Політична команда як соціально-психологічний феномен

Размещено на http://www.allbest.ru

В статті подано аналіз понять "команда", "управлінська команда", "політична команда", а також розглядається специфіка команди, яка підтримує того чи іншого кандидата у передвиборній кампанії як суб'єкта політичної діяльності.

Проблема, яку описано це суттєві політичні зміни в нашій країні, зокрема вибори президента України, парламентські вибори, Помаранчева революція, актуалізують у соціальній, соціологічній, політичній науках вивчення проблем політичної активності електорату, його політичної свідомості, проблеми політичного вибору. Підкреслюється вагоме значення соціально-психологічних досліджень, предметом яких повинні стати особливості психологічної репрезентації політики, політичних партій, політичних лідерів, політичного менеджменту, політичної команди. Крім того, ширшого тлумачення набуває суб'єкт політичної діяльності: це окремо взятий політик, політичний лідер, а команда, група, партія, що є колективними суб'єктами політичної діяльності.

У політичній психології поняття "політична команда" досі не є достатньо проаналізованим і вивченим. Очевидно, що політичну команду можна розглядати як колективний суб'єкт політичної діяльності, який має свою структуру, закономірності, ознаки і т.ін. Зауважимо, що політична діяльність - історично створений вид особливої суспільної активності людини, предметом якої є проблеми життєдіяльності людей, задоволення їхніх потреб та інтересів, визначення перспектив і напрямів суспільного руху, управління політичними, соціально-економічними процесами, а також володіння і використання політичної (державної) влади.

"Управлінська команда" вказує, що це група, яка орієнтована передусім на вирішення організаційно-управлінських завдань керівника і забезпечує його вплив на організаційну структуру і людей у цій структурі як відкрито, так і на латентному рівні (ансамбль управлінців, взаємини між керівником і його найближчим оточенням).

Виокремлюють два варіанти формування команди залежно від цілей, які намагається реалізувати керівник і які відповідно визначають управлінські стратегії:

1) "захист себе" - підбір членів команди за мірою відданості для захисту нині і в майбутньому, підбір на основі неформальних зв'язків для закріплення своєї позиції.

2) "захист справи" - підбір за реальними перевагами осіб, перспективний підбір на основі оцінювання їхнього потенціалу, підбір однодумців.

Російськими вченими проводились експериментальні дослідження, мета яких полягала у виявленні чинників, умов, закономірностей, що визначають специфіку процесу формування керівником управлінських команд, а це, у свою чергу, дає можливість зрозуміти модель процесу формування команди, типології керівників і самих управлінських команд. Виокремлюють психолого-акмеологічні детермінанти підбору політичної команди, однією з яких є професійне вміння політиків різного рівня оптимально формувати своє найближче оточення, команду. Зокрема, учені (А.Деркач, О.Онісімова, О.Бодальов, Н.Кузьміна, В.Пономаренко, О.Яблокова) пропонують комплексний психолого-акмеологічний підхід, який передбачає дослідження особистості політика з огляду на досягнення ним вершин професійного розвитку, творчої і життєвої самореалізації, а також уміння сформувати свою власну команду. Як зазначає Л.Е.Орбан-Лембрик, акмеологічний підхід, зокрема в психології управління, зорієнтований на розгляд особистості керівника з позиції вивчення феноменології, закономірностей і механізмів розвитку людини на етапі її зрілості та особливо при досягненні нею найвищого рівня в цьому плані. Окрім розгляду всіх сукупних характеристик людини, у яких знаходить вияв її зрілість, акмеологія науково аналізує їх у більш вузькому плані, маючи на увазі проблему професійного становлення особистості керівника, досягнення в управлінській діяльності рівня найвищої майстерності.

Наведемо результати досліджень, які показують зв'язок між динамікою орієнтації на різні типи завдань і психолого-акмеологічними характеристиками досліджуваних. Було виявлено, що з віком керівники розширюють масштаби залучення різних груп людей під "свою ідею". Крім того, дослідження показали, що у віці 44-47 років спостерігається тенденція збирати навколо себе групи найбільш близьких людей, діяльність яких спрямована на досягнення організаційних цілей, що в цей віковий період найбільше збігаються з власними цілями суб'єкта формування команди. У названий віковий період характеризується найменшою орієнтацією на довіру у взаємостосунках. Виявлено значущі кореляційні взаємозв'язки між віком і окремими характеристиками, які відображають специфіку орієнтацій політичного лідера в складі команди. Також існують експериментальні дані щодо стажу роботи: група керівників з невеликим стажем керівної роботи (менше п'яти років) характеризується збігом ціннісної і нормативної структур. При цьому для більшості керівників характерне внутрішнє прийняття організаційних норм як власних цінностей. За стажу роботи 5-10 років нормативність відходить на другий план, політики здебільшого керуються власними цінностями. Коли стаж роботи перевищує 15 років, знову на перше місце виходить нормативність.

Отже, формування політичної команди зумовлюється складною взаємозалежністю між психолого-акмеологічними характеристиками суб'єкта політичної діяльності, з одного боку, та цілями і способами формування управлінської команди, а також специфікою внутрішньокомандних відносин - з другого. команда управлінський політичний

Можемо зробити висновок, що команда як колективний суб'єкт спільної діяльності є складним утворенням, яке має свою структуру, закономірності, види, особливості. Експериментальні дослідження команд, на мою думку, є актуальними і перспективними, оскільки мають велику адиктивну цінність. Вивчення цього питання на даний момент не є повним, тому в подальшому майбутньому передбачаються перспективи розвитку і вдосконалення.

 Використана література

1. Ложкін Г. Команда як колективний суб'єкт спільної діяльності // Соц. психологія. - К., 2005. - № 6(14). - С.52-58

2. Политическая психология: Учеб. пособ. для вузов / Под общ. ред. А.А.Деркача, В.И.Жукова, Л.Г.Лаптева. - М., 2001. - С.628-680

3. Орбан-Лембрик Л.Е. Основи психології управління: Монографія. - Івано-Франківськ, 2002

4. Инструменты развития бизнеса: тренинг и консалтинг / Под ред. Л.Кроль, Е.Пуртова. - М., 2002. - С.369-391

Размещено на Allbest.ru