Діяльно-практична сутність політичної культури стає найважливішим механізмом актуального політичного процесу, вносить значний елемент стійкості, визначеності, статичності. Цей механізм створює каркас, завдяки якому формуються різноманітні політичні дії людей у сфері політики, що характерно для демократичної політичної системи.

Здебільшого народ України не володіє реальними навичками впливу на політику й тому часто впадає або в апатію, або в істерію на кожному повороті своєї історичної долі.

Таким чином, при розгляді шляхів формування політичної культури на сучасному етапі вивільнення від тоталітарних кайданів, крім усього іншого, де необхідно вказати на такі важливі чинники, як, по-перше, історичний досвід, де провідну роль відіграють традиції, а по-друге, відбиття цих традицій сьогодні, зараз, на шляху до демократії.

Основною традиційною рисою політичної психології українського народу є прихильність до певного усталеного, що не дозволяє масам сьогодні активно брати участь у реформуванні політичної організації нашого суспільства, створює серйозні перешкоди на шляху політичних і економічних перетворень.

Традиційними для нас можна вважати такі стереотипи, навички, звички: абсолютизація досягнутого, сумніви щодо можливості позитивних змін, сумніви “маленької людини” тощо. Подолання цих бар'єрів можливо при формуванні якісно нової політичної культури. Найбільш стійка традиція - це правовий нігілізм, наслідки дії якого відчуває кожний із нас.

Незважаючи на всі труднощі процесу, який переживає Україна, у нашій державі утворився певний ґрунт для зазначеного формування:

Ш наявна достатня група людей, які розуміють, що уникнути стагнації й регресу в суспільстві можна тільки шляхом серйозних змін у державі;

Ш склалася, нехай невелика, частина населення, яка має сильний підприємницький хист;

Ш є група політично освічених і активних громадян, на яку може спиратися політична система демократії і яка згодом одержить підтримку й лояльність більшості [11, 155].

Перехід до демократії в Україні має свою специфіку, він здійснюється у двох напрямках: з одного боку, відбувається руйнування колишньої тоталітарної політичної системи й формуються органи демократичної парламентської держави, а з іншого - здійснюється економічна реформа, спрямована на зміну планово-директивної економіки ринковим господарством. Тоді як у минулому, при переході до демократії, пріоритет віддавався якомусь єдиному шляху.

Вибір політичної версії значною мірою залежить від серйозних змін елементів політичної культури, можливостей і готовності суспільства до вдосконалення механізму змін у процесі демократизації соціуму.

Сутність якісного стану політичної культури сьогодні така:

Ш політична й економічна свідомість у цілому населення країни амбівалентна;

Ш соціально-політичні орієнтації - конфлікт уявлень про можливості й реальності демократії;

Ш політична ефективність населення - це високий рівень політичної недовіри;

Ш орієнтація на крайні форми соціального протесту є характерною в основному для людей з низьким рівнем політичної ідентифікації;

Ш національний фактор - наявність суперечних і складних зв'язків, відсутність політично єдиної нації;

Ш ставлення до багатопартійності здебільшого позитивне.

Зміна вказаних характеристик у той чи інший бік призведе до серйозних змін як у політичній системі, так взагалі у суспільстві.

Цей процес вміщує в себе: формування громадянського суспільства, що стане активним суб'єктом у державі, створення нових юридично-правових правил політичної гри, формування основи для політичного консенсусу нації, оновлення керівної еліти, реформування системи управління, скасування всевладдя величезної армії неконтрольованих урядовців.

Подібне стає можливим при включенні механізму саморозвитку й саморегулювання суспільства, що перебуває в прямій залежності від рівня політичної культури. Проте в період становлення демократичної політичної культури демократичні зміни на початковому етапі багато в чому залежать від влади самої держави. Розкріпачення і включення механізмів саморозвитку й саморегуляції без дії з боку владних структур просто неможливе в Україні на цьому етапі [12, 134].

Слід відзначити особливу роль політичних партій як суб'єкта політичної системи в період політичної трансформації в Україні. Об'єднання громадян є не тільки показником демократичності суспільства, але й показником політичної культури. В умовах української дійсності партії слабко впливають на прийняття державних рішень. У такій ситуації головним інститутом політичної системи стає президент, обрання якого також залежить від ступеня розвиненості політичної культури. На демократичну еліту, яка перебуває у владних структурах при підтримці “знизу”, покладено величезну відповідальність, а саме: вживання заходів для створення продемократичних інститутів, що стануть основою майбутньої демократії й політичного консенсусу нації. Це, у свою чергу, відіграє конструктивну роль в об'єднанні України в єдиний організм, пожвавить процеси саморегулювання й самоорганізації, які поки що дуже слабкі.

Сьогодні певна активність громадян України стала поштовхом для зародження й розвитку підприємництва, малого бізнесу, для утворення широкої мережі комерційних структур і банків. А це стало основою для формування в українському суспільстві соціальної групи з зовсім іншим політичним й економічним мисленням. Цей шар утворився в основному з покоління, світогляд якого формувався в період руйнування комуністичних ілюзій.

Також можна визначити, що безумовним чинником змін у суспільстві є трансформація політичних інститутів, структурних змін в економіці, зміна ціннісних орієнтацій, підсилення розшарування суспільства. Все це призвело на першому етапі, з одного боку , до таких важливих явищ у нашому житті, як демократизація, відміна ідеологічного, адміністративного, політичного контролю, а також будь-яких інших форм примусу, а з іншого боку, всі ці складні неоднозначні процеси в перехідний період загострили (виходячи із свідчень соціологічного дослідження) відносини людей, соціальних груп, спільностей, усіх суб'єктів влади.

Тому від прогресивної демократичної гілки у владних структурах залежить формування держави з розвиненим громадянським суспільством на основі соціальної й політичної стратифікації, з необхідними демократичними інститутами й високою політичною культурою.

Важливими засобами формування плюралістичної культури в умовах створення демократичної політичної системи в Україні стануть такі шляхи:

Ш перший і важливий момент такого виходу полягатиме у вирішенні проблеми національної і соціальної згоди;

Ш необхідна чітка концепція реформ;

Ш обов'язкове забезпечення правового регулювання процесу переходу до ринку;

Ш єдність демократії і науки;

Ш визнання “примату” права над державою. Права особи - вища цінність сучасного суспільства; засоби, що прирікають людину на безправність, деградацію, приниження, знищення тощо, у сучасних умовах, безперечно, реакційні;

Ш цілеспрямоване формування соціальної структури, збереження й утворення “середнього класу” - класу абсолютної більшості, основи сучасного цивілізованого суспільства;

Ш відмова від догм, соціальних утопій, перехід до відповідального самостійного мислення;

Ш необхідно створити умови для вияву індивідуальності особистості [27, 68-69].

Розв'язання всіх зазначених проблем спрацьовує на виконання головного завдання - відродження духовності - народовладдя - державності, формування політичної нації.

Справу формування демократичної політичної культури треба розпочати з налагодження системи політичної освіти. Необхідні об'єктивні знання про демократію, політичну систему, конституцію, розподіл влади, про автономії, права меншості, право на страйк тощо. Успіх також безпосередньо залежить від розв'язання такого важливого завдання, як культурно-політичне об'єднання в загальнодержавному масштабі.

Політико-економічна трансформація стане реальністю лише тоді, коли основа політичної системи буде полягати в реальному функціонуванні механізмів демократичного суспільства, у перетворенні політичних партій на суб'єкти політичної системи, гарантованого правового механізму, формування кваліфікованої еліти, здатної насичувати структури влади для того, щоб розв'язувати проблеми демократичного суспільства. Сполучною ланкою такої системи може бути тільки політична культура з розвиненими демократичними цінностями.

Висновки