Діяльність єврейських партій та об’єднань у розбудові національного життя В Україні (1917-1925)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Діяльність єврейських партій та об'єднань у розбудові національного життя В Україні (1917-1925)

Найман Олександр Якович

АНОТАЦІЯ

єврейський національний партія об'єднання

Найман О.Я. Діяльність єврейських партій та об'єднань у розбудові національного життя в Україні (1917-1925).

Дисертація на здобуття вченого ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю 23.00.05 - Етнополітологія та етнодержавознавство. Інститут політичних і етнонаціональниї досліджень НАН України. Київ, 1998.

Захищається дисертація, в якій на основі багатоманітних, значною мірою нових джерел досліджені та комплексно висвітлені ключові історико-етнологічні проблеми діяльності єврейських партій та об'єднань України. Проаналізовані процеси утворення і діяльності єврейських організацій у Російській імперії, Українській Народній Республіці та радянській Україні. Розглянуте широке коло проблем щодо відношень єврейських партій з Центральною Радою і Директорією, показані наслідки більшовицької політики у єврейському питанні в першій половині 20-х років. Обгрунтований висновок про те, що лише демократична правова держава здатна створити сприятливі умови для задоволення культурно-національних потреб громадян країни, забезпечити їх рівність. Висловлені пропозиції, спрямовані на вдосконалення нормативно-правової бази національних меншин, поглиблення українсько-єврейської співпраці.

Ключові слова: єврейські партії, євреї, меншина, репресії, українсько-єврейські відносини.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Утворення незалежної України обумовило початок процесу відродження української культури та культур інших етносів країни. Виникла можливість відійти від колишніх стереотипів щодо єврейського національного руху і по-новому осмислити хід історичних подій минулого. За останні роки виконані окремі дослідження діяльності єврейських партій та об'єднань. Однак ці праці висвітлюють лише окремі сторони діяльності єврейських організацій в УНР та УСРР. Це обумовлює потребу проведення дослідження з метою вивчення діяльності єврейських партій та об'єднань у розбудові національного життя в Україні.

Актуальність теми дослідження визначається як необхідністю фактологічного вивчення та концептуального осмислення історії єврейського політичного руху України так і проблемами розбудови її національного життя, що зумовлюють нагальну потребу вивчення досвіду суспільно-політичного життя в УНР та УСРР. Це завдання актуалізується з врахуванням суспільно-політичного та громадсько-культурного резонансу факторів та подій українсько-єврейських відносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дане дослідження - одна з сторінок історії етнонаціональної розбудови України. Вона є складовою теми вивчення суспільно-політичного життя євреїв України, що проводиться Кабінетом єврейської історії та культури Інституту політологічних та етнонаціональних досліджень НАН України. Дослідження предмету дисертації - складова теми - “Єврейська автономія в країнах Центральної та Східної Європи”, що проводиться Кабінетом Інституту.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб, спираючись на доробок попередників, значну джерельну базу і виходячи з сучасних історико-етнологічних концепцій національних рухів, виявити основні закономірності діяльності єврейських партій та об'єднань у розбудові національного життя в Україні, характер їх взаємодії з іншими організаціями в 1917-1925 роках і визначити шляхи створення сприятливих умов для розбудови українсько-єврейських відносин та міжетнічної співпраці. У відповідності до цієї мети в дисертації поставлені такі дослідницькі завдання:

1. Проаналізувати формування основних ідейно-політичних засад та спрямованість діяльності єврейських партій та об'єднань у розбудові національного життя після лютого 1917 року, їх бачення можливостей вирішення національних завдань в союзі з різними політичними силами;

2. Виявити принципи ставлення Центральної Ради та урядів УНР до єврейського питання та відтворити цілісну картину діяльності єврейських організацій у сфері розбудови національного життя, їх взаємодії між собою та з керівництвом УНР;

3. Визначити основні напрямки і протиріччя політики керівництва Радянської України у єврейському питанні, руйнацію одних та розвиток інших форм національного життя, підпорядкування його партійному керівництву, а також протидії останньому з боку єврейських партій та об'єднань України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація, що є спробою висвітлення з об'єктивних позицій діяльності єврейських партій та об'єднань у розбудові національного життя, має науково-теоретичну і соціально-прикладну спрямованість. Проблема розглядається на тлі співіснування національних ідей, у взаємодії яких визначались форми та методи діяльності єврейських організацій.

На підставі головним чином неопублікованих матеріалів діяльності єврейських структур України висвітлені основні положення їх програм та аспекти політичної практики за різних соціально-політичних умов. Простежена еволюція співвідношення сил у єврейському національному таборі, з'ясовані основні причини змін політичної орієнтації цих сил, обгрунтовано положення про те, що досягнення міжнаціональної злагоди можливо лише в демократичному суспільстві, правовій державі за умов визнання пріоритету прав людини як найвищої цінності, а також створення державно-громадського механізму підтримки міжнаціонального миру та протидії будь-яким проявам міжнаціональної ворожнечі. Систематизований фактичний матеріал щодо діяльності єврейських організацій України, їх взаємовідносин, діяльності їх лідерів. Обгрунтовані в дослідженні положення можуть бути використані при підготовці як конкретних спеціальних досліджень, так і узагальнюючих праць з історії України, міжнаціональних відносин, у викладанні єврейської та української історії, етнології, етнополітики та етнографії.

Дослідження діяльності єврейських партій та об'єднань у розбудові національного життя в Україні дали підставу здобувачу сформулювати особисто такі положення:

1. До 1917 року майже всі єврейські партії та об'єднання України діяли нелегально, хоч ставлення до сіоністських організацій з боку уряду спочатку було позитивним. Втративши надію на можливість у найближчий час створити єврейську державу у Палестині, сіоністи включають до своїх програм вимоги культурно-національної автономії та захисту соціальних прав євреїв. Ці зміни обумовили початок переслідувань сіоністських організацій з боку департаменту поліції.

2. Апогеєм активізації єврейських організацій в Україні став період їхньої діяльності після лютневої революції 1917 року. В УНР єврейські організації були визнані рівноправними партнерами у розбудові країни.

3. Єврейські партії у загальнополітичних питаннях нерідко мали багато спільного з українськими політичними силами, а відносини між цими партіями були значною мірою ускладнені через різні підходи до розбудови національного життя.

4. Жорстокі погроми 1917-1920 років спричинили розкол ряду єврейських партій, з яких виділились групи, що у пошуку сильних союзників вдалися до співпраці з більшовиками.

5. Після закінчення громадянської війни та запровадження перших заборон щодо єврейських організацій останні провели реорганізацію: виникають нові партійні, молодіжні та інші громадські об'єднання; відновлюються та посилюються старі організації; модифікується їх стратегія і тактика з метою пристосування до нових умов.

6. В умовах масової пролетарізації та зубожіння єврейського населення країни, неспроможності більшовицьких властей поліпшити його становище, єврейські організації намагались допомагати бідним та виступали проти свавілля партійних та державних функціонерів, що сприяло зростанню впливу єврейських партій та об'єднань.

7. Політика більшовиків щодо єврейських організацій грунтувалась на засадах, за якими правляча партія визначала не тільки зміст, а й мову та форми їх діяльності. Це значною мірою обумовило конфронтацію РКП(б) з єврейськими партіями та об'єднаннями, які опинились під владою більшовиків і не вдалися до саморозпуску.

8. Суперечлива політика більшовиків спричинила руйнацію більшої частини господарчого та духовного життя євреїв України, що значною мірою обумовило тривалий опір з боку єврейських організацій, які під тиском адміністративно-репресивного апарату країни мусили припинити свою діяльність наприкінці 20-х - початку 30-х років.

Фактично вперше визначені основні причини високої соціальної активності єврейської людності України, сформульована схема парадигми теоретико-політичних засад єврейських партій УНР та їх еволюцїї. На відміну від А. Вєтрової, М. Черв'якової та В. Гури, які стверджують, що єврейські партії припинили своє існування через їх антинародний характер, здобувач розвиває положення професорів Ц. Гітельмана (США) та М. Альтшулера (Ізраїль) про детермінованість цього процесу адміністративно-репресивною політикою владних структур.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у висновках пропозиції та рекомендації щодо подальшої демократизації та оптимізації міжнаціональних відносин, удосконалення законодавчої бази для задоволення духовних та соціальних потреб усіх етносів України, включаючи їх специфічні особливості, могли б бути використані Комітетом Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Державним комітетом України у справах національностей та міграції, Міністерством освіти та іншими організаціями і установами України, які займаються проблемами національних меншин та міжнаціональних відносин. Особистий внесок здобувача. Уточнені основні етносоціальні фактори, що мали значний вплив на утворення та еволюцію єврейських партій України, їх роль у розбудові національного життя, форми та методи їх політичного протистояння більшовицькому тоталітаризму. Визначені спільні та особливі риси єврейських партій України та загальноукраїнських політичних сил. Сформульовані основні причини антиєврейських акцій, зокрема, в період громадянської війни. На основі проведеного дослідження зроблені висновки та розроблені рекомендації щодо окремих аспектів розбудови національного життя у сучасній Україні. Дисертантом розроблена схема еволюції еврейських партій України та їх молодіжних організацій.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана та пройшла апробацію у відділі єврейської історії та культури Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. Одержані результати доповідались на 11 міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових та науково-практичних конференціях. За структурою, що зумовлена метою, дослідницькими завданнями і проблемно-хронологічним підходом, дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку літератури, а також додатків, що включають таблиці розподілу єврейського населення України по губерніях за родом занять згідно перепису 1897 року (самодіяльне населення) та інші матеріали. Обсяг дисертації - 189 сторінок, а додатки - 44 сторінки. Список використаних літературних джерел - 243 одиниці, 194 архівні справи та інші джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

єврейський національний партія об'єднання

У першому розділі “Стан наукової розробки та джерельна база дослідження” на основі аналізу літературної та джерельної бази розглянуті стан вивчення об'єкту дослідження (єврейський національний рух в Україні) та його предмету (діяльність єврейських партій та об'єднань у розбудові національного життя в Україні). Реалізація поставлених завдань значною мірою фокусується на аналізі еволюції діяльності єврейських партій та об'єднань у зв'язку із політичними перетвореннями в Україні.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період 1917-1925 років. Даний відрізок часу насичений надзвичайно важливими та суперечливими за наслідками процесами в діяльності єврейських організацій України, коли революційні перетворення лютого-березня 1917 року дали імпульс активізації національного і політичного життя. Проте громадянська війна та більшовицька агресія спричинили руйнацію незалежності України, а політична реакція та репресії тоталітарної системи обумовили припинення згідно резолюції IV Всеукраїнської наради євсекцій КП(б)У (1924 р.) по доповіді про боротьбу з дрібнобуржуазними угрупуваннями та рішення розширеного засідання Головбюро євсекцій при ЦК КП(б)У у 1925-1926 роках діяльності майже усіх єврейських партій та об'єднань України.

Географічні межі дослідження охоплюють українські землі, які входили до складу колишньої Російської імперії, УНР та УСРР.

Методологію дослідження склали як загальні наукові принципи - історизм, об'єктивізм, так і конкретні методи досліджень: історичний, логічний, порівняльний, метод хронології, деякі специфічні методи етнології, зокрема спостереження і опису. Серед міждисциплінарних методів використані схематичний та статистико-математичний.

Для реалізації поставленої мети та дослідницьких завдань, крім численної літератури, залучено досить багату і різноманітну джерельну базу, яка охоплює різні писемні історичні джерела, насамперед опублікованізбірники що включають урядово-адміністративну документацію, матеріали партійних, державних та громадських органів, спеціальних інституцій по роботі серед національних меншостей.

В дисертації широко використані матеріали, зосереджені у фондах Центрального державного архіву громадських організацій (ЦДАГО) України, Центрального державного архіву вищих органів державної влади і органів державного управління (ЦДАВО) України, Центрального державного історичного архіву (ЦДІА) України, Російського центру зберігання та вивчення документів новітньої історії (РЦЗВДНІ), деяких обласних архівів України, а також Центрального Сіоністського Архіву (ЦСА) у Єрусалимі та Архіву Інституту Досліджень Робітничого Руху (АІДРР) ім. Лавона у Тель-Авіві (Ізраїль).

Особливе значення для дослідження матеріалів по темі мали фонди ЦДАГО України, що містять величезний масив документів щодо діяльності єврейських організацій України, зокрема звіти їх з'їздів, конференцій, циркулярні листи, документи УНР, євсекцій та інших партійних органів, а також повідомлення, довідки та інші матеріали, що характеризують як діяльність єврейських партій та об'єднань, так і політику властей щодо них.

В фондах ЦДАВО України, та обласних архівів, де зберігаються значні колекції документів єврейських організацій, наказів, листівок, оглядів, аналітичних розробок з питань діяльності єврейських організацій дисертант використав значний фактичний матеріал щодо окремих сторін політичної практики єврейських організацій, їх взаємин, форм та методів реалізації ідеологічних установ в різних суспільно-політичних умовах.

З РЦЗВДНІ використані документи Центрального бюро євсекцій при ЦК ВКП(б): протоколи, циркулярні листи, плани роботи, звіти, доповіді. Фонд включає документи з історії ЦБ євсекцій та її організацій на місцях з 1918 року з питань землеустрою євреїв, боротьби проти єврейських організацій, антирелігійної пропаганди та роботи серед єврейського населення. Опрацьовані також збірники, окремі документи, що містять циркулярні розпорядження та інші матеріали єврейських партій, Центральної Ради, Директорії, урядів УНР, більшовицьких та комсомольських організацій, а також органів радянської влади в Україні.

В архіві Інституту Досліджень Робітничого Руху опрацьовані документи Загальної Конфедерації Праці Ізраїлю та халуціанського руху, матеріали єврейських партій (Бунду, Поалей Ціон та інших), а також звіти і листи сіоністських центрів та численні особисті архіви діячів єврейського робітничого руху.

З Центрального Сіоністського Архіву використані документи Всесвітньої сіоністської організації (ВСО) та Єврейського агентства, матеріали сіоністських організацій у Росії та Україні, фонди Ховевей Ціон та діячів сіоністського руху. Однією з специфічних особливостей ізраїльських архівів є відсутність нумерації аркушів у переважній більшості справ, що певним чином ускладнює повторний пошук документів.

Значний аналітичний, фактичний та статистичний матеріал, що дав можливість відстежити перебіг подій та розстановку і взаємодію громадських та політичних сил в Україні, передумови та спрямованість зміни стратегії і тактики політичної діяльності національних організацій, містять часописи “Боротьба”, “Вестник еврейского отдела Народного комиссариата по делам национальностей”, “Вісник Української Народної Республіки”, “Воля”, “Голос Бунда”, “Еврейский рабочий”, “Известия” та інші. Матеріали часописів використані для детальнішого аналізу конкретних подій з урахуванням відповідних ситуацій, взаємодії політичних сил, військ тощо.

Серед історіографічних джерел використані насамперед дисертаційні дослідження. Автором одного з перших таких досліджень в Україні є В.К. Гура, який проаналізував витоки, еволюцію та діяльність сіоністських партій в Україні з позицій КПРС. У дисертації В.І. Прилуцького єврейські молодіжні організації розглядаються у контексті молодіжних національних рухів в Україні в умовах становлення тоталітарного більшовицького режиму. Позиції єврейських партій у мовній проблемі, що посідає значне місце у розбудові національного життя євреїв, досліджені у дисертації О.В. Заремби

У дисертаціях А.С. Ветрової та М.М. Черв'якової з позицій КПРС розглянуте протистояння більшовиків та Бунду. На відміну від такого однобічного підходу книга В.І. Гусєва містить матеріали глибокого і змістовного дослідження діяльності Бунду та євсекцій. Одночасно дослідження діяльності єврейських організацій України почались у Росії. Якщо політична практика Бунду у сфері розбудови національного життя висвітлена досить повно, то дослідження діяльності інших єврейських партій та об'єднань в Україні залишаються фрагментарними.

Проаналізовані видання українських, єврейських та інших діячів, які безпосередньо брали участь у подіях в Україні у 1917-1921 роках або студіювали в той час питання діяльності єврейських організацій. Ці видання містять значний фактичний матеріал, викладений з позицій особистого ставлення державних та громадських діячів до подій та певною мірою детермінований партійною орієнтацією їх авторів.

Висвітлення діяльності єврейських партій в світовій науці перебуває під великим впливом різних політичних сил. Особливо це виявилось у СРСР, де ставлення до єврейських організацій було частиною політики щодо національних рухів народів країни, які згідно з пануючою ідеологією ототожнювались з націоналізмом. Історико-партійна наука розглядала лише негативні сторони українського, єврейського та інших націоналізмів, схематизували і примітивізували їх ідеологічні та політичні, етичні та соціально-психологічні засади. В той же час нерозривний зв'язок націоналізму з природою суспільних явищ, його конкретно-історичні форми з їх статичними та змінними рисами, зазвичай, ігнорувались. Зокрема, діяльність єврейських організацій розглядалась з вузькопартійних позицій. Їхня політична практика у сфері розбудови національного життя докладно не розглядалась, а лише таврувалась як буржуазна та антинародна5.5 Див.: Дадиани Л.Я. Критика идеологии и политики социал-сионизма. - М., 1986.

Різні аспекти політики УНР у єврейському питанні висвітлені у виданнях українських та єврейських діячів1,1 Див.: Гольдельман С.І. Жидівська національна автономія в Україні 1917-1920. - Мюнхен, 1967; Гольдельман С.І. Листи жидівського соціал-демократа про Україну. Матеріали до історії українсько-жидівських відносин за час революції. - Відень, 1921; Винниченко В. Відродження нації. - Ч. І-ІІІ. - Відень, 1920; Петлюра С. Статті. - К.: Дніпро, 1993;Марголин А. Украина и политика Антанты /Записки еврея и гражданина/. - Берлин, 1921; Рафес М.Г. Накануне падения гетманщины.Из пережитого 1918 года. - К.,1919; Рафес М. Два года революции на Украине. Эволюция и раскол Бунда. - М., 1920; Рафес М. Очерки по истории “Бунда”. - М. 1923; Рафес М. Очерки истории еврейского рабочего движения. - М-Л., 1929; Розенштейн Г. Основные принципы нашей экономической политики. - К.,1918.які безпосередньо брали участь у подіях в Україні у 1917-1921 роках або студіювали в той час питання діяльності єврейських організацій. Ці видання містять значний фактичний матеріал, викладений з позицій особистого ставлення державних та громадських діячів до подій та певною мірою детермінований партійною орієнтацією їх авторів. Вони дають можливість студіювання основних аспектів політики єврейських партій, а також позицій українських та єврейських лідерів, їх діяльність як представників відповідних партій та держаних діячів. Це в свою чергу дає можливість грунтовніше проаналізувати засоби, що їх використовували єврейські партії для розбудови національного життя своєї людності в Україні.

Висвітлення діяльності єврейських партій у роботах зарубіжних авторів, що перекладались у СРСР, мало відрізнялось від радянських видань. Автори цих публікацій не приділяють значної уваги аналізу історії розвитку єврейських організацій і зосереджуються на викладі матеріалів щодо проявів сіоністського екстремізму та засудження його різними міжнародними організаціями2.2 Див.: Против сионизма и израильской агрессии. - М., 1974;Сионизм - правда и вымыслы. - М., 1980; Тума Э. Сионизм крупным планом. - М., 1985.

Інші видання, автори яких у радянській літературі характеризувались як буржуазні, написані з більш об'єктивних та наукових позицій, містять глибокий аналіз діяльності єврейських організацій. Роботи зарубіжних авторів містять значний аналітичний та фактичний матеріал щодо діяльності єврейських організацій у сфері робудови національного життя в Україні. Висвітленню основних ідеологічних засад та політичної практики сіоністських партій присвячені книги У.Лакера, С.Левенберга, Г.Гольдмана та інші3.3Див.: Laquer W. A Histjry of Zionism. - New York,1972;Levenberg S. The Jews and Palestine. - London, 1945;Goldman G.G. Zionism under Soviet Rull 1917-1928. - New York, 1960; Leneman L. La tragedie des juifs en URSS. - Paris, 1959; Schechtman J.B. Zionism and Zionist in Soviet Russiu. - New York, 1966; Borys J. Political Parties in the Ukraine // Ukraine, 1917-1921. A Study in Ruvolution. - Cambridge: Harvard Univ. Press, 1977. - P. 128-158. The Zionist Idea.A Historical Analysis and Reader. - New York,1973;, Очерк истории еврейского народа. // Под ред. проф. Ш.Этингера. - Книга 2. - Иерусалим, 1990; Сионизм в контексте истории. Хрестоматия по истории сионизма с предисловием Артура Херцберга. - Книги 1-2. - Иерусалим, 1993. Причини виникнення єврейських націоналістичних та соціалістичних організацій та їх еволюція проаналізовані у монографії професора Єврейського університету у Єрусалимі Д.Френкеля1Див.: Frankel D.Prophesy and Politics: Socialism,Nationalism and the Russian Jews,1862-1917. - Cambridge,1981..Політика керівників УНР щодо євреїв досліджена А.Зайдманом, який приділив особливу увагу реалізації Закону про культурно-національну автономію2.2Див.: Zaidman A. The Jewish National Autonomy of Independent Ukraine in the Years 1917-1919. - Tel-Aviv,1980.Українсько-єврейські відносини на початку ХХ століття аналізуються також у книзі Х.Астера та П.Потічного, а також Х.Абрамсоном та авторами статей збірника “Українсько-єврейські відносини в історичній перспективі”3.3Дыв.: Aster H. and P. Potichnyj. Jewish-Ukrainian Relations: two Solitudes. - Ontario, 1983; Frankel J.The Dilemas of Jewish National Autonomism: the Case of Ukraine 1917-1920//Ukrainian-Jewish Relations in Historical perspective. - Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1990.-P.263-279; Авramson H.Jewish Representation in the Independent Ukrainian Governments of 1917-1920//Slavic rev. Stanford,1992.-Vol.50.-N3.-P.542-550.Критичному аналізу політичної практики компартійного керівництва і, зокрема, євcекцій щодо єврейських організацій присвячені книги Ц.Гітельмана та М.Альтшулера44Див.: Gitelman Z. Jewish Nationality and Soviet Politics. - Princeton. 1972; Альтшулер М. Між націоналізмом та комунізмом: евсекціі в Радянському Союзі /1918-1930/ (іврит). - Тель-Авів, 1980.та інших.

У другому розділі “Єврейські партії та об'єднання України на початку ХХ століття” досліджуються конкретно-історичні чинники, що справили вплив на процеси утворення та діяльності єврейських організацій у Російській імперії наприкінці ХІХ та на початку ХХ століть, їх позиції щодо вирішення єврейського питання у країні та ставлення до них владних структур держави.

Значне місце у розділі займає аналіз діяльності та основних політичних засад єврейських партій України сіоністської та соціал-демократичної спрямованості.

Практично усі єврейські організації, незважаючи на різну, а часом і протилежну спрямованість їх діяльності, підтримали лютневу революцію 1917 року і взяли активну участь у соціально-політичних перетвореннях у країні. Висвітлюється участь єврейських партій у діяльності вищого законодавчого органу УНР, робота віце-секретаря єврейських справ та взаємодія єврейських організацій в Україні.

75 відсотків членів Центральної Ради представляли українські організації, 14 відсотків - російські, 6 відсотків - єврейські, 2,5 відсотки - польські5.5Див.: Українська Центральна Рада - Т.1.-К.,1997. - С. 12.У протоколі мандатної комісії була зазначена участь у сесії Центральної Ради і представників єврейських партій. Їх чисельність була такою6.6ЦДАВО України, ф. 1115, оп. 1, спр. 21, арк. 48.

Десятки представників єврейських партій брали участь у роботі Центральної Ради, її секретаріату та інших установах. Позиції українських та єврейських партій співпадали з усіх основних державотворчих питань. Однак протиріччя, що виникли при обговоренні ІІІ та ІV Універсалів певною мірою обумовили ускладнення українсько-єврейських відносин. Проте значно більшими були протиріччя між сіоністами та Бундом, що, зокрема, виявились під час виборів у єврейських общинах.

Дисертант приходить до висновку, що, незважаючи на цю одностайність, протиріччя між єврейськими партіями та об'єднаннями обумовлювали більші складнощі у реалізації їх програм, ніж проблеми, що виникали між єврейськими та неєврейськими організаціями.

Визначною подією для євреїв України стало прийняття Центральною Радою закону про національно-персональну автономію та утворення Міністерства єврейських справ.

У третьому розділі “Діяльність єврейських партій в Українській Державі та відновленій УНР” показано ставлення єврейських партій до гетьманського перевороту, аргументовано відмінну від традиційної точку зору про діяльність єврейських партій в УНР. Єврейські організації обстоювали інтереси держави, свого етносу навіть тоді, коли протистояння політичних сил в Україні спричиняло криваві конфлікти з численними жертвами. Проте лідери єврейських партій, які підтримали повстання, очолюване Директорією, мали різні уявлення щодо розбудови національного життя у країні, що виявилось, зокрема, на першій сесії Єврейських Національних Зборів у листопаді 1918 року.

У вересні 1918 року сіоністи вже складали більшість майже в усіх великих єврейських радах (одеській, харківській, єлісаветградській та інших). Внаслідок виборів у 90 населених пунктах України 44,1% голосів були віддані загальним сіоністам, 19,9 відсотка - Бунду, 11,8 відсотків - Ахдус, 10,3 відсотків - ЄСДРП ПЦ. У виборах брали участь 38 відсотків виборців3.3Див.: Еврейский рабочий. - 1918. - 4 июля.

На багатому фактичному матеріалі показана діяльність владних структур УНР щодо розбудови єврейського самоуправління в Україні. Проте Директорія не тільки не могла реалізувати власні постанови, а й виявилась неспроможною зупинити хвилю погромів, що охопила сотні міст та містечок країни. Саме це спричинило переорієнтацію лівих фракцій Бунду та Об'єднаної єврейської соціалістичної робітничої і утворення ними Об'єднаної єврейської комуністичної робітничої партії, яка прагнула до співробітництва з більшовиками.

Аналіз трагедії погромів в Україні показує, що їх організаторами були банди дезертирів, численні загони, керовані ватажками, які нікому не підлягали, гайдамаки, частини білої армії та окремі підрозділи червоноармійців. Директорія та командування української армії вживали чимало антипогромницьких заходів, але вони виявились недостатніми.

У четвертому розділі “Єврейські організації України в перші роки радянської влади” простежуються тенденції партійно-державної політики у сфері вирішення соціально-економічних та культурно-освітніх проблем євреїв України. Реконструкція на основі різноманітних джерел, що висвітлюють соціально-політичні та культурно-духовні процеси, дозволила запропонувати деякі нові концептуальні підходи до їх розуміння та оцінок порівняно з традиційною для радянської історіографії точкою зору.

На тлі руйнації основних елементів господарчого та культурного життя єврейських громад міст та містечок України (дрібних підприємств, релігійних та навчальних закладів) більшовики взяли курс на ліквідацію громадських єврейських організацій та більшості елементів дореволюційної культури (релігії, націоналізму і т. і.) та заміну їх “пролетарською культурою”.

Проте у середині 20-х років рух сіоністської молоді в Україні значно активізувався. Мережа його організацій охоплювала усі райони, де жили євреї. У 1925 році в Одеській губернії було понад 2,5 тис. молодих сіоністів, на Поділлі - 5 тис., на Київщині - 2 тис., на Волині - 1,5 тис.1ЦДАГО України, ф. 7, оп. 1, спр. 73, арк. 33, 93; спр. 164, арк. 33.Загалом членами сіоністських організацій в Україні були 25-30 тис. євреїв до 23 років.

Єврейські організації ліквідовувались як націоналістичні. Більшовики вели боротьбу не тільки з єврейським, а й з іншими різновидами націоналізму, з усім, що не узгоджувалось з ідеологією партії та заважало створенню єдиної унітарної держави з централізованими структурами в усіх сферах життя. Найменша ланка державного механізму могла існувати лише в системі горизонтальних та вертикальних підпорядкувань, повністю контрольованих партійними структурами.

У “Висновках” на основі історико-етнологічного аналізу комплексу проблем, що охоплюють утворення, діяльність у сфері розбудови національного життя та еволюцію єврейських організацій, їх роль у соціально-політичному житті України та відношення з іншими організаціями і рухами зроблені ряд наукових узагальнень, виведені уроки із врахуванням суперечливої та трагічної історії єврейських партій та об'єднань в період 1917-1925 рр., висловлені ряд пропозицій, рекомендацій та побажань як стосовно подальшої розробки теми, так і практичного використання результатів дослідження, вдосконалення державної політики щодо національних меншин України, зокрема євреїв.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях

1. Хонигсман Я.С., Найман А.Я. Евреи Украины. Краткий очерк истории. Часть I. К.: ВИПОЛ, 1992. - С. 5-19, 45-60, 110-171.

2. Горовский Ф.Я, Хонигсман Я.С., Найман А.Я., Елисаветский С.Я. Евреи Украины. Краткий очерк истории. Часть II. К.: ВИПОЛ, 1996. - С. 8-23, 35-71, 179-216.

3. Найман О.Я. Єврейські партії та об'єднання України (1917-1925). - К., 1998.

4. Найман А.Я. Антисемитизм - кому это выгодно? К.: НИП ПОИСК, 1991. - 74 с.

5. Найман А.Я. Юдофобия современных антиукраинских сил в Украине. М., 1996.(Препр. / Еврейское наследие). - 47 с.

6. Найман О.Я. Єврейські партії та об'єднання у політичних процесах в Україні (1917-1925). - М.: 1996. - (Препр. / Еврейское наследие). - 32 с.

7. Найман О.Я. Хто спрямовував погроми // Трибуна. - 1992. - N1.

Найман О.Я. Життя прожити. З історії євреїв України. //Відродження, 1993. - N7, N8.

Найман О.Я. Проти шовінізму в Україні. Вітчизна. - N1-2. - 1994.

Найман О.Я. Українці проти антисемітизму // Єврейське населення України: дослідження і документи. Щорічник. Вип.І, Запоріжжя, 1994.

Найман О.Я. Еврейское земледелие на Украине в 1930-е годы // Вестник Еврейского университета в Москве, 1995, N8.

Найман О.Я. Українське суспільство та права єврейської людності у ХІХ столітті // Український часопис прав людини, 1995, N2.

Найман О.Я. Політика урядів Російської імперії та УНР щодо єврейських організацій.//Холокост. Еврейский вопрос и современное украинское общество. - Харьков, 1996.

Найман О.Я. Етика висвітлення міжнаціональних відносин пресою України. // Нова політика. - 1997. - № 2.

Найман О.Я. Громадсько-політична діяльність єврейських організацій в Україні доби Центральної Ради // Єврейське населення Півдня України: історія та сучасність. - Запоріжжя,1997.

Найман О.Я. Розгром єврейських організацій в Радянській Україні//Сучасність. - 1997. - №12. - С.94-104.

Найман О.Я.Євреї України: міфи і дійсність // Нова політика. - 1997. - № 5.

Найман О.Я. Гетьман і президент (Пилип Орлик і Теодор Герцль) // Хроніка 2000. - 1998. - №21-22.

Найман О.Я. Міністерство єврейських справ УНР// Хроніка 2000. - 1988. - №23-24.

Найман О.Я. Єврейські партії України після лютневої революццїї 1917 року// Євреї України та Держава Ізраїль. - К.: ВІПОЛ, 1998.

Найман О.Я. Уроки державотворення: УНР і “єврейське питання” // Віче. - №5. - 1998.

Найман О.Я. “Дім Якова! Вставай та підемо” // Україна-Ізраїль. - 1998. - №1.

Найман О.Я. Проблеми розвитку юдаїки в Україні// Відродження. - 1998. - №2.

Найман О.Я. Єврейські партії та об'єднання України наприкінці ХІХ та на початку ХХ століття // Підготовчі матеріали популярної енциклопедії “Українське єврейство”. - Вип. 3. - К.,1998.

Найман О.Я. Трагедія євреїв Української Народної Республіки // Генеза. - 1998. - №1-2.

Найман О.Я. Формування ідейно-політичних засад єврейських партій України на початку ХХ століття // Відродження. - 1998. - №6.

Найман О.Я. Діяльність єврейських партій доби Центральної Ради // Пам'ять століть. - 1998. - №6.

Найман О. Халуціанський рух в Україні // Запорожские еврейский чтения. Вып. 2. - Запорожье, 1998.

Найман О.Я. Шовінізм в Україні: прояви і протидія.//Єврейське населення Півдня України: історія і сучасність. Тези до наукової конференції. Запоріжжя, 1992.

30. Найман А.Я. Шовинизм как препятствие взаимодействию национальных культур в Украине.//Русская культура в констексте социально-исторических реалий Украины (конец ХХ ст.). Материалы международной научно-практической конференции 22-23.Х.1993.

31. Найман О.Я. Громадські організації України і єврейське питання наприкінці ХІХ ст. // Єврейська історія та культура в Україні. Матеріали конференції. Київ 22-23.ХІ.1993. К., 1994.

32. Найман О.Я. Механізм підтримання міжнаціонального миру та протидії шовінізму в Україні.//За міжнаціональну злагоду проти шовінізму та екстремізму. Матеріали науково-практичної конференції. Київ, 8-9 жовтня 1993. К., 1995.

33. Найман О.Я. К 90-летию второй волны погромов в Украине.//Єврейська історія і культура в Україні. Матеріали конференції, Кіїв, 8-9 грудня, 1994. К., 1995.

34. Найман О.Я. Євреї і українське відродження.//Спадщина Володимира (Зеева) жаботинського і процес розбудови української держави. Матеріали науково-практичної конференції 11 лютого 1996. К., 1996.

Найман О.Я. Єврейські організації України напередодні революції 1917 року.//Єврейська історія і культура в Україні. Матеріали конференції. Київ 21-22 серпня 1995. - К., 1996.

Найман О.Я. Єврейські організації України в перші роки радянської влади // Матеріали конф. “Єврейська історія та культура в Україні”. - К., 1997.

Найман О.Я. Директорія, єврейські партії та погроми в УНР // Матеріали конф. “Єврейська історія та культура в країнах Центральної та Східної Європи”. - К., 1998.

38. Найман О.Я. Національні меншини України: стан, проблеми, перспективи // Матеріали п'ятої Міжнародної науково-практичної конф. “Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХІ століття”. - Ч. ІІ. - Київ-Чернівці. - 1997.

39. Найман А.Я. История и культура евреев Украины// Евреи Беларуси. История и культура. Сборник статей. - Ч. ІІ. - Минск, 1998. - С. 214-216.

40. Найман О.Я. Більшовицька політика у єврейському питанні на Україні у перші роки Радянської влади.//Запорожские еврейские чтения. - Вип.1. - Запорожье, 1998.

41. Найман О. Сионистские организации в Советской Украине // Еврейская цивилизация: проблемы и исследования. Материалы конференции. Академическая серия. Вып. 3. - М., 1998.

Размещено на Allbest.ru