Розвиток внутрішньопартійної демократії парламентських партій (на прикладі BO "Батьківщина" та Партії Регіонів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток внутрішньопартійної демократії парламентських партій (на прикладі BO "Батьківщина" та Партії Регіонів)

У зв'язку зі зміною конституційного дизайну та впровадженням пропорційної виборчої моделі політичні партії, що потрапили до Верховної Ради України, стають основними політичними гравцями, отримуючи, у тому числі, і функцію формування уряду. В результаті подібних суспільно-політичних змін підвищується рівень конфліктності між політичними партіями та блоками партій. Це, в свою чергу, вимагає від партійного керівництва концентрації всіх ресурсів політичної партії матеріальних, людських, духовних у своїх руках для швидкого та ефективного реагування на зовнішні та внутрішні виклики, як під час передвиборчої боротьби, так і безпосередньо при роботі в парламенті. Ці процеси відбуваються паралельно з поступовою трансформацією зміни ролі парламенту в житті сучасного українського суспільства. Фактично Верховна Рада України втрачає свою першочергову роль місця для обговорення законопроектів, шляхів розвитку держави. Кожна політична сила, прийшовши до парламенту вже має сформовану точку зору по всіх питаннях. Тому найважливішу роль починає відігравати рівень демократизації в межах політичної партії при прийнятті політичних рішень та у механізмах кадрової ротації. Таким чином, актуальним вбачається аналіз внутрішньопартійних відносин провідних парламентських партій України Партії Регіонів та BO «Батьківщина», яка є основною політичною партією Блоку Юлії Тимошенко.

Серед західних політологів проблеми відкритості політичних структур та засад внутрішньопартійної діяльності досліджували В. Гофмайстер, М. Дюверже, Г. Каак, Д. Кола, Р. Міхельс, О. Нідермайєр, Й. Тезінг та ін. У вітчизняній політології аналізують механізми побудови політичної партії на демократичних засадах В. Малярчук, О. Новакова, І. Павленко, М. Примуш, Ф. Рудич, К. Шкуренко та ін.

Aлe не дивлячись на значну кількість публікацій з даної проблематики, недостатньо висвітленими залишається дослідження внутрішньопартійних відносин у політичних партіях, що презентують Верховну Раду У країни VI скликання, і саме це зумовлює мету даної статті з'ясувати тип внутрішньопартійних відносин, розкрити механізм добору партійного керівництва в парламентських партіях України на прикладі BO «Батьківщина» та Партії Регіонів.

Процеси демократизації політичного життя України вимагають від партій будувати свою діяльність на засадах внутрішньопартійної демократії. Сутність внутрішньопартійної демократії полягає у забезпеченні влади партійних мас та її здійсненні на принципах колективності, критики, підкорення меншості більшості, підзвітності, виборності, змінності керівництва. Внутрішньопартійна демократія, зазначає доктор політичних наук О. Новакова, полягає в побудові відносин в новостворюваних партіях на відкритому формуванні політичного курсу та його широкому обговоренні за участі широкого загалу громадян [1, с. 127]. Основними її принципами є виборність керівних органів; періодична звітність керівництва перед рядовими членами партії; колегіальність у роботі керівних органів; персональна відповідальність кожного члена партії за виконання обов'язків та доручень; верховенство з'їзду партії як вираження волі всієї партії; демократичність на етапі обговорення і дисциплінованість у виконанні рішень після його прийняття; критика знизу догори; гласність і публічний характер дій. Ці принципи внутрішньопартійної демократії регулюють внутрішнє партійне життя та діяльність партії, визначають права та обов'язки партійних організацій та членів партії, забезпечують існування партії як організованого цілісного політичного механізму.

Німецький політолог Й. Tезінг наголошує, що під час процесу формування політичної системи відповідно до демократичних ідей, важливим є дотримання саме принципів внутрішньопартійної демократії. Цей принцип передбачає те, що партійні структури нижчих рівнів повинні мати можливість ухвалювати рішення без домінуючого впливу вищого рівня. При цьому внутрішньопартійна демократія відкидає принцип лідерства, вимагає внутрішнього порядку формування волі в організаційному апараті партії. Утворення та діяльність партійних органів, визначення прав та обов'язків членів, правила щодо висунення кандидатів на політичні посади, питання фінансування все це визначається та регулюється внутрішнім демократичним устроєм [2, с. 13-14].

У свою чергу, фахівці Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові У країни у якості одного з основних інституційних недоліків українських політичних партій визначають недостатній розвиток партійної демократії, у тому числі непрозорість внутрішньопартійного життя[3].

Для визначення організаційних засад партійної діяльності проаналізуємо статути вказаних політичних утворень. Механізм формування центральних керівних органів в ПР та BO «Батьківщина» фіксує наступну модель. Вищим керівним органом даних політичних партій України є з'їзд партії. На ньому обирається голова партії, формуються координаційні керівні органи (Політрада), які можуть діяти як на постійній основі, так і між з'їздами (не менше як два засідання на рік в Партії Регіонів, не рідше одного разу на три місяців BO «Батьківщина»), Тип взаємовідносин та взаємного підпорядкування керівних партійних органів закріплює створення виконавчо-розпорядчого органу координаційним органом. Для ефективного виконання статутних положень Політрада ПР формує виконавчий апарат Політвиконком. Дана структура виступає в ролі робочого механізму, діями якого опосередковані всі рішення, значущі заходи, що вимагають попереднього планування і організаційного забезпечення [4, с. 324]. У BO «Батьківщина» подібні функції виконує Президія Політичної ради організовує виконання рішень з'їзду партії, координує діяльність територіальних організацій, забезпечує участь партії у виборах тощо [5, с. 177].

До центральних органів політичної партії належить також контрольний орган партії контрольно-ревізійна комісія. Функція контролю одна з найважливіших функцій партійного будівництва. Контрольно-ревізійна комісія здійснює внутрішній аудит відповідності діяльності партії законодавству У країни та статуту партії. Кількісний склад комісії встановлюється на з'їзді. Так, Партія Регіонів фіксує назву Контрольно-ревізійна комісія партії та склад комісії з одинадцяти членів. Очолює та організовує роботу ревізійної комісії її голова. Рішення приймаються на засіданнях комісії, які є правомочними, якщо в ньому приймає участь не менше половини її членів. Рішення приймаються простою більшістю [6, с. 326]. Аналогічний орган діє і в структурі BO «Батьківщина» Центральна контрольно-ревізійна комісія партії. Її основна функція полягає у ревізії фінансової діяльності партії та збереження партійної власності. Кількісний склад статут даної партії не фіксує [7, с. 178].

Особливої уваги потребує розгляд механізму легітимації партійного лідерства. Кожна політична партія має свого лідера голову партії, який є вищою посадовою особою.

У політології виділяють наступні легітимні способи добору керівництва:

1) однією особою, коли індивіди створюють власну політичну партію як засіб досягнення власних інтересів;

2) наближеність до лідера максимально забезпечує просування до партійної верхівки;

3) формальне голосування, або на основі очевидного консенсусу, коли кандидатура обговорюється в елітарних партійних колах;

4) представниками у законодавчому органі. Лідер партії лідер фракції, підтримка якої є для нього визначальною. Тому він керується інтересами членів фракції;

5) добір до керівного апарату відбувається на партійному з'їзді [8, с. 31].

У статутах аналізованих політичних партій фіксуються наступні керівні особи. У Партії Регіонів керівними особами є: Голова партії, Голова Політради партії, Секретар Політради партії, Голова Політвиконкому, заступники Голови Політвиконкому. Голова здійснює загальне керівництво партією, представляє її у всіх зовнішніх стосунках, укладає угоди з політичними партіями та громадським організаціями, формує кадрову політику парті тощо. Лідер партії підзвітний, підконтрольний та відповідальний перед з'їздом, тобто фактично перед рядовими членами партія, які делегуються з партійних осередків. Статут BO «Батьківщина» закріплює єдину керівну особу Голову партії. Голова має аналогічні повноваження і є підзвітним, підконтрольним та відповідальним перед з'їздом партії. Tаким чином, формально фіксується добір керівництва партійним з'їздом, але реально В. Януковича було обрано головою ПР восени 2004 р. одразу після затвердження Верховною Радою У країни програми діяльності його уряду. BO «Батьківщина» сформувалось із лав «Всеукраїнського громадського об'єднання «Союз миролюбних сил «Батьківщина»» у 1997 р. шляхом виокремлення ініціативної групи на чолі з Ю. Тимошенко. Дані приклади демонструють реальне використання першого та четвертого принципів добору партійного керівництва.

Аналіз статутних документів парламентських партій свідчить, що: первинні (низові) та регіональні осередки серед засобів впливу на вищи партійні органи мають лише: 1) розгляд та оцінку запропонованих керівництвом партійних документів та стратегій; 2) делегування своїх представників на загальнопартійні з'їзди, де вони мають право голосу; 3) внесення пропозицій щодо кандидатів у народні депутати України. Але список кандидатів затверджує з'їзд партії. У реальності, за умови розірваності міжрегіональними партійними осередками, коли члени партії є мало знайомі один з одним із діяльністю інших регіональних структур -ініціатива висування кандидатів від регіонів у кандидати у депутати BP України є прерогативою керівного органу партії. Місцеві партійні осередки фактично виявляються замкнутими у діяльності на своєму регіональному рівні і мають дуже слабкі, та, часто, умовні, можливості впливу на загальну партійну політику. Як наслідок, не керівництво партії залежить від місцевих партійних осередків, а місцеві партійні осередки, які проводять основну роботу з партійного будівництва, популяризації своєї партії та агітації за неї під час виборів, є фактично залежними від керівництва партії та його розпоряджень [9, с. 79].

Сучасні тенденції розвитку політичної системи визначають посилення авторитарних тенденції в партіях, персоналізацїї керівництва. Декларовані статутні принципи порушуються партійним керівництвом. Наприклад, Партія Регіонів одним із основних принципів своєї діяльності фіксує гласність та публічний характер дій, критику знизу доверху. Але на практиці засвідчується, що керівництво партії не допускає критики на свою адресу. Tак, наприклад, на з'їзді партії делегат з'їзду від Києва А. Корков дозволив собі виступити з критикою однопартійців. Він зазначив, що методи залучення до своїх лав нових членів необхідно змінювати. Відразу його виступ було скорочено, а лідер партії В. Янукович «дуже уважно подивився на того, хто виступав» [10, с. 22]. Свою незгоду з політикою керівництва висловив і В. Коновалюк, який вийшов зі складу політради Партії Регіонів. Tаким чином, застосовувалась технологія обмеження регламенту виступу, хоча можливість критики керівництва без наслідків для партійної кар'єри і є однією з визначальних рис внутрішньопартійної демократії. В той же час регламент виступу тих, хто вихвалює керівництво, може бути розширеним. Партійна політика «подвійних стандартів» свідчить про наявність недемократичних тенденцій в Партії регіонів.

Подібні тенденції до авторитарного управління демонструє і BO «Батьківщина». Яскраво ілюструє дане твердження прихід пересічних партійців із південних областей під стіни Кабінету Міністрів України з вимогами до голови партії звернути увагу на процеси в «Батьківщині» на низовому рівні. Ю. Tимошенко заявила, що знає всіх партійців в обличчя, а проведену акцію вважає провокацією [11, с. 6].

Загострення конфліктів також притаманне і партійному керівництву Партії Регіонів. Так, призначення Р. Богатирьової на посаду Секретаря РНБУ деякі аналітики розцінили як розвінчання міфу про «залізну» єдність в рядах партії і наявність угруповань, що змагаються між собою за вплив на вироблення базових засад стратегії діяльності партії. Порушення дисципліни у відстоюванні основних програмних принципів призвело до виключення Р. Богатирьової з лав партії. Про свій вихід з партії заявив і Т. Чорновіл.

З подібними процесами стикається також і BO «Батьківщина». У грудні 2008 р. Г. Задирко склав з себе повноваження голови Донецької обласної організації «Батьківщини», пояснюючи це «певними суперечностями з партійним керівництвом, яке має дещо інше бачення розвитку донецької обласної партійної організації… Це пов'язано з кадровими рішеннями, це пов'язано з підходами, з недемократичними підходами», коментував Г. Задирко[12].

Таким чином, нездатність партійних лідерів до прогнозування, політична та економічна криза у суспільстві, кадрові прорахунки вимагають від політичних партій на сучасному етапі оновлення принципів організації партії, її ідеологічних основ та зміцнення структури на місцях. Зміст внутрішньопартійної демократії полягає у тому, що рішення в партії приймаються більшістю при наявності можливості обговорення та альтернативних позицій. Але коли рішення прийнято, то меншість повинна його визнавати, таким чином формуючи партійну дисципліну. В діяльності парламентських фракцій ці принципи набувають більшої актуальності, адже сформоване політичне рішення відстоюється фракцією партії в парламенті. З метою посилення внутрішньопартійної демократії та участі рядових партійців у прийнятті рішень, варто запровадити внутрішньопартійні рейтингові голосування для оцінки діяльності лідерів та представників цих сил у владі, запровадити квоти на представництво у загальних партійних виборчих списках за територіальними організаціями, підвищити прозорість фінансування партій.

конфліктність партія політичний керівництво

Размещено на Allbest.ru