Змістовний аналіз виборів Президента України, які відбувалися в 1999 та 2004 роках

Вибори - це голосування громадян, які проживають на певних територіях за кандидатур, що висунуті до складу представницького органу або на заміщення певної посади.

Вибори прийнято класифікувати залежно:

А) від територіальних меж їх проведення на:

- загальнонаціональні;

- регіональні.

Б) Від виду органу або посадової особи на:

- парламентські;

- президентські;

- муніципальні;

- вибори суддів.

В) Від способу волевиявлення виборців на:

- прямі вибори

- побічні (непрямі)

- багатоступеневі вибори

Виборчий процес - врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів, організацій, окремих громадян, їх колективів і груп з підготовки та проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Виборча система - це сукупність встановлених законом правил, принципів і критеріїв, за допомогою яких визначаються результати голосування.Вибори глави держави проводяться за допомогою уномінальних мажоритарних виборчих систем.

Серед уніномінальних мажоритарних систем розрізняють: систему відносної більшості, систему абсолютної більшості та систему кваліфікованої більшості.

2. Вибори Президента України, як 1999 року, так і в 2004 році згідно законодавства України регламентувались Конституцією України, Законом України «Про вибори Президента України» та Законом України «Про Центральну виборчу комісію».

Конституція України вказує на строки проведення чергових та позачергових виборів Президента України, а також вказує на основні вимоги до осіб, що бажають стати кандидатами в Президенти України.

Закон України «Про вибори Президента України» регламентує порядок і строки призначення та проведення виборів президента України, територіальну організація виборів, утворення виборчих комісій, принципи висування і реєстрації кандидатів у Президенти України, основні аспекти проведення передвиборчої агітації, проведення виборів Президента України та оголошення їх результатів.

Закон України «Про Центральну виборчу комію» фіксує порядок утворення, склад та організацію діяльності Центральної виборчої комісії, її повноваження, правовий статус та повноваження членів комісії, регламент, фінансування комісії та інше однієї виборчої комісії від одного кандидата.

Організація виборчого процесу в 1999 та 2004 роках відбувалась так:

- При виборах Президента України 1999 та 2004 років кількість територіальних виборчих округів не змінилась і становила 225, але змінились кількість, нумерація та межі округів по областях та містах.

- На виборах Президента України 2004 року, так як і на виборах 1999 року Центральною виборчою комісією було утворено 225 територіальних виборчих комісій, які в свою чергу утворили, в 1999 році - 32922 дільничні виборчі комісіі (з них 92 дільниці при представництвах України за кордоном). В 2004 році кількість дільничних виборхі комісій несуттєво збільшилась, в тому числі і за кордоном.

- На виборах Президента 1999 року виборці мали можливість ініціювати висунення кандидатів на пост Президента України шляхом використання механізму зборів виборців. В 2004 році вони втратили таку можливість. Відповідно до статті 10 Закону України „Про вибори Президента України”, висунення кандидатів на пост Президента України сьогодні належить громадянам України, які мають право голосу, і які реалізують через політичні партії, їхні виборчі блоки, а також шляхом самовисунення

- Кандидат в Президенти України 1999 року міг бути зареєстрований Центральною виборчою комісією як кандидат, якщо його кандидатуру підтримають своїми підписами не менше як 1 млн громадян України, які мають право голосу, серед них не менше як 30 тисяч громадян у кожному з 2/3 регіонів України.На виборах 2004 р., кандидати повинні були зібрати не менше 500 тис. підписів виборців, не менше як по 20 тис. підписів у кожному з 2/3 регіонів .

- До 1999 року в Законі «Про вибори Президента України» не було прописано дати завершення передвиборної агітації, вже цей закон чітко дає відповідь, що агітація завершується «за один день до дня виборів». Передвиборна агітація може здійснюватись у будь-якій формі, будь якими засобами, що не суперечать Конституції України Згідно закону всі кандидати мають рівні права при проведеннi передвиборної агітації: виступати на передвиборних та iнших зборах, мiтингах, нарадах тощо.

3. На виборах Президента України загальну активність виборців не можна назвати високою. Середня явка покраїні на обох виборах коливається в межах 74-76%. Щодо регіонів, то найактивнішими впродовж виборів 1999, і 2004 років можна вважати жителів західних областей України. ( в Львівській, Тернопільській, Івано - Франківській областях середня явка на обох виборах складає 83-87%). В другому та «третьому» турах виборів 2004 року напрочуд активними були виборці Донецької (96,65% в другому турі - найвищий за всю історію незалежної України показник) та Луганської областей.

Як і в 1999, так і в 2004 році ще до першого туру можна було одразу відзначити двох кандидатів, які реально претендують на президентство. В 1999 році це були Л.Кучма та П.Симоненко, а в 2004 році - В. Ющенко та В. Янукович. Прогнози, яякі давались в обох випадках справдились. Якщо в 1999 році Л. Кучма переміг кандидата від комуністів П. Симоненка з відчутним відривом (56,25% проти 37,8%), то в 2004 році такого відставання не було (в першому турі різниця між двома першими кандидатами складала менше одного відсотка). Остаточний підсумок виборів виглядав так - В. Ющенко отримав 51,99% голосів виборців (15,1 млн), В. Янукович - 44,2% (12,8 млн).

Не можна також обійти увагою випадки спроби фальсифікації виборів, адже вони були присутні і в 1999 році і в 2004 році. Основним способами таких фальсифікацій можна назвати використання адмінресурсу, голосування відкріпними талонами, підуцп виборців тощо.

Список використаної літератури

1. А.Білоус «Виборча система України : проблеми й перспективи вибору» / Андрій Білоус // Політологічні читання 1992. № 2. Стр.46-52.

2. А.Білоус «Виборчі системи : світовий досвід на українському ґрунті» / Андрій Білоус // Трибуна. 2000 р. №8-9. Стр.22-28.

3. Вибір України - 99. Що далі: Збірник статей і довідкових матеріалів / Упорядники Я.Хобта, Ю.Тимчук, І. Берец, І. Філенко, М. Оліярник, А. Яковлева, П. Жук, Б. Винницька, Н.Мазур, Р.Соломчук, О.Жук, Г.Шпачук.

4. Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник / Редкол: М.М.Рябець (голова) та ін.-К.: Центральна виборча комісія, 2001. - 360 с.

5. Вибори Президента України 1999 : Iнформацiйно-аналiтичне видання / Центральна виборча комiсiя. -К., 2000. - 399

6. Вибори Президента України 2004 року. Електоральна статистика: Інформаційно-аналітичне видання / Редкол.: Я.В. Давидович (голова редакційної колегії); М.І. Ставнійчук (заступник голови редакційної колегії); М.І. Мельник та ін. - К.: ТОВ «НВП Поліграфсервіс», 2005. -- 607 с.

7. Вибори Президента України - 2004: проблеми теорії та практики: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м.Київ, 9-10 червня 2005 р.) / Центральна виборча комісія. - К.: Видавництво «Атіка», 2005. - 640 с

8. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Навч. посіб. / Міжрегіон. акад. упр. Персоналом / Володимир Федороіич Годованець. -- К., 2005. -- 356 с.

9. Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. / Інститут медіа права [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.medialaw.kiev.ua/laws/local/16

10. Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 30.06.2004 р. Сайт верховної ради України [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

11. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення», Київ, 13-15 листопада 2002 року : Доповіді, виступи, рекомендації / М.М. Рябець (голова редкол.). - К.: НОРА-ДРУК, 2003. - 504с

12. Збiрник матерiалiв мiжнародної науково-практичної конференцiї (доповiдi, виступи, рекомендацiї): Вибори Президента України-99:проблеми теорiї i практики. -К.: Центральна виборча комiсiя, 2000. - 284 c.

13. Касьянов Г. Україна 1991-2007: нариси новітньої історії./ Георгій Касьянов. - К.: Наш час, 2008. - 432 с.

14. Кирилюк, Ф.М. Новітня політологія: навч. пос. / Федір Михайлович Кирилюк. - К.: ЦУЛ, 2009. - 564 с.

15. Конституція України : в ред. від 27 листоп. 2008 р. / Сайт Верховної Ради України. - К.:2008 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

16. Конституція України / За станом на 1 січня 2006 року. Харків: “ІГВІНІ”, 2006. - С. 22.

17. Мельниченко В. Нам не потрібні блукаючі форварди від політики. Виборчі системи у світовій практиці // Віче. - 1997. - №3. - С. 75

18. Погорілко В.Ф. Конституційне право України. / Віктор Федорович Погорілко. - К.:Наукова думка, 2000. - С. 465.

19. Політологія: Підручник / За ред. М.М. Вегеша.- 3-тє вид., перероб. і доп., - К.: Знання, 2008. - 384 с.

20. Політологи прогнозують перемогу Ющенка [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2004/10/31/3003745/

21. Рябов С.Г. Політичні вибори: Навч. Посібник / Сергій Генадійович Рябов.- К. : Тандем, 1998. - 96 с.

22. Сарай Р.Д. Конституційне право України / Роман Дмитрович Сарай. -- Ужгород. Ліра, 2006. - 343 c.

23. Україна: отруєна передвиборча кампанія [Електронний ресурс] - режим доступу: http://telekritika.ua/vlasnist/2004-09-21/5960

24. Фрицький О.Ф. Конституційне право України/ Олег Федорович Фрицький. - Київ. Юрінком Інтер, 2006. - 512 c.

25. Центральна виборча комісія: офіційний сайт [Електронний ресурс] - режим доступу: www.cvk.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru