Визначення та визнання міри демократичності політичного режиму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення та визнання міри демократичності політичного режиму

Сучасна політична наука доволі часто вважає авторитаризм проміжною фазою еволюції політичної системи від тоталітаризму до демократії. Його виникнення пов'язується з різким послабленням парламентських та інших демократичних інститутів, втратою їх прерогатив, нестійкістю чинного уряду через неспроможність провадити ефективну політику, спроби маневрувати між окремими верствами населення заради збереження позицій правлячої еліти. Згадане застосовується в якості приводу, щоб встановити режим «твердої влади» чи «залізної руки». Нерідко сучасні автократії формувались як реакція владної еліти на неконтрольоване зростання соціального напруження в суспільстві. Пізніше такі режими перетворювались на авторитарні диктатури, що за сутністю своєю були військовими, клановими чи релігійними.

Всі політичні системи, засновані на авторитарній моделі влади, до певного моменту можна вважати архаїчними, при цьому вони залишаються політичною реальністю, зберігаючи головні свої визначальні характеристики надмірну централізацію, сувору ієрархію відносин між суб'єктами влади, пряме спирання на військовий апарат.

Говорячи про глобальні процеси демократизації, що тією чи іншою мірою торкаються авторитарних країн, варто зазначити, що в перехідних напівдемократичних системах вказані процеси проходять ще досить складно і супроводжуються різними політичними зигзагами. Такі транзитивні системи виникали в результаті ліквідації тоталітаризму або авторитаризму, командно-адміністративної, бюрократичної влади у постсоціалістичних країнах Східної та Центральної Європи, суверенних державах, що утворилися на теренах колишнього СРСР. Вони склалися також в Єгипті, Шрі-Ланці, Нікарагуа, окремих країнах Азії, Африки та Латинської Америки після повалення військових чи особистих диктатур.

При цьому, маючи, безумовно, свій власний, часто протилежний демократичному, визначений шлях розвитку таких країн, їх керівники, усвідомлюючи тиск світової громадськості, декларують цілком демократичні прагнення у подальшому розвитку. Більш того, часто чергові політичні зміни як то проведення політичних виборів заявляються як пряме свідчення розвитку демократії у, фактично, авторитарному суспільстві.

Зважаючи на те, що демократія має політичний, економічний та соціальний виміри, проте існують загальні підходи по визначенню її міри та обсягу реалізації.

Зокрема, неурядова організація «Фрідом Хауз», що діє у Нью-Йорку щорічно проводить моніторинг розвитку демократичних свобод по окремим країнам, оцінює рівень політичних прав і громадянських свобод. Критерії, за якими ця організація проводить свій аналіз включає широкий спектр громадянських прав і свобод: від інституціоналізованої опозиції до особистої свободи. Ось перелік політичних свобод за шкалою «Фрідом Хаус»:

- Чи обирається глава держави і глава уряду або інший носій вищої влади шляхом вільних і чесних виборів?

- Чи обирається законодавча влада шляхом чесних і вільних виборів?

- Чи являються чесними виборчі закони, чи рівні виборчі можливості, чи чесно проводиться голосування, чи чесно підраховуються голоси?

- Чи здатний виборець наділити вільнообраних представників реальною владою?

- Чи мають право люди на власний розсуд організовуватися в різні політичні партії чи інші політичні групи, що здатні конкурувати одна з іншою, чи допускає система прихід цих груп до влади і відсторонення їх від влади?

- Чи існує значна кількість виборців, що знаходяться в опозиції, фактично опозиційна влада, і чи існує реальна можливість опозиції збільшити кількість своїх прибічників чи прийти до влади шляхом виборів?

- Чи вільний той вибір, що роблять люди, від стороннього тиску, військового тиску, зі сторони іноземних держав, зі сторони тоталітарних партій, релігійних ієрархій, економічних олігархій чи інших груп, що володіють певною владою?

- Чи мають культурні, етнічні, релігійні і інші меншини розумні можливості для самовизначення, самоуправління, автономії чи участі через неформальний консенсус в процесі прийняття рішень?

- при ситуації коли режимом в країні являється традиційна монархія, що виключає існування партій і виборів, чи забезпечує ця система консультації з народом, чи заохочує вона обговорення політичних питань і чи допускає вона право подачі петицій правителю?

- чи намагається уряд чи окупаційна влада країни змінити етнічний склад країни чи територію, щоб зруйнувати існуючу культуру чи порушити співвідношення політичних сил на користь іншої групи?

Паралельно із укладанням щорічного рейтингу країн, «Фрідом Хауз» підтримує видання низки публікацій та видань стосовно тематики транзитивних суспільств. Щорічне видання «Нації в транзитивному процесі» досліджує демократичний розвиток країн від Центральної Європи до Євразії, характеризує 29 країн, включаючи незалежний регіон у Косово. За результатами цих досліджень визначено вісім країн у стадії «консолідованого авторитарного політичного режиму». Серед яких Узбекистан, Росія та Україна через «відкриту безвідповідальність політичних лідерів».

До громадянських свобод, як одних з головних чинників по визначенню рівня демократичності «Фрідом Хауз» відносить наступні показники:

- Чи існує свобода зібрань, демонстрацій і відкритого громадського обговорення?

- Чи існує свобода політичних і квазіполітичних організацій?

- Чи існують вільні профспілки і союзи селян або їх еквіваленти? Чи існує можливість ефективно і колективно торгуватися з роботодавцями? Чи існують вільні професійні організації і взагалі приватні союзи?

- Чи існує незалежний суд?

- Чи править закон у громадянських та карних справах? Чи однаково розповсюджується закон на все населення? Чи знаходиться міліція під прямим контролем громадян?

- Чи існує захист від міліцейського терору, невиправданого взяття під стражу, виселки, від тортур, захист, що здійснюється як групами, що підтримують уряд, так і опозиційними? Чи існує свобода від війн і заворушень?

- Чи існує свобода від крайньої байдужості уряду чи корупції?

- Чи існує вільна і відкрита приватна дискусія?

- Чи існує автономія особистості? Чи контролює держава мандрівки, вибір місця проживання чи вибір роботи? Чи існує свобода від ідеологічної обробки зі сторони держави, від занадто великої залежності від неї?

- Чи мають громадяни право володіти власністю і започатковувати власний бізнес? Чи існує неправомірний вплив на приватний бізнес зі сторони чиновників, органів безпеки чи організованої злочинності?

- Чи існують соціальні свободи особистості, включаючи рівність статей, свободу вибору чоловіка, свободу визначати кількість дітей?

- Чи існує рівність можливостей, включаючи свободу від економічної експлуатації і залежності від землевласників, наймачів, лідерів профспілок, бюрократів чи інших перепон до участі у законному розподілі економічного прибутку?

За звітом цієї організації за 2010 рік «Події в Україні в 2010 році призвели до падіння рейтингу з «вільного» до «частково вільного». У згаданому звіті говориться, що Віктор Янукович, який в результаті помаранчевої революції не отримав президентського крісла через фальсифіковані вибори, з другої спроби в 2010 році став главою держави. «Він курував погіршенням свободи преси, державні зусилля для обмеження студентської активності, залякування неурядових організацій, місцеві вибори, які майже всюди не були визнані ані чесними, ані вільними та ознаки підвищення впливу виконавчої влади на судову систему», йдеться в доповіді. При цьому, у документі зазначено, що раніше Україна була єдиною не балтійською пострадянською державою, яка мала рейтинг «вільної», та це погіршення свідчить про величезний спад демократії в регіоні.

Визначення питання чи являються окремі країни демократичними, напряму впливає на політичне положення режиму у світі, від цього залежить якість життя людей, що живуть при цьому режимі та розуміння процесу демократизації.

Політичний аспект. He лише «Фрідом Xay з», а й всі правителі мають знати чи мають вони справу з демократією чи іншими режимами. Це необхідно тому, що за двісті років міжнародної політики стало зрозуміло, що демократичні країни поводять себе по іншому, ніж усі інші: інакше приймають на себе зобов'язання і відмовляються від них, інакше ведуть війну, інакше реагують на іноземну інтервенцію. Ці відмінності мають віддзеркалюватися на міжнародних відносинах: на створенні союзів, на тому кому і проти кого воювати, які країни отримають іноземні інвестиції чи більші засоби в борг і т.і.

Якість життя. Демократія хороша сама по собі, оскільки дає населенню владу колективно визначати власну долю. В цілому вона оберігає простих людей від тиранії, безчинств, що мають місце при інших політичних режимах. При чому у більшій мірі демократія забезпечує кращі умови життя, принаймні у тому, що стосується доступності освіти, медичного обслуговування і захисту закону.

Тіллі говорить, що режим являється демократичним тією мірою, в якій політичні відносини держави з її громадянами характеризуються широкими, рівноправними, захищеними і взаємозобов'язуючими процедурами. Демократизація в такому випадку означає простий рух до більш широкого за обсягом, більш рівної, більш захищеної і більш взаємозобов'язуючої процедури обговорення з приводу політичних призначень і визначення політичного курсу. Дедемократизація рух до менш широкої за обсягом, нерівноправної, слабозахищеної і невзаємозобов'язуючої процедури обговорення з приводу політичних призначень і визначення політичного курсу.

Для визначення процесу в конкретній країні проблему можна розділити на дві частини: принципи встановлення цих ознак і доступні факти, які дозволяють застосувати ці принципи.

Для більш точного опису демократії, демократизації і дедемократизації західні вчені пропонують до розгляду та застосуванні при здійснені аналізу передусім зосередитися на проблемах взаємодії громадян і держави, наприклад, прослідкувати, що відбувається коли групи громадян пред'являють вимоги до державних чиновників і коли державні чиновники прагнуть придушити своїх ворогів чи суперників.

В процесі аналізу варто визначити такі показники, які можна було б застосувати до всього спектру режимів: від дуже недемократичних до найбільш демократичних.

Також, потрібно звертати увагу на широту, тобто розширення законно забезпеченими інструментами примусової реалізації прав населення озвучувати свої скарги високим посадовцям з приводу дій урядую Рівність ще одна характеристика, а саме: збільшення кількості окремих правових категорій, що визначають права та обов'язки різних сегментів суспільства в їх відношеннях з державою. Наступна характеристика захищеність, знову ж таки зменшення чи збільшення долі населення, що піддане ув'язненню без звинувачення за законом чи без надання правової допомоги. Нарешті, потрібно також враховувати при аналізі рівень розвитку принципу взаємної відповідальності, а саме: розширення чи зменшення участі всіх громадян в тому, щоб добиватися надання законно встановлених благ та послуг, що завертається отриманням цих благ та послуг.

Підсумовуючи, варто зазначити, що процеси демократизації проходять тільки за точно визначених соціальних умов, але вони провадять величезний вплив на життя громадян. Якщо люди мають хибне уявлення про демократію та демократизацію, то вони тим самим наносять негативний вплив на міжнародні відносини, утруднюють її тлумачення і зменшують шанси на краще життя.

демократичний авторитарний свобода політичний

Размещено на Allbest.ru