Роль Народного руху України у формуванні багатопартійності

Размещено на http://www.allbest.ru

Реферат

На тему: Роль Народного руху України у формуванні багатопартійності

Народний рух України

Наростання політичної активності мас у другій половині 80-х років висунуло питання про створення організації, яка очолила б стихійний національно-демократичний рух. У 1988 р. в Україні діяла низка самодіяльних (так званих неформальних) об'єднань, але жодне з них не могло претендувати на лідерство. В середовищі "неформалів" визріла ідея створити масовий рух на зразок прибалтійських народних фронтів. Широку підтримку ця ідея знайшла у Львові, де з ініціативою створення Демократичного фронту підтримки перебудови виступили різноманітні сили - Товариство української мови, культурно-просвітницьке Товариство Лева, Українська гельсінська спілка, міськком комсомолу. Ідея дістала схвалення на масових мітингах. Були спроби створення народного фронту і в інших регіонах ("Народна спілка сприяння перебудові" в Києві, "Народний фронт України сприяння перебудові" на Вінниччині та Хмельниччині), але ці організації не стали масовими.

Восени 1988 р. ідея створення народного фронту обговорювалася в Спілці письменників України. Тут виникла ініціативна група сприяння перебудові. Подібна група була створена в Інституті літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР. Згодом вони об'єдналися. 31 січня 1989 р. загальні збори Київської письменницької організації схвалили запропонований ініціаторами проект програми Народного руху України (НРУ). Після цього письменників, які брали участь у розробці проекту (Івана Драча, Юрія Мушкетика, Дмитра Павличка, Бориса Олійника та інших), запросили в ЦК Компартії України, де спробували переконати в недоцільності створення НРУ. Але більшість (за винятком Б. Олійника) стояла на своєму. За рішенням пленуму СПУ 16 лютого 1989 р. проект Програми Народного руху України за перебудову був опублікований у "Літературній Україні".

Цей проект був менш радикальним порівняно з програмами народних фронтів Прибалтики. У ньому зазначалося, що "Рух визнає керівну роль Комуністичної партії в соціалістичному суспільстві і являє собою єднальну ланку між перебудовними ідеями партії та ініціативою найширших народних мас". Основною метою Руху проголошувалось "сприяння Комуністичній партії у створенні й функціонуванні такого демократичного механізму, який служив би розвитку суспільства, що грунтується на справжньому народовладді та збалансованій економіці". Одним із завдань в економічній сфері вважалося "перетворення економіки Української РСР у справді соціалістичну..."

Однак незважаючи на поміркований характер основних положень проекту, компартійні органи, налякані демократичними і самостійницькими процесами в Прибалтиці, інспірували проти нього кампанію гострої критики. Особливо різко засуджувалася ідея економічного суверенітету республіки, в якій вбачали лінію, скеровану на демонтаж єдиного народногосподарського комплексу СРСР. Вимагалося дати сувору оцінку тим комуністам, які підтримували ініціаторів Руху. Деякі партійні комітети прийняли рішення про несумісність членства в КПРС з участю в осередках НРУ. Все це штовхало прихильників Руху до переходу у відкриту опозицію щодо КПУ.

Навесні 1989 р. почали виникати місцеві осередки Руху. Їх створенню сприяло пробудження активності мас під час виборів до Верховної Ради СРСР у березні-травні 1989 р. 7 травня було засновано Львівську регіональну організацію НРУ, а на початку липня - Київську.

Наприкінці літа 1989 р. Рух об'єднував близько 280 тис. членів. 8-10 вересня в Києві відбувся його установчий з'їзд. Він прийняв Програму і Статут організації, в якому зазначалося, що "Народний Рух України за перебудову - масовий громадсько-політичний рух республіки, що виник як вияв народної ініціативи за докорінне оновлення суспільства". Програма проголошувала головною метою "побудову в Україні демократичного й гуманного суспільства, в якому буде досягнуто справжнього народовладдя, добробуту народу й умов для гідного життя людини, відродження та всебічного розвитку української нації, забезпечення національно-культурних потреб усіх етнічних груп республіки і створення суверенної української держави, яка будуватиме свої стосунки з іншими республіками СРСР на підставі нового Союзного Договору". Теза про визнання керівної ролі КПРС з програми зникла, натомість з'явилося нове формулювання: "Рух підтримує принципи радикального оновлення суспільства, проголошені ХХVІІ з'їздом КПРС, ХІХ Всесоюзною партконференцією, Першим з'їздом народних депутатів СРСР". Програма, прийнята установчим з'їздом, була значно радикальніша за проект, опублікований 16 лютого 1989 р. Однак і в ній Рух все ще виступав за "оновлене соціалістичне суспільство".

Головою НРУ одноголосно обрали поета Івана Драча. Секретаріат Руху очолив Михайло Горинь. До керівних органів увійшли також Сергій Конев, Володимир Черняк, Володимир Яворівський, Вілен Мартиросян та інші.

За рік, що минув між першим і другим з'їздами, Рух домігся значних успіхів. На виборах до Верховної Ради України у березні-травні 1990 р. Демократичний блок, стрижнем якого був Рух, здобув близько чверті мандатів. Водночас на базі Руху почали утворюватись нові політичні партії.

25-28 жовтня 1990 р. у Києві проходили Другі всеукраїнські збори НРУ (слів "за перебудову" в назві Руху вже не було). 2125 делегатів представляли 633 тис. членів організації. Разом з прихильниками, за повідомленням мандатної комісії, Рух налічував понад 5 млн. осіб.

На зборах вже не було реверансів у бік КПРС, соціалізму, нового союзного договору. Мета була сформульована чітко: вихід України з СРСР, усунення КПРС від влади. "Тільки повний суверенітет українського народу, цілковито незалежна Українська держава відповідають сучасному розвиткові світової цивілізації", - заявив у своїй доповіді голова Руху Іван Драч; перший заступник голови, голова Політичної ради Михайло Горинь;до Проводу увійшли також Микола Поровський, Іван Заєць. Лариса Скорик, Сергій Головатий та ін.

У діяльності Руху було чимало помилок. Деякі його діячі виявляли нетолерантність до інших точок зору, навіть вдавались до екстремізму. Розмножені в засобах масової інформації їхні висловлювання породжували насторожене ставлення до Руху частини населення, особливо в східних і південних областях України. Але в цілому вплив Руху неухильно зростав. Він перетворився у реальну силу, яка перебувала у непримиренній опозиції до КПРС і послідовно виступала за повну незалежність України.

Виникнення нових політичних партій

народний рух україна багатопартійність

Наприкінці 1989 - на початку 1990 р. на базі "неформальних" організацій і Руху почали утворюватися нові політичні партії, опозиційні до КПРС. Цьому процесові сприяла зміна ст. 6 Конституції СРСР, з якої були вилучені слова про "керівну і спрямовуючу" роль КПРС (березень 1990 р.) У вересні того ж року Президія Верховної Ради України ухвалила постанову "Про порядок реєстрації громадських об'єднань", чим відчинила двері до багатопартійності, а реєстрація 5 грудня у Міністерстві юстиції Української республіканської партії поставила цю багатопартійність на практичний грунт.

Установчий з'їзд УРП, яка виникла на базі Української гельсінської спілки, відбувся 29-30 квітня 1990 р. в Києві. 495 делегатів представляли 2300 членів УГС від 32 філій майже з усіх областей України. З'їзд прийняв програму УРП, яка проголосила головною метою створення Української незалежної держави, затвердив Статут партії.

Размещено на Allbest.ru