Палестинська проблема в зовнішній політиці США наприкінці 80-х-90-х років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Палестинська проблема в зовнішній політіці сша напрікінці 80-х-90-х років

Найрат Мухамед Раед

Анотація

палестинський ізраїльський америка політика

Найрат Мухамед Раед. Палестинська проблема в зовнішній політиці США наприкінці 80-х - 90-ті роки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2000.

Дисертація присвячена дослідженню політики США з палестинської проблеми в кінці 80-х - 90-ті роки. Визначено внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на механізм формування політики США з палестинської проблеми. Проаналізовано американські зусилля, спрямовані на врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту і пошук можливостей розв"язання палестинської проблеми, дипломатичну діяльність США по реалізації цієї мети в період, що досліджується. Висвітлено позицію США з проблеми палестинської державності. Особлива увага приділяється аналізу палестино-ізраїльських домовленостей та проблемі їх практичного втілення в життя.

Ключові слова: палестинська проблема, США, Ізраїль, Організація Визволення Палестини, палестинська автономія.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Комплекс проблем близькосхідного регіону займає особливе місце серед найактуальніших питань сучасних міжнародних відносин. Все більш важливим є всеосяжне справедливе врегулювання тривалого арабо-ізраїльського конфлікту і розв'язання проблеми арабського народу Палестини - серцевини даного конфлікту. Невирішеність цієї ключової проблеми значною мірою є причиною того, що близькосхідний регіон як і раніше залишається місцем накопичення “горючого матеріалу", котрий у будь-який момент може запалати і перерости в пожежу нової війни. Саме тому регіональні проблеми посіли одне з перших місць в сучасній міжнародній політиці. Їх вирішення багато в чому залежить від політики провідних країн світу і насамперед такої впливової держави, як Сполучені Штати Америки. У даному контексті дослідження політики США відносно палестинської проблеми набуває як наукового, так і політичного інтересу і виявляється надзвичайно актуальним.

Зв"язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відображає один з напрямків комплексної програми науково-дослідницьких робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розбудова державності України" та Інституту міжнародних відносин Київського університету "Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови української держави".

Актуальність теми дослідження визначає наукову проблему, що вирішується в дисертації: визначення та аналіз особливостей політики США з палестинської проблеми наприкінці 80-х - 90-ті роки та її вплив на розвиток міжнародного становища у близькосхідному регіоні, зокрема на врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту і розв'язання палестинської проблеми.

Наукова концепція дослідження полягає в тому, що палестинська проблема займає найважливіше місце в близькосхідній політиці США. Формування і практичне втілення в життя цієї політики в період, що розглядається, здійснювалося з урахуванням інтересів Ізраїлю - стратегічного союзника США у близькосхідному регіоні. Зміни в підходах Вашингтона до палестинської проблеми були зумовлені модернізацією його зовнішньополітичного курсу під впливом кардинальних перетворень, що відбувалися як на глобальному, так і на регіональному рівнях.

Предметом дослідження виступають концептуальне забезпечення, цілі, задачі і методи здійснення американської політики з палестинської проблеми.

Об'єктом дисертаційного дослідження є процес формування і практичного здійснення політики США з палестинської проблеми в контексті розвитку близькосхідного мирного процесу наприкінці 80-х - у 90-ті роки.

Метою дисертаційної роботи є об'єктивне і всебічне дослідження близькосхідної політики США кінця 80-х-упродовж 90-тих років, спрямованої на врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту і пошук можливостей розв'язання палестинської проблеми, а також аналіз об'єктивних і суб'єктивних чинників, які сприяли або перешкоджали досягненню цієї мети.

У контексті сформульованої мети окреслюються наступні задачі:

- визначити внутрішні і зовнішні чинники, що впливають на механізм формування близькосхідної політики США загалом і з палестинської проблеми зокрема;

- проаналізувати еволюцію підходів США до палестинської проблеми як одного з найважливіших питань міжнародних відносин у близькосхідному регіоні в контексті змін міжнародної ситуації в цьому регіоні;

- здійснити об'єктивний аналіз і дати оцінку політиці США по відношенню до палестинської проблеми на Мадридській мирній конференції по Близькому Сходу, приділивши особливу увагу спробам Вашингтона відсунути цю проблему на другий план;

- показати значення палестино-ізраїльських домовленостей в Осло для врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту і розв'язання палестинської проблеми;

- проаналізувати дипломатичну діяльність США по реалізації палестино-ізраїльської Декларації про принципи від 13 вересня 1993 року, окреслити роль і значення Вашингтона в досягненні позитивних результатів в цьому напрямі;

- проаналізувати хід американо-палестинських переговорів з проблем двосторонніх відносин і виявити їх вплив на нормалізацію цих відносин;

- висвітлити позицію США з проблеми палестинської державності і показати її вплив на проблему проголошення незалежної палестинської держави;

- визначити ступінь впливу американо-ізраїльського співробітництва на американо-палестинські відносини;

- виявити взаємозв'язок палестинської політики США з їх близькосхідною політикою загалом.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з кінця 80-х до закінчення 90-тих років. Нижня межа хронологічних рамок визначена періодом, коли в результаті проголошеної ХІХ сесією Національної Ради Палестини політики були створені умови для початку американо-палестинського діалогу з проблем врегулювання близькосхідного конфлікту і розв'язання палестинського питання. Деякі відступи від хронологічних рамок, допущені в першому розділі, зумовлені прагненням показати формування американської громадської думки стосовно Палестини і палестинської проблеми у ретроспективі.

Методологічна основа дисертаційної роботи визначена багатоплановістю її проблематики. Основним методом дослідження є контентний аналіз документів та матеріалів по близькосхідному врегулюванню та палестинській проблемі. Використані також методи системного аналізу подій та процесів.

Документальна база дослідження. Для вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань автор використав досить широке і різноманітне за своїм характером коло документальних джерел і матеріалів.

Найважливішим джерелом документальних матеріалів слугували офіційні документи виконавчої і законодавчої влади США, присвячені окремим аспектам близькосхідного врегулювання і розв'язання палестинської проблеми. Ці документи дозволили здійснити аналіз і оцінити офіційну позицію США з палестинської проблеми і питань близькосхідного врегулювання. Документальну базу дослідження складають документи Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки ООН, а також нормативні матеріали, що відносяться до проблем врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту.

Особливо цінним джерелом документальних матеріалів були тексти угод між ОВП і Ізраїлем стосовно врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту, які стосуються основних аспектів розв'язання палестинської проблеми після завершення роботи Мадридської мирної конференції по Близькому Сходу.

Важливим джерелом документальних матеріалів слугувало офіційне листування вищого керівництва ОВП, США та Ізраїлю, в якому розкривалися основні аспекти близькосхідного конфлікту - палестинської ключової проблеми.

Документальну базу дисертації істотно поповнили також матеріали численних періодичних видань США, палестинської автономії, арабських країн, Ізраїлю та інших держав, у яких висвітлюється сучасний стан близькосхідного мирного процесу, викладаються офіційні позиції зацікавлених сторін, публікуються документи політичних партій та виступи окремих державних і політичних діячів з актуальних проблем близькосхідного врегулювання.

Стан наукової розробки проблеми. Обрана дисертантом тема до останнього часу не була об'єктом спеціального дослідження як в українській, так і в зарубіжній історіографії. Ця проблема розглядалася або в якості складового елемента досліджень, присвячених політиці США на Близькому Сході і арабо-ізраїльському конфлікту загалом, або вивчалась у рамках питань історії і боротьби палестинського народу за здійснення його законних прав на створення незалежної палестинської держави. При цьому підході багато важливих аспектів досліджуваної теми, особливо щодо другої половини 90-х років, не отримали належного висвітлення. А такі питання, як роль США в практичному здійсненні палестино-ізраїльської Декларації про принципи, або ставлення США до проблеми проголошення незалежної палестинської держави, не порушувалися взагалі.

Нового підходу і переосмислення вимагають також багато які з виданих у колишньому Радянському Союзі робіт Є. Дмітрієва, В.І. Кисельова, Є.М. Прімакова, О.М. Горбатова і Л.Я. Черкаського та інших, присвячених загальним проблемам міжнародних відносин на Близькому Сході. Дмитриев Е. Палестинская трагедия. - М.: Наука, 1986.; Кисилев В. Палестинская проблема и ближневосточный кризис. - К., 1983; Палестинская проблема в международных отношениях: региональный аспект. - М.: Наука, 1988; Примаков Е.М. Анатомия ближневосточного конфликта. - М.: Наука, 1978. Разом з тим ці роботи допомогли дисертанту визначити місце палестинської проблеми в складному і суперечливому вузлі міжнародних відносин у близькосхідному регіоні і послугували цінним джерелом фактичного матеріалу.

Аналіз політики США з палестинської проблеми значною мірою був полегшений внаслідок вивчення ряду робіт радянських авторів. На жаль, і для зазначених робіт характерний однобічний і вельми ідеологізований підхід як до проблем Близького і Середнього Сходу, так і до регіональної політики США.

Уникнути вказаних недоліків певною мірою вдалося російським авторам, роботи яких з'явилися на початку 90-х років. Для дисертанта важливим виявився другий розділ книги “Азія: роль ключових країн у міжнародних відносинах у 1990-ті роки”, Азия: роль ключевых стран в международных отношениях. - М., 1994. де підкреслюється, що місце і роль Ізраїлю в близькосхідному регіоні значною мірою визначається особливим характером його взаємовідносин із Сполученими Штатами Америки і що головним компонентом американо-ізраїльської співпраці є політична підтримка Ізраїлю Вашингтоном.

Інформативною для дисертанта виявилася також монографія А.І. Вавілова. Вавилов А.И. Политическая история американо-арабских отношения (80-е - начало 90-х годов). Опыт критического осмысливания. - М., 1994. Позитивною якістю цієї роботи є те, що в ній досліджуються американо-арабські відносини початку 90-х років. На наш погляд, деякі авторські оцінки тогочасних подій не є беззаперечними, але вони мають право на існування.

У процесі роботи над дисертацією автор ознайомився з досить широким колом робіт українських дослідників, присвячених проблемам близькосхідного конфлікту, міжарабських відносин, політики США на Близькому Сході. Це дослідження В.К. Гури, Б.І. Гуменюка, Н.Д. Несука, С.П. Полюка. Гура В.К. Сионизм против социализма и национально-освободительного движения. - К.: Радянська школа, 1984; Гуменюк Б.И. Горизонти "третього світу". - К.Ж Політвидав України, 1990; Несук М.Д. Трагедія позбавлених батьківщини. - Київ, Товариство "Знання", 1988; Несук М.Д., Шаповалов О.В. Ізраїль: ставка на війну. - Київ, Товариство "Знання", 1983; Полюк С.П. Ближний Восток: неоглобазим в действии. - Одесса, 1986. Віддаючи належне цікавому і багатому фактичному матеріалу, представленому в цих роботах, слід все ж констатувати, що з історичної дистанції нашого часу деякі викладені в них оцінки потребують переосмислення.

Палестинська проблема як ключовий елемент арабо-ізраїльського конфлікту привертає пильну увагу арабських авторів, які стоять на різних позиціях і відображають точку зору різних політичних сил і соціальних шарів арабських країн. У ряду робіт цих авторів особливе місце посідає документальне дослідження Махмуда Аббаса, в якому розглядається складний процес становлення і розвитку палестино-ізраїльського діалогу в Осло на фоні арабо-ізраїльських переговорів в рамках Мадридської конференції. Махмуд Аббас. Путь в Осло. - М., 1996.

Проблемі впливу нових міжнародних умов близькосхідного регіону на еволюцію американських підходів до палестинської проблеми присвячена робота Валіда Аль-Хау. Валид А. Аль Хау. Майбутнє міжнародних відносин на Близькому Сході. - Амман, 1997. (араб.мов.) Нас зацікавив авторський виклад зовнішніх причин, що вплинули на активізацію миротворчої діяльності США у близькосхідному регіоні.

Цим же проблемам присвячена і робота Мансура Ахмеда, яка побачила світ у 1994 році. Мансур Ахмед. Погляди на зовнішню політику США на Близькому Сході. - Бейрут, 1994 (араб.мов.). На його думку, до активізації зусиль по поновленню переговорного процесу з проблем близькосхідного врегулювання Вашингтон підштовхували нові міжнародні реалії Близького Сходу, “інтіфада” на окупованих Західному березі ріки Іордан і в секторі Газу, війна в Перській затоці і зміни в американо-ізраїльських відносинах, викликані певним падінням інтересу Вашингтона до свого стратегічного союзника на Близькому Сході.

Позиції сторін на Мадридській мирній конференції аналізуються в колективній роботі арабських авторів З. Заїнуна, А. Джавіда, Назаля. Заїнун З., Джавід А., Назаль М. Мирна конференція по Близькому Сходу. - Амман, 1991 (араб.мов.).

Дисертантом ретельно опрацьований цілий ряд робіт арабських авторів, виданих англійською мовою. Серед них доцільно виділити роботу В Імада і А. Аль-Саббаха, в якій розглядається вплив міжнародних чинників на формування нової американської політики відносно палестинської проблеми. Emad Y., Al Sabbagh A. The Future of the International policies toward the Middle East. - Amman, 1997.

Автор уважно ознайомився з цілим рядом робіт американських дослідників з проблем близькосхідної політики США, в тому числі і палестинської. У роботі Гмергена Дана аналізується ставлення США до мирного процесу в близькосхідному регіоні. Гмерген Диа. Америка та мирний процес на Близькому Сході. - Амман, 1990 (араб.мов.). Для нас сферою особливого інтересу було авторське бачення впливу ізраїльського чинника на формування близькосхідної політики США.

Проблемам американо-ізраїльських відносин присвятив свою роботу колишній конгресмен США Фендлі Баул. Фендлі Баул. Ілюзія: американо-ізраїльські відносини. - Бейрут, 1993 (араб.мов.) Він вважає, що існуюча думка відносно того, що Ізраїль сприяє реалізації американських інтересів на Близькому Сході, є великою ілюзією. На його погляд, США страждають внаслідок політики Ізраїлю більшою мірою, ніж отримують користь від двосторонньої співпраці, оскільки Ізраїль є наріжним каменем в погіршенні американо-арабських відносин.

Важливою для дисертанта виявилася робота Д. Старка, С. Михаїла і Ш. Робенберга, в якій розглядається позиція адміністрації Б. Клінтона стосовно палестинської проблеми. Старк Д., Михаїл С., Робенберг Ш. Палестина в політиці США від Вілнона до Клінтона. - Бейрут, 1996 (араб.мов.) Автори підкреслюють, що прийшовши до влади, сам Б. Клінтон не мав власної позиції по відношенню до цієї проблеми, а нинішня позиція адміністрації президента США є наслідком того, що до її складу входять особи єврейського походження і результатом впливу єврейського лобі.

На окрему увагу заслуговує робота американських авторів Таннера Е. Нолана і Джефрі Кемпа, оскільки, аналізуючи проблеми міжнародної безпеки в ХХІ-му столітті, вона зорієнтована в майбутнє. Tanner E. Nolan. Geoffrey Kemp. Global engagement cooperation and security in the 21 centuary. - Wash., 1994. Значна частина її обсягу присвячена американо-ізраїльським відносинам і визначенню їх ролі в розв'язанні питання безпеки на Близькому Сході. Не залишилися поза полем зору авторів і американо-арабські відносини після підписання мирних угод з Ізраїлем.

Володіючи івритом, автор ознайомився також з деякими роботами ізраїльських дослідників проблем арабо-ізраїльських відносин.

Поставлені цілі і завдання визначили структуру роботи, яка складається з вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків і списку використаної літератури.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що автор здійснив одну з перших спроб в українській політології об'єктивно і багатоаспектно дослідити політику США з палестинської проблеми у вказаний хронологічними рамками період в контексті врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту і розв'язання палестинського питання.

Найістотніші результати дослідження, котрі відображають внесок автора в розробку означеної проблеми, зводяться до наступного:

- виявлені особливості механізму формування палестинської політики США, проаналізовані внутрішні і зовнішні чинники, що впливають на процес формування і реалізації цієї політики в контексті всеосяжного близькосхідного врегулювання;

- проаналізовані міжнародні глобальні і регіональні умови, які дозволили зсунути з мертвої точки близькосхідний мирний процес, дана оцінка діяльності в цьому напрямі США і основних регіональних зацікавлених сторін;

- досліджена дипломатична діяльність США в період підготовки і проведення Мадридської мирної конференції по Близькому Сходу, дана принципова оцінка спробам Вашингтона відсунути палестинську проблему як ключову проблему справедливого близькосхідного врегулювання на другий план;

- досліджена багатопланова діяльність США у напрямку реалізації палестино-ізраїльських домовленостей і показана їх роль у досягненні результатів розв'язання палестинської проблеми;

- проаналізована і отримала авторську оцінку позиція США з проблеми палестинської державності, визначена міра її впливу на проголошення незалежної палестинської держави;

- проаналізовані основні напрямки американо-палестинських переговорів другої половини 90-х років і визначений їх вплив на нормалізацію американо-палестинських відносин;

- вивчений сучасний стан американо-ізраїльських відносин і дана оцінка їх впливу на американо-палестинські відносини.

Практичне значення дисертаційної роботи визначається актуальністю і практичною невивченістю проблеми. Останнє стосується передусім другої половини 90-х років. Матеріали, опрацьовані у дисертації, можуть бути застосувані при підготовці узагальнюючих робіт з міжнародних відносин на Близькому Сході та в комплексному дослідженні проблем близькосхідного врегулювання і розв'язання палестинської проблеми, а також у практичній діяльності зовнішньополітичних відомств різних країн, в тому числі України. Матеріали дисертації можуть бути використані також при підготовці нормативних і спеціальних курсів з історії міжнародних відносин і зовнішньої політики у вищих учбових закладах, як і при розробці навчальних програм, підручників і учбових посібників з міжнародних відносин.

Апробація результаті дисертаційного дослідження.

Основні положення дисертації були оприлюднені на науково-теоретичній конференції студентів і аспірантів Інституту міжнародних відносин (20 квітня 1999), на наукових практичних семінарах Інституту, доповідались на засіданнях кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, заключення, списку використаних джерел та літератури.

Перший розділ - “Стратегія США відносно арабо-ізраїльського конфлікту і палестинської проблеми”. Розглядаються чинники, що впливають на механізм формування близькосхідної політики США і еволюція підходів США до палестинської проблеми як одного з найважливіших питань міжнародного життя Арабського Сходу.

Близький Схід займає виключно важливе місце в глобальній стратегії США, виходячи з його економічного, політичного і військово-стратегічного значення. Близькосхідній політиці США притаманний складний і багатоплановий характер, оскільки дипломатична діяльність Вашингтона тісно переплітається із завданнями економічної, політичної і військової стратегії. Пристосовуючись до регіонального і міжнародного становища, котре змінюється, США вносять корективи в свою політику, вдаються до використання більш гнучких її форм, що проявляється у всіх аспектах їх діяльності у близькосхідному регіоні.

На процес прийняття зовнішньополітичних рішень у США величезний вплив справляють такі потужні сили, як проізраїльські кола, нафтовий бізнес, військово-промисловий комплекс, етнорелігійні групи та ін. Найбільш могутньою і організованою етнорелігійною групою США є єврейська община, вплив якої обумовлюється передусім її фінансовою потужністю.

У питаннях формування американської близькосхідної політики загалом і палестинської зокрема єврейській общині США протистоять менш могутні арабська і ісламська общини та система їх організацій. Однак, явно виражений дисбаланс впливу єврейського і арабського лобі не може не позначатися на діяльності американського уряду в цій сфері.

Другий розділ - “Палестинське питання в політиці США у період підготовки і проведення мирної конференції по Близькому Сходу”. Досліджується хід американо-палестинських переговорів у Тунісі та їх вплив на формування палестинської делегації на Мадридській мирній конференції, а також позиція сторін по палестинському питанню.

Нова міжнародна ситуація, що склалася на початку 90-х років, створила сприятливі умови для активізації зусиль міжнародного співтовариства із врегулювання регіональних конфліктів. У світлі цих змін у близькосхідну політику США були внесені нові елементи, суть яких зводилася до вияву готовності адміністрації Дж.Буша сприйняти принцип використання політико-дипломатичних засобів для врегулювання регіональних конфліктів, головний з яких знаходиться в центрі стратегічних інтересів США.

Вирішальними регіональними чинниками проведення міжнародної мирної конференції по Близькому Сходу виявилися: перетворення США в гаранта безпеки близькосхідного регіону відповідно до нової американської стратегії на Близькому Сході, впровадженої після завершення війни проти Іраку, яка отримала назву “немає місця для інших на Близькому Сході”; міжарабське суперництво з питання врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту і особливо розв'язання палестинської проблеми; послаблення позицій ОВП в арабському світі і на міжнародній арені у зв'язку з її підтримкою Іраку в ірако-кувейтському конфлікті; розкол арабського світу після другої війни в Перській затоці і зміна балансу сил між Ізраїлем і арабськими країнами на користь першого та встановлення ізраїльської військової переваги в регіоні. Що стосується палестинської проблеми, яка була головним елементом мирних переговорів, то неодноразово спостерігалися спроби Вашингтона відсунути її на другий план.

Розділ третій - “Близькосхідна політика США 90-х років і палестинська проблема”. Досліджується роль США в підписанні і втіленні в життя Декларації про принципи.

Виходом із глухого кута, що утворився на офіційних палестино-ізраїльських переговорах, виявилися спільні секретні зустрічі представників зацікавлених сторін у норвезькій столиці в період з липня 1992 року по серпень 1993 року, які завершилися висуванням основних положень палестино-ізраїльської Декларації про принципи.

Хоча США і не взяли прямої участі в секретних переговорах між ОВП і Ізраїлем в Осло, підписання мирного договору вони організували у Вашингтоні, що давало їм можливість використати всі вигоди цього мирного договору.

Автором розглядається позиція США з проблеми палестинської державності. Вона базується на дотриманні двох умов: координації питання проголошення палестинської держави ізраїльською стороною і підтримки мирного процесу і проголошення цієї держави у вигляді федерації або конфедерації з Йорданією. Дотримання палестинською стороною цих умов відстрочить проголошення незалежної палестинської держави доти, поки в Ізраїлі будуть створені для цього необхідні умови. Певні сподівання на це виникли після приходу до влади в Ізраїлі у травні 1999 року уряду Е.Барака.

У роботі досліджується еволюція американо-ізраїльських відносин в 90-ті роки та їх вплив на палестинське питання. У 90-ті роки внаслідок змін світової і регіональної ситуації в американо-ізраїльських відносинах відбувалися серйозні зрушення. Якщо 1992 - перша половина 1996 року були “золотою ерою” цих взаємин, то протягом наступного періоду і до травня 1999 року американо-ізраїльські відносини досягли кризової межі. В основі напруженості американо-ізраїльських відносин лежав комплекс питань, які стосувалися необхідності розв'язання палестинської проблеми.

У висновках узагальнюються результати дослідження

Політика США стосовно палестинської проблеми, відчувала на собі вплив цілого комплексу чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру і пройшла довгий та досить складний шлях становлення і розвитку. Формування цієї політики, її еволюція з'явилися складовими впливу процесів, що відбувалися як на регіональному, так і на міжнародному рівнях.

80-ті роки можна умовно поділити на два періоди: перший - визнання США права палестинського народу на самовизначення “де-юре”, що знайшло юридичне відображення в “плані Рейгана” від 1 вересня 1982 р. І хоч це визнання було обмежене асоціацією з Йорданією, новий підхід у політиці США з палестинського питання вийшов за межі розгляду палестинців як “біженців”.

Другий період - визнання права палестинського народу на самовизначення “де-факто”, що знайшло своє відображення в американо-палестинському діалозі 1989 року в Тунісі. На зміну позиції США стосовно палестинської проблеми вирішальний вплив здійснили розрядка міжнародної напруженості, “інтіфада”, внутрішня обстановка в Ізраїлі, активізація діяльності західноєвропейських країн відносно палестинського питання, зняття королем Йорданії з порядку денного так званого йорданського варіанту, поява в американській пресі великої кількості критичних матеріалів на адресу єврейської общини у зв'язку з її надмірним впливом на внутрішньополітичне життя США і, найголовніше, алжирські рішення ХІХ-ої сесії Національної ради Палестини та нові політичні ініціативи ОВП.

Практичне втілення в життя Декларації про принципи, найважливішу роль в якому зіграли США, пройшло декілька стадій, що привели до підписання: Угоди Газу - Ієрихон від 4 травня 1994 року, яка вперше забезпечила палестинцям можливість здійснення їх національної влади на своїй території; Паризької економічної угоди від 23 квітня 1994 року, котра визначила економічні відносини палестинської автономії під час перехідного періоду; Вашингтонської угоди від 28 вересня 1995 року, яка доповнила і внесла деякі зміни в раніше укладені угоди відносно сектора Газа та Ієрихону; Угоди про Хеврон від 17 січня 1997 року, що стало відступом від раніше підписаних угод, оскільки уряд Б.Натаньяху визначав заходи безпеки і масштаби передислокації ізраїльських військ з окупованої території відповідно до урахування їх безпеки; Угоди Вай-Плантейшен від 23 жовтня 1998 року, що забезпечила суверенітет палестинської автономії над 18,2% окупованих територій.

Перемога на дострокових парламентських виборах в Ізраїлі у травні 1999 року Партії праці на чолі з Е.Бараком створила сприятливі передумови для формування нового курсу США в питаннях близькосхідного врегулювання, зокрема по палестинській проблемі.

Основні положення дисертації знайшли відображення в наступних публікаціях

1. Палестинский вопрос в политике США в период подготовки и проведении Мадридской мирной конференции. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 7 (частина 1). - К., Київський університет, 1997, с.172-177.

2. Американо-израильские отношения в 90-х годах. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 5. - К., Київський університет, 1998, с.125-132.

3. Палестинская проблема в политике администрации Билла Клинтона. // Міжнародні відносини. Випуск 12. К.: Київський університет, 1999, с.45-49.

4. Американо-палестинские переговоры и их влияние на формирование палестинской делегации на ММК. // Міжнародні відносини. Випуск 13. К.: Київський університет, 1999, с.59-62.

Размещено на Allbest.ru