Заземлюючі пристрої. Схеми вмикання світильників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Заземлюючі пристрої

1.1 Призначення захисного заземлення, креслення

1.2 Електроустановки та їх частини, які підлягають заземленню, креслення

1.3 Заземлювачі та заземлюючі провідники

1.4 Штучні заземлювачі, креслення, розміри

1.5 Вимоги до заземлення

2. Схеми вмикання світильників

2.1 Умовне позначення світильників

2.2 Стартерна схема вмикання люмінесцентної лампи

2.3 Безстартетна схема

2.4 Схема вмикання ламп ДРЛ, ДНaT, ДКсТ

3. Техніка безпеки при виконанні електромонтажних робіт

Список використаної літератури

заземлюючий провідник світильник люмінесцентний

Вступ

Енергетика -- одна з найпотужніших галузей народного господарства України. За розвитком енергетики визначають стан розвитку країни в цілому. Електроенергія сьогодні виробляється на електростанціях різного типу. В Україні працюють теплові, гідро, атомні, вітрові та іншого типу електростанції.

Найбільші теплові електростанції розміщені в Донбасі. Серед них найпотужнішими є Луганська, Миронівська, Старобишівська (по 2,4 млн. кВт кожна), Слов'янська (2,1 млн. кВт), Вуглегірська (3,6 млн. кВт), Курахівська і Штерівська. Тут діє потужна лінія електропередачі Донбас -- захід України.

У Придніпров'ї, незважаючи на дещо іншу сировинну базу і наявність гідроресурсів, виробництво електроенергії на теплових електростанціях також переважає. Тут працюють Криворізька ДРЕС (3 млн. кВт), При дніпровська (2,4 млн. кВт) та Запорізька (3,6 млн. кВт). В Енергодарі розміщена Запорізька АЕС. Крім цього енергетичний потенціал При дніпров'я доповнюють три ГЕС на Дніпрі: Дніпровська (538 тис. кВт), Дніпродзержинська (352 тис. кВт) та Кременчуцька (625 тис. кВт).

Потужні електростанції різного типу розміщені поблизу Києва -- Трипільська ДРЕС (1,8 млн. кВт), Київська ГЕС (361,2 тис. кВт), Київська ГЕС (225 тис. кВт).

Новий енергетичний район сформовано в західній частині України на базі теплових та автономних електростанцій. Серед них Добротвірська ДРЕС (700 тис. кВт), Бурштинська ДРЕС (2,4 млн. кВт), Рівненська АЕС, Хмельницька АЕС та Дністровська ГЕС (702 тис. кВт).

Південні райони країни найгірше забезпечені електроенергією влас ного виробництва. З великих електростанцій тут є Південноукраїнська АЕС (4 млн. кВт), Ладижинська ДРЕС (1,8 млн. кВт). Загроза забруднення довкілля стала причиною відмови від введення в експлуатацію фактично збудованої Кримської АЕС та припинення спорудження Одеської атомної теплоелектростанції (АТЕЦ). Тут планується будівництво електростанцій, що використовують енергію вітру, Сонця і термальних підземних вод.

Атомна енергетика пропонує екологічно найчистішу технологію ви робництва електроенергії. Перевагою АЕС є також стабільність режиму їх роботи. Увімкнена в мережу атомна електростанція дає сталий потік електроенергії.

Зараз електроенергії необхідно все більше і більше, але запаси при родного газу, вугілля, нафти обмежені, атомні електростанції недосконалі і їх робота загрожує довкіллю.

Електричну енергію на електростанціях виробляють генератори, що обертаються паровими машинами, турбінами, двигунами внутрішнього порання. Електричний струм, що виробляється генераторами має частоту 50 Гц. Електростанції переважно будують біля джерел енергоресурсів, оскільки дешевше будувати лінії електропередач і таким чином переда вати енергію до споживача. Отже, при побудові електростанцій потрібно враховувати такі фактори:

вартість енергоресурсів;

будівництво споруд;

вартість обладнання;

екологію;

соціальні аспекти;

питання безпеки.

Розвиток промисловості супроводжується безперервним удосконалюванням застосовуваного електроустаткування, пошуком нових технічних рішень при створенні промислових електроустановок. Заземлюючий пристрій є невід'ємною частиною кожної промислової електроустановки. Умови роботи заземлюючого пристрою визначаються, у першу чергу, питомим електричним опором землі й електричних параметрів заземлюючих провідників. У реальних умовах опір землі змінюється більш ніж в 100 тисяч разів (від 10-3 до 10² ком-м). Конфігурація заземлюючих провідників, у якості яких використаються каркаси виробничих будинків, естакади, трубопроводи, оболонки й жили кабелів, проведення, сталеві смуги, рейки, мідні й алюмінієві шини, технологічні конструкції, а також лінійні розміри й поперечні перерізи, надзвичайно різноманітні. Відзначені обставини пояснюють, чому при проектуванні й спорудженні заземлюючого пристрою основними труднощами є подолання проблеми неоднозначності правильного розв'язку.

1. Заземлюючі пристрої

1.1 Призначення захисного заземлення, креслення

Тіло людини добре проводить електричний струм. Залежно від стану організму, площі дотику тіла з провідником і частоти струму його опір коливається від 600 до кількох десятків тисяч Ом. Зі збільшенням часто ти струму опір тіла людини зростає. Струм, проходячи через людину, може призвести до травми або навіть смерті. Постійний струм до 0,05А і змінний струм силою до 0,01 А, частотою 50 Гц безпечні для людини. Струм 01A є смертельним. Статистика показує, що більше ніж 80% усіх нещасних випадків пов'язано з електроустановками низької напруги. Отже, не можна нехтувати правилами безпеки під час обслуговування установок низької напруги.

Персонал, що обслуговує електроустановки, піддається небезпеці ураження електричним струмом. Небезпека може виникнути внаслідок доторкування або недопустимого наближення:

до частин установки, що перебувають під напругою;

до частин установки, що виявилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції;

до місць замикання струмопровідних частин на землю (крокова напруга);

а також при помилках перемикань електроустановки.

Усунути можливість ураження людини струмом можна вибором робочої напруги; захисною огорожею; вивішуванням попереджувальних плакатів; блокуванням вимикань і заземленням.

До захисних огорож належать кожухи рубильників, кришки з'єднувальних коробок електричних машин та ін. Згідно з діючими правилами електроустановки поділяють на дві категорії: низької та високої напруги. До перших належать ті, в яких напруга між будь-яким проводом і землею не перевищує 250В. Решту відносять до установок високої напруги.

Заземлюючим пристроєм називають сукупність заземлювача і заземлюючих провідників.

Заземлювачем називають металевий провідник або групу провідників, що мають безпосередній контакт із землею.

Заземлюючими провідниками називають металеві провідники, що з'єднують заземлюючі частини електроустановки із землею.

Заземлення електроустановки -- це спеціальне навмисне з'єднання її із заземлюючим пристроєм.

Опором заземлюючого пристрою називається сума опорів заземлювача відносно землі та заземлюючих провідників.

Замикання на землю -- це випадкове електричне з'єднання струмопровідних частин електроустановки безпосередньо із землею або з конструктивними частинами, не ізольованими від землі.

Струмом замикання на землю називається струм, що проходить через землю в місці замикання.

Глухозаземленою нейтраллю називають нейтральну точку трансформатора або генератора, приєднану до заземлюючого пристрою безпосередньо або через малий опір.

У трифазній мережі змінного струму із глухозаземленою нейтраллю замикання на землю однієї з фаз призводить до короткого замикання і спрацювання захисту (рис. 1).

Людина, доторкнувшись до однієї з фаз, потрапляє під фазну напругу установки. У цьому випадку вона піддається дії струму:

де R₀ -- опір захисного заземлення, Ом. Знаючи, що R₀<<R_л. можна записати

Рис. 1. Доторкування людини до однієї з фаз у мережі з глухозаземленою нейтраллю

Таким чином, у мережах із глухозаземленою нейтраллю струм через людину при однофазному доторкуванні буде визначатися тільки фазною напругою і опором тіла людини.

Ізольованою нейтраллю називають нейтраль, неприєднану до заземлюючого пристрою або приєднану через апарати, трансформатори напруги, що мають великий опір. У мережі з ізольованою нейтраллю при випадковому доторкуванні до однієї із фаз людина поєднується до інших фаз через опір ізоляції фаз відносно землі і ємнісну провідність (рис. 2). При замиканні через тіло людини симетрія фазних напруг відносно землі порушується і при повному замиканні напруга двох непошкоджених фаз підвищується і дорівнює лінійній.

Струм у цьому випадку



де U_ф -- фазна напруга. В; Z=Z_екв - J_х -- комплексний повний опір відносно землі, Ом.

До таких мереж належать кабельні мережі великої протяжності (по над 1000 м) і повітряні лінії (понад 5000 м) напругою до 1000 В. Чим більший опір ізоляції фаз, тим менша небезпека ураження; чим більша ємність ф;із (чим довша лінія), тим більша небезпека доторкування.

Недоліком мереж з ізольованою нейтраллю є те, що при однофазному замиканні на землю робота аварійної мережі може залишитися непоміченою обслуговуючим персоналом і тривалий час створюється підвищена небезпека. Тому чотири провідні мережі напругою до 1000 В згідно з ПУЕ потрібно заземлювати і занулювати. Мережі з ізольованою нейтраллю напругою до 1000 В використовують в умовах, що становлять особливу небезпеку там, де забезпечується постійний контроль за їх ізоляцією. Такі мережі використовують у торфорозробках, вугільній промисловості, пересувних електроустановках.

Рис. 2. Доторкування людини до однієї фази мережі з ізольованою нейтраллю

Якщо мережі з ізольованою нейтраллю небезпечні в аварійному режимі, то мережі з глухозаземленою нейтраллю є небезпечними в нормальному робочому режимі, оскільки опір ізоляції фаз відносно землі при однофазному доторкуванні не відіграє ніякої ролі.

Нульовим (нейтральним) проводом називають провод, з'єднаний з глухозаземленою нейтраллю трансформатора або генератора.

Для запобігання ураження людини електричним струмом за умова ми техніки безпеки вибирають і розраховують відповідні заходи захисту, основними з яких є заземлення, занулення та захисне вимикання. У мережах з ізольованою нейтраллю використовують захисне заземлення.

Основним засобом захисту від ураження електричним струмом в електроустановках до 1000 В із глухозаземленою нейтраллю є занулення. Заземлення слугує для зменшення напруги на корпусі обладнання при пробої ізоляції.

Воно буває захисне, робоче та грозозахисне. Захисне заземлення надійно знижує потенціал на корпусах та інших металевих неструмопровідних частинах електрообладнання, які можуть виявитися під напругою. Захисне заземлення оберігає людей від ураження електричним струмом у випадку торкання їх неструмопровідних частин електрообладнання, що випадково опинилось під напругою.

Принцип дії захисного заземлення ґрунтується на зниженні до безпечного значення напруги дотику і кроку, зумовленої замиканням на корпус та іншими причинами. Неструмопровідні частини електроустановки (корпуси електродвигунів, трансформаторів, світильників, апаратів, РП) можуть виявитися під напругою при пробої ізоляції або випадковому доторкуванні обладнання з голими проводами. При доторкуванні людини до незаземленого корпуса (рис. 3. а, б) через неї проходить весь струм замикання, що рівнозначно доторкуванню до струмопровідних частин однієї з фаз установки. Доторкування людини до корпуса, що мас контакт однієї з фаз, по казано на рис. 17.3. Частина струму замикання на землю проходить через тіло людини, проте більша його частина через заземлюючий пристрій.



Рис. 3. Принцип дії захисного заземлення:

а -- в разі відсутності заземлення; б -- за наявності заземлення

Захисне заземлення ефективне тільки тоді, коли струм замикання на землю не збільшується зі зменшенням опору заземлення. Це можливо в мережах з ізольованою нейтраллю, де при замиканні на землю або заземлений корпус сила струму не залежить від опору заземлення.

Робоче заземлення забезпечує надійну роботу електроустановки в нормальних і аварійних режимах. Робочим називають заземлення нейтралей генераторів, трансформаторів, розрядників, фази при використанні землі як робочого провода.

Воно здійснюється безпосереднім з'єднанням провідником заземлюючих частин і заземлювачем або через спеціальні апарати (розрядники, резистори, пробивні запобіжники).

Заземлення грозозахисту -- це навмисне з'єднання з землею вантажоприймачів і розрядників для відведення від них струмів блискавки в землю.

Замуленням називають навмисне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою. Нульовий захисний провідник з'єднує занулюючі час тини з глухозаземленою нейтральною точкою джерела струму.



Рис. 4. Схема захисного занулення:

1 -- електроустановка; 2 -- запобіжники; R₁, R₂ -- заземлюючі резистори; І_з -- струм заземлення; U_ф -- напруга на фазі

Схему захисного занулення показано на рис. 4. Принцип дії занулення базується на перетворенні замикання на корпус в однофазне коротке замикання для швидкого вимикання пошкодженої електроустановки від мережі з допомогою вимикаючої апаратури.

Оскільки корпус установки під'єднаний через нульовий захисний провідник до нульових захисних проводів НЗ, то в аварійний період виникає струм І_кз (з моменту замикання на корпус і до спрацювання захисту й вимикання установки) і таким чином проявляється захисна властивість цього заземлення (гак само, як і при захисному заземленні).

Отже, заземлення корпусів через нульовий провідник знижує аварій ний період, їх напругу відносно землі.

Занулення перетворює замикання струмопровідних частин на заземленій частині установки в коротке замикання, внаслідок чого відбувається вимикання аварійної ділянки автоматом або запобіжником. Його використовують у чотирипровідних мережах напругою до 1000 В із заземленою нейтраллю (як правило, це мережі напругою 380/220, 220/ 127 і 660/380 В), а також у мережах постійного струму, якщо середня точка джерела заземлена.

Захисне вимикання призначене для усунення небезпеки ураження електричним струмом при доторкуванні до неструмопровідних частин, які опинились під напругою. Як і при зануленні замикання на корпус перетворюється в однофазне коротке замикання. З'являється підвищений струм. Цей струм спричинює спрацювання захисту, який автоматично вимикає пошкоджену установку від мережі за допомогою плавких запобіжників, автоматів або теплових елементів магнітних пускачів.

На період з моменту появи замикання на корпус і до автоматичного вимикання пошкодженої установки від мережі система діє як при захисному заземленні, оскільки занулені корпуси електрообладнання заземлені через нульовий захисний провідник НЗ. Цим самим знижується в аварій ний період напруга дотику до установки.

1.2 Електроустановки та їх частини, які підлягають заземленню, креслення

В електричних установках постійний і змінний струми заземлення необхідно виконувати: при напрузі 500 В и вище змінний і постійний струми - у всіх випадках; при напругах 36 В змінного й 110 В постійного струму - у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних й у зовнішніх установках.

Заземленню підлягають:

· корпуса електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників і т.п.;

· приводи електричних апаратів;

· вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;

· каркаси камер розподільних пристроїв, розподільних щитів, щитів і пультів керування, щитків і шаф;

· металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві кабельні конструкції, металеві корпуси кабельних муфт, металеві оболонки й броня силових і контрольних кабелів, металеві оболонки проводів, сталеві труби й металорукава електропроводки й інші металеві конструкції, пов'язані з установкою електроустаткування;

· металеві корпуси пересувних і переносних електроприйомників;

· зворотний провідник (провідник, що йде до зварюваного виробу) вторинної обмотки зварювального трансформатора.

Заземленню не підлягають:

· арматури підвісних і штирі опорних ізоляторів, кронштейни й освітлювальна арматури при установці їх на дерев'яних з ліній електропередачі й дерев'яних конструкцій відкритих підстанцій (якщо це не потрібно для захисту від атмосферної електрики);

· устаткування, установлене на заземлених металевих конструкціях (при цьому на опорних поверхнях повинні бути передбачені зачищені й незафарбовані місця для забезпечення електричного контакту);

· корпуси електровимірювальних приладів, реле й т. п., установлених на щитах, щитках, шафах, а також на стінках камер розподільних пристроїв;

· рейкові шляхи, що виходять за територію електростанцій, підстанцій, розподільних пристроїв і промислових підприємств;

· знімні або частини, що відкриваються, на металевих заземлених каркасах і камерах розподільних пристроїв, огородженні, шаф, дверей і т.п.;

· металеві конструкції в приміщеннях акумуляторних батарей при напрузі до 220 В включно.

Опір заземлюючого пристрою, використовуваного для заземлення електроустаткування, повинне бути:

Таблиця 1. Характеристика електроустановки

	Опір заземлюючих пристроїв не більше, см
Установки напругою вище 1000 В з більшими струмами замикання на землю		0,5
Установки напругою вище 1000 В з малими струмами замикання на землю		10
Установки із глухим заземленням нейтрали напругою до 1000 В:
заземлюючий пристрій нейтрали генератора або трансформаторів потужністю вище 100 кВа		4
те ж, до 100 кВа		10
повторне заземлення повітряних ЛЕП		10
повторне заземлення мереж, для яких опір заземлюючих пристроїв трансформаторів допускається до 10 Ом (при числі їх не менш трьох)		30
Установки з ізольованої нейтралюю напругою до 1000 В при потужності генераторів і трансформаторів до 100 кВа		10

Кожен заземлюючий елемент електроустановки повинен бути приєднаний до заземлювача або заземлюючої магістралі за допомогою окремого відгалуження. Послідовне включення в заземлюючий провідник декількох частин установки, що заземлюють, забороняється.

Використання в якості природних заземлювачів алюмінієвих оболонок кабелів і голих алюмінієвих провідників не допускається.

Природні заземлювачі повинні бути пов'язані із заземлюючими магістралями електроустановки не менш чим двома провідниками, приєднаними в різних місцях до заземлювача.

У розподільних пристроях і підстанціях заземленню підлягають: напрямні під ковзанками силових трансформаторів, металеві опори порталів, металоконструкції для кріплення електроустаткування, огородження, електроконструкції (щити, пульти, камери РУ й т.п.), електротехнічне встаткування, включаючи опорні ізолятори.

Заземлюючі виводи вторинних обмоток вимірювальних трансформаторів приєднуються до заземлюючих болтів на кожухах цих трансформаторів або заземлюються на зборці складальних затисків.

Реактори при горизонтальному розташуванні фаз заземлюються шляхом безпосереднього приєднання провідників до заземлюючих болтів на опорних ізоляторах При вертикальному розташуванні фаз заземлюються опорні ізолятори нижньої фази. Заземлюючі сталеві провідники не повинні утворювати навколо реактора замкнутий контур.

При використанні сталевих труб електропроводки як заземлюючі провідники ці труби повинні мати надійне з'єднання. Для цього при відкритій прокладці допускається застосування добре затягнутих муфт на сурику, або інші конструкції, що дають надійний контакт.У всіх випадках схованої прокладки, а в мережах із заземленої нейтралюю також при відкритій прокладці стики труб виконуються муфтами на сурику, додатково привареними по обидва боки у двох-трьох точках.

Рис. 5. Способи заземлення корпусів апаратів, коробка й т.п. зі сталевими трубами електропроводки:

а - настановною гайкою й контргайкою; б - двома контргайками, привареними в декількох місцях до корпуса апарата; в - приваркою до корпуса апарата сталевого патрубка; г - приваркою стальних труб електропроводки до куточка в шафі з електроапаратурою; д - з'єднанням сталевих грубий муфтою на різьбленні; е - з'єднанням муфта різьбленню із приваркою у двох-трьох точках (для схованої проводки); ж - з'єднанням сталевих тонкостінних труб за допомогою гільзи; і - з'єднанням сталевих труб муфтою із припаркою перемички; 1 - втулка; 2- контргайка; 3 - гайка заземлююча (царапаюча); 4 - металевий корпус устаткуванні; 5 - труба сталева; 6 - муфта, сталева; 7 - гільза сполучна; 8 - сталева перемичка перетином 25 х 3 мм

Одиночні електрозварні труби (тонкостінні) з товщиною не менш 1,5 мм допускається використати як заземлюючі провідники, якщо вони з'єднані між собою й з коробками за допомогою з'єднувачів, схоплених електрозварюванням до труб і коробок у двох точках з кожної сторони.

Приєднання сталевих заземлюючих провідників до металоконструкцій виконується зварюванням, до встаткування - зварюванням або під болт (місця болтових з'єднань повинні бути захищені від корозії).

Заземлення електричних машин, установлених на полозках, здійснюється шляхом приєднання заземлюючого провідника до обох напрямних полозка.

Способи заземлення корпусів апаратів, коробка, ящиків і т.п. з кабелями або сталевими трубами електропроводки наведені на рис. 5.

Заземлення корпусів світильників виконується: при заземленої нейтрали - при відкритій прокладці проводів і вільно підвішених світильниках за допомогою гнучких, перемичок між заземлюючим контактом світильника й нульовим проведенням (з'єднання перемички з нульовим проведенням виконується на найближчій до світильника опорі); при прокладці проводів у трубах, введених у корпуси світильників, з'єднанням корпуса світильника з нульовим проведенням безпосередньо у світильнику.

При ізольованої нейтрали заземлення світильників виконується окремим провідником або використанням сталевої труби електропроводки.

Заземлення переносних і пересувних струмоприймачів у виробничих приміщеннях і зовнішніх установках повинне здійснюватися окремими, мідними жилами гнучких кабелів, укладених у загальну оболонку з фазними проводами. Використання для заземлення робочих кульових провідників не допускається. Мінімальний перетин заземлюючих мідних жил для переносних приймачів - 1,5, для пересувних - 2,5 мм².

1.3 Заземлювачі та заземлюючі провідники

Наведемо основні елементи заземлюючих пристроїв:

1. Природні заземлювачі -- це споруди, що розміщені в землі або на її поверхні та використовуються для заземлення.

2. Штучні заземлювачі, тобто їх спеціально закладають у землю для заземлення.

3. Заземлюючі провідники, які з'єднують заземлювач із заземлюю чим обладнанням.

4. Природні заземлювачі.

Найменші розміри стальних заземлювачів і заземлюючих провідників наведені в таблиці 2.

Таблиця 2. Найменші розміри стальних заземлювачів і заземлюючих провідників

Профіль і параметр заземлювачів	У будниках	У зовнішніх установках	У землі
Діаметр круглих провідників. мм	5	6	6
Товщина полок кутникової сталі, мм	2	2,5	4
Товщина прямокутних провідників, мм	24	48	48
Переріз прямокутних провідників, мм:	3	4	4
Товщина стінок стальних труб, мм	2,5	2,5	3.5
Товщина стінок стальних тонкостінних труб, мм	1.5	Не допускається

У ґрунтах, де є небезпека підсиленої корозії металу, використовують оцинковані або оміднені заземлювачі.

Розміщені в землі заземлювачі і заземлюючі провідники не повинні бути пофарбовані.

Як заземлювачі найчастіше використовують відрізки труб або кутникової сталі довжиною 2,5...3 м, оскільки за такої довжини зменшується вплив промерзання ґрунту. При вибиранні заземлювача перевагу потрібно надати кутниковій сталі, оскільки опір розтіканню струму такого заземлювача буде менший від опору однакового за масою заземлювача з труби.

Як заземлюючі провідники можуть використовуватися природні провідники: металеві конструкції будинків (форми, колони); металеві конструкції виробничого призначення (підкранові шляхи, каркаси РП, галереї, площадки, шахти ліфтів, стальні труби електропроводок, алюмінієві оболонки кабелів).

Усі конструкції для виконання заземлення (електроди, смути, кріпильні та з'єднувальні деталі) виготовляють на заводах і майстернях монтажних організацій.

При виконанні внутрішнього контура заземлення використовують природні провідники. Елементи конструкцій, що є природними заземлюючими провідниками, вимагають надійного з'єднання між собою (для створення неперервного електричного кола), а також із заземлюючим пристроєм.

Внутрішній контур заземлення приєднують до зовнішнього не менше ніж у двох протилежних місцях. Він повинен мати кілька з'єднань з контурами суміжних приміщень і поверхів.

Заземлюючі магістральні провідники прокладають по стінах на від стані 5... 10 мм від їх поверхні, на висоті 400...600 мм від рівня підлоги. Відстань між точками кріплення 600... 1000 мм. У сухих приміщеннях і в разі відсутності хімічно-активного середовища допускається прокладання заземлюючих провідників по стіні. У каналах ні провідники повинні прокладатися па відстані не менше ніж 50 мм від змінного покриття. Заземлюючі смуги до стін прикріплюють дюбелями за допомогою будівельно-монтажного пістолета.

У вологих і особливо вологих приміщеннях заземлюючі провідники приварюють до опор. Для створення зазору між заземлюючим провідником і основою використовують штабову сталь шириною 25...30 і товщиною 4 мм, а також кронштейн для прокладання круглих заземлюючих провідників діаметром 12... 19 мм.

Заземлюючі провідники прокладають відкрито. Вони мають бути доступні для спостереження, за винятком труб електропроводки, оболонок кабелів і деяких інших природних провідників.

Заземлюючі провідники з круглої сталі з'єднують і приєднують до заземлювачів зварюванням. Довжина нахльосту при цьому має дорівнювати подвійній ширині смуги для прямокутних смуг або шести діаметрам для круглої сталі. До трубопроводів заземлюючі провідники приєднують хомутами.

Частини електроустановок, які підлягають заземленню, приєднують до заземлюючих магістралей окремими розгалуженнями. Стальні заземлюючі провідники приєднують до металоконструкцій зварюванням до обладнання -- під заземлюючий болт або (де це можливо) зварюванням. З огляду на ураження людей електричним струмом всі приміщення класифікують за такими ознаками:

1. Приміщення з підвищеною небезпекою, де факторами, які її створюють є:

а) вологість або струмопровідний порох;

б) струмопровідність підлог (металевих, земляних, залізобетонних, цегляних і т.д.);

в) висока температура;

г) можливість одночасного доторкування людини до металоконструкцій споруд, апаратів і механізмів, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання -- з іншого.

Особливо небезпечні приміщення, де факторами є: а) особлива сирість; б) хімічно-активне середовище: в) одночасна наявність двох або більше факторів підвищеної небезпеки.

Приміщення без підвищеної небезпеки, в яких немає умов створення підвищеної особливої небезпеки.

Монтаж заземлюючих пристроїв складається з таких операцій:

1) установлення заземлювачів;

2) прокладання заземлюючих провідників;

3) з'єднання заземлюючих провідників один з одним;

4) при єднання заземлюючих провідників до заземлювача і електрообладнання.

Вертикальні заземлювачі з кутникової сталі і труб забивають угр унт або втискують, а з круглої сталі вгвинчують або втискують. Ці роботи виконують за допомогою механізмів і пристосувань, наприклад, копра (забивання в ґрунт), пристосування до свердління (вгвинчування в ґрунт), механізми ПЗД12 та ін.

Електроди заземлювача розміщають так. щоб їх верхні кінці були нижче рівня землі на 0,5...0,7 м і виступали від дна траншеї на 0,1...0,2 м. Відстань між електродами 2,5...3 м. Горизонтальні заземлювачі та з'єднувальні смуги вкладають у траншеї глибиною 0,6...0,7 м від рівня землі. Усі з'єднання в колах заземлювача зварюють, місця зварювання покривають бітумом.

У місцях перетину заземлюючих провідників із кабелями, трубопроводами, де можливі механічні пошкодження, провідники захищають (трубами, кутниковою сталлю тощо). У місцях вводів підземної заземлюючої проводки в будинок на його стіні ставлять розпізнавальні знаки, вказуючи відстані до заземлюючих провідників. Вводи в будинки заземлюючих провідників виконують не менше ніж у двох місцях. Прокладені в землі заземлювачі та заземлюючі провідники не фарбують, бо фарба підвищує опір заземлення. Траншеї засипають ґрунтом, в якому немає каміння, будівельного сміття, і трамбують.

1.4 Штучні заземлювачі, креслення, розміри

Коли поблизу від електроустановки немає природних заземлювачів, створюють штучні. Штучними заземлювачами називають спеціально встановлені в землі металеві конструкції, призначені для приєднання до них заземлюючих провідників. Для них використовують дешеву чорну сталь.

Штучним заземлювачем слугує стальний провідник, закладений у грунт горизонтально або вертикально (чи з нахилом), або група таких провідників-електродів, з'єднаних між собою. В останньому випадку заземлювач називають складним, якщо електроди утворюють контур, складний заземлювач називають заземлюючим контуром.

Переваги:

· можливістю проникнути в поглиблені шари землі, що забезпечує сприятливі умови для роботи заземлювача відносно температури й вологості;

· можливістю виконати заземлювач із досить малим опором розтіканню;

· ці заземлювачі володіють більшою в порівнянні з іншими заземлювачами механічною міцністю, що дозволяє механізувати їхнє занурення в землю.

Замість труб варто застосовувати більше дешеві заземлювачі з кутової сталі. З погляду опору розтіканню кутову сталь не слід розглядати як дві смуги, тому що внутрішні поверхні куточка через їхнє взаємне екранування не повністю беруть участь у розтіканні струму в землі.

Горизонтально прокладені смугові заземлювачі застосовуються для зв'язку вертикальних заземлювачів й як самостійні заземлювачі. Ширина смуги лише незначно впливає на її опір розтіканню. Ще менше значення має товщина; в основному опір розтіканню смуги залежить від її довжини. Звичайно застосовується ширина 3-5 см, а товщина по міркуваннях стійкості стосовно корозії - не менш 4 мм. Раціональна глибина занурення смугових заземлювачів, щоб уникнути великого обсягу земляних робіт - 0,5-0,7 м.

Горизонтально прокладені смугові заземлювачі доцільно застосовувати для сезонних установок, що працюють у літню пору, для грозозахисту й в інших випадках, коли збільшення опору розтіканню через промерзання ґрунту не враховується.

Заземлюючі електроди, змонтовані в ґрунті, перемичці між ними й висновки від заземлювачів на поверхню повинні мати наступні мінімальні розміри: кругла сталь - діаметр не менш 10 мм; кругла оцинкована сталь - діаметр не менш 6 мм; кутова сталь - товщина полки не менш 4 мм при загальному перетині не менш 160 мм² (для заземлювачів молнєзахисти або грозозахисти); смугова сталь - товщина не менш 4 мм при перетині не менш 48 мм2 (для магістралей заземлення - не менш 100 мм², для заземлювачів молнєезахисту - не менш 160 мм²); відбраковані труби - товщина стінки не менш 3,5 мм.

Для постійних електроустановок перетин заземлювачів вибирають із запасом на корозійне руйнування. По стійкості до корозії переважніше кругла сталь, тому що площа електрода круглого перетину найменша із всіх профілів (площа роз'їдання електрода іржею пропорційна площі поверхні електрода, що стикається із ґрунтом).

При корозійній небезпеці збільшують перетин заземлювачів або застосовують електричний захист.

Крім металевих допускається застосування заземлювачів з електропроводящего бетону.

Рис

Для укручування в ґрунт застосовують електроди з наконечниками-забурниками (І), виготовленими зі сталевої смужки шириною 16 і довжиною 48 мм, що вигнута по гвинтовій лінії й приварена до електрода. Використають електроди (ІІ), кінці яких можна відковати вручну до ширини, в 1,5 рази перевищуючий їхній діаметр, і загострити. Укручування таких електродів на більшу глибину утруднено. Випускаються електроди зі спіраллю, виконаної із дроту діаметром 4-6 мм, довжиною близько 1 м на загостреному кінці, що надає їм форму бура (ІІІ) Замість дротової спіралі до кінця загостреного електрода може бути приварена розрізана й вигнута сталева шайба (ІV).

Електроди-заземлювачі для забивання в ґрунт. Для забивання в ґрунт застосовують сталеві електроди будь-якого профілю (кутові, квадратні, круглі), однак найменша витрата металу (при однаковій провідності) і найбільшу стійкість до ґрунтової корозії (при рівній витраті металу) одержують при використанні стрижневих електродів із круглої сталі. Крім того, їх легше монтувати

При забиванні у звичайні ґрунти на глибину до 6 м застосовують стрижневі електроди діаметром 12-14 мм, а при забиванні на глибину до 10 м и в особливо щільні ґрунти - більше міцні електроди діаметром від 16 до 20 мм.

Рис

Спеціальні заземлювачі. У посушливих районах заземлювачі виконують у вигляді залізобетонної ємності, установленої нижче поверхні землі й заповненої через водорозподільну систему водою. Для зменшення швидкості електролітичного розчинення електродів-заземлювачів в агресивних ґрунтах застосовують засипні заземлювачі (І). Такі заземлювачі, виконувані з електрода 1 з висновком 3, приєднують до заземляючого устаткування. Електрод укладений в ізолюючий корпус 6 із кришкою 4 у верхній зоні струмопровідного засипання 5, що зверху притиснута пригрузкою (прес-диском) 2. Інші конструкції являють собою природні заземлювачі у вигляді фундаментної палі спорудження (ІІ), сполучені зі штучними у вигляді металевих пластин 7, розташованих на поверхні ґрунту й з'єднаних з арматурним каркасом 8 сваї.

Свая має залізобетонний стовбур з монтажними петлями, електрично з'єднаними металевими зв'язками з каркасом і з додатково встановленими металевими пластинками на бічний поверхні, що надає їй форму квадратного заземлювача.

Для зменшення металоємності й полегшення забивання в ґрунт використають заземлювачі (ІІІ) з тонкостінної металевої труби, у яку впресований напівтвердий пластичний стрижень 9 зі знімним ковадлом 10 нагорі. Такий електрод має гнучкість, що дозволяє при забиванні в ґрунт обходити невеликі перешкоди.

Рис

У деяких твердих ґрунтах 12 (граніт, вапняк) застосовують глибинні електроди 14 (ІV) для спеціально пробурених шпар 11, тому що ґрунт, який добре проводить струм, перебуває глибоко. Електроди-заземлювачі встановлюють у шпару, поступово опускаючи їх за допомогою вантажопідйомного механізму. Після цього засинають шпару ретельно здрібненим коксом 13 або іншим заповнювачем.

Схеми штучних заземлювачів



Рис

Для безперешкодного переходу струму з металу в ґрунт необхідна більша площа зіткнення заземлювачів із ґрунтом, що не можна одержати одиночними електродами. Тому доводиться виконувати заземлювачі, що складаються із сотень метрів горизонтальних і десятка або сотні вертикальних або похилих електродів. Для пристрою заземлювача опори ВЛ рекомендується використати, наприклад, схему (І), у якій горизонтальні промені-заземлювачі 1 прокладають у двох протилежних напрямках під кутом 90 або. 120° (за умови, що в кожну сторону розходиться два-три лучачи). У місцях з'єднання променів приварюють висновок 2 до заземлюючих провідників.

Такий пристрій заземлювачів забезпечує захист не тільки від напруг дотику, які можуть виникнуть; на опорі, але й від напруги кроку вирівнюванням потенціалів на поверхні землі навколо опори на значних відстанях.

У різних електроустановках застосують складні заземлювачі, що представляють собою замкнуті контури (ІІ). Вони; складаються з вертикальних електродів-заземлювачів 3, розташованих на певній відстані друг від друга по замкнутому контурі й з'єднаних горизонтальними електродами-заземлювачами 1 з висновками 2. Такі складні заземлювачі можуть розташовуватися й в одну лінію.

Рис

На підстанціях або в інших аналогічних умовах, де необхідне вирівнювання потенціалів, використають складні заземлювачі, виконані з вертикальних електродів-заземлювачів 3 і сітки 4 (ІІІ). Такі заземлювачі перекривають площа всієї підстанції й навіть можуть виходити за її межі, щоб уникнути появи небезпечних напруг у місцях випадкового ходіння людей і тварин. Однак небезпека поразки може зберегтися й за межами сітки, тому в небезпечних місцях установлюють додаткові заземлювачі, з'єднуючи їх з основними (ІV). Площа заземлювача й витрата матеріалу можуть бути знижені за допомогою захисного ізолюючого огородження 5, улаштованого навколо сітчастого заземлювача 6, що перешкоджає розтіканню струму по поверхні за його межі

У ряді випадків на невеликій площі використають складні заземлювачі (V), виконані з похилих «зонтичних» 7 або «пірамідальних», з'єднаних між собою горизонтальним заземлювачем 1 з висновками 2. При їхньому монтажі зменшуються витрати праці, заощаджується метал і спрощується експлуатація. На невеликих підстанціях такі заземлювачі забезпечують вирівнювання потенціалів.

б) Природні заземлювачі. Опір заземлення.

В установках змінного струму для пристрою заземлень із метою економії витрат треба в першу чергу використати природні заземлювачі. Під природними заземлювачами варто розуміти такі частини, що перебувають у землі, різного призначення, які по своїх властивостях одночасно можуть бути використані й для цілей заземлення.

Для заземлення електроустановок використовують у першу чергу такі природні заземлювачі:

· арматуру залізобетонних конструкцій (фундаменти опор ЛЕП і підстанцій, фундаменти будинків);

· металеві підземні комунікації (трубопроводи, броня і оболонки кабелів);

· деякі наземні комунікації (рейки) та ін.

Залізобетонні конструкції, що містяться в середньо- або сильноагресивному середовищі, не можна використовувати в заземлюючому при строї для запобігання підсилення корозії конструкції. Не допускається також використовувати в заземлюючих пристроях залізобетонні конструкції з напруженою арматурою (плити, балки, форми, колони), а також металеві й залізобетонні конструкції, які застосовують для захисту будинків від блискавки.

Усі елементи металевих і залізобетонних конструкцій (фундаменти, колони, форми, стропильні, підстропильні та підкранові балки) у заземлюючих пристроях з'єднують так. щоб одержати неперевне електричне коло по металу. Зварні, а також болтові або заклепкові з'єднання металевих колон, форм, балок у будинках створюють достатній електричний контакт.

Використання природних заземлювачів дає змогу економити не тільки метал, але і відпадає необхідність виконання значних земляних і монтажних робіт.

Перевагою названих вище протяжних природних заземлювачів є їхній малий опір розтіканню. Воно в багатьох випадках настільки мало, що домогтися аналогічних результатів за допомогою спеціально влаштованих (штучних) заземлювачів представляє більші утруднення через великі розміри необхідної площі, так і великої вартості. Раціональне використання, природних заземлювачів тому значно спрощує здійснення заземлень. У багатьох випадках виконати вимоги Правил практично можливо тільки за допомогою природних заземлювачів. У водогінній мережі, якщо труби не ізольовані, на великому протязі відбувається розтікання струму замикання в землю; при цьому основна частина струму розтікається з початкових ділянок водопроводу, тобто поблизу від місць входу струму у водогінну мережу (місць приєднання водопроводу до заземлювача). Практика підтверджує цілесобразность і безпеку використання водопроводу в якості заземлювача.

Недоліком природних заземлювачів є доступність їх персоналу, не пов'язаному з електричною установкою, внаслідок чого при ремонтних роботах може бути порушена безперервність з'єднань між окремими елементами протяжних заземлювачів, а також цілість з'єднань між заземлюючими провідниками й заземлювачами. Однак відповідне їхнє позначення (фарбування) і інструктування персоналу усувають цей недолік, і на практиці природні заземлювачі зарекомендували себе як цілком надійні.

Застосування природних заземлювачів не повинне знижувати надійності заземлюючих пристроїв. Тому в якості природних заземлювачів варто застосовувати лише стаціонарні елементи установок; вони повинні бути занесені в паспорт заземлення; у місць приєднання до них провідників заземлення варто мати розпізнавальні знаки, справність заземлювачів повинна перебувати під контролем електротехнічного персоналу, особливо під час ремонтів, які можуть привести до порушення приєднань і безперервності заземлювачів (наприклад, водопроводу).

В установках напругою вище 1 000 В з малими струмами замикання в землю, а також в установках напругою до 1 000 В Правила допускають застосування природних заземлювачів у якості єдиних за умови забезпечення величини їхнього опору. Пристрій штучних заземлювачів у цьому випадку не потрібно. Якщо єдиними заземлювачами служать металеві оболонки кабелів, то число їх повинне бути не менш двох.

Опір природних заземлювачів може мати різні значення. Воно залежить від властивостей ґрунту, у якому ці заземлювачі перебувають, від їхньої довжини, глибини закладення, форми й ступені зв'язку із землею. Наприклад, водопровід може бути виконаний зі сталевих або чавунних труб; ці труби можуть мати або не мати антикорозійну ізоляцію, їхні стики можуть бути звареними або на розтрубах з різного роду ущільненнями аж до гумових; в останньому випадку безперервність трубопроводу як заземлювача здійснюється вже через воду, що має відносно великий опір. Тому треба з обережністю ставитися до формул, що дають опору розтіканню природних заземлювачів. Щиру їхню величину можуть дати лише виміри. Якщо заземлювачі перебувають на глибині промерзання, то до обмірюваної величини варто вводити коефіцієнти з таблиці.

Опір заземлювачів. Наближені значення опорів розтіканню природних заземлювачів (R_e, Ом) при питомому опорі ґрунту с = 1·10⁴ ом·см:

Таблиця № 3.

Свинцева оболонка кабелю, глибина закладення 0,7 м у літню пору	1,5-2
Водопровідні сталеві труби в землі без ізоляції (більші значення ставляться до коротких ділянок - до 200 м)	0,25-0,5
Бурові труби артезіанських колодязів	1-2
Облогові труби артезіанських колодязів	0,2 0,2

При питомих опорах ґрунту, що відрізняються від 1·10⁴ ом·см, значення опорів множиться на відношення .

Опір петлі фаза - нуль у мережах 380/220 й 220/127 В із заземленої нейтраллю.

Опір петлі фаза - нуль визначається по формулі



де Z_п - повний опір петлі фаза - нульовий провід,

Z_т - опір трансформатора, ом;

R_ф - опір фазного проведення, ом;

R_н- опір нульового проведення, ом;

х - індуктивний опір петлі фаза - нульовий провід, ом.

При сталевих проводах х дорівнює сумі величин внутрішнього () і зовнішнього () індуктивних опорів; R_ф, R_н і х₀ приймаються по довідкових таблицях при струмі, рівному 3І_ном при захисті запобіжниками й 1,25І_ном при захисті автоматами (І_ном - номінальний струм плавкої вставки або струм відключення максимального расцепітеля автомата); для кабельних ліній значенням х можна зневажити; при прокладці проводів у сталевих трубах і використанні труб у якості зануляючих провідників ураховується тільки значення труб; при повітряних лініях значення приймається рівним 0,6 ом/км.

1.5 Вимоги до заземлення

В електроустановках напругою до 1000В з ізольованою нейтраллю, а також з глухим заземленням нейтралі, опір заземлюючого пристрою не повинен перевищувати 4 Ом. Заземлюючі пристрої, до яких приєднані нейтралі трансформаторів і генераторів потужністю до 100 кВА і мен ше, можуть мати опір до 10 Ом.

Для електроустановок напругою понад 1000В з великим струмом замикання на землю опір заземляюючого пристрою не має перевищувати 0,5 Ом.

Заземленню підлягають усі металеві частини електроустановок, на яких може з'явитися напруга, корпуси електричних машин, трансформаторів, генераторів, каркаси щитів, приводи електричних апаратів, корпуси кабельних муфт; металеві оболонки кабелів, арматура залізобетонних опор тощо.

У період експлуатації опір заземлення необхідно періодично перевіряти. Вимірюють опір влітку, під час найбільшого пересихання ґрунту, або взимку, під час його найбільшого промерзання. Крім цього, не менше як один раз на рік треба перевіряти стан зовнішньої частини заземлюючої проводки. Перед введенням заземлення в експлуатацію (далі не менше ніж один раз у 5 років) опір вимірюють вибірково відкриваючи окремі елементи заземлення.

В обсяг планово-попереджувальних ремонтів заземлюючих пристроїв входять:

· вимірювання опору заземлюючого пристрою;

· вибіркове відкриття ґрунту для огляду елементів заземлюючого пристрою, що перебуває в землі;

· перевірка цілості кола між заземлювачами та заземлюваними елементами (відсутність обривів, незадовільних контактів та ін.);

· перевірка надійності з'єднань заземлювачів типу трубопроводу, металевих конструкцій будівель тощо. У разі потреби заземлюючий пристрій ремонтують. Після ремонту виконують позапланове вимірювання опору заземлюючого пристрою.

Періодичність, обсяг і норми випробувань заземлюючих пристроїв наведені в таблиці 4.

Таблиця 4. Вимоги, що забезпечують надійність заземлюючих пристроїв окремих електроустановок

Об'єкт	Вимога	Доповнення й роз'яснення
Заземлюючі й нульові захисні провідники:
електроустановок до 1000 В	Розміри провідників зазначені в таблиці	Провідники повинні бути захищені від корозії
електроустановок до й вище 1000 В с ізольованої нейтраллю	Провідність повинна становити не менш ? провідності фазних провідників, а перетин наведений у таблиці	Не потрібно застосовувати мідні провідники перетином більше 25 мм2 алюмінієві - 35 і сталеві - 120 мм2
Заземлювачі штучні сталеві	Розміри заземлювачів (не менш): діаметр круглих 10 мм, круглих оцинкованих 6 мм; перетин прямокутних 48 мм2 і товщина 4 мм; товщина полиць кутової сталі 4 мм	Застосовуються, коли неможливо використати природні заземлювачі
Силові трансформатори:
з глухозаземленою нейтраллю	Нейтраль повинна з'єднуватися із заземлювачем окремим провідником	Заземлювач варто розташовувати по, можливості ближче до трансформатора
с ізольованої нейтраллю	Заземлення здійснюється через пробивний запобіжник

Подобные документы

• Схеми включення ламп розжарювання

  Основні відомості про освітлювальні електроустановки. Будова і призначення ламп розжарювання. Схема вмикання ламп розжарювання. Експлуатація і ремонт освітлювальних установок. Характерні випадки несправностей люмінесцентних ламп і способи їх усунення.
  
  реферат [893,7 K], добавлен 29.08.2010
  

• Реле часу

  Реле часу як електричне реле з нормованим часом вмикання або вимикання, його призначення, принципова схема та режими роботи. Різновиди реле часу та особливості їх застосування. Шляхи збільшення витримки часу. Порядок визначення часової затримки.
  
  лабораторная работа [368,5 K], добавлен 06.02.2010
  

• Влаштування, монтаж і ремонт освітлювальних електроустановок

  Основні відомості про освітлювальні електроустановки. Електричні джерела світла, прилади та світильники освітлювальних установок. Прилади освітлювальних електроустановок. Світильники освітлювальних електроустановок. Схема вмикання ламп розжарювання.
  
  реферат [3,4 M], добавлен 28.08.2010
  

• Допоміжні електромонтажні роботи. Розмічання місць установки світильників

  Основні відомості про освітлювальні електроустановки. Прилади освітлювальних електроустановок. Виконання пробивних робіт. Розмітка місць установки світильників. Монтаж світильників. Експлуатація і ремонт освітлювальних установок. Правила техніки безпеки.
  
  реферат [3,1 M], добавлен 28.08.2010
  

• Люмінесцентні світильники

  Особливості і значення застосування електричної енергії в народному господарстві. Влаштування та обладнання освітлювальних електроустановок, їх сутність та будова. Загальна характеристика люмінесцентних ламп, схеми їх вмикання та основні несправності.
  
  дипломная работа [2,0 M], добавлен 29.04.2010
  

• Система сигналізації та плавки ожеледі на проводах повітряної лінії

  Створення економічного способу плавки ожеледі та своєчасному виявленню її утворення, що дає можливість попередити аварії на лініях електропередач. Спосіб зустрічного вмикання фаз. Технічні вимоги до пристрою. Блок-схема системи сигналізації та плавки.
  
  курсовая работа [1,7 M], добавлен 24.11.2013
  

• Розрахунок штучного освітлення корпусу

  Вибір джерел світла і світильників. Розрахунок адміністративного приміщення. Вибір схеми мережі і напруги живлення. Розмітка плану електроосвітлювальної мережі. Розрахунок кількості світильників, їх розташування. Вибір проводів і спосіб їх прокладки.
  
  реферат [1,8 M], добавлен 25.08.2012
  

• Дослідження трифазного синхронного генератора

  Експериментальні способи зняття характеристик трифазного синхронного генератора. Схема вмикання генератора. Зовнішня характеристика як залежність напруги від струму навантаження при сталому струмі збудження. Регулювальна характеристика, коротке замикання.
  
  лабораторная работа [204,2 K], добавлен 28.08.2015
  

• Визначення опору системи захисного заземлення, питомого опору ґрунту й опору провідників

  Основи вимірювання опору системи захисного заземлення електроустановок, питомого опору ґрунту й опору провідників за допомогою вимірювача заземлення типу МС-08. Суть методів амперметра-вольтметра та трьох земель. Порядок виконання вимірювальних робіт.
  
  лабораторная работа [14,9 K], добавлен 31.08.2009
  

• Електромагнітні розрахунки при ремонті електричних машин

  Перерахунок обмотки асинхронного двигуна на іншу напругу, при зміні числа полюсів. Вмикання трифазних двигунів в однофазну мережу. Вибір потужності асинхронного електродвигуна для приводу типових механізмів. Розрахунок трансформаторів малої потужності.
  
  курсовая работа [497,5 K], добавлен 06.09.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам