Технологія застосування інформаційного інструментарію в державному управлінні на прикладі висвітлення подій, присвячених вшануванню пам’яті жертв Голодомору (жертв політичних репресій)

Поступово накопичилось багато різних оцінок втрат від голоду 1932-1933 рр. Звернемося до розгляду окремих з них. Зазначимо, що серед дослідників поки що немає єдності у визначенні фактичних демографічних втрат України в даний період. Р. Конквест називає 5 млн, Н.Верт - від 4 до 5 млн, Ф. Рудич - 3,5-4 млн, Р.Пиріг - 4-10 млн, С. Кульчицький - 3,5-5 млн осіб. Тільки 1933 р., за підрахунками В. Цапліна, у республіці померло 2,9 млн осіб. У підручнику „Історія України” В.М. Литвина вказується, що повні втрати від голоду, включаючи ненароджених, становлять для 1933 р. до 4,5 млн, а з урахуванням голоду 1932 р. - до 5 млн чоловік [18, с. 435-445]. Втім, у підручнику „Політична історія України ХХ століття” (автори - А.І. Кудряченко, Г.І. Калінічева, А.А. Костиря), посилаючись на політичний звіт Генконсульства Німеччини в Харкові за 1933 р., наводиться наступна цифра померлих від голоду - понад 6 млн громадян України [19, с. 219]. За даними історика і очевидця тих трагічних подій П.Василевського, кількість втрат від голоду складала 7.125850 осіб. На міжнародній науковій конференції дійшли висновку, що кількість померлих від голоду складає 9 млн чоловік [20]. Останнім часом даний аспект проблеми привертає все більше уваги фахівців, але вирішується він скоріше у політичному плані, ніж у науковому. Тому вирішення його - справа часу й наполегливої праці дослідників.

Українські вчені приділяли достатньо уваги особливостям здійснення радянською владою терору голодом у різних регіонах країни. Протягом 1990-2006-х рр. на сторінках наукових праць висвітлювалося трагічне становище українського селянина на Чернігівщині, Поділлі, Миколаївщині, Київщині (в т.ч. Білоцерківщині і Фастівщині), Харківщині, Сумщині, Полтавщині, Уманщині, Нікопольщині, Бердянщині, Донеччині тощо. Як бачимо, дослідження стосувалися майже всіх українських земель, на яких панував голод і які на той час входили до Радянського Союзу.

Торкаючись питання висвітлення голоду 1932-1933 рр. в Україні в тогочасних зарубіжних засобах масової інформації, а також ставлення до вказаних подій міжнародної спільноти, зазначимо, що, незважаючи на присутність окремих праць, у даному напрямку ще багато слід зробити. На наш погляд, досі не з'ясовано навіть роль української діаспори, її спроби допомогти голодуючим. Лише в деяких статтях, зокрема Р.Кушнежа (Польща), доводиться думка про те, що представники українського народу в парламентах Польщі, Чехословаччини, Румунії й Канади, на жаль, активно не протестували проти „варварського нищення більшовиками українців”, хоча українська преса, яка виходила поза межами СРСР, приділяла помітну увагу ситуації в УСРР 1932-1933 років [21].

У більшості підручників і навчальних посібників не йдеться про ставлення Організації Українських Націоналістів (створена у 1929 р.) до даних подій, про її спроби допомогти й звернути увагу Заходу до українських проблем. Бракує навчальних матеріалів, у яких голодомор висвітлювався би у контексті світової історії, крізь призму економічної кризи, що охопила розвинуті країни у 1929-1933 роках. Нарешті, фахівцями не відтворено байдужий характер західних держав стосовно українського лиха.

На початку ХХІ століття продовжували з'являтися документальні видання, у яких зібрано свідчення тих, хто пережив трагічні події 30-х років. Добрим прикладом у цієї справі є видання тритомника „Український голокост 1932-1933: Свідчення тих, хто вижив” (за редакцією о. Ю. Мицика) та „Злочину” (упорядник Петро Кардаш, перше видання побачило світ у м. Мельбурні 2003 року) [22, 23]. Навіть стислий огляд навчальної і наукової літератури з проблеми голоду 1932-1933 рр. в Україні дозволяє зробити висновок, що, незважаючи на значний зріст кількості наукових праць з неї, окремі аспекти, на жаль, залишаються майже не висвітленими, певні напрямки - дискусійними та гостроактуальними. Останнім часом все більше помітно тенденцію перенесення всього тягаря проблем на національний чинник. При всій його важливості й у 30-ті рр. ХХ ст. та сьогодні, нагадаємо, що історія не може бути одноколірною, бо вона набагато складніша і суперечливіша.

Таким чином, тільки подальша копітка архівна праця, у тому числі в закордонних архівних установах, та історіографічні розробки сприятимуть більш глибокому вивченню цієї жахливої сторінки в історії українського суспільства. Завданням великого історичного значення залишається збір письмових свідчень безпосередніх учасників подій, адже з їх втратою низка питань залишиться без відповіді.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 22 квітня 2009 р. N 435-р Київ

Про утворення Державного музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні"

1. Підтримати пропозицію Інституту національної пам'яті щодо утворення Державного музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" (далі - Музей) з віднесенням його до сфери управління зазначеного Інституту.

2. Інститутові національної пам'яті:

розробити та затвердити у двомісячний строк положення про Музей;

витрати, пов'язані із забезпеченням функціонування Музею, здійснювати в межах видатків, передбачених йому у державному бюджеті на відповідний рік.

Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО

Інд. 28

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1644/2005

Про відзначення Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій

З метою належного відзначення в Україні Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій і впорядкування проведення відповідних заходів постановляю:

1. Започаткувати традицію у День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій, який у 2005 році відзначається 26 листопада, покладати траурні вінки з житніх і пшеничних колосків до пам'ятних знаків, місць поховань жертв голодоморів та політичних репресій, вшановувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання та запаленням свічок.

2. Оголосити 26 листопада 2005 року о 16 годині на вшанування пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій хвилину мовчання, зупинивши на цей час роботу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях (крім підприємств, де це не допускається за технологією виробництва), рух громадського та приватного транспорту у населених пунктах з подаванням відповідних звукових сигналів.

На території України 26 листопада 2005 року приспустити Державний Прапор України, обмежити проведення розважальних заходів, внести відповідні зміни до програм радіо і телебачення.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити проведення вечорів-реквіємів та інших заходів щодо відзначення Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

22 листопада 2005 року

РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1260/2005-рп

Про вшанування пам'яті Джеймса Мейса

З метою увічнення пам'яті відомого громадського діяча, визначного дослідника Голодомору 1932-1933 років в Україні Джеймса Мейса, враховуючи його видатний внесок в дослідження цих трагічних подій, донесення правди про Голодомор до світової спільноти:

1. Кабінету Міністрів України:

1) разом із Київською міською державною адміністрацією забезпечити вирішення в установленому порядку питань щодо:

проектування та спорудження пам'ятника Джеймсу Мейсу до 18 лютого 2007 року - 55-ї річниці від дня його народження, врахувавши думку родичів;

присвоєння окремим навчальним закладам, науково-дослідним установам імені Джеймса Мейса, а також відповідного найменування чи перейменування на його честь однієї з вулиць у місті Києві;

встановлення меморіальної дошки на будинку у місті Києві, в якому жив Джеймс Мейс;

2) разом із Національною академією наук України забезпечити видання наукових праць та публіцистичних творів Джеймса Мейса.

2. Міністерству освіти і науки України, Міністерству оборони України забезпечити проведення в навчальних закладах, військових частинах тематичних заходів для популяризації подвижницької діяльності Джеймса Мейса, його внеску у дослідження Голодомору в Україні.

3. Міністерству культури і туризму України вивчити питання створення документального телефільму про життя і діяльність Джеймса Мейса.

4. Державному комітету телебачення і радіомовлення України організувати серію радіо- та телепередач про життя і діяльність Джеймса Мейса, його внесок у дослідження Голодомору в Україні.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

2 грудня 2005 року

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1144/2007

Про оголошення в Україні 2008 року Роком пам'яті жертв Голодомору

Ушановуючи пам'ять мільйонів громадян, які стали жертвами Голодомору 1932 - 1933 років, з метою донесення правди про геноцид Українського народу до української громадськості і міжнародної спільноти та у зв'язку з 75-ми роковинами цієї трагедії постановляю:

1. Оголосити 2008 рік в Україні Роком пам'яті жертв Голодомору.

2. Координаційній раді з підготовки заходів у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 - 1933 років в Україні спільно з Організаційним комітетом з підготовки та проведення заходів у зв'язку з 75-ми роковинами голодомору в Україні забезпечити організацію та координацію заходів з проведення Року пам'яті жертв Голодомору.

3. Кабінету Міністрів України:

проаналізувати стан виконання Закону України «Про Голодомор 1932 - 1933 років в Україні», нормативно-правових актів щодо підготовки заходів у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 - 1933 років в Україні та вжити необхідних заходів щодо забезпечення їх реалізації;

вирішити в установленому порядку питання щодо фінансування видатків, пов'язаних із підготовкою та проведенням Року пам'яті жертв Голодомору.

4. Міністерству закордонних справ України за участю Міжнародного координаційного комітету Світового конгресу українців для планування відзначення 75-х роковин Голодомору в Україні розробити у місячний строк план тематичних заходів у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 - 1933 років, забезпечити його реалізацію закордонними дипломатичними установами України із залученням української громадськості за кордоном.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

24 листопада 2007 року

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 856/2008

Про заходи у зв'язку з Днем пам'яті жертв голодоморів

У зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні та з метою гідного вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу, належної організації заходів до Дня пам'яті жертв голодоморів (22 листопада 2008 року) постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

1) розробити за участю Організаційного комітету з підготовки та проведення заходів у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору в Україні і затвердити у десятиденний строк план заходів на жовтень-листопад 2008 року до 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні та Дня пам'яті жертв голодоморів, передбачивши в ньому, зокрема:

проведення презентації Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні;

відкриття у місті Києві першої черги Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні;

проведення 22 листопада 2008 року Загальноукраїнської акції «Засвіти свічку»;

презентацію в листопаді фільмів, присвячених темі геноциду Українського народу 1932-1933 років;

організацію у місті Києві виставок, зокрема документально-художньої, друкованих видань, фоторобіт, які висвітлюють події, пов'язані з Голодомором 1932-1933 років в Україні, демонстрацію відповідних тематичних виставок та експозицій у інших населених пунктах;

2) забезпечити у повному обсязі фінансування проведення заходів до 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні та Дня пам'яті жертв голодоморів;

3) передбачити під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» кошти для фінансування спорудження у місті Києві другої черги Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні, заходів з публікування архівних, науково-популярних та художньо-публіцистичних видань, а також для здійснення Українським інститутом національної пам'яті дослідницьких робіт з питань голодоморів.

2. Запропонувати релігійним організаціям провести 22 листопада 2008 року панахиди за жертвами Голодомору.

3. Оголосити 22 листопада 2008 року о 16.00 на вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу хвилину мовчання, зупинивши на цей час роботу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях (крім підприємств, де це не допускається за технологією виробництва), рух громадського та приватного транспорту з подаванням відповідних звукових сигналів.

На території України 22 листопада 2008 року приспустити Державний Прапор України, обмежити проведення розважальних заходів, внести відповідні зміни до програм радіо і телебачення.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

1) забезпечити до 22 листопада 2008 року:

проведення презентацій обласних томів Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні;

урочисте відкриття меморіалів, пам'ятних знаків у населених пунктах, які постраждали від Голодомору 1932-1933 років в Україні;

2) активізувати роботи з демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків особам, причетним до організації Голодомору 1932-1933 років в Україні та політичних репресій, а також з відповідного перейменування вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунктах;

3) організувати у День пам'яті жертв голодоморів покладання траурних вінків і композицій із житніх та пшеничних колосків до пам'ятних знаків, місць поховань жертв голодоморів, вшанування пам'яті загиблих хвилиною мовчання, запалення свічок та проведення щорічної Загальноукраїнської акції «Засвіти свічку», а також вечорів-реквіємів та інших скорботних заходів;

4) вжити додаткових заходів щодо поліпшення медичного та соціально-побутового обслуговування, сприяння у веденні присадибного господарства, надання матеріальної допомоги особам, які пережили Голодомор 1932-1933 років в Україні.

5. Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерству культури і туризму України разом із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями забезпечити проведення в населених пунктах України завершального етапу міжнародної акції «Незгасима свічка».

6. Міністерству освіти і науки України забезпечити проведення у листопаді 2008 року в усіх навчальних закладах України «Уроку пам'яті», а також підведення підсумків Всеукраїнського просвітницько-патріотичного конкурсу вчинених дій щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні «Пам'ять народу» та щорічної Всеукраїнської акції «Колосок пам'яті».

7. Міністерству закордонних справ України:

1) забезпечити проведення закордонними дипломатичними установами України заходів до Дня пам'яті жертв голодоморів, а також участь представників дипломатичного корпусу іноземних держав, акредитованого в Україні, в офіційних заходах, які проводитимуться в Україні;

2) сприяти Міжнародному координаційному комітету Світового конгресу українців для планування відзначення 75-х роковин Голодомору в Україні у проведенні представниками української громадськості за кордоном заходів з ушанування пам'яті жертв геноциду Українського народу.

8. Державному комітету телебачення та радіомовлення України забезпечити широке висвітлення в засобах масової інформації підготовки та проведення заходів до 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні та Дня пам'яті жертв голодоморів.

9. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

25 вересня 2008 року

Визнання Голодомору 1932-33 рр. законодавчими органами країн

Австралія

Сенат Австралії визнав Голодомор в Україні актом геноциду ще у своїй Заяві від 28.10.1993 р. з приводу 60-річчя Голодомору в Україні.

Сенат Парламенту Австралії ухвалив 31.10.2003 р. Резолюцію № 680, яка визнала події в Україні одним з найжахливіших проявів геноциду.

27 лютого ц.р. Парламент австралійського штату Вікторія ухвалив резолюцію, засуджуючу Голодомор 1932-33рр. в Україні як геноцид українського народу. У зазначеному документі міститься також підтримка ухвалення Генасамблеєю ООН резолюції, яка б визнавала Голодомор 1932-33рр. в Україні геноцидом українського народу.

Проект документу було внесено тіньовим Міністром (опозиційна Ліберальна партія Австралії) з питань планування, членом місцевого Парламенту, австралійцем українського походження М.Гаєм.

Зазначений проект резолюції одержав одностайну підтримку як опозиції, так і представників правлячої політичної сили. а також міноритарних партій (Національна партія та “зелені”). При цьому співдоповідач від правлячої Лейбористської партії Австралії М.Віней від імені уряду однозначно висловився на користь ухвалення резолюції, яка б засуджувала сталінський геноцид по відношенню до українського народу, “хоч зазвичай, згідно Конституції, питання зовнішньої політики і відносяться до прерогативи Федерального Парламенту”. Однак він підкреслив, що Федеральний Парламент Австралії вже виголосив аналогічну позицію щодо засудження Голодомору та його трактування, як геноциду українського народу. Депутати погодилися з думкою одного з промовців, що “якщо ми не вчимося у історії, ми будемо приречені повторювати помилки. Визнаючи те, що відбулося, ми, можливо, зможемо уникнути їх повторення”.

22 лютого 2008 року Палата Представників Парламенту Австралії ухвалила заяву, засуджуючу Голодомор 1932-33 рр. в Україні як геноцид українського народу. В зазначеному документі міститься також підтримка ухвалення Генасамблеєю ООН резолюції, яка б визнавала Голодомор 1932-33рр. в Україні геноцидом українського народу. Проект заяви було внесено членом Палати Представників Парламенту Австралії від правлячої Лейборитської партії М.Денбі, який очолює парламентський Підкомітет у закордонних справах Об'єднаного комітету у закордонних справах, обороні та торгівлі.

Враховуючи, що свого часу в Сенат Парламенту Австралії в своїй Резолюції № 680 від 30 жовтня 2003 року визнав Голодомор 1932-33 рр. в Україні одним з найжахливіших прикладів геноциду в історії людства. Австралія стала першою країною світу, обидві палати Парламенту якої визнали цей факт

Аргентина

26 грудня 2007р. Палата депутатів Національного конгресу Аргентини одностайно ухвалила Резолюцію з ушанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. в Україні у такій редакції:

„ПАЛАТА ДЕПУТАТІВ НАЦІОНАЛЬНОГО КОНГРЕСУ

АРГЕНТИНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Вшанувати пам'ять мільйонів чоловіків, жінок та дітей, які втратили життя в результаті позбавлення продуктів харчування, що спричинило масовий голод в Україні у 1932-1933 рр.

2. Приєднатися до скорботи українського народу у зв'язку з цією трагічною подією.

3. Закликати міжнародне співтовариство до найширшого розповсюдження інформації про цю трагедію, зберігаючи пам'ять про її жертви.”

7 листопада 2007р. Сенат Національного конгресу Аргентини ухвалив Декларацію з ушанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. в Україні у такій редакції:

„СЕНАТ НАЦІОНАЛЬНОГО КОНГРЕСУ АРГЕНТИНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

ПОСТАНОВЛЯЄ:

Вшанувати пам'ять мільйонів дітей, жінок та чоловіків, які втратили життя в результаті навмисного позбавлення продуктів харчування, що спричинило масовий голод в Україні у 1932-1933 рр.

Висловити солідарність з українським народом та українською громадою в Аргентині.

Закликати міжнародне співтовариство до найширшого розповсюдження інформації про цю трагічну подію.

Засудити будь-яку державну політику, яка порушує права людини.”

Бразилія

19 вересня 2007 року Комісія з прав людини та меншин Національного Конгресу Бразилії одностайно ухвалила рішення щодо визнання Голодомору 1932-1933 рр. в Україні актом геноциду українського народу і рекомендувала уряду країни визнати цей трагічний факт. Законопроект щодо визнання Голодомору був поданий депутатами від штату Парана Едуардо Ссіаррою та Матео Чіареллі.

Ватикан (офіційна позиція країни)

У 2004 р. був оприлюднений офіційний документ Святого Престолу „Компендіум соціальної доктрини Церкви”. У част.2, гл.11, ІІІ с, п.506 Компендіуму говориться про геноцид українців, який мав місце у ХХ ст.

Грузія

Парламент Грузії визнав Голодомор актом геноциду українського народу у документі від 20.12.2005.

Еквадор

30 жовтня 2007р. Національний Конгрес Республіки Еквадор ухвалив Резолюцію, якою визнав Голодомор в Україні 1932-1933 рр. актом геноциду українського народу. За ухвалення зазначеної Резолюції проголосувало 63 з 64 присутніх у сесійній залі еквадорських народних обранців.

Крім того, парламент Еквадору висловив солідарність з українським народом у відзначенні 75-ї річниці Голодомору в Україні 1932-1933 рр., апелюючи при цьому до принципів справедливості, свободи, демократії та взаємоповаги, які мають бути основою у відносинах між країнами, з тим, щоб такі явища, як Голодомор в Україні, більше не повторювалися. Національний Конгрес Еквадору також засудив прояви порушення прав людини у будь-яких формах.

В офіційному повідомленні про ухвалення зазначеної Резолюції про визнання Голодомору в Україні 1932-1933 рр. актом геноциду українського народу, яке розміщено на сайті Національного Конгресу Еквадору (http://www.congreso.gov.ec/noticias/contenido.aspx?codigo_bol=5542&sitio=noticias), Голодомор в Україні 1932-1933 рр. визначається як „найжахливіша зброя масового знищення”.

Таким чином, Еквадор став третьою країною Латинської Америки після Перу та Парагваю , вищий законодавчий орган якої визнав Голодомор в Україні 1932-1933 рр. актом геноциду українського народу.

Естонія

Парламент Естонії прийняв 20.10.1993 р. заяву в якій засудив комуністичну політику геноциду в Україні.

Іспанія

30 травня 2007 р. Конгрес депутатів Іспанії ухвалив рішення (пропозицію незаконодавчого характеру) щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 рр. з нагоди 75-річниці трагедії. У тексті рішення вшановується пам'ять мільйонів невинних жертв, спричинених Голодомором, засуджується зневага до людського життя з боку сталінського режиму та висловлюється підтримка зусиллям Уряду України щодо міжнародного визнання Голодомору.

Канада

Сенат Канади в резолюції від 19.06.2003 р. закликав уряд Канади визнати Голодомор/геноцид в Україні.

5 червня 2007 р. член Парламенту Канади від Ліберальної партії Б.Вжесневський вніс до Палати громад проект закону про встановлення Дня пам'яті жертв Голодомору-геноциду в Україні.

19 червня 2003 року Сенат Канади прийняв Резолюцію, внесену сенатором Райнелл Андрейчук, що закликала уряд Канади визнати Голод/геноцид в Україні 1932-33 рр. та засудити будь-які спроби заперечити чи викривити цю історичну правду, представляючи її чимось іншим, аніж геноцидом. Резолюція Сенату також закликала визначити четверту суботу в листопаді кожного року по всій Канаді днем пам'яті більш ніж семи мільйонів українців, які загинули внаслідок Голоду/геноциду 1932-33 рр.

27 травня 2008 року Палата громад Парламенту Канади прийняла закон, внесений членом Парламенту від Консервативної партії Джеймсом Безаном, який встановлює четверту суботу листопада Днем пам'яті Українського Голоду/геноциду (Голодомору) та визнає Український голод 1932-1933 років актом геноциду. 29 травня 2008 року після підписання Генерал-губернатором Канади Мікаель Жан даний закон набув чинності.

Колумбія

21 грудня 2007р. Посольство України в Перу та за сумісництвом в Колумбії отримало підписану і відповідним чином зареєстровану копію Резолюції Палати Представників Конгресу Республіки Колумбія, якою Колумбія визнала Голодомор в Україні актом геноциду українського народу.

Нижня палата парламенту Колумбії засудила геноцид, жертвами якого стали 7 мільйонів українців, а також прояви тоталітаризму та будь-які злочини проти людства в усіх формах.

У Резолюції наголошується, що Голодомор в Україні 1932-1933 років був наслідком політики терору, впровадженої тоталітарною державою з метою знищення народу.

Палата Представників постановила передати ухвалену Резолюцію Тимчасовому повіреному у справах України в Перу Олексію Ляшенку для її подальшої передачі Президенту України Віктору Ющенку та в його особі усьому українському народу.

Таким чином, Колумбія стала четвертою після Перу, Парагваю та Еквадору країною Латинської Америки, парламент якої визнав Голодомор в Україні 1932-1933 рр. актом геноциду українського народу.

Латвія

13 березня ц.р. Сейм Латвійської Республіки прийняв Декларацію „Про здійснені СРСР у 1932-1933 рр. репресії щодо українського народу”, якою підтримав пропозицію визнати Голодомор в Україні 1932-33 рр. свідомим геноцидом сталінського режиму щодо українського народу.

У цьому документі зазначено, що Латвія приєдналася до оцінки Голодомору, висловленої Естонією, США, Канадою, Австралією, Литвою, Грузією, Польщею та іншими країнами, що засудили злочин сталінського режиму 1932-1933 рр., і висловила співчуття Україні у зв'язку із цими трагічними подіями.

Декларація проздійснені в 1932-1933 роках у СРСР репресії проти Українського народу

Саейм Латвійської Республіки,

Відгукуючись на заклик України до міжнародної громадськості публічно засудити обумовлений сталінським режимом голод (голодомор) в Україні в 1932 -1933 роках;

Визнає, що в результаті запланованої та здійсненої політики сталінського режиму в Україні в 1932-1933 роках, конфіскуючи зерно в населення, був викликаний голод, у результаті якого загинула п'ята частина українців;

Констатує, що голодомор спрямовувався проти українського народу, оскільки був заборонений виїзд з областей, де панував голод, а в спорожнені голодом села та міста в масовому порядку були переміщені мешканці з інших територій СРСР, а також паралельно була витравлена українська мова, культура та релігія;

Наголошуючи, що для Латвії, як країни-члену ООН, ЄС та НАТО, які відстоюють демократичні цінності, є неприйнятними дії, що викликають масове знищення людей;

Послідовно дотримуючись ідеалів ООН, які базуються на демократичних принципах, захисті прав людини, а також етнічного рівноправ'я, збереженні культурних цінностей та традицій;

Приєднуючись до висловленої оцінки голодомору Естонією, США, Канадою, Австралією, Литвою, Грузією, Польщею та іншими державами світу;

Засуджує злочинні дії сталінського режиму в 1932-1933 роках;

Визнає голодомор свідомо здійсненим геноцидом Українського народу;

Висловлює співчуття Українському народу у зв'язку із трагічними подіями, викликаними голодомором 1932-1933 років;

Вшановує пам'ять загиблих і закликає не забувати їхні страждання та переживання у зв'язку з підривом етнічної самобутності, духовної культури, етнічних вікових традицій.

Голова Саейму Г.Даудзе

Рига, 13 березня 2008 року

Литва

Сейм Литви у заяві “Про вшанування жертв політичних репресій і голодомору в Україні в 1932-1933 роках” від 24.11.2005 р. визнав Голодомор ретельно спланованим геноцидом українського народу.

Мексика

19 лютого 2008р. Палата Депутатів Національного Конгресу Мексики прийняла постанову у зв'язку з 75-ю річницею Голодомору в Україні у 1932-1933 рр., у якій зазначається:

„Палата Депутатів Національного Конгресу висловлює свою солідарність з народом України у зв'язку з відзначенням 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 років, розцінюючи цю трагічну подію актом геноциду, та закликає до недопущення подібних явищ у майбутньому”.

Вирішальними у прийнятті парламентаріями Мексики, яка чутливо ставиться до питання дотримання прав людини, рішення про ухвалення згаданої постанови стали наведені під час обговорення проекту резолюції факти науковців та експертів про те, що Україна за роки Голодомору, коли від спровокованого голоду за одну хвилину помирало 17, за годину - 1000, за день - майже 25 тисяч селян, втратила від 8 до 10 мільйонів населення.

Завдяки прийняттю постанови, Мексика, яка є однією з найвпливовіших країн Латинської Америки, приєдналась до низки держав регіону (Перу, Парагвай, Еквадор, Колумбія), вищі законодавчі органи яких не тільки висловили солідарність з українським народом щодо цієї трагічної події, але й визнали її актом геноциду.

Парагвай

25 жовтня 2007р. Сенат Національного конгресу Республіки Парагвай ухвалив декларацію „Про засудження Голодомору 1932-1933 рр. в Україні як акту геноциду українського народу та солідарність з його жертвами”, якою Голодомор в Україні визнано актом геноциду українського народу.

Перу

21 червня 2007р. Конгрес Республіки Перу ухвалив Резолюцію з нагоди 75-х роковин Голодомору в Україні 1932-1933 рр. У зазначеній Резолюції перуанський парламент висловлює солідарність з Українським народом у зв'язку із відзначенням у поточному році 75-річниці зазначеної трагедії та визнає її як акт геноциду.

Крім того, апелюючи до принципів справедливості та взаємоповаги між країнами, Конгрес Перу висловився за те, щоб такі трагедії, як Голодомор в Україні, ніколи більше не повторилися в історії. У цьому зв'язку перуанський Конгрес засудив будь-які акти тоталітаризму, а також злочини, скоєні проти людства. Парламент Перу постановив передати зазначену Резолюцію Тимчасовому повіреному у справах України в Перу О.В. Ляшенку для її подальшої передачі Президенту України В.А. Ющенку.

Текст Резолюції було зачитано Головою Конгресу Перу Мерседес Кабанілляс Бустаманте у присутності Тимчасового повіреного у справах України в Перу в ході пленарного засідання парламенту, яке транслювалося по національному телебаченню країни.

Таким чином, Перу стало першою країною Латинської Америки, вищий законодавчий орган якої не лише вшанував пам'ять жертв Голодомору в Україні та висловив солідарність з Українським народом, а й визнав зазначену трагедію як акт геноциду.

Республіка Польща

4 грудня 2006 р. було прийнято Закон (Сейму РП), в якому Сейм Республіки Польща, приєднуючись до болю близьких жертв Великого Голоду в Україні, який у 1932-1933 роках коштував життю мільйонів мешканців українських сіл, засуджує тоталітарний режим, відповідальний за цей геноцид.

Словаччина

12 грудня 2007р. Національна Рада Словацької Республіки ухвалила Декларацію, якою засуджує Голодомор 1932-33 рр. в Україні як акт винищення людства, вчинений тоталітарним сталінським режимом.

США

25 вересня 2008 року Палата Представників Конгресу США ухвалила резолюцію щодо «Вшанування 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 років в Україні», в якій враховує висновок Комісії США про те, що «Сталін і його оточення здійснили акт геноциду проти українців».

Угорщина

Державні Збори Угорщини Постановою № 129/2003 (ХІ.26) від 26.11.2003 р. засудили геноцид групи народів і висловили солідарність і співчуття рідним і близьким жертв Голодомору.

Чеська Республіка

30 листопада 2007 рроку Палата депутатів Парламенту Чеської Республіки прийняла Постанову про визнання Голодомору 1932-1933 рр. трагедією українського народу. Зокрема, у документі вищого законодавчого органу Чеської Республіки зазначено, що цю трагедію навмисно та цілеспрямовано спричинив злочинний тоталітарний сталінський режим, щоб зламати опір українського народу проти насильної колективізації та знищити його національну гідність.

Чилі

13 листопада 2007 р. Палатою депутатів Національного конгресу Республіки Чилі було ухвалено Декларацію № 496-А, згідно з якою цей законодавчий орган вирішив приєднатися до солідарної підтримки, продемонстрованої Національними парламентами різних країн, щодо визнання Голодомору.

Акція-естафета «Незгасима свічка»

Міжнародний Координаційний Комітет Світового Конгресу Українців з відзначення 75-их роковин Голодомору (голова - С.Романів) ініціював міжнародну акцію «Незгасима свічка». Мета акції - донесення правди про Голодомор до міжнародної спільноти та об'єднання світового українства навколо вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу.

Символічна свічка передавалася українськими громадами упродовж 2008 р. як естафета з країни в країну, обійшовши всього близько 150 міст у 33 країнах світу. Акція розпочалася у квітні ц.р. в Австралії.

З 26 жовтня «Незгасима свічка» побувала у всіх регіонах України. 22 листопада Президент України передав цей незгасимий вогонь до Зали пам`яті нововідкритого Меморіалу.

У кожній з країн перебування свічки проводилися заходи по вшануванню пам'яті жертв Голодомору: богослужіння, скорботні ходи, круглі столи, конференції із залученням місцевих парламентарів, урядовців, представників ЗМІ тощо.

В усіх країнах, за винятком Росії та Білорусі, акція відбувалася публічно. У ряді держав українську ініціативу було підтримано на парламентському рівні, зокрема у Великій Британії, Еквадорі, Колумбії, Латвії, Литві, Польщі, Перу, США та Угорщині. Депутати парламентів Бельгії, Молдови, Румунії та Сербії, а також численні українські громадські об'єднання за кордоном оприлюднили звернення до керівництва своїх країн із закликом визнати Голодомор актом геноциду. Під час проведення акції Голодомор був визнаний актом геноциду регіональними та муніципальними органами ряду держав.

Національна книга пам'яті

Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років складається з 18 регіональних томів та зведеного тому.

Центральним елементом томів є мартирологи (поіменні списки), до яких включено дані про мешканців, які померли під час Голодомору (укладались на підставі даних книг реєстрації актів цивільного стану, а також свідчень очевидців). Всього до мартирологу занесено імена 882 510 осіб, що померли у 1932-1933 рр. Цей список не є вичерпним, робота з встановлення масштабів Голодомору триває.

У Зведеному томі на основі комплексу документів наведено докази зумисності Голодомору та злочинної суті як геноциду українського народу. Також вміщені свідчення очевидців та документи тих часів.

Важливою частиною Зведеного тому є розділ «Територія Голодомору», у якому наведено перелік населених пунктів (понад 13000), що постраждали від Голодомору.

Наступними розділами є реєстр документів Голодомору із зазначенням архівів та інтернет-ресурсів, де з цими документами можна ознайомитись, та «Хроніка» Голодомору із поденним описом подій осені 1932 - літа 1933 років. До окремого розділу включено вибрану бібліографію з тематики Голодомору, яка охоплює найважливіші опубліковані праці з дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні. Останнім розділом тому є «Фотодокументи» (140 світлин).

Регіональні томи створювались у 18 регіонах, що постраждали від Голодомору. Вони розпочинаються вступними статтями, у яких розкриваються особливості Голодомору 1932-1933 років в регіоні, а також містять місцеві документи та свідчення» очевидців.

Загалом у Книзі вміщено 6000 свідчень очевидців із 204 тисяч, зібраних за останні роки.

Проект реалізовувався за координації Українського інституту національної пам'яті під керівництвом академіка І. Юхновського.

Акція «33 хвилини»

Акцію було започатковано Президентом України 10 червня у с. Високі Байраки Кіровоградської області на підтримку ініціативи Національної скаутської організації «ПЛАСТ».

Мета акції - вшанування та увічнення пам'яті жертв Голодомору та посилення уваги суспільства до злочинів тоталітарної системи.

Формат акції - щовихідних у центрі населеного пункту або у місцях, що асоціюються з тоталітарним режимом, членами місцевих молодіжних організацій, громадськості рівно 33 хвилини зачитувалися імена загиблих земляків, свідчення очевидців з регіональної Книги пам'яті. В областях, що не постраждали від Голодомору, зачитувалися свідчення очевидців.

У червні 2008 року заходи пройшли у м. Києві та кількох обласних центрах, з початку вересня акція проходила вже у всіх обласних центрах, а з 1(2) листопада також і у районних центрах та містах обласного значення.

Завершальний етап акції відбувся 22 листопада 2008 року в м. Києві перед відкриттям Меморіалу пам'яті жертв голодоморів.

Кожні вихідні в українських містах впродовж 33 хвилин зачитувались імена знищених Голодомором земляків та свідчення очевидців трагедії.

Загалом по Україні в акції взяло участь понад 150 тис. громадян.

Проект концепції Державної цільової національно-культурної програми

створення мультимедійного інформаційно-пошукового проекту

"Електронний архів національної пам'яті України"

Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована програма

Участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, сприяння консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості та культури, забезпечення вивчення історії українського державотворення, проживання на території України інших корінних народів і національних меншин, увічнення пам'яті учасників національно-визвольної боротьби, жертв голодоморів і політичних репресій, посилення уваги суспільства до власної історії - є основними завданнями Українського інституту національної пам'яті (далі - Інститут національної пам'яті). Реалізація цих завдань можлива лише за умови системного опрацювання з недосяжною до цього часу повнотою і глибиною та актуалізації всього комплексу джерел, в яких відбилася історія Українського народу, передусім у ХХ столітті. На вирішення зазначеної проблеми спрямовано створення мультимедійного інформаційно-пошукового проекту "Електронний архів національної пам'яті України", який передбачає організацію Інститутом національної пам'яті спільно з МКТ, Держкомархівом, СБУ та НАН України, масштабного виявлення, оцифровування архівних документів та музейних предметів, що стосуються завдань Інституту національної пам'яті (далі - об'єктів національної пам'яті), розроблення і наповнення на них баз даних та електронних каталогів з метою надання доступу до цих матеріалів через мережу Інтернет.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом

Проблема, яка викликала необхідність розробки Державної цільової національно-культурної програми створення мультимедійного інформаційно-пошукового проекту "Електронний архів національної пам'яті України", полягає у: - розпорошеності об'єктів національної пам'яті у сховищах установ, що підпорядковані МКТ, Держкомархіву, СБУ та НАН України; - недостатній доступності для громадян України архівних та музейних фондів з проблем відновлення та збереження національної пам'яті через особливості зберігання оригіналів архівних документів та музейних предметів; - відсутності необхідного державного цільового фінансування виявлення, оцифровування і оприлюднення важливої для відновлення та збереження національної пам'яті ретроспективної інформації; - недостатньому рівні використання сучасних інструментів і технологічних підходів до розміщення інформації про склад та зміст об'єктів національної пам'яті, що заважає широкому їх оприлюдненню задля використання у формуванні патріотизму у громадян України, насамперед молодого покоління. Зазначені перешкоди може бути подолано шляхом скоординованої на єдиних організаційних і методичних засадах та ресурсно забезпеченої співпраці усіх заінтересованих органів виконавчої влади, установ та організацій, що можливо лише в рамках державної цільової національно-культурної програми.

Мета програми

Мета Програми полягає у сприянні реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті, концентрації на пріоритетному завданні цієї сфери - системному опрацюванні та актуалізації комплексу об'єктів національної пам'яті - фінансових, матеріальних та інших ресурсів, наукового потенціалу, а також координації діяльності центральних органів виконавчої влади, установ та організацій у розв'язанні цього завдання. Програма матиме за мету організацію виявлення об'єктів національної пам'яті у сховищах незалежно від їх відомчого підпорядкування, оцифровування архівних документів і музейних предметів, які розповідають про історію відновлення і становлення української державності впродовж ХХ століття, визвольну боротьбу Українського народу, участь у Першій та Другій світових війнах, про факти голодоморів та усіх форм політичних репресій, інших злочинів проти української нації та національних меншин у ХХ столітті, опору тоталітарним режимам, а також створення на ці об'єкти національної пам'яті баз даних і електронних каталогів та забезпечення вільного доступу і широкого використання зазначеної інформації.

Визначення оптимального варіанту розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Створення, розміщення і періодичне оновлення електронних баз даних та інформаційно-пошукових систем на власних сайтах з метою широкого оприлюднення інформації через мережу Інтернет відповідно до потреб громадян є одним з нагальних завдань центральних органів виконавчої влади. Кожний з них вирішує цю проблему власними силами в залежності від наявного фінансування. Інтеграція таких інформаційних ресурсів у загальнодержавну систему та можливість їх спільного користування потребуватиме значних коштів Державного бюджету та виглядає справою далекого майбутнього. Раціональнішим видається не розпорошувати державні кошти на реалізацію окремих програм з однієї проблеми, а забезпечити створення спільної інформаційної продукції. Це шлях здійснення мультимедійного інформаційно-пошукового проекту “Електронний архів національної пам'яті України”, який покликаний комплексно використати ретроспективну інформацію, потрібну для відновлення і збереження національної пам'яті Українського народу. Переваги такого варіанту є очевидними. Насамперед це загальнодоступність, інтегрованість поданих у сучасній формі інформаційних ресурсів та зручність у користуванні ними. Застосування тематичного принципу добору матеріалів надасть можливість одночасно опрацьовувати різні бази даних і забезпечити їх досконалими наскрізними інструментами пошуку, залучити до зазначених баз не лише електронні копії архівних документів, але й зображення музейних предметів, причому незалежно від місця зберігання оригіналів цих культурних цінностей. Водночас залишаються у місцях їх постійного зберігання оригінали об'єктів національної пам'яті, що є необхідною умовою забезпечення їх гарантованої збереженості. А у випадках зберігання оригіналів у зарубіжних сховищах, оцифровування стає єдиною можливістю їх використання з метою відновлення та збереження національної пам'яті.

Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання програми

Створення мультимедійного інформаційно-пошукового проекту "Електронний архів національної пам'яті України" в рамках Державної цільової національно-культурної програми розраховано на 5 років. Основною тематикою мультимедійного інформаційно-пошукового проекту "Електронний архів національної пам'яті України" є документи та матеріали, що висвітлюють діяльність:

різноманітних організацій українського визвольного руху ХХ століття (структури української державності 1917-1921 років, отаманські загони Центральної та Південної України, Українська Військова Організація, Організація Українських Націоналістів, "Карпатська січ", Українська Повстанська Армія, Українська Головна Визвольна Рада, дисидентські об'єднання 1960-1980 років, громадсько-політичні організації національно-демократичного руху кінця 1980 - початку1990 років);

репресивних структур окупаційних режимів (Надзвичайна комісія, Державне політичне управління, Народний комісаріат внутрішніх справ, Міністерство державної безпеки, Комітет державної безпеки, польська поліція, другий відділ контррозвідки та гестапо Третього рейху).

Джерелами формування мультимедійного інформаційно-пошукового проекту "Електронний архів національної пам'яті України" є документи та матеріали: - з ЦДАГО, ЦДАВО та обласних державних архівів; - з галузевих державних архівів СБУ, МВС, Міноборони, Генеральної прокуратури; - з архівів громадських організацій ("Меморіал", "Пошук", Центр досліджень визвольного руху, Асоціація дослідників голодоморів та ін.); - із приватних архівних збірок; - із збірок української діаспори (Європа, США, Канада, Австралія); - віднайдені в результаті польових досліджень (пошуків захованих архівів та записів спогадів), що організовуватимуться співробітниками, залученими до мультимедійного інформаційно-пошукового проекту "Електронний архів національної пам'яті України". Враховуючи складність програми, масштаби завдань, довгостроковий характер передбачуваних процесів проект виконуватиметься поетапно. На першому етапі здійснюватиметься розроблення технічного завдання та програмного забезпечення для мультимедійного інформаційно-пошукового проекту "Електронний архів національної пам'яті України" з базами даних, електронними каталогами, мультимедійними презентаціями об'єктів національної пам'яті. На цьому етапі передбачається також придбання необхідного технологічного обладнання та устаткування. Одночасно державними архівними установами формуватимуться реєстри об'єктів національної пам'яті у порядку, встановленому Держкомархівом та Інститутом національної пам'яті. Наступний етап - проведення згідно зі складеними реєстрами оцифровування об'єктів національної пам'яті, створення електронних каталогів, занесення їх до відповідних частин проекту та організація доступу до них у мережі Інтернет. Конкретну роботу із створення мультимедійного інформаційно-пошукового проекту "Електронний архів національної пам'яті України" передбачається здійснювати одночасно в таких напрямах: - опрацювання технічних засад побудови мультимедійного інформаційно-пошукового проекту "Електронний архів національної пам'яті України", який надасть можливість в он-лайновому режимі проглядати архівні документи, музейні експонати, фотографії, кінофільми та відео матеріали, вести пошук за іменами, подіями, географією та хронологією; - інтеграція всіх вже існуючих баз даних про жертв війн і репресій, місця їх поховання, концтабори, тюрми і гетто на території України, а також інформації про в'язнів концтаборів військовополонених і цивільних осіб на території інших держав Центральної та Східної Європи; - створення геоінформаційної карти України з нанесеними на ній місцями поховань жертв війн і репресій, населеними пунктами, що постраждали від голодоморів; - наповнення бази даних на українців (уродженців України), які уславилися у світі, здобули визнання як видатні військові, політичні, наукові та культурні діячі, професіонали високого рівня.

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Програма надасть можливість представити події української історії ХХ столітя всебічно, в усьому розмаїтті джерел, незалежно від місця перебування оригіналів об'єктів національної пам'яті, форми власності на них, а, найголовніше - доступно і сучасно, на рівні передових інформаційних технологій, що засвідчуватиме розбудову в Україні інформаційного суспільства. Реалізація Програми сприятиме пробудженню і вихованню історичної пам'яті Українського народу, створенню позитивного іміджу України за кордоном. Водночас її реалізація сприятиме поліпшенню збереження оригіналів національних культурних цінностей.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових, ресурсів, необхідних для виконання програми

Фінансування Програми передбачається здійснити за рахунок коштів державного бюджету. Орієнтований обсяг фінансових ресурсів становить 184,1 млн. гривень.

Національна книга пам'яті

Видання Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні стало одним із найбільш вагомих результатів діяльності з дослідження Голодомору та вшанування пам'яті його жертв до 75-х роковин трагедії. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні складається із загальнонаціонального тому та 18 регіональних томів, які підготовлені в регіонах, що постраждали від Голодомору 1932-1933 років в Україні: Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській областях та в м. Києві. Підготовка томів здійснювалася обласними (Київською міською) державними адміністраціями під керівництвом Українського інституту національної пам'яті.

Загальнонаціональний том Книги підготовлено Українським інститутом національної па'яті із залученням найавторитетніших дослідників Голодомору 1932 - 1933 років в Україні.

Загальнонаціональний том розпочинається аналітичним розділом «Як це було», в якому на підставі всього комплексу документів проаналізовано історичні та правові аспекти Голодомору 1932 - 1933 років, наведено докази його зумисності та злочинної суті як геноциду українського народу.

Продовженням розділу є наступні підрозділи «Свідчення очевидців» та «Документи», у яких наводяться конкретні докази злочинної природи Голодомору.

Важливою частиною Зведеного тому є розділ «Територія Голодомору», у якому розкриваються особливості Голодомору в географічному вимірі. Тут наведено докази, що від Голодомору постраждали всі регіони тодішньої УСРР. Складовою частиною розділу є перелік встановлених населених пунктів, що постраждали від Голодомору. Перелік укладено на підставі матеріалів, до яких обласними державними адміністраціями включено архівні документи та опитування свідків. До переліку включено близько 13 500 населених пунктів.

Наступною структурною одиницею Зведеного тому є реєстр документів з тематики Голодомору із зазначенням архівів та інтернет-ресурсів, де можна ознайомитися із зазначеними документами.

Важливою складовою є «Хроніка» Голодомору із поденним описом подій від осені 1932 до літа 1933 років в Україні.

До окремого розділу включено вибрану бібліографію з тематики Голодомору, яка охоплює найважливіші праці, присвячені Голодомору 1932 - 1933 років в Україні.

Останнім розділом тому є «Фотодокументи», де розміщено тогочасних 140 фотографій. Наприкінці тому вміщено іменний та географічний покажчики.

Регіональні томи маюить єдину структуру, яка складається із трьох основних частин: Вступної статті, у якій дається історична характеристика Голодомору 1932 - 1933 років в регіонів, розділів «Мартиролог», «Документи», «Свідчення».

До томів Національної книги пам'яті включено імена 882510 мешканців України, що померли у голодні 1932-1933 роки. До Книги внесено понад 13, тис. населених пунктів, мешканці яких постраждали від Голодомору.

У Донецькій, Одеській, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях томи складаються з кількох частин. У Хмельницькій та Черкаській областях видано обидві заплановані частини, у Донецькій, Одеській, Харківській областях у 2008 році видано перші частини. Загальний обсяг виданих томів Книги становить понад 22 тисячі сторінок.

Український інститут національної пам'яті продовжує роботу зі створення електронної карти Голодомору, до якої заносяться дані томів Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.

"Чорні дошки"

Особливо промовистим свідченням геноциду є запровадження стосовно окремих населених пунктів і навіть районів режиму так званих "Чорних дошок", коли збройною силою оточували поселення й вивозили звідти всі продовольчі продукти з торговельної мережі, а найбільш непокірних владі заарештовували. Як правило, на "чорні дошки" потрапляли села, які мали велике недовиконання планів заготівель. Тим, хто потрапляв на ці дошки, загрожувало повне вимирання.