Імідж політика як маніпулятивна технологія

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чорноморський державний гуманітарний університет ім. П.Могили

Кафедра політичних наук

Реферат на тему :

Імідж політика як маніпулятивна технологія

Піготувала: студентка 332гр

Табачна Аліна

Перевірила : викладач

Простова О.І

Миколаїв 2009

План

Вступ

1. Природа іміджу

1.1 Складові іміджу

1.2 Види іміджу

2. Створення іміджу

2.1 Загальні установки

2.2 Робота іміджмейкерів

3. Основні фактори формування іміджу політика

4. Бачення українського іміджу

Висновки

Використана література:

Вступ

Дуже часто послідовники політика мають справу не зі своїми особистими і безпосередніми враженнями від лідера, його діяльності і його життя, а з розповіддю про лідера, з повідомленням, що підготовленим спеціально для сприйняття іншими особами, містить певну точку зору і складеним з метою вплинути на отримувача цього повідомлення. Це повідомлення може складатися із слів, демонстрації самого лідера або його вчинків, політичних символів і так далі Сам же образ лідера формується в результаті Сам же образ лідера формується в результаті комунікації між політиком і аудиторією.Як „посередники” між лідером і його симпатиками можуть використовуватися політичні технології, зокрема політична реклама, створення певного іміджу лідера.

Політичні технології особливо активно застосовуються для пропаганди ідей лідера, його особи під час виборчих кампаній. Відтак метою реферату є висвітлення окремих психологічних чинників формування іміджу політичного лідера, а саме - використання в іміджевих стратегіях ідеального образу політика, що живе в масовій свідомості. Політичний імідж сприймається як цілеспрямовано сформований образ політика, покликаний емоційно, психологічно впливати на певну соціальну спільноту. Це не просто психічний образ свідомості як відображення реальності. Це спеціально змодельоване цілеспрямоване відображення, тобто відображення образу, уже створеного професіоналами, так званими іміджмейкерами, на основі певної реальності . Оскільки імідж тиражується засобами масової комунікації, то його можна розглядати як комунікативне явище. Основна комунікативна функція іміджу - полегшити аудиторії сприйняття інформації про політика, проектуючи на неї ті його характеристики, що вважаються найкращими в конкретному електоральному середовищі, та підготувати грунт для формування установки вибору саме цього кандидата .

Актуальність : данна тема дослідження є досить актуальною та ,на мій погляд,цікавою так як сьогодні в сучасному суспільстві досить поширені питання PR-технологій,маніпуляцій та всього ,що з цим пов'язано.Також,не обходяться ці питання і такою сферою життєдіяльності,як політика.Тому ,досить ікаво поєднати та дослідити ці галузі.

Об'єкт : імідж політика

Предмет: маніпулятивні технології в політиці

Гіпотеза: «якщо, імідж політичного лідера відповідає всім розробленим технологіям, то він маніпулює електоратом?»

Мета: Дослідити головні взаємозв'язки між іміджу політика з маніпулятивними технологіями,а також прослідкувати вплив іміджу політика на вподобання електорату.

1. Природа іміджу

Поняття «імідж» походить від латинського imago, пов'язаного з латинським словом imitari, що означає «імітувати». А згідно тлумачному словнику Вебстера, імідж - це штучна імітація або підношення зовнішньої форми якого-небудь об'єкту або особи. Він є уявним уявленням про людину, товар або інститут, що цілеспрямовано формується в масовій свідомості з допомогою PR, реклами або пропаганди. Імідж можна напрямлено формувати, уточнювати або переробляти з допомогою модифікації діяльності, вчинків і заяв соціального суб'єкта.

Щодо природи іміджу, то російський політолог Д. Ольшанський, описуючи цей феномен як, у першу чергу, форму політичної комунікації, вважає, що його можна розглядати не лише в якості стереотипу, але і як міф, близький до інформаційного повідомлення [7, с. 553]. Вибудовування сучасних політичних міфів, у тому числі й іміджів політичних діячів, - це застосування політичної реклами та PR-технологій. Це може бути міф президента (моделюється як всезнаючий, здатний покарати будь-якого недолугого начальника), боса ( „рідний батько”, без якого все пропаде), партії (єдина рятувальниця країни) тощо. Ці міфи - складові іміджів. На міфологічній основі надбудовується решта складових іміджу - інформаційна, емоційна, та стереотипу, то він відображає ключові позиції, на які безпомилково реагує масова свідомість. Це спроба перевести масову свідомість на автоматичні реакції. Враховуючи таке психологічне підгрунтя феномена, Г. Почепцов [9, с. 47 - 48] виокремив три функції іміджу:

1) ідентифікації (імідж - це стереотип, тому можна миттєво співвіднести його з конкретною особою, адже він задає уже апробовані шляхи ідентифікації. Об'єкт стає безпечним, таким, що легко впізнається);

2) ідеалізації: імідж намагається бажане видати за дійсне, причому в обох випадках виконує ще й третю функцію -

3) протиставлення, оскільки будується системно, виходячи з уже існуючих іміджів (будь-яка характеристика стає яскравішою у порівнянні з протилежною).

Г. Почепцов наголошує, що не слід трактувати функцію ідеалізації як спрямовану на обман. Адже коли лідер прагне пристосуватися до очікувань електорату, то таку адаптацію варто оцінювати позитивно. На нашу думку, це зауваження слушне. Хоч у політичній і психологічній науці поняття „імідж” трактується переважно як маніпулятивний образ, не можна забувати, що побудова успішного іміджу полягає здебільш не в приписуванні лідерові неіснуючих характеристик і створенні хибного, нереального образу, а в розвиткові його реальних особливостей і позитивних якостей, очікуваних масами.

1.1 Складові іміджу

Щодо структури політичного іміджу, то тут можна виокремити три головні складові:

1) персональні характеристики лідера (фізичні, психофізіологічні особливості, характер, тип особистості, індивідуальний стиль прийняття рішень тощо); очевидно, що персональні характеристики різні у різних лідерів та мало піддаються змінам. Однак завдяки тому, що спілкування лідера з симпатиками опосередковується ЗМІ, небажані персональні риси можуть і не впасти їм в око;

2) соціальні характеристики, під якими розуміємо статус лідера, не тільки пов'язаний з його офіційною позицією, а й з походженням, статками тощо; до соціальних характеристик відносимо також зв'язки лідера з соціальними групами, чиї інтереси він репрезентує та чиєю підтримкою користується, а навіть з опонентами; соціальна приналежність визначає норми і цінності, яких дотримується лідер;

3) символічне навантаження: лідери стають символами певних ідеологій, певного політичного напрямку [3, с. 118].

Другорядні складові іміджу політика:

1. Фундаментальною властивістю іміджу є його доцільність. У іміджі немає чогось вдалого або невдалого самого по собі. У іміджі вдале те, що доцільно - забезпечує просування до мети.

2. Проектна іміджу.

Економічна доцільність іміджу.

Планіруємость, організуємость, руководімость, контрольованість -це відповідність іміджу критеріям практичного менеджменту.

Надійність іміджу - показує, чи виконає він своє призначення з ризиком, що владнує політика.

Соціально-культурна доцільність іміджу - чи не протирічить він глибоким традиціям суспільства.

Впізнанність іміджу - чи зв'язується кожне повідомлення з лідером в свідомості громадськості.

3. Віддзеркалення потреб громадськості в іміджі. Чи виражає імідж загальні, явні і приховані потреби цільової аудиторії.

4. Довіра до іміджу. Чи володіє він задушевністю, настільки привабливою для громадськості, чи може вона домислити які-небудь деталі, або імідж директивно сам все говорить за себе і стає очевидною його маніпулятівностю.

Російський центр політичного консультування „Нікколо М” виокремив в образі лідера, з точки зору російських виборців, три аспекти головних характеристик: портретний, професійний і соціальний [3, с. 218 - 219]. В „портретному” аспекті виборців цікавлять такі якості (за зменшенням значущості), як чесність, порядність, освіченість, доброта (людяність), обов'язковість, рішучість, розум, безкорисливість, енергійність, молодість, наполегливість, здатність вести за собою, принциповість, відкритість. У професійному аспекті значущими є компетентність, діловитість, працездатність. В соціальному аспекті - турбота про людей.

Основний перелік рис, що визнаються необхідними для сучасного західного політичного лідера:

1) перш за все, лідер повинен конструюватись як особа діяльна, активна; нерішучість губить політика;

2) перебирання на себе відповідальності за події, що відбуваються в суспільстві (це має важливий психологічний зміст, оскільки реально лідера не звинувачують за якісь прорахунки);

3) новаторські дії в подоланні перешкод (однак в розумних межах);

4) риси „переможця”, впевненість;

5) здатність досягати успіху (перевагу на виборах мають люди, що вже досягли успіху, і не лише в політиці);

6) одночасне володіння як „батьківським” стилем політики (агресивність, хоробрість), що застосовується переважно до ворогів, так і „материнським” (опіка і любов), що проявляється в стосунках з прихильниками [3, с. 122 - 129].

Однак слід зауважити, що на український грунт західний досвід не можна автоматично переносити. Немало наших політиків зазнавали поразки саме тому, що користувалися напрацюваннями західних іміджмейкерів.

Імідж політика завжди суперечливий, бо, з одного боку, політик повинен бути таким, як і його виборці (бути одним із них). З іншого боку, виборці обирають лідера, бо за певними параметрами він має відрізнятися від загалу.

1.2 Види іміджу

Імідж поділяється:

* Об'єктивний - реальне враження про кандидата

* Суб'єктивний - уявлення кандидата про саме собі

* Ідеальний - максимально ідеальний імідж кандидата для виборця

* Модельований - те, що виходить з кандидата після роботи з ним

команди професіоналів

Імідж складається з:

* Зовнішність (зростання, вест, тип, статура, чарівливість, краса і так далі)

* Біографія

* Манера поведінки і спілкування, уміння говорити

* Моральні і ділові якості (парність, порядність професіоналізм)

* Політична приналежність

2. Створення іміджу

Головна стратегія під час створення іміджу - правильно визначити вимоги і побажання публіки відносно того лідера, який їй потрібен. Побудова вдалого іміджу (образу) будь-якого політичного лідера головним чином залежить від наступних умов. Від знання і розуміння настроїв, вимог і установок своїх майбутніх чи теперішніх послідовників і вміння показати, що Ви - саме той, хто повністю відповідає вимогам публіки.

2.1 Загальні установки

Одна з найбільш дієвих стратегій для завоювання довіри політиком публіки - показати, що у Вас однакові з ними турботи і проблеми, що “Ви - “один з них”. Стратегія “я - один з вас” дозволяє лідеру досягти відчуття близькості і любові народу. Як було помічено, люди люблять тих, хто схожий на них. Це було підтверджено як психологічними експериментами, так і всім процесом політичної практики. Проте в даному випадку не слід забувати, що політик повинен виглядати, передусім, Лідером, а потім вже “своїм чоловіком”. Простота і скромність лише тоді викликають повагу, коли кожному зрозуміло, що їх демонструє велика людина. У зворотньому випадку виникає непорозуміння, чому лідером став той, хто не володіє жодними особливими достоїнствами. Межа між простотою і величчю дуже тонка і вимагає значної роботи інтуїції.

Надмірна оригінальність в сфері політики при визначенні програм, побудові іміджу політичного лідера є неприпустимою, вона лише відштовхне від вас більшу частину людей. Щоб перемогти, кандидату корисно користуватися однією з головних заповідей маркетингу: “Конкурентноспроможний товар повинен бути таким же, як усі, тільки трішки краще”.

Побудова іміджу популярного лідера вимагає не лише врахування вимоги моменту і дій по ситуації. Ви завжди повинні демонструвати певні риси і якості характеру, які у свідомості потенційних виборців однозначно пов'язані з “лідерськими” рисами. Не завжди важливо володіти цими рисами насправді, але завжди важливо виглядати таким, що володіє ними. Так, лідер повинен виглядати діяльним, рішучим, справедливим і турботливим до тих, хто визнає його лідерство, безжальним до ворогів, долаючим всі перешкоди, виглядати переможцем у будь-якій ситуації і завжди відчувати себе правим. Більшість цих рис і якостей успішно можна сконструювати за допомогою слів.

На початку конструювання іміджу головним є те, щоб Вас помітили і запам'ятали. Щоб Вас запам'ятали, необхідно створити міцну асоціацію між своїм політичним ім'ям і легко впізнаним політичним ярликом, важливою для публіки в даний момент ідеєю, достатньо чітко оголосити себе захисником певного напрямку. Чим міцніше будуть асоціації, тим легше буде Вас впізнати і запам'ятати. Значення пов'язаних з іменем політика ярликів може змінюватись в залежності від ситуації, проте сам ярлик повинен залишатися достатньо постійним.

Якщо Ви є відомим політиком, то радикально змінити свій імідж буде досить проблематично. Проте для його можливої корекції в сторону більшої ефективності нині необхідно сформувати нові асоціації між уже відомими і закріпленими у свідомості публіки рисами іміджу та новими завданнями.

2.2 Робота іміджмейкерів

Мета іміджмейкера - не переконувати аудиторію, що лідер володіє зовсім іншими якостями, не тими, які йому до сих пір приписували, а довести, що саме риси та якості політика більше всього відповідають вимогам моменту. При цьому, необхідно так змалювати для виборців політичну ситуацію що склалась, щоб стала очевидною необхідність такого лідера як Ви.

Змінюючи імідж лідера, команді професіоналів необхідно:

* Підкреслити риси, які є найбільш привабливими для публіки;

* Уникати нагадувань про непривабливі риси лідера чи вказувати їх мимохідь;

* Координувати інформацію, що надходить таким чином, щоб посилювати найбільш важливі риси кандидата;

* Намагатися настільки, наскільки можливо, покращити ставлення публіки до кандидату по кожному перерахованому пункту.

При корекції іміджу корисним вбачається оголошення “монополії” на певну визначену політичну ідею чи ярлик. Як правило, у суспільстві в кожний конкретний момент існує обмежена кількість таких ідеологічних ярликів, які підтримуються публікою і вважаються правильними. Вони часто існують у вигляді пар з протилежними, “неправильними” ярликами. Оскільки такі політичні терміни і ярликі подвійні і не мають фіксованих значень, політики постійно намагаються завантажити їх політичним змістом. Яскравим прикладом подібної пари ярликів є “Росія-ЄС”.

Доцільним є прив'язка одного чи групи політичних ярликів до ідей, що підтримуються у суспільстві. Довести “своє” право на обрану ідею і показати необгрунтованість претензій суперників на неї можна за допомогою використання різної символіки і атрибутів ідеї, присвоєнням політичної історії партії, яка колись представила цю ідею тощо.

Яскравість іміджу може бути досягнена також на базі демонстрації відмінного оригінального стилю даного політика. Важливо продемонструвати відмінність у стилі лідерства. Наприклад, можна публічно показати відмінності в строках, способах і засобах вирішення проблем, і таким чином підкреслити свою оригінальність на тлі суперників. Втім, демонструючи свіою відмінність від інших, в політиці важливо витримати міру. Занадто сильна оригінальність кандидата може відштовхнути від нього потенційних виборців.

Ще одним ходом по отриманню додаткових симпатій зі сторони виборців може бути оголошення себе “новатором” - презентація власної нової програми дій. Але треба бути обережним і відчувати чи готові виборці до запропонованої нової програми чи ні. Загалом, виборці, як правило, схильні підтримувати політиків, які пропонують все нове. Для певної категорії людей, новий альтернативний лідер означає можливість змін на краще. Як видно з соціологічних досліджень, в громадян України нині має місце велике очікування змін на краще, тому можна використати цей момент.

Ще один важлива загальна рекомендація - чим вище оцінює себе політик, тим вище уявлення про нього в оточуючих і тим більше у нього можливостей на лідерство. Чим сильніше політик фізично, тим більше в нього шансів на успіх, тим більше в нього однодумців (в даному контексті загадаємо порівняння: Янукович - Ющенко, яке було не на користь останнього).

3. Основні фактори формування іміджу політика

На основі аналізу літератури та досвіду проведення передвиборчих кампаній, у формуванні іміджу реального політика можна виокремити три основні фактори - особливості об'єкту сприйняття особистості політика; форми транслювання інформації про політика; особливості суб'єкта сприйняття. Науковці розглядають імідж як складний соціально-психологічний феномен - взаємодію реальних особистісних якостей кандидата, політичної реклами і особливостей сприйняття виборців.

Механізми формування іміджу політика у виборців схожі з механізмами міжособистісного сприйняття. Перший фактор формування реального іміджу створюють особистість політика і його діяльність. До блоку «особистість політика» відносять такі складові, як його зовнішні дані (привабливість, вік і здоров'я, манера одягатися, жести та міміка); наявність чи відсутність харизми; темперамент; характер; здібності; а також особливості мотиваційної сфери (мотиви участі в політичній діяльності). Другою важливою складовою даного фактору є політична позиція в цілому (приналежність до тієї чи іншої партії, руху), передвиборча програма та діяльність політика. Але вони цінні не стільки самі по собі (політична позиція як така не дуже важлива, і передвиборчі програми мало хто читає), а як демонстрація професійних та особистісних якостей - економічно грамотний, розумний, тримає слово і т. д. Звичайно, для політика надзвичайно важливо демонструвати розум, компетентність і професіоналізм, моральні якості, разом з тим не можна недооцінювати значення зовнішніх факторів. Дві третіх виборців стверджують, що для них важливо, як кандидат виглядає і як говорить. Привабливість, приємна зовнішність кандидата можуть стати для когось вирішальним аргументом для голосування. Партії та кандидати часто пропонують схожі програми, тому у свідомості людей формується не стільки образ ідей, скільки образ конкретних особистостей.

У вітчизняній політичній культурі особистості лідера традиційно відводиться центральне місце, політичний вибір багато в чому персоніфікований. Приймаючи електоральне рішення, виборець найчастіше орієнтується не на програми, а на особистісні якості кандидата. Іншими словами, щоб претендувати на перемогу, політик повинен демонструвати якості, які відповідають - в очах масового виборця - його політичним перевагам [15]. Про зовнішність, манери, ораторські здібності політика кожний виборець може судити сам, побувавши на зустрічах з кандидатом та на інших публічних заходах. Крім того, про програму та діяльність можна робити висновки зі слів кандидата (через звернення та виступи) і спостерігаючи зовнішню рекламу, читаючи листівки та буклети, які розповсюджують. Якщо використати термінологію Почепцова Г.Г., то це пряма іміджеформуюча інформація (та, котру людина отримує при безпосередньому контакті).

Безумовно, на електоральний вибір впливають і такі чинники: склад виборчого округу; рівень матеріальної забезпеченості більшості жителів. Наприклад, інтелігенцію привертають насамперед якості кандидата - рівень освіти, передвиборча програма; робітників - захист їхніх інтересів, соціальна приналежність кандидата. Для молоді цікаві біографічні дані. Для людей похилого віку дуже важлива партійна приналежність, а також проживання кандидата в одному з ними регіоні. Таким чином, створення іміджу націлюється на те, щоб виборці побачили в кандидаті ті якості, якими, напевне, хотіли б володіти самі. Стосовно формування іміджу (слід зауважити, що свідомість натовпу не може сприймати політику, не персоніфікуючи її: для нього значно важливішими є люди, ніж ідеї [15]. Однак спілкування з політиком дуже рідко буває безпосереднім, найчастіше виборцю транслюється образ політика ЗМІ. Це так звана непряма іміджеформуюча інформація (та, яку людина отримує «через треті руки»).

Образ політика як результат перцепції набагато в меншій мірі базується на чуттєвому сприйнятті чи безпосередньому контакті, ніж на отриманих від ЗМІ даних. Вони дають можливість передавати великі об'єми інформації на велику аудиторію і тим самим охоплювати не окремі групи людей, а саме маси. Особливе значення ЗМІ відіграють в сфері політичної соціалізації та орієнтації людини в політичному житті: весь спектр політичних партій та рухів може бути поданим індивіду тільки через ЗМІ. Однак ЗМІ часто пропонують вже готові образи лідерів чи партій, вносячи свої оцінки та судження. На відміну від інформації, яку можна отримати в міжособистісному спілкуванні, інформація в ЗМІ певним чином структурована. Це означає, що в тій чи іншій мірі ця інформація вже пройшла через відбір, класифікацію, категоризацію фактів та явищ суспільного життя. Людина отримує в результаті інтерпретацію інформації, готові образи політичних лідерів. Очевидно, що ЗМІ подають інформацію з позицій певних груп і у відповідності з їхніми інтересами, тобто є заангажованими. Тому необхідно відрізняти ЗМІ, які працюють у відповідності зі стратегією передвиборчої кампанії даного кандидата і незалежні чи вороже налаштовані ЗМІ.

Такими є на наш погляд, основні фактори формування реального іміджу політика, які здійснюють основний вплив на прийняття електорального рішення виборцями. У зв'язку з вищевикладеним, при формуванні іміджу політика виникає необхідність застосування диференційованого підходу до роботи з різними соціальними групами і верствами населення.

4. Бачення українського іміджу

Профіль українського лідера можна побачити в переліку характеристик, визнаних респондентами важливими: „чисті руки”, високі моральні якості, уважне ставлення до людей, організаційні здібності, патріотизм (державницька позиція), чіткі політичні орієнтації, багатий життєвий досвід [12, с. 12]. Цей перелік, до речі, перегукується з судженнями політолога С. Недбаєвського щодо аспектів побудови іміджу українського політичного лідера. На його думку, власне моральний аспект є вирішальним при розробці іміджевих сценаріїв в Україні [6, с. 1]. Проблеми моральності, внутрішньої етики людини є головними для української культури і ментальності. Зауважимо: проблема моральності поведінки влади традиційно перебуває на першому плані в країнах із складним соціально-економічним становищем. Медіавійни за голоси виборців у 2002 році були переважно боями за присвоєння етико-психологічного конструкту „моральний - аморальний”. У кращому становищі опинився той, хто зміг втримати за собою імідж „моральної політики” (зокрема, політичний блок „Наша Україна” - 27,87 % голосів виборців, Комуністична партія - 20,24 %).

Розглянемо окремі стереотипи, що склалися в свідомості українського народу і стали визначальними у формуванні моделі ідеального лідера. В українців побутує уявлення, що народ може бути щасливим лише за умови доброчинності правителя. Якщо західний громадянин вважає, що правильна побудова суспільства і досконалі закони самі по собі є вирішальним фактором правильної поведінки посадовців, то українець віддає перевагу моральності лідера, завдяки якій можна гідно вийти з безлічі пасток і випробувань владою.

Для українського громадянина існує певний перелік рис чи моральних орієнтирів, що мають бути у доброчесного лідера. На думку С. Недбаєвського, їх кілька [6, с. 2 - 3]. Незважаючи на те, що у владних структурах панує ідеологія наживи, такий моральний орієнтир, як скромність залишається надзвичайно дієвим. Несвідома установка людей на скромність виключає можливість серйозної популярності лідера, який відверто демонструє розкіш. Байдужість до почестей також вважається необхідною рисою образу лідера (несприйняття таких лідерів, як Л. Брежнєв та М. Горбачов, обумовлювалося їх схильністю піддаватися лестощам).

Такі іміджеві характеристики, як людяність, простота й доступність, залишаються дієвими на всьому просторі колишнього СРСР, особливо в слов'янських країнах. Йдеться про здатність лідера не ототожнювати себе із зовнішніми атрибутами влади, просто спілкуватися з людьми, уважно ставитися до них. У цьому контексті поціновується також однакова повага лідера до всіх громадян, незалежно від їх соціального статусу. В українській масовій свідомості живе уявлення про справедливого лідера, від міри доброчесності якого залежить справедливість чи несправедливість його ухвал.

Іншим важливим стереотипом українського менталітету стосовно моральності влади, поряд з образом доброчесного лідера, є ідея покликаного лідера.

Важкий контекст національної історичної пам'яті, разом з християнською релігійною тематикою, висунули на перший план у символічному ряді дієвих неусвідомлених образів українців образ лідера, здатного вивести країну на шлях загального щастя й добробуту. Тут лідер виступає як діяч, покликаний наслідувати місію Ісуса Христа. Представники влади, котрі не сприймаються як покликані, в кращому випадку вважаються людьми випадковими, котрі лиш пнуться до владного „корита”, а в гіршому - як узурпатори, що заважають покликаному виконати його місію.

С. Недбаєвський описує ознаки покликаного лідера, що існують у свідомості українців, а саме: енергійність, заряд життям (виражена харизма, що проявляється у внутрішній активності), поєднання імпульсивності зі стриманістю (така людина дивиться далеко вперед, однак робить за один раз не більше одного кроку), внутрішня логіка (лідер не потребує схвалення та великої кількості радників), „інстинкт” лідера (чуття, котре дозволяє безпомилково орієнтуватись у політичному просторі, обираючи правильні засоби для реалізації своєї політики і приймаючи єдино правильні рішення), безкомпромісність у всьому, що стосується суттєвих сторін його політичного життя (що ж до інших справ, то його політика є вмілим поєднанням гнучкості і незалежності), повнота життя (ототожнює себе з своєю політичною діяльністю), діяльність, підпорядкована єдиній меті, котру він трактує як сенс життя (відмова від політичної місії рівнозначна втраті сенсу життя) тощо [6, с. 2].

Третьою дієвою етичною установкою, що має суттєве значеня для побудови ефективного іміджевого сценарію українського політичного лідера, є активна в підсвідомості мас тема жертовного лідера, для якого найголовніше в житті -інтереси країни, народ

Висновки

При формуванні ефективного іміджу політика необхідно враховувати моральні цінності народу, котрі складають основу його свідомості. Йдеться про риси лідера, які хоче бачити в них народ, та які дозволяють лідерові здійснювати свої функції, в тім числі й переконувати електорат у правильності обраного рішення. Важливість цього аспекту пов'язана ще й з тим, що в цілому світі значно зросла залежність лідера від населення. Лідер не має можливості реалізовувати свою політику, не спираючись на широку підтримку народу.

В демократичному суспільстві політики повинні постійно підтверджувати легітимність свого перебування на високих посадах. Інакше кажучи, їм постійно, або, принаймні, у передвиборчий період, доводиться переконувати громадськість у тому, що вони гідні її репрезентувати.

Іміджева політична кампанія будується з використанням набору традиційних прийомів. З одного боку, політик намагається стати одним із нас. З іншого -- він не може бути таким як ми, бо навіщо тоді його обирати. У нього мають бути харизматичні риси, він мусить активно демонструвати почуття агресивності, суперництва, його завжди мають супроводжувати різні помічники та охоронці, що додає значущості особі лідера. Що б там з ним не було, але в жодному разі глядачі не повинні помітити, що він хворий, погано себе почуває або є розгубленим чи схвильованим.

Довіра до політика виникає, на думку фахівців, коли іміджмейкерам пощастило створити його образ у координатах безпеки, кваліфікації та динамізму.

Безпека належить до загальних характеристик особливості політика, тобто його уміння справити (ясна річ, під керівництвом іміджмейкерів) враження людини доброї, дружньої, приємної, чесної, спокійної, терплячої, гостинної, комунікабельної тощо.

За параметром «кваліфікація» виборець виносить свій вердикт про компетентність та обізнаність у питаннях, котрі обговорюються і є дуже важливими для електорату.

Динамізм поєднує поняття енергійності, агресивності, активності, швидкості реакції тощо.

Єдиною метою іміджмейкерів є створення такого іміджу політика та його партії, який спонукає виборців піти на вибори та проголосувати за них. Відтак під час проведення передвиборчої рекламної кампанії необхідно постійно контролювати і за необхідності негайно коригувати її хід у бажаному напрямку.

Імідж політика -- це спеціально сформований образ в очах різних соціальних груп. Він виникає не спонтанно, а завдяки цілеспрямованим зусиллям, як самого політика, так і його PR-команди. Але інколи він виникає і всупереч їх волі і бажанням як результат діяльності інших політиків за допомогою різних засобів і перш за все засобів масової інформації.

Підвищена увага до іміджу кандидатів в збиток власне політичним дискусіям стало характерною рисою сучасного електорального процесу.

Використана література:

1. Голдмен С. Как создается имидж в американской политике // США: ЭПИ. - 1990. - № 10

2. Гуцал А. Ф., Недбаєвський С. Л. Політичний лідер в історичному інтер'єрі // Internet: www. niurr. gov. ua /uhr/ publishing / panorama 1~ 2_99 /me_1 gu/ htm

3. Имидж лидера. Психологическое пособие для политиков / Под. ред. Е. В. Егоровой-Гантман.- М.; Об-во „Знание” России, 1994.

4. Королько В. Г. Основы паблик рилейшнз. М.: „Рефл-бук”, Киев: „Ваклер”, 2002.

5. Матвеев Р. Ф. Теоретическая и прикладная политология. М., 1994.

6. Недбаєвський C. Л. Этико-психологические аспекты построения имиджа украинского лидера // htpp://www. Manipulation/com/ua/konf_1_19_1.htm

7. Ольшанский Д. В. Основы политической психологии. - Екатеринбург: Деловая книга, 2001.

8. Політична еліта і демократична процедура // Нова політика. - 2001. - №6.

9. Почепцов Г. Г. Коммуникативные технологии двадцатого века.- М.: „Рефл-бук”, К.: „Ваклер”, 2000.

10. Президенти в асортименті // Галицькі контракти - липень 1999. - №29.

11. Супрун А., Янова Н. Политический маркетинг: новый взгляд на рейтинг // Социологические исследования. - 2000. - № 2.

12. Сучасна політична ситуація в оцінці громадської думки. - Вип. 3. - Київ, 1997.

13. Томенко М. Особливості „новітніх” виборчих технологій та їх застосування в Україні //http: //www. vybory /com /ua /coments /5 summary /sem_el_tech. html

14. www.politik.org.ua

15. Фесун Г. С. «Основні фактори формування іміджу політика»

16. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Аспект пресс, 1996.