В умовах становлення ринкової економіки, коли держава вже не може директивними методами впливати на суб'єктів господарської діяльності, слід вжити заходи щодо оптимального впливу на процес суспільного відтворення (макроекономічні параметри, галузеві структури виробництва, ціни і грошово-фінансові потоки) для підтримки економічної безпеки України.

Задля прийняття державними органами обґрунтованих рішень необхідно проводити моніторинг індикаторів економічної безпеки, який передбачав би передусім фактичне відстеження, аналіз і прогнозування важливих економічних показників. Особливу увагу слід зосередити на таких загальних індикаторах економічної безпеки: валовий внутрішній продукт (ВВП), темп інфляції, дефіцит бюджету, рівень безробіття, економічне зростання, рівень та якість життя, енергетична залежність, інтегрованість у світову економіку, сальдо експорту-імпорту, стан демографічних процесів, державний внутрішній та зовнішній борги, діяльність "тіньової" економіки.

Важливе значення мають порогові значення індикаторів, вихід за межі яких веде до руйнівних тенденцій у сфері економіки.

4. Економічне становище України в контексті економічної безпеки

Основними причинами глибокої економічної кризи в Україні є відсутність моделі трансформації економіки на ринкових засадах, яка б відповідала специфіці нашого суспільства, а також відсутність надійної системи економічної безпеки, яка б сприяла створенню самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої економіки та забезпечила б її захист від зовнішніх і внутрішніх деструктивних впливів.

Досі не визначено систему індикаторів економічної безпеки та їх порогові значення, вихід за межі яких веде до руйнівних процесів в економіці. Відповідно не запроваджено і моніторинг стану економіки на підставі зазначених індикаторів. Не здійснюється моделювання ситуацій та вироблення механізмів попередження негативних явищ в економіці.

Негативно впливає на забезпечення економічної безпеки відсутність чітко встановлених "правил гри", тобто відповідної законодавчої бази ринкових перетворень. Відсутність правової системи ринкового регулювання сприяла криміналізації економіки та її переходу в "тінь".

Як свідчить практика, застосування (за рекомендаціями міжнародних фінансових організацій) моделі "шокової терапії" без урахування особливостей України, зокрема використання традиційних для розвиненої ринкової економіки монетарних механізмів, не могло не призвести до руйнації вітчизняної промисловості, шаленого зростання цін та інфляції, катастрофічного зниження добробуту населення, руйнування прошарку людей з середнім достатком, криміналізації суспільства, гіперзростання "тіньової" економіки.

Спроби досягнення в Україні фінансової стабілізації та придушення інфляції суто монетарними засобами призводять до формування особливого типу боргової економіки, коли всі заборгували всім, а всі разом заборгували міжнародним фінансовим організаціям та окремим країнам.

Негативні наслідки "шокової терапії" є не лише результатом несумісності монетарної теорії з реаліями вітчизняної економіки, але й невизначеності самої економічної політики в Україні. Звичайно, було б не зовсім правильно стверджувати, що в Україні жорстко дотримуються лише монетаристських підходів, на яких грунтується згадана модель, бо в цьому разі в економіці вже давно настав би повний колапс. Але оскільки частково зберігається державне регулювання, субсидії тощо, то спад виробництва останнім часом вдалося дещо стримати. Однак поки що відсутня така модель економічних реформ, яка б ураховувала національні особливості, наявний економічний потенціал, відповідала б національним інтересам України та її ролі у світовому розподілі праці й отримала широку підтримку в суспільстві.

Якщо взяти такий важливий індикатор економічної безпеки, як валовий внутрішній продукт (ВВП), що яскраво характеризує ефективність економічної системи, то він становив у 1996 р. 42,2 % від рівня 1990 р. Зниження ВВП почалося в Україні з 1990 р. Так, у 1991 р. порівняно з попереднім роком ВВП скоротився на 8,7 %, в 1992 р. - на 9,9 %, в 1993 р. - на 14,2 %, в 1994 р. - на 22,9 %, в 1995 р. - на 12,2 % і в минулому році - на 10 %. Такий катастрофічний спад не спостерігався навіть за часів великої депресії 1929-1933 рр. у США. Однак тут слід зазначити, що статистичні дані України поки що не передбачають коригування ВВП та інших макропоказників з урахуванням "тіньової" економіки, що призводить до їх викривлення і хибного уявлення про справжній стан в економіці.

Порівняно з країнами СНД, де в 1996 р. обсяги ВВП знизилися в середньому на 6 %, в Україні, окрім Таджикистану (який фактично перебуває в стані війни), відбувся найбільший спад цього показника. Також в Україні спостерігається один з найбільших темпів спаду обсягів виробництва промислової продукції і товарів народного споживання. Зазначена ситуація негативно позначається на забезпеченні економічної безпеки України та зміцненні її міжнародного становища.

Частка проміжного споживання у валовому випуску товарів і послуг становила в 1996 р. 58,8 %, і хоча й відбулося незначне скорочення цього показника на 0,3 % порівняно з 1995 р., однак доволі високий його рівень протягом 1990-1996 рр. свідчить про вкрай недосконалу структуру виробництва, зростання цін на паливно-енергетичні ресурси, матеріали тощо.

Спостерігається таке негативне явище, як зниження питомої ваги нагромадження основного капіталу і збільшення частки приросту оборотних коштів. Це свідчить про скорочення інвестиційних можливостей держави та скрутне становище на підприємствах.

Зношеність основних фондів у багатьох галузях досягла критичного рівня і не компенсується новими капітальними вкладеннями, що призводить до технологічного відставання. Коефіцієнт вибуття основних фондів є дуже незначним і становить близько 2 %, оскільки середній строк служби основних фондів є занадто великим і набагато перевищує цей показник у розвинених країнах.

Протягом останніх років на тлі значного спаду виробництва сталися негативні структурні зміни. Якщо в 1990 р. частка базових галузей (електроенергетика, чорна металургія, паливна промисловість) становила близько 20 % промислового виробництва, що відповідає показникам розвинених країн, то вже в 1996 р. цей показник збільшився до 46,7 %, зокрема для підприємств чорної металургії - 21,9 %, паливної промисловості - 12,1 %, електроенергетичної - 12,7 %. У загальному обсязі промислового виробництва в 1996 р. порівняно з 1990 р. збільшилися частки таких галузей, як електроенергетика - майже в 4 рази, паливна промисловість -- у 3 рази та чорна металургія - у 2 рази. Водночас частка машинобудування зменшилася у 2 рази, а легкої промисловості - у 5 разів. Співвідношення між видобувними та переробними галузями становило відповідно 16 % і 69 %. Тобто відбувається руйнування тих галузей, заради розвитку яких великою мірою і повинні працювати електроенергетика, паливна промисловість, чорна металургія. Таким чином, в Україні зростає частка виробництва проміжної продукції.

Зростання питомої ваги найбільш енергомістких галузей, що виробляють проміжну продукцію, та істотне зменшення частки галузей, що виробляють кінцеву продукцію, свідчить про відсутність системного підходу до здійснення структурної перебудови економіки і створює значну загрозу економічній безпеці України. Усунення цих диспропорцій вимагає активної участі держави.

Енергоємність ВВП зросла за період з 1990 по 1996 рр. у 1,34 разу і становила 4221 тонну умовного палива на 1,0 млн. грн. ВВП. Рівень енергоспоживання на душу населення порівняно з показником ВВП на душу населення становив в Україні 4,7 одиниці, в той час коли у Франції - 0,18, Німеччині - 0,16.

Особливу загрозу економічній безпеці України становлять нині деградація промислового і науково-технічного потенціалів. За останні 5 років виробництво в цілому скоротилося більш ніж у два рази, а в окремих галузях - значно більше. Зокрема, обсяги промислового виробництва в 1996 р. зменшилися порівняно з попереднім роком на 5,1 %.

Майже у всіх галузях і регіонах України понад три чверті підприємств скоротили в 1996 р. порівняно з 1995 р. випуск промислової продукції, а кожне третє підприємство - більш як наполовину. Значний спад виробництва відбувся на підприємствах промисловості будівельних матеріалів (на 34,2 %), машинобудування та металообробки (на 26,6 %). Водночас слід відзначити, що відбувся приріст продукції в чорній і кольоровій металургії - відповідно на 11,9 % і 8 % і вперше з 1990 р. спостерігалося зростання виробництва кінцевих видів продукції чорної металургії.

Вкрай напруженою залишається ситуація в машинобудівному комплексі, де в 1996 р. скоротилося порівняно з 1995 р. виробництво 103 із 121 основних видів продукції. Протягом 1996 р. не зроблено жодного магістрального електровоза, випуск вантажних автомобілів зменшився на 69,6 %, легкових автомобілів - на 88,2 %, автобусів і тролейбусів - відповідно на 52,2 % і 59,4 %, а основних видів сільськогосподарської техніки - від 23,3 % до 97,1 %.

На тлі деградації власного виробництва сільськогосподарської техніки під іноземні кредити було закуплено значну кількість зарубіжної техніки, що прив'язує аграрний сектор до іноземного товаровиробника і нищить власне сільськогосподарське машинобудування.

Скороченням випуску продукції машинобудування скористалися іноземні фірми, які починають посідати чільне місце на українському ринку, закріплюючись на перспективу.

Причинами вкрай незадовільної роботи промисловості є низька конкурентоспроможність значної частини вітчизняної продукції, постійна нестача коштів, криза платежів, особливо заборгованість по зарплатні, низький рівень структурної перебудови, імпорт продукції, яка може вироблятися на підприємствах України, податковий тиск, низька продуктивність праці, безвідповідальність за виконання завдань з боку значної частини керівників підприємств, втрата керованості державним сектором економіки тощо.

Залишається низькою питома вага виробництв із замкненим циклом, що вкрай негативно позначається на забезпеченні економічної безпеки України.

Спостерігається значна затовареність на складах виробничої продукції, що пов'язано з труднощами її реалізації внаслідок низької конкурентоспроможності та низької платоспроможності споживачів. Так, на складах підприємств на кінець 1996 р. знаходився більш як дворічний випуск верстатів з ЧПУ, майже дворічний випуск великих електромашин, ковальсько-пресових машин і кранів мостових електричних.

Відбувся значний спад випуску продукції в галузях наукомісткого виробництва. Відсутність державної підтримки наукомістких, технологічно розвинених галузей сприяє завоюванню вітчизняного внутрішнього ринку іноземними конкурентами і негативно впливає на стан забезпечення економічної безпеки.

В 1996 р. із-за нестабільності фінансового стану промислових підприємств спостерігався подальший спад науково-технічної та інноваційної діяльності. Так, понад 80 % підприємств не виконували роботи, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва та продукції, лише 2 із 100 обстежених підприємств займалися комплексною механізацією та автоматизацією виробничих процесів, тільки кожне п'ятнадцяте підприємство впроваджувало прогресивні технологічні процеси.

Особливо слід наголосити на необхідності збереження й ефективного використання наукового потенціалу, зосередженого в оборонно-промисловому комплексі.

Натомість в Україні оборонний потенціал з кожним роком зменшується. Практично майже не фінансуються науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Надзвичайно мізерні кошти виділяються на закупівлю сучасної військової техніки та озброєнь. Україна витрачає нині на оборону близько 3,5 % від загальної суми витрат державного бюджету і спостерігається тенденція до зменшення цього показника.

Відзначається нестабільністю ситуація в паливно-енергетичному комплексі, що негативно впливає на забезпечення енергетичної безпеки України. Незважаючи на те, що в 1996 р. порівняно 1995 р. одержано незначний приріст видобутку нафти (0,2 %) і газу (1,4 %), в цілому видобуток первинних енергоносіїв у перерахунку на умовне паливо скоротився на 10,8 %. Зменшилося також у 1996 р. виробництво електроенергії тепловими і гідроелектростанціями відповідно на 16,8 % і 13,0 %. Водночас зросло на 12,8 % виробництво електроенергії на атомних електростанціях, питома вага якої у загальному обсязі електроенергії склала 44 % проти 37 % у 1995 р.

Нафтопереробні підприємства в 1996 р. переробили лише 13,5 млн тонн нафти, що на 20,1 % менше, ніж у 1995 р. У глибокій кризі опинилася також вугільна промисловість, де допущено зниження видобутку вугілля на 16 %.

Таким чином, ситуація, що склалась у паливно-енергетичному комплексі не сприяє зменшенню енергетичної залежності України і негативно впливає на забезпечення економічної безпеки. Використання Росією свого монопольного становища у сфері поставок в Україну енергоносіїв як важеля впливу на Україну вимагає вжиття адекватних заходів. Однак досі залишаються не укладеними угоди щодо поставок в Україну нафти з джерел, альтернативних російським.

Слід зазначити, що Україна є найбільшим у світі імпортером природного газу, посідає третє місце за обсягом його використання і перше місце за споживанням на душу населення. Гіпертрофована структура споживання паливно-енергетичних ресурсів із завищеною часткою газу та величезною марнотратністю в цій сфері негативно впливає на забезпечення енергетичної безпеки України. Однак, незважаючи на загрозливий стан вітчизняного паливно-енергетичного комплексу, наукова думка в Україні недостатньо зосереджена на розробці актуальних питань енергетичної безпеки.

Якщо ще не так давно Україна була експортером електроенергії, то нині змушена навіть частково імпортувати її з Росії для забезпечення стабільності частоти в українській енергосистемі. Через занижену частоту в українській енергосистемі колишні країни-імпортери Східної Європи прийняли рішення про підключення їх до енергосистеми Західної Європи, що загрожує Україні втратити традиційний ринок експорту електроенергії. Збільшення виробництва електроенергії і доведення до необхідного рівня частоти в українській енергосистемі дало б можливість забезпечити її паралельну роботу із енергосистемою східноєвропейських країн, сприяло б стабільному експорту української електроенергії та транзиту російської електроенергії, а також збільшенню валютних надходжень до Державного бюджету України. Нині ж криза платежів паралізує роботу енергетичної галузі, в практику ввійшло відключення від електроенергії цілих регіонів, що негативно впливає на роботу і завдає значних збитків сільському господарству, промисловим підприємствам, установам освіти, культури, медицини та покриває безпросвітнім мороком міста і села України, посилюючи й без того напружену соціальну ситуацію в суспільстві.

Значно впливає на економічну безпеку України негативний стан у сільському господарстві. У 1996 р. валова продукція сільського господарства зменшилася порівняно з 1995 р. на 9,0 %. Це значно більше середньорічного темпу зниження виробництва сільськогосподарської продукції, який за 1991-1995 рр. становив 5,4 %.

У 1996 р. в Україні одержано 24,5 млн тонн зерна, що на 9,4 млн тонн менше відповідного періоду 1995 р., а урожайність зернових культур становить 19,6 центнера з гектара. Зібраний у 1996 р. врожай зернових культур є навіть дещо менший відповідного врожаю в Україні в передвоєнний 1940 р. (без урахування Закарпатської області) і найнижчий за останні 32 роки.

Негативно впливає на забезпечення економічної безпеки хибна практика несвоєчасного прийняття Державного бюджету України. Бюджетна політика недостатньо враховує національні інтереси, стратегію економічного розвитку держави. Нераціонально використовуються кошти Державного і місцевих бюджетів. Спостерігається зростання контролю над бюджетом і в цілому фінансовою політикою в Україні з боку міжнародних фінансових організацій.

Складною залишається ситуація із забезпеченням зовнішньоекономічної безпеки України. В 1996 р. обсяг зовнішньої торгівлі товарами становив 32,3 млрд дол. США і збільшився порівняно з попереднім роком на 14,5 %. Однак, якщо експорт збільшився на 10,5 % і досягнув 14,1 млрд дол. США, то імпорт - на 17,9 % і досягнув 18,2 млрд дол. США. Коефіцієнт покриття імпорту експортом склав 0,95.

Обсяг торгівлі з країнами СНД і Балтії становив 19,9 млрд дол. США, в тому числі експорт - 7,6 млрд, імпорт - 12,3 млрд дол. США. Негативне сальдо - 4,7 млрд дол. США склалося за рахунок торгівлі з Російською Федерацією - 3,3 млрд дол. США і Туркменистаном - 1,3 млрд дол. США. Водночас з країнами так званого далекого зарубіжжя склалося позитивне сальдо - 0,5 млрд дол. США.

Найбільший обсяг зовнішньої торгівлі України припадає на Російську Федерацію. Зокрема, експортні поставки склали 38,7 %, а імпортні надходження - 48 % від їх загального обсягу. Така одновекторність географічного спрямування величезних обсягів зовнішньоторговельного обороту України не сприяє забезпеченню її економічної безпеки.

Як і в попередні роки товарна структура експорту формувалася за рахунок поставок чорних металів та виробів з них (30 %), продукції хімічної промисловості (12 %), харчової промисловості (10 %), мінеральних продуктів (9 %). Таким чином, існуюча структура експорту негативно впливає на структурну перебудову економіки, поглиблює її технологічне відставання і сприяє деіндустріалізації держави та перетворенню її на сировинний придаток розвинутих країн.

Мінеральне паливо, нафта і нафтопродукти та газ, тобто продукти критичного імпорту, які надходять переважно з Російської Федерації, складають 50,3 % від загального імпорту товарів. Така ситуація негативно позначається на забезпеченні енергетичної безпеки України.

Обсяг обороту послуг становив 5,5 млрд дол. США або 14,6 % від загального обсягу зовнішньої торгівлі України в 1996 р. (в 1995 р. відповідно 3,2 млрд дол. США, або 10,2 %). Найбільша частка в загальному обороті послуг припадає знову ж таки на Російську Федерацію (66 %).

Викликає занепокоєння подальше зниження життєвого рівня населення, що також негативно впливає на стан забезпечення економічної безпеки. Внаслідок перевищення темпів інфляції над зростанням заробітної платні, реальна заробітна платня зменшилася за 1996 р. на 13,8 %. Реальні грошові доходи населення знизилися за період з 1991 по 1996 рр. майже у 5 разів.

Значно зросла загроза економічній безпеці із-за посилення диференціації доходів найбагатших і найбідніших верств населення, що не йде в жодне порівняння з ситуацією в розвинених країнах. Замість того, щоб урахувати при здійсненні соціальної політики кращий світовий досвід, коли під час трансформації економіки тягар реформ більш-менш рівномірно розподіляється між усіма прошарками населення, що сприяє консолідації нації і успіхові реформ, в Україні пішли хибним шляхом перерозподілу національного багатства на користь незначного прошарку так званих "нових українців". Отже, бідність в Україні стає реальною загрозою її національній безпеці.

Спостерігається швидке зростання чисельності незайнятого населення. Згідно з офіційними даними в 1996 р. число безробітних збільшилося порівняно з попереднім роком у 2,8 разу і станом на 1.01.1997 р. досягнуло 351,1 тис. чоловік або 1,3 % працездатного населення. Однак, насправді масштаби безробіття значно більші. Лише протягом січня-вересня 1996 р. близько 3,5 млн працівників було відправлено у безоплатну відпустку без збереження заробітної плати, а більше мільйона було зайнято неповний робочий день (тиждень).

Загрозливих масштабів набула злочинність у сфері економіки. З виявлених у 1996 р. 61 тис. економічних злочинів 18,6 тис. припадає на розкрадання державного і колективного майна, 3,9 тис. - у фінансово-кредитній системі, 859 - у зовнішньоекономічній діяльності, 1,9 тис. - фактів хабарництва. На 48,7 % порівняно з 1995 р. зросло виготовлення та збут підроблених грошей чи цінних паперів. Їх число досягнуло 2,8 тис. випадків.

Часто з порушенням законодавства здійснюється приватизація майна, що завдає державі значних збитків. Держава віддала на відкуп комерційним структурам, до того ж із значною часткою іноземного капіталу, ринок енергоносіїв, який вони монополізували і криміналізували.

В збереженні існуючої економічної ситуації України об'єктивно зацікавлена та частина бізнесу та регіонально-кланових угруповань, які будують своє благополуччя на аномаліях української економіки і панічно бояться її нормалізації, оскільки це покладе край пограбуванню ними національних багатств України.

Висновок