Хеппенінг як технологія інтеграції у політичний дискурс

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хеппенінг як технологія інтеграції у політичний дискурс

Олещук П.М.

Актуальність дослідження проблеми політичних хеппенінгів як специфічних форм масової суспільної активності та одночасно засобів політичної комунікації зумовлена зростаючою роллю мас-медіа у політичному процесі та формуванні суспільно-політичного дискурсу. Медіатизація суспільства, зміна джерел інформації про політику на фоні диверсифікації комунікативних потоків (із активним залученням альтернативних механізмів комунікації, таких як засоби мережі Інтернет) призводить до перенасиченості суспільно-політичного дискурсу інформацією. За таких умов на перший план виходить не тільки сутність інформаційно-політичного повідомлення, але і включеність громадськості у обговорення даної проблеми. Це зумовлює підвищення уваги не лише до змісту, але і до форми подачі політичної інформації, яка має забезпечувати суспільну увагу до політичної проблеми.

Вищеназвані задачі вирішуються через залучення у політичну комунікацію численних неформальних та нетрадиційних засобів, до числа яких, зокрема, належить і політичний хеппенінг, як форма гумористичного та емоційно-забарвленого політичного дійства.

Проблема хеппенінгу історично розробляється у теорії театру XX сторіччя, коли, зокрема, постала задача у переосмисленні взаємодії акторів та аудиторії під час театралізованої постановки у напрямку нівелювання «межі сцени» та перетворення публіки на учасників інсценування. Зокрема, у цьому сенсі розглядав проблему хеппенінга Ж.-П. Сартр [8]. Зростання ролі театралізованих дійств у політико-комунікативній практиці зумовило появу наукових досліджень щодо сутності політичних хеппенінгів, як особливої форми комунікативної взаємодії [5]. Водночас, у вітчизняній науковій традиції майже відсутні серйозні дослідження, присвячені політичним хеппенінгам. Необхідно назвати публікацію російського дослідника Д.А. Левчика Политический «хеппенинг» [6], у якій здійснюється узагальнення практики політичних хеппенінгів за умов російської пострадянської дійсності. Варто також виокремити публікацію О.В. Андрієнко та Т.О. Андрєєвої «Механізми соціальної міфотворчості в аспекті суспільства, що трансформується» [1], у якій політичний хеппенінг розглядається як засіб нівелювання політичної міфотворчості.

Недостатня увага вітчизняних дослідників до проблеми політичного хеппенінгу зумовлюється, насамперед, уявленням про хеппенінг як дещо не серйозне та позбавлене глибокого політичного змісту. Водночас, політична дійсність демонструє зростаючу кількість проведених хеппенінгів у сучасній Україні. Відповідно, це зумовлює необхідність подальшого дослідження даної проблеми, зокрема, у напрямку визначення теоретичних та прикладних засад створення політичних хеппенінгів. Дана мета може бути розв'язана через вирішення завдань: визначення сутності політичних хеппенінгів, дослідження умов створення політичних хеппеннгів та вимог щодо їх організації.

Загалом, хеппенінг являє собою спонтанне театралізоване дійство, що спрямоване на самореалізацію учасників через спонтанні дії, що присвячені певній загальній ідеї [1, с. 12]. В цьому сенсі хеппенінг близький до іншої форми масового дійства - перформансу. Однак сутнісна відмінність між ними полягає у тому, що перформанс є чітко відрежисованою постановкою із заздалегідь визначеним сценарієм у той час як хеппенінг передбачає своєю неодмінною умовою спонтанність та непередбачуваність.

Відомий французький мислитель Ж.-П. Сартр розглядає хеппенінг, вбачаючи у ньому «реальну подію, що дійсно відбувається. Сцена відсутня, усе трапляється прямо посеред залу або ж на вулиці, на березі моря; все відбувається між глядачами і тими, кого ми назвемо вже не акторами, але діючими особами; між ними існує лише тимчасове розмежування, тобто розмежування у часі. Діючі особи реально щось роблять - неважливо, що саме, але неодмінно щось провокаційне, зухвале - і це приводить до того, що відбувається реальна подія - неважливо яка! Існують такі види видовища, які використовують саме це очікування, нудьгу, щоб визволити якісь затиснуті сили. От, наприклад, один із класичних хеппенінгів: входить якась людина (саме він і є діючою особою), на нього дивляться, ніхто не знає, що він буде робити; людина ця сідає на стілець і залишається так, схрестивши на грудях руки, протягом двох годин. І це дійсний факт, що нудьга в цей час викликає в глядачів непереборні реакції, які доходять до крику. Так само можна спровокувати сексуальні інстинкти; наприклад, у Парижі один хеппенінг був заборонений, оскільки під час його проведення на сцені перебувала зовсім гола жінка. В інших випадках звертаються до інстинктів смерті й насильства» [8, с. 93].

Підсумовуючи висловлені французьким філософом ідеї, можна запропонувати наступні риси хеппенінгу як дійства: 1) провокативний характер; 2) апеляція до інстинктів соціуму; 3) вираження ідеї через подію.

На думку С. Зонтаг, хеппенінг - це «бісівська комедія», а його мета полягає в тому, щоб «пробудити сьогоднішню публіку від її комфортної емоційної анестезії», проте реалізується вона через образи цілком анестезованих людей, які беруть участь у дійстві, головними характеристиками якого є «церемоніальність та безрезультатність» [5, с. 47]. Відповідно, хеппенінг - це реалізація певної поставленої мети, що досягається через провокативні дії, котрі мають вплинути на широкий загал.

«У хеппенінгу подія є самоціллю, а не просто елементом сюжету. У сучасному суспільстві його функції значно розширились і тепер він виступає також як засіб розкриття внутрішньої абсурдності того чи іншого міфу або явища соціально-політичного життя та формою легального протесту проти цього абсурду» [1, с. 9].

Схематично механізм впливу хеппенінгу можна описати наступним чином: 1) визначення базової ідеї; 2) дослідження суспільних стереотипів, що пов'язані із даною ідеєю; 3) створення провокативного базового сюжету, що направлений на руйнування стереотипів; 4) візуалізація хеппенінгу через розгортання провокативного сюжету; 5) суспільний резонанс та включення у суспільно-політичний дискурс нових тем для обговорення.

У першу чергу хеппенінг - це автономний елемент театралізованої дії, проте такий, що є спонтанним та ставить за мету виявлення безпосередньої реакції людей та самовираження виконавців. Тобто, за такого розуміння хеппенінг постає уже не просто дійством, а вираженням у собі певної суспільної суперечності [1, с. 9].

Хеппенінг - це відображення прихованих та неявних проблем, які свідомо залишаються поза межами політичного дискурсу внаслідок своєї непривабливості або неоднозначності. Відповідно, саме провокативний механізм хеппенінгу дозволяє актуалізувати у дискурсі певні нові теми для обговорення.

Природно, що у більшості випадків хеппенінг містить гумористичні елементи [1, с. 9]. Це зумовлюється тим, що гумористична форма подачі зменшує негативний ефект сприйняття провокативних дій. Крім того, гумористичні хеппенінги дозволяють повніше реалізовувати поставлену мету - привернення уваги громадськості. Гумористичний хеппенінг дозволяє долати соціальні бар'єри сприйняття політики, впливаючи тим самим на політичний дискурс.

Загалом, механізм реалізації політичних хеппенінгів передбачає ряд умов.

Першим етапом продукування хеппенінгу є створення відповідної квазі-політичної організації, від імені якої безпосередньо і буде розгортатися політичне дійство. Дана спільнота має бути автономною та прямо не належати до основних політичних сил, щоб їх дії не викликали негативного відбитку на репутації тих чи інших політичних гравців (які можуть виступати реальними ініціаторами хеппенінгів).

До таких об'єднань свого часу належали російські «Цартія диктатури плюралізму», організація «Помаранчева альтернатива», рух «Субтропічна Росія» (основна мета, задекларована на офіційному сайті - покращення політичного клімату шляхом підвищення мінімальної температури навколишнього середовища до +20°), рух «фіолетових» (виступав під гаслами «Фіолетові прийдуть - багато хто піде!», «Майбутнє або фіолетове, або ніяке!»), Партія любителівв пива, КПРС ім. Брежнєва, Партія вільного кохання і т. п. та ін. [1, с. 9; 6, с. 53].

Усі вищеназвані політичні організації об'єднує закладена ще у назві суперечність, покликана забезпечити комічний ефект (наприклад, у плані суперечності між поняттям «субтропіки» та північним розташуванням Російської Федерації, між поняттями плюралізму та диктатури тощо).

Подібна «гумористична» організація не зв'язана жодними репутаційними обмеженнями, оскільки, здебільшого, створюється лише для привертання уваги до своїх дій та згортає свою діяльність після серії гучних хеппенінгів.

Виразним прикладом подібної структури є громадська організація «Комуністи Петербургу та Ленінградської області» (КПЛО), що, починаючи з 2007 року, розгорнула активну діяльність у російському сегменті мережі Інтернет шляхом публікації провокативних повідомлень, котрі одразу тиражувалися через електронні та друковані ЗМІ.

Найбільш відомим хеппенінгом сайту КПЛО, був інформаційний репортаж про два естонських хутори, що заявили про відродження Естонської Радянської Соціалістичної Республіки і відокремлення від «буржуазної Естонії». У статті на сайті організації були розміщені фотографії людей із плакатами нібито естонською мовою, що патрулюють кордон між ECCP ( що складається із двох хуторів) і «буржуазною Естонією». У публікації, зокрема, зазначалося, що «населення ECCP становить 142 чоловік, з них 138 на нелегальному становищі, 4 інтерновані поліцією безпеки буржуазного режиму. Сформовано народне ополчення, що на чолі з інтернаціоналістом - міністром оборони радянської Естонії членом КП Віктором Перовим вийшло на охорону кордону ECCP і за наказом товариша Тамма встановило прикордонні стовпи» Крім того, на сайті розгортався сюжет про протидію «контрреволюціонерів». Зокрема, там стверджувалося, що «наляканий мобілізацією громадян ЕССР, уряд Естонії призупинив каральну експедицію і спрямував на територію радянської республіки в межах хуторів Тамма-Caap опромінення зі спецустановок, заборонених міжнародним правом. Результатом варварської акції стала загибель всіх плодоовочевих культур на полях маленької соціалістичної республіки» [4].

Відповідно, у даному випадку через оприлюднення подібних провокативних повідомлень відбувається публічне висміювання та нівелювання базових гасел сучасних російських комуністів (наприклад, про загальне прагнення колишніх радянських республік до відродження СРСР). Варто відзначити вдалу назву організації, завдяки якій усі її тези асоціюються із офіційним Петербурзьким філіалом КПРС (зокрема, сама форма подачі повідомлень на сайті у вигляді висловів на кшталт «комуністи вимагають», або «комуністи протестують» дозволяє асоціювати КПЛО із загальноросійським лівим рухом).

В Україні подібним політичним суб'єктом є «femen», що позиціонує себе як громадська організація жінок, проте заходи, які проводяться активістками даного політичного проекту, як правило, не мають виразних ознак зв'язку із проблемами феміністичного руху та захисту політичних прав жінок. Основна маса заходів «femen» носить характер провокативного відображення політичних подій. Як зазначає з цього приводу А. Віденко: «Людям, які працюють в рекламі, поведінка Femen зрозуміла і знайома. Це ж звичайні маркетингові прийоми, які мають на меті привернути увагу до продукту. Адже всім відомо, що найдієвіші eye-catchers (образи, що привертають увагу) в рекламі - це секс, жінки, діти та тварини. Вершина Femen як технічного проекту - це перфоменс на виборчій дільниці за декілька хвилин до приїзду Януковича... І, як свідчать численні дослідження, в такій рекламі ніхто не запам'ятовує тексти, найефективнішим є сам сексуальний стимул, а також візуалізації рекламованого товару» [2]. У ході розгортання подібної громадсько-політичної активності відбувається вплив на суспільно-політичний дискурс у напрямку нівелювання ідеї про можливість діяльності громадських організації жінок та участь жінок у політиці.

Безпосередня організація політичних хеппенінгів може відбуватися шляхом гіперболізації основних тем суспільно-політичного дискурсу. Тобто, певні базові політичні проблеми можуть бути доведені до абсурду та нівельовані у політичному хеппенінгу.

Прикладами цього є святкування третіх роковин чудесного спасіння Б. Єльцина з вод невідомої річки, яке відбулось 28 вересня 1992 р. на Пушкінській площі в Москві, де двоє учасників «святкування» пройшли урочистий обряд «єльценування», під час якого були вкинуті до фонтану з мішками на голові. Одна з найбільш яскравих акцій руху «Субтропічна Росія» відбулась 1 травня 1994 p., коли його активісти в місті Вологда закликали всіх жителів вийти до річки Сухонь з кип'ятильниками, щоб підвищити температуру навколишнього середовища [1, с. 9]. Вищеназвані політичні акції будувалися на основі визначення певної проблеми та доведенні її до абсурду.

Крім гіперболізації політичних ідей у хеппенінгу, ще однією ключовою властивістю даного дійства є можливість перетворення будь-якого позитивного політичного заходу на абсурд, шляхом організації паралельного хеппенінгу. Прикладом цього можна назвати «покладання вінка до пам'ятника Леніна Товариством дурнів у Самарі 22 квітня 1991 р. з написом «Леніну від дурнів». Відбулося зіткнення «дурнів» з ветеранами КПРС, що проводили там же свій мітинг. Хеппенинг «дурнів» носив характер пропагандистського антикомуністичного мітингу» [6, с. 51]. У даному випадку хеппенінг був паралельним заходом по відношенню до серйозного та офіційного покладання квітів представниками місцевого осередку Комуністичної партії. Негативний потенціал хеппенінгу перетворив і паралельний захід на елемент хеппенінгу. Відповідно, це дозволяє визначити, що паралельний хеппенінг дозволяє нівелювати будь-які офіційні та легальні політичні дії.

В основі організації політичних хеппенінгів часто лежить принцип когнітивного дисонансу, зміст якого полягає у внесенні суперечностей між базовими когніціями (думками, позиціями, точками зору), що панують у суспільній свідомості. У цьому контексті можна розглядати «організований у Москві в 1991 р. на пл. Свердлова членами Ініціативи революційних анархістів (ІРЕАН, лідер - В. Дамье) під гаслом «Збір коштів на канонізацію Бориса Єльцина». Було зібрано 1 руб. 74коп» [6, с. 51-52]. Також можна згадати проблему «канонізації Й. Сталіна», котра почала нещодавно впроваджуватися у політичний дискурс Російської Федерації. Зокрема, настоятель храму Святої рівноапостольної княгині Ольги в пригороді Санкт-Петербурга Стрельному якийсь час назад виставив у верхньому боковому вівтарі церкви ікону, на якій блаженна Мотрона Московська благословляє «батька всіх народів» на ратний подвиг - боротьбу з фашистськими загарбниками [9]. У даному випадку хеппенінги базувалися на фундаментальній суперечностями між уявленнями про святість у релігійному контексті та неоднозначними політичними діячами (або навіть, у випадку Й. Сталіна, гонителями церкви), що одразу викликало гучний суспільний резонанс. Тобто, когнітивний дисонанс втілений у хеппенінгу зумовив загальносуспільне обговорення акцій, тобто задача інтеграції у дискурс була виконана.

Вищеназвана організація КПЛО своєрідним чином застосувала принцип когнітивного дисонансу, запропонувавши розробку «нового веб-браузера Енгельс» як альтернативу до «буржуазних браузерів».

«У відповідь на інспіровану капіталістами спробу штучно підняти престиж буржуазного пошукового ресурсу Яндекс і перейменувати із цією метою проспект Енгельса в Петербурзі на проспект Яндекса, Комуністи Петербурга та JIенобласті заявляють про початок робіт із створення альтернативної пошукової системи Рунету - Енгельса. Нова пошукова система «Енгельс» покликана витіснити буржуазні пошукові ресурси Яндекс, Гугл, Рамблер та інші віртуальні пастки імперіалізму» [10]. У даному випадку, когнітивний дисонанс відбувався на рівні співставлення комуністичної класики та сучасної Інтернет-термінології. Крім того, це являє собою виразний приклад абсурдизацїї шляхом переведення «класової боротьби» на рівень технічних моментів комунікації. Тобто, у даному випадку ми маємо справу із своєрідним дворівневим хеппенінгом.

Особливістю політичних хеппенінгів є те, що поєднання абсурдистських елементів даного заходу може створювати ілюзію неполітичного характеру дій. Політичне спрямування хеппенінгів може залишатися невизначеним, що дозволяє використовувати хеппенінг як засіб прихованого політичного впливу. Tобто, з одного боку хеппенінг може позиціонуватися як абсолютно неполітичний (мистецький, соціальний) захід. Зокрема, можна згадати т.зв. «Друге пришестя Матіаса Руста» - запуск іграшкових літачків на Васильєвському спуску біля Московського Кремля в 1994 р. членами організації «Субтропічна Росія». Учасники акції скандували: «Руст! Прилітай! Грачов тебе зачекався!». Хеппенінг прийняв форму антивоєнного мітингу» [6, с. 52].

Удавана політична аморфність та невизначеність політичного змісту хеппенінгу може бути основою для завуальованого поширення політичних ідей. Зокрема, розгін мітингів опозиції у Білорусі зумовив підвищену увагу опозиційних сил до організації хеппенінгів. «Ніхто не порушує законів, не провокує міліцію. Просто хлопці зненацька збираються на пару хвилин, роблять щось смішне ы миттєво розходяться в різні сторони. Головне, що людина може спокійно виразити свою позицію і не потрапити за це у в'язницю» [3]. У даному випадку, хеппенінг виступає основою для політичної боротьби, оскільки: 1) не сприймається владою як серйозний та небезпечний захід; 2) не зважаючи на «несерйозний зміст», хеппенінг дозволяє доносити певні ідеї до загалу, впливаючи на суспільно-політичний дискурс. У даному випадку, хеппенінг постає своєрідним відображенням політики, що замаскована у вигляді неполітичного.

Проте, нерідко неполітичні за своїм замислом хеппенінги можуть набувати виразного політичного змісту, прикладом чого може бути один із наймасовіших суспільних заходів сучасної Росії - т.зв. «монстрація».

Монстрація (від слова демонстрація) - вид масового заходу, художня акція у формі демонстрації з гаслами, у яких автори осмислюють навколишню дійсність художніми методами. Найчастіше зміст транспарантів виглядає гранично абсурдизированим, однак вони мають багатозначність. Дане дійство проводиться не по сценарію, проте дата відома заздалегідь (1 травня кожного року), автор визначає лише місце й точний час, інше - це імпровізація і самовираження учасників дійства. У зв'язку із цим організатори відносять Монстрацію не до флешмобу або перформансу, а до хеппенінгу [7].

У даному випадку, першопочатково замисел полягав у протесті проти політики загалом, шляхом абсурдизації традиційного політичного дійства - першотравневої політичної демонстрації.

Головна мета монстрантів - виразити себе, виступаючи з абсурдистскими і одночасно концептуальними, парадоксальними плакатами: наприклад, фото гумориста Петросяна зі слоганом «Чим чорт не жартує» або «Залишаємося зимувати!» під час монстрації 2008 року, коли 1 травня випав сніг. Більшу популярність одержали такі слогани як «Я більше не буду», «Таня, не плач!», «Усі вільні!», «Крокодил, крокодю і буду кро- кодить!», «Хто тут?». При підготовці монстрації 2010 року організатори закликали людей до більш осмислених або культурно значимих дій [7].

Згодом, дане дійство стало своєрідною альтернативною формою суспільної активності. З одного боку, абсурдизація гасел та дій не дозволяла закидати організаторам переслідування певних політичних цілей. Водночас, монстрація як з одного боку масовий захід, а з іншого - форма самоорганізації громадянського суспільства, тим не менше впливає на суспільно-політичний дискурс самим фактом свого проведення.

Підсумовуючи усе вищесказане, необхідно зазначити, що політичний хеппенініг - це своєрідна форма прояву політичної активності за умов медіатизації політичного процесу, коли будь-які політичні дії вимушені конкурувати у загальносуспільному інформаційному просторі із масою різноманітних політичних та неполітичних повідомлень.

Проте, успіх політичних акцій залежить у першу чергу від того, який вплив вони справляють на суспільно-політичний дискурс. Якщо політика стає предметом суспільного обговорення, то тоді акції можуть визнаватися успішними.

Для включення у політичний дискурс акції мають якісно вирізнятися від інших, для того щоб завоювати власне місце у медіа-просторі. Дана задача може бути реалізована у тому числі і засобами політичного хеппенінгу.

Сутнісно політичний хеппенінг базується на провокативному ефекті дій, що спрямовані на руйнування політичних стереотипів та прояв когнітивного дисонансу унаслідок співставлення протилежних елементів суспільної свідомості.

Основна форма репрезентації хеппенініу відбувається у гумористично-сатиричних формах.

Політичний потенціал хеппенініу зумовлений тим, що дана акція може репрезентувати політичний смисл у завуальованій неполітичній формі.

Здебільшого, реалізація політичних хеппенінгів відбувається у вигляді активності віртуальних політичних проектів гумористично-провокативного характеру.

Список використаних джерел

хеппенінг політичний дискурс

1. Андрієнко О.В., Андреева Т.О. Механізми соціальної міфотворчості в аспекті суспільства, що трансформується / О. Андрієнко, Т. Андреева // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. Науковий журнал. Гуманітарні науки. - 2009.

2. Віденко А. Атака політичних вірусів [електор. ресурс] / Артем Віденко // Українська правда. - 2010. - 19 липня. - режим доступу: http://www.pravda.com. ua/articles/2010/07/19/5230052/.

3. Богомолов А. Смех протеста [электр. ресурс] / Александр Богомолов // Новые известия. - 2006. - 7 апреля. - режим доступа: http://www.newizv.ru/ news/2006-04-07/44101/.

4. Вновь создана Эстонская Советская Республика [электр. ресурс] / КПЛО. - режим доступа: http://www.kplo.ru/index.php?option=com_content&task=view& id=612 & Itemid=5.

5. Зонтаг, С. Хепенинги: искусство безоглядных сопоставлений [пер. с англ.]. // Сьюзан Зонтаг. - М.: Мысль, 1997. - 51 с.

6. Левчик Д.А. Политический «хеппенинг» / Д.А. Левчик // Социологические исследования. - 1996. - № 8. - С. 51-56.

7. Монстрация [электр. ресурс] / Википедия. - режим доступа: http:// ru.wikipedia.org/wiki/Монстрэция.

8. Сартр Ж.-П. К театру ситуаций [пер. с франц.] / Жан-Поль Сартр // Как всегда - об авангарде: Антология французского театрального авангарда. - М.: ТПФ «Союзтеатр», 1992. - С. 92-94.

9. Священника накажут за икону со Сталиным [электр. ресурс] / ВВС - Россия. - 2008. - режим доступа: http://news.bbc.co.uk/hi/russian/russia/ newsid_7762000/7762765.stm.

10. Энгельс - новый поисковик рунета [электр. ресурс] / КПЛО. - режим доступа: http://www.kplo.ru/index.php?option=comcontent&task=view&id=72 8&Itemid=5.

Размещено на Allbest.ru