Політичний міф як чинник виборчого процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політичний міф як чинник виборчого процесу

Пробийголова Н.В

Серед гострих дискусійних проблем, обговорюваних філософами і політологами, соціологами і психологами, антропологами і культурологами, є питання про місце і роль міфу в соціально-політичних процесах. Політичні міфи, які існують у політичному житті сучасних суспільств, з одного боку, виконують функцію з відновлення порушеної картини світу, завдяки ним формується нова національна ідентичність, адекватна новій історичній ситуації, а з іншого виконують конкретні завдання з маніпуляції людською свідомістю. Політичний міф є однією з найбільш розповсюджених форм прояву міфологічного мислення в сучасній політичній свідомості. У сім відомо, що сучасні виборчі кампанії будуються на міфі або системі міфів. А це надзвичайно потужний засіб впливу на електорат, він стверджує певні цінності і норми, а також структурує бачення колективного сьогодення і майбутнього. Незважаючи на видиму раціоналізацію масової та індивідуальної свідомості, міф і сьогодні відіграє значно більшу роль у житті суспільства та окремого індивіда, ніж це прийнято вважати. В умовах здійснення політичного вибору високий рівень міфологізації свідомості значно ускладнює саме усвідомлюваний вибір і досягнення очікуваних цілей. Здійснюючи політичний вибір, який ґрунтується на міфологічних уявленнях, людина очікуватиме досягнення саме міфологічних цілей, які зазвичай не відповідають реальності. Впровадження міфів у масову свідомість стало реальним, з одного боку, через неможливість сучасного виборця швидко зорієнтуватися у великій кількості фактів, думок, оцінок. З іншого боку, запровадження міфів стало можливим завдяки ЗМІ, які не стільки відбивають та інтерпретують дійсність, скільки конструюють її за своїми правилами і на свій розсуд. У міфі сходиться минуле з сучасним і визначається майбутнє. Міф формує ментальність народу і нею ж формується, визначаючи історичний вибір нації. Звідси контроль продукування міфів, їх поширення і самого існування, - це певною мірою визначення долі нації.

Оскільки міф є явищем суспільного життя, що супроводжує людство протягом всієї історії, цей феномен розглядали більшість філософів, починаючи від Платона, які намагались зрозуміти його сутність, витоки, різновиди, суспільну роль. У XIX XX століттях найбільший внесок у дослідження міфу зробили Р. Барт, Г. Гегель, Е. Гелнер, М. Еліаде, Е. Кассірер, Дж. Кемпбелл, Д. Леві-Брюль, К. Леві-Строс, Б. Маліновський, Ф. Ніцше, Ж.Сорель, Е. Тайлор, Дж. Фрезер, 3. Фрейд, К. Хюбнер, Ф. Шеллінг, К. Юнг та ін. Цієї теми торкались російські і вітчизняні дослідники А. Афанасьев, М. Бердяев, Ф. Буслаев, П. Гуревич, О. Лосев, Є. Мелетинський, А. Потебня та ін. Більшість досліджень міфу присвячена його архаїчним формам, але реальне панування міфів у політичному житті суспільства викликало потребу розширення знань про міф. Слід відмітити, що саме вивченням проблеми ролі політичного міфу у процесі виборів, науковці, в тому числі і вітчизняні, цікавились небагато. Зв'язок виборчої міфології з політичним процесом досліджують такі західні вчені, як Л. Мак Доналд, В. Беннетт, Д. Німмо і Дж. Комбс які вбачають у виборчих міфах імовірну, об'єктивну реальність, соціально побудоване уявлення фактів, що сприймаються, які люди сприймають як постійне, незмінюване знання дійсності. Російський політолог А. Цуладзе вважає, що виборчі міфи створюються для того, щоб зламати перешкоди свідомості, завоювати уяву виборців і, зрештою, представити політика в ролі міфологічного героя[3,с.530].

Необхідно відзначати, що на сьогодні вивченню виборчої міфології приділяється недостатньо уваги, хоча фактичного матеріалу для аналізу більш ніж досить. міф політика вибори мотивація

Тому метою даного дослідження є аналіз ролі політичного міфу у процесі проведення виборів. Саме цим обумовлена постановка завдання даної статті проаналізувати політичні міфи та їх вплив на мотивацію політичного вибору особистості в суспільстві.

He викликає сумніву теза щодо виборів як механізму, завдяки якому реалізується той чи інший політичний міф. Завдяки відому використанню політичного міфу у процесі виборів він виступає як явище сучасної суспільної свідомості, результат певних соціальних і політичних процесів і водночас здатний самостійно продукувати різні суспільні процеси. За своєю суттю нинішній політичний міф є запрограмованим утворенням, який реалізується у сучасній політичній свідомості. Окрім того, за своєю будовою політичний міф являє собою систему, керовану двома взаємозалежними і взаємообумовленими концептами: вірою і метою. Як правило, в "інформаційній війні" перемагає той, хто зуміє нав'язати свою "картину світу" цільовій аудиторії. Aлe через те, що "картина світу" постає у формі міфу, то, у чий міф народ повірить, той і виграв. Використовуючи міфи як моделі для екскліпації цінностей і вірувань, політики формують громадську думку, готують публіку до сприйняття могутніх символів. Tобто, політичні міфи визначають громадську думку, а надалі їхню політично значущу поведінку. Наприклад, широке розповсюдження за час президентських виборів 2004 року, одержав міф про так званий післявиборчий розкол українського суспільства на Схід і Захід і, як наслідок цього, можливої громадянської війни. Впроваджуючи цей міф, влада всіляко намагалася переконати виборців у тому, що лише Янукович є гарантом миру і стабільності. Ющенко ж принесе Україні розкол, ворожнечу між Сходом і Заходом. Як наслідок, відповідно до результатів проведеного дослідження найбільшою довірою населення стали користуватися такі політичні об'єднання: Партія Регіонів (довіряють партії 43,3%), БЮТ (34,0%), Блоки "Наша Україна" (30,6%) та "Народна Самооборона" (29,4%), Комуністична партія України (25,9%).

Тобто, як стверджує вітчизняна дослідниця О. Яцунська, підчас президентської виборчої кампанії в Україні використовують такі види міфів:

1. Іміджеві міфи спрямовані як на створення і/або зміцнення іміджу кандидата, так і на знищення іміджу суперника (-ів).

2. Технологічні міфи створюються для реалізації найактуальніших політичних завдань.

3. "Вічні" міфи актуалізуються у певні моменти виборчої кампанії [5].

Політичні міфи важко піддаються аналізу, тому що вони є базисними компонентами буденного сприйняття. Знаходячись у полоні міфологічного мислення, індивіди не усвідомлюють над собою його влади. Однак сьогодні важливо розуміти, що, виконуючи соціально-організаційну функцію в суспільстві, міф може допомагати розвитку і саморегуляції суспільства та індивіда, а може гальмувати або порушувати гармонійний перебіг цих процесів.

Тому дуже важливо розуміти механізм впливу політичного міфу на мотиваційно-ціннісну сферу особистості. На думку сучасного вченого С.М. Глазунової політичний міф являє собою особливу форму організації інформації у вигляді повідомлення. Моделлю механізму впливу політичного міфу на мотивацію політичного вибору індивіда може можуть бути абстрактні значущі образи політичних рекламних міфів, які є малоінформативними (у розумінні конкретної вірогідної інформації як основи вибору), але достатньою мірою привабливими для виборця, породжуватимуть високий рівень узагальнених очікувань; поява останніх, своєю чергою, запускатиме емоції, які спрямовуватимуть поведінку виборця на вибір тієї політичної партії чи блоку, чия реклама зумовила виникнення таких очікувань[ 1].

Аналізуючи виборчий процес в Україні, можна зазначити, що використовуючи різні види міфів політтехнологи застосовують, перш за все, архетип якої-небудь ситуації, пов'язаної зі здійсненням заходів соціального регулювання, враховують зміст конкретного досвіду, емпірично отриманого в ситуаціях, об'єднаних даним архетипом, створюють систему алегоричних образів тощо[2,с.255].

Tобто політичний міф є формою синтезу міфологічної і політичної свідомості, емоційно-забарвленою чуттєвою уявою про політичну дійсність, яка значною мірою заміщує і витісняє реальну уяву про неї.

Так, на думку вітчизняного вченого Ю. Шайгородського, кризовий стан суспільства породжує відповідний тип поведінки, спосіб мислення та світосприйняття. Саме у періоди соціальних потрясінь і криз, у періоди невизначеності стан напруженого очікування актуалізує процеси ціннісного переосмислення політичних подій, що й стає підґрунтям для міфотворчості[4,с.61-62]. Наприклад, пішов у небуття міф про єдину демократичну команду, створену за часів "помаранчевої революції". Однодумці перетворилися на опонентів, а згодом, як всі вже бачать, і на непримиренних ворогів (розпад парламентської коаліції, систематичні суперечки між Президентом України і Прем'єр міністром України). Tака сама доля спіткала й міф про українську опозицію. У неї теж виникли серйозні проблеми. Вона опинилась у непривабливому становищі з огляду на правову неврегульованість її статусу та на брак політичних традицій її діяльності в Україні. На сьогодні спостерігається часта зміна статусу політичних суб'єктів. При цьому правлячі партії поступаються місцем опозиції здебільшого не через зміну певних політичних принципів, а в результаті неспроможності виконувати взяті на себе зобов'язання. Отже, міф про дієву українську опозицію не виконав своєї ідеологічної функції, а тому має поступитися іншим міфам[4,с.61-62].

Підводячи підсумки, можна зазначити, що інформаційні технології відіграють важливу роль у виборчому процесі, мають потужну міфологізуючу дію. Міфологеми, запропоновані тим чи іншим політичним актором, можуть стати дієвим інструментом акторів виборчого процесу. Вивчення політичного міфу дає можливість не лише простежити технології впровадження їх у масову свідомість певних соціально-політичних уявлень, а головне виробити механізм їх нейтралізації.

Таким чином, на перший план сьогодні виходить соціально-організаційна, або інтегративна, функція політичного міфу. Він стає могутнім засобом інтеграції між людиною та окремими групами, оскільки здатний стимулювати засвоєння людьми єдиних ідей і цінностей, об'єднувати навколо них та спрямовувати до визначених цілей.

Список використаних джерел

1. Глазунова С.М. Політичні міфи як чинник мотивації політичного вибору в контексті інтеграційних процесів в Україні [Електронний ресурс] /

С.М. Глазунова. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/

2. Полосин B.C. Миф. Религия. Государство. / B.C. Полосин. М.: Ладомир, 1998? 440 с.

3. Цуладзе А. Политическая мифология. / А. Цуладзе. М.: Изд-во Эксмо, 2003. 384 с.

4. Шайгородський Ю.Ж. Політична міфологія у кризовому суспільстві / Ю.Ж. Шайгородський // Освіта регіону: політологія психологія комунікації. - 2000, № I. С, 61-62.

5. Яцунська О. Електоральні міфи та їх використання у резидентській виборчій кампанії в Україні [Електронний ресурс] / О. Яцунська. Режим доступу: http:// www.democracy.kiev.ua/publications

Размещено на Allbest.ru