Розвиток самостійного мислення

Індивід визначається як окремо узятий представник людського роду, якому властиві неповторні природні і соціальні ознаки. Біологічну суть індивіда складають природні задатки даної людини, вроджені анатомо-фізіологічні особливості її нервової системи, мозку, що виступає важливою умовою високоефективної, продуктивної діяльності індивіда. Участь же даної людини у будь-якій сфері життя суспільства (суспільно-політичній, економічній, культурній тощо) характеризують її вже як суспільного індивіда.

Особистість трактується як соціальний індивід, тобто акцентується увага на соціально значущих рисах суспільного індивіда, які утворюють динамічну, рухливу, але водночас стійку систему.

Своєрідність особистості, що спирається одночасно на неповторні анатомо-фізіологічні задатки людини та сукупність соціально значущих відмінностей від інших людей, становлять індивідуальність. Таким чином, саме індивідуальність являє собою системну якість, яка виражає неповторну, оригінальну єдність природних та соціальних рис людини.

У четвертому питанні треба визначити, що цінності в житті суспільства виступають соціально-значущими орієнтирами діяльності суб'єктів, одним із факторів розгортання політичної історії. Вони є чимось більш високим ніж звичайна зацікавленість людини. Саме через культурні цінності людина задовольняє свої потреби, і саме існування цінностей відрізняє людину від тварини. Цінності становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура.

Культура є цементом будівлі суспільного життя, а цінності - осередком духовного життя суспільства.

Виконуючи важливу роль інтеґруючих, соціалізуючих, комунікативних засад у житті суспільства, цінності забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, високий рівень самосвідомості й організованості його членів.

З розвитком суспільства і його структуруванням, поглибленням духовності людини, ускладнювалось і ціннісне світосприйняття, охоплюючи все нові потреби.

Аналізуючи п'яте питання слід акцентувати увагу на ціннісних орієнтаціях, вищих духовних цінностях та втіленні ідеалу.

Ціннісні орієнтації характерне домінування господарського, прагматичного підходу до всіх цінностей.

Науково-теоретична орієнтація спрямована на пошук абстрактних сутностей в поясненні життя. В поясненні світу вона апелює до теоретичних доказів і претендує на універсальність свого світобачення.

Ціннісні орієнтації можуть формуватись у будь-якій сфері життєдіяльності. Філософія розглядає лише ті орієнтації, що виражають сутність людини універсальним чином. Ці універсальні цінності є загальнолюдськими властивостями людини у її відношенні до світу.

До таких базових, загальнолюдських цінностей належать цінності добра (блага), свободи, користі, істини, правди, творчості, краси, віри. Підсумковою цінністю є благо як єдність істини, добра і міри. Благо виступало вищим життєвим орієнтиром людини, узагальнювало в собі і вищу мету її існування, і спосіб життя.

Порівняно зі звичайними цінностями вищі цінності мають скоріше орієнтаційний ніж регулятивний характер, в них більше споглядальності.

Вищі цінності - це місткі, емоційно-образні узагальнення провідних соціокультурних орієнтацій, що визначають усі сфери життя людини. До них належать цінності особистих якостей, а також загальнолюдські цінності.

У житті індивіда вищі цінності визначають сенс його існування, з якого випливає вся мотивація даного суб'єкта. Завдяки цим цінностям людина долучається до вищої інстанції, що наповнює сенс її існування, надає йому конкретики. Потреба в сенсі фіксує потребу людини з'ясувати свою значущіність у міжособових стосунках, зрозуміти своє місце в універсумі. Причетність до вищих цінностей, служіння їм дає змогу людині відчути цінність свого індивідуального буття.

Розкриваючи зміст проблеми втілення ідеалу слід звернути увагу на те, що ідеал - це основна форма, в якій функціонують цінності. Особливістю ідеалу є його нездійсненність. У цьому проявляється абсолютність ідеалу, його безкінечність, принципова недосяжність.

Прийомом конструювання ідеалу є ідеалізація, що абстрагується від полярності позитивного і негативного.

Душа є носієм духовного в людині, це осереддя духовного життя особистості.

Доцільно звернути увагу, що в історії філософії проблемі взаємовідношення душі і тіла людини приділяють увагу Аристотель, Платон, Демокріт, Б.Паскаль, М.Бердяєв, Г. Гегель, С.Франк, К.Юнг, А.Шопенгауер, І.Франко, О.Радищев, Г.Сковорода, П.Юркевич та ін.

Необхідно підкреслити, що різні філософські школи по різному з'ясовують питання про сутність відношення душі і тіла, духовного і тілесного - від ідеї про безперервне самовдосконаленні як душі, так і тіла шляхом самозаглиблення людини у свій внутрішній світ, що реалізується через безпосереднє бачення і переживання до протиставлення тіла і душі, оскільки тіло смертне, а душа безсмертна і призначення тіла - бути тимчасовим вмістилищем душі, її рабом.

Ключові поняття і терміни

люди на індивід

індивідуальність особистість

цілепокладання потреби

культура цінності

інтереси почуття

діяльність соціальна норма

Питання для повторення

У якому сенсі людини виступає як об'єкт предметно-практичної діяльності?

Яке значення має ціле покладання у процесі людської життєдіяльності?

Яким чином співвідносяться поняття «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість»?

Які основні риси та форми прояву діяльності особистості?

Як співвідносяться поняття «діяльність» та «активність»?

Як співвідносяться поняття цінності і культура?

Як класифікуються цінності?

Назвіть типи ціннісних орієнтацій.

Як змінювались уявлення про природу цінностей?

Яке місце посідають цінності в структурі людської діяльності?

Бібліографічний список

Основна література: 1, 2, 3, 6, 7, 9, 11, 13, 14, 15, 16, 17.

Додаткова література: 2, 4, 5, 10, 11, 12, 14, 15, 21, 22.

Тема 12: Соціальна філософія

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

основні підходи до розуміння суспільства;

форми організації суспільного буття;

особливості буття суспільства;

поняття соціально-етнічних спільностей людей та тенденції їх розвитку;

місце людини у системі продуктивних сил суспільства;

рушійні сили та суб'єкти суспільного розвитку;

поняття та соціальні наслідки НТР;

ноосферу як стадію розвитку біосфери.

Питання теми

Основні підходи до розуміння суспільства.

Форми організації суспільного буття.

Соціум як історичний процес. Предметність, діяльність і спілкування - форми існування соціуму.

Суспільство і природа як підсистеми об'єктивної реальності.

Суспільство як самоорганізуюча і саморозвиваюча система.

Рушійні сили та суб'єкти суспільного розвитку.

Роль науки у розвитку техніки та суспільства.

Соціально-етнічні спільноти людей та тенденції їх розвитку.

Людина як головна продуктивна сила суспільства.

НТР та його соціальні наслідки.

Ідеї В. Вернадського про ноосферу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Починаючи розгляд першого питання слід звернути увагу на те, що суспільство - надзвичайно складний і суперечливий предмет пізнання, яке постійно змінюється, набуваючи все нових і нових форм.

Термін «суспільство» у філософській, економічній та історичній літературі має щонайменше чотири різних значення:

окреме конкретне суспільство, що є самостійною одиницею історичного розвитку;

та чи інша конкретна сукупність соціальних організмів.

сукупність усіх соціальних організмів, що існували й існують на земній кулі, тобто все людство в цілому.

суспільство певного типу взагалі, наприклад, феодальне, індустріальне.

Надзвичайна складність і високий динамізм суспільного життя створюють для суспільствознавців чимало труднощів;

визнання за неможливе пізнання його законів, відмова від законопошуковості й перехід до опису фактів, пояснення суспільства як системи факторів, що взаємодіють (Р.Арон, М.Вебер, М.Ковалевський, У.Ростоу та ін.).

пошук теоретичних моделей, які б адекватно відтворювали природу і сутність соціального (Платон, Аристотель, Конфуцій, Н.Макіавеллі, Х.Ортега-і-Гасет) й триває і досі.

пізнання на базі системного підходу (Л.Деман, К.Маркс, Парсонс, Ю. Хабермас, Н.Луман).

Розпочинаючи аналіз другого питання потрібно акцентувати увагу на відмінності термінів «суспільство» та «спільнота», яка визначається як форма спільного буття чи взаємодії людей, пов'язаних спільним походженням, мовою, долею та поглядами.

Суспільство - це надзвичайно складна, динамічна, багатоелементна система, сукупність взаємозв'язків цих елементів має назву «соціальна структура суспільства». Розуміння суті останньої передбачає виділення з величезної різноманітності структурних елементів суспільства тих і таких, що мають сталий і визначальний для його розвитку характер. До елементів соціальної структури можна віднести:

людину - одиничне;

людей (класи, нації, соціальні групи, раси, касти, стани, колективи, професійні групи тощо).

Поняття «суспільство» потрібно відрізняти від понять «народ», «нація» та «держава».

Народ - це форма спільноти людей, пов'язаних, насамперед, мовою та культурою, а також походженням.

Нація - це форма організації життя одного народу (чи декількох близьких), пов'язана з державністю, економічними, політичними та духовними відносинами людей.

Держава - основана на праві і законі форма організації життя народів і націй, продукт історичного розвитку людської цивілізації. Всі ці поняття взаємоперетинаються і зумовлюють розуміння одне одного.

Завершити розмову потрібно аналізом трьох основних підходів до пояснення суспільного упорядкування:

- натуралістичного;

- ідеалістичного;

- матеріалістичного.

При аналізі третього питання необхідно підкреслити, що людство ще не знайшло прийнятної і обґрунтованої відповіді на питання, що ж таке соціальне. Первинна якість соціального осягається через усвідомлення докорінної відмінності даного феномена від природно-тваринного світу:

тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування;

людське життя здійснюється суспільним чином, соціальним як життєдіяльність.

Суспільне життя - це реальний життєвий процес людини (особи, соціальної групи, класу, суспільства), що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою видів і форм діяльності як способу свідомого перетворення дійсності.

Вся філософська традиція пронизана думкою про те, що найістотнішою ознакою людської діяльності є її свідомий характер, який проявляється у здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв'язками з ними та іншими людьми, над собою і своїм духом, заглиблюватись у себе з метою усвідомлення суті природно-суспільного й сенсу власного буття в світі.

Наостанок доцільно звернути увагу на те, що спілкування (взаємодія, суспільні відносини) є необхідною і всезагальною умовою формування і розвитку соціальності.

При розгляді четвертого питання слід звернути на основні аспекти, які повинні бути розглянуті:

суспільство і природа як підсумки об'єктивної реальності;

функціонування суспільства як природно-історичний процес;

географічне середовище і його роль в житті суспільства;

Відносини суспільства і природи є складною і багатоаспектною проблемою. Щоб зрозуміти і дослідити матеріальну систему «суспільство - природа», необхідно враховувати всю сукупність зв'язків, взаємовпливів і взаємовідносин, що утворилися й існують у географічній оболонці Землі.

Значний науковий інтерес становить питання про сферу взаємодії суспільства і природи. В сучасній науковій літературі ця сфера не має однозначної назви. Деякі автори називають її техносферою (А.Е.Ферсман), інші - біотехносферою (Ю.К. Плотніков), антропосферою (К.Н.Дьяконов), соціосферою (Е.В.Гірусов, А.Д.Урсул).

Одним із найважливіших понять соціальної філософії є поняття географічного середовища (від грецьких «гео» - Земля і «графо» - описую, пишу). як сукупності предметів живої і неживої природи, залучених на даному етапі розвитку суспільства у процес суспільного життя і які, таким чином, є необхідними умовами існування та розвитку суспільства. Людина постійно змінює і вдосконалює географічне середовище у відповідності з потребами розвитку суспільства.

Необхідно звернути увагу на геополітику - як політичну доктрину, яка абсолютизує роль географічного середовища у житті держави. Один із теоретичних засновників геополітики - німецький географ і етнограф Фрідріх Ратцель (1844-1904). Він розглядав народи (держави) як живи організми, які щоб жити і розмножуватись, мусять вести боротьбу за “життєвий простір”.

Вивчаючи п'яте питання необхідно зауважити, що уявлення про соціум як систему, безпосередньо пов'язане з аналізом головних підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія яких забезпечує цілісність суспільства і, навпаки, дисгармонія яких веде до суттєвих конфліктів і деформацій.

Поняття «сфера суспільного життя» відбиває різнопланові процеси, стосунки, цінності, інститути, фактори як матеріальні, так і ідеальні, об'єктивні і суб'єктивні. Сфера - це реальний процес людської життєдіяльності. Діалектика сфер суспільного життя розглядається нами як реальне життя суспільства в конкретно-історичних, соціокультурних та природних вимірах. Доцільно виділяти такі сфери суспільного життя: матеріальну; соціально-політичну; духовну; культурно-побутову.

Слід підкреслити, що усі сфери суспільного життя тісно взаємозв'язані, тому їх треба розглядати лише в єдності. Абсолютизація якоїсь однієї сфери суспільного життя призведе до створення деформованої моделі суспільства. В центрі кожної сфери, як і суспільства в цілому, має стояти людина, що охоплює всі сфери життєдіяльності, єднає їх.

При вивченні шостого питання необхідно звернути увагу на те, що у соціальній філософії рушійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища:

об'єктивні суспільні суперечності;

продуктивні сили;

спосіб виробництва та обміну;

розподіл праці;

дії великих мас людей, народів;

соціальні революції;

потреби та інтереси;

ідеальні мотиви тощо.

Чільне місце серед них займає інтерес, який є реальною причиною соціальних дій, подій, звершень, що стоять за безпосередніми спонуканнями, мотивами, помислами, ідеями індивідів, соціальних груп чи спільнот, які беруть участь у них.

Усі вони насамперед пов'язані з діяльністю людей. Найважливішою проблемою у широкому спектрі проблематики рушійних сил є аналіз суб'єкта суспільного життя, яким виступає особистість, соціальні групи, етнічні спільноти

Аналізуючи сьоме питання необхідно враховувати, що зростання науки в суспільстві, її соціального престижу ставить високі вимоги знань про науку.

Сучасна наука досліджується у найрізноманітніших аспектах:

політико-економічному;

історико-науковому;

наукознавчому;

державознавчому;

етичному;

естетичному;

прогностичному;

психологічному тощо.

Необхідно підкреслити, що сучасна науково-технічна революція веде до подальшого усуспільнення праці. Але зараз цей процес стосується не лише форми праці, а й її змісту, внаслідок збільшення в праці людей питомої ваги цілепокладальних творчих, розумових функцій. Тим самим створюється передумова для подолання поділу праці на розумову та фізичну, що є глибинною технологічною причиною існування приватної власності на засоби виробництва та відчуження праці.

Наслідки науково-технічного прогресу далеко не однозначні, що знайшло своє відображення в концепціях інформаційного, індустріального та постіндустріального суспільства.

У зв'язку з цим надзвичайно актуальними стали проблеми етики науково-технічної творчості.

Вивчаючи восьме питання необхідно підкреслити, що соціально-етнічним спільнотам належить важлива роль у життєдіяльності суспільства. Різноманітні соціально-етнічні спільноти як суб'єкти суспільних, зокрема національних та міжнаціональних відносин, надають їм особливої своєрідності, неповторності, збагачуючим загальний процес розвитку етносуспільного буття, соціуму загалом.

У загальному вигляді етносуспільні відносини можна характеризувати як взаємовідносини людей, що належать до різних соціально-етнічних спільнот, які визначаються як більш-менш стійкі історично сформовані угрупування людей.

Оскільки етносуспільні відносини мають глобальний характер надзвичайно актуальним є глибоке вивчення як історичних тенденцій, так і сучасних складних та суперечливих процесів розвитку соціально-етнічних спільнот, етносуспільного буття як необхідної умови його гармонізації та гуманізації.

Необхідно звернути увагу на такі соціально-етнічні форми спільноти людей:

рід як форму спільноти людей, що заснована на кровнородинних зв'язках;

плем'я, що характеризується кровнородинними відносинами, певною спільністю спів племінників, єдиною мовою, племінною самосвідомістю, спільними елементами первісної культури;

народність, що характеризується спільністю території, єдиною мовою, елементами єдиної культури;

нація, щодо сутності якої існують кілька теорій (психологічна, культурологічна, етнологічна, історико-економічна).

При вивченні дев'ятого питання необхідно відзначити, що суспільне буття являє сукупність реальних, об'єктивно існуючих зв'язків, відносин, форм спілкування людей, що відбуваються в процесі освоєння ними сфери етнонаціонального, міжнаціонального, загальнолюдського.

Етносуспільне буття є саморегулюючою і самоорганізуючою системою, що проявляється у таких ознаках як:

нерівномірність;

не лінійність;

відкритість;

здатність до постійної перебудови внутрішньої структури відповідно до зміни умов.

Необхідно враховувати, що функціонування етносоціального буття передбачає утвердження діалектичної єдності, органічної цілісності само відтворюваних форм, об'єктивних, природно-історичних чинників детермінації, упорядкованих і неупорядкованих, стихійних взаємин.

Зверніть увагу, що ці дві групи чинників, детермінант виступають як:

дві сторони одного процесу;

вони надають усій системі цілісності і діалектичної сталості, спрямовуючи її розвиток і вдосконалення у певне русло.

Розкриваючи десяте питання необхідно звернути увагу на те, що соціальна думка останньої чверті ХХ століття акцентувала увагу на виявленні особистісного сенсу прогресу, незвідного до поступової зміни соціальних форм устрою суспільства.

Увага приділяється передовсім питанням людського змісту соціальних структур і світоглядних позицій. Саме у даному контексті вирішується нині і проблема критерію суспільного прогресу, який вбачається в:

положенні людини в суспільстві;

рівні її свободи;

соціальному самопочутті й цілісності особистості;

ступені її індивідуалізації.

Людина постає у єдності її духовних і тілесних характеристик, а соціальний прогрес набуває статусу реального, коли сподівання людей стають фактом буття і свідомості переважної більшості населення.

Розглядаючи одинадцяте питання необхідно звернути увагу на досить складний характер продуктивних сил суспільства, до складу яких входять:

засоби виробництва, до складу яких входять знаряддя праці та умови праці;

люди, які володіють знаннями та навичками до праці;

методи та форми організації виробництва.

Продуктивні сили суспільства постійно змінюються і вдосконалюються протягом всієї історії людства, полегшуючи тим самим боротьбу людей з природою, збільшуючи продуктивність праці та виробництво матеріальних благ.

Людини при цьому відіграє вирішальну роль у суспільному виробництві, оскільки лише жива праця людини перетворює можливість на дійсність. Саме людська праця продукує матеріальні блага, необхідні для життя суспільства.

При вивченні дванадцятого питання необхідно підкреслити, що науково-технічна революція (НТР) виступає не як окреме явище, притаманне лише нашому суспільству, а як сучасний етап науково-технічного прогресу (НТП), який почав чітко проявлятися з часу промислової революції кінця ХVІІ - початку ХІХ ст.

Ключові поняття і терміни

суспільство спільнота

особистість соціальна група

нація народ

держава геополітика

біотехносфера рушійні сили

суб'єкти суспільного розвитку інтерес

НТР ноосфера

Питання для самоконтролю

Який смисл має поняття «соціальна структура суспільства»?

Які існують підходи до розуміння суспільства

У чому сутність розуміння соціуму як соціального процесу?

Яким чином суспільне життя пов'язане з поняттям діяльності?

Чому спілкування є необхідною і всезагальною умовою формування і розвитку соціальності?

З якими факторами пов'язано уявлення про соціум як систему?

Яка структура суспільства як соціальної системи?

Що таке соціальна група?

Які існують види соціальних груп?

Які специфічні риси роду, племені, народності?

Які основні ознаки нації?

Які існують теорії нації?

У чому сутність етносу спільного буття?

Які соціальні наслідки має НТР у сучасному суспільстві?

У чому сутність ідей В. Вернадського про ноосферу?

Як трактується у сучасній філософії гуманістичний вимір прогресу?

Бібліографічний список

Основна література: 1, 2, 3, 6, 11, 12, 13, 14, 16, 17.

Додаткова література: 2, 3, 5, 6, 9, 11, 12, 14, 16, 17, 22, 24, 25, 30, 35.

4. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних науково-дослідних завдань

Індивідуальні науково-дослідні завдання є однією з форм навчання у вищий школі, що має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, розвиток творчих здібностей, актуалізацію мотивів як навчально-пізнавальної, так і наукової та інноваційної діяльності студентів.

Індивідуальні науково-дослідні завдання з дисципліни «Філософія» виконуються у формі реферату. Реферат - це доповідь на визначену тему, яка включає у себе огляд відповідних літературних джерел. Реферати, що виконуються студентами повинні мати не інформаційний, а творчий характер, та містити не лише матеріали рекомендованої літератури, а, у першу чергу, результати самостійного творчого опрацювання і осмислення студентами поставлених питань, відповідно до їх власного бачення.

Консультування та перевірка виконання індивідуальних науково-дослідних завдань проводяться під час індивідуальних занять згідно графіку.

варіанти ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЗАВДАННЯ

Варіант 1

1.Філософія і світогляд.

Варіант 2

1.Філософія в системі культури.

Варіант 3

1.Буття світу і людини.

Варіант 4

1.Буття і небуття.

Варіант 5

1.Відображення як всезагальна властивість матерії.

Варіант 6

1.Діалектика основних форм буття.

Варіант 7

1.Діалектика як теорія розвитку.

Варіант 8

1.Метафізика - альтернатива діалектики як теорії розвитку.

Варіант 9

1.Софістика і еклектика - альтернативи діалектики як логіки.

Варіант 10

1.Догматизм і релятивізм - альтернативи діалектики як теорії пізнання.

Варіант 11

1.Життєві коріння і філософський смисл проблеми буття.

Варіант 12

1.Співвідношення біологічного і соціального у походженні свідомості.

Варіант 13

1.Соціальна сутність свідомості і самосвідомості.

Варіант 14

1.Проблема взаємовідносин знання і віри.

Варіант 15

1.Співвідношення практики і праці.

Варіант 16

1.Роль творчості в процесі пізнання.

Варіант 17

1.Творчість і світогляд.

Варіант 18

1.Свобода творчості - основа формування демократичних відносин у суспільстві.

Варіант 19

1.Пізнання як вид духовної діяльності і феномен культури.

Варіант 20

1.Наукове пізнання як вид духовної діяльності та спосіб теоретичного освоєння дійсності.

Варіант 21

1.Діалектика суб'єкта та об'єкта як проблема сучасної філософії.

Варіант 22

1.Діалектика істини і заблудження у сучасній філософії.

Варіант 23

1.Проблема критеріїв істини в сучасній філософії.

Варіант 24

1.Практика як виключно людський спосіб освоєння світу.

Варіант 25

1.Співвідношення практики і праці.

Варіант 26

1.Прогресистська філософія історії та історична дійсність.

Варіант 27

1.Регресистський напрямок філософії історії і проблема «кінця історії».

Варіант 28

1.Теорія суспільно-економічних формацій і реалії сучасного історичного процесу.

Варіант 29

1.Нації та національні відносини на сучасному етапі.

Варіант 30

1.Національна самосвідомість і світогляд.

Варіант 31

1.Проблема особистості як одна з центральних проблем філософії.

Варіант 32

1.Основні соціальні наслідки НТР.

Варіант 33

1.Взаємозв'язок науково-технічного прогресу і моральності.

Варіант 34

1.Ціннісні орієнтації в структурі діяльності.

Варіант 35

1.Класифікація вищих цінностей.

Варіант 36

1.Ноосфера як стадія розвитку біосфери.

5. Методичні рекомендації до виконання домашніх контрольних робіт

Перед виконанням домашніх контрольних робіт студент повинен самостійно опрацювати теми з курсу «Філософія» згідно з наведеною структурою залікового кредиту курсу.

Номер завдання до домашньої контрольної роботи студент вибирає за порядковим списком у журналі.

Домашня контрольна робота виконується в окремому зошиті або в друкованому варіанті (формат А4), писати її потрібно грамотно, охайно, без скорочень, залишати поля для можливих зауважень викладача. Необхідно також пронумерувати сторінки зошита або друкованого аркуша. Обов'язково необхідно на першій сторінці вказати варіант домашньої контрольної роботи. На обкладинку зошита слід наклеїти або вкласти рецензію до домашньої контрольної роботи.

Наприкінці домашньої контрольної роботи слід подати перелік вивченої та використаної літератури. Слід враховувати, що при виконанні домашньої контрольної роботи крім підручників слід використовувати першоджерела, додаткову літературу, матеріали періодичних видань.

Відповіді на запитання повинні бути творчими. Не слід перевантажувати роботу цитатами, коли ж вона наводиться, то її необхідно писати дослівно, обов'язково посилаючись на джерело (прізвище автора, назва твору, місце і рік видання, видавництво, сторінка).

Обсяг виконаної студентом роботи - шкільний зошит 24-36 ст або 15 сторінок друкованого тексту.

Варіанти завдань домашньої контрольної роботи

Варіант 1

Місце філософії в самопізнанні людини, основні риси філософії, її предмет та функції.

Проблема буття (онтологія). Філософський зміст категорії “буття”. Категорії як структури буття.

Варіант 2

Філософія і світогляд. Основні риси світогляду. Історичні типи світогляду.

Єдність матерії, руху, простору, часу.

Варіант 3

Соціальна спрямованість філософського знання. Гуманістичний зміст філософії.

Проблема взаємовідношення буття і духу.

Варіант 4

Давньокитайська і давньоіндійська філософія.

Діалектика як загальна концепція розвитку. Принципи і категорії діалектики.

Варіант 5

Досократична філософія, її універсалістські орієнтації (Мілетська школа, Геракліт, піфагоризм).

Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні.

Варіант 6

Класична еллінська філософія (софісти, Сократ, Платон, Аристотель).

Закон єдності та боротьби протилежностей.

Варіант 7

Елліністичний період (епікуреїзм, стоїцизм, неоплатонізм).

Закон заперечення заперечення.

Варіант 8

Патристика - перша спроба філософського обґрунтування християнства (Августин Блаженний, Іоанн Дамаскін).

Альтернативи діалектики.

Варіант 9

Схоластика і екзистенційно-містична лінія середньовічної філософії

Буття людини. Єдність біологічного і соціального в людині.

Варіант 10

Фома Аквінський - великий схоласт середньовіччя. Вчення про людину в філософії Фоми Аквінського.

Поняття практики. Форми і рівні практичної діяльності. Функції практики.

Варіант 11

Реалізм і номіналізм як напрямки середньовічної філософії.

Виникнення і природа свідомості. Структура свідомості. Свідомість і самосвідомість.

Варіант 12

Головні напрями та риси філософії епохи Відродження.

Проблема свідомості в історії філософії. Відображення - всезагальна властивість матерії. Відображення та інформація.

Варіант 13

Антропоцентризм філософії епохи Відродження, її гуманістичний характер.

Проблема ідеального в філософії.

Варіант 14

Пантеїстична філософія природи Джордано Бруно. Геліоцентрична теорія М.Коперника.

Свідомість, практика, досвід, пізнання.

Варіант 15

Нові концепції держави і права у філософії Н.Макіавеллі, Ж.Бодена, Т.Мора, Т. Кампанелли.

Гносеологія, сутність та структура пізнавального процесу.

Варіант 16

Філософія Нового часу (ХVІІ-ХVІІІ ст.), її основна парадигма - вивчення природи.

Єдність чуттєвого та раціонального, логіка та інтуїції у пізнанні.

Варіант 17

Проблема методу в філософії (Ф.Бекон, Р.Декарт).

Об'єкти і суб'єкти пізнання.

Варіант 18

Проблема субстанції у філософії ХVІІ ст.(Б.Спіноза, Т.Лейбніц).

Творчість та інтуїція у пізнанні. Пізнання і знання.

Варіант 19

Філософія епохи Просвітництва (ХVІІІ ст.), її характерні риси.

Практика як специфічно людський спосіб освоєння світу.

Варіант 20

Німецька класична філософія, її значення.

Форми та методи наукового пізнання. Загальний характер філософських методів.

Варіант 21

І.Кант - родоначальник німецької класичної філософії. Значення філософії І.Канта.

Сучасні методи пізнання.

Варіант 22

Філософія Г.Гегеля - вище досягнення німецької класичної філософії.

Логіка наукового дослідження та її етапи (проблема, факт, гіпотеза, теорія, ідея).

Варіант 23

Антропологічний, метафізичний матеріалізм Л.Фейербаха.

Проблема істини у філософії. Істина об'єктивна, суб'єктивна, абсолютна і відносна.

Варіант 24

Німецька класична філософія - теоретичний фундамент марксизму.

Суспільство як система, що розвивається. Основні підходи до розуміння суспільства (М.Вебер, Т.Парсонс, К.Маркс).

Варіант 25

Основні риси філософських поглядів у Київській Русі (Х-ХІІ ст.). Філософія періоду Відродження (ХVІ-ХVІІ ст.).

Форми організації суспільного буття. Соціум як історичний процес.

Варіант 26

Філософія в Києво-Могилянській академії.

Суспільство і природа як підсистема об'єктивної реальності. Єдність природи і суспільства.

Варіант 27

Г.Сковорода -родоначальник української класичної філософії.

Суспільний прогрес. Діалектика цілісності і суперечливості сучасного світу.

Варіант 28

Філософські ідеї в Україні в ХІХ-ХХ ст. Значення Кирило-Мефодіївського братства у розвитку філософських ідей (М.Костомаров, П.Куліш, Т.Шевченко).

Рушійні сили та суб'єкти суспільного розвитку. Народ - творець історії. Особистість в історії.

Варіант 29

Філософія серця П.Д.Юркевича.

Філософія техніки. Роль науки у розвитку техніки та суспільства.

Варіант 30

Лейтмотив творчості видатних українських письменників та філософів М.Драгоманова, Л.Українки, І.Франка, М.Грушевського.

Проблема людини у філософії. Людина в системі цінностей.

Варіант 31

Новітня українська філософія, її характерні риси.

Поняття про духовну досконалість. Вищі духовні цінності людського буття.

Варіант 32

Мислителі української діаспори.

Цілепокладання як спосіб людської життєдіяльності. Проблема втілення ідеалу.

Варіант 33

Ірраціоналістичні вчення німецьких філософів А.Шопенгауера та Ф.Ніцше.

Поняття прогресу і регресу. Вплив матеріально-технічної бази на розвиток суспільства.

Варіант 34

Прагматизм як суб'єктивно-ідеалістичний напрямок у філософії (Ч.Сандерс, В.Джемс, Д.Д'юі).

Взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин як рушійна сила розвитку суспільства. Людина як головна продуктивна сила суспільства.

Варіант 35

Екзистенціальна філософія (С.К'єркегор, М.Хайдеггер, К.Ясперс, А.Камю, Ж.-П.Сартр).

Протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами, їх наслідки та методи розв'язання.

Варіант 36

Психоаналіз і неофрейдизм (З.Фрейд, К.Юнг, Е.Фромм).

НТР та його соціальні наслідки. Ідеї В.Вернадського про ноосферу.

Варіант 37

Еволюція релігійної філософії ХХ ст. (Е.Жільсон, Ж.Марітен, К.Ранер).

Глобальні проблеми сучасності як наслідки НТР. Глобальна загроза. Глобальні проблеми і соціальний прогрес.

6. Підсумковий контроль

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО письмового екзамену

Розкрийте особливості виникнення та становлення релігієзнавства як окремої галузі знань, предмет, категорії й аспекти релігієзнавства.

Охарактеризуйте елементи і структуру релігії, функції релігії, її роль у розвитку суспільства.

Проаналізуйте особливості різних форм ранніх релігійних вірувань.

Охарактеризуйте релігійні уявлення стародавніх народів Малої Азії.

Охарактеризуйте ранні релігії народів Східного Середземномор'я.

Визначте особливості релігії Стародавнього Дворіччя.

Проаналізуйте релігійно-філософську систему Стародавнього Єгипту.

Розкрийте особливості релігії античної Греції та Риму.

Визначте причини виникнення та характерні риси напрямків іудаїзму.

Проаналізуйте особливості віровчення і культу індуїзму, особливості основних напрямків індуїзму.

Проаналізуйте причини виникнення, віровчення і культ сикхізму.

Охарактеризуйте конфуціанство як соціальне вчення і релігія.

Розкрийте особливості даосизму, його філософію.

Визначте особливості синтоїзму - японської національної релігії.

Охарактеризуйте зороастризм як релігійно-етичне вчення.

Розкрийте особливості буддійського віровчення і культу.

Охарактеризуйте особливості напрямів та течій буддизму, їх специфіку.

Розкрийте особливості поширення та еволюції християнства, формування його догматики, культу, символу віри.

Визначте причини розколів християнства та особливості утворення самостійних церков.

Охарактеризуйте історію виникнення та структуру Біблії.

Охарактеризуйте особливості православ'я, його організаційну структуру.

Розкрийте особливості віросповідання католицизму, культові та організаційні особливості римо-католицької церкви.

Розкрийте особливості віровчення і культової практики пізнього протестантизму.

Охарактеризуйте особливості мусульманського віровчення, культу та обрядів.

Дайте характеристику Корану як культурної пам'ятки мусульман.

Дайте загальну характеристику та типологізацію сучасних нетрадиційних релігій.

Розкрийте особливості дохристиянських вірувань українського народу.

Охарактеризуйте особливості становлення християнства на українських землях.

Розкрийте історію виникнення та особливості української автокефальної православної церкви.

Охарактеризуйте історію та сучасний стан української греко-католицької церкви.

Дайте характеристику історії виникнення та сучасного стану католицизму в Україні.

Розкрийте особливості функціонування західного протестантизму в Україні.

Розкрийте історію виникнення та сучасний стан ісламу в Україні.

Охарактеризуйте особливості нових релігійних течій та організацій в Україні.

Дайте визначення сутності свободи совісті, розкрийте особливості її формування і розвитку.

Розкрийте місце релігії і церкви в системі державно-правових відносин. Визначте ставлення Конституції і законодавства України до свободи совісті.

Проаналізуйте проблему українського відродження і національної церкви.

Розкрийте предмет логіки, особливості виникнення і генезису поняття логіки.

Розкрийте зміст розуміння правильного міркування та поняття формалізації.

Охарактеризуйте взаємовідносини поняття та уявлення, поняття та слова.

Розкрийте зміст і обсяг понять, охарактеризуйте види понять.

Охарактеризуйте особливості відношень між поняттями, обмеження й узагальнення понять.

Проаналізуйте операцію поділу понять, види поділу понять.

Розкрийте правила поділу понять і значення поділу понять. Охарактеризуйте процес додавання, множення і віднімання понять.

Дайте характеристику структури судження. Розкрийте взаємовідносини судження і речення.

Охарактеризуйте роль запитання в пізнанні.

Дайте визначення простих суджень. Охарактеризуйте види простих суджень за модальністю.

Охарактеризуйте категоричні судження та їх види. Розкрийте розподіленість термінів у категоричних судженнях.

Дайте характеристику видів суджень за кількістю та якістю.

Охарактеризуйте особливості «логічного квадрату».

Дайте характеристику складних суджень.

Розкрийте особливості логіки висловлювань та логіки предикатів.

Дайте загальну характеристику законів логіки.

Розкрийте зміст умовиводів та їх види.

Охарактеризуйте безпосередні умовиводи та опосередковані дедуктивні умовиводи.

Розкрийте зміст та будову простого категоричного силогізму.

Охарактеризуйте правила термінів простого категоричного силогізму.

Визначте правила щодо засновників силогізму.

Охарактеризуйте фігури простого категоричного силогізму та їх різновиди.

Розкрийте правила фігур силогізму та їх різновиди.

Дайте характеристику правильних модусів першої, другої, третьої та четвертої фігур силогізму.

Розкрийте особливості скороченого силогізму (ентимеми), складного силогізму, складноскороченого силогізму.

Охарактеризуйте види опосередкованих дедуктивних умовиводів.

Дайте визначення та характеристику розділових умовиводів.

Проаналізуйте види індуктивних умовиводів та розкрийте роль індукції в процесі пізнання.

Охарактеризуйте методи встановлення причинних зв'язків.

Розкрийте сутність розуміння аналогії.

Розкрийте сутність розуміння сутності гіпотези.

Охарактеризуйте необхідність доказового мислення. Розкрийте будову та види доведення.

Охарактеризуйте поняття тези, аргументу, демонстрації.

Визначте правила доведення та правила стосовно тези в логіці.

Визначте правила стосовно аргументів в логіці та правила стосовно демонстрації в логіці.

Розкрийте зміст спростування та його види.

Охарактеризуйте софізми і паралогізми, парадокси та антиномії.

Розкрийте місце філософії в самопізнанні людини, основні риси філософії, її предмет та функції.

Охарактеризуйте особливості давньокитайської і давньоіндійської філософії.

Охарактеризуйте особливості грецької античної філософії.

Розкрийте особливості філософії середньовічного суспільства, специфіку її напрямків.

Визначте головні напрями та риси філософії епохи Відродження.

Охарактеризуйте нові концепції держави і права у філософії Н.Макіавеллі, Ж.Бодена, Т.Мора, Т. Кампанелли.

Охарактеризуйте проблему методу та субстанції в філософії Нового часу.

Визначте особливості філософії епохи Просвітництва (ХVІІІ ст.), її характерні риси.

Розкрийте особливості німецької класичної філософії та її значення.

Охарактеризуйте особливості філософії марксизму.

Розкрийте основні риси філософських поглядів у Київській Русі (Х-ХІІ ст.) та періоду Відродження (ХVІ-ХVІІ ст.).

Дайте характеристику філософських поглядів Г.Сковороди.

Проаналізуйте філософські ідеї в Україні в ХІХ-початку ХХ ст.

Визначте основний лейтмотив творчості видатних українських письменників та філософів М.Драгоманова, Л.Українки, І.Франка, М.Грушевського.

Визначте характерні риси новітньої української філософії.

Розкрийте особливості основних напрямків некласичної філософії ХХ століття.

Проаналізуйте філософський зміст категорії «буття». Розкрийте особливості взаємовідносин матерії, руху, простору, часу.

Розкрийте сутність діалектики як загальної концепції розвитку та її альтернативи.

Дайте характеристику законів діалектики, основних принципів і категорій діалектики.

Розкрийте сутність буття людини, особливості взаємовідносин біологічного і соціального в людині.

Дайте визначення поняття і функцій практики, форм і рівнів практичної діяльності.

Розкрийте природу і структуру свідомості, особливості взаємовідносин свідомості і самосвідомості.

Охарактеризуйте процес відображення як всезагальної властивості матерії, співвідношення відображення і інформації.

Розкрийте сутність та структуру пізнавального процесу, визначте об'єкти і суб'єкти пізнання.

Розкрийте співвідношення чуттєвого та раціонального, логіки та інтуїції, творчості та інтуїції у пізнанні.

Проаналізуйте форми та методи наукового пізнання.

Розкрийте логіку наукового дослідження та її етапи.

Охарактеризуйте проблему істини у філософії, розкрийте сенс об'єктивної, суб'єктивної, абсолютної і відносної істини.

Розкрийте зміст поняття суспільства як системи, що розвивається, охарактеризуйте основні підходи до розуміння суспільства.

Проаналізуйте форми організації суспільного буття, особливості існування соціуму як історичного процесу.

Розкрийте сутність суспільного прогресу. Визначте рушійні сили та суб'єкти суспільного розвитку.

Визначте роль науки у розвитку техніки та суспільства. Проаналізуйте проблему необхідності зміни технологічного світогляду.

Охарактеризуйте проблему людини в філософії. Розкрийте сенс поняття про духовну досконалість та вищі духовні цінності людського буття.

Охарактеризуйте цілепокладання як спосіб людської життєдіяльності та проблему втілення ідеалу.

Проаналізуйте особливості взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин як рушійної сили розвитку суспільства, розкрийте наслідки і методи розв'язання протиріч між ними.

Розкрийте сутність НТР та його соціальні наслідки. Проаналізуйте зміст ідей В.Вернадського про ноосферу.

Дайте визначення глобальних проблем сучасності як наслідків НТР. Розкрийте зв'язок глобальних проблем і соціального прогресу.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ знань та вмінь студентів

Курс «Філософія» належить до нормативних дисциплін, вивчення яких являється невід'ємною частиною підготовки студентів економічних спеціальностей.

Об'єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни різного характеру і рівня складності, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного модульного контролю і на письмовому екзамені.

Критерії оцінювання дисципліни розроблені на основі навчальної програми з дисципліни «Філософія», зміст якої відповідає вимогам ЄСТS, згідно з якою, створено єдиний механізм оцінювання знань студентів, виражений у балах.

Оцінювання знань студентів здійснюється за 100-бальною шкалою, а саме:

максимальна кількість балів, яку може отримати студент - 100 балів, тобто це результат повного засвоєння знань за учбовою дисципліною, що відповідає вимогам навчальної програми;

якщо студент отримує оцінку нижче 100 балів, то це означає, що якась частина від загального необхідного обсягу знань студентом не засвоєна.

З нормативної навчальної дисципліни «Філософія» оцінювання рівня знань студентів, в основному, здійснюється на підставі результатів поточного модульного контролю та іспиту. За заочною формою навчання завдання поточного контролю оцінюються в діапазоні від 0 до 60 балів (включно), а завдання, що виносяться на письмовий екзамен - від 0 до 40 балів (включно).

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння певного матеріалу, вироблених навичок проведення розрахунків, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми чи розділу, умінь публічно чи письмово представити певний матеріал. На поточний контроль з дисципліни виносяться домашня контрольна робота та індивідуальне науково-дослідне завдання.

Завданням письмового екзамену є перевірка розуміння студентом програмного матеріалу в цілому, логіки та взаємозв'язків між окремими розділами, здатності творчого використання накопичених знань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми навчальної дисципліни тощо.

Критерії оцінки домашніх контрольних робіт

Максимальна кількість балів за домашню контрольну роботу, яку можна набрати, правильно відповівши на питання становить 40 балів. У кожному варіанті домашніх контрольних робіт передбачається два теоретичні питання, кожне з яких максимально оцінюється у 20 балів.

20 балів за кожне теоретичне питання студент може отримати, якщо він:

показав глибокі і повні знання зі змісту поставлених питань;

вільно і правильно використав понятійно-категоріальний апарат у межах поставлених питань;

використав більше п'яти джерел, у тому числі періодичні видання, першоджерела, довідкові матеріали;

роботу виконав грамотно, акуратно, з дотриманням необхідних вимог щодо оформлення домашньої контрольної роботи, матеріал виклав у логічній послідовності.

15-19 балів за кожне теоретичне питання студент може отримати, якщо він:

вільно орієнтується у межах поставлених питань, але у відповідях присутні деякі неточності;

відповіді на поставлені питання не досить повні;

використав від трьох до п'яти джерел, у тому числі періодичні видання, першоджерела, довідкові матеріали;

роботу виконав в цілому грамотно, акуратно, з дотриманням необхідних вимог щодо оформлення домашньої контрольної роботи, матеріал виклав у логічній послідовності.

9-14 балів за кожне теоретичне питання студент може отримати, якщо він:

загалом орієнтується у межах поставлених питань, але відповіді не повні і не досить конкретні;

відчуває труднощі у використанні і поясненні змісту наукових понять та категорій у межах поставлених питань;

використано не більше трьох джерел, не задіяні періодичні видання, першоджерела, довідкові матеріали;

роботу виконано не зовсім акуратно, з граматичними помилками.

1-8 бали за кожне теоретичне питання студент може отримати, якщо він:

продемонстрував поверхневі знання при відповіді на поставлені питання;

плутається у термінах та поняттях, не може чітко розкрити їх зміст;

використано одне джерело;

роботу виконано неакуратно, з граматичними помилками, без дотримання вимог щодо оформлення домашніх контрольних робіт, грубо порушено логіку викладу матеріалу.

0 балів за кожне теоретичне питання студент може отримати, якщо він:

дає помилкові відповіді на поставлені питання;

відчуває значні труднощі при висвітленні змісту питань;

не володіє понятійно-категоріальним апаратом;

роботу виконано неакуратно, з численними граматичними помилками, відсутня логіка викладу матеріалу.

Критерії оцінки індивідуальних науково-дослідних завдань

Різновидністю індивідуальних завдань, яка відповідає інноваційним технологіям навчання, є індивідуальна науково-дослідна робота студента. Це самостійне наукове дослідження на тему проблемно-пошукового характеру, в якому слід дотримуватись основних вимог до наукових робіт такого рівня. Максимальна кількість балів для його оцінювання - 20 балів.

20 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

робота є оригінальним самостійним дослідженням, у якому відбито творчий пошук студента, його вміння нестандартно мислити, працювати з науковими джерелами, висуваючи при цьому власні гіпотези з досліджуваних проблем;

при описі результатів повністю дотримано вимоги до структури роботи, до викладу думки та до технічного оформлення тексту, а саме:

1. Структура дослідження:

а) план;

б) вступ, який містить наступні позиції:

- актуальність проблеми;

- мета роботи;

- завдання (кожному з поставлених завдань має відповідати певна частина роботи);

- наукова новизна дослідження (відібрано новий матеріал для аналізу, здійснено уточнення певних наукових понять тощо);

в) основна частина регламентована поділом на глави, в кожній з яких реалізується одне із завдань, сформульованих у вступі. Усі структурні частини роботи композиційно завершені;

г) висновки;

д) тези - короткий виклад основних результатів дослідження;

є список літератури укладений в алфавітному порядку відповідно до зразків оформлення посилань, рекомендованих ВАК України для робіт наукового характеру. У роботі використано найновіші досягнення науки з означуваних проблем.

2. Виклад думки:

а) аргументація думки.

У роботі продемонстровано індуктивні й дедуктивні методи при викладі наукових гіпотез, використано обґрунтовані посилання на відповідні джерела, теоретичні роздуми, проілюстровано конкретними прикладами;

б) ілюстрування думки.

Для ілюстрації авторських тверджень застосовано найбільш показові, найбільш переконливі приклади, частину яких піддано детальному аналізу.

3. Технічне оформлення роботи.

Дотримано основних вимог до оформлення наукових робіт:

текст набрано на комп'ютері (шрифт 14, інтервал 1.5, розмір полів: верхнє - 2,5, ліве - 3,5, нижнє - 3, праве - 1);

нумерація сторінок зверху справа;

кожен з основних розділів роботи розпочато з нової сторінки;

посилання в тексті оформлено за зразком: [10. с.32], де 10 - номер джерела у списку літератури, с. 32 - номер сторінки;

робота має охайний вигляд, її переплетено або подано для перевірки в папці.

15-19 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

наукове дослідження студента виконане на достатньо високому рівні, але має незначні недоліки в технічному оформленні, укладанні списку літератури, стилістиці тексту;

робота має чітку структуру, думки логічно аргументовані, використано широкий арсенал наукових джерел;

основна частина демонструє реалізацію поставлених завдань;

висновки ілюструють наукову новизну отриманих результатів.

10-14 бали за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

робота чітко структурована, але у викладі простежується неточне розуміння деяких наукових понять і категорій, мало цитувань з наукових джерел;

мета роботи в цілому досягнута, але завдання реалізовані не повністю;

допущено недоліки в оформленні посилань, укладанні списку використаної літератури;

у викладі думки недостатньо продемонстровано власне бачення проблеми, аргументацію власної наукової гіпотези.

5-9 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

дослідження в цілому має серйозні недоліки у структурі, характерні викладу думки й технічному оформленні, але відповідає вимогам щодо обсягу, змісту обраного матеріалу, добору наукових джерел.

1-5 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

робота не відповідає переважній більшості вимог до наукових досліджень, не дотримано вимог щодо структури, у списку літератури зазначено менше трьох джерел;

роботу виконано неакуратно, не дотримано більшість вимог до технічного оформлення тексту.

Загальні критерії оцінки знань та вмінь студентів під час підсумкового контролю

Підсумковим контролем з дисципліни «Філософія» є письмовий екзамен, який має на меті перевірку розуміння студентом програмного матеріалу в цілому, здатності творчого використання накопичених знань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми навчальної дисципліни, удосконалення загальної культури мовлення студента.

Результати письмового екзамену для студентів за заочною формою навчання оцінюються в діапазоні від 0 до 40 балів (включно). Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за результатами поточного контролю знань та за виконання завдань, що виносяться на екзамен.

Екзаменаційний білет з дисципліни «Філософія» включає три завдання:

- два теоретичні питання, які оцінюється у 15 балів кожне;

- ситуаційне завдання, яке оцінюється у 10 балів.

15 балів за кожне теоретичне питання ставиться тоді, коли студент:

грамотно і повно розкриває сутність поставлених питань;

дає правильне визначення понять;

демонструє глибоке розуміння матеріалу;

точно формулює свої думки і обґрунтовує їх;

послідовно, зв'язно викладає матеріал, логічно міркує;

виявляє вміння ілюструвати теоретичні знання, наводить приклади, порівнює, зіставляє, аналізує, узагальнює;

володіє чистою літературною мовою, грамотно оформляє свою відповідь;

володіє культурою мовлення.

9-14 балів ставиться тоді, коли відповіді на теоретичні питання в основному задовольняє ті самі вимоги, що й відповідь на бал «10», але студент допускає незначні помилки, невеликі неточності.

4-8 балів за кожне теоретичне питання ставиться, коли студент знає і розуміє основні положення теми, але:

допускає певну кількість помилок (до 20%) при викладі змісту питання;

не достатньо глибоко володіє матеріалом, допускає помилки при визначенні понять;

студент відчуває певні труднощі в обґрунтуванні думки, наведенні переконливих прикладів;

відповідь недостатньо послідовна, чітка, повна.

2-3 бали за кожне теоретичне питання ставиться, коли студент:

погано орієнтується в матеріалі;

виявляє нерозуміння теми;

допускає істотні помилки, що спотворюють зміст вивченого матеріалу;

слабо володіє зв'язним мовленням.

1 бал за кожне теоретичне питання ставиться, коли студент:

не орієнтується в матеріалі;