Ідеологічні аспекти політичної культури українців

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Полтавський державний педагогічний університет

імені В.Г. Короленка

Реферат

на тему: ідеологічні аспекти політичної культури українців

Підготувала студентка групи Ф-42

фізико-математичного факультету

Прудка І.І.

Викладач: Приходько С.М.

Полтава

2009

план

Вступ

Типи політичної культури українців

Список використаної літератури

Вступ

Концепт "політична культура" є одним із найпоширеніших і, водночас, неоднозначних у сучасній політології та політичній соціології. Категорію політичної культури розглядають як одну з ключових у процесі вивчення особливостей формування політичних систем, а також під час прогнозування політичних процесів.

Феномен політичної культури є одним з наскрізним у рамках аналізу політичного сьогодення як посткомуністичного простору, так і більш сталих суспільств. Його недавнє "воскресіння", а точніше воскресіння пошукового інтересу до політичної культури пов'язано значною мірою з пошуком моделей, які б пояснювали особливості соціально-політичного процесу в суспільствах, що трансформуються. На особливості політичної культури списується широкий спектр явищ, притаманних політичним реаліям транзитивних суспільств: від корупції до багатопартійності і авторитаризму політичного лідерства.

Перед дослідником цих аспектів завжди постає питання: що саме розуміти під політичною культурою?

Феномен політичної культури визначають як сукупність таких соціально-психологічних утворень, як вірування, атитюди (орієнтації), цінності, ідеали, сентименти та оцінки відносно політичної системи держави та ролі самого себе у даній системі.

Міркування стосовно специфіки політичних орієнтацій і політичної участі громадян у тих чи інших суспільствах послугували відправним пунктом для формування цілої низки підходів до структури, типології й характеристик політичної культури в різних політичних системах, країнах і цивілізаціях.

Стосовно вивчення політичної культури українців, існують деякі особливості її розвитку, про що й піде далі мова.

Типи політичної культури українців

Більшість дослідників погоджуються, що перехідний стан українського суспільства визначає перехідний характер політичної культури в ньому: наявність у різних комбінаціях елементів тоталітарної культури поряд із зародженнями демократичної.

Для характеристики основних тенденцій політичної культури українського суспільства в межах планової теми відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології НАН України був розроблений інтегральний тест типів політичної культури. У цьому разі під політичною культурою передбачається сукупність усталених форм політичної свідомості та поведінки людей, що визначають особливості функціонування різних суб'єктів політичного процесу в рамках певної політичної системи. Під усталеними формами політичної свідомості розуміють політичні орієнтації, установки, переконання. Своєю чергою, сталі форми політичної поведінки -- це вироблені в процесі політичної діяльності типові поведінкові реакції та стереотипи (наприклад, стабільні форми участі в тих чи тих політичних організаціях, акціях, кампаніях).

Теоретичною передумовою розроблення інтегрального тесту був підхід до типології політичної культури, запропонований доктором філософських наук Є. Головахою. Для дослідження основних тенденцій зміни типів політичної культури українського суспільства були використані дві шкали: 1) демократія/тоталітаризм: 2) активність/пасивність.

Перша шкала відображає напрям політичного розвитку суспільства, його задекларовану мету.

Друга шкала визначає міру готовності брати участь у реалізації цієї мети. політична культура тоталітарний демократичний

Важливість покладених в основу критеріїв політичної культури засвідчує те, що такий підхід до типології передбачає розуміння політичної культури в широкому сенсі як сукупності установок соціальних суб'єктів щодо певної політичної системи, а також враховує наявність у ній поведінкового елементу, пов'язаного зі свідомою участю громадян у політичному житті суспільства. При цьому вихідним моментом у визначенні типів політичної культури є перехідний характер українського суспільства, зумовлюваний особливостями його розвитку в межах тоталітарної системи та процесами становлення демократичних принципів.

Розроблений інтегральний тест типів політичної культури вможливлює виокремлення чотирьох тинів, які характеризують минуле, сьогодення і деклароване майбутнє політичної системи суспільства:

1) активно-тоталітарна політична культура (властива добі сталінізму, коли масова політична свідомість зорієнтована на тоталітарну систему й готова активно підтримувати її існування);

2) пасивно-тоталітарна політична культура (притаманна періоду так званого "застою", коли тоталітарна система залишається основним орієнтиром політичної свідомості, одначе активно брати участь в її відтворенні та захисті від ворожих зазіхань носії цієї культури не бажають);

3) пасивно-демократична політична культура (приймаються декларовані демократичні принципи, але для втілення їх у життя бракує політично активних суб'єктів);

4) активно-демократична політична культура (більшість громадян готова активно обстоювати демократичні принципи політичного устрою).

Для українського суспільства характерним є переважно пасивно-демократичний тип політичної культури.

Кожен окремий тип політичної культури має свої особливості. Представники типологічної групи "активно-тоталітарний тип політичної культури" не сприймають ідеї демократії, але є при цьому політично активними виразниками цінностей тоталітарного суспільства, що їх вони поділяють. Вони становлять 5,9% усіх опитаних. Люди, що входять до групи "пасивно-тоталітарний тип політичної культури", також не сприймають ідей демократії, але при цьому не налаштовані активно захищати цінності тоталітарного суспільства, яких вони дотримуються. Вони становлять 26,7%. "Активно-демократичний" тип політичної культури утворює політично активну частину суспільства, що вирізняється готовністю захищати принципи демократії. Таких громадян 16,7%. І нарешті, група "пасивно-де-мократичнийци" тип політичної культури", яка характеризується прийняттям цінностей демократичного суспільства, але не готова активно підтримувати їх. Вона становить 50,7% усього населення країни.

Розглядаючи соціально-класові характеристики політичної культури українського суспільства, насамперед слід зазначити, що в українському суспільстві, подібно до всіх суспільств, де активно відбуваються трансформаційні процеси, не існує сталої соціально-класової структури. Для суспільств такого типу характерними є тенденції швидкої руйнації сформованої системи соціальних зв'язків і пошук нових соціальних координат у просторі суспільства. Таким чином, радше можна говорити про певний соціально-класовий простір як простір зв'язків, уявлюваних і реальних, сталих і схильних до флуктуацій, що паралельно співіснують і накладаються одне на одне.

Соціально-класовий простір українського суспільства багатовимірний, із яскравими нерівностями. Якщо в суспільстві радянського типу лінія виражених нерівностей проходила між просторами партійно-державного апарату і суспільства як тоталітарного утворення, то в сучасному українському суспільстві вектори нерівностей жорстко роз'єднують групи у просторах соціально-територіальних, соціально-економічних, політичних і культурних зв'язків.

Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років у суспільстві чітко увиразнилися дві взаємодоповнювані тенденції: швидкої руйнації сформованої у попередні десятиліття системи соціальних зв'язків і пошуку нових групових солідарностей і соціальних координат у суспільному просторі. У цьому процесі переструктурування класи робітників, спеціалістів і службовців, котрі існували раніше, значною мірою втратили свої специфічні класові ознаки -- певний статус у суспільстві, специфічний стиль життя, відчуття належності до свого класу.

Під соціальним класом у цьому випадку, слідом за Парсонсом, слід розуміти велику сукупність індивідів і соціальних груп, що посідають, за їхніми власними оцінками та оцінками "інших", приблизно однакові позиції в суспільстві за низкою соціальне значимих аспектів, що зумовлює вироблення ними подібних соціальних практик. Як такі "аспекти" розглядаються змінні матеріального становища та рівня доходу, рівень соціального впливу та залученості до управлінських функцій, рівень освіти, характер професійної діяльності й соціального престижу, а також характер ідеологічних цінностей, які вони поділяють.

Список використаної літератури

1. Говоруха С. Теоретико-методологічні засади вивчення феномену політичної культури // Людина і політика. - 2003. - №4

2. Поліщук І. Традиційні настанови політичної ментальності українства // Нова політика. - 2000. №5

3. Щербак М. Соціально-класові характеристики політичної культури в України // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2006. - №5

Размещено на Allbest.ru