його склад входять: Голова, Віце-голова, Генеральний Секретар, Скарбник і ще три незалежних члени. Дані посади відкриті для всіх без винятку членів МСЖЛ. Склад Комітету обирається на три роки і його повноваження можуть бути продовжені ще на три роки. Таким чином, одна особа може займати офіційну посаду строком не більше 6 років поспіль. Комітет підзвітний у своїй діяльності ГЗ. Голова МСЖЛ є не тільки офіційним керівником, але й посередником між ЛІ й МСЖЛ.

Необхідність появи подібної організації обґрунтовувалася лібералками неодноразово. Незважаючи на те, що ЛІ в якості однієї із проблем історії XX в. розглядає проблему «поразки жінки в суспільстві», лібералки вважали, що цьому питанню приділяється недостатня увага. Вони піддали аналізу й критиці діяльність JlI, починаючи з 1947 p. В офіційному обґрунтуванні необхідності створення МСЖЛ акцентувалася увага на наступних моментах. У ліберальному Маніфесті 1947 р. тільки один раз згадується жіноча проблема (частина

І.п.З декларуєтьмся рівноправність між жінкою й чоловіком). Крім того, у роботі установчого конгресу JII брало участь тільки три жінки (!!! авт.) з 60 учасників (одна з Італії, дві з Великобританії). У виконавчий орган була обрана одна жінка італійка Ніна Раффіні. До питання про права жінок JII звернувся тільки через багато років в 1979 p., коли в Оттавській резолюції було констатовано необхідність підтримки й розвитку здатностей у жінок. Потім в 1980 р. на Берлінському конгресі JII була представлена перша повна резолюція з питання про положення жінки. Резолюція закликала надати можливість жінкам найбільш повно розкрити свої здатності в сфері політики й рекомендувала боротися проти дискримінації жінок-кандидатів під час виборів, розвивати сферу інформації щодо можливості самореалізації жінок у різних країнах. Між 1980 р. й 1990 р. у рамках JII проходили щорічні зустрічі лібералок. Завдяки діяльності голови комітету із планування Біатрис Ранганні Макіавеллі в «Римському Заклику» 1981р. жіноче питання було представлено в трьох частинах: II, III, IV. У першу чергу зверталася увага на рівноправність чоловіка й жінки, на можливість їхнього культурного розвитку, на можливість громадянського зростання жінки, посилення її ролі в суспільстві, на однаковість строків для чоловіка й жінки в отриманні освіти [10].