Політична наука і освіта в сучасній Україні

13

Реферат на тему

Політична наука

і освіта в сучасній Україні

ПЛАН

1. Утвердження політології як науки і засобу сприяння процесові реформування українського суспільства

2. Проблеми розвитку політології як навчальної дисципліни у системі вищої освіти України

3. Перспективи розвитку політичної науки і освіти як цілісного соціально-гуманітарного комплексу

4. Використана література

У 90-ті роки XX ст. в Україні було започатковано процес формування політичної науки і освіти, поклика-них впливати на розвиток громадянської свідомості, фор-мування цінностей свободи, права на усвідомлений вибір особистістю життєвих пріоритетів, урізноманітнення можливостей реалізації людської гідності, формування засад громадянського суспільства.

1. Утвердження політології як науки і засобу сприяння процесові

реформування українського суспільства

Найвагомішим здобутком вітчизняної школи політо-логії, яка завершує стадію свого формування, є подолан-ня упередженого ставлення до ідеї запровадження сис-темного вивчення політичних знань у межах спеціальної науково-навчальної дисципліни. На черзі -- переорієнта-ція політичних знань у площину їх практичного вико-ристання, розвиток нових напрямів політичної науки, за-безпечення відповідності вітчизняного досвіду засвоєння політологічної проблематики світовим стандартам.

Завдання, які постали перед Україною на початку XXI ст., вимагають консолідації суспільства на єдиній ідейній основі, що узалежнює розв'язання найважливіших соціальних, економічних, політичних, правових, господарських проблем і рівень політико-виховної робо-ти. Специфіка політичних знань, які синтезує політоло-гія, полягає у формуванні фундаментальних світогляд-них, політичних, економічних орієнтирів практичної і теоретичної діяльності людей.

У вітчизняній політичній науці сформувалися такі ос-новні напрями, спрямовані на осмислення політичного життя, з'ясування тенденцій суспільно-політичного роз-витку:

відродження історії світової і української політич-ної думки;

розвиток теорії політичної науки і філософії полі-тики;

з'ясування механізмів функціонування влади і по-літичної системи суспільства;

дослідження проблематики державотворення і де-мократизації суспільства;

вивчення динаміки трансформаційних процесів і модернізації суспільства;

осмислення процесів становлення інфраструктури і ціннісної основи громадянського суспільства;

усвідомлення соціального впливу і національних особливостей політичної свідомості та культури;

визначення тенденцій міжнародної політики і ха-рактеру сучасного цивілізаційного розвитку;

формування на вітчизняному ґрунті субдисциплін політичної науки (етнополітологи, порівняльної політо-логії, політичної конфліктології, політичної історії, ін-формаціології, партології та ін.);

виокремлення, наповнення змістом, апробація ос-новних сегментів прикладної політології.

Політологічні дослідження стосуються важливих су-спільних інститутів (політичних партій, громадських об'єд-нань і органів місцевого самоврядування), різних аспектів взаємовідносин суб'єктів і об'єктів політики. Звісно, по-літологія не може претендувати на вивчення всієї багато-манітності проявів політичного життя суспільства, однак вона єдина досліджує їх як систему, збагачує людей знаннями, необхідними їм у повсякденному громадян-ському бутті: про розвиток держави і суспільства; про існуючу політичну систему, її структуру і функції; про головні конституційні та законодавчі регламентації су-спільно-політичного процесу; про права, обов'язки гро-мадянина і держави, умови їх здійснення і захисту.

Політично освічене суспільство з розвиненим почут-тям громадянської гідності -- головна умова утвердження демократії, засадничими умовами якої є не тільки спра-ведливі закони, альтернативні вибори, пропорційне пред-ставництво, а й певний стан суспільної свідомості, зорієн-тованої на досягнення справедливості. У зв'язку з цим по-літологія покликана формувати розвинену, демократичну політичну свідомість, основними показниками якої є:

політична компетентність: інтерес до політичних подій; участь у дискусіях із політичних питань;

інформованість про політичні події та їхнє суб'єк-тивне розуміння;

переконаність у важливості політичної активності й можливість впливати на політичний процес;

політичні цінності: ступінь прийняття (чи неприй-няття) оцінних суджень про волю, демократію, соціальну справедливість, рівність, індивідуалізм, роль держави, ринкову економіку, приватизацію, характер міжнаціо-нальних відносин тощо;

політична ідентифікація: ставлення до діяльності політичних партій, громадських рухів і організацій; рі-вень інформованості про партійні програми і ступінь їх підтримки;

відчуття причетності до нації, держави, міста, району;

політична довіра: переконаність у легітимності правлячого режиму; ставлення до провідних політичних лідерів;

-- ступінь довіри і підтримки інститутів влади різно-
го рівня.

Для встановлення демократичного суспільного ладу замало приходу до влади прогресивного, розумного й від-повідального лідера або демократично налаштованої депу-татської більшості. Адже дотримуватися законів, жити в створених за ними умовах, шанувати лідера доводиться всім громадянам. Від їхнього знання й розуміння ідеалу, ставлення до реалій залежать і висування лідера, і обран-ня депутата, і дотримання законів, і виконання постанов.

Сучасний стан політології в Україні обумовлений ло-гікою трансформації суспільства й особливостями розвит-ку наукового знання. Негативно позначилося на ньому, за словами Ф. Рудича, те, що одні вчені зберегли й поси-лили свою залежність від влади, інші -- приєдналися з партій і рухів, зайнявшись теоретичним обслуговуван-ням їхніх інтересів.

Сучасний етап розвитку вітчизняної політичної науки можна охарактеризувати як період стабільності, оскіль-ки вона посідає належне місце в системі суспільство-знавства, дедалі помітніше впливає на реальні політичні процеси, становлення демократичної державності. Під-тверджують це формування предметного поля політології, визначення проблематики і методів досліджень значна кількість монографічних праць, присвячених актуальним проблемам політичної науки; вивчення політології у ви-щих закладах освіти, наявність різноманітних вітчизняних підручників і навчальних посібників; поява нових часопи-сів політологічного профілю («Політична думка», «Нова політика», «Генеза», «Віче», «Грані», «Людина і політи-ка», «Розбудова держави», «Політичний менеджмент»); дослідження фундаментальних проблем політичної науки у провідних наукових установах України; формування нового покоління фахівців вищої кваліфікації в галузі політології.

Очевидним досягненням політології в Україні є її інституціалізація (нормативно-правове оформлення, визначення предметної специфіки й методології, утво-рення структур управління і стійких каналів комуніка-ції); включення політології в інфраструктуру наукового знання; створення офіційних інстанцій із її впроваджен-ня в навчальний процес (кафедр, факультетів, наукових відділів, учених рад); заснування в 1997 р. щомісячного реферативного журналу «Політика. Політичні науки». Інституціалізація політичної науки сприяє формуванню політиків-професіоналів і політично компетентних гро-мадян.

Розвиток політичної науки на сучасному етапі є далеко не безпроблемним. Так, дається взнаки відсутність науко-во-методичних центрів, які б координували діяльність наукових і навчальних закладів з підготовки навчально-ме-тодичної літератури, дослідження актуальних політологіч-них проблем.

Вітчизняна політологія покликана якомога глибше освоїти досвід розвитку світової соціально-гуманітарної думки, від якої українське суспільство тривалий час було ізольоване. Йдеться про наукові доробки визнаних у світі політологічних шкіл і напрямів (біхевіоризм, неомарк-сизм, постмодернізм та ін.), таких мислителів XX ст., як Е. Фромм, X. Арендт, Р. Арон, X. Ортега-і-Гассет, К. Яс-перс, К. Поппер, М. Дюверже та ін., а також надбань су-часної світової політичної думки, яка динамічно реагує

на зміни в соціальному розвитку (постмодерністські, пост-матеріальні цінності, якість життя, індивідуалізм, тен-дерні проблеми, екобезпечний і сталий розвиток тощо).

2. Проблеми розвитку політології як навчальної дисципліни у

системі вищої освіти України

Політична освіта впливає на громадян, насамперед че-рез процес цілеспрямованої політичної соціалізації -- засвоєння індивідом сукупного соціально-політичного досвіду та відтворення через його активне включення в соціальне середовище системи існуючих соціальних зв'язків. Це дає сучасній людині необхідну інформацію про політичне життя і пов'язані з ним її власні інтереси.

Політична соціалізація особистості є сукупністю ком-понентів становлення політичної свідомості та політич-них ролей на основі засвоєння нагромаджених поколін-нями суспільно-політичного досвіду, традицій і норм по-літичного життя; перетворення знань про суспільство, політику на політичні переконання і здобутки, навички суспільно-політичної діяльності; набуття предметного змісту політичних знань і переконань. Система соціаліза-ції, яка спирається на політичну освіту, допомогає інди-віду посісти належне місце у сфері політики з урахуван-ням притаманних йому здібностей і схильностей; гаран-тувати основні права і свободи особи; максимізувати шанси і використати інноваційний потенціал свідомо орі-єнтованих на служіння суспільству людей; забезпечити якість публічної інформації про суспільні проблеми, пе-редумови та обставини ухвалених політичних рішень, со-ціальні наслідки дій.

Основними завданнями політології як навчальної дис-ципліни, покликаної забезпечити соціалізацію майбутніх поколінь, у т. ч. політиків, відповідно до потреб демо-кратизації суспільного життя, мають стати:

-- активізація діяльності українських політологів щодо визначення найважливіших процесів трансформації українського суспільства, забезпечення відповідності їм теоретичних знань, орієнтованих на практично-політичну діяльність;

забезпечення соціального статусу політології;

поглиблення професійних зв'язків із зарубіжними політологами, вивчення досвіду організації політичної

науки в різних країнах світу; залучення провідних полі-тології! для участі в роботі всесвітніх і європейських кон-греси) .і ріпних проблем політичної науки;

- розширення каналів постійної комунікації між су-б'єктами політичної науки;

*-- органічне поєднання можливостей теоретичної і прикладної політології у процесі реформування україн-ського суспільства; збільшення обсягу викладання курсів з прикладної політології на спеціалізованих відділеннях вищих навчальних закладів.

Сутністю політичної освіти є формування мотивацій-ної готовності індивіда до політичної діяльності. Полі-тична освіта спрямована на зміцнення взаємодії людини і суспільства, обумовленої національно-специфічними особливостями розвитку суспільства, відносинами влас-ності, ідеологією, домінуючими соціокультурними чинни-ками. Вона повинна сприяти подоланню духовної відчу-женості людини від суспільства та його основних цінніс-них установок. Найголовнішою її орієнтацією має бути спрямованість на вдосконалення існуючої політики як однієї з найважливіших сфер, що прямо чи опосередко-вано впливає на формування особистості. При цьому слід пам'ятати, що політика є лише однією з багатьох су-спільних сфер, у якій молода людина може реалізувати свої творчі зусилля, енергію.

Політична освіта забезпечує адекватність людської свідомості сучасним вимогам державотворчих, інформа-ційних та інших суспільно значущих процесів, а також реалізує одну з провідних своїх соціальних функцій -- гу-манізацію політичної сфери і суспільства загалом завдяки впливу на інтелектуальний і моральний розвиток особис-тості. Оскільки формування соціально активної особистос-ті належить до сфери життєво важливих інтересів держа-ви, обов'язковим компонентом політичної освіти має бути засвоєння правових норм і політичних цінностей, спосо-бів участі у політичному житті, зразків законослухняної поведінки.

З утвердженням в українському суспільстві політоло-гії як навчальної дисципліни підвищився рівень політич-ної освіченості громадян. На порі -- посилення світо-глядної спрямованості навчання і виховання, подолання відриву підготовки кадрів від завдань суспільного роз-витку. Місія політології полягає в тому, щоб за допомо-гою гуманістичного навчання і виховання майбутніх спе-ціалістів забезпечити соціально відповідальне використання людством досягнень науки і техніки в інтересах нинішніх і майбутніх поколінь.

Динамічні зміни основних параметрів суспільно-полі-тичного життя вимагають підвищення якості викладання політології, що повинно допомогти молодим людям мас-штабніше побачити об'єктивні та суб'єктивно зумовлені суперечності і труднощі, сприяти розвитку суспільно-по-літичного життя у координатах політичного плюралізму, розвивати політичну культуру суспільства. Проблемати-ка людини, що займає центральне місце в політичній на-уці, покликана допомагати формуванню вільної та відпо-відальної особистості.

Однією з перспектив подальшого розвитку політології є її наближення до потреб локальних спільнот, конкрет-них громад. Щодо цього невід'ємною складовою демокра-тизації українського суспільства має стати політологічна просвіта, здійснювана державними, позаполітичними закладами, на діяльність яких найменше впливають сти-хія і кон'юнктура політичної боротьби. Зміст політоло-гічної просвіти становлять неупереджені знання про за-кономірності соціально-політичного розвитку, державні і політичні структури та інституції, їхній устрій, функціо-нування, про демократичні принципи й процедури су-спільно-політичної взаємодії. Культура громадянськості не обов'язково потребує знання предмета, методів, систе-ми категорій політичної науки, володіння технологіями політичної діяльності та впливу, вона передбачає певний оптимум знань, без якого неможливе повноцінне грома-дянство.

Метою політологічної просвіти, здійснюваної пере-важно через загальноосвітні заклади, засоби масової ін-формації, її результатом є виховання громадянина, здат-ного до повноцінного життя у правовому суспільстві, де-мократичній державі. В Україні ця проблема особливо актуальна, оскільки немало фактів, процесів і тенденцій свідчать про незадовільний стан громадянського життя, нерозвинутість громад у сучасному українському житті, а також громадянської освіти, покликаної сприяти фор-муванню особистості, якій притаманні демократична гро-мадянська культура, усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її грома-дянської відповідальності, готовність до компетентної участі у житті суспільства.

Політологічна просвіта дає уроки конституційної гра-мотності, на підставі яких громадянин здатен сам вирішити проблеми, які його хвилюють. Вона полягає в оптимізації соціальних процесів, збереженні суспільної стабільності, формуванні й зміцненні громадянського суспільства, вірі громадян у власні сили, впевненості, спроможності оптимально влаштовувати суспільне жит-тя, повазі до цінностей демократизму. Будь-яка держа-ва сильна своїми громадянами, а політологічна просвіта є засобом збереження й зміцнення державності, інтегру-вання розрізнених частин суспільства у розмаїту ціліс-ність. Освічену людину неможливо тримати в рабстві. Саме освіченість, знання сутності і призначення політи-ки, причетність до чеснот цивілізації роблять демокра-тію природною нормою і потребою існування людства та окремого громадянина.

Політологічна просвіта громадян є засобом політичної соціалізації, соціальної інтеграції громадян, їх рівноправ-ності і взаємовідповідальності. Змістом її має бути інфор-мація про історію суспільства й Вітчизни, про сутність держави та її функції, про державний устрій та систему влади в країні, про головні принципи демократизму, про-цедури й способи їх здійснення, про права та обов'язки громадян, про державні й національні символи і атрибу-ти -- все те, що визначає формування громадянськості. Це має сприяти засвоєнню громадянами політичного дос-віду інших народів, включенню їх у систему політичних відносин, вихованню політичної культури, формуванню лояльного і вимогливого ставлення людей до державних структур, політичних інституцій та цінностей.

3. Перспективи розвитку політичної науки і освіти як цілісного

соціально-гуманітарного комплексу

Одним із найважливіших завдань, довкола якого ма-ють бути об'єднані зусилля політичної науки і освіти, є моральне відродження суспільства. Потрібно сформувати ціннісні імперативи, спрямовані на подолання зневіри громадян у здатності вітчизняної політичної еліти діяти на благо суспільства, ілюзію про необмежені можливості сильної держави. Сучасна демократія виходить з того, що держава не повинна втручатися у сферу життєдіяль-ності громадянського суспільства, особистості, зокрема дублювати функції місцевого самоврядування. Важли-вим завданням є забезпечення прозорості влади, підви-щення її політичної відповідальності.

Політична наука і освіта є досить важливим сегментом загальної системи науково-освітніх знань, оскільки вона прилучає молоде покоління до культури вчорашнього і сьо-годнішнього дня в політичній сфері суспільного розвитку, а також у загальноцивілізаційний світоглядний простір.

XXI ст., за висновками футурологів, буде зорієнтоване на практичне розв'язання глобальних проблем заради ви-живання людства. У зв'язку з цим акцент політологічних досліджень повинен зміститися до формування екологічно орієнтованих держав, у яких розвиватимуться наукоміс-ткі, екологічно чисті технології з метою забезпечення ста-лого розвитку всього світу.-Трансформація людських по-треб має спрямовуватись на їх раціоналізацію, домінуван-ня духовної культури, формування етичного використання досягнень інформаційної стадії загальноцивілізаційного розвитку. Політологія як дисципліна, що синтезує сукуп-ні, міжгалузеві знання про суспільство, покликана забез-печувати синергетичну взаємодію технологічних інновацій і людських цінностей, позитивні зв'язки між продуктив-ністю, гнучкістю, солідарністю, безпекою та ін.

Теоретичні дослідження повинні мати своєю метою практичний супровід політичного життя на всіх рівнях його функціонування. Практичний аспект повинен не тільки охоплювати знання, які стосуються політичного аналізу, політичного маркетингу і менеджменту, зв'язків із громадськістю, політичного консультування, прогнозу-вання у сфері політики, а й пронизувати навчальний про-цес, орієнтуючи людину на застосування набутих знань, методик, навичок.

Посилення державотворчої та суспільнотворчої ролі політології в Україні зобов'язує її враховувати глобалізаційні впливи в сучасному світі, трансформації особистісної і суспільної свідомості, суперечності універсалізації та інтеграції соціального буття в масштабах людської цивілі-зації, дбати про збереження національно-культурної іден-тичності, адаптацію особистості до нових реалій, розви-ваючи створений ідейно-теоретичний потенціал, продуку-вати нові соціокультурні цінності.

Література

1. Галкин А. А. Размышления о политике и политической науке. -- М., 2004.

2. Горбатенко І. А. Політологія як соціокультурний феномен // Нова пара-дигма. Журнал наукових праць. -- К., 2005. -- Вип. 47.

3. Іванов М. Що таке «громадянська» і що таке «політична» освіта? // Полі-тичний менеджмент. -- 2003. -- № 2.

4. Кочубей Л. Політологічні дослідження в Україні: Аналіз документального потоку (за матеріалами реферативного журналу Книжкової палати України «Політика. Політичні науки») (1998--2002 pp.) // Вісник книжкової палати. -- 2003. -- № 12.

5. Лузан А. Політична наука і політика // Сучасна українська політика: Полі-тики і політологи про неї. -- K., 2003. -- Вип. 4.

6. Пащенко В. Громадянська освіта і визначення поняття «політика» // Полі-тичний менеджмент. -- 2004. -- № 5.

7. Политическая наука в Украине: становление и перспективы / Под ред. д.ф.н. О. А. Габриеляна, д. ф. н. А. Д. Шоркина. -- Симферополь, 2002.

8. Політологія в Україні: стан та перспективи розвитку. Збірник наукових до-повідей і статей. -- К., 2000.

9. Рудич Ф. Політична наука в Україні: стан і перспективи // Політичний ме-неджмент. -- 2003. -- № 1.

10. Рябов С. Г. Політична наука в Україні XXI століття: стан та перспективи розвитку. -- K., 2005.

11. Тягло О. Українська наука про політику. Спроба оцінки потенціалу// Полі-тичний менеджмент. -- 2004. -- №11.