Поняття інформаційної війни та особливості її ведення

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ «ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА»

1.1 Факти і події інформаційної війни (ракурс в минуле)

1.2 Зміст поняття «інформаційна війна»

1.3 Завдання та мета інформаційних воєн

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ

2.1 Інформаційна війна - міф чи реальність

2.2 Сучасна інформаційна війна як Четверта світова війна

2.3 Способи ведення інформаційної війни в епоху інформатизації та глобалізації

Висновки до другого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Порушені у серії статей теоретико-правові положення сутності організації і функціонування механізму державного управління інформаційною політикою у сфері забезпечення безпеки сучасних національних суспільств мають вирішальне значення для їх сприятливого існування і стратегічного розвитку. Реальність сьогодення констатує: останню чверть XX ст., особливо після розпаду СРСР і впровадження нових комунікаційних технологій (комп'ютеризації, Інтернету, мобільного зв'язку тощо) процеси глобалізації різко пришвидшилися, охопивши практично всі держави світу. Нині сучасне світове співтовариство у своєму розвитку має сталу і незворотну тенденцію до глобалізації, тобто до підвищення загальної взаємозалежності учасників світогосподарських відносин та певної уніфікації усіх сфер життєдіяльності національних суспільств, держав, неурядових організацій, транснаціональних корпорацій, окремих регіонів, які утворюють цивілізаційні об'єднання.

Саме ця суспільна значимість викликає у наукових та фахових безпекознавчих колах нагальну потребу і доцільність проведення постійного прискіпливого різноаспектного інформаційно-аналітичного моніторингу сучасних процесів і тенденцій у міжнародних відносинах та наукового узагальнення практики оцінки, аналізу, прогнозування і моделювання особливостей інформаційно-психологічного протиборства суб'єктів геополітичної, геоекономічної, геостратегічної конкуренції, місця та ролі в цій галузі специфічних суспільних відносин сил і засобів систем.

Мета контрольної роботи полягає в тому, щоб дослідити суть сучасних технологій інформаційної війни, їх алгоритм реалізації, виявити основні можливі механізми протидії впливу інформаційної зброї на масову та індивідуальну свідомість.

Для цього ми поставили перед собою такі завдання:

* проаналізувати факти і події інформаційної війни;

* розкрити можливі алгоритми змісту самого поняття «інформаційна війна»;

* показати на конкретному прикладі особливості ведення інформаційної війни.

Об'єкт дослідження - інформаційна політика.

Предмет дослідження - робота з вивченням поняття «інформаційна війна» та визначенням особливостей її ведення.

Ключові терміни: інформаційна війна, психологічна війна, інформаційне проникнення, інформаційні технології, інформаційний агресор, «Холодна війна», «Четверта світова війна».

Структура роботи: складається з вступу, 2 розділів, що розкривають тему дослідження, висновків та списку використаних джерел (15 позицій).

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ «ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА»

1.1 Факти і події інформаційної війни (ракурс в минуле)

інформаційна війна

Застосування інформаційно-психологічних прийомів задля відстоювання особистих інтересів, збереження власних ресурсів чи здобуття додаткових у протиборстві з протилежною стороною, відомі людству з незапам'ятних часів. В той же час, відомо: великомасштабні інформаційні технології, які дістали назву інформаційних воєн, мають тисячолітню історію. Уже у біблійній легенді згадано Гедеона, який під час воєн регулярно вдавався до залякування ворога. Одного разу він так залякав супротивника, що той розгубився і вдарив по своїх військах. Прикладів інформаційного впливу на моральну, духовну стійкість супротивника можна знайти чимало і у древньому Римі, і в епоху феодалізму (боротьба з "єрессю", за "істинну віру" і т.д.), і в пізніші часи. Особливого значення інформаційні війни набули у XX столітті, коли газети, радіо, а потім і телебачення стали справді засобами масової інформації, а поширювана через них інформація - справді масовою. Уже у 20-х роках США вели радіопередачі на регіони своїх "традиційних інтересів" - країни Латинської Америки, Великобританія - на свої колонії. Німеччина, яка домагалася перегляду умов Версальського миру - на німців Померанії і Верхньої Сілезії у Польщі, судетів - у Чехії. Тоді ж, у 30-х роках,інформаційні війни перестають бути додатком до збройних і перетворюються у самостійне явище - як от: німецько-австрійська радіовійна 1933-34 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Саме тоді з'явилося і набуло поширення поняття "інформаційний агресор".

Історію людства можна розглядати й через призму інформаційно-психологічних війн (ІПВ). Показово, що, незважаючи на об'єктивно наявні процеси, які можна кваліфікувати у такий спосіб, і досі немає чіткої дефініції відповідного поняття. Це спричинено традиційним сприйняттям концепту «війна»; відносною короткочасністю періоду визнання інформаційно-психологічних операцій особливим видом військових дій та впровадження системних наукових розробок (трохи більшим від 50 років); диспутом серед дослідників щодо розрізнення понять «інформаційна війна», «інформаційно-психологічна війна» і «психологічна війна», визначенням пріоритетності чи то інформаційного, чи то психологічного компонентів у згаданому феномені. І справді, ці поняття поєднує те, що вони стосуються впливу на інформаційно-комунікативний простір суспільства чи відповідної спільноти (які зазнають насильницького викривлення), на людську психіку, яка зазнає змін відповідно до цілей протиборчих сторін у перерозподілі ресурсів. Тож вважаємо за можливе ототожнювати ці понятття, водночас чітко розрізняючи технічний бік, тобто виокремлюючи інформаційно-комунікативні канали і засоби поширення інформації, і та інформаційно-психологічна дія, яка є на меті, і стає визначальною у сутичці. Також слід відзначити, що в інформаційно-психологічній війні і сам інформаційний простір, і засоби впливу на нього (як технічні, так і суто інформаційно-психологічні: геополітичні, політичні, соціально-економічні, ідеологічні, релігійні доктрини) є ресурсом. Безпосередні ж військові сутички сьогодні виступають лише елементом інформаційно-психологічних війн, щось на зразок архаїчного «великого кийка».

Розробки у сфері психологічного впливу, здійснювані під контролем і за безпосередньою участю спецслужб провадилися ще з кінця XІХ початку ХХ сторіччя, їх активно використовували під час Першої світової війни як коаліційні англо-франко-російські війська, так і Німеччина. У контексті їх подальшого здійснення слід згадати праці В. М. Бехтєрєва за темами «Колективно-рефлекторне навіювання», «Колективна рефлексологія», «Навіювання і його роль в суспільному житті», «Навіювання і натовп» у СРСР, щодо Німеччини - геббельсівську пропаганду; щодо США - зацікавлення директора створеного у 1941 році Управління стратегічних досліджень США (попередника Центрального розвідувального управління) генерал-майора У. Донована спеціальними методами впливу на людську психіку. Одним із перших його кроків був запит до доктора У. Лангера про складання психологічного портрету Адольфа Гітлера, щоб з'ясувати, чим керується фюрер у прийнятті своїх рішень. Портрет фюрера невдовзі було «зверстано», було підготовлено й супроводжувальну записку. У. Лангер пізніше пишався, що його передбачення справдилися. Зокрема, прогнозувалося таке: «З кожною поразкою Німеччини фюрер все більше впадатиме в психічний розлад, на цьому ґрунті він скоріше може скоїти самогубство, аніж прийняти милість переможця і здатися в полон» [1].

Шеф УСД Донован і далі стимулював активні дослідження всіх можливих варіантів впливу на мозок людини задля підкорення останньої волі того, хто його здійснює. Донован віддав наказ розробити спеціальні тести, які б могли використовуватися для визначення характеристик особистості людини. Саме за цим наказом працював Г. Мюррей, відомий розробник проективної методики - тематичної апперцепції тесту (ТАТ). Методику Мюррея ЦРУ вдосконалило, проте невдовзі підібрало докторові заміну — молодого, перспективного психолога з Оклахоми Дж. Гіттинберга, якому було поставлено завдання щодо створення «поліграфа» - детектора брехні. Сьогодні підходи, визначені Мюрреєм та його колегами й послідовниками, із відповідними доопрацюваннями активно використовують фахівці з визначення психологічного профілю особистості за відео- й аудіоматеріалами для прогнозу поведінки індивідуума в тій чи іншій ситуації. Керівники держав і державних установ, публічні політики, національна еліта опинилися під пильним оком певних фахівців спецслужб розвинутих країн, які вбачають у отриманій у згаданий спосіб інформації важливий ресурс впливу на внутрішню та зовнішню політику відповідних держав. Із часом розробки щодо дистанційної ідентифікації психологічних та психофізіологічних особливостей індивідуума перекочували в передвиборчі війни та корпоративні бізнес-протистояння, а «поліграф» у різних модифікаціях став атрибутом визначення лояльності співробітників як окремих комерційних структур, так і засобом тиску у «люстраційних іграх».

На початку 1950-х років, у розпал «холодної війни» в США було створено структуру, основним завданням якої була розробка методів ведення «психологічних війн». У рамках концепції останніх (сам термін «психологічна війна» вперше ввів у науковий обіг у 1920 році британський історик Дж. Фуллер, який аналізував період Першої світової війни) тут почали розроблятися теоретичні засади впливу на психологію людини, масову свідомість (безпосередньо на людину, соціальні групи та соціум у цілому) і проходити апробацію практичні методики в ході проведення різноманітних «психологічних операцій» . Ус і дослідження відбувалися під контролем секретних спецслужб і військових, і були глибоко засекречені. До розробок у цій сфері було залучено наукові й спеціалізовані структури (науково-дослідні), в т. ч. академічні інститути, університети, коледжі, лікарні та різноманітні лабораторії. Аналогічні роботи велися в колишньому СРСР, Великій Британії, ФРН, Франції та інших країнах. Використовувалися психотропні апарати, різноманітні види психологічного впливу, в першу чергу, гіпноз, психо-хірургічні методи. Активно розроблялися методи впливу ЗМІ на масову аудиторію. Проводилися дослідження в сфері психотропної зброї й так званого енергоінформаційного обміну. Чимало є відомостей (часом дуже суперечливих) про спроби встановлення телепатичного зв'язку і проведення сеансів телепатії - передачі інформації від індуктора до реципієнта. Це, зокрема, американські дослідження, здійснювані серед африканських аборигенів, досліди на атомному підводному човні «Наутилус» і космічному кораблі «Аполлон»; радянські - в середовищі північних народів, дослідження науковців під керівництвом академіка В. П. Казначеєва, зокрема, «Полярный круг» [10], вивчення особливих здібностей академіками Ю. Б. Кобзаревим та Ю. В. Гуляєвим . Уявити масштаб робіт можна з цифр. Так, до теми «промивання мозків», що її досліджували в США, було залучено щонайменше 185 учених і близько 80 установ: в'язниць, лікарень, фармацевтичних компаній і 44 медичні коледжі та університети [3]. Добре знайомий кожному читачеві, проведений у колишньому СРСР наприкінці 80-х років ХХ століття широкомасштабний експеримент, чи то за недбальства влади (у це нескладно повірити) та наявності «поінформованих», чи то за прямої ініціації тих самих зацікавлених «поінформованих», телевізійних сеансів масового навіювання за участю А. Кашпіровського. У 1976 році вперше застосовується термін «інформаційна війна». Із 1994 року у США проводять офіційні наукові конференції з проблем інформаційних війн за участю провідних представників військово-політичного керівництва держави. Із цією метою там уже створено центр інформаційної стратегії і політики, завданням якого є вивчення можливостей використання інформаційних технологій у військових конфліктах ХХІ сторіччя. Нині посади офіцерів, які займаються питаннями інформаційного протиборства, введено в армії, на флоті та у військово-повітряних силах США. У липні 1995 року Національний університет оборони у Вашингтоні здійснив випуск першої групи спеціалістів у галузі інформаційної війни. Наприкінці 1998 року Об'єднаний комітет начальників штабів збройних сил США ухвалив документ «Доктрина проведення інформаційних операцій» (Joint document of information operation) [9]. Це і є концепція інформаційно-психологічної війни. До її елементів американські фахівці зараховують: здобування розвідувальної інформації, дезінформування, психологічні операції, фізичне руйнування інформаційних ресурсів супротивника (у тому числі з використанням електромагнітного впливу), напади (фізичні, електронні) на його інформаційну структуру, зараження комп'ютерними вірусами його обчислювальних мереж, проникнення до інформаційних мереж тощо, а також відповідні заходи протидії, захисту власних інформаційних ресурсів [6]. Тим самим, ризик дезорганізації суспільства через штучно створений інформаційно-організаційний керований хаос, через надлишок чи дефіцит інформації, дезінформацію, підвищення рівня загальної керованості великих соціальних груп - у межах досяжного. Сучасність переконує: класична парадигма війни застаріла, потрібно рахуватися з реаліями постбіполярного світу, розвитком сучасних технологій, і зважати на те, що нагальною є потреба неоінституціо-нального трактування інформаційної безпеки в загальній структурі національної безпеки. Концепт інформаційно-психологічної війни виходить за межі традиційної військової парадигми. Безумовно, феномен ІПВ є дуже складним. Спостерігається і певна диверсифікація згаданого соціального явища. Він немов тінь, обриси якої постійно змінюються.

1.2 Зміст поняття «інформаційна війна»

Розвиток кому-нікаційних технологій створює реальну та небезпечну можливість впливати на настрої у суспільстві, маніпулювати суспільною свідомістю певних соціальних верств. Такі цільові дії за ефективністю цілком можна зіставити, крім іншого, з традиційними засобами конфронтаційного протистояння, наприклад, воєнними, тому вони закономірно дістали назву «інформаційні (психологічні) війни». Проблематику їх розроблено у працях Г.Почепцова, Б.Кормича, Я.Вариводи, А.Чернова, С.Сьоміна, І.Ніколаєва й інших. Фактично неоголошені війни чільні країни, передовсім США і Росія ведуть не один рік. Вони накопичили достатньо великий практичний досвід у цих справах. Відомі фахівці із застосування інформаційної зброї та методів ведення таких воєн описали у багатьох дослідженнях.

Що ж таке інформаційна війна? За визначенням видатного спеціаліста у галузі комунікацій Г.Почепцова, це будь-які дії, спрямовані на нейтралізацію противника або опонента в інформаційному просторі. Вони можуть мати політичні, економічні культурні, ідеологічні, соціальні та інші аспекти і напрями дій [4]. Ефективність цього виду зброї можна проілюструвати дивовижним фактом ядерного роззброєння України (інформаційне зомбування "на добровільне роззброєння" тут було одним з ключових чинників) чи, скажімо, "трастовим психозом". Нинішнє пресування свідомості українців ідеями меншовартості, страху і безперспективності нагадує пропагандистську кампанію з метою зниження вартості підприємства перед його дешевою приватизацію.

Хоч термін «інформаційна війна» доволі новий, проте її елементи у вигляді психологічних операцій із використанням інформації мають давню історію. Уже Перша, а згодом Друга світові війни засвідчили серйозні можливості пропаган-дистського впливу на масову свідомість, виробили технологію такого впливу. Піонерами в інформаційному супроводі воєнних кампаній були країни Антанти, які поставили нові технології на «офіційний» ґрунт. Спеціалізовані пропагандистські підрозділи були створені у Великій Британії та США. Діяли вони таємно, залучаючи до співпраці рекламні компанії, і в основному виготовляли листівки та поширювали потрібну інформацію у пресі. Нині інформаційне забезпечення - складова, без якої не розпочинають бойові дії. Нерідко інформаційна перевага доповнює власне військову, яка теж, як правило, зумовлена інформаційними чинниками. У підготовці та веденні бойових дій держави-агресори використовують широкий набір інформаційного забезпечення, супроводу та прикриття операцій - як в інформаційно-технічній, так і в гуманітарній сферах, починаючи від радіоелектронної розвідки, дезорганізації систем управління супротивника до використання інформаційної, навіть рекламної підтримки. Сучасні війни ведуться перш за все в інформаційній сфері, яка випереджає і безперервно супроводжує так званий "прямий контакт" протиборчйх сторін. Якщо торкнутися цього питання на міждержавному рівні, то ми побачимо, що спецелужби країн ведуть свої війни безпосередньо в Інтернеті. Як повідомлялося, для боротьби з потенціальним супротивником в експортне мережене обладнання США встановлюються чіпи з логічними вірусами, які можуть бути активвовані в потрібний момент. Для боротьби з певними людьми є комп'ютерні програми обнуління банківських рахунків. Для боротьби між корпораціями. Які є конкурентами на різних ринках використовується промисловий шпіонаж, який полягає у зборі інформації щодо свого "супротивника" (майбутні плани, поточні справи, фінансове становище) І мабуть, багато що є ще, про що ми й не знаємо й маємо тільки здогадуватись. Виходячи зі змісту та ролі інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклюен виводить цікаву тезу, що звучить так: "Істинно тотальна війна - це війна за допомогою інформації".

Остання війна в Іраку стартувала задовго до перших бомбардувань і десантів. Підготовку вторгнення американська коаліція розпочала з потужної ПР-кампанії, поширення інформації про порушення прав людини в Іраку, виробництво «злочинним режимом» зброї масового знищення (що, як з'ясувалося потім, не відповідало дійсності), агресивні наміри Ху-сейна. Та й самі вторгнення здійснювалися як рекламно-пропагандистські шоу, із заздалегідь розписаним сценарієм і дійовими особами. (Під час першої кампанії в Перській затоці, названої «по-голлівудськи» «Буря в пустелі», генерал Норман Шварцкопф, кажуть, відклав навіть початок бойових дій, позаяк на зйомки десантування у Багдад не встигали телевізійники [2].

Г. Почепцов визначає інформаційні війни як «інформаційні технології, що впливають на інформаційні системи, маючи на меті введення в оману, виведення з ладу або десинхронізацію процесів управління суспільством та його складовими, передусім військовими»[4].

«Інформаційне проникнення» - складова інформаційної війни, яку ведуть, як правило, на території противника, проти громадян іншої країни, у чужому інформаційному просторі. Відтак обирають і конкретні комунікаційні засоби впливу відповідно до структу-ри, стану ЗМІ, інших чинників конкретного регіону.

Наймасштабнішою і класичною інформаційною війною була «холодна війна». Вона сконцентрувала величезні фінансові й інтелектуальні можливості двох наддержав США та СРСР. Полем їхнього протиборства фактично став увесь світ. Не вступаючи у пряме воєнне протистояння підтримуючи офіційні стосунки, співпрацюючи в різних сферах технологічній (космос), гуманітарній, спортивній, дипломатичній тощо Радянський Союз і Сполучені Штати вели безкомпромісну боротьбу за вплив у різних регіонах в інформаційному просторі.

Ареною протистояння ставали різні країни, регіони планети. Показовою є Чилі, де Радянський Союз намагався створити своєрідний форпост для проникнення на континент. США перегнали СРСР саме завдяки інформаційним технологіям, операціям, які спричинили повалення влади соціалістів. Чилійський досвід згодом став темою дисертації американця чилійського походження Фреда Ленді «Психологічна війна» і таємні операції проти ЗМІ в Чилі 1970-1973 рр.».

«Холодна війна» тривала на всіх рівнях, із використанням усіх доступних каналів проникнення і впливу, включаючи офіційні і неформальні можливості та стосунки. Ця війна засвідчила потужну комунікаційну здатність не лише традиційних, а й опосередкованих засобів комунікації. Такими, приміром, стали західна музика, речі і навіть гроші. СРСР намагався протистояти цьому: штучно підтримували курс рубля, обмежували поїздки за кордон, розгорнули боротьбу з «речизмом». Це давало мало результатів. Поразки Радянський Союз зазнав і на міжнародній арені, де завдяки більшим економічним та інформаційним можливостям США здобули перевагу дії радянського режиму в світі оцінювали в американській редакції. Не витримавши тягаря протистояння, в СРСР зрештою вирішили піти іншим шляхом вказаним США.

Ведення інформаційної війни ніколи не буває випадковим або відособленим (і може навіть не бути порушенням закону), а має на увазі погоджену діяльність по використанню інформації як зброї для ведення бойових дій - будь те на реальному полі брані, або у військовій, економічній, політичній або соціальній сферах. Театр інформаційних бойових дій простирається від секретного кабінету до домашнього персонального комп'ютера і ведеться на різних фронтах. Електронне поле бою представлене постійно зростаючим арсеналом електронних озброєнь, переважно засекречених. Атаки інфраструктури наносять удари по життєво важливих елементах. Подібні дії можуть бути початі геополітичними або економічними супротивниками, опозицією, або терористичними групами. У цьому випадку, збір розвідувальної інформації також виходить на нові рубежі.

Конфіденційність усе більш уразлива в міру появи можливості доступу до постійно зростаючих обсягів інформації в постійно мінливому складному світі. Важливі персони в такий спосіб можуть стати об'єктом шантажу або злісного наклепу. Небезпеки, що підстерігають окремих громадян, їх права та свободи, не менше. Як би там не було, термін "інформаційна війна" зобов'язаний своїм походженням військовим і позначає жорстоку і небезпечну діяльність, зв'язану з реальними, кровопролитними і руйнівними сутичками в інформаційному просторі. Військові експерти, що сформулювали доктрину інформаційної війни, чітко уявляють собі окремі її грані: це штабна війна, електронна війна, психологічні операції і так далі.

Наступне визначення вийшло зі стін кабінету Директори інформаційних військ Міністерства оборони: "Інформаційна війна складається з дій, що починаються для досягнення інформаційної переваги в забезпеченні національної військової стратегії шляхом впливу на інформацію й інформаційні системи супротивника з одночасним зміцненням і захистом нашої власної інформації й інформаційних систем. Інформаційна війна являє собою всеосяжну, цілісну стратегію, покликану віддати належне значимості і цінності інформації в питаннях командування, керування і виконання наказів збройними силами і реалізації національної політики. Інформаційна війна націлена на всі можливості і фактори уразливості, що неминуче виникають при зростаючій залежності від інформації, а також на використання інформації у всіляких конфліктах. Об'єктом уваги стають інформаційні системи (включаючи відповідні лінії передач, що обробляють дані, центри і людські фактори цих систем), а також інформаційні технології, використовувані в системах озброєнь. Інформаційна війна має наступальні й оборонні складові, але починається з цільового проектування і розробки своєї "Архітектури командування, керування, комунікацій, комп'ютерів і розвідки", що забезпечує особам, що приймають рішення, відчутну інформаційну перевагу у всіляких конфліктах".

Багато ведучих стратегів думають, що протистояння армій, що гинуть на полях генеральних боїв, дуже незабаром займе своє місце на смітнику історії поруч зі шпорами й арбалетами. Вища форма перемоги тепер полягає в тому, щоб вигравати без крові.

Таким чином, під погрозою інформаційної війни розуміється намір визначених сил скористатися разючими можливостями, схованими в інформації, щоб вести "безконтактну" війну, у якій кількість жертв (у прямому значенні слова) зведено до мінімуму. "Ми наближаємося до такої ступіні розвитку, коли вже ніхто не є солдатом, але усі є учасниками бойових дій, - сказав один з керівників Пентагона. - Задача тепер складається не в знищенні живої сили, але в підриві цілей, поглядів і світогляду населення, у руйнуванні соціуму".

Цивільна інформаційна війна може бути розв'язана терористами, наркотичними картелями, підпільними торговцями зброєю масової поразки. Великомасштабне інформаційне протистояння між суспільними групами, владою і опозицією, або державами має на меті змінити розміщення сил у суспільстві [10].

Оскільки така війна зв'язана з питаннями інформації і комунікацій, те якщо дивитися в корінь, це є війна за знання - за те, кому відомі відповіді на питання: що, коли, де і чому і наскільки надійними вважає окремо узяте суспільство або армія свої знання про себе і своїх супротивників.

1.3 Завдання та мета інформаційних воєн

Мета інформаційної війни - послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна - складова частина ідеологічної боротьби.. Вони не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних воєн.

Головне завдання інформаційних воєн полягає у маніпулюванні масами. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у:

* внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;

* дезорієнтації та дезінформації мас;

* послабленні певних переконань, устоїв;

* залякуванні свого народу образом ворога;

* залякуванні супротивника своєю могутністю.

Нарешті, останнє, але не менш важливе завдання: забезпечення ринку збуту для своєї економіки. У цьому випадку інформаційна війна є складовою частиною конкурентної боротьби[5].

Система - мета інформаційної війни, може включати будь-який елемент у епістемології супротивника. Епістемологія містить у собі організацію, структуру, методи і вірогідність знань. На стратегічному рівні ціль кампанії інформаційної війни - вплинути на рішення супротивника або конкурента, і як наслідок, на його поводження таким чином, щоб він не знав, що на нього впливали. Навіть тоді, коли цієї мети важко досягти, вона все-таки залишається кінцевою метою кампанії на стратегічному рівні. Успішна, хоча і незавершена інформаційна кампанія, проведена на стратегічному рівні, приведе до рішень супротивника (а отже і його дій), що будуть суперечити його намірам чи заважати їхньому виконанню.

Успішна інформаційна кампанія, проведена на оперативному рівні, буде підтримувати стратегічні цілі, впливаючи на можливість ворога приймати рішення оперативно та ефективно. Іншими словами, метою інформаційних атак на операційному рівні є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супротивник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно. В інформаційній війні метою є гармонізація дій на оперативному рівні з діями на стратегічному рівні, щоб об'єднані, вони змушували супротивника приймати рішення, які приводили б до дій, що допомагали досягати суб'єктові власних цілей і заважали б супротивнику домагатися виконання своїх.

Щодо цілей атак в інформаційній війні, то чим більш залежний супротивник від інформаційних систем при ухваленні рішення, тим більше він уразливий до ворожого маніпулювання цими системами. Програмні віруси впливають тільки на ті системи, у яких є програми.

Чим сучасніше суспільство, тим більше воно покладається на інформацію та засоби її доставки. Сюди відноситься і Інтернет - але це лише вершина цієї інформаційної конструкції. Будь-яка розвинена країна має телефонну, банківську та безліч інших мереж, що керуються комп'ютерами, отже мають властиві для них слабкі місця.

Інформаційна війна - це вже не туманна галузь футурології, а реальна дисципліна, яку вивчають і розробляють. У найбільш широкому сенсі інформаційна війна включає засоби пропаганди

Генеральна мета інформаційної війни таким чином - порушити обмін інформацією в таборі конкурента. Неважко зрозуміти, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм[5].

Інформаційно-комп'ютерна революція відкриває широкі можливості для впливу на народи та владу, маніпулювання свідомістю та поведінкою людей навіть на віддалених просторах. Беручи до уваги процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається в світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде відданий пріоритет у майбутньому. Потрібна серйозна увага фахівців різного профілю до цього питання, щоб уникнути найбільш негативних наслідків цієї війни для всього людства.

Висновок до першого розділу

Історію людства можна розглядати й через призму інформаційно-психологічних війн (ІПВ). Показово, що, незважаючи на об'єктивно наявні процеси, які можна кваліфікувати у такий спосіб, і досі немає чіткої дефініції відповідного поняття. Це спричинено традиційним сприйняттям концепту «війна»; відносною короткочасністю періоду визнання інформаційно-психологічних операцій особливим видом військових дій та впровадження системних наукових розробок (трохи більшим від 50 років); диспутом серед дослідників щодо розрізнення понять «інформаційна війна», «інформаційно-психологічна війна» і «психологічна війна», визначенням пріоритетності чи то інформаційного, чи то психологічного компонентів у згаданому феномені.

Отже, термін «інформаційна війна» доволі новий, проте її елементи у вигляді психологічних операцій із використанням інформації мають давню історію. Уже Перша, а згодом Друга світові війни засвідчили серйозні можливості пропагандистського впливу на масову свідомість, виробили технологію такого впливу. Піонерами в інформаційному супроводі воєнних кампаній були країни Антанти, які поставили нові технології на «офіційний» ґрунт.

Генеральна мета інформаційної війни - порушити обмін інформацією в таборі конкурента. Цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ

2.1 Інформаційна війна - міф чи реальність?

Жила-була звичайна Черепаха і постійно тягала на своїй спині важкий панцир. Він придавлював її до землі, і кожний крок Черепасі давався важко. Тому життя її, що вимірюється кількістю цих непростих кроків, також було нелегким.Але зате, коли з сусіднього лісу з'являлася голодна Лисиця, Черепаха ховала голову під панцир і спокійно перечікувала небезпеку. Лисиця стрибала навколо, пробувала панцир на зуб, намагалася перевернути свою жертву, вона застосовувала всі властиві агресору прийоми, але Черепаха стояла на своєму і залишалася живою.

Одного разу Лисиця принесла з собою невеликий гаманець, привела юриста і, сівши навпроти, запропонувала свої послуги стосовно купівлі панцира. Довго думала Черепаха, але нічого не придумавши, вимушена була відмовитися. І знову руда віддалилася ні з чим. Йшов час, навколишній світ змінювався. У лісі з'явилися нові технічні телекомунікаційний засоби. І одного разу, вийшовши з будинку, черепаха побачила висячий на дереві телевізійний екран, де демонструвалися літаючі черепахи без панцира. Захлинаючись від захоплення, диктор-дятел коментував їх політ: «Яка легкість! Яка швидкість! Яка краса! Яка витонченість!».День дивилася черепаха ці передачі, два, три...

І потім в її маленькій голові народилася думка про те, що вона дурна, раз тягає на собі подібний тягар - панцир. Чи не краще скинути його? Жити тоді стане набагато легше. Жахливо? Так, трохи жахливо, але в останніх новинах телеведуча Сова заявила, що неначе Лисиця подалася в кришнаїти і вже стала вегетаріанкою.Світ перетворюється. Ліс також стає зовсім іншим, все менше залишається в ньому дерев і самобутніх звірів, а все більше стає схожих один на одну бездомних собак і шакалів.Чому б не політати? Небо - воно таке велике і таке прекрасне.«Досить відмовитися від панцира і мені відразу буде легше!» - думала Черепаха. «Досить відмовитися від панцира і її відразу буде легше їсти!» -думала Лисиця, підписуючи рахунок на чергову рекламу літаючих черепах.І в один прекрасний ранок, коли небо, як ніколи, здавалося безмежним, Черепаха зробила свій перший і останній крок до свободи від системи захисту.

Черепаха не знала і вже ніколи не дізнається, що «інформаційна війна - це цілеспрямоване навчання ворога про те, як знімати панцир з самого себе» [7].

Чим серйозніше ми займаємося розробкою програмного забезпечення з питань захисту інформації, тим більше впевненості в тому, що наша «ненька» Україна і є та сама Черепаха, яку умовляють всілякі «лисиці», що пропонують різне програмне забезпечення, явно заповнене «чорними дірами і туманностями Андромеди».

Деякі фірми, фонди і навіть фізичні особи інших країн, «що особливо турбуються» про включення України в єдиний світовий інформаційний простір, виділили кошти на підключення до мережі Інтернет насамперед державних структур, науково-дослідних інститутів і навчальних закладів. Операційні системи, що встановлюються сьогодні на тисячах комп'ютерів в Україні, мають початкові коди, відомі тільки їх розробникам - зарубіжним фірмам, а не виключено, що тільки дуже вузькому колу фахівців цих фірм.

Щоб нас не звинуватили в упередженості до «іноземного програмного забезпечення», ми умисно хочемо зловжити увагою читача і привести нижче уривок зі статті Симаненкова Дмитра, опублікованої в мережі Інтернет : «...ніде і ніколи (за незначним винятком) не обговорювалося питання безпеки Інтернет на «ідеологічному» рівні. Адже з появою Windows 98 саме ідеологічна сторона стає найбільш цікавою. Windows 98, на наш погляд, має принципово нову межу. Тепер кожна окрема копія цієї операційної системи на кожному конкретному персональному комп'ютері (ПК) в момент підключення до Інтернет стає частиною величезної єдиної глобальної операційної системи Microsoft. Самим нешкідливим або навіть незначним побічним ефектом є автоматичне оновлення («абгрейт») драйверів Windows 98. А головне те, що в момент підключення до Інтернет фактично весь вміст жорсткого диска будь-якого комп'ютера стає доступним МІСROSOFT. Більше немає ніяких стримуючих бар'єрів! Всі протоколи, включаючи ТСР/ІР, реалізовані однією і тією ж фірмою. Фактично, вже не важливо, ТСР/ІР чи ХХХ/ХХ протокол використовувався для підключення до Інтернет. Важливо, що цей протокол реалізований однією фірмою. Всі паролі зберігаються в тілі однієї глобальної операційної системи, частини якої розташовані на ПК з Windows 98, а головна частина у розділі з всесвітнім системним адміністратором з необмеженими правами доступу (а хто або що може його обмежити?) до будь-якого комп'ютера в особі поки уявного нешкідливим Білом Гейтсом, очевидно в штаб-квартирі Місrosoft.

Одне це повинно викликати принаймні почуття тривоги і заклопотаності. Як же це виглядає на практиці? А ось так! Новий Великий Брат (Місrosoft) безперервно цілодобово сканує вміст жорстких дисків десятків або навіть сотень мільйонів комп'ютерів по всьому світу (і ваш домашній ПК також, якщо у вас встановлена Windows 98) через Інтернет, витягує і скачує інформацію про версію операційної системи, про апаратуру (звукову і відео карті, модемі, жорсткому диску тощо) і програмному забезпеченні, встановленому на ПК, аналізує і, у випадку необхідності, автоматично через Інтернет оновлює частини операційної системи, драйвера та інше програмне забезпечення. Автоматично це означає, що як тільки ви підключаєтеся до Інтернет (причому абсолютно неважливо, через якого провайдера), насамперед операційна система вашого комп'ютера зв'язується з Великим Братом і докладає йому все про стан вашого ПК і програмного забезпечення. Потім, за наказами Великого Брата проводяться оновлення або зміни файлів. Причому все це відбувається в фоновому режимі, непомітно для вас. І це не фантастика - це реальність сьогоднішнього дня! Багато хто скаже, що така система дуже зручна як для Місгозой, так і для кінцевого користувача. Але благими намірами вимощена дорога в пекло. Мабуть, насамперед Місrosoft скористається тотальним контролем комп'ютерів через Інтернет.

Відкриваються й інші грандіозні можливості. Причому цілі можуть бути як благородними, так і злочинними. Важливий сам факт створення Всесвітньої Інформаційно - Програмної Імперії...».

Що ж потім? Забезпечити комп'ютерну безпеку можна тільки, спираючись на вітчизняні розробки, тому що програмне забезпечення - це продукт плюс розробник.

Якою мірою можна покладатися на твердження, що програма не містить «троянських коней»? «Можливо, більш важливо - покладатися на людей, що написали цю програму», - говорив в 1983 році К.Томпсон -лауреат премії Тьюрінга [8].

У будь-якому випадку, коли мова йде про перевірку програмного забезпечення на наявність шкідливих включень, перевірятися цей продукт повинні люди, що його розробили. У ситуації, коли колектив, чиє програмне забезпечення планується використати, не може бути проконтрольований державними структурами, то треба відразу ставити крапку і не займатися пустою діяльністю, яка має назву сертифікація, і яка вимагає відвернення серйозних інтелектуальних сил і матеріальних ресурсів.

2.2 Сучасна інформаційна війна як Четверта світова війна

Четверта світова війна - це невидима війна світових правителів з країнами і народами за скорочення населення (бо ресурсів на всіх скоро не вистачатиме), перетворення сучасної людини на своєрідного біоробота, поведінку якого можна запрограмувати й промоделювати на комп'ютерах. Мета війни - створення нового світового порядку, в якому контроль над країнами і народами здійснюватиме світовий уряд, а населення Землі буде значно зменшено. Тому інформаційна безпека та інформаційна зброя виявилась в центрі уваги.

Концепцію «Четвертої світової війни» було запозичено у «видатної людини», за висловом екс-директора ЦРУ Джеймса Вулсі, єврея Еліота Когана, професора Школи сучасних міжнародних відносин. Саме Вулсі, виступаючи в Лос-Анджелесі перед студентами Каліфорнійського університету, заявив, що США «влізли в Четверту світову війну, яка триватиме багато років».

Білоруський автор М.Гродненський вважає, що Четверта світова війна ведеться США за встановлення нового світового ладу, де тільки одна країна США пануватиме над світом, виконуючи волю своїх закулісних господарів фінансових олігархів.

Генерал В.Філатов, в минулому головний редактор «Военно-исторического журнала», за останні роки був на всіх фронтах перманентної війни проти народів, країн-лідерів «осі зла» так званої «світової спільноти». Він зустрічався з Саддамом Хусейном, Слободаном Мілошевичем, Муамаром Каддафі та ін. і вважає, що воюють не солдати США чи НАТО, а «солдати Ротшільда», долари, які під вивіскою Федеральної резервної системи (ФРС) друкує Ротшільд, щоб потім продати свої «зелені папірці» вартістю 3 центи (саме стільки грошей потрібно витратити, щоб надрукувати 100-доларову купюру) уряду США за захмарними цінами. Бізнес Ротшільда призвів до того, що США винні ФРС (Ротшільду) майже 9 трильйонів доларів. Долари Ротшільда це його солдати і вони, використовуючи стратегію «керування хаосом», можуть знищити економіку будь-якої країни. Це й було продемонстровано під час Третьої світової холодної війни, коли розвалився СРСР. «Влаштовує Ротшільд свої «великі проекти» в Росії кагалом: Group MENATEP, ЮКОС, пише В. Філатов. У тому ж загоні колишній держсекретар США Кіссінджер, він же головний спец у Ротшільда із зменшення населення через війни, голод, епідемії, організовані катаклізми. Ідеться про «золотий мільярд» ідіотів». Тому з питаннями про вимирання росіян, українців слід звертатися до Кіссінджера / Ротшільда. Солдатом Ротшільда в Україні є Сорос під «дахом» фонду «Відродження».

Офіційно Четверту світову війну ніхто не оголошував. У цьому її відмінність від Першої (1914 - 1918 pp.), Другої (1939 - 1945 pp.), і навіть Третьої (1946 - 1991 pp.) світових війн. Формальним початком Третьої світової війни, широко відомої як холодна війна, прийнято вважати виступ колишнього прем'єра Великої Британії Черчілля у Фултоні (1946 p.), коли він у присутності американського президента Трумена оголосив «хрестовий похід» союзу англомовних націй проти комунізму, проти Радянського Союзу. Тим самим Черчілль визначив тоді нову епоху в міжнародних відносинах. За аналогією з Третьою світовою війною за точку відліку Четвертої світової війни можна вважати 1991 рік, коли президент США Буш-старший після перемоги над Радянським Союзом заявив про необхідність встановлення нового світового порядку. Доктрину нового світового порядку, починаючи з 70-х років, розробляли американські геополітики. Уперше 1991 року її озвучив президент Сполучених Штатів Америки Джордж Буш. Після закінчення війни в Перській затоці президент Джордж Буш і радник з безпеки генерал Брент Скаукрофт проголосили кінець війни як початок нового світового порядку. Практично президент США публічно заявив, що загибель Кувейту не була такою вже суттєвою. Єдине суттєве досягнення це пришестя нового світового порядку. 29 січня 1991 року президент Буш звернувся до свого народу і Конгресу США зі словами: «На карту поставлено дуже багато, значно важливіше, ніж одна маленька країна. Це велика ідея нового світового порядку, в якому розрізнені нації єднаються воєдино, поставивши перед собою велику спільну мету: досягти головної мрії людства миру і безпеки, свободи і справедливого закону. Такий мир вартий нашої боротьби, вартий майбутнього наших дітей»

Автор Ю.Петухов пише, що Четверта світова війна розпочалася 24 березня 1999 року з масованих бомбардувань незалежної Югославії єднаними силами США і НАТО. Блок агресорів, не задовольнившись перемогою в Третій світовій війні, розчленуванням СРСР, переділом сфер впливу і ринків збуту, колосальними контрибуціями і репараціями, отриманими від переможеної сторони, і одночасно «розвиваючи успіх», напав на Югославію, Афганістан, Ірак... задля повного захоплення і окупації Східної півкулі, зокрема Євразії, і як кінцевої мети абсолютного підкорення Росії.

«Новий тип світових війн, пише Петухов, здійснюється під дезінформаційними вивісками «боротьба з міжнародним тероризмом», «боротьба з нерозповсюдженням ядерної, хімічної і бактеріальної зброї»... «політика знищення тоталітарних режимів і демократизація країн колишнього Східного блоку та країн Третього світу». Інформаційна пропаганда призводить до того, що значна більшість населення земної кулі не розуміє, що насправді відбувається.[1]

У рамках планів майбутнього замість узгодженого розвитку природи і суспільства світові правителі висунули рецепт скорочення чисельності населення. їхнє головне посилання полягає в тому, що нині на Землі живе 6,5 млрд людей, а довкілля можна зберегти тільки за кількості населення, що не перевищує 1-1,5 млрд. Крім того, за останні 150 років за зростання населення вчетверо навантаження на біосферу збільшилося в 100 разів. Завдання полягає в тому, щоб гуманно прибрати ці «зайві» 5 млрд людей. У такий спосіб світовий уряд намагається вирішити проблему врятування людства як єдиного цілого. Коли будуть ліквідовані надлишкові 5 млрд населення Землі, виживуть люди, які належать до цивілізованого громадянського суспільства.

Це краще, ніж загине світова цивілізація через екологічні проблеми, звязані з перенаселенням планети.

Отже, світова закуліса намагається повернути собі важелі управління через знищення понад 5 мільярдів людей.

Однак як визначатиметься цей «золотий мільярд»?

До нього увійдуть найпристосованіші до матеріалістичної цивілізації особи, які нині становлять керівний склад держав і мають великі особисті капітали. Тобто якщо той чи інший правитель хоче потрапити до «золотого мільярда», він мусить виконувати плани світового уряду зі знищення власного народу. Якщо ж правителі не виконують цих планів, їх змінюють, використовуючи стратегію «керованого хаосу» і різні види інформаційно-психологічної та економічної зброї.

2.3 Способи ведення інформаційної війни в епоху інформатизації та глобалізації

На сучасному етапі розвитку цивілізації інформація відіграє ключову роль у функціонуванні суспільних і державних інститутів і в житті кожної конкретної людини. На наших очах процес інформатизації розвивається настільки стрімко і найчастіше непередбачене, що ми лише тільки на самому початку шляху усвідомлення його соціальних, суспільних, політичних, економічних, військових і інших можливих наслідків.

Глобальна інформатизація веде до створення єдиного світового інформаційного простору, у рамках якого провадиться нагромадження, обробка, збереження й обмін інформацією між суб'єктами цього простору - людьми, організаціями, державами. Цілком зрозуміло й очевидно, що можливості швидкого обміну політичною, економічною, науково-технічною, спеціальною й іншою інформацією, застосування нових інформаційних технологій у всіх сферах громадського життя і, особливо, у виробництві і управлінні є безсумнівним благом для людства. Але подібно тому, як швидкий промисловий ріст створив погрозу екології землі, а успіхи ядерної фізики породили небезпека ядерної війни, так і інформатизація може стати джерелом ряду серйозних проблем планетарного масштабу. Однак необхідна сьогодні ступінь інформатизації може бути досягнута лише в суспільстві з високим науково-технічним і промисловим потенціалом і достатнім культурно-освітнім рівнем різних шарів населення окремих країн. У світовий інформаційний простір зможуть увійти тільки найбільш розвинуті і відповідно підготовлені країни. Держави, що не мають таких передумов усебічного розвитку, усе далі відсуваються на узбіччя соціального і технічного прогресу і стають як би «вічними маргіналами цивілізації». Уже тепер подібна нерівномірність загрожує протистоянням розвинутих країн і іншого світу, погрозою нестабільністю та виникнення нових сутичок і конфліктів[10].

Єдиний світовий інформаційний простір неминуче вимагає уніфікації інформаційних і телекомунікаційних технологій усіх країн - суб'єктів інформаційного співтовариства. Це дає можливість могутнім індустріальним державам, насамперед, таким як США і Японія, значно підсилювати свою політичну, економічну і військову перевагу за рахунок лідерства в інформатизації й у принципі здійснювати глобальний інформаційний контроль над світовим співтовариством і фактично нав'язувати свої правила гри в реальному житті. Зрозуміло також, що перспектива такої залежності і можливість утрати самобутньої самостійності викликають серйозне занепокоєння інших держав, суспільних інститутів і окремих громадян. Все це напряму відноситься і до України.

Не менше сьогодні повинна тривожити інформаційно-культурна й інформаційно-ідеологічна експансія лідерів Заходу, здійснювана по світових телекомунікаційних мережах (наприклад, Іnternet) і через засоби масової інформації. Багато країн змушені вживати спеціальних заходів для захисту своїх співгромадян, своєї культури, традицій і духовних цінностей від далекого інформаційного впливу. Варто постійно пам'ятати про захист національних інформаційних ресурсів і збереженні конфіденційності інформаційного обміну по світових відкритих мережах. Цілком імовірно, що на цьому ґрунті можуть виникати політична й економічна конфронтація між поруч держав, нові кризові ситуації в міжнародних відносинах. Тому в даний час інформаційна безпека, інформаційна війна й інформаційна зброя виявилися в центрі уваги[10].

В сучасних умовах інформатизація стає одним з найважливіших факторів суспільного розвитку, при цьому електронізація все більше набуває форм активної боротьби, яку зараз називають інформаційною, оскільки в ній широко використовуються спеціальні сили та засоби з метою впливу на інформаційне середовище протидіючої сторони, а також захист свого інформаційного середовища в інтересах досягнення поставленої мети.

Досвід останніх збройних конфліктів показав, що у еру стрімкого розвитку складних електронних систем, на полі бою все більше і ефективніше проводяться психологічні операції з застосуванням найсучасніших інформаційних технологій, які спроможні не тільки надійно захищати своє інформаційне поле, але й маніпулювати інформацією противника, тобто без пострілів і жертв ведеться дуже ефективна інформаційно-психологічна діяльність або інформаційна війна (ІВ).

Головною метою інформаційної війни є оволодіння свідомістю населення та особового складу збройних сил країни обєкта впливу, тобто підготовка підгрунтя для досягнення конкретних політичних, економічних та військових цілей.

Слід відрізняти війну інформаційної ери від інформаційної війни. Війна інформаційної ери використовує інформаційні технології для успішного проведення бойових операцій, в той час як інформаційна війна розглядає інформацію як окремий об'єкт або як потенційну зброю та вигідну ціль. Інформаційну війну можна розглядати як якісно новий вид бойових дій, активна протидія у інформаційному просторі .

Інформаційна війна одне з нових концептуальних понять, яке відкриває широкі можливості у досягненні своїх цілей. Безсумнівно, ІВ має на увазі високий рівень технічного оснащення і відповідної професійної майстерності користувачів, їх спеціальної фахової підготовки, що стане значним потенціалом у реформуванні інформаційної системи управління та контролю.

Останнім часом тема інформаційної війни стала дуже популярною і привертає до себе увагу на всіх рівнях. Перш за все це обумовлено тим, що знання про інформацію противника є засобом, який в змозі підвищити нашу міць та принизити міць ворога, протистояти їй, а також захистити наші цінності, нашу інформацію.

Таким чином, можна стверджувати, що інформаційна війна це атака інформаційної функції, незалежно від засобів, які застосовуються.

З воєнної точки зору, теорія ІВ повинна враховувати політичні, технічні, правові та інші практичні елементи. Воєнний аспект загальнодержавної концепції ІВ, базуючись на них, визначає потенційні напрямки використання інформаційних технологій у військовій галузі, розподіл завдань та обов'язків у ході практичної реалізації положень Воєнної доктрини.

З появою життя на землі живі істоти розвивали в себе вміння отримувати необхідну інформацію про потенційні загрози та оцінку своїх можливостей у конкретних ситуаціях. Концептуально такі підходи не зазнали суттєвих змін і зараз уряди країн витрачають значні кошти на виявлення потенційних загроз, підтримання національної безпеки, отримання та накопичення необхідної інформації з цих питань. Відомий приклад, коли комп'ютерних хакерів, так званий "Легіон смерті", було звинувачено та засуджено за несанкціонований доступ до закритої інформації. Цей та багато інших прикладів показують, що інформація цінний стратегічний ресурс. Використовуючи потрібну інформацію у потрібний час, ми можемо визначити реальну вартість кожної конкретної ситуації, її позитивні і негативні аспекти, форми впливу на неї. Відсутність такої інформації, навпаки, значно ускладнює розуміння ситуації, а, відповідно, і прийняття необхідних рішень на політичному та військовому рівнях. Таким чином, здатність оперативно отримувати або спростовувати інформацію необхідно розглядати, як досягнення найвищого рівня воєнно-стратегічного потенціалу [14].