Державна політика забезпечення економічної безпеки. Національні пріоритети та загрози в соціальній сфері України

Особливо небезпечним є недоїдання для здоров'я дітей, виробництво продуктів для яких здійснюється вкрай незадовільно. Так, виробництво сухих молочних сумішей та рідких пастоподібних продуктів скоротилося у 1996 р. порівняно з попереднім роком удвічі, а дитячих плодоовочевих консервів вироблено лише 24 % від рівня 1995 р.

Недостатня вітамінна забезпеченість організму є причиною поширення поліавітамінозів, які супроводжуються зниженням захисних властивостей організму, головними болями, втомою, подразливістю, погіршенням уваги, зниженням працездатності людини, що є основою для розвитку та прогресування інших захворювань, пов'язаних з несприятливими умовами. Для профілактики багатьох захворювань, збереження здоров'я та генофонду нації необхідне повноцінне харчування населення.

Неспроможність людей прогодувати себе, сім'ю вкрай негативно впливає на соціально-політичну ситуацію в Україні, викликає роздратування, озлобленість. Останні можуть спровокувати соціальний вибух, що особливо небезпечно в перехідний період становлення Української держави.

Роль держави полягає у забезпеченні необхідних потреб населення в харчових продуктах, у досягненні збалансованого раціону харчування (білки, жири, вуглеводи, вітаміни та інші поживні речовини). Якщо у 1990 р. середньодобова калорійність споживчих продуктів харчування становила 3597 Ккал, то в 1996 р. -- 2570 Ккал. До того ж калорійність споживчих продуктів на 78 % забезпечувалась за рахунок продуктів рослинного походження (наприклад, у Франції та ФРН - 60-65 %). У структурі споживання найбільшу питому вагу мали хлібні вироби (43 %) та цукор (14 %). Тенденція зниження калорійності спожитих продуктів свідчить про істотну загрозу продовольчій безпеці України.

Вирішити проблему продовольчої безпеки неможливо без застосування передових технологій, розвитку фермерських господарств, якомога повніших збирання, збереження та переробки врожаю, використання нових форм маркетингу, переходу до нових методів управління, створення ефективної системи підготовки та перепідготовки кадрів. Необхідно розробити і здійснювати стратегію, спрямовану на створення ефективної системи агробізнесу, яка б включала і приватні господарства, і корпоративні агропромислові об'єднання і нові форми фермерських кооперативів. Важливе значення для сільського господарства та харчової промисловості має залучення передових зарубіжних технологій.

Стан міжнародної продовольчої безпеки вважається забезпеченим, якщо рівень перехідних запасів зерна (тих, що зберігають до збору нового врожаю) відповідає 60 дням світового споживання або 17 % від усього споживання. В разі падіння обсягів запасів нижче цього рівня відбувається зростання світових цін на зерно.

Для створення відповідних запасів зерна та іншої сільськогосподарської продукції необхідно здійснювати будівництво нових та модернізацію діючих сховищ, що буде гарантією забезпечення продовольчої безпеки на випадок надзвичайних ситуацій. Наприклад, сукупна потужність зерносховищ у США, Канаді та деяких інших розвинених країнах перевищує середньорічний збір зерна в цих країнах в 1,8-2,0 рази, що повинно бути нормою і для України.

Специфіка забезпечення продовольчої безпеки України, на відміну від деяких інших країн, повинна полягати не лише у максимальному забезпеченні власних потреб у зернових культурах, але й у створенні потужного зернового експортного потенціалу і відновленні втрачених Україною позицій "європейської житниці". Цьому сприяють кліматичні умови України та наявність майже 40 % світових запасів чорноземів. Однак поглиблення кризи АПК призвело до того, що частка України в європейських обсягах виробництва зерна зменшилася приблизно з 17 % в кінці 80-х років до 11 % у 1996 р.

Щорічний збір зерна в Україні повинен становити не менше 50 млн тонн, або по 1,0 тонні на душу населення. Експорт зернових культур дасть можливість збільшити валютні надходження до бюджету і зміцнити позиції України на світових ринках.

Надзвичайно важливе значення для здоров'я нації має забезпечення населення якісною питною водою. Значна частина населення в Україні використовує для своїх повсякденних потреб неякісну воду, що загрожує здоров'ю нації. Жителі 800 сіл користуються привізною питною водою. Слід зазначити, що поверхневі води України є (відповідно до методу оцінки якості) дуже забрудненими. Прогнозні ресурси підземних вод питної якості становлять 22,5 млрд куб. метрів на рік і розподілені на території України вкрай нерівномірно.

Важко переоцінити роль Дніпра у забезпеченні водою населення, сільського господарства та промисловості, оскільки у його басейні проживає 24 млн чоловік та сконцентровано 45 % загального обсягу промислового виробництва. В зв'язку з цим потенційну небезпеку для продовольчої і загалом національної безпеки України становить можлива навмисна екологічна агресія чи ненавмисне забруднення (отруєння) цієї водної артерії, яка бере свій початок за межами України. Це може призвести до масового отруєння та загибелі людей, тварин, виведення з обігу величезних площ земель. Тому відповідні державні органи повинні забезпечити надійну охорону і екологічне оздоровлення Дніпра.

Забезпеченню продовольчої безпеки України сприятиме здійснення таких заходів:

· розробка та прийняття концепції продовольчої безпеки України та Закону України "Про забезпечення продовольчої безпеки України";

· розробка та прийняття Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів";

· прийняття Національної програми розвитку агропромислового комплексу і відродження села на 1997-2005 роки;

· державна підтримка вітчизняного агропромислового виробництва;

· розробка системи індикаторів продовольчої безпеки і доведення їх до відома відповідних міністерств, відомств та органів державної влади;

· створення механізму продовольчого забезпечення найбільш вразливих верств населення і особливо багатодітних сімей;

· передбачення механізму продовольчого забезпечення населення в разі виникнення ситуації заборгованості по заробітній платні та інших соціальних виплатах.

Підтримання на достатньому рівні продовольчої безпеки сприятиме проведенню реформ, становленню і зміцненню Української держави.

Демографічний аспект

Існуюча демографічна ситуація в Україні негативно позначається на стані економічної безпеки. Оскільки головним чинником економічного потенціалу держави є людські ресурси - від їх нормального розвитку великою мірою залежить ефективність національної економіки.

З 1991 року в Україні спостерігається депопуляція, що свідчить про наявність гострої демографічної кризи. Якщо в 1991 р. скорочення чисельності населення становило 32,9 тис. чоловік, то вже протягом 1996 р. - більше 400 тис. чоловік.

Очікувана тривалість життя в Україні порівняно з розвинутими країнами залишається досить низькою і становить для чоловіків - 62,2 роки і для жінок -72,9 років. У зв'язку з цим абсолютно необгрунтованими є пропозиції уряду щодо необхідності підвищення пенсійного віку, оскільки багато людей просто не доживе до пенсії.

Відбувається збільшення частки осіб пенсійного віку. Якщо в 1990 р. вона становила 21,5 %, то в 1996 р. - 22,6 %. За останні десять років зменшилася частка осіб працездатного віку: з 56,4 % в 1985 р. до 55,9 % в 1996 р. У світовій практиці населення вважається старим, якщо частка осіб у віці 60 років і старше становить 12 % та вище по відношенню до всього населення. Слід зазначити, що тенденція до старіння населення висуває перед суспільством серйозні соціально-економічні, соціально-психологічні проблеми. Адже з старінням населення пов'язані проблеми робочої сили, збільшення економічного навантаження на суспільство і т.д.

Чисельність населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, становила у 1996 р. близько 23 млн чоловік і скоротилась порівняно з 1995 р. на 3 %. З сфери матеріального виробництва вивільнилося понад 800 тис. чоловік. На чисельність робочої сили безпосередньо впливає смертність населення у працездатному віці. Останнім часом в Україні спостерігається відчутне зростання смертності працездатного населення, зокрема, з 130,5 тис. у 1985 р. до 192,5 тис. у 1995 р. Питома вага чоловіків серед померлих у цьому віці перевищує 80 %. Основними причинами смертності є травми і нещасні випадки, від яких число загиблих чоловіків у 5,6 разів перевищує аналогічні показники жінок.

Для ефективного регулювання економічного розвитку доцільно використовувати економіко-демографічні моделі, зокрема, при розробці програм розвитку освіти, охорони здоров'я, зайнятості, забезпечення житлом тощо. Неврахування демографічних факторів може негативно позначитись на реалізації таких програм. Базою для макроекономічних досліджень в демографії є мікроекономічні характеристики населення: стан розвитку сім'ї та окремої людини. Особливо важливе значення на сучасному етапі розвитку суспільства повинно надаватися сім'ї. Однак сім'я як цілісна система вічизняною наукою вивчалася недостатньо. Тому міждисциплінарний підхід до проблем сім'ї, інтеграція демографічних, соціологічних і економічних даних про її розвиток сприятиме глобальному дослідженню сім'ї в умовах перехідного періоду, виробленню та реалізації сімейної політики. Сприяння захисту економічних інтересів сім'ї та забезпечення її економічної безпеки є важливим завданням такої політики.

Тенденція депопуляції посилюється ще й значними погіршеннями стану здоров'я нації. Залишається високою первинна інвалідність працюючого населення. Загальна кількість інвалідів сягнула 1,5 млн чоловік, у тому числі - 135,5 тис. дітей. Зростає кількість психічно хворих, яких станом на 01.01.96 р. налічувалося - 1,17 млн чоловік, а хворих на алкоголізм - 736,2 тис. чоловік.

Україна зазнала значних втрат у генофонді, що також негативно позначається на подальшому відтворенні населення. Така ситуація може призвести до якісного виродження українського народу. До того ж, на думку провідних українських вчених, змінився принцип і спрямованість сучасного відтворення населення. Якщо раніше поряд з фізично досконалими виживали й найбільш інтелектуально розвинені особи, то нині за умов деградації генофонду, погіршення екологічного середовища, відтоку інтелекту за кордон, можливість вижити і залишити після себе потомство здебільшого зберігають фізично здорові особи, що свідчить про пріоритет фактору фізичного розвитку людини перед розумовим ]10]. В умовах відкритості кордонів викликає тривогу зростання останнім часом кількості представників некорінного населення, здебільш непродуктивного, яке переселилося з Російської Федерації та деяких інших країн СНД і осіло переважно в південних регіонах України. Нині держава практично втратила контроль над міграційними процесами. Наприклад, в деяких регіонах України, особливо західних, є надлишок робочої сили, яку можна було б перемістити в інші регіони країни, що сприяло б економічній та політичній стабілізації. Звичайно, для цього потрібні відповідні капіталовкладення і бажання здійснювати міграційну політику, спрямовану на забезпечення національної безпеки України.

Індикаторами економічної безпеки, що мають демографічне спрямування можуть бути:- коефіцієнт природного приросту населення;- коефіцієнт смертності немовлят;- коефіцієнт міграції;- коефіцієнт відтворення населення;- коефіцієнт економічного навантаження на суспільство. Ефективна демографічна політика України як важливий чинник забезпечення економічної безпеки повинна полягати:

· у здійсненні заходів, спрямованих на раціональне відтворення населення, збереження і покращанні генофонду нації, зміцнення сім'ї;

· у розробці і впровадженні національної програми збереження і розвитку української нації;

· у профілактиці захворювань населення та якісному покращанні його здоров'я;

· у здійсненні демографічної експертизи економічних та соціальних програм;

· у всебічному стимулюванні державою збільшення народжуваності.

2. Національні пріоритети та загрози в соціальній сфері України

Відсутність ефективної соціальної політики держави породжує небезпеку соціальних катаклізмів, підриває основи Української держави, призводить до деградації особистості, сім'ї, депопуляції, соціальної поляризації в суспільстві.

Впровадження ринкових відносин розпочалося в Україні без розробки стратегії і тактики державного регулювання соціальних процесів, що вкрай негативно позначилося на забезпеченні економічної безпеки. Конституційне закріплення необхідності побудови соціально спрямованої економіки вимагає від держави вироблення і здійснення такої соціальної політики, яка сприятиме забезпеченню достатнього життєвого рівня населення, високої якості трудових ресурсів, економічного зростання, захисту найвразливіших верств населення, гармонійному розвитку особи, сім'ї. Враховуючи світовий досвід країн, які успішно подолали труднощі перехідного періоду і досягнули значних успіхів, важливо забезпечити справедливий розподіл тягаря реформ між усіма соціальними групами населення.

Справжнім національним лихом стала в Україні бідність широких прошарків населення, що вимагає від держави вжиття невідкладних заходів. У зв'язку з цим необхідно розробити Державну програму подолання бідності в Україні. Одними з найефективніших засобів подолання бідності є забезпечення економічного зростання та соціального захисту населення.

Серед основних причин зростання бідності слід відзначити істотне зниження реальної заробітної платні, яка не дає можливості мільйонам працюючих забезпечити як власні потреби, так і необхідний рівень достатку своєї сім'ї. До того ж тривалі затримки з виплатою заробітної платні та інших соціальних виплат ставлять людей на межу виживання. Так за минулий рік сума заборгованості по виплаті заробітної платні збільшилася в 6,5 рази і на кінець року становила 3,7 млрд грн. Фактично затримки із виплатою заробітної платні було покладено в основу забезпечення так званої фінансової стабілізації.

Нині заробітна платня втратила свої основні функції - стимулюючу, відтворювальну і регулюючу. Розміри заробітної платні, як правило, відірвані від кінцевих результатів праці, порушено міжгалузеві та міжкваліфікаційні співвідношення, спостерігається значна диференціація середньої заробітної платні у виробничій і невиробничій сферах.

Вирішення зазначеної проблеми вимагає здійснення реформи системи оплати праці. Зокрема, необхідно збільшити частку заробітної платні у ВВП. Цього вимагає і поступовий перехід на прийняту у розвинених країнах практику формування соціальних фондів за рахунок заробітної платні. Слід пам'ятати, що в повоєнній Японії найбільшою небезпекою для економіки вважалося недоплатити заробітну платню - найважливіше джерело внутрішніх інвестицій.

Необхідно забезпечити економічно справедливу ціну робочої сили, яка була б адекватна сучасній структурі життєвих потреб, цінам на товари та послуги, сприяла достатньому споживанню і накопиченню, заохочувала кваліфіковану та результативну працю.

Значною загрозою економічній безпеці є посилення диференціації в доходах найбільш багатих і найбільш бідних верств населення. Значна соціальна поляризація сприяє маргіналізації суспільства, соціальній нестабільності.

У зв'язку з цим необхідно створити умови для формування середнього класу, що сприятиме здійсненню економічних реформ та зміцненню Української держави.

Потреба реформування економіки, застосування договірного регулювання соціально-трудових відносин, врахування інтересів усіх верств населення актуалізує створення в Україні дієвої системи соціального партнерства. З метою визначення правового статусу учасників соціального партнерства, створення механізму врегулювання відносин між ними необхідно прийняти Закон України "Про соціальне партнерство".

Для забезпечення економічної безпеки важливе значення має соціальний захист населення. Однак орієнтація політики соціального захисту на найбільш вразливі верстви населення при недостатньому захисті прав та інтересів виробників матеріальних благ стало однією з причин відсутності у них мотивацій до праці, а відповідно і спаду виробництва [9]. Адже саме від рівня соціального захисту працюючих безпосередньо залежить і рівень соціального захисту непрацездатних та найбільш вразливих прошарків населення. Важливо забезпечити адресний і диференційований підхід до соціального захисту різних груп населення.

Викликає занепокоєння відсутність ефективної державної регіональної політики, що посилює диференціацію в рівнях соціально-економічного розвитку регіонів України та не сприяє використанню переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного та трудового потенціалів регіонів. Зазначена ситуація провокує економічний сепаратизм окремих регіонів, що загрожує територіальній цілісності Української держави. В зв'язку з цим важливо здійснювати таку регіональну політику, яка забезпечить виконання конституційних вимог щодо збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням історичних, економічних, географічних і демографічних особливостей. Населення всіх регіонів повинно мати єдині соціальні стандарти гарантій щодо сфери охорони здоров'я, материнства і дитинства, освіти, науки і культури.

Вивчення взаємозв'язку між вкладенням держави в людину та підвищенню завдяки цьому якості робочої сили і економічного зростання показує, що, наприклад, у США та інших розвинених країнах протягом тривалого часу відбувалося випереджаюче зростання вкладень у людину порівняно з матеріальною базою виробництва. Швидке відновлення економічного потенціалу Німеччини і Японії після другої світової війни пояснюється насамперед тим, що, маючи зруйновану виробничу інфраструктуру, вони зберегли якісні людські ресурси, базу знань і дух підприємництва. Це стало основою для успішного розвитку зазначених країн.

Проблема вкладень в людину особливо актуальна нині і для України, оскільки соціальна деформація набула масштабів, що створюють значну загрозу економічній безпеці. Справа полягає не лише в тому, що в напівзруйнованому стані опинилась соціальна інфраструктура, впав життєвий рівень, зросла бідність, але і в деформуючому впливові спекулятивного ринку та криміналізації суспільних відносин на особистість, на духовні і моральні цінності.

Людину необхідно розглядати як критерій соціально-економічного успіху нації. Стратегія розвитку України як незалежної і процвітаючої держави може здійснюватися лише за умов високого рівня людського потенціалу.

Однією з головних стратегічних цілей формування соціальної структури українського суспільства є поступове досягнення основних сучасних характеристик якості життя: можливості соціальної і професійної мобільності, достатній рівень доходів, наявність та упорядкованість житла і домашнього господарства, соціальні гарантії у сфері освіти, охорони здоров'я, транспортна та комунікаційна доступність тощо. Як показують дослідження, існує безпосередній зв'язок між якістю життя та економічним розвитком країни.

Важливо запровадити моніторинг соціальних індикаторів, які впливають на стан забезпечення економічної безпеки. Це дасть можливість адекватно реагувати на небезпечні соціальні явища. Серед соціальних індикаторів можна виділити наступні:

- диференціація доходів 10 % найбагатших і 10 % найбідніших верств населення;

- індекс людського розвитку;

- частка ВВП на душу населення;

- середньомісячна заробітна платня;

- частка заробітної платні у ВВП;

- середньомісячна пенсія;

- середньодушовий сукупний доход;

- сума заборгованості з виплатою заробітної платні та інших соціальних виплат;

- рівень безробіття;

- сума витрат на систему медичної допомоги на душу населення;

- відношення кількості робочих днів, втрачених внаслідок страйків, до кількості страйкарів;

Загрозливий характер деформацій у соціальній сфері вимагає від уряду України переходу до активної соціальної політики, без якої неможливо отримати всенародну підтримку реформ.

Активізація зусиль щодо посилення соціальних гарантій, захисту прав громадян, вкладення в людину, фізичне та моральне здоров'я нації - запорука зміцнення економічного потенціалу України, підтримання відповідного рівня її економічної безпеки.

Оцінка стану экономічної безпеки

Обгрунтуванню основних напрямків сучасної політики у галузі економічної безпеки України сприятиме визначення кількісних оцінок загроз (рівня небезпеки) і побудова пріоритетного ряду національних економічних інтересів (ступеня їх важливості).

Для проведення необхідних розрахунків як вхідні дані були вибрані ступені впливу загроз на стан економічної безпеки України. На початку 1997 р. було проведене експертне опитування із залученням фахівців органів державної влади та наукових установ України.

Вирішення цього завдання було здійснено з використанням математичного апарату та апробованої методики вирішення задач оцінки [3] на основі нечітких інтегралів (дод. 2).

На основі проведених розрахунків вдалося:

· кількісно оцінити ступінь впливу найбільш небезпечних загроз на стан економічної безпеки України на кінець 1996 р. та кінець 1997 р.;

· побудувати пріоритетний ряд національних економічних інтересів станом на кінець 1996 р. та кінець 1997 р.

Результати розрахунків свідчать, що на даний час багато загроз економічній безпеці України є дуже небезпечними і тривалими.

До найбільш небезпечних загроз економічній безпеці України в 1996 р. слід віднести:

· відсутність надійної системи економічної безпеки України;

· неефективність державного регулювання та керованості соціально-економічними процесами;

· зростання "тіньової" економіки, посилення її криміналізації;

· свідомі чи несвідомі дії представників вищих органів державної влади та управління, спрямовані на шкоду державі та національним інтересам України;

· соціальна незахищеність значної частини населення, зростання бідності;

· непослідовність i безсистемність у здійсненні економічних реформ, відсутність власної моделі реформ та їх ідеологічного забезпечення;

· деформована структура виробництва, відсутність науково-обгрунтованої структурної перебудови економіки;

· неефективність податкової системи, масове ухилення від сплати податків;

· неефективність управління державним сектором економіки;

· високий рівень матеріало- та енергомісткості виробництва;

· корупція в управлінській сфері;

· недосконалість національного законодавства, пов'язаного з регулюванням економічних процесів;

· домінування видобувних і базових галузей з низьким ступенем переробки сировини;

· енергетична криза;

· низький рівень замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема, військової техніки та озброєння;

· високий рівень зношеності основних фондів;

· низький рівень заробітної платні, відсутність мотивації до праці;

· значне падіння обсягів виробництва;

· незадовільна орієнтація на виробництво продукції кінцевого споживання;

· застарілі технології у більшості галузей виробництва;

· витіснення України з частини зовнішніх ринків збуту продукції, зокрема, в країнах СНД і Східної Європи;

· надмірна відкритість економіки України, невиважена лібералізація зовнішньоекономічної діяльності.

Результати аналізу свідчать, що в 1996 році значною внутрішньою загрозою в Україні було зростання "тіньової" економіки та посилення її криміналізації. Значні обсяги тіньової економічної діяльності істотно впливали на обсяги і структуру ВВП і призводили до спотворення офіційних даних про стан економіки.

"Тіньова" економіка негативно впливала в 1996 р. на загальний стан економічної безпеки і, зокрема, на її складові (сировинно-ресурсну, енергетичну, фінансову, зовнішньоекономічну, технологічну, продовольчу тощо). Криміналізація економіки поступово криміналізувала всю державу, а тому повинна розглядатися як значна загроза її національній безпеці.

У 1996 році найбільш пріоритетними національними економічними інтересами України були наступні:

· створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки;

· створення надійної системи економічної безпеки України, забезпечення можливості самостійного, прогресивного соціально-економічного розвитку;

· здійснення структурної перебудови економіки;

· проведення рішучої боротьби з "тіньовою" економікою;

· зростання добробуту українських громадян;

· здійснення прогресивних економічних перетворень на базі власної моделі реформ;

· розвиток внутрішнього ринку та внутрішнього попиту;

· здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей;

· створення замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема, військової техніки та озброєння;

· вирішення державою соціальних проблем (безробіття, бідність, злочинність, житлове забезпечення і т.д.) та інші.

Результати обробки експертних оцінок свідчать, що на кінець 1997 року слід очікувати значне зростання ступеня впливу на стан економічної безпеки наступних загроз:

· зростання "тіньової" економіки, посилення її криміналізації;

· свідомі чи несвідомі дії представників вищих органів державної влади та управління, спрямовані на шкоду державі та національним інтересам України;

· соціальна незахищеність значної частини населення, зростання бідності;

· корупція в управлінській сфері;

· високий рівень матеріало- та енергомісткості виробництва;

· домінування видобувних і базових галузей з низьким ступенем переробки сировини;

· низький рівень заробітної платні, відсутність мотивації до праці;

· високий рівень зношеності основних фондів;

· незадовільна орієнтація на виробництво продукції кінцевого споживання;

· застарілі технології у більшості галузей виробництва;

· зростання економічних злочинів, ошукання населення довірчими товариствами;

· перетворення української економіки в об'єкт протиборства політичних угруповань та мафіозних структур;

· надмірна відкритість економіки України, невиважена лібералізація зовнішньоекономічної діяльності;

· відсутність ефективних природоохоронних заходів;

· значний антропогенно-техногенний вплив, погіршення якості земельних ресурсів;

· зростання зовнішньої заборгованості, нераціональне використання іноземних кредитів.

Разом з тим можливе зменшення дії наступних загроз:

· недосконалість державного управління приватизаційними процесами, зловживання у цій сфері;

· недосконалість національного законодавства, пов'язаного з регулюванням економічних процесів;

· неефективність податкової системи, масове ухилення від сплати податків;

· монополізація економіки, низький рівень конкуренції;

· масове порушення прав споживачів;

· відсутність експортно-імпортної збалансованості, значне від'ємне зовнішньоторговельне сальдо;

· здійснення міжнародних економічних санкцій проти України або проти країн, з якими Україна має значний товарообмін.

Ступінь впливу більшості загроз на стан економічної безпеки на кінець 1997 р. залишиться майже незмінним.

Дія вищезазначених загроз у 1997 році може призвести до зростання ваги наступних пріоритетних національних економічних інтересів:

· створення надійної системи економічної безпеки України, забезпечення можливості самостійного, прогресивного соціально-економічного розвитку;

· здійснення структурної перебудови економіки;

· проведення рішучої боротьби з "тіньовою" економікою;

· розвиток внутрішнього ринку та внутрішнього попиту;

· здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей;

· вирішення державою соціальних проблем (безробіття, бідність, злочинність, житлове забезпечення і т.д.);

· збереження та розвиток інтелектуального та науково-технічного потенціалів України;

· створення потужного воєнно-промислового комплексу, зокрема, ракетно-космічної галузі;

· здійснення реформи податкової системи, посилення стимулюючого впливу податків на розвиток виробництва;

· здійснення політики енерго- і ресурсозбереження.

національний економічний безпека україна

Список використаної літератури

1. Губський Б.В. Економічна безпека України: методологія виміру, стан і стратегія забезпечення.- К.:Укрархбудінформ,2001.- 122 с.

2. Державна програма «Україна - 2010».- К.,1999.- 92 с.

3. Єрмошенко М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення.- К.: Київ.нац.торг.-економ.ун-т, 2001.- 309 с.

4. Пономаренко В.С., Клебанова Т.С., Чернова Н.Л. Економическая безопасность региона: анализ, оценка, прогнозирование: Монография.- Х.: ИД «ИНЖэК»,2004.- с. 41

5. Шлемко В.І., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення.- К.: НІСД,1997.- 120 с.

6. Экономическая безопасность. Энциклопедия /Под ред. А.Г. Шаваева, А.Т. Багаутдинова и др.- М.: Издательский дом «Правовое просвещение», 2001.-511 с.

7. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України// Голос України. -- 1997.-- 4 лют.

Размещено на Allbest.ru