Неврегульованість придністровського конфлікту: ризики та загрози для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Неврегульованість придністровського конфлікту: ризики та загрози для України

Єнін Є.В.

Проблема регіональних конфліктів і пов'язаних з ними сучасних викликів та загроз глобальній безпеці наразі являє собою клубок важко вирішуваних питань, що мають життєво важливе значення для будь-якого регіону нашої планети.

Події 2008 року на Кавказі продемонстрували реальність загрози різкої ескалації «заморожених» конфліктів на пострадянському просторі, аж до широкомасштабних військових дій із залученням військових сил зовнішніх гравців, а також засвідчили неефективність існуючих механізмів підтримання регіональної безпеки.

Не дивлячись на той факт, що в Україні наразі відсутні серйозні міжетнічні протистояння та конфлікти, наша держава має певні «вразливі точки», що за певних обставин, можуть нагадати про себе - зокрема, Крим, Північна Буковина, Південна Бессарабія. Наявність замороженої придністровської проблеми поблизу кордонів України також створює значну кількість ризиків та загроз для національної безпеки нашої держави.

Невизначеність перспектив врегулювання придністровського конфлікту та посилення пов'язаного з цим негативного впливу окремих факторів на стан забезпечення національної безпеки нашої держави обумовлюють необхідність більш детальної уваги української наукової спільноти до цієї проблеми. Слід зазначити, що роботи таких вітчизняних спеціалістів у галузі конфліктології як Г. Перепелиці, І. Кресіної, В. Кулика, В. Пінцака, О. Сушка, А. Дацюка та низки інших авторів висвітлюють історичні аспекти придністровського конфлікту, інтереси основних гравців придністровського врегулювання, можливі сценарії, за якими розвиватимуться події навколо придністровського врегулювання, роль і місце нашої держави у процесі придністровського врегулювання.

При цьому додаткового вивчення потребують питання формулювання національних інтересів нашої держави в рамках придністровського врегулювання, а також стратегії дій України щодо їх забезпечення. Проблематика ризиків та загроз національним інтересам України внаслідок неврегульо-ваності придністровського конфлікту до цього моменту також не отримала належного висвітлення у вітчизняній науці.

Метою статті є систематизація основних ризиків та загроз національній безпеці України в умовах неврегульованості придністровської проблеми.

Визначення категорій ризиків та загроз національної безпеки.

Загалом український законодавець в рамках Закону України «Про основи національної безпеки України» визначає загрози національній безпеці як наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

У свою чергу, національними інтересами України є життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

Поряд з поняттям «загрози національній безпеці» у нормативно- правових актах багатьох країн світу, у т. ч. й України, та наукових публікаціях з безпекової проблематики широко вживаються терміни «виклик», «небезпека» і «ризик», які є семантично пов'язаними з категорією «безпека».

На думку М.Гацька, виклик, небезпека і загроза являють собою різні ступені ризику нанесення конкретної шкоди інтересам безпеки особи, суспільства та держави. Зокрема, за ступенем ризику нанесення шкоди інтересам безпеки будь-якої держави найменший ризик створює виклик, середні ризики містяться у небезпеці, а найбільший ризик походить від загроз національній безпеці.

Автор статті в цілому погоджується з думкою А. Смелянцева, який не вважає ризик окремим або початковим ступенем ескалації напруги, а виходить з того, що ризик відображає ступінь (обсяги) завдання можливого збитку інтересам безпеки в умовах функціонування різного роду деструктивних чинників (виклик, небезпека, загроза).

Переважна більшість ризиків та загроз є взаємопов'язаними та взаємозалежними. Наприклад, проблему нелегальної міграції дуже важко відокремити від проблеми організованої злочинної діяльності тощо. Фахівці відзначають, що існують не окремо взяті ризики та загрози, а певна система ризиків та загроз національній безпеці.

Визначаючи загрози та ризики, вкрай необхідно якісно визначити пріоритети. Ключовим елементом вдалого кризового менеджменту є вміння встановити пріоритети за ймовірністю, серйозністю загрози та масштабами наслідків - оскільки неможливо ефективно протидіяти усім існуючим загрозам одночасно. Вирішення вказаного завдання відбувається у процесі ранжирування загроз, за результатами якого, у залежності від характеру і рівня загроз, визначаються основні напрямки діяльності з їхнього попередження і локалізації, форми, способи, засоби і методи розв'язання завдань забезпечення національної безпеки на основі принципу раціонального використання наявних обмежених ресурсів. На жаль, незважаючи на теоретичну й практичну значимість вказаного питання, ані вітчизняна, ані закордонна наукова література поки що не запропонувала загальноприйнятий підхід (відомі дослідження В. Манілова та В. Пірумова мають дещо фрагментарний характер) до кількісної оцінки ступенів (рівнів) загроз національній безпеці.

Окремої уваги заслуговує питання класифікації загроз національної безпеки, що становить не лише науковий інтерес, але й допомагає організації ефективної протидії вказаним загрозам з урахуванням їх конкретних особливостей.

Загалом у політичній науці прийнято виділяти такі ознаки класифікації загроз національній безпеці будь-якої держави:

1) за характером загроз (політичні, економічні, військові, гуманітарні, екологічні);

2) за джерелами загроз (природні, технічні, демографічні, психологічні, економічні, культурні та інші);

3) за середовищем загроз (природні, суспільні, політичні, економічні, науково-технічні);

4) за ступенем досяжності загрози (глобальні, континентальні, регіональні, субрегіональні, локальні);

5) за шкалою загрози (світові, міжнародні, державні, адміністративної одиниці);

6) за критерієм спрямування загроз (фізичні, психічні, інституційні, статусні);

7) за ступенем сформованості загрози (гіпотетичні, потенційні, реальні);

8) за рівнем суб'єктивних оцінок загроз (занижені, завищені, неусвідомлені, адекватні, уявні).

Наявність поблизу кордонів України неврегульованого придністровського конфлікту значною мірою впливає на стан забезпечення національної безпеки нашої держави. Свідченням нагальності зазначеного питання у контексті забезпечення національної безпеки нашої держави є висування Українського плану врегулювання придністровської проблеми, тематичні засідання РНБО України з цього питання, а також неодноразове згадування вказаної проблеми у відповідних нормативно-правових актах України.

Зокрема, стаття 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 року визначає врегулювання конфліктів, у першу чергу, у регіонах, що межують з Україною, як один з пріоритетів державної політики з питань національної безпеки у зовнішньополітичній сфері.

У свою чергу, Стратегія національної безпеки України, затверджена Указом президента України № 105/2007 від 12.02.2007, згадує неврегу- льованість придністровського конфлікту серед ключових чинників, що ставлять під загрозу стабільність поблизу кордонів нашої держави.

Ризики та загрози національної безпеки України від неврегульованого придністровського конфлікту.

Розробка стратегії дій нашої держави на придністровському напрямі має вибудовуватися з урахуванням моделі ризиків та загроз національній безпеці нашої держави в контексті існування придністровської проблеми.

Неврегульованість придністровської проблеми створює цілу низку політичних, економічних, безпекових, гуманітарних та екологічних загроз національній безпеці України. Типологія загроз за їх характером є найбільш вживаною як у рамках теоретичних досліджень, так і при формуванні документів, що відносяться до національної безпеки. На думку автора, ключові виклики та загрози національній безпеці України внаслідок неврегульованості придністровської проблеми полягають насамперед у політичній сфері, оскільки вони безпосередньо впливають на взаємини нашої держави з Росією, Молдовою, Румунією, ЄС та США, стримують амбіції України як одного з регіональних лідерів. Серед основних політичних загроз національній безпеці України можна віднести такі найважливіші з них як:

1. Потенційна небезпека виникнення нового збройного конфлікту на кордоні України.

2. Використання Росією фактору неврегульованості придністровської проблеми як засобу постійного політичного тиску на Україну, особливо у випадку крайніх сепаратистських тенденцій.

3. Посилення ролі Румунії, яка остаточно не відмовилась від зазіхань на українські землі, як регіонального лідера у південно-східному регіоні Європи.

4. Державно-територіальне відокремлення Придністров'я від Республіки Молдова внаслідок відсутності результатів і перспектив переговорного процесу.

5. Можливість посилення сепаратистських тенденцій в Україні, у разі їх успіху в Республіці Молдова.

6. Неможливість завершити демаркацію українсько-молдовського державного кордону (на придністровській ділянці), що слугує додатковим стримуючим фактором на шляху до європейської інтеграції України.

7. Падіння престижу України у регіоні, у тому числі серед автохтонного українства Придністров'я.

8. Збереження зони нестабільності на кордоні України, що контролюється нелегітимною та авторитарною владою, в якій наявні збройні формування та потужні промислові підприємства, що можуть використовуватися для виробництва продукції військового призначення.

9. Існування, з одного боку, непідконтрольної території, що створює передумови для існування «сірих» та «чорних» схем контрабандної діяльності через українсько-молдовський кордон а, з іншого, проросійськи налаштованого політичного режиму на Південно-західному кордоні України.

10. Наявність значних запасів російського озброєння, військового контингенту та інфраструктури у регіоні.

11. Спроби політичних лідерів сторін конфлікту - керівництва Республіки Молдова і Придністров'я, втягнути Україну у вирішення власних кон'юнктурних проблем, перетворивши її в сторону конфлікту.

12. Намагання Кишинева звинуватити Україну у небажанні врегулювати придністровську проблему виключно за молдовським сценарієм, створення для України міжнародного іміджу як держави, яка заохочує сепаратистські тенденції у Придністров'ї та не вживає заходів щодо боротьби із незаконною діяльністю на придністровській ділянці українсько-молдовського кордону (контрабандою зброї, наркотичних речовин, незаконною міграцією), що стримує євроінтеграцію України.

Серед загроз в економічній сфері слід вказати наступні:

1. Відсутність повноцінного розвитку торговельно-економічних відносин між Україною та Республікою Молдова.

2. Можливість пред'явлення Молдовою претензій на адресу України в рамках СОТ, у разі відходу Києва від зобов'язань щодо уніфікованого митного режиму на українсько-молдовському кордоні.

3. Унеможливлення повноцінного функціонування зони вільної торгівлі в рамках ГУАМ.

4. Зниження товаропотоків через європейські транспортні коридори, які пролягають територією Придністров'я, стимулювання зацікавлених міжнародних гравців до створення нових міжнародних транспортних комунікацій в обхід України.

5. Втрата українськими портами Ізмаїл та Рені частини традиційних ринків у зв'язку з рішенням Кишинева щодо перенаправлення залізничних експортних потоків Придністров'я виключно у напрямі нещодавно збудованого порту Джурджулешть, що мотивується нібито неможливістю забезпечення безпеки перевезень з Придністров'я у напрямку України.

6. Відсутність надходжень до бюджету України внаслідок значної контрабандної діяльності на українсько-молдовському кордні, особливо підакцизних товарів (основна частина товарів, що потрапляють контрабандним шляхом до України через південну ділянку українсько- молдовського кордону, були законним шляхом ввезені на територію Придністров'я).

7. Залежність м. Одеса та Південних районів Одеської області від постачання електроенергії з Молдавської ДРЕС (Придністров'я).

8. Негативний вплив на соціально-економічну ситуацію у Вінницькій та Одеській областях України, які традиційно мали тісні торговельно- економічні, ділові контакти з суміжними лівобережними районами Молдови.

У гуманітарній сфері основними загрозами національній безпеці України витупають такі:

1. Приток в Україну біженців у випадку виникнення збройного конфлікту.

2. Поступова русифікація понад 200-тисячної етнічної української громади, з них близько 100 тисяч громадян України, які проживають у регіоні, внаслідок неналежного забезпечення їх національних потреб.

3. Посилення російського інформаційного, культурного та гуманітарного впливу для захисту інтересів своїх громадян, що проживають в регіоні.

4. Втрата молдовської ідентичності, що може призвести до розвалу Республіки Молдова.

5. Відсутність повноцінного захисту українських фізичних і юридичних осіб в регіоні.

6. Незаконна трудова міграція з Придністров'я до України.

Наявність неврегульованого придністровського конфлікту створює також потужні виклики та загрози криміногенного характеру:

1. Придністров'я, як і інші конфліктні зони, приваблює транскордонні кримінальні угруповання, які намагаються поширити свою протиправну діяльність на територію України, вдаючись до протизаконних дій на придністровській ділянці кордону. Сприятливі умови для зрощування українського, молдовського та придністровського тіньового бізнесу, втягування у нього держслужбовців.

2. Відмивання «сірого» придністровського та молдовського капіталу.

3. Особливо привабливою для кримінальних структур є наявність у регіоні значної кількості зброї (з часів збройного конфлікту, на російських складах озброєння та місцевого виробництва).

4. Контрабандна діяльність та незаконне переміщення через українсько-молдовський кордон, насамперед його придністровську ділянку, підакцизних товарів, зброї, наркотичних речовин, а також торгівля людьми.

5. Високий рівень безробіття та низький рівень соціального захисту слугують підґрунтям для погіршення криміногенної обстановки.

Не менш важливими є екологічні ризики та загрози:

1. Велика кількість боєприпасів колишньої 14-ї армії РФ, складованих у с.Ковбасна Рибницького рай. Придністров'я (значна частина з них виробництва 50- х років минулого століття) становлять потенційну загрозу локальної катастрофи для прикордонних населених пунктів України.

2. Наявність комплексних екологічних проблем, пов'язаних з експлуатацією Молдавської ДРЕС, екології р. Дністер, що безпосередньо впливає на екологічну ситуацію у деяких регіонах Одеської області.

3. Розташування у Придністров'ї об'єктів, зокрема Дубосарська ГЕС, які внаслідок аварійних руйнувань можуть призвести до техногенних катастроф транскордонного масштабу.

Вочевидь, що абсолютної безпеки, якщо розглядати її як стан відсутності будь-яких ризиків та загроз, існувати не може, оскільки повністю ізолювати особу, суспільство та державу від негативного впливу загрозливих факторів навколишнього середовища і забезпечити їхнє безконфліктне співіснування просто нереально. Разом з тим підвищити рівень національної безпеки до рівня, що гарантуватиме нормальний розвиток кожного окремого громадянина, суспільства та держави в цілому, а також виключатиме заподіяння неприйнятних збитків, необхідно і можливо.

Динаміка розвитку ситуації довкола придністровського врегулювання свідчить про посилення негативного впливу певних чинників на стан забезпечення національної безпеки нашої держави, зокрема йдеться про зростання загрози реалізації небажаних для України сценаріїв розвитку подій у зоні придністровського конфлікту, а також активізацією спроб окремих гравців придністровського врегулювання усунути нашу державу від участі у переговорному процесі. У цьому зв'язку представляється необхідним вжиття загальнонаціональних заходів з мінімізації існуючих загроз національній безпеці нашої держави, переведення їх до нейтрально-безпечного стану. Подальше зволікання з виробленням та реалізацією конкретних заходів, спрямованих на протидію або нейтралізацію існуючих загроз національної безпеки України в рамках придністровського врегулювання може призвести до більш тяжких наслідків у різних сферах, у т. ч. усунення нашої держави від реальних переговорних механізмів.

На думку автора, пріоритетними завданнями діяльності нашої держави на придністровському напрямі мають бути такі:

- продовження активної участі у міжнародних зусиллях, спрямованих на скоріше врегулювання придністровської проблеми, максимальне сприяння відновленню переговорного процесу у багатосторонньому форматі;

- налагодження клімату довіри між сторонами конфлікту, що могло б створити передумови для пошуку політичної формули врегулювання (залучення українських експертів до роботи спільних груп Кишинева і Тирасполя у рамках заходів зі зміцнення довіри);

- сприяння підтвердженню територіальної цілісності та суверенітету РМ (завершення демаркації українсько-молдовського кордону, в т. ч. її придністровської ділянки). регіональний держава національний

Список використаних джерел

1. Закон України «Про основи національної безпеки України» / Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2006. -№ 14.

2. Гацко М. О соотношении понятий «угроза» и «опасность» [Электронный ресурс].

3. Смелянцев А.П. Проблема загроз інтересам безпеки України (соціально- філософський аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук / А.П. Смелянцев. - Х., 2001. - 18 с.

4. Пирумов B.C. Некоторые аспекты методологии исследования проблем национальной безопасности России в современных условиях // Геополитика и безопасность. - 1993. - № 1. - С.135.

5. Почуев С.И. Методический подход к решению задачи ранжирования степени угроз национальной безопасности. / С.И. Почуев, В.П. Большаков // Журнал «Инфомост». - № 6 (53). - 2007. - 53с.

6. Тимків Я. Особливості та класифікація сучасних загроз національній та міжнародній безпеці. // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет.- 2006.- №11 (31). - с.176-183.

7. Стратегія національної безпеки України : за станом на 12 лютого 2007 р. [Электронный ресурс].

8. Кулик В. Молдавия стремится втянуть Украину как сторону конфликта в Приднестровье [Электронный ресурс].

9. Фролов К. О ситуации вокруг Приднестровской Молдавской Республики (ПМР). [Электронный ресурс] / К.Фролов // Информационно-аналитический бюллетень «Страны СНГ. Русские и русскоязычные в ближнем зарубежье». - 2001. - № 41.

10. Бесеску Т. Претендуя на Приднестровье, Киев должен вернуть Молдавии Юг Украины [Электронный ресурс].

11. Гриневецкий С. Нелюбовный треугольник / С. Гриневецкий // Зеркало недели. - 2009. - № 14 (742). - с.4.

12. План Белковского: никогда не говори «никогда» [Электронный ресурс].

13. Гриневецкий С. Южный ключ к европейским дверям / С. Гриневецкий // Зеркало недели. - 2007. - № 7 (636). - с.4.

14. Пирожков С. Маленький сосед с большим потенциалом. / С. Пирожков // Газета «2000». - №1-2 (397). - 11-17.01.2008. - с.3

15. Банфи Ф. Соседство ЕС делает Республику Молдова более привлекательной для трансграничной организованной преступности [Электронный ресурс].

16. Обманчивая тишина: чем опасны склады с боеприпасами в Колбасне [Электронный ресурс].

Размещено на Allbest.ru