Поняття та сутність демократії

Утилітарний аспект демократії полягає в її здатності забезпечувати раціональну, корисну для громадян форму громадської організації. Мова йде про те, що «вона дозволяє різним соціальним і політичним групам об'єднати свої інтереси, являє собою механізм відбору соціальних альтернатив, робить суспільство сприйнятливим для будь-яких ідей або варіантів розвитку» [18, с. 277]. Утилітарна недосконалість демократії проявляється в її бюрократизації, більшість обіцянок, які були дані на виборах, негайно забуваються при владі, відбір соціальних альтернатив здійснюється не відповідно до принципу суспільного блага, а для задоволення інтересів політико-олігархічних груп.

Ціннісний аспект демократії виступає як першооснова для прощення їй всіх її недоліків, проблем, хвороб і пороків. Проблема демократичних цінностей полягає в тім, що вони розпливчасті й неконкретні, можуть неоднозначно інтерпретуватися. Ціннісне обґрунтування демократії має безліч недоліків. В.П.Пугачов відзначає, що «свобода в демократії зводиться до політичної свободи, а для більшості людей вона має відносно невисоку значущість, і досить слабкий зв'язок демократії й свободи ставлять під сумнів ціннісні обґрунтування демократії. Демократія вимагає значних витрат часу, енергії, а іноді й матеріальних засобів, не відрізняються переконливістю її ототожнення з рівністю й соціальною справедливістю, тому що вона слабко пов'язана із забезпеченням рівності можливостей і нагородою по заслугах. Вона використовується як ширма, що прикриває глибоку соціальну нерівність» [18, с. 275-276].

Інституціональний аспект демократії полягає в тім, що вона являє собою різновид цілераціональної діяльності, реалізованої через розвинену систему інститутів, серед яких особливо важливу роль відіграють закони, владні інститути, організації, що здійснюють управління й самоврядування, різноманітні символи. Основна проблема демократії в цьому аспекті полягає в нерозвиненості її інститутів, у слабкій інституціональній можливості для регуляції прав і свобод людей. Нерідко інституціональна нездатність демократії обумовлена тим, що її інститути досить сильно відстали у своєму розвитку від досягнень передових країн і народів.

Гносеологічний аспект демократії полягає в тім, наскільки пронизуюча її інформація є об'єктивною. Насправді ця інформація є дуже часто необ'єктивною. На це вказував А. Токвіль: “Ті, хто розглядає загальне виборче право як гарантію гарного вибору, сильно помиляються” [19, с. 162]. Не можна не погодитися з В. Цапліним, що “демократія порівнює свободу об'єктивного знання з свободою неосвічених думок як нібито необхідну складову вільного розвитку особистості. А свободу творчості - із правом на свободу міфотворчості, заохочування релігійній архаїці й вільний розгул усякого чортовиння” [9, с. 129].

Гносеологічною проблемою демократії є закритість від громадськості діяльності органів і посадових осіб, неповнота інформації, що використовується в системі зв'язків із громадськістю не для максимально об'єктивного інформування населення, а для прикрашання ситуації.

Гендерний аспект демократії пов'язаний з необхідністю дотримання гендерної рівноваги в органах управління й самоврядування. Проблема полягає в тім, що жінки недостатньо представлені у вищих органах і на високих посадах. Без забезпечення гендерного паритету шляхом установлення спеціальних квот на представництво жінок в органах державної влади й місцевого самоврядування демократія залишиться неефективним інструментом реалізації інтересів жінок.

Технологічний аспект демократії полягає в тім, що демократичні процеси обов'язково реалізують технології, серед яких найбільш важливими є виборчі технології, технології прийняття управлінських рішень, конкурсних відборів на посаду та інші.

Проблемне поле демократії в цьому питанні містить у собі:

- недостатню електрону технологізацію демократичних процесів;

- повільність волевиявлення;

- незахищеність технологій від стороннього втручання.

Прийняті органами влади рішення не повинні зависати в повітрі, а забезпечуватися не тільки законодавчо, але й технологічно, опиратися на детально пророблені механізми їхньої реалізації.

Ресурсний аспект демократії часто не враховується. Сучасна демократія вимагає значних витрат на створення й підтримку функціонування демократичних інститутів, на розробку та техніко-технологічне оснащення технологій демократії, навчання громадян як активних суб'єктів державного управління й місцевого самоврядування.

Актуальною проблемою нині є необхідність зниження економічності витрат на демократію, особливо невиправдані великі витрати на парламентські й президентські вибори.

Отже, виходячи з вище наведенного можна чiтко побачити та зрозумiти, що:

1. Завдяки недолiкам минулої демократiї ми проаналiзувати її основнi засади та принципи і сформувати бiльш досконалу демократiю.

2. Розглянувши основнi аспекти демократiї, можна чiтко побачити її недосконалiсть та визначити шляхи вирiшення цих недолiкiв.

Висновки

Підбиваючи підсумки роботи можна сказати, що демократія -- це політична організація влади народу, при якій забезпечується:

- рівна участь усіх і кожного в управлінні державними і суспільними справами;

- виборність основних органів держави і законність у функціонуванні всіх суб'єктів політичної системи суспільства;

- забезпечення прав і свобод людини і меншості відповідно до міжнародних стандартів.

Демократія існує в різних значеннях:

* як форма держави;

* як політичний режим;

* як принцип організації та діяльності державних органів і громадських організацій.

Коли про державу кажуть, що вона -- демократична, то мають на увазі наявність усіх цих значень.

Існують дві форми демократії:

- пряма -- представницька демократія;

- непряма -- безпосередня демократія.

Пряма -- форма народовладдя, при якій влада здійснюється через виявлення волі представників народу у виборних органах (парламенти, органи місцевого самоврядування).

Непряма -- форма народовладдя, при якій влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі народу чи певних соціальних груп (референдум, вибори).

Уперше демократія затвердилася в древніх Афінах у V столітті до н.е. Саме вони послужили прикладом для інших міст Древньої Греції. Громадяни Афін почувались вільними, тому що могли безпосередньо впливати на внутрішню і зовнішню політику свого міста-держави.

Інший класичний приклад демократії - республіка Древнього Риму. З 510 р. до н.е. у Римі була встановлена республіка. З тих пір Римом і його провінціями керували виборні і щорічно змінювані консули, претори, народні трибуни і квестори. На відміну від давньогрецьких міст-держав, у Древньому Римі була представницька демократія, при якій громадяни обирали в органи влади людей, що представляють їхні інтереси.

Можна побачити, що з встановленням демократичного режиму влада в державі переходила до рук простого народу, який міг обиратись до органів державної влади.

Сучасна демократія від античної суттєво не відрізняється, хоча під час свого розвитку виробила принципи з якими існує в наш час.

Основні принципи сучасної ліберальної демократії:

1. Народне представництво (парламентаризм), яке здійснюється з допомогою виборів, поділ влади та зумовлена ним дія системи стримувань і противаг між окремими гілками влади;

2. Верховенство права (будь-який закон повинен мати правовий характер, тобто бути формальним вираженням свободи і рівності людей) та верховенство закону (діяльність держави здійснюється строго на підставі й у межах закону, у суспільних стосунках панує не чиясь суб'єктивна воля, а закон) та ін.

Отже, що б не було суттєвих недоліків у демократії її можна було б назвати ідеальною політичною організацією влади народу.

Список використаних джерел

1. Мудрак І. Д. Історія держави і права зарубіжних країн: Курс лекцій. Ч. І. / Акад. держ. податкової служби України. - Ірпінь, 2002. - 137 с.

2. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те. доп. - К.: Атіка. 2004. - 616 с.

3. Левченко К. Б. Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку: Монографія. - Харків: Вид-во НУВС, 2001. - 360 с.

4. Самолюк В., Філіп'єв А., Мартинюк Р. Основи правознавства: Навчальний посібник. - Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2006. - 253с.

5. М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. Загальна теорія держави і права: Підручник. - К.: Кондор, 2006. - 477 с.

6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. -- Харків: Консум, 2001. - 656 с.

7. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В.Цвік, В.Д.Ткаченко, Л.Л.Богачова та ін.; За ред. М.В.Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина. - Харків: Право, 2002. - 432 с.

8. Україна. Закони. Конституцiя України. Закон України “Про Державний Гiмн України” - К.: Видавничий дiм “Скiф”, 2009. - 48с.

9. Політологія (теорія та історія політичної науки) / Шляхтун П.П. К.: Либідь, 2002.- 576 c.

10. Теорiя держави i права: Навч. Посiб. / А.М. Колодiй, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. - К.: Юрiнком Iнтер, 2002. - 368 с. - Бiблiогр.: С. - 358 - 364.

11. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96%D1%8F

12. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D1%8E%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC

13. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B8

14. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BC

15. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B8#.D0.92.D0.B8.D0.B1.D0.BE.D1.80.D1.87.D1.96_.D0.BF.D1.80.D0.B0.D0.B2.D0.B0_.D0.B3.D1.80.D0.BE.D0.BC.D0.B0.D0.B4.D1.8F.D0.BDї

16. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96%D1%8F

17. Политология: Учеб. пособие для вузов / Сост. и ред. Н.Сазонова. - Х.: Фолио, 2001. - 831 с.

18. Пугачёв В.П. Политология: Справочник студента. - М.: ООО “Издат. АСТ”; Филологическое общество “СЛОВО”, 2001. - 576 с.

19. Токвиль А. Демократия в Америке. - М.: Весь Мир, 2000. - 559 с.