Заземлюючі пристрої. Схеми вмикання світильників

Заземлюючий провідник приєднується до заземлюючого болта на корпусі

Силове електроустаткування:

Об'єкт

Вимога

Доповнення й роз'яснення

електричні машини

Машини, установлені на вібруючій підставі або на полозках, повинні заземлюватися (занулятися) за допомогою гнучкої перемички

щитки, шафи і ящики з електроустаткуванням до 1000 В

Всередині повинна передбачатися загальна заземлююча (нульова) шина, до якої приєднуються що заземлюють (зануляємі) частини окремих апаратів

Крани

1. Стики рейок повинні бути надійно з'єднані (зварюванням, приваркою перемичок достатнього перетину, приваркою до металевих підкранових балок), образуя безперервний електричний ланцюг

2, Кабель для харчування крана повинен мати жилу, призначену для заземлення або занулення крана

1. Частини, що підлягають заземленню або зануленню, приєднуються до металевих конструкцій крана перемичками, що приварюють до конструкцій крана й, що приєднують до заземлюючих болтів електроустаткування

2. Перетин заземлюючої жили повинне бути дорівнює перетину фазної жили

Пересувні електроустановки

Заземлюючі пристрої виконуються як для стаціонарних установок

Переносні електроприйомники

Заземлення (занулення) повинне виконуватися спеціальною жилою, розташованої в одній оболонці з фазними жилами й рівного з ними перетину

У промислових установках жили проводів і кабелів повинні бути мідними гнучкими перетином не менш 1,5 мм²

Об'єкт

Вимога

Доповнення й роз'яснення

Світильники загального висвітлення з лампами накалювання, із ртутними й люмінесцентними лампами

При глухозаземленій нейтрали й уведенні у світильник кабелю або проведення в трубі заземлення (занулення) виконується відгалуженням від нульового робочого проведення усередині світильника, а при уведенні відкритих незахищених ізольованих проводів - за допомогою гнучкого проведення

Аналогічно виконується заземлення (занулення) світильників із ртутними й люмінесцентними лампами, що мають убудовані пускорегулючі апарати (ПРА)

Кабельні лінії (металеві оболонки й броня кабелів)

Заземлення (занулення) виконується гнучким багатопроволочним мідним провідником перетином 6 мм² при перетині жили кабелю до 10 мм², 10 мм² - при 16-35 мм², 16 мм² - при 50-120 мм², 25 мм² - при 150 мм² і вище

Тривалість кожної пайки щоб уникнути перегріву ізоляції кабелю повинна бути не більше 3 хв.

Повітряні лінії електропередачі (металеві й залізобетонні опори ВЛ 1000 В в мережах із глухозаземленою нейтраллю)

Заземлюючі перемички приєднуються до опори або траверси, а на залізобетонній опорі - на спеціальному висновку, з'єднаному з арматурами опори

Нульове проведення заземлюється повторно па лінії відповідно до проекту. Контактні з'єднання заземлюючої перемички повинні бути попередньо зачищені, а після монтажу покриті шаром вазеліну

Захисні провідники у вибухонебезпечних установках

У якості заземлюючих і нульових захисних провідників - повинні бути використані провідники, спеціально призначені для цієї мети. У мережах змінного струму вони повинні прокладатися разом з фазовими в загальних оболонках, трубах, коробах, лотках, пучках

Використання в якості заземлюючих і нульових захисних провідників металевих конструкцій будівельного й виробничого призначення, сталевих труб електропроводок, металевих оболонок кабелів і т.п. допускається лише як додатковий захід

2. Схеми вмикання світильників

2.1 Умовне позначення світильників

Лампа розжарювання -- це джерело світла, в якому перетворення електроенергії в світлову здійснюється внаслідок розжарюванню тугоплавкого провідника (вольфрам, молібден) електричним струмом. Лампа розжарювання складається зі скляної колби, всередині якої розміщено спіраль з вольфраму, скляного пальчика, електродів і цоколя. Для зменшення окислення з колби викачують повітря, а для зменшення випаровування нитки розжарення колбу інколи заповнюють інертним газом (аргон, ксенон, криптон, суміш азоту). Для зменшення теплових втрат волосок лампи звивають у контактну спіраль. Лампи малої по тужності можуть мати цоколь з нарізкою діаметром 14 мм (Е14). Гвинтовий цоколь в ламп потужністю до 300 Вт має нарізку 27 мм (Е27), потужністю 300 Вт і більше -- діаметром 40 мм (Е40). Лампи розжарювання випускають на номінальну напругу 12, 36, 127, 220 В і по тужністю 15, 25, 40, 60, 75, 100, 150, 200, 300, 500, 750, 1000 і 1500 Вт.

Суттєвим недоліком ламп розжарювання є їх низький ККД, який не перевищує 5%, а також значна відмінність спектра випромінювання від денного світла через переважання в ньому жовтих і червоних променів. Середній строк служби ламп розжарювання 1000-1200 год. Більш досконалими порівняно з лампами розжарювання є газорозрядні лампи високого і низького тиску.

До газорозрядних належать лампи, в яких випромінювання видимого діапазону хвиль виникає внаслідок електричному розряду в середовищі інертних газів, парів металів та їх сумішей. Це люмінесцентні лампи, дугові ртутні лампи (ДРЛ), дугові ртутні лампи з йодидами (ДРЙ), дугові натрієві та ксенонові лампи високого тиску (ДНаТ, ДКсТ).



Рис. 6. Люмінесцентна лампа

Люмінесцентна лампа (рис. 6) належить до джерела світла низького тиску. Вона має вигляд скляної трубки 1, внутрішню поверхню якої вкрито тонким шаром люмінофору 2. У скляних ніжках 4 всередині трубки впаяно електроди 3, приєднані до контактних штирів 6 цоколя 5. З трубки викачано повітря і введено невелику кількість чистого аргону й дозовану крапельку ртуті.

Для можливості попереднього підігрівання електродів і полегшення початку розряду електроди виконано у вигляді подвійної чи потрійної спіралі з вольфрамового дроту, покритого шаром оксидів лужноземель них металів (барію, стронцію, кальцію). Лужноземельні метали сприяють інтенсивнішому випромінюванню електронів.

При вмиканні лампи в електромережу ртуть випаровується і в її парах створюється інтенсивне ультрафіолетове випромінювання, під дією якого люмінофор створює світло. Залежно від кольору світлового потоку розрізняють лампи денного світла (ЛД), білого світла (ЛБ), холодно-білого (ЛХБ), тепло-білого світла (ЛТБ) тощо.

Люмінесцентні лампи випускаються потужністю 8; 13; 15; 20; 30; 40; 65; 80 Вт. Строк служби люмінесцентних ламп становить 5000 год.

Наведемо особливості люмінесцентних ламп.

Можливість вмикання в мережу тільки з ПРА, тому що напруга на лампі повинна бути приблизно вдвічі нижча від напруги мережі.

Робота в обмеженому діапазоні температур (від 5 до 40°С; при зниженні напруги на 20% лампа не засвічується).

Основним недоліком люмінесцентних ламп є періодичні пульсації їх світлового потоку з частотою, що дорівнює подвійній частоті електричного струму. Через зорову інерцію око людини не спроможне помітити ці миготіння світла. Якщо частота обертання деталі збігається з частотою світла, то деталь може здатися нерухомою або такою, що повільно обертається в протилежний бік через стробоскопічний ефект. Це може призвести до травматизму на виробництві. При вмиканні люмінесцентних ламп у різні фази струму пульсації світлового потоку виникають у різний час, а стробоскопічного ефекту не буде.

Останнім часом виробництво переходить на випуск енергоекономічних люмінесцентних ламп зі зниженою потужністю (18 замість 20 Вт, 36 замість 40 Вт, 58 замість 60 Вт), зі зменшеним діаметром колби лампи (25 замість 40 мм), із підвищеною світловою віддачею.

Галогенна лампа (рис. 7) складається з кварцової колби б, заповненої інертним газом з додаванням галогенів або їх сполук, які забезпечують сповільнене випаровування нитки розжарення 4, встановленої на тримачах 5 і з'єднаної через ввід 3 з виводом І за допомогою фольги 2. Пари галогенів (йоду) розчиняють вольфрам, який випаровується з нитки, і сприяють поверненню його на нитку. Цей процес потребує високої температури стінки колби, тому її виготовляють з кварцу. Галогенні лампи мають переваги перед лампами розжарювання за строком служби, світловою віддачею, а також меншими розмірами. Галогенні лампи випускаються потужністю від 500 до 20000 Вт.

Рис. 7. Галогенна лампа

Лугова ртутна люмінесцентна лампа є одним із високоінтенсивних джерел світла, яке використовується в основному для зовнішнього освітлення й освітлення високих промислових приміщень при відсутності особливих вимог до барвистості світла. Перевагами цих ламп є висока світлова віддача, можливість роботи в широкому діапазоні температур, високий строк служби.

Основним елементом конструкції лампи ДРЛ (рис. 8) є кварцовий паяльник 5 у вигляді трубки з термостійкого скла, заповненої аргоном з додаванням дозованої краплі ртуті при тиску близько 1 МПа. У трубку впаяно два основних 3 та два допоміжних 1 електроди. Допоміжні електроди розміщено на відстані 2 мм від основних і приєднано до протилежних основних електродів через резистор 4. Кварцовий паяльник розміщено в колбі з тугоплавкого скла, внутрішні стінки якої покрито тонким шаром люмінофору. Після відкачування повітря з колби її заповнюють аргоном. Колба служить для захисту деталей паяльника від окислення та механічних пошкоджень, запобігає виходу ультрафіолетового випромінювання назовні й забезпечує необхідний температурний режим паяльника та шару люмінофору.

Рис 8. Лампа ДРЛ

При вмиканні лампи в мережу в першу мить напруга буде прикладена до основних електродів, а також до основних і найближчих до них допоміжних електродів. Між основними та допоміжними електродами ви никає струм розряду, який обмежується резисторами 4; газ нагрівається, ртуть починає випаровуватися, зменшуючи при цьому опір проміжку між основними електродами. При зменшенні опору проміжку до певного значення між основними електродами виникає дуговий електричний розряд, який створює інтенсивне ультрафіолетове випромінювання в синьо-зеленій частині спектра. Атоми люмінофору збуджуються ультрафіолетовим випромінюванням і люмінофор випромінює світловий потік оранжево-червоного кольору. Додавання спектрів випромінювання паяльника та люмінофору утворює видиме оком людини біле світло із зеленим відтінком. Додавання червоного випромінювання поліпшує барвистість світла, створюваного лампами ДРЛ, порівняно зі звичайними ртутними лампами. Тривалість пускового періоду ДРЛ становить 3-10 хв.

Металогалогенні лампи є найбільш сучасними джерелами світла. Вони мають значну перевагу перед лампами ДРЛ за світловою віддачею та кольоропередавальними властивостями. Це досягається введенням у розрядну колбу, крім ртуті й аргону, металогалогенних добавок (йодидів натрію, скандію, талію, індію). Части на ламп виготовляється з йодидами диспрозію, які мають суцільний спектр у видимій об ласті. Тому металогалогенні лампи називають дуговими ртутними з йодидними добавками -- ДРЙ (рис. 9).

Лампи ДРЙ конструктивно схожі з лампами ДРЛ, але в них зовнішня колба не покрита люмінофором, кварцовий паяльник значно коротший і має на кінцях тепловідбивне покриття, а всередину колби запальника вводяться разом зі ртуттю та аргоном йодидні добавки у робочому режимі всередині кварцової розрядної трубки виникає розряд у парах металів і їх йодидів. Світловий потік цих ламп при горизонтальному положенні на 15-18% нижчий, ніж при вертикальному.



Рис. 9. Лампи ДРЙ повільного (а) та швидкого (б) засвічування:

1 - екран; 2 - електроди; 3 - траверси; 4 - розрядна трубка; 5 - колба

Найбільш економічними сучасними джерелами світла є натрієві лампи. Натрієві лампи бувають низького (НЛНТ) і високого тиску (НЛВТ). В натрієвих лампах низького тиску світлова віддача може досягти сотень люменів на ватт. Однак ці лампи незадовільні за кольоропередачею, бо їх жовте випромінювання монохроматичне. їх встановлюють переважно в тунелях, на товарних станціях, автострадах та ін.

У натрієвих лампах високого тиску використовується розряд в парах натрію, ртуті та в ксеноні.

Лампа дугова натрієва трубчаста (ДНаТ) (рис. 10) складається зі скляної циліндричної колби 7, на тримачах 4, 5 розміщується трубка 6 із світлопроникної кераміки, полікристалічного оксиду алюмінію, інертного до парів натрію. Вакуум у колбі запобігає окисленню ніобієвих вводів і забезпечує необхідний тепловий режим розрядної трубки. Для поглинання газів, які виділяються з деталей при роботі лампи, на колбу біля ніжки 2 поблизу цоколя 1 напилюють ба рк ні гетерні кільця 3.



Рис. 10. Лампа ДНаТ

Лампа типу ДНаТ, як і лампа ДРЛ, засвічується від імпульсного запалювального пристрою і входить в робочий режим через 5 хв. Лампи типу ДНаТ використовують для освітлення вулиць, майданів і великих відкритих площ.

Потужні ксенонові трубчасті лампи типу ДКсТ засвічуються за допомогою пускового пристрою, який виробляє високовольтний (до 30 кВ) високочастотний імпульс напруги, під дією якого в лампі виникає розряд у ксеноні. Лампи типу ДКсТ використовують тоді, коли треба правильно передавати кольори об'єктів, а також для освітлення великих за площею територій: кар'єрів, сортувальних стан цій. Порівняльні характеристики деяких ламп типу ДРЛ, ДРЙ, ДНаТ, ДКсТ наведено в табл. 5.

Таблиця 5. Порівняльні характеристики ламп ДРЛ, ДРЙ, ДНаТ, ДКсТ

Тип лампи	Потужність, Вт	Напруга, В	Струм, А	Світло вий потік, клм	Середня тривалість світіння, тис. год.	Повна довжина, мм
ДРЛ80(6)-2	80	115	0,8	3,2	6-12	165
ДРЛ125(6)-2	125	125	1,2	5,2	8-12	184
ДРЛ250(6)	250	130	2,1	12,5	8-12	227
ДРЙ250(6)	-//-	130	2,15	19	3	227
ДРЙ250(5)	-//-	130	2,15	19	10	227
ДНаТ250	-//-	100	3	25	10	240
ДРЛ400(6)-2	400	135	3,3	20	10-12	292
ДРЙ400	-//-	130	3,3	35	10	290
ДРЙ400-6		130	3,3	82	3	290
ДНаТ-400		100	4,7	47	15	240
ДРЛ700(6)-2	700	140	5,4	36	10	368
ДРЙ700-5		130	6	60	9	370
ДРЙ 700(6)		130	6	56	3	350
ДРЛ100(6)-2	1000	145	7,5	52	12	410
ДРЙ 1000-5		230	4,7	90	3	390
ДРЙ 1000-6		230	4,7	90	3	350
ДРЛ2000	2000	270	8	120	6	445
ДРЙ2000-6		230	9,2	200	2	430
ДКсТ-2000		240	49	35,7	0,3	365
ДРЙ35000-6	3500	230	16	350	1,5	430
ДКсТ-5000	5000	110	44	97,6	0,3	646
ДКсТ-10000	10000	220	46	250	0,8	1260
ДКсТ-2000	20000	380	56	694	0,8	1990
ДКсТ-50000	50000	380	132	2230	0,5	2160

2.2 Стартерна схема вмикання люмінесцентної лампи

Люмінесцентні лампи можуть вмикатися в електричну мережу за стартерною і безстартерною схемами запалювання. Люмінесцентні лампи випускають з пристроями для запалювання (стартер і дросель) і без них.

Стартер розігріває електроди лампи і встановлює дуговий розряд, після чого вимикається. Дросель (дросель -- котушка з великим індуктивним опором) обмежує робочий струм лампи, підтримує стійкий дуговий розряд при її вмиканні на змінну напругу і прискорює процес вмикання.

Люмінесцентні лампи вмикають в електричну мережу послідовно з баластним опором, який обмежує струм у лампі, оберігаючи її від руйнування.

Для зменшення напруги засвічування електроди лампи попередньо нагрівають за допомогою стартера до температури 800-900°С.

Стартер -- це неонова лампа, що мас рухомий і нерухомий електроди. Рухомий електрод виготовляється з двох різних металів, тобто є біметалічним. При проходженні струму в електричному колі розряд у стартері відсутній, його електроди охолоджуються і розмикають електричне коло. У момент розмикання електричного кола в дроселі LL (рис. 11, а), внаслідок електрорушійної сили (ЕРС) самоіндукції виникає імпульс підвищеної напруги, який спричиняє розряд у лампі і засвічує її.

При виникненні дугового розряду напруга на електродах стартера стає недостатньою для появи тліючого розряду. Якщо лампа не засвічується, то на електродах стартера буде повна напруга мережі і весь процес повториться.

У люмінесцентних лампах перетворення електричної енергії на світ лову відбувається в два етапи. Спочатку електричний струм, проходячи між електродами, викликає іонізацію газу, що супроводжується виникненням ультрафіолетових променів.

Під дією цих променів люмінофор, нанесений на скляну трубку, починає світитися. Залежно від складу люмінофору можна отримати різний спектр світла, в тому числі й близький до денного.

Рис. 11. Стартерні схеми вмикання люмінесцентних ламп

Якщо необхідно позбутися стробоскопічного ефекту, який негативно впливає на зір людини та недопустимий при освітленні приміщень, в яких є устаткування зі швидкодіючими частинами, використовують схеми вмикання люмінесцентних ламп з пускорегулювальним апаратом (ПРА) антистробоскопічного типу. ПРА дають змогу вмикати люмінесцентні лампи паралельно (рис. 11, б) чи послідовно (рис. 11, г). У цих схемах конденсатори здійснюють зсув фази напруги живлення однієї лампи відносно іншої, внаслідок чого одночасне миготіння обох ламп виключається.

2.3 Безстартерна схема

Крім цього люмінесцентні лампи можна вмикати за допомогою безстартерного ПРА (рис. 12). ПРА забезпечує надійне запалювання і нормальну роботу ламп, а також підвищує коефіцієнт потужності та знижує пульсації світлового потоку ламп. У ПРА встановлюють також пристрої, що гасять перешкоди радіоприймання.

Рис. 12. Безстартерна схема вмикання люмінесцентних ламп

У схемі (рис. 12) ПРА живиться від трансформатора TV, який попередньо нагріває електроди лампи. Такі схеми використовують в металевих заземлених світильниках, які живляться від електромережі напругою 380/220 В.

2.4 Схема вмикання ламп ДРЛ, ДНaT, ДКсТ

Лампи ДРЛ вмикаються за допомогою ПРА з послідовним з'єднанням дроселя LL (рис. 13, а). Для забезпечення підвищення напруги мережі (наприклад, при низьких температурах повітря) застосовують схему з трансформатором TV (рис. 13, б).

Рис. 13. Схеми вмикання ламп ДРЛ (а-г) і ДРЙ, ДНаТ (д)

При коливаннях напруги мережі використовують схему з послідовним з'єднання и дроселя LL та конденсатора С (рис. 13, в). Щоб підвищити стабілізуючі функції схеми, застосовують також автотрансформатор розсіювання (рис. 13, г). На рис. 14 зображена схема вмикання ДРЛ через підпалювальний пристрій, який подає імпульс високої напруги.

Підпалювальний пристрій складається з розрядника Р, селенового випрямляча СВ, зарядного опору R і конденсаторів С1 і С2. Дросель LL у схемі призначений для запалювання лампи, запобігання різкому зростанню струму в лампі, а також для стабілізації режиму її горіння.

Процес запалювання лампи відбувається наступним чином. Під час вмикання лампи струм, проходячи через випрямляч СВ і зарядний опір R заряджає конденсатор С2. Коли напруга на конденсаторі досягає приблизно 200 В, відбувається пробивання повітряного проміжку розрядника Р і конденсатор С2 розряджається на додаткову обмотку дроселя ДОLL, внаслідок чого в основ ній обмотці OOLL створюється підвищена напруга, імпульсом якої й запалюється лампа Л.

Рис. 14. Схема вмикання дугової ртутної лампи (ДРЛ):

Л -- лампа; СВ -- селеновий випрямляч; R -- резистор; С1, C2, С3 -- конденсатори; Р -- розрядник; LL -- дросель; OOLL -- основна обмотка дроселя; ДОLL -- допоміжна обмотка дроселя

Для захисту випрямляча призначений конденсатор С1, а для зниження радіоперешкод, які створюються підпалювальним пристроєм при запалюванні лампи -- конденсатор С3.

Чотириелектродна лампа на відміну від двоелектродної ДРЛ вмикається в мережу за спрощеною схемою, в якій немає підпалюючого пристрою, ПРА для такої лампи є дроселем на магнітопроводі стержневого типу. Для вмикання ламп ДНаТ (натрієві лампи високого тиску) та ДРЙ (йодидні лампи) (рис. 14, д) використовують ПРА з уніфікованими імпульсними запалювальними пристроями А, основними елементами яких є диністори.

Диністори -- напівпровідникові некеровані прилади, які вмикаються тільки при зміні напруги живлення. Повторне запалювання лампи EL можливе після її охолодження (через 10-15хв). Для миттєвого повторного запалювання ламп ДРЙ та ДНаТ існують спеціальні блоки миттєвого перезапалювання, які генерують високовольтний імпульс напругою 40-60 кВ.

Потужні ксенонові трубчасті лампи типу ДКсТ запалюють за допомогою пускового пристрою, який виробляє високовольтний (до 30 кВ) імпульс напруги, під дією якого виникає розряд в ксеноні. Лампи типу ДКсТ використовують при потребі правильної передачі кольорів об'єктів і освітлення великих територій: кар'єрів, сортувальних станцій і т. д. Використання цих ламп значно скорочує їх кількість, а тому зменшуються експлуатаційні втрати.

3. Техніка безпеки при виконанні електромонтажних робіт

Досвід експлуатації електроустановок показує, що для безпечної роботи поряд із засобами захисту необхідно так організувати експлуатацію, щоб була усунена можливість помилок з боку обслуговуючого персоналу.

При підготовці робочого місця з частковим або повним зняттям напруги технічні заходи проводять у такому порядку:

1. Вимикають необхідні струмопровідні частини та проводять заходи, які виключають помилкову подачу напруги до місця проведення робіт.

2. На вимкнутих комутаційних апаратах вивішують заборонні плакати: «Не вмикати -- працюють люди!», «Не вмикати -- робота на лінії!» та ін. В разі необхідності встановлюють огорожі навколо струмопровідних частин.

3. До заземлюючого пристрою приєднують затискач переносного заземлення.

4. Перевіряють, чи немає напруги на вимкнутій частині установки. Якщо її немає, то заземлюють цю частину до контура заземлення.

5. Робоче місце огороджують переносними огорожами і вивішують попереджувальні і нагадувальні плакати: «Стій -- висока напруга!», «Працювати тут!».

При підготовці робочого місця і в період роботи необхідно проводи ти такі організаційні заходи: 1) оформлення роботи нарядом або розпорядженням; 2) допуск до роботи; 3) нагляд під час роботи; 4) отримання певного порядку записів у журналі перерв у роботі, переходів на інше місце роботи, закінчення роботи. Проводячи електромонтажні роботи, електрик повинен дотримуватися вимог техніки безпеки.

Опір ізоляції вимірюють мегомметром, дотримуючись таких основ них правил техніки безпеки:

Вимірювання можна проводити тільки тоді, коли вимкнені всі лінії, по яких подається напруга.

Необхідно переконатися у відсутності людей, що працюють на тій частині електроустановки, до якої має бути під'єднаний манометр.

Перед випробуванням кабелів напругою понад 1000 В їх слід роз рядити.

Проводи, які приєднуються до мегомметра, повинні мати хорошу ізоляцію на відповідну напругу. Вимірювання переносними приладами і струмовимірювальними кліщами, згідно з вимогами ПТБ, повинні виконуватися двома особами. В період експлуатації ці вимірювання проводяться оперативним персоналом і роблять записи в журналі.

Вимірювання переносними приладами необхідно проводити в діелектричних рукавицях і калошах, або зі стояків на діелектричному килим ку. На кабелях напругою понад 1000 В жили повинні бути рознесені одна від одної на відстань, не меншу ніж 250 мм. При вимірюванні кліщі тримають так, щоб прилад не торкався проводів вимірювальних транс форматорів. Приєднання і від'єднання приладів необхідно виконувати при знятій напрузі.

Заміну плавких вставок запобіжників слід проводити при знятій напрузі. На групових щитах, де не можна зняти напругу, допускається заміна запобіжника під напругою, але при обов'язковому вимиканні навантаження. У цьому випадку треба обов'язково користуватися окулярами і діелектричними рукавицями або ізолюючими кліщами. Заміну плавких вставок з підлоги здійснює один електрик третього кваліфікаційного розряду, а якщо на висоті, -- то два електрики, один з яких має кваліфікацію не нижче третього розряду. Електроінструмент і переносні електричні прилади повинні строго відповідати вимогам ПТБ. Робоча напруга електроінструменту має бути не вище 220 В при роботі у приміщеннях без підвищеної безпеки і 36 В -- в приміщеннях з підвищеною небезпекою і поза приміщеннями. В особливо небезпечних приміщеннях при використанні електроінструменту на 36 В потрібно використовувати захисні засоби або електроінструмент на напругу 12 В. Оболонки кабелів і проводів необхідно вводити в електроінструмент і міцно їх закріплювати для запобігання зламів і стирань. Корпус електроінструменту на напругу понад 36 В необхідно заземлювати під'єднуючи його до спеціального затискача на контурі заземлення, позначеному «З» або «Земля».

Струмопровідні частини і заземлюючий контакт штепсельних з'єднань мають бути недоступні для доторкувань. Причому розетки і вилки, що використовуються на напругу 12 В і 36 В, повинні мати колір, який різко відрізняється від кольору штепсельних з'єднань напругою 127 і 220 В. Конструктивне виконання розеток має бути таким, щоб запобігти можливості помилкового вмикання на іншу напругу.

Електроінструмент і переносні електричні світильники приєднують багатожильним гнучким проводом з ізоляцією за напругою не менше ніж 500 В. Стан ізоляції значною мірою визначає ступінь безпеки експлуатації електроустановок. Під впливом тепла, динамічних зусиль, комутаційних і атмосферних перенапруг ізоляція старіє, стає непридатною. Періодичний контроль ізоляції (вимірювання її опору) проводять у встановлені правилами строки і у випадку виявлення дефектів. Опір ізоляції частин електрообладнання, що не перебуває під напругою, вимірюють мегомметром. Опір ізоляції має бути не нижче 0,6 МОм, в установках до 1000 В; 1 МОм, -- для електроінструменту з ізольованими ручками.

Основними способами захисту від статичної електрики є заземлення металевих частин обладнання, які можуть електризуватися, застосовування струмопровідних покриттів, підлог, взуття. Це забезпечує витікання генерованого заряду на заземлені частини. Використовують також зволоження навколишньої атмосфери, нейтралізатори, браслети.

Під час монтування освітлювальних електроустановок слід дотримуватися наступних правил.

1. Ремонтні роботи в діючих електромережах виконують, як правило, дві особи.

2. При виконанні ремонтних робіт під напругою, роботу слід виконувати в діелектричних рукавицях, стоячи на гумовому килимку.

3. На ручках комутаційних апаратів слід вивішувати попереджувальні плакати «Не вмикати, працюють люди!».

4. Всі фази на вимкнутій частині ремонтної ділянки потрібно заземлювати і закорочувати.

5. Отвори, гнізда, борозни можна пробивати тільки в захисних окулярах і рукавицях.

6. Пробивати отвори і гнізда вручну дозволяється зубилами довжиною не менше 150 мм.

7. Пробивати проходи і натягувати проводи поліспастом можна тільки з нерухомих риштувань та пересувних вишок. З підставних драбин ці роботи виконувати заборонено.

8. Працювати на риштуваннях з додаткових підставок (ящиків, бочок і т. д.) не дозволяється. Залазити на риштування можна тільки по спеціально призначених для цього драбинах.

9. Не можна працювати під закріпленим поліспастом, яким натягнуто проводи.

10. Не можна працювати поблизу рухомих механізмів, останні необхідно надійно відгородити.

11. Заборонено торкатися тимчасових проводок, необхідно стежити за тим, щоб вони не мали оголених проводів.

12. Під час виконання електромонтажних робіт слід використовувати ручні переносні лампи на напругу до 36 В, а в особливо вологих місцях -- на напругу 12 В.

13. Торкатися до елементів електромережі, що перевіряються, не безпечно!

Список використаної літератури

1. Атабеков В.Б. Ремонт электрооборудования промышленных предприятий: Учеб. для сред. ПТУ -- 5-е изд., испр. М.: Высш. шк., 1985.

2. Афанасьева Е.И., Соболев В.М. Источники света и пускорегулирующая аппаратура.-- М.: Энергоатомиздат, 1986.

3. Бокман Г.А., Пузевский И.С. Конструкция и технология производства электрических машин. -- М.: Высшая школа, 1977.

4. Бондаренко В.П., Плетник М.И. Справочник электромонтажника. Издание второе, переработанное. Киев, «Будівельник», №71.

5. Бургсдорф В.В., Якобе А.И. Заземляющие устройства электроустановок. М.: Энергоатомиздат, 1987.

6. Вайнер А.Л., Шеренцис А.Н., Заземляющие устройства на линиях электропередачи 110-500 кв, «Электрические станции», 1961, № 1.

7. Вернер В.В., Вартанов Г.Л. Электромонтер-ремонтник. -- М.: Высшая школа, 1982.

8. Зевин М.Б., Соколов В.Г. Справочное пособие молодого рабочего по надежности электроустановок: Для сред. ПТУ. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- М.: Высш. шк., 1987.

9. Карякин Р.Н. О возможности использования в качестве заземлителей железобетонных фундаментов, зазищенных от воздействия агрессивных сред//Промышленная энергетика. 1982. № 10.

10. Карякин Р.Н., Солнцев В.И. Расчет сопротивления заземлителей, образованных железобетонными фундаментами //Электричество. 1981. № 8.

11. Катигроб Н.П. О вертикальных заземлителях, «Промышленная энергетика», 1960, № 9.

12. Кокорев А.С., Дымков А.М. Производственное обучение электрослесарей по ремонту трансформаторов (электрослесарей по ремонту электрических машин) М.: Высшая школа, 1982.

13. Коструба С.И. Измерение электрических параметров земли и заземляющих устройств. М.: Энергоатомиздат, 1983.

14. Ктиторов А.Ф. Производственное обучение электромонтажников по освещению, осветитель ным и силовым сетям и электрооборудованию.-- М.: Высшая школа, 1984.

15. Кузнецов А. И., Техника безопасности в электрических установках, Госэнергоиздат, 1952.

16. Найфельд М.Р. Заземление и защитные меры электробезопасности. М.: Энергия, 1971.

17. Найфельд М.Р., Заземление передвижных установок и механизмов, «Энергетик», 1955, № 11.

18. Никельберг В.Д., Кожухаров В.Н. Монтаж освещения промышленных и жилых зда ний.-- М.: Энергоатомиздат, 1988.

19. Никулин Н.В. Справочник молодого электрика по электротехническим материалам и изделиям. -- М.: Высшая школа, 1982.

20. Перельмутер Н.М. Электромонтер-обмотчик и изолировщик по ремонту электрических машин. -- М.: Высшая школа, 1980.

21. Правила устройства электроустановок (ПУЭ).-- М.: Энергоатомиздат, 1986.

22. Принц М.В., Цимбалістий В.М. Освітлювальне і силове електроустаткування. Монтаж і обслуговування. -- Львів: Оріяна-Нова, 2005.

23. Цапенко Е.Ф., Защита от замыканий на землю в се тях 220-380 в передвижных установок, «Промышленная энерге тика», 1957, № 2.

Размещено на Allbest.ru